Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/1583/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.05.2023. Зареєстровано: 23.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2023.
Дата набрання законної сили: 19.06.2023
Номер судового провадження: 2/554/3971/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 17.05.2023Справа № 554/1583/23 Провадження № 2/554/3971/2023
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		17 травня 2023 року  Октябрський районний суд м.Полтави 
		в складі головуючого судді Чуванової А.М.
		за участю секретаря Проскурня Я.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» про визнання неукладеним кредитного договору,-
		 
		                            ВСТАНОВИВ:
		 
		У лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» про визнання неукладеним кредитного договору, в якому просить визнати неукладеним кредитний договір №211933951427 від 28.06.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування»; зобов`язати ТОВ «Служба миттєвого кредитування» видалити персональні дані з електронних баз, серверів, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, використання, розповсюдження та передачу кредитної історії.
		В обґрунтування вимог позивач вказала, що нею не укладався кредитний договір з відповідачем, з 2005 року вона користується абонентським номером ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_1 та не передавала його іншим особам. В період з 01.06.2021 року по 27.06.2021 року включно позивачу почали надходити дзвінки з невідомих їй телефонних номерів, а в ніч 28.06.2021 року невідомі особи шляхом блокування її сім-картки з вказаним вище номером заволоділи нею та здійснили від її імені реєстрацію на онлайн-сервісах кредитування належних ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ТОВ «Веллфін» та ТОВ «Служба миттєвого кредитування».
		З незаконним використанням її персональних даних та вказаного абонентського номера телефону 28.06.2021 року невідомими особами було оформлено три онлайн-кредити на її ім`я, переведено кошти на невідомі для неї рахунки (банківські картки). При цьому, позивачем ніколи не укладалися онлайн-кредити, кредитних коштів за цими договорами вона не отримувала та умови договорів їй не відомі. За її заявою були внесені відомості до ЄРДР за №12021175420000637 за ст.190 КК України. Під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що в момент оформлення кредитних договорів сім-картка позивача з абонентським номером НОМЕР_1 була в розпорядженні невідомих осіб, які використали її для здійснення ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційних системах фінансових компаній шляхом вводу цифрових кодів, направлених смс-повідомленнями на вказаний номер та вчинили інші дії, направлені на отримання грошових коштів в тому числі від відповідача та їх привласнення. 
		Відповідачем на адвокатський запит не надані дані яким чином був оформлений кредитний договір та на яку банківську картку (номер картки та на ім`я якої особи вона оформлена) були перераховані кредитні кошти в розмірі 3100 грн. Відповідачем не було перевірено особу, що користувалась абонентським номером телефону. Оскільки відсутнє волевиявлення ОСОБА_1 та вона жодного договору з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» не укладала, а спірний договір укладено з невідомою особою, яка не мала повноважень на його укладення, тому є підстави для визнання такого договору не укладеним на підставі ч.3 ст.203, ч.1 ст.638 ЦК України. 
		Слідчими органами отримані докази, які свідчать про шахрайські дії щодо ОСОБА_1 та відповідача з боку третіх осіб.
		Відповідно до протоколу тимчасового доступу до документів АТ «Універсал банк» (Моно банк) від 05.11.2022 року та додатків до нього вбачається, що відкритий картковий рахунок № НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 , на вказаний рахунок 28.06.2021 року перераховано кредитні кошти у сумі 3100 грн. На вказаний рахунок також були перераховані кошти в сумі 20000 грн. від ОСОБА_3 з картки № НОМЕР_3 , які були отримані за іншим кредитним договором, укладеним того ж дня від імені ОСОБА_1 з ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Також було вилучено копію заяви ОСОБА_2 про відкриття вказаного рахунку в АТ Універсал банк» (Моно банк), виписки по картковому рахунку. 
		Позивач не могла бути фізично у м.Кривий Ріг звідки відбувався зв`язок та оформлення договору в той час. Лише 29.06.2021 року о 10 год.30 хв. позивач змогла повернути у своє розпорядження свій абонентський номер та він був зареєстрований в мережі м.Полтави з ІМЕІ її мобільного терміналу « НОМЕР_4 ». Також, відповідно до протоколу тимчасового доступу до документів АТ «Перший український міжнародний банк» від 03.09.2022 року та додатків до нього вбачається зв`язок з картковим рахунком № НОМЕР_5 , відкритим у АТ «Універсал банк» (Моно банк), на який були перераховані відповідачем кошти за договором. 
		Позивач вказує на те, що договір з відповідачем укладено не нею, а іншими особами, які протиправно заволоділи її абонентським номером, а тому він укладений без її волевиявлення, кошти нею за договором не отримувалися та були перераховані на банківську картку, яка їй не належить. 
		Ухвалою суду від 28.08.2020 року було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін.
		Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в наданій заяві просить розглянути справу за її відсутності.
		Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи відповідач повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не надав.
		Вказані обставини дають суду право, у відповідності до ст.ст.211,223 ЦПК України, розглянути справу на підставі наявних даних і доказів.
		У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 28.06.2021 року в ТОВ «Служба миттєвого кредитування» в електронному вигляді було оформлено кредит на ім`я ОСОБА_1  (договір про надання фінансових послуг №2117933951427) на суму 3100 грн. (а.с.26-29).
		ОСОБА_1 звернулася до Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області із заявою щодо використання сторонньою особою її паспортних даних з метою вчинення шахрайських дій. Відомості по вищезазначеній заяві були внесені до ЄРДР за ч. 1 ст. 190 КК України (№ кримінального провадження - 12021175420000637) (а.с. 31).
		За інформацією в кредитній історії, яка міститься в ТОВ «Українське бюро кредитних історій», ОСОБА_1 має фінансові зобов`язання перед ТОВ «Служба миттєвого кредитування» за кредитним договором №2117933951427 від 28.06.2021 року (а.с.12).
		Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
		Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
		Приписами частини першої статті 207 ЦК України, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
		Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Відповідно до пунктів 1, 11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
		При цьому, відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
		Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
		Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування», передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
		Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»,  електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Згідно з ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		Відповідно до ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозицій.
		За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону, термін "електронний підпис" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про електронний цифровий підпис".
		Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону, права та обов`язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України "Про захист прав споживачів".
		Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов`язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".
		Отже, Закон України «Про електронну комерцію» застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству в тому числі і - Закону України «Про електронний цифровий підпис», яким підлягають регулюванню спірні правовідносини.
		Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»  передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
		Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ст. 4 Закону).
		Статтею 6 даного Закону передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
		Відповідно до п. п. 1, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
		Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
		Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 заперечувала проти укладення з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитного договору №2117933951427 на суму 3100 грн., та посилалась на те, що кредитний договір (публічний договір), Додаток №1 Заява-анкета для отримання кредиту не містить ані її підпису, ані даних про електронний цифровий підпис, ані підпису одноразовим ідентифікатором, тобто,  вказаний кредитний договір не підписаний нею у встановленому законом порядку, отже, є неукладеним.
		Згідно копій кредитного договору (публічного договору), Додатку №1Заяви-анкети для отримання кредиту №2117933951427 від 28.06.2021 року клієнт ОСОБА_1 , ознайомившись з кредитним договором, та усіма додатками, включаючи Правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному сайті smk.zp. та www.bistrozaim.ua, та, погодившись з ними, просить надати їй кредит на особисті потреби у розмірі 3100 грн. строком на 16 днів з моменту отримання кредиту, зобов`язуючись повернути кредит у розмірі 3100 грн., та сплатити проценти у розмірі  992 грн. (а.с.30).
		Згідно відповіді ТОВ «Служба миттєвого кредитування» від 30.09.2021 року, кошти у розмірі 3100 грн. були перераховані на карту № НОМЕР_5 , власник карти (емітент) МОНОбанк (а.с. 25).
		В той же час, при дослідженні судом наявних в матеріалах справи копій кредитного договору (публічного договору) додатку№1 Заяви-анкети для отримання кредиту встановлено, що вказаний вище кредитний договір не був підписаний позивачем ані за допомогою одноразового ідентифікатора, ані за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам Закону України «Про електронний цифровий підпис».
		В графі підписів наявний лише підпис директора ОСОБА_4 від імені ТОВ «Служба миттєвого кредитування» одноразовим ідентифікатором.
		В графі підпису ОСОБА_1 відсутня будь-яка алфавітно-цифрова послідовність.
		Отже, вказаний договір не відповідає вимогам ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки при прийнятті пропозиції про укладення договору не був заповнений формуляр заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, підписаний в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
		Тобто, вказаний вище договір не є таким, що укладений у письмовій формі, а, отже є нікчемним згідно ст. 1055 ЦК України.
		Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання позивачем вказаних у кредитному договорі коштів.
		Слід відмітити, що у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-308цс16,постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, у постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц, вказано, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
		Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначені Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (далі - Закон).
		У ч. 1 ст. 5 цього Закону зазначено, що джерелами формування кредитних історій, зокрема, є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.
		Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону, інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію про себе, що ідентифікує його як Користувача; про суб`єкта кредитної історії, яка визначена п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону, відсутність письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього є підставою для її вилучення.
		Так, у кредитному договорі №2117933951427 від 28.06.2021 року міститься умова щодо надання клієнтом згоди на використання його персональних даних згідно Закону України «Про захист персональних даних» (Прикінцеві умови, п. 2), проте, як встановлено, позивач не мала наміру укладати з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитний договір, не мала волевиявлення на оформлення кредитного договору та не отримувала грошових коштів від цієї фінансової установи, отже, наявні підстави для зобов`язання ТОВ «Служба миттєвого кредитування» видалити персональні дані ОСОБА_1 з електронних баз, серверів, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, використання, розповсюдження та передачу кредитної історії.
		Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
		На підставі положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
		Керуючись ст. ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 263-265,274 ЦПК України, ст.ст.203,207,1046,1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» про визнання неукладеним кредитного договору -задовольнити.
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (код ЄДРПОУ 38839217, адреса місцезнаходження: 01133 м. Запоріжжя, вул..Сорок років Радянської України, 39а, оф.25) видалити персональні дані щодо ОСОБА_1 та договору про споживчий кредит №2117933951427 від 28.06.2021 року з бази даних ТОВ «Українське бюро кредитних історій», також власних електронних баз, серверів, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, використання, розповсюдження та передачу кредитної історії.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (код ЄДРПОУ 38839217, адреса місцезнаходження: 01133 м. Запоріжжя, вул..Сорок років Радянської України, 39а, оф.25), на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
		Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дні вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи:
		позивач:ОСОБА_1 , адреса:  АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ;
		відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (код ЄДРПОУ 38839217, адреса місцезнаходження: 01133 м. Запоріжжя, вул.Сорок років Радянської України, 39а, оф.25) .
		 
		Суддя         А.М.Чуванова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...