Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/4431/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2023.
Дата набрання законної сили: 09.05.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа № 359/4431/22
		№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8102/2023
		                                                        
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		09 травня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		судді-доповідача: Слюсар Т.А.,
		суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П., 
		за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.,
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Сацика Романа Васильовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року у складі судді Борця Є.О.,
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів на утримання дитини,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом у якому просив визначити місце проживання сина ОСОБА_3 разом з ним, а також припинити стягнення з позивача аліментів на утримання дитини, призначених судовим наказом Бориспільського міськрайонного суду від 24 вересня 2021 року.
		 
		Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача та відповідачки народився син ОСОБА_4 . 
		 
		Після того, як сторони припинили проживати однією сім`єю, судовим наказом Бориспільського міськрайонного суду від 24 вересня 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 вересня 2021 року до досягнення дитиною повноліття. 
		 
		ОСОБА_1 посилається на те, що в червні 2022 року син ОСОБА_4 припинив проживати разом з матір`ю та постійно проживає з позивачем по АДРЕСА_1 .
		 
		За наведених підстав просив припинити стягнення аліментів та визначити місце проживання дитини разом з ним, обґрунтовуючи тим, що син фактично перебуває під його опікою. 
		 
		Вказано, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 25 листопада 2021 року шлюб між позивачем та відповідачкою  розірвано.
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року позов задоволено частково. Припининено стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , призначених на підставі судового наказу Бориспільського міськрайонного суду від 24 вересня 2021 року. У задоволенні позову в частині вимог про визначення місця проживання дитини в судовому порядку відмовити.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             
		 
		В апеляційній скарзі адвокат Сацик Р.В. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосуванням норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позову, просить скасувати рішення районного суду в частині відмови та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		 
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недостатності та не узгодженості поданого стороною доказу в розумінні ст. 80 ЦПК України для підтвердження того, що між сторонами залишається не вирішеним спір з приводу місця проживання дитини.
		 
		Скаржник вказує, що органом опіки та піклування не надано позитивного висновку щодо проживання дитини з батьком, здебільшого з огляду на ту обставину, що між сторонами фактично відсутній спір щодо місця проживання дитини.
		 
		Вказано, що при розгляді судом першої інстанції не враховано п. 6 ст. 19 СК України, яка регламентує право суду не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
		 
		ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, місце та час якого судом повідомлялася в установленому законом порядку (а.с. 134). Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Бориспільської міської ради до суду подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 139), у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглядати заяву за відсутності зазначених учасників справи.
		 
		Колегія суддів заслухавши адвоката Сацика Р.В. в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи скарги, вважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Рішення суду першої інстанції переглядається лише в оскаржуваній частині -  визначення місце проживання  дитини разом з  батьком, в іншій частині рішення не оскаржено, а тому на підставі положень  ч.1 ст. 367 ЦПК апеляційним судом не переглядається.
		 
		Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		 
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
		 
		Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14).
		 
		Установлено, що шлюб між сторонами розірвано рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2021 року в справі № 359/8892/21 (а.с. 18-19).
		 
		Судовим наказом, виданим 24 вересня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму  на кожну дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів  на дитину відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред`явлення заяви до суду, тобто з 10.09.2021 та до досягнення повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 227 грн. Судовий наказ у частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць (а.с. 16-17).
		 
		Зі змісту довідки старости Кучаківського старостинського округу № 204 від 08 червня 2022 року (а.с. 22), акту обстеження житлових і матеріально-побутових умов від 21 червня 2022 року (а.с. 24) вбачається, що ОСОБА_5 проживає разом з батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .
		 
		З  довідки директора Лебединського ЗДО "Лебедик" №10 від 30 серпня 2022 року убачається, що починаючи з 14 липня 2022 року дитина сторін відвідує вказаний заклад дошкільної освіти, дитину приводить та забирає лише позивач (а.с. 52)
		 
		З показів свідка ОСОБА_6 - рідна сестра ОСОБА_2 та тітка ОСОБА_4 підтверджено, що дитина проживає з батьком з травня 2022 року.
		 
		У справі також наявна нотаріально посвідчена заява відповідачки у якій вона надала дозвіл на постійне проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , за адресою проживання батька (а.с. 23).
		 
		З висновку Служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради убачається, що остання, позбавлена можливості визначити місце проживання дитини у зв`язку з тим, що у позивача та відповідача відсутній спір з приводу вказаного питання (а.с.86).
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову в частині визначення місця проживання дитини з батьком, районний суд, виходив з того, що між сторонами відсутній спір з приводу визначення місця проживання дитини, оскільки сторони самостійно дійшли згоди з приводу місця проживання сина.
		 
		Між тим, з таким висновком районного суду колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.
		 
		Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
		 
		Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.
		 
		Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
		 
		Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		 
		Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
		 
		Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
		 
		Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
		 
		Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
		 
		З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що в тому разі, якщо батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
		 
		Так, ОСОБА_2 у своїй заяві від 26.10.2022 щодо позовної заяви ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 з батьком заперечень не мала. Вказала, що на даний час знаходиться з малолітнім сином ОСОБА_8 , 2014 року народження під соціальним захистом Італії на час війни в Україні. Такий соціальний захист має і син ОСОБА_4 , що підтверджується документом, який знаходиться у батька ОСОБА_1 (а.с. 61).
		 
		Установлено що 30 квітня 2022 року відповідачка надала дозвіл свої матері ОСОБА_9 супроводжувати  сина ОСОБА_4 з Італії до його батька ОСОБА_1 (а.с. 51).
		 
		Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або, у відповідних випадках, законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		 
		У п. 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують право дитини не розлучатися з обома батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, якщо в разі компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно ухвалити рішення щодо місця проживання дитини.
		 
		В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що вирішують питання соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
		 
		Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
		 
		Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 161 СК України вбачається, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
		 
		Приймаючи рішення, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в § 54 рішення у справі "HUNT v. UKRAINE" № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, де зазначено, що "… між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків".
		 
		Діти, які не досягли 14 років, повинні проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з батьків.
		 
		Питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватись, насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дітей.
		 
		Установлено, що малолітній  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично із травня 2022 року проживає разом з батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .
		 
		Станом на день ухвалення рішення сину сторін виповнилося 5 років та 10 місяців.
		 
		У справі відсутні докази наявності заперечень матері дитини щодо проживання спільного сина ОСОБА_4 з батьком.
		 
		Органом опіки та піклування не визначено місце проживання дитини сторін з посиланням на відсутність  між батьками  спору з приводу вказаного питання, про що свідчить долучений до справи  висновок Служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради (а.с.86).
		 
		Частинами четвертою-шостою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів зокрема, щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи .
		 
		Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що висновок органу опіки та  піклування щодо розв`язання спору є дорадчим документом та не тягне за  собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків для суб`єктів відповідних правовідносин і не має обов`язкового характеру.
		 
		Подібний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справа № 742/710/19.
		 
		З пояснень допитаної судом у якості свідка ОСОБА_6 , яка є рідною сестрою відповідачки, убачається, що її сестра схильна до маніпулювання дитиною та може у будь-який час  передумати щодо її згоди на проживання сина ОСОБА_4 разом з батьком. 
		 
		Між тим  районний суд, визнавши пояснення свідка недостатнім доказом для  висновків про наявність спору  про визначення місця проживання дитини, належним чином не врахував обставини справи, вимоги позивача та дійшов помилкового висновку про відмову в  позові в зазначеній частині вимог.
		 
		Відсутність заперечень з боку відповідачки щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі. 
		 
		Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020року у справі № 686/20582/19-ц.
		 
		Звернення у суд з позовом про визначення  місця проживання сина сторін ОСОБА_4 з урахуванням пояснень у суді свідка ОСОБА_6 указує на наявність спору, який підлягає вирішенню у судовому порядку, остільки пов`язаний з захистом прав та законних інтересів малолітньої дитини.
		     
		Зазначене свідчить про поспішність висновків районного суду в оскаржуваній частині рішення про відмову у позові, як ухваленого з неправильним застосуванням норм матеріального права.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині вимог про визначення місця проживання дитини підлягає скасуванню з ухваленням по справі в цій частині нового судового рішення.
		 
		Враховуючи конкретні обставини справи,  тривалість проживання дитини з батьком, добросовісне виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком чи негативно впливали на її виховання та розвиток, колегія суддів вважає про доцільність визначення місця проживання  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  разом з  його  батьком, ОСОБА_1 .
		 
		Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу адвоката Сацика Романа Васильовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року в частині відмови у позові про визначення місця проживання дитини скасувати.
		 
		Постановити по справі в цій частині нове судове рішення, яким визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком,  ОСОБА_1.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            
		 
		Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. 
		 
		Повне судове рішення складено 22 травня 2023 року.
		 
		 
		Суддя-доповідач:
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...