Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/5499/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 23.05.2023. Зареєстровано: 24.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2023.
Дата набрання законної сили: 18.05.2023
Номер судового провадження: 11-сс/991/30/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52016000000000380

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/5499/22Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/30/23
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
		 
		У Х В А Л А
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		18 травня 2023 рокумісто Київ
		 
		Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
		захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		прокурора ОСОБА_11 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_12 - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , подані на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 грудня 2022 року у кримінальному провадженні №52016000000000380,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		І. Процедура
		1. Судове провадження у цій справі розпочато згідно з отриманими 12.12.2022 від захисників  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_9 , та 19.12.2022 від захисника  ОСОБА_6  апеляційними скаргами, поданими відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/, на ухвалу слідчого судді від 07.12.2022 (т. 18 а. с. 224; т. 19 а. с. 2-49, 56-77, 83-261; т. 20 а. с. 174-194).
		ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
		2. Ухвалою слідчого судді клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора /далі - САП/, задоволено - обрано підозрюваному ОСОБА_12 запобіжний захід у виді тримання під вартою із зазначенням, що після його затримання й не пізніш ніж через 48 годин з часу доставки до місця кримінального провадження слід розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
		3. Наведена ухвала мотивована тим, що (1) наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_12 вчинив тяжкий корупційний злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України /далі - КК/, (2) він згідно з вимогами КПК набув статусу підозрюваного, (3) існують ризики, передбачені п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК, (4) ОСОБА_12 оголошений у міжнародному розшук, через що клопотання розглянуто за правилами ч. 6 ст. 193 КПК.
		ІІI. Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
		4. Судом отримано три апеляційні скарги від захисників ОСОБА_12 .
		4.1. Захисник ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та призначити новий розгляд у Вищому антикорупційному суді клопотання про обрання щодо ОСОБА_12 запобіжного заходу. Його апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала постановлена слідчим суддею, який є упередженим та не був безстороннім при розгляді клопотання. Крім того, ним подано клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку зі здійсненням розслідування поза межами строків досудового розслідування, оскільки вказаний строк закінчився 24.06.2020, адже протягом встановленого у п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК часу розслідування не було закінчено й строк його проведення слідчим суддею у встановленому законом порядку не продовжувався.
		4.2. Захисники ОСОБА_9 і ОСОБА_6 просять скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_12 . При цьому, захисник ОСОБА_6 також заявляє клопотання про поновлення їй строку на апеляційне оскарження.
		4.2.1. Апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 мотивована тим, що: (1) ОСОБА_12 не набув статусу підозрюваного; (2) підозра у вчиненні кримінального правопорушення не обґрунтована, оскільки ґрунтується на недопустимих доказах; (3) не доведено наявність жодного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК; (4) не доведено перебування ОСОБА_12 у міжнародному розшуку; (5) слідчий суддя порушив право на захист ОСОБА_12 , оскільки не здійснив його виклик та штучно створював умови для неможливості реалізації захисниками своїх прав; (6) існує сумнів у неупередженості слідчого судді; (7) порушені розумні строки досудового розслідування у кримінальному провадженні.
		4.2.2. Клопотання захисника ОСОБА_6 щодо необхідності поновлення строків на апеляційне оскарження ґрунтується на твердженні, що апеляційну скаргу вона подала з пропуском строку на оскарження у зв`язку з необізнаністю з мотивами прийнятої ухвали.
		4.2.3. Водночас апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 мотивована (1) фактами, які свідчать про ненабуття ОСОБА_12 статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, та (2) помилковістю висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри вчинення ним кримінального правопорушення.
		5. У судовому засіданні захисники ( ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ), які ініціювали апеляційне оскарження, повністю підтримали свої апеляційні скарги та апеляційні скарги один одного. Також вони підтримали клопотання ОСОБА_6 щодо необхідності поновлення їй строку на апеляційне оскарження.
		IV. Узагальнені позиції інших учасників
		6. У судовому засіданні учасники судового провадження висловили свої позиції.
		6.1. Захисники ОСОБА_7 і ОСОБА_10 просили задовольнити апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з наведених у них мотивів, а також підтримали клопотання про поновлення ОСОБА_6 строку на апеляційне оскарження.
		6.2. Прокурор ОСОБА_11 заперечував проти задоволення клопотання ОСОБА_6 про поновлення їй строку на апеляційне оскарження та проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту. Зокрема, зазначив, що (1) апеляційну скаргу захисник мала б подати упродовж робочого часу в суді, а не після його завершення, (2) відсутні підстави, які б дозволяли стверджувати про упередженість слідчого судді, (3) повідомлення про підозру вручалося у спосіб, визначений КПК, (4) наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, (5) існують ризики, передбачені п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК, (6) в матеріалах клопотання є докази оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, (7) права ОСОБА_12 не порушено, оскільки розгляд слідчим суддею клопотання за відсутності його виклику відповідав вимогам КПК, (8) строки досудового розслідування у цьому кримінальному проваджені не пропущені.
		V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
		7. Рішення суду має бути законне, обґрунтоване та вмотивоване (ч. 1 ст. 370 КПК).
		7.1. У ході апеляційного перегляду рішення слідчого судді ретельній перевірці підлягають усі доводи апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19).
		7.2. Виходячи зі змісту ст. 2, ч. 6 ст. 9, ч. ч. 1, 3 ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 24, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів переглядає оскаржувану ухвалу в межах зроблених слідчим суддею в такому рішенні висновків, а також наведених на їх спростування доводів захисників та заперечень прокурора.
		7.3. Із урахуванням вищенаведеного, апеляційному суду належить перевірити чи: (1) є підстави для поновлення захиснику ОСОБА_6 строку на апеляційне оскарження; (2) обґрунтовані твердження сторони захисту щодо упередженості слідчого судді при розгляді клопотання; (3) клопотання подано в межах строків досудового розслідування; (4) набув ОСОБА_12 процесуального статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні; (5) наявні достатні докази, які б вказували на наявність обґрунтованої підозри вчинення особою кримінального правопорушення; (6) існують ризики, наявність яких встановив слідчий суддя; (7) є достатні підстави, які б дозволяли вважати, що ОСОБА_12 оголошений у міжнародний розшук; (8) порушено право ОСОБА_12 на захист та на доступ до правосуддя.
		VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
		8. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим ним висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
		(§1) Щодо дотримання одним із захисників строку на апеляційне оскарження
		9. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 зазначила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи це тим, що лише 13.12.2022 отримала повний текст оскаржуваної ухвали, направлений їй засобами електронної пошти, у той час як за відсутності повного тексту не мала можливості належним чином обґрунтувати апеляційну скаргу.
		9.1. Інші захисники, присутні в судовому засіданні, підтримали клопотання ОСОБА_6 та просили його задовольнити.
		9.2. Прокурор заперечував проти задоволення клопотання ОСОБА_6 щодо необхідності поновлення їй строку на апеляційне оскарження, оскільки захисник подала апеляційну скаргу після закінчення робочого дня в апеляційному суді, хоча мала б це зробити в межах визначеного у суді робочого часу.
		9.3. З`ясовуючи питання чи апеляційна скарга захисниці ОСОБА_6 подана поза межами строку на апеляційне оскарження і, якщо так, то чи наявні поважні причини для його поновлення, колегія суддів виходить із того, що строки, у межах яких особа може оскаржити ухвалу слідчого судді, передбачені ст. 395 КПК.
		9.3.1. Так, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення (п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК).
		9.3.2. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк (ч. 5 ст. 115 КПК).
		9.4. Із урахуванням того, що 06.12.2022 ОСОБА_6 була присутня у судовому засіданні, під час якого слідчий суддя вийшов до нарадчої кімнати до 10:00 год 07.12.2022, тобто про проведення якого захисниця повідомлялася належним чином (т. 18 а. с. 59), ОСОБА_6 була обізнана щодо постановлення 07.12.2022 резолютивної частини ухвали за клопотанням детектива, тому строк на апеляційне оскарження для неї розпочався 08.12.2022 і останнім днем такого строку було 12.12.2022 (т. 18 а. с. 212, 224).
		9.5. Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді, надіслана поштою 19.12.2022 (т. 20 а. с. 173-194), вважається такою, що подана із пропуском строку, визначеного п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК.
		10. Водночас пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду (ч. 1 ст. 117 КПК).
		10.1. Поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним.
		10.1.1. Із системного аналізу норм КПК (зокрема, ст. ст. 117, 138, п. 1 ч. 1 ст. 232, п. 1 ч. 1 ст. 336, ч. 3 ст. 400) слідує, що під поважними причинами пропуску строку звернення до суду слід розуміти лише ті обставини, які не залежали від волі особи і об`єктивно перешкоджали чи унеможливлювали її своєчасне звернення до суду у встановлений КПК строк.
		10.1.2 Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк, у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
		10.1.3. Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 13.07.2017 у справі №5-117кс(15)17.
		10.2. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 27.05.2019 (справа №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18) дійшла висновку, що у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК.
		10.3. Беручи до уваги те, що захисник ОСОБА_6 не знала мотивів постановленого слідчим суддею рішення, повний текст якого вона отримала 13.12.2022 (т. 20 а. с. 174-194), подання нею апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді в понеділок 19.12.2022 (т. 20 а. с. 173-195), тобто з пропуском строку на оскарження, відбулося з поважних причин. Адже не знаючи про мотиви постановлення ухвали, захисник у визначений процесуальним законом п`ятиденний строк не могла належним чином описати доводів щодо її незаконності чи необґрунтованості.
		10.4. Тому, враховуючи, що причина подачі захисником апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу з пропуском строку є поважною, колегія суддів вважає, що наявні підстави для поновлення ОСОБА_6 відповідного строку.
		(§2) Щодо упередженості/неупередженості слідчого судді
		11. Під час розгляду клопотання детектива про обрання ОСОБА_12 запобіжного заходу у суді першої інстанції сторона захисту неодноразово заявляла слідчому судді ОСОБА_1 відвід. Так, слідчий суддя, відмовляючи адвокату ОСОБА_9 у задоволенні заяви про відвід слідчого судді, мотивував прийняте рішення тим, що: (1) обставини, за якими здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380 та здійснювалося розслідування у кримінальному провадженні №420151600000000338, є відмінними, а предметом розслідування є дії інших осіб; (2) відсутні підстави вважати, що адвокат, згадана в заяві, яка є дружиною слідчого судді, має заінтересованість у результатах кримінального провадження №52016000000000380; (3) у діях та висловлюваннях слідчого судді відсутні дані, які б свідчили про його заінтересованість у результатах розгляду клопотання чи упередженість по відношенню до сторін провадження, а заява захисника зводиться до незгоди з організацією ведення судового процесу та процесуальними рішеннями.
		11.1. Сторона захисту стверджувала про упередженість слідчого судді під час розгляду клопотання детектива, мотивуючи це тим, що дружина судді - адвокат, друг судді та його дружини - інший адвокат та адвокатське об`єднання, у якому працює дружина судді, здійснювали та здійснюють захист / представництво трьох свідків у кримінальному провадженні №52016000000000380, а також підозрюваних у пов`язаному кримінальному провадженні №420151600000000338, з якого виділено кримінальне провадження №52016000000000380. Крім того, захисник ОСОБА_8 доводив, що ОСОБА_1 під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_12 зобов`язаний був надати оцінку обґрунтованості підозри на підставі тих матеріалів, які ним вже оцінювалися та визнавалися достатніми для обґрунтованості підозри іншим учасникам кримінального провадження №52016000000000380.
		11.2. Прокурор заперечував проти доводів сторони захисту щодо наявності ознак упередженості слідчого судді під час розгляду клопотання детектива про обрання ОСОБА_12 запобіжного заходу, зазначивши, що інший слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні заяви про відвід судді, надав об`єктивну та обґрунтовану оцінку обставинам, про які згадує сторона захисту.
		11.3. Оцінюючи заявлений стороною захисту довід, колегія суддів вважає, що у діях слідчого судді відсутні ознаки його упередженості під час розгляду клопотання.
		11.4. Так, даного висновку суд апеляційної інстанції дійшов, зокрема, враховуючи, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч. 1 ст. 21 КПК).
		11.4.1. Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (принцип «Об`єктивності» Бангалорських принципів поведінки суддів).
		11.4.2. При виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів (п. п. 2.1-2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів).
		11.4.3. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).
		11.4.4. Перелік обставин, які виключають участь судді у кримінальному провадженні, наводиться у ч. 1 ст. 75 КПК. Зокрема, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо наявні інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК).
		11.4.5. Оскільки діюче законодавство не містить відкритого або ж закритого переліку обставин, які в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК можуть у тій чи іншій ситуації вважатися такими, що викликають сумніви в неупередженості судді, але будь-яке кримінальне провадження за своєю формою та змістом має відповідати загальним засадам, то при з`ясуванні наявності у діях слідчого судді ознак упередженості апеляційний суд застосовує принцип верховенства права (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 7 КПК).
		11.4.6. Цей принцип має застосовуватися у кримінальному провадженні з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/ (ч. 2 ст. 8 КПК).
		11.4.7. Наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини /далі - Конвенція/ повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями… У відповідності до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. п. 49, 50 рішення ЄСПЛ від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» / Belukha v. Ukraine, заява №33949/02).
		11.4.8. Поруч із зазначеним, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності… Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (п. п. 104-105 рішення ЄСПЛ від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» / Oleksandr VOLKOV v. Ukraine, заява №21722/11).
		11.4.9. Разом із цим, коли йдеться про «безсторонність», зазвичай це означає відсутність упереджень…, існування яких може бути доведене у кілька способів. При цьому, ухвалення суддею попередньо рішення щодо того самого звинувачення само по собі не є підставою для того, щоб говорити про упередженість суду (п. 37 рішення ЄСПЛ від 08.10.2020 у справі «Тесля проти України» / Teslya v. Ukraine, заява №52095/11).
		11.4.10. Із урахуванням наведеного, надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо упередженості слідчого судді, колегією суддів береться до уваги те, що: (1) використаний сполучник «та» у п. 49 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» між словами «суб`єктивним та об`єктивним критеріями» свідчить, що для встановлення факту упередженості необхідно встановлення обставин, які про неї свідчать, одночасно за об`єктивним та суб`єктивним критеріями; (2) висловлена суддею позиція в інших справах не може вказувати про його упередженість (п. 2 рішення Ради суддів України №46 від 07.09.2017).
		11.5. У ході застосування наведеного підходу колегія суддів враховує те, що 17.11.2022 захисник ОСОБА_9 заявив відвід слідчому судді, який 18.11.2022 іншим слідчим суддею залишено без задоволення (т. 4 а. с. 163-165, 184, 186-190; т. 15 а. с. 45-50). Також 24.11.2022 захисниками ОСОБА_8 (т. 5 а. с. 5-13, 221; т. 6 а. с. 69-77), 29.11.2022 ОСОБА_7 (т. 16 а. с. 6-8), а 02.12.2022 ОСОБА_13 (т. 18 а. с. 7-12, 124-129) заявлено відводи слідчому судді ОСОБА_1 , які цим суддею залишені без розгляду.
		11.6. Із повного тексту ухвали іншого слідчого судді від 18.11.2022 вбачається, що у цій справі він, відмовивши у задоволенні заявленого відводу, надав повну та ґрунтовну оцінку доводам захисника ОСОБА_9 щодо необхідності відвести суддю ОСОБА_1 від участі у розгляді клопотання в кримінальному провадженні №52016000000000380 у зв`язку із представництвом його дружиною інтересів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у провадженні №42015160000000338 (т. 15 а. с. 45-50).
		11.7. Зважаючи на таку загальну засаду кримінального провадження як «верховенство права» у контексті його розуміння ЄСПЛ, розгляд відводу іншим суддею, який в ухвалі навів обґрунтовані мотиви для відмови у відводі, ненаведення захистом фактів, які б свідчили про заінтересованість судді ОСОБА_1 у вирішенні цієї справи на користь будь-якої із сторін, заборону ототожнення адвоката з клієнтом (п. 16 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а також відсутність доказів участі захисника, разом з яким зі своєю дружиною проводив дозвілля слідчий суддя, у судовому розгляді цієї справи або наявності протилежних інтересів у клієнтів згаданого адвоката та ОСОБА_12 , суд апеляційної інстанції не вбачає за можливе дійти іншого висновку щодо відсутності підстав для відводу, ніж його зробив слідчий суддя в ухвалі від 18.11.2022.
		11.7.1. Адже, наведені стороною захисту обставини самі по собі не викликають сумнівів у неупередженості слідчого судді при вирішенні даної справи, оскільки суддя не лише не обмежений попередньою позицією, висловленою в іншому провадженні, при розгляді цієї справи, а й доказів його упередженості в даному кримінальному провадженні судом не встановлено.
		11.7.2. Самі по собі факти відпочинку судді з дружиною за кордоном з адвокатом ОСОБА_16 , який представляв під час допиту в органі досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні свідка ОСОБА_15 (т. 16 а. с. 252-262), а також представництво адвокатом ОСОБА_17 під час допиту в органі досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні свідка ОСОБА_18 , котрий також є свідком й у цьому кримінальному провадженні (т. 15 а. с. 25-31; т. 18 а. с. 144-149; т. 19 а. с. 65), не вказують на наявність у слідчого судді будь-якої позапроцесуальної заінтересованості в результатах розгляду справи.
		11.7.3. При цьому, ураховуючи, що у задоволенні відводу в цій справі відмовив інший суддя ніж той, якому заявлено відвід, сам по собі факт задоволення попередніх заяв про відвід чи самовідвід в інших справах не може свідчити про заінтересованість слідчого судді при вирішенні цієї справи.
		11.8. Що ж до фактів залишення наступних заявлених захисниками заяв про відвід без розгляду, то вказане відповідає вимогам ч. 4 ст. 81 КПК, оскільки повторні заяви про відвід мали ознаки зловживання захисниками правом на відвід з метою затягування розгляду кримінального провадження.
		11.9. Таким чином, не встановлено обставин, які б надавали підстави стверджувати про упередженість слідчого судді під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_12 .
		11.10. Беручи до уваги вищезазначене, апеляційний суд вважає, що при розгляді клопотання було дотримано вимог закону щодо розгляду та вирішення справи неупередженим складом суду.
		(§3) Щодо здійснення провадження у межах строків досудового розслідування
		12. В оскаржуваній ухвалі не надавалося оцінки тому чи надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу в межах строків досудового розслідування.
		12.1. Захисник ОСОБА_9 в апеляційній скарзі вказав про порушення строку досудового слідства в даному кримінальному провадженні.
		12.2. Захисник ОСОБА_8 подав клопотання, зазначивши, що кримінальне провадження №52016000000000380 від 20.10.2016 підлягає закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. Вказане мотивував спливом строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні 24.06.2020, оскільки протягом встановленого у п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК строку розслідування не було закінчене, а строк його проведення слідчим суддею у встановленому законом порядку не продовжувався, ураховуючи, що: (1) досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється, у тому числі, за ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК, внесеними до ЄРДР після 16.03.2018; (2) строк досудового розслідування продовжено за процедурою, яка застосовувалася до набуття чинності змін до ст. 294 КПК, передбачених в Законі №2147-VIII; (3) якщо відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після 16.03.2018, навіть коли первинна інформація про вчинення кримінального правопорушення внесена до ЄРДР до 16.03.2018, то необхідно керуватися положеннями КПК в редакції Закону №2147-VIII і це відповідатиме його п. 4 параграфу 2 «Прикінцеві положення»; (4) відповідно до постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31.10.2022 у справі №753/12578/19 продовження строків досудового розслідування здійснюється слідчим суддею в межах повноважень, визначених положеннями законів №2147-VIII і №2617-VIII у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР з 15.03.2018 та які були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати; (5) 27.11.2018 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380 від 20.10.2016 були об`єднані з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №52018000000001156 від 23.11.2018.
		12.3. Прокурор заперечив проти наведених доводів сторони захисту, вказавши, що оскільки кримінальне провадження №52016000000000380 було розпочато 20.10.2016, положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у цій справі застосуванню не підлягають.
		12.4. За підсумками апеляційного перегляду колегія суддів погоджується із запереченнями прокурора про неможливість застосування у цій справі положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
		12.5. Так, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР (ч. 2 ст. 214 КПК) і закінчується, зокрема, направленням до суду обвинувального акта (п. 5 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 219 КПК).
		12.6. Досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (ч. 1 ст. 219 КПК).
		12.6.1. При обчисленні строків місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк (ч. 5 ст. 115 КПК). При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку (ч. 3 ст. 115 КПК). При обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця (ч. 4 ст. 115 КПК).
		12.6.2. Оскільки першій про підозру в кримінальному провадженні №52016000000000380 було 05.03.2020 повідомлено ОСОБА_19 (т. 18 а. с. 194), то перебіг двомісячного строку розпочався, виходячи з положень ч. 5 ст. 115 КПК, із 06.03.2020, тобто з наступного дня після повідомлення ОСОБА_19 про підозру, а датою його закінчення (останнім днем) у відповідності до ч. 4 ст. 115 КПК було 05.05.2020 включно.
		12.7. Однак строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови (ч. 5 ст. 219 КПК).
		12.7.1. Тобто на час зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні відповідний проміжок часу не включається в період, впродовж якого відбувається перебіг строку досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні.
		12.7.2. Зважаючи на те, що 27.03.2020 постановою детектива НАБУ досудове розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380 було зупинене на час виконання дій в межах міжнародного співробітництва, а 27.04.2020 його було за рішенням детектива відновлено (т. 18 а. с. 194-195; т. 22 а. с. 161-166), то зважаючи на положення ч. ч. 3-5 ст. 115 КПК на момент відновлення розслідування у відповідному провадженні до завершення двомісячного строку залишалося 30 (тридцять) днів.
		12.8. Водночас строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. Загальний строк досудового розслідування не може перевищувати, зокрема, дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину (ч. 2 ст. 219 КПК у редакції, чинній на момент повідомлення про першу підозру в кримінальному провадженні №52016000000000380 та ч. 4 ст. 219 КПК у нині чинній редакції).
		12.8.1. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років (ч. ч. 3, 4 ст. 12 КК в редакції 2015 року, тобто чинній у період, коли було вчинено інкримінований злочин).
		12.8.2. Ч. 2 ст. 364 КК передбачає відповідальність за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		12.8.3. Ураховуючи, що в кримінальному провадженні №52016000000000380 йдеться про вчинення, зокрема, ОСОБА_12 та іншими особами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше як упродовж дванадцяти місяців із дня відповідного повідомлення у випадку продовження строків досудового розслідування в даному кримінальному провадженні належним суб`єктом та в належний спосіб.
		12.9. У період, протягом якого тривало досудове розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380, відбулася зміна підходів до питання про те хто та в яких випадках може прийняти рішення про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.
		12.10. Так, 20.10.2016, тобто на момент початку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380 (т. 1 а. с. 39) діяли положення ч. 2 ст. 294 КПК, згідно з якими якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 2 ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених п. п. 2 та 3 ч. 2 ст. 219 цього Кодексу:1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури; 2) до шести місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником; 3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступниками.
		12.11. На дати прийняття 04.05.2020 керівником САП, який за змістом ч. 2 ст. 8 Закону України «Про прокуратуру» є заступником Генерального прокурора, рішення про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження №52016000000000380 до 6 (шести) місяців та прийняття 03.12.2020 в. о. Генерального прокурора рішення щодо продовження строку досудового розслідування в цьому ж кримінальному провадженні до 8 (восьми) місяців, тобто до 12.02.2021 (т. 18 а. с. 183-187, 194-195), були чинними положення ч. 7 ст. 217 КПК, згідно з якими днем початку досудового розслідування у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, є день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше. 
		12.11.1. Суд апеляційної інстанції вважає, що хоча станом на 20.10.2016 кримінальний процесуальний закон й не містив положень, які б за змістом були тотожними тим, якими кодекс доповнено у зв`язку із введенням в дію ч. 7 ст. 217 КПК, але вказані положення можуть бути застосовані у цій справі (1) зважаючи на відсутність до 15.03.2018 у КПК норми, яка б в протилежний спосіб регулювала питання з приводу дати початку досудового розслідування, ніж зазначені нові положення, котрі усунули б існуючу прогалину в законі, а також (2) враховуючи об`єднання кримінального провадження №52016000000000380 від 20.10.2016 в одне провадження із кримінальним провадженням №52018000000001156 від 23.11.2018 (т. 1 а. с. 39, 41; т. 18 а. с. 194-195) та позицію, наведену в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №753/12578/19 від 31.10.2022, щодо необхідності застосування до об`єднаних проваджень правил, які чинні з 15.03.2018.
		12.11.2. Отже, станом на 04.05.2020 і 03.12.2020 кримінальний процесуальний закон передбачав правило, згідно з яким кримінальне провадження №52016000000000380 вважалося таким, досудове розслідування у якому розпочалося та здійснювалося із 20.10.2016.
		12.11.3. При цьому не можна між собою протиставляти «дату початку досудового розслідування» та «дату внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення». Адже такий підхід суперечить ч. ч. 1, 2 ст. 214 КПК, відповідно до якої досудове розслідування розпочинається з моменту внесення до ЄРДР відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Виходячи з буквального тлумачення тексту цієї статті, момент початку досудового розслідування щодо певного злочину співпадає з моментом внесення до ЄРДР відомостей, які можуть свідчити про цей злочин. Відомості, що стосуються розслідування, у тому числі інформація про об`єднання або виділення матеріалів кримінального провадження не змінюють дату внесення до ЄРДР відомостей про це кримінальне правопорушення (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №201/3571/20).
		12.11.4. Тому, із зазначеного вище вбачається, що датою внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення та датою початку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380 є 20.10.2016.
		12.12. Поруч із наведеним, 15.03.2018 набули чинності зміни до ст. 294 КПК, у відповідності до яких якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 2 абз. 3 ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених п. п. 2 та 3 ч. 2 ст. 219 цього Кодексу: 1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора; 2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; 3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею, за клопотанням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором чи його заступниками.
		12.12.1. І хоча саме зазначений новий порядок продовження у кримінальному провадженні строку досудового розслідування (його продовження не прокурором, а слідчим суддею), запроваджений з 15.03.2018, був чинним станом на 04.05.2020 і 03.12.2020, коли прокурорами в кримінальному провадженні №52016000000000380 приймалися рішення про продовження зазначеного строку, але також у відповідний період діяло й застереження до ст. 294 КПК [Загальні положення продовження строку досудового розслідування], зазначене у п. 4 параграфу 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону №2147-VIII, згідно з яким відповідні зміни вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.
		12.12.2. Тобто, виходячи із того, що згадане вище застереження чітко вказувало, що внесені до ст. 294 КПК зміни в частині порядку продовження строків досудового розслідування застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто після 15.03.2018, в той час як не мають зворотньої дії в часі, а отже не застосовуються до справ, відомості про початок досудового розслідування в яких внесені були в ЄРДР до вказаної дати.
		12.13. Таким чином, станом на 04.05.2020 і 03.12.2020 КПК передбачав два незалежні один від одного процесуальні порядки продовження строків досудового розслідування, один з яких передбачав, що (1) у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких було розпочате до 15.03.2018, продовження строку досудового розслідування мало б здійснюватися до шести місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, а до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступниками (ч. 2 ст. 294 КПК, п. 4 параграфу 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону №2147-VIII), в той час як згідно з іншим (2) у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких було розпочате після 15.03.2018, продовження строку досудового розслідування мало б здійснюватися до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора, та до дванадцяти місяців - слідчим суддею, за клопотанням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором чи його заступниками (ч. 3 ст. 294 КПК, п. 4 параграфу 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону №2147-VIII).
		12.14. Разом із тим, у кримінальному процесуальному законі станом на 04.05.2020 і 03.12.2020 не було норми, яка б прямо зазначала в який спосіб і ким має бути продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому в межах одного провадження об`єднані кримінальні провадження, досудове розслідування у яких було розпочате до 15.03.2018, та провадження, розслідування в яких розпочато після 15.03.2018.
		12.15. Лише 31.10.2022 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові по справі №753/12578/19 сформувала позицію, згідно з якою продовження строків досудового розслідування здійснюється слідчим суддею в межах повноважень, визначених положеннями Законів №2147-VIII і №2617-VIII, у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР з 15.03.2018 і які були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати.
		12.16. Отже, на момент прийняття 04.05.2020 керівником САП - заступником Генерального прокурора та 03.12.2020 в. о. Генерального прокурора рішень щодо продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380 (1) КПК чітко визначав порядок продовження досудового розслідування у кримінальних провадженнях, розпочатих до 15.03.2018, та у розпочатих після 15.03.2018, (2) в той час як кримінальним процесуальним законом не було прямо зазначено хто і в якому порядку продовжує досудове розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого в одне провадження об`єднані матеріали досудового розслідування, розпочатого до 15.03.2018, з матеріалами досудового розслідування, розпочатого після 15.03.2018.
		12.16.1. Адже станом на 04.05.2020 та 03.12.2020 не існувало правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31.10.2022, згідно з якою саме слідчий суддя, а не прокурори відповідного рівня, повноважний продовжувати строк досудового розслідування до шести та до дванадцяти місяців у кримінальному провадженні, розпочатому з 15.03.2018, якщо його об`єднано з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати.
		12.16.2. Водночас станом на дати прийняття прокурорами в 2020 році рішень про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380 була чинною ч. 7 ст. 217 КПК, котра передбачала, що днем початку досудового розслідування у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, є день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.
		12.16.3. Тобто, приймаючи рішення про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380, 04.05.2020 керівник САП - заступник Генерального прокурора та 03.12.2020 в. о. Генерального прокурора за відсутності постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №753/12578/19 правильно керувалися п. 4 параграфу 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону №2147-VIII.
		12.16.4. Ні керівник САП - заступник Генерального прокурора, ні в. о. Генерального прокурора не могли у 2020 році знати та передбачити, що 31.10.2022 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду висловить таку позицію, згідно з якою не прокурори повноважні приймати рішення про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, розпочатому до 15.03.2018, якщо його об`єднано з кримінальним провадженням, розпочатим після цієї дати, а слідчий суддя в межах повноважень, визначених законом.
		12.17. Колегія суддів вважає за необхідне відступити у цій справі від висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зазначеного в постанові у справі №753/12578/19 від 31.10.2022, оскільки на момент прийняття постанов про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380 такого висновку не було та, враховуючи неможливість ретроспективного застосування висновків Верховного Суду, зважаючи на постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 17.12.2015 у справі №5-205КС15, ухвали Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №761/13685/14-к та постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №663/267/19.
		12.17.1. Так, Верховний Суд України в постанові від 17.12.2015 зробив висновок щодо того, що за загальним правилом норма п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК у редакції Закону №192-VIII підлягає застосуванню з дати набрання цим Законом чинності, тобто що зазвичай норма кримінального процесуального закону не підлягає ретроспективному застосуванню. Зокрема, суд касаційної інстанції вказав про неможливість повернення процесу (процесуальних дій), що випливає з ч. 1 ст. 5 КПК, відповідно до якої процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
		12.17.2. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 10.06.2021 зауважила, що фактично питання про визначення ретроспективного застосування правового висновку об`єднаної палати є проханням встановити юридичну силу правових висновків касаційного суду в часі, що є неможливим з огляду на їх правову природу, яка визначає їх як акти індивідуального правозастосування в кожному конкретному кримінальному провадженні, що конкретизують способи застосування законодавчих норм, а також на те, що ретроспективне застосування таких висновків суперечить принципу правової визначеності.
		12.17.3. Верховний Суд в ухвалі від 07.03.2023 виклав позицію, згідно з якою лише після висловлення ВСУ правової позиції у 2017 році про необхідність відкриття ухвал для проведення негласних слідчих (розшукових) дій /далі - НС(Р)Д/ сторона обвинувачення була зобов`язана вживати заходів до цього. Однак до висловлення цієї правової позиції, яка за своєю природою є поширювальним тлумаченням кримінально процесуальної норми, однозначно стверджувати про порушення стороною обвинувачення вимог КПК через нерозсекречення відповідних ухвал на етапі ст. 290 КПК чи під час судового розгляду до 16.03.2017 не можна. Тобто, у цій справі суд чітко вказав про неможливість ретроспективного застосування правової позиції суду касаційної інстанції.
		12.17.4. Таким чином, строки досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380 продовжили 04.05.2020 керівник САП - заступник Генерального прокурора та 03.12.2020 в. о. Генерального прокурора на підставі п. 4 параграфу 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону №2147-VIII.
		12.18. Оскільки на момент відновлення розслідування у відповідному провадженні 27.04.2020 до завершення двомісячного строку залишалося 40 (сорок) днів, то на дату продовження зазначеного строку 04.05.2020 залишалося 33 (тридцять три) дні (40-7=33).
		12.19. Так як станом на 04.05.2020 включно до завершення двомісячного строку, відведеного з 06.03.2020 на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380, був залишок невикористаних на розслідування днів у кількості 33 (тридцять три) дні, то у зв`язку з продовженням строку такого розслідування прокурором до шести місяців відповідний строк розслідування у цьому провадженні мав закінчуватися 05.12.2020 включно.
		12.20. Зважаючи на зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380 також в період з 20.05.2020 по 25.05.2020 (4 дні), з 05.06.2020 по 22.06.2020 (16 днів), з 27.07.2020 по 14.08.2020 (17 днів), з 21.08.2020 по 26.08.2020 (4 дні), з 19.10.2020 по 11.11.2020 (22 дні) (т. 18 а. с. 194-195), то станом на момент прийняття 03.12.2020 в. о. Генерального прокурора рішення про продовження зазначеного строку до його завершення залишалося 63 (шістдесят три) дні (4+16+17+4+22).
		12.21. Оскільки 03.12.2020 в. о. Генерального прокурора продовжив строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380 до 8 місяців - 12.02.2021 (з 04.12.2020 по 12.02.2021 включно був 71 день + 63 дні залишку, так як 03.12.2020 перебіг строку відбувався), але розслідування в період із 04.12.2020 по 18.01.2021 (45 днів), з 22.01.2021 по 12.02.2021 включно (21 день) було зупинене (із 71 дня розслідування тривало лише 5 (п`ять) днів /71-45-21=5, тобто залишок додатково становив ще 66 (шістдесят шість) днів), то станом на початок 13.02.2023 до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380 залишалося 129 (сто двадцять дев`ять днів (63+66=129 днів).
		12.22. Ураховуючи зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380 з 13.02.2021 по 10.03.2021, з 10.03.2021 по 24.03.2021, з 25.03.2021 по 15.04.2021, з 15.04.2021 по 01.09.2021, з 03.09.2021 по 13.10.2022, з 14.10.2022 по 21.10.2022, з 21.10.2022 по 14.11.2022, з 14.11.2022 і надалі, зокрема, і на 07.12.2022, тобто у період з 13.02.2021 по 07.12.2022 включно розслідування проводилося 10.03.2021 (один день), 24-25.03.2023 (два дні), 15.04.2021 (один день), 01-03.09.2021 (три дні), 13-14.10.2022 (два дні), 21.10.2022 (один день), 14.11.2022 (один день), то станом на дату вирішення слідчим суддею питання про обрання ОСОБА_12 запобіжного заходу (07.12.2022) до закінчення строків у вказаному провадженні залишалося (129 днів - 1 день - 2 дні - 1 день - 3 дні - 2 дні - 1 день - 1 день) загалом 118 (сто вісімнадцять) днів.
		12.23. Таким чином, на момент обрання ОСОБА_12 запобіжного заходу в цьому кримінальному провадженні строки досудового розслідування не закінчилися, а тому судом й не може вирішуватися питання щодо закриття кримінального провадження №52016000000000380 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
		12.24. Крім того, положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у цій справі не підлягають застосуванню, ураховуючи постанову Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №303/1425/18, висновки, наведені у п. 39 постанови Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №201/3571/20, оскільки досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні розпочате до 15 та 16.03.2018, враховуючи ч. 7 ст. 217 КПК та ту обставину, що момент початку досудового розслідування щодо певного злочину співпадає з моментом внесення до ЄРДР відомостей, які можуть свідчити про цей злочин, і відомості, що стосуються розслідування, у тому числі інформація про об`єднання або виділення матеріалів кримінального провадження не змінюють дату внесення до ЄРДР відомостей про це кримінальне правопорушення (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №201/3571/20).
		(§4) Щодо набуття статусу підозрюваного у кримінальному провадженні
		13. В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку про набуття ОСОБА_12 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №52016000000000380, ураховуючи те, що повідомлення про підозру як процесуальний документ складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства й стороною обвинувачення вжито заходи для його вручення підозрюваному ОСОБА_12 у спосіб, передбачений для вручення повідомлень відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК.
		13.1. Сторона захисту оспорювала наведений висновок, зазначавши, що ОСОБА_12 не набув статусу підозрюваного, оскільки повідомлення про підозру детектив направив не в порядку ч. 7 ст. 135 КПК на відому йому точну адресу місця проживання ОСОБА_12 у Республіці Кіпр, а в порядку ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК на адресу в Україні, яка не має до ОСОБА_12 жодного відношення.
		13.2. Прокурор, заперечуючи проти наведених доводів, зазначив про направлення повідомлення про підозру ОСОБА_12 , який перебуває за кордоном, за місцем його реєстрації та останнім відомим місцем проживання на території України.
		13.3. Під час оцінки заявленого доводу сторони захисту колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_12 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №52016000000000380.
		13.4. Надаючи саме таку оцінку, суд апеляційної інстанції ураховує, що правила, які визначають кого у кримінальному провадженні вважати підозрюваним, зазначені у ст. 42 КПК.
		13.4.1. Так, підозрюваним є (1) особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, чи (2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або (3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).
		13.4.2. Тобто кримінальний процесуальний закон визначає три рівнозначні випадки за відповідності ситуації особи хоча б одному з яких вона вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.
		13.4.3. За змістом оскаржуваного рішення вбачається, що у ситуації з ОСОБА_12 йдеться про третій випадок, передбачений ч. 1 ст. 42 КПК (підозрюваним є особа, щодо якого складено повідомлення про підозру, однак його не вручено йому внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень).
		13.5. Вимоги, відповідність ситуації конкретної особи яким у третьому, зазначеному в ч. 1 ст. 42 КПК, випадку може вказувати на наявність у неї статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, включають три обов`язкові складові, відсутність хоча б однієї з яких свідчить про ненабуття такою особою відповідного процесуального статусу.
		13.6. Елементами, наявність яких слугує критеріями за якими перевіряється чи набула особа статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, є наявність таких фактичних обставин (фактів): (1) складення щодо особи повідомлення про підозру; (2) невручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; (3) вжиття заходів для вручення зазначеного повідомлення у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 278 КПК).
		13.7. Так, якщо для першого випадку, закріпленого у ч. 1 ст. 42 КПК (коли місцезнаходження особи відоме і в день складення повідомлення про підозру їй можливо вручити таке повідомлення про підозру), передбачено вимогу про його вручення саме у день складення (ч. 1 ст. 278 КПК), то для третього випадку (коли повідомлення про підозру в день складення вручити неможливо) встановлено правило, за яким вручення відповідного повідомлення має здійснюватися у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень. Про це прямо зазначено у ч. 1 ст. 42 і ч. 1 ст. 278 КПК.
		13.8. Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК).
		13.9. За загальним правилом повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи (ч. 3 ст. 111 КПК).
		13.9.1. Так, зазвичай особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (ч. 1 ст. 135 КПК).
		13.9.2. Але у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК). Фізична особа може мати кілька місць проживання (ч. 6 ст. 29 Цивільного кодексу України /далі - ЦК/).
		13.9.3. Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом (ч. 1 ст. 136 КПК).
		13.9.4. Таким чином, під «вжиттям заходів для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень» слід вважати вчинення стороною обвинувачення таких документально підтверджених дій, за наслідками яких особа об`єктивно мала можливість дізнатися про початок її кримінального переслідування.
		13.10. Застосовуючи наведений підхід до оцінки «набуття особою статусу підозрюваної у кримінальному провадженні», колегія суддів ураховує нижченаведене.
		13.10.1. 19.08.2019 о 05:25 год ОСОБА_12 , використовуючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , перетнув державний кордон у пункті перетину «Бориспіль-D» для вильоту за межі України рейсом «1653 Київ-Париж» та з того часу до України не повертався (т. 2 а. с. 254-256; т. 4 а. с. 58-59).
		13.10.2. 21.10.2022 у кримінальному провадженні №52016000000000380 стосовно ОСОБА_12 детектив НАБУ склав повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, яке погодив прокурор САП (т. 2 а. с. 204-232).
		13.10.3. відповідно до відомостей, які містяться в інформаційній базі даних Державної міграційної служби України, станом на 21.10.2022 місцем проживання/перебування ОСОБА_12 є адреса: АДРЕСА_1 (т. 2 а с. 254).
		13.10.4. у відповідності до відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.11.2022 кв. АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_20 , якому була подарована згідно з договором від 17.09.2014, в той час як попереднім власником значиться ОСОБА_12 (т. 2 а. с. 243-244);
		13.10.5. 31.08.2022 ОСОБА_12 у заяві-анкеті для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру вказав адресу: АДРЕСА_1 , як своє місце проживання/перебування в Україні (т. 18 а. с. 73-74, 77).
		13.10.6. 21.10.2022 повідомлення про підозру, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки надіслано поштою за місцем проживання (реєстрації) ОСОБА_12 в Україні, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом вкладення, накладною та квитанцією про відправлення (т. 2 а. с. 238).
		13.10.7. 21.10.2022 повідомлення про підозру, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки ОСОБА_12 , повістку про його виклик вручено під розписку директору ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України, на балансовому утриманні та обслуговуванні якого перебуває будинок АДРЕСА_3 , тобто за місцем останнього відомого місця проживання ОСОБА_12 (т. 2 а. с. 237, 245-246).
		13.11. Отже, зважаючи на неможливість з об`єктивних причин вручити ОСОБА_12 повідомлення про підозру особисто у сторони обвинувачення виникла необхідність вжиття заходів для вручення його у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень.
		13.12. Як вважає колегія суддів, сторона обвинувачення вжила достатньо необхідних заходів, направлених на інформування ОСОБА_12 про початок його переслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380, оскільки повідомлення про підозру, пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного і повістки про виклик були йому (1) 21.10.2022 направлені за адресою відомого НАБУ місця його проживання, і (2) 21.10.2022 вручені житлово-експлуатаційній організації за місцем останнього відомого місця проживання особи - ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України.
		13.13. Разом із цим, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо відсутності підстав для застосування положень ч. 7 ст. 135 КПК при врученні повідомлення про підозру ОСОБА_12 , враховуючи те, що (1) зазначений порядок застосовується у разі постійного проживання особи за кордоном, а не тимчасового перебування, в той час як (2) відповідно до довідки Посольства України в Республіці Кіпр ОСОБА_12 перебуває на тимчасовому консульському обліку в Посольстві України в Республіці Кіпр строком до 08.01.2024 (т. 4 а. с. 61) і (3) згідно з посвідкою на тимчасове проживання в Республіці Кіпр він тимчасово, зокрема до 17.02.2023, може перебувати в зазначеній країні на законних підставах (т. 4 а. с. 63). Крім того, надаючи саме таку оцінку зазначеним обставинам, суд апеляційної інстанції ураховує, що станом на 14.11.2022 кв. АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_20 , якому її подарував ОСОБА_12 та є останнім відомим місцем проживання ОСОБА_12 на території України (т. 2 а. с. 243-244).
		Отже, наведені документи доводять, що ОСОБА_12 тимчасово, а не постійно перебуває за кордоном. При цьому документи, які містять відомості щодо наявності у ОСОБА_12 постійного місця проживання за кордоном (про що може свідчити факт перебування особи на постійному консульському обліку), у матеріалах справи відсутні.
		13.14. Разом із цим, доводи сторони захисту щодо поінформування сторони обвинувачення відносно місцезнаходження ОСОБА_12 у Республіці Кіпр, хоч і вказує про можливість сторони обвинувачення направити дипломатичний запит до Посольства України в Республіці Кіпр з метою встановити факт перебування ОСОБА_12 у зазначеній країні, але кримінальний процесуальний закон не покладає на сторону обвинувачення обов`язку до або під час складання повідомлення про підозру вживати заходів щодо розшуку особи за кордоном з метою безпосереднього вручення їй повідомлення про підозру.
		13.15. Ураховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді стосовно набуття ОСОБА_12 із дотриманням вимог КПК статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №52016000000000380.
		(§5) Щодо існування обґрунтованої підозри
		14. В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК, яка, на його думку, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
		14.1. На спростування цього висновку сторона захисту зазначила, що детектив не надав переконливих доказів причетності ОСОБА_12 до вчинення кримінального правопорушення, зокрема, ураховуючи недопустимість окремих доказів (протоколу огляду від 10.04.2017 та протоколу НС(Р)Д від 21.10.2020) внаслідок того, що відповідна НС(Р)Д фактично не проводилася та неправильність наданої оцінки доказам, покладеним в основу висновку про обґрунтованість підозри.
		14.2. Прокурор заперечив проти доводів сторони захисту, зазначивши, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_12 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		14.3. За наслідками перевірки доводів сторони захисту суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри.
		14.4. Сторона захисту в цій справі намагалася переконати колегію суддів проводити розгляд справи з використанням під час оцінки наданих доказів стандарту доведення «поза розумним сумнівом», в той час як на цій стадії при обґрунтуванні підозри застосуванню підлягав стандарт «обґрунтована підозра», який є значно нижчим від стандарту «поза розумним сумнівом», тобто він потребує меншого обсягу доказів для підтвердження доведеності існування обґрунтованої підозри.
		14.5. Так, у чинному КПК, як і в інших законах України та підзаконних актах, поняття «обґрунтована підозра» відсутнє, у зв`язку з чим, зважаючи на ч. 5 ст. 9 КПК, під час оцінки відповідності фактичним обставинам кримінального провадження висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри колегія суддів враховує практику ЄСПЛ.
		14.6. «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» / Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04).
		14.7. При цьому стандарт «обґрунтована підозра», який використовується судом на стадії обрання підозрюваному запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (п. 184 рішення Великої Палати ЄСПЛ від 28.11.2017 у справі «Мерабішвілі проти Грузії» / Merabishvili v. Georgia, заява №72508/13).
		14.8. Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, зокрема, вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК).
		14.9. Отже, під час перевірки чи слідчий суддя не безпідставно дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_12 злочину, про який йдеться у повідомленні про підозру, колегія суддів з`ясовує чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, своїми діями могла вчинити кримінальне правопорушення.
		14.10. У ході застосування наведеного підходу судом апеляційної інстанції береться до уваги здійснення детективами НАБУ досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380, в якому, зокрема, ОСОБА_12 підозрюється за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК (т. 1 а. с. 39-42) в тому, що діючи за попередньою змовою групою осіб, у період з березня по грудень 2015 організував зловживання службовими особам АТ «Одеський припортовий завод» /далі - ПАТ «ОПЗ»/ ОСОБА_21 та ОСОБА_22 своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для компанії Newscope Estates Limited, яка полягала в отриманні нею коштів у вигляді різниці між ринковою вартістю продукції ПАТ «ОПЗ» і заниженою вартістю цієї продукції, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи - ПАТ «ОПЗ» у вигляді недоотриманого доходу на суму 93 213 854 грн, тобто такі наслідки, які більш ніж у 153 060 разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на 01.01.2015 (т. 1 а. с. 40, т. 2 а. с. 204-234).
		14.11. В ході оцінки вагомості доказів, які можуть вказувати на наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_12 інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховуються наступні факти, у відповідності до яких:
		14.11.1. перший заступник голови Фонду державного майна України ОСОБА_23 під час допиту у кримінальному провадженні №4201516000000338 повідомив, що на початку 2015 року до нього звернувся народний депутат України ОСОБА_12 , який (а) запропонував включити до складу наглядової ради ПАТ «ОПЗ» ОСОБА_19 , а також (б) зазначив, що хоче займатися експортом продукції ПАТ «ОПЗ», просивши вплинути на ОСОБА_24 з метою вирішення відповідного питання щодо експорту (т. 1 а. с. 8 2);
		14.11.2. до підготовленого ОСОБА_23 завдання на голосування представникам держави на засіданні наглядової ради АТ «ОПЗ», серед іншого, було включено питання обрання ОСОБА_19 новим членом наглядової ради такого заводу (т. 1 а. с. 191);
		14.11.3 директор ПАТ «ОПЗ» ОСОБА_24 в ході його допиту в суді у рамках кримінального провадження №52016000000000380 зазначив, що (1) за рекомендацією ОСОБА_23 він зустрічався із Кононенком з питань збуту продукції заводу, який для обговорення деталей направив його до ОСОБА_12 (т. 1 а. с. 50-51), (2) після чого йому в ході зустрічі ОСОБА_12 вказав, що питанням збуту продукції ПАТ «ОПЗ» буде займатися ОСОБА_19 , яку йому той відрекомендував як особу, котра представляє компанії, котрі можуть купувати продукцію ПАТ «ОПЗ» та яка розглядається до призначення на посаду в ПАТ «ОПЗ», після чого вона приїхала на завод (т. 1 а. с. 48-49, 51);
		14.11.4. під час допиту у кримінальному провадженні №52016000000000380 свідок ОСОБА_25 вказав, що керівником (куратором) ОСОБА_26 виступала ОСОБА_19 (т. 1 а. с. 105);
		14.11.5. за змістом протоколу огляду в кримінальному провадженні №52016000000000380 ОСОБА_27 від імені компанії Newscope Estates Limited у банку AS «Regionala investiciju banka» відкрив рахунок як її представник з правом підпису та її дійсний вигодонабувач, отримав платіжну картку як користувач від імені відповідної юридичної особи (т. 2 а. с. 1-13);
		14.11.6. директор ПАТ «ОПЗ» ОСОБА_24 у ході його допиту у кримінальних провадженнях №42015160000000338 та №520150000000000013 повідомив, що з квітня по грудень 2015 року ОСОБА_19 , яка з травня 2015 року була членом правління ПАТ «ОПЗ», супроводжувала узгодження умов контрактів на поставку аміаку та карбаміду на користь компанії Newscope Estates Limited, визначаючи строки, об`єми відвантажуваної продукції та ціни, забезпечувала підготовку всіх необхідних документів зі сторони фірми-покупця (т. 1 а. с. 70-71, 76);
		14.11.7. начальник відділу економіки ПАТ «ОПЗ» ОСОБА_28 під час його допиту у кримінальних провадженнях №42015160000000338 зазначив, що організацією роботи з укладення контрактів з компанією Newscope Estates Limited займалася ОСОБА_19 , будучи членом правління ПАТ «ОПЗ» (т. 1 а. с. 90);
		14.11.8. згідно з контрактами №1K-NSC-2015 від 26.03.2015, №2K-NSC-2015 від 12.05.2015, №3K-NSC-2015 від 17.06.2015, №4K-NSC-2015 від 13.07.2015, №5K-NSC-2015 від 07.09.2015, №6K-NSC-2015 від 11.09.2015, №7K-NSC-2015 від 29.09.2015 у період з березня по грудень 2015 року карбамід в обсязі 293 726,146 тонн ПАТ «ОПЗ» реалізовувався на користь компанії Newscope Estates Limited на суму 2 872 377 доларів США (т. 2 а. с. 23-109);
		14.11.9. у відповідності до контрактів №1A-NSC-2015 від 26.03.2015, №2A-NSC-2015 від 03.06.2015, №3A-NSC-2015 від 17.06.2015, №4A-NSC-2015 від 13.07.2015, №5A-NSC-2015 від 11.09.2015, №6A-NSC-2015 від 29.09.2015 у період з червня по жовтень 2015 року аміак в обсязі 100 500 тонн ПАТ «ОПЗ» реалізовувався на користь компанії Newscope Estates Limited на суму 1 155 500 доларів США (т. 2 а. с. 110-165);
		14.11.10. за змістом вищенаведених контрактів та додаткових угод до них ціна на продукцію ПАТ «ОПЗ», яка закуповувалась Newscope Estates Limited, систематично зменшувалась порівняно з тією, яка зазначена в угоді (т. 2 а. с. 23-165);
		14.11.11. згідно з висновком експерта №6175/16-53 вартість на світовому ринку на умовах FOB Чорне море рідкого аміаку за метричну тонну складала 28-29.04.2015 від 390 до 405 доларів США, 05.06.2015 від 375 до 390 доларів США, 17.06.2015 та 20.06.2015 від 375 до 390 доларів США, 16.09.2015 від 395 до 405 доларів США», а «вартість на світовому ринку на умовах FOB Чорне море карбаміду за метричну тонну складала 07.04.2015 від 253 до 263 доларів США, 09.04.2015 від 255 до 263 доларів США, 23-24.04.2015 від 255 до 260 доларів США, 22.05.2015 від 275 до 290 доларів США, 17.06.2015 від 290 до 293 доларів США, 22.06.2015 від 290 до 293 доларів США, 22.09.2015 від 250 до 256 доларів США, 07.10.2015 від 251 до 260 доларів США, 15.10.2015 від 249 до 254 доларів США, 22.10.2015 від 251 до 259 доларів США (т. 2 а. с. 166-177);
		14.11.12. у відповідності до висновку експерта №13-2/120 (а) здійснення поставки карбаміду марки «Б» від ПАТ «ОПЗ» до компанії Newscope Estates Limited за контрактами №7K-NSC-2015, №6K-NSC-2015, №5K-NSC-2015, у період з 08.10.2015 по 30.11.2015 документально підтверджується в сумі 12 133 265,04 доларів США, (б) здійснення поставки карбаміду марки «Б» від компанії Newscope Estates Limited до компанії Ameropa AG за контрактами №UR-AM-2015, №UR2-AM-2015 у період з 08.10.2015 по 30.11.2015 документально підтверджується в сумі 12 530 000 доларів США, а (в) різниця у сумі 396 735 доларів США між сумою (ціною) здійснення поставки карбаміду марки «Б» від ПAT «ОПЗ» на користь компанії Newscope Estates Limited за контрактами №5K-NSC-2015, №6K-NSC-2015, №7K-NSC-2015 та між сумою (ціною) здійснення поставки карбаміду марки «Б» від компанії Newscope Estates Limited на користь компанії Ameropa AG за контрактами №UR-AM-2015, №UR2-AM-2015 у період з 08.10.2015 по 30.11.2015 документально підтверджується (т. 2 а. с. 180, 199);
		14.11.13. свідок ОСОБА_25 , який працював в швейцарській компанії «Трансамонія АГ», яка у 2014 році змінила назву на «Трамма», під час його допиту у кримінальних провадженнях №42015160000000338 та №52016000000000380 у своїх показах зазначив, що: (а) по питаннях розвантаження та завантаження товару в порту він телефоном зідзвонювався з ОСОБА_29 , який мав відношення до товару, котрий закупляв «Newscope estates limited», укладаючи договори; (б) керівником (куратором) ОСОБА_26 виступала ОСОБА_19 ; (в) ОСОБА_30 у 2015 році здійснював контроль щодо відгрузки товару ПАТ «ОПЗ» на судна компанії Newscope Estates Limited; (г) даного підприємства не було на ринку до квітня 2015 року і про нього ніхто із спеціалістів і постійних гравців ринку не чув; (ґ) за період з квітня по жовтень 2015 року компанія «Трамма» закуповувала продукцію ПАТ «ОПЗ» у Newscope estates limited, при цьому зазначений посередник не мав своїх суден; (д) компанія «Трамма» закуповувала продукцію ПАТ «ОПЗ» та відразу у порту «Южний» завантажувала на свої суди і таким чином вчиняли й компанії «Амеропа» (Швейцарія), «Дреймур» (м. Москва), «Кох» (США); (е) на той час у період з квітня по жовтень 2015 року аміак і карбамід із ПАТ «ОПЗ» загружалися на судна вищевказаних компаній, але згідно з документами вони перекуповувалися від Newscope Estates Limited (т. 2 а. с. 98-106);
		14.11.14. у ході проведення НС(Р)Д у кримінальному провадженні №52018000000000307 щодо ОСОБА_31 було здійснено доступ до хмарного сховища «iCloud» його мобільного телефону, в якому виявлено груповий чат «ЮГА», в переписці в якому приймали участь особи з іменами « ОСОБА_32 » та « ОСОБА_33 ». Зокрема, у вказаному чаті 26.11.2015 ОСОБА_12 спочатку повідомляє про наявність інформації, що «на завод пойдут в суд по теме ОСОБА_34 о спи...х 13 млн долл», після чого цього ж дня він дає вказівку ОСОБА_19 щодо вирішення питання з слідчим відділом управління Одеської області щодо ПАТ «ОПЗ» та просить домовитися про проведення експертизи цін ОСОБА_35 , в т. ч. обговорюється питання замовлення такої експертизи від імені ПАТ «ОПЗ» (т. 1 а. с. 118-123);
		14.11.15. ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.01.2021 надано дозвіл на використання в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380 матеріалів, отриманих за результатами проведення НС(Р)Д у кримінальному провадженні №52018000000000307 (т. 3 а. с. 23-25).
		14.12. Виходячи зі змісту контрактів, у них відсутнє обґрунтування зниження цін після їх укладення, в той час як досудове розслідування на даний час триває, що не позбавляє можливості сторону обвинувачення уточнити розмір збитків у спосіб, визначений КПК, у тому числі, шляхом проведення відповідних експертиз.
		14.13. Вищезазначене спростовує доводи сторони захисту про відсутність достатніх доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_12 .
		14.14. При цьому судом апеляційної інстанції відхиляються посилання сторони захисту на результати наданих ними досліджень, які ніби то спростовують розмір завданих злочином збитків, оскільки, із огляду на обсяг відкритих стороною обвинувачення на цій стадії матеріалів, достовірно перевірити правильність та релевантність до даної справи результатів цих досліджень неможливо. Крім того, відсутність проведення розслідування за фактами продажу аналогічного товару по нижчих цінах іншим контрагентам не свідчить про відсутність складу злочину в цьому кримінальному провадженні, так як суд розглядає справу в межах провадження, зареєстрованого органом досудового розслідування.
		14.15. Також судом апеляційної інстанції відхиляються доводи сторони захисту стосовно недопустимості в якості доказу протоколу НС(Р)Д, оскільки відсутні підстави для визнання його вочевидь не допустимим та достатньо обґрунтованих доказів підроблення відповідних результатів проведення НС(Р)Д стороною захисту суду не надано.
		14.15.1. Безумовно надані три висновки за результатами експертних досліджень містять важливу інформацію, яка може поставити під сумнів факт проведення НС(Р)Д у цьому кримінальному провадженні в частині можливості доступу до листування в месенджері телефону через iCloud, яке мало місце раніше, на підставі ухвали слідчого судді.
		14.15.2. Однак твердження захисту, які грунтуються на цих висновках, не свідчать про очевидну недопустимість як доказу вказаного протоколу НС(Р)Д. Адже перелік випадків, коли докази визнаються очевидно недопустимими, зазначений у ст. 87 КПК.
		14.15.3. Наведені захистом твердження та надані докази не свідчать на цій стадії про очевидну недопустимість протоколу НС(Р)Д, в той час як вказане не позбавляє можливості сторону захисту доводити недопустимість зазначеного доказу з відповідних підстав під час розгляду кримінального провадження №52016000000000380 по суті в суді в разі пред`явлення ОСОБА_12 обвинувачення.
		14.16. Із огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що наведена вище інформація може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_12 вчинив кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується.
		14.17. Разом із тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявність у діях ОСОБА_12 вини у вчиненні злочину, оскільки питання винуватості у судовому порядку вирішується після надходження обвинувального акта до суду.
		14.18. Таким чином, підозра, повідомлена ОСОБА_12 у кримінальному провадженні №52016000000000380, обґрунтована, а доводи сторони захисту про її необґрунтованість не знайшли свого підтвердження.
		(§6) Щодо наявності ризиків
		15. В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК.
		15.1. Сторона захисту ОСОБА_12 не погодилася із висновками слідчого судді, зазначивши, що ризики, якими керувався детектив при підготовці клопотання щодо обрання ОСОБА_12 запобіжного заходу є надуманими та не містять належного обґрунтування, а тому доводи про наявність ризиків не могли бути взяті до уваги, через що слідчий суддя дійшов хибних висновків.
		15.2. Прокурор, заперечуючи проти наведених доводів, вказав, що: (1) ОСОБА_12 19.08.2019, виїхавши за межі України, з того часу не повертався та не з`являвся до органу досудового розслідування на виклики для участі в слідчих діях з неповідомленням про причини неприбуття; (2) існує висока ймовірність притягнення його до кримінальної відповідальності з призначенням покарання у виді реального позбавлення волі; (3) 29.08.2019 прибув до Держави Ізраїль, де отримав паспорти громадянина Ізраїлю, що вказує на вжиття ним заходів для унеможливлення своєї екстрадиції до України; (4) на даний час триває досудове розслідування та наразі не встановлено місцезнаходження усіх необхідних документів, які мають доказове значення; (5) ОСОБА_12 є організатором вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, і він має широке коло зв`язків та може здійснювати вплив на інших підозрюваних і свідків; (6) ОСОБА_12 вживав заходи з метою приховування кримінально протиправної діяльності усіх співучасників вчинення злочину та уникнення кримінальної відповідальності.
		15.3. За наслідками апеляційного перегляду зроблено висновок про доведеність існування ризиків, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК, які були встановлені слідчим суддею.
		15.4. Обґрунтовуючи свою позицію, колегія суддів враховує те, що крім «обґрунтованої підозри» обов`язковою умовою, за наявності якої до особи може бути застосовано запобіжний захід, є існування хоча б одного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
		15.5. Адже підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний… може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
		15.6. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК).
		15.7. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).
		15.8. Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави», який є нижчим за стандарти доведення «обґрунтована підозра» і «поза розумним сумнівом» (п. 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №11-132сап21).
		15.9. Так, існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику повинна підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
		15.10. У ході застосування наведеного підходу судом апеляційної інстанції враховуються наступні факти, у відповідності до яких ОСОБА_12 :
		(1) 19.08.2019 о 05:25 год, використовуючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , перетнув державний кордон в пункті перетину «Бориспіль-D» для вильоту за межі України рейсом «1653 Київ-Париж» та з того часу до України не повертався (т. 2 а. с. 254-256; т. 4 а. с. 58-59);
		(2) 28.10.2022 та 04.11.2022 не з`явився до органу досудового розслідування, хоча 21.10.2022 відповідні повістки про його виклик були вручені під розписку директору ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_36 , на балансовому утриманні та обслуговуванні якого перебуває будинок АДРЕСА_1 , власником якої на підставі договору дарування ОСОБА_12 є ОСОБА_20 (т. 2 а. с. 243-244), тобто за місцем останнього відомого місця проживання ОСОБА_12 (т. 2 а. с. 235-237, 245-246);
		(3) підозрюється в організації вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК (т. 1 а. с. 40, т. 2 а. с. 204-234);
		(4) будучи громадянином України отримав ще й паспорт громадянина Ізраїлю (т. 2 а. с. 239-242, 254-256; т. 4 а. с. 58-59);
		(5) є підозрюваним у кримінальному провадженні №52016000000000380, досудове розслідування у якому ще триває та наразі не встановлено місцезнаходження усіх необхідних документів, які підтверджують відносини між компаніями Newscope Estates Limited та TRAMO DMCC (Об`єднані Арабські Емірати), та між компаніями Newscope Estates Limited та DREYMOOR FERTILIZERS OVERSEAS PTE. LTD. (Республіка Сінгапур), зокрема, оригіналів контрактів, укладених між компаніями Newscope Estates Limited та TRAMO DMCC (Об`єднані Арабські Емірати), та між компаніями Newscope Estates Limited та DREYMOOR FERTILIZERS OVERSEAS PTE. LTD. (Республіка Сінгапур) (т. 1 а. с. 35-36);
		(6) підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема, у співучасті з ОСОБА_19 , ОСОБА_37 , які наразі перебувають у розшуку, що учасники апеляційного провадження не заперечують;
		(7) був народним депутатом України VIII скликання, що є загальновідомим фактом;
		(8) 26.11.2015 у спільному чаті повідомляв про наявність інформації, що «на завод пойдут в суд по теме ОСОБА_34 о спиженных 13 млн долл», давав вказівку ОСОБА_19 щодо вирішення питання з слідчим відділом управління Одеської області щодо ПАТ «ОПЗ» та просив домовитися про проведення експертизи цін ОСОБА_38 від імені ПАТ «ОПЗ» (т. 1 а. с. 118-123).
		15.11. Ураховуючи, що ОСОБА_12 19.08.2019 виїхав за межі України та з того часу не повертався, а також не з`являвся до органу досудового розслідування на виклики для участі в слідчих діях з неповідомленням про причини неприбуття, отримав паспорт громадянина Ізраїлю та існує висока ймовірність притягнення його до кримінальної відповідальності з призначенням покарання у виді реального позбавлення волі на строк від трьох до шести років (може бути призначене за злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється), наявний ризик його переховування від органу досудового розслідування та суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК.
		15.12. Наявність передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується тим, що (1) на даний час триває досудове розслідування і наразі не встановлено місцезнаходження усіх необхідних документів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні №52016000000000380, а також (2) існує обґрунтована підозра в організації ОСОБА_12 вчинення кримінального правопорушення з метою одержання компанією Newscope Estates Limited неправомірної вигоди.
		15.13. Наявність зазначеного п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується: (1) роллю ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується; (2) можливістю здійснення ним впливу на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_19 , ОСОБА_39 , які наразі також перебувають у розшуку; (3) наявністю у ОСОБА_12 широкого кола зв`язків, які він здобув, будучи, зокрема, депутатом Верховної Ради України. Також при визначенні наявності ризику впливу на свідків, враховується встановлена КПК процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
		15.14. Наявність передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується обставинами вчинення кримінального правопорушення, зокрема, його маскування за допомогою іноземної компанії-посередника, удаваних зовнішньоекономічних правочинів, а також вживанням заходів з метою приховування кримінально протиправної діяльності усіх співучасників вчинення злочину та уникнення кримінальної відповідальності.
		15.15. Тому, ураховуючи, що в оскаржуваному рішенні слідчий суддя, виходячи з доводів сторони обвинувачення, зазначив достатні підстави, наявність яких підтверджується дослідженими ним доказами, існування встановлених ризиків підтвердилося. Адже, як вважає колегія суддів, ймовірність настання наведених ризиків не зазначена абстрактно, а переконливо продемонстрована.
		15.15.1. Однак вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом, крім ризику переховування, що ОСОБА_12 здійснюватиме інші відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, стороною захисту в ході апеляційного перегляду не було спростовано.
		15.15.2. Тому, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо недоведеності ризиків, наявність яких правильно встановив слідчий суддя.
		(§7) Щодо оголошення підозрюваного в міжнародний розшук
		16. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що ОСОБА_12 оголошено у міжнародний розшук.
		16.1. Проте сторона захисту в апеляційних скаргах стверджує про відсутність у матеріалах провадження доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_12 оголошений у міжнародний розшук, оскільки (1) він, не будучи підозрюваним, не може бути оголошений у розшук, (2) Інтерполом не виставлено червоне сповіщення щодо його розшуку та (3) постанову про оголошення в міжнародний розшук не було реалізовано.
		16.2. Прокурор, спростовуючи доводи сторони захисту, зазначив, що підозрюваного оголошено у міжнародний розшук, оскільки наявна постанова прокурора про це та інформацію скеровано до представництва Інтерполу в Україні, Міністерства закордонних справ України, Державної прикордонної служби України.
		16.3. У результаті апеляційного перегляду зроблено висновок про те, що підозрюваний ОСОБА_12 оголошений у міжнародний розшук.
		16.4. Так, порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу урегульовує ст. 193 КПК.
		16.5. Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті (ч. 1 ст. 193 КПК).
		16.6. Чинна на момент прийняття Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду рішень у справах №760/25064/19 (02.10.2019, 04.11.2019) і №757/37692/19-к (13.05.2020) редакція ч. 6 ст. 193 КПК передбачала, що слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук...
		16.7. Водночас Законом №1422-IX від 27.04.2021 до ч. 6 ст. 193 КПК були внесені зміни, у зв`язку з якими станом на даний час зазначена норма вже передбачає, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
		16.8. Вказане, зокрема, використання законодавцем у новій редакції норми (ч. 6 ст. 193 КПК) слів «наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний… та/або оголошений у міжнародний розшук» свідчить про зміну підходу до того, який стандарт слід використовувати слідчому судді та суду при з`ясуванні чи можна вважати особу такою, що оголошена в міжнародний розшук для цілей перевірки можливості розглянути за відсутності підозрюваного і задовольнити клопотання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		16.9. Так, ч. 6 ст. 193 КПК у новій редакції, про яку зазначено вище, чинна із 14.05.2021.
		16.10. Тобто з 14.05.2021 і станом на 07.12.2022 для висновку, що в розумінні ч. 6 ст. 193 КПК підозрюваний оголошений у міжнародний розшук не є необхідним встановлювати наявність безумовних та беззаперечних доказів відповідної обставини, а лише достатньо встановити чи наведені достатньо вагомі факти та об`єктивні відомості, котрі б вказували про це.
		16.10.1. Так, порядок оголошення особи в розшук (внутрішньодержавний, міждержавний чи міжнародний) урегульовує ст. 281 КПК.
		16.10.2. Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження (ч. 1 ст. 281 КПК).
		16.10.3. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до ЄРДР (ч. 2 ст. 281 КПК).
		16.10.4. Згідно з п. 3 розділу 2 Положення про ЄРДР /далі - Реєстр/, порядок його формування та ведення, яке затверджене наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 /далі - Положення/, до Реєстру вносяться відомості про оголошення розшуку підозрюваного (ст. 281 КПК). Унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК та цим Положенням, а саме про: оголошення розшуку (ст. 281 КПК) - протягом 24 годин з моменту винесення прокурором або слідчим відповідної постанови (підп. 1 п. 3 Положення).
		16.10.5. Порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, у тому числі для цілей установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, визначає Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 /далі - Інструкція/.
		16.10.6. Використання інформаційної системи Інтерполу правоохоронними органами України здійснюється відповідно до встановленого цією Інструкцією порядку у формі надсилання запиту/звернення до уповноваженого підрозділу або у формі прямого доступу (п. 4 розділу II Інструкції).
		16.10.7. Уповноважений підрозділ на підставі отриманого від правоохоронного органу України запиту/звернення забезпечує використання інформаційної системи Інтерполу шляхом: 1) надсилання запиту про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу оповіщень: Червоного оповіщення (RED NOTICE); Синього оповіщення (BLUE NOTICE); Зеленого оповіщення (GREENNOTICE); Жовтого оповіщення (YELLOW NOTICE); Чорного оповіщення (BLACK NOTICE); Пурпурного оповіщення (PURPLE NOTICE); Помаранчевого оповіщення (ORANGE NOTICE); Оповіщення про викрадені культурні цінності; 2) надсилання циркулярного оповіщення (циркуляра); 3) надсилання повідомлення; 4) внесення інформації до банків даних Інтерполу, її коригування або видалення; 5) отримання інформації з банків даних Інтерполу. Крім того, уповноважений підрозділ надсилає до органів Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентних органів іноземних держав та міжнародних установ запити, документи або інформацію відповідно до міжнародних договорів України у випадках, в яких передбачається використання каналів зв`язку Інтерполу (п. 5 розділу II Інструкції).
		16.10.8. Правоохоронні органи України надсилають запити/звернення про використання інформаційної системи Інтерполу уповноваженому підрозділу та/або уповноваженим територіальним підрозділам (п. 1 розділу III Інструкції).
		16.10.9. Структурні підрозділи Офісу Генерального прокурора, Центрального управління Служби безпеки України, НАБУ, центрального апарату Державного бюро розслідувань, апаратів міністерств та центральних органів виконавчої влади, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань надсилають запити/звернення уповноваженому підрозділу (п. 2 розділу III Інструкції).
		16.11. Тобто, єдиним елементом, який може свідчити, що «підозрюваний оголошений у міжнародний розшук», є наявність процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у вигляді: (а) окремої постанови, якщо досудове розслідування не зупиняється; (б) постанови про зупинення досудового розслідування, якщо досудове розслідування зупиняється (в ній зазначається про оголошення особи у розшук).
		16.12. Водночас інші елементи, які не в своїй сукупності, а кожен сам по собі можуть свідчити, що «підозрюваний оголошений у міжнародний розшук», є: (1) внесення про це відомостей до Реєстру; (2) направлення постанови, якою особу оголошено у розшук, до Національного Центрального Бюро Інтерполу в України, функцію якого виконує Національна поліція (абз. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №220 від 25.03.1993). Ці дії є виконанням постанови про міжнародний розшук.
		16.13. Так, ураховуючи наявність в матеріалах цієї справи копії постанови про оголошення  ОСОБА_12  у міжнародний розшук (т. 2 а. с. 247-250), а також супровідних листів щодо її направлення до відповідного Департаменту Національної поліції України (т. 2 а. с. 251), Державної прикордонної служби України (т. 2 а. с. 252), Міністерства закордонних справ України (т. 2 а. с. 253), які містять всі необхідні реквізити, у тому числі вихідний реєстраційний номер і дату, за стандартом доказування «достатні підстави» цього достатньо для висновку, що наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_12  оголошений у міжнародний розшук та постанова направлена на виконання.
		16.14. Що ж до відсутності у матеріалах клопотання документів, які б свідчили про внесення стороною обвинувачення відомостей до Реєстру про розшук підозрюваного, то вказане саме по собі не свідчить про те, що ОСОБА_12 не оголошено в міжнародний розшук. Адже, такі відомості вносяться до Реєстру, але не включаються у витяг з нього, який надається до суду, що відповідає положенням п. 3 розділу 4 Положення.
		16.15. Із огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що на момент винесення слідчим суддею оскаржуваної ухвали і на теперішній час ОСОБА_12 є особою, яка оголошена у міжнародний розшук, що надавало підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності.
		(§8) Щодо дотримання прав на обізнаність про судовий розгляд та на захист 
		17. Крім наведених доводів стороною захисту зазначається, що розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу відбувся без повідомлення у відповідності до вимог ч. 7 ст. 135 КПК та без участі ОСОБА_12 .
		17.1. Прокурор, заперечуючи проти наведених доводів, зазначив, що слідчим суддею все було зроблено згідно з вимогами КПК.
		17.2. За наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд дійшов висновку, що ураховуючи нижченаведене права підозрюваного на обізнаність про судове засідання та на захист слідчим суддею не були порушені.
		17.3. Так, слідчий суддя після одержання клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває на свободі, призначає дату судового засідання і здійснює судовий виклик (ч. 1 ст. 187 КПК).
		17.3.1. Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті (ч. 1 ст. 193 КПК).
		17.3.2. Слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором крім наявності підстав, передбачених 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук (ч. 6 ст. 193 КПК в редакції на момент постановлення оскаржуваної ухвали).
		17.3.3. Отже, у ч. 6 ст. 193 КПК закріплено виключний вичерпний перелік випадків, за наявності яких розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за відсутності підозрюваного.
		17.3.4. Оскільки ч. 6 ст. 193 КПК уможливлює проведення судового розгляду клопотання про тримання під вартою за відсутності підозрюваного, то факт направлення або ж ненаправлення йому повідомлень про судове засідання не свідчить про порушення його прав.
		17.3.5. У той же час в ході апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції установлено, що розгляд клопотання детектива про обрання ОСОБА_12 запобіжного заходу відбувся за відсутності підозрюваного, якого слідчий суддя повідомляв у доступний йому спосіб про дату, час та місце судового розгляду, направляючи повідомлення за адресою останнього відомого місця проживання підозрюваного в Україні, проте у судовому засіданні були присутні п`ять захисників підозрюваного, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 (т. 3 а. с. 3-4, 49-50, т. 4 а. с. 195-196, т. 15 а. с. 43, 73).
		17.3.6. Ураховуючи наведене, на думку колегії суддів, право ОСОБА_12 за захист та на обізнаність про дату, час і місце проведення слідчим суддею розгляду клопотання не було порушено, оскільки його було викликано до суду за останнім відомим місцем проживання в Україні та в розгляді клопотання брали участь захисники, які здійснювали захист інтересів підозрюваного.
		(§9) Висновки
		18. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
		18.1. Так, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді колегія суддів має право: (1) залишити ухвалу без змін; (2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (ч. 3 ст. 407 КПК).
		18.2. Із огляду на те, що підстави для скасування оскаржуваного рішення, передбачені КПК, відсутні, апеляційні скарги жодного із захисників не підлягають до задоволення.
		Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 33-1, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 370, 376, 393, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Поновити захиснику ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 грудня 2022 року.
		Апеляційні скарги захисників залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 грудня 2022 року - без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Головуючий:ОСОБА_2   Судді:ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...