Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/1685/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.05.2023. Зареєстровано: 21.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2023.
Дата набрання законної сили: 20.08.2024
Номер судового провадження: 2/641/803/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 2/641/803/2023 Справа № 641/1685/22 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		                10 травня 2023 року                                                м. Харків 
		Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді Ященко С.О.,
		за участю секретаря судового засідання Іовіца А.О.,
		позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
		представника позивача Ткачук В.В. (в режимі відеоконференції),
		відповідача ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова цивільну справу  № 641/1685/22
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: ОСОБА_3 
		про визнання шлюбу недійсним,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 за допомогою підсистеми "Електронний суд" звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить визнати недійсним у зв`язку з фіктивністю шлюб, укладений 9 жовтня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який було зареєстровано Новобаварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 524. Крім того, просить стягнути з відповідача на її користь судовий збір та витрати на правову допомогу у загальному розмірі 10992,40грн.
		В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 11.03.2022, захищаючи Батьківщину, загинув її син ОСОБА_4 . 09.10.2021 р. між її сином та відповідачем було укладено шлюб. Позивач вважає, що даний шлюб є фіктивним. До укладення шлюбу її син з відповідачем були знайомі близько двох місяців, познайомилися вони через сайт знайомств в мережі Інтернет. Весь цей час вони спілкувалися лише онлайн у соціальних мережах або по телефону і бачилися наживо всього декілька днів (близько тижня), коли ОСОБА_6 приїздив в м. Харків, де проживала відповідач. Після укладення шлюбу її син з «дружиною» був разом тільки три доби, після чого він поїхав в м. Маріуполь, де проходив військову службу. Переїжджати з Харкова в Маріуполь до чоловіка відповідач не хотіла. Вже через місяць після укладення шлюбу син позивача повідомив їй, що стосунки у них з відповідачем не складаються, і цей шлюб був помилкою. Також її син підозрював, що його дружина має стосунки з іншим чоловіком. В середині грудня 2021 року ОСОБА_7 приїздив до м. Харкова, щоб з`ясувати відносини з «дружиною», але це не мало позитивного результату, тому її син висловив бажання розірвати шлюб. У зв`язку з особливостями несення військової служби, ОСОБА_7 не мав можливості займатися процедурою розірвання шлюбу, тому попросив «дружину» зайнятися цим питанням, але вона це прохання не виконала. За час шлюбу подружжя не мало і не планувало дітей, не набуло жодного спільного майна, не мало спільного бюджету, взаємних зобов`язань, навіть спільного побуту, адже проживали окремо один від одного. Варто зазначити, що відповідач жодного разу не приїздила навідати свого чоловіка, навіть, коли він хворів і перебував в госпіталі, вона не турбувалася про нього, не підтримувала морально чи матеріально. Відповідач також жодного разу не з`являлася на території м. Житомира та Житомирської області, де проживав ОСОБА_4 , більшість його родичів та друзів, і ніколи не виявляла бажання з ними знайомитись чи спілкуватись. Тобто переважна більшість близьких і знайомих сина позивача ніколи не бачили його дружину, а деякі навіть не знали про її існування. Позивач особисто ніколи наживо не бачила свою «невістку» і спілкувалася з нею лише раз по телефону. Крім того, в особовій справі ОСОБА_4 не міститься інформації про його дружину. Подружжя не розголошувало інформацію про укладення шлюбу публічно, не було святкування весілля чи будь-яких інших традиційних церемоній, немає спільних фото чи публікацій в соціальних мережах. Вважає, що відповідач схилила її сина до укладення шлюбу з особистих корисливих мотивів, оскільки їй стало відомо, що рідний брат позивача, який є дядьком ОСОБА_7 - ОСОБА_8 пообіцяв подарувати племіннику квартиру в м. Харкові, коли той одружиться. Крім того, оскільки син позивачки був військовослужбовцем і учасником бойових дій, то він мав певні соціальні пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», якими має намір скористатися відповідач. Про смерть свого чоловіка відповідач дізналася випадково з соціальних мереж, його долею, питаннями поховання, встановлення факту смерті і т.д. відповідач не цікавиться. Натомість, відповідач в телефонній розмові і в листуванні в додатку «Viber» з представником позивача повідомила, що вона претендує на грошову виплату, яка надається членам сім`ї загиблого військовослужбовця, тим самим підтвердивши свої корисливі наміри. Таким чином, факт існування даного шлюбу порушує моральні права позивача як матері загиблого військовослужбовця, адже укладання фіктивного шлюб суперечить моральним засадам суспільства і самому поняттю «сім`я». Крім того, відповідач порушує майнові права позивачки, зокрема, її право на спадкування належного її загиблому сину майна, адже претендує на спадщину та на державну грошову допомогу, яка виплачується членам сімей загиблих військовослужбовців, в зв`язку з чим позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
		ОСОБА_3 14.03.2023 року подано відзив на позов, в якому вона просить в задоволенні позову відмовити.
		Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що зазначені у позовній заяві доводи не підтверджуються жодними доказами. Також зазначила, що дійсно вона з чоловіком ОСОБА_4 прожили у шлюбі недовго, але з незалежних від неї та її чоловіка причин. ОСОБА_6 був військовослужбовцем за контрактом з 2014 року. Однак шлюб між ними був укладений добровільно, вони мали намір після закінчення військової служби ОСОБА_4 проживати в місті Харкові, адже в матері відповідача ОСОБА_9 є трьохкімнатна квартира в місті Харкові, також в батька відповідача ОСОБА_10 та її бабусі ОСОБА_11 є двохкімнатна квартира в м. Харкові. Відповідач є однією донькою в сім?ї в своїх батьків. Відповідач не мала наміру укласти шлюб з ОСОБА_7 з користі «ніби-то через обіцяну дядьком її чоловіка ОСОБА_8 квартирою в Харкові, яку він мав намір подарувати йому в разі його одруження» і ніколи про це не чула. Відповідач дійсно ніколи не була за місцем народження і місцем реєстрації ОСОБА_4 в Житомирській області, що пояснюється військовою службою чоловіка та відсутністю тривалих відпусток в ОСОБА_12 . Її чоловік був в Харкові у відпустці декілька разів після укладення шлюбу. Відповідач хотіла дитину від ОСОБА_4 , але він просив почекати, поки він змінить місце проходження військової служби з Маріуполя на Харків, але не склалося через його загибель. Відповідач офіційно працювала в місті Харкові продавцем магазину. Великих спільних покупок в неї з чоловіком не було, він лише на день народження батькові відповідача подарував шуруповерт. Відповідач декілька разів пересилала своєму чоловіку кошти, коли він просив. Відповідачу відомо зі слів ОСОБА_12 , що він виховувався його бабусею, оскільки його мама була постійно на заробітках в Республіці Польща. Мовчану ОСОБА_7 було відомо, що його кровного батька звати ОСОБА_13 , але він його ніколи не бачив, у свідоцтві про народження ОСОБА_12 записаний батьком його дідусь ОСОБА_14 , 1932 року народження. ОСОБА_6 пояснював, що його мама знищила всі дані в документах про його батька ОСОБА_15 . Також зазначає, що за час життя її чоловіка жодних конфліктів, суперечок та непорозумінь між відповідачем та позивачем ОСОБА_1 не було, до того часу поки не стало відомо про можливість отримання одноразової фінансової допомоги через загибель ОСОБА_4 під час військової агресії російської федерації. Таким чином, ні позивачем, ні його представником не надано жодних доказів на підтвердження того, що на момент укладення шлюбу відповідач чи її чоловік або один із них діяли без наміру створення сім?ї та набуття прав та обов?язків подружжя. Тобто, позивачем не доведено, які інші цілі мали відповідач з своїм чоловіком, ніж створення сім?ї, укладаючи шлюб.
		17.03.2023 року позивачем направлено до суду відповідь на відзив, в якому представник позивача просить не приймати до уваги недостатні, недостовірні та неналежні докази, додані відповідачем до відзиву, задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
		У відповіді на відзив позивачем додатково зазначено, що доводи позивача, наведені в позовній заяві, підтверджені численними доказами. Відповідачу було відомо, що її чоловік є військовослужбовцем і у зв`язку з особливостями несення військової служби не має можливості вільно обирати своє місце проживання. Проте відповідач не зазначає, з яких причин вона не могла чи не хотіла проживати спільно зі своїм чоловіком. Також зазначає, що відповідач вказує на те, що її чоловік мав намір закінчити військову службу. Проте, позивачу відомо, що її син не мав наміру завершувати військову службу, а навпаки продовжував її та проходив спеціальне навчання для підвищення військового звання в січні 2022 року. Щодо тверджень відповідача про перерахування коштів ОСОБА_4 , то зазначає, що надані докази не можна вважати достовірними та належними, оскільки вони не містять інформації, яка б підтверджувала, що саме відповідач переказувала кошти ОСОБА_4 . Також відповідач вказує на те, що ОСОБА_6 подарував її батьку шуруповерт, додає фото і надпис. Вважає, що дані фото також не можна вважати належними, достовірними та достатніми доказами, адже вони не містять інформації, яка б підтверджувала покупця даного товару, а подібний напис міг зробити будь-хто і будь-коли. Таким чином, вважає аргументи, наведені у відзиві, необґрунтованими, а надані докази недостатніми, недостовірними та неналежними.
		20.03.2023 року представником позивача Ткачук В.В. подано клопотання, в якому представник просить винести окрему ухвалу та вирішити питання щодо зловживання відповідачем процесуальними правами, направити матеріали до слідчих органів з метою їх перевірки на наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України. 
		У клопотанні про винесення окремої ухвали представник позивача Ткачук В.В. зазначив, що 20.03.2023 року відповідачем ОСОБА_3 подано заперечення, в яких вона вказує, що 19 березня 2023 року о 21.30 на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло заперечення відповідача на відповідь на відзив. Відповідач повторно стверджує, що вона навела факт купівлі ОСОБА_7 шуруповерта та дарування його її батькові ОСОБА_10 ОСОБА_7 на день народження, що підтверджується чеком, який прикріплений до гарантійного талону магазину, в якому здійснив покупку шуруповерта ОСОБА_4 . До даного заперечення було прикріплено файл з зображенням товарного чека, де чітко зазначено: «Покупець ОСОБА_16 ». Крім того, відповідач зазначає «в чеку зазначено банківську картку Приватбанку « НОМЕР_1 », яка належала ОСОБА_4 (фотокопія чеку з магазину додається)». Відповідач стверджує, що зазначена банківська карта, якою була здійснена оплата покупки, належить ОСОБА_4 , проте на зображенні чека зазначені лише останні чотири цифри картки, за якими неможливо встановити власника банківської картки. Тобто, відповідач повторно вводить суд в оману, надаючи інформацію, яка очевидно не відповідає дійсності і суперечить додаткам, доданим самим відповідачем.
		Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.12.2022 року позовна заява залишена без руху.
		Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.12.2022 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.01.2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Ткачука В.В. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду залишено без задоволення.
		Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.01.2023 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Ткачука В.В. про забезпечення позову відмовлено.
		Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.02.2023 року клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Ткачука В.В. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
		Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.02.2023 року клопотання ОСОБА_3 про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції з приміщення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області задоволено .
		Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.03.2023 року клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
		Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.04.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі, цивільну справу № 641/1685/22 призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
		У судовому засіданні 10.05.2023 року позивач та її представник Ткачук В.В. позовні вимоги підтримали, просять їх задовольнити.
		 
		Відповідач у судовому засіданні 10.05.2023 року просить в задоволенні позову відмовити.
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_14 та ОСОБА_1 .
		09.10.2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_17 у Новобаварському ВДРАЦС у місті Харкові СМУМЮ уклали шлюб, актовий запис № 524, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
		Згідно копії повідомлення про смерть № 202 від 04.05.2022 року, складеного Житомирським об`єднаним МТЦКтаСП Житомирської області, ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Відповідно до копії довідки від 27.05.2022 року, виданої Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_4 дійсно зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 .
		Згідно з копією довідки ВЧ 3057 № 1066 від 15.07.2022 року відповідно до розділу "сімейний стан" особової справи ОСОБА_4 зазначені відомості про батьків.
		Згідно з копією довідки ВЧ НОМЕР_3 від 02.08.2022 року до військової частини відносно загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 громадянка ОСОБА_3 не зверталась.
		Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26.07.2022 року по справі № 296/4267/22, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.07.2022 року, за заявою ОСОБА_1 встановлено факт смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Маріуполь, Донецька область.
		Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_18 від 31.05.2022 року, ОСОБА_4 вона знала більше 10 років, оскільки проживає по сусідству. Про одруження ОСОБА_4 ніколи не чула і не знає. Дружини його ніколи не бачила, в село вона ніколи не приїзжала.
		Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_19 від 31.05.2022 року, ОСОБА_4 вона знала від дня народження, оскільки проживає по сусідству. Про одруження ОСОБА_4 не знала. Дружини його ніколи не бачила, вона ніколи не приїзжала, ніхто її не бачив.
		Згідно з письмовими поясненнями свідка ОСОБА_20 від 04.07.2022 року ОСОБА_4 не проживав зі своєю дружиною як сім?я, не мав спільного бюджету та майна. Дані обставини їй відомі безпосередньо від ОСОБА_7 , оскільки, вони були знайомі з 2007року, мали близькі стосунки та постійно спілкувались на тему сім?ї, рідних, друзів. В лютому місяці перед самим початком війни в Україні, а саме 18 лютого, вони розмовляли і бачилися, коли він хворів. Він говорив про те, що одружився, не подумавши, але через два дні розлучився, так як повинен був терміново їхати на службу, завдання по розлученню доручив своїй дружині, попередньо їй все компенсувавши. 3 дружиною він не жив, не мав спільного побуту та взагалі вважав це помилкою. Вона постійно принижувала його друзів-побратимів, не визнавала його службу та взагалі постійно принижувала дзвінками його честь і гідність. Він був впевнений в тому, що вона подала всі документи по розлученню, оскільки дана процедура у них мала відбутись одним днем. 
		Відповідно до письмових показань свідка ОСОБА_8 від 17.06.2022 року у вересні 2021 року ОСОБА_7 та ОСОБА_21 були у нього в гостях, раніше ОСОБА_21 він не бачив і нічого про неї не чув. В присутності ОСОБА_21 він запропонував ОСОБА_7 подарувати свою квартиру, коли ОСОБА_7 одружиться. Після одруження він пропонував дружині ОСОБА_7 поїхати до місця його служби, однак вона відмовилась. У середині грудня 2021 року ОСОБА_7 йому сказав, що наладити відносини з дружиною йому не вдалося, говорив, що поквапився зі шлюбом, шкодує про його укладення та має намір розлучитися.
		Відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_22 від 05.07.2022 року на початку вересня 2021 року ОСОБА_7 повідомив йому, що у соцмережах він спілкується з ОСОБА_21 , наживо бачив її лише один раз і планує одружуватись. Ініціатива щодо укладення шлюбу була з боку ОСОБА_21 . Після укладення шлюбу ОСОБА_7 проживав з ОСОБА_21 лише три дні, у грудні повідомив, що має намір розлучитись, вважав свій шлюб поспішним і суто формальним.
		Відповідно до письмових показань свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 від 11.01.2023 року про те, що ОСОБА_7 одружився їм стало відомо 9 жовтня 2021 року, але сімейні чи близькі стосунки він з ОСОБА_21 не підтримував, вона до нього жодного разу не приїздила, не приділяла йому уваги та турботи, як дружина. Відомо, що ОСОБА_7 хотів розлучитись, адже зрозумів, що укладання шлюбу було поспішним та не зваженим, здійсненим під впливом ОСОБА_21 і в подальшому не мало ніякого сенсу. Вони були свідками розмови 31 грудня 2021 року, коли ОСОБА_7 просив ОСОБА_21 збирати документи на розлучення. Також були свідками в перших числах лютого 2022 року щодо розмови по телефону з ОСОБА_21 , щоб вона швидше готувала документи про розлучення та не затягувала з цим.
		Відповідно до письмових показань свідка ОСОБА_27 від 11.01.2023 року він часто спілкувався з ОСОБА_7 на особисті теми, про те, що ОСОБА_7 одружився їм стало відомо у жовтні 2021 року, але сімейні чи близькі стосунки він з ОСОБА_21 не підтримував. До одруження ОСОБА_7 схиляла ОСОБА_21 , а після одруження вона не поводила себе як дружина.
		Згідно з копією свідоцтва про народження НОМЕР_4 батьками ОСОБА_17 є ОСОБА_10 та ОСОБА_28 .
		Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.11.2003 року ОСОБА_17 є співвласником квартири АДРЕСА_2 .
		Крім того, до матеріалів справи долучені фотокартки, на яких зображені чоловік та жінка, фото шуруповерта з написом "Бать З Днем народження", скріншоти переказів між банківськими картками.
		Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо визнання недійсним шлюбу, укладеного між відповідачем та сином позивача, спірні правовідносини регулюються  нормами Сімейного кодексуУкраїни.
		Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
		Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
		За статтею 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
		Відповідно до статті 38 СК України підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу.
		За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (частина перша статті 40 СК України).
		Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що укладений між її сином ОСОБА_4 та відповідачем шлюб є фіктивним відповідно до частини другої статті 40 СК України, оскільки він був зареєстрований між сторонами без наміру створення сім`ї та набуття прав і обов`язків подружжя, зокрема з боку відповідача.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року у пункті 13 постанови № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (стаття 40 СК України).
		Статтею 42 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність, якої обмежена.
		Відповідно до статті 44 СК України у випадках, передбачених статтями 39-41 цього Кодексу, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.
		При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частини другої статті 41 СК України).
		Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
		Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за різними ознаками (частина перша та друга статті 24 Конституції України).
		Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_17 уклали фіктивний шлюб, без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.
		Посилання на те, що ОСОБА_21 не приїздила у рідне село свого чоловіка ОСОБА_7 , не схилялась до спілкування з його родиною, не поїхала з ним до місця служби у м. Маріуполь не може свідчити про наявність наміру на створення фіктивної сім`ї.
		Доводи позивача про те, що за життя ОСОБА_7 мав намір розлучитись з відповідачем, також не свідчать про фіктивність шлюбу, а можуть вказувати лише на те, що між подружжям відсутнє взаєморозуміння, вони мають різні характери та погляди на життя та на розв`язання сімейних та побутових проблем. Фіктивність шлюбу оцінюється з урахуванням наміру на момент його укладання, а не поведінки подружжя під час перебування у шлюбі.
		Враховуючи добровільність реєстрації ОСОБА_4 та ОСОБА_17 шлюбу, намір створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, твердження про фіктивність укладеного шлюбу є безпідставними.
		Також суд критично сприймає надані позивачем в обґрунтування позову письмові показання свідків та оцінює їх у сукупності з іншими письмовими доказами, оскільки такі свідки не були допитані у судовому процесі відповідно до положень ЦПК України.
		В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
		З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне. 
		Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, витрати зі сплати судового збору та витрати на оплату правової допомоги підлягають покладенню на ОСОБА_1 .
		Відносно клопотання представника позивача Ткачук В.В. про постановлення окремої ухвали суд зазначає, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
		Під час розгляду справи судом не встановлено обставин, передбачених ч. 1 ст. 262 ЦПК України, за наявності яких суд постановляє окрему ухвалу, а тому відповідне клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Ткачук В.В. задоволенню не підлягає. 
		Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268,  293, 294, 315-319 ЦПК України, суд  -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову  ОСОБА_1 до  ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним відмовити.
		Судові витрати покласти на  ОСОБА_1 .
		Клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Ткачук В.В. про постановлення окремої ухвали залишити без задоволення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , код НОМЕР_5 ).
		Відповідач: ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ,код НОМЕР_6 ).
		Повний текст рішення складено 19.05.2023 року.
		 
		Суддя  С.  О.  Ященко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...