Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 692/308/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 22.05.2023. Зареєстровано: 22.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2023.
Дата набрання законної сили: 25.02.2025
Результат оскарження 25.02.2025 Черкаський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/709/4/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016250000000034

законних чи незаконних) одержується неправомірна вигода.
		З суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується прямим умислом та наявністю мети - одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи.
		З урахуванням зазначеного, суд, розглядаючи питання наявності у діянні обвинуваченого ОСОБА_5 складу кримінально правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, беручи до уваги зміст висунутого обвинувачення, мав встановити, чи вказують надані стороною обвинувачення докази на таке:
		- обвинувачений ОСОБА_5 є службовою особою, яка займає відповідальне становище (спеціальний суб`єкт);
		- обвинувачений ОСОБА_5 вчинив дії щодо одержання неправомірної вигоди;
		- одержання неправомірної вигоди здійснювалось за вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 дій з використанням наданої йому влади та його службового становища в інтересах третьої особи;
		- у діянні обвинуваченого ОСОБА_5 наявний прямий умисел на вчинення кримінального правопорушення та мета, яка полягає в одержанні обвинуваченим неправомірної вигоди.
		Отже, за результатами розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_5 є службовою особою, яка займає відповідальне становище, а тому може бути суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Оскільки судом визнаний недопустим доказом протокол огляду місця події від 04.03.2016 разом із додатком до нього, яким було зафіксоване вилучення з кармана ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 2000 грн. та всі похідні від нього докази, зокрема протокол огляду від 18.03.2016, постанову про визнання та приєднання речового доказу до матеріалів кримінального провадження від 18.03.2016, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено факту одержання останнім неправомірної вигоди.
		Судом також встановлено, що досудовим слідством не встановлено позапроцесуального впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на процесуального прокурора, який мав повноваження приймати рішення про направлення клопотання про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності до суду та безпосередньо на суд. Зібрані докази не містять інформації про спроби обвинуваченого ОСОБА_5 якимось чином вплинути на рішення процесуального прокурора чи суду та про контакти з ними з цього приводу.
		Отже, суд констатує, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом недоведено наявність всіх ознак притаманних об`єктивній стороні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Положеннями ч. 3 ст. 337 КПК передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Разом з тим, ці положення не вказують на те, що у разі непідтвердження за результатом судового розгляду висунутого особі обвинувачення сторона обвинувачення може очікувати, що суд самостійно віднайде в діях цієї особи бодай якийсь інший злочин і ухвалить обвинувальний вирок, оскільки саме доведення перед судом винуватості особи у вчиненні злочину є прямим обов`язком сторони обвинувачення (постанова ВС від 13.01.2021 у справі № 243/1573/17).
		Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тягар доказування лежить на стороні обвинувачення.
		У п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів.
		Вказана норма знайшла своє закріплення у ч. 1 ст. 92 КПК України, де зазначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		У ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.
		Відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 18 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» винність особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Частиною 4 цієї статті цієї особи.
		Таким чином, стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України є підставою для ухвалення виправдувального вироку.
		 
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Питання про речові докази суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд - 
		 
		у х в а л и в:
		 
		Визнати невинуватим ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю наявності у діянні складу кримінального правопорушення.
		Речові докази, а саме грошові кошти у розмірі 2000,00 гривень, щопередані філії
		АТ «Укрексімбанк» у м. Черкаси, після вступу вироку в законну силу - повернути Управлінню СБУ у Черкаській області.
		Запобіжний захід до ОСОБА_5  не застосовувати.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Після проголошення копію вироку вручити присутнім учасникам провадження, іншим - направити поштою.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...