Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/1851/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.05.2023. Зареєстровано: 24.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2023.
Дата набрання законної сили: 22.05.2023
Номер судового провадження: К/990/12/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 травня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 260/1851/22
		адміністративне провадження № К/990/12/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
		суддів - Данилевич Н.А., Жука А.В.,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №260/1851/22
		за позовом ОСОБА_1 
		до Військової частини НОМЕР_1 
		про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лиски Павла Олександровича
		на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року (головуючий суддя: Калинич Я.М.)
		і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року (головуючий суддя: Гуляк В.В., судді: Довгополов О.М., Ільчишин Н.В.).
		УСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У травні 2022 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:
		1.1. визнати незаконною бездіяльність уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення його з військової служби; 
		1.2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити його з військової служби.
		2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що з 14 березня 2022 року проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у зв`язку з призовом під час мобілізації. Указував, що на основі наказу Міністерства економіки України від 29 березня 2022 року він заброньований на період мобілізації та на воєнний час і йому надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації строком на шість місяців.
		2.1. ОСОБА_1 стверджував, що він не може бути військовослужбовцем, оскільки є заброньованим, і підлягає негайному звільненню з військової служби на виконання наказу Мінекономіки.
		2.2. ОСОБА_1 доводив, що бронювання військовозобов`язаних осіб слід вважати поважною причиною, про яку йдеться в підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», для звільнення з військової служби під час воєнного стану. 
		2.3. Одночасно з цим, ОСОБА_1 зазначав, що Військова частина НОМЕР_1 не звільняє його з військової служби попри неодноразові звернення з цього приводу.
		2.4. На цій основі ОСОБА_1 стверджував, що Військова частина НОМЕР_1 допустила протиправну бездіяльність, порушила його права й інтереси. Зазначав, що порушені права мають бути відновлені у спосіб зобов`язання відповідача звільнити його з військової служби.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
		4. Суди виходили з тих обставин, що призов ОСОБА_1 на військову службу за мобілізацією був проведений без порушення законодавства, оскільки на той момент він не був заброньованим та не мав інших підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		4.1. Також суди виходили з нормативного правила, встановленого пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з яким для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є початком проходження військової служби.
		4.2. На основі цього суди дійшли висновку, що на дату прийняття Міністерством економіки України наказу про бронювання військовозобов`язаних ОСОБА_1 уже був військовослужбовцем. Водночас суди виснували, що законодавство не передбачає звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять службу за призовом під час мобілізації, на підставі наказу про бронювання, виданого після їхнього призову.
		4.3. Тож суди констатували, що наказ Міністерства економіки України про бронювання ОСОБА_1 не є підставою для звільнення його з військової служби.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву
		5. Скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		6. Підстави касаційного оскарження обґрунтував посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»). 
		7. Позиція скаржника полягає в тому, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» і неповно з`ясували обставин справи.
		7.1. Помилку у правозастосуванні скаржник обґрунтовує тим, що суди неправильно розтлумачили указану норму і дійшли помилкового висновку про те, що бронювання військовозобов`язаної особи не належить до кола «інших поважних причин», які є підставою для звільнення з військової служби.
		7.2. Ці доводи скаржник пояснює метою бронювання, яка полягає у забезпеченні належного функціонування під час воєнного стану підприємств, установ, організацій, які задовольняють потреби Збройний Сил України.
		7.3. У цьому контексті скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки тим обставинам, що позивач необхідний Державі саме у його роботі на посаді директора ТзОВ «НВК «Вітус» і створенні продукції вітчизняного виробництва, яка використовується у важкій промисловості, сільському господарстві та в оборонно-промисловому комплексі. 
		8. Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін рішення, які оскаржуються.
		8.1. Відповідач вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що наказ про бронювання не може бутти підставою для звільнення позивача з військової служби.
		8.2. Позиція відповідача полягає в тому, що приписи пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачають звільнення військовослужбовців з військової служби у зв`язку з їхнім бронюванням відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		9. ОСОБА_1 є засновником та директором товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «Вітус».
		10. Наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 14 березня 2022 року за №7 солдата запасу ОСОБА_1 призначено водієм 1 відділення 5 взводу охорони 3 роти охорони 1 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 .
		11. 17 березня 2022 року ОСОБА_1 прийняв військову присягу у військовій частині.
		12. Наказом Міністерства економіки України від 29 березня 2022 року за №604-22 «Про бронювання військовозобов`язаних за ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», АТ «Українські енергетичні машини», ТОВ «Співдружність Авіа Буд», НВК «ВІТУС», ТОВ «Медіко» та ТОВ «Смарт Майнінг»» вирішено забронювати, зокрема, за НВК «ВІТУС» на період мобілізації та на воєнний час військовозобов`язаних, які працюють у зазначених суб`єктів господарювання, за списком, наданим Мінекономіки, крім військовозобов`язаних, які мають дефіцитні для Збройних Сил України військово-облікові спеціальності згідно листа Міністерства оборони України від 11 березня 2022 року №220/1469, а також громадян України, які не проходили військову службу, згідно листа Міністерства оборони України від 27 березня 2022 року №220/1960. 
		12.1. Також заброньованим надано відстрочку на військову службу під час мобілізації на 6 місяців.
		13. 8 квітня 2022 року ОСОБА_1 подав звернення до Адміністрації державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України щодо звільнення з військової служби у зв`язку з бронюванням та виконання наказу Мінекономіки №604-22 від 29 березня 2022 року.
		14. 22 квітня 2022 року адвокат Лиска П.О. в інтересах ОСОБА_1 подав заяви на ім`я Командира військової частини НОМЕР_2 , Командира військової частини НОМЕР_3 , Міністра оборони України ОСОБА_2, Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2, Першого віце-прем`єр міністра України, Міністра економіки України Свириденко Юлії Анатоліївни про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та фактичного виконання наказу Міністерства економіки України за №604-22 від 29 березня 2022 року.
		15. 27 квітня 2022 року адвокат Лиска П.О. в інтересах ОСОБА_1 подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та фактичного виконання наказу Міністерства економіки України за №604-22 від 29 березня 2022 року.
		16. 4 травня 2022 року на електронну пошту адвоката Лиски П.О. надійшов лист (відповідь) ІНФОРМАЦІЯ_1 від 4 травня 2022 року за №3060 на заяву від 27 квітня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та фактичного виконання наказу Мінекономіки №604-22 від 29 березня 2022 року. У відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 пропонує з порушеного у заяві питання звернутися до командування військової частини, де проходить службу військовослужбовець ОСОБА_1 .
		17. 6 травня 2022 року ОСОБА_1 отримав лист (відповідь) Адміністрації державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України. Із змісту відповіді вбачається, що Адміністрація державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України відмовляє у звільненні ОСОБА_1 з військової служби.
		18. 11 травня 2022 року на електронну пошту адвоката Лиски П.О. надійшов лист (відповідь) військової частини НОМЕР_1 за №422 на заяву від 27 квітня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та фактичного виконання наказу Мінекономіки №604-22 від 29 березня 2022 року. Із змісту відповіді вбачається, що питання надання відстрочки від призову під час мобілізації у воєнний час є виключною компетенцією районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Військова частина НОМЕР_1 пропонує з порушеного у заяві питання звернутися безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_1.
		19. 12 травня 2022 року представник ОСОБА_1 подав повторну заяву на ім`я Командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби та фактичного виконання наказу Мінекономіки №604-22 від 29 березня 2022 року.
		20. 13 травня 2022 року на електронну пошту представника позивача надійшов лист (відповідь) військової частини НОМЕР_1 №494 на повторну заяву адвоката Лиски П.О. від 27 квітня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та фактичного виконання наказу Мінекономіки №604-22 від 29 березня 2022 року. Із змісту відповіді вбачається, що військова частина НОМЕР_1 відмовляє у звільненні ОСОБА_1 з військової служби. Також зазначає, що законодавством не передбачено звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять службу за призовом під час мобілізації, на підставі бронювання, наданого після їх призову.
		21. 22 травня 2022 року на електронну пошту адвоката Лиски П.О. надійшов лист (відповідь) від Адміністрації державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України щодо звільнення від військової служби у зв`язку з бронюванням та виконання наказу Мінекономіки від наказу Мінекономіки №604-22 від 29 березня 2022 року. Із змісту відповіді вбачається, що Адміністрація державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України вважає що на цей час відсутні правові підстави для звільнення громадянина ОСОБА_1 з військової служби.
		22. 25 травня 2022 року адвокат Лиска П.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , пред`явив цей позов до військової частини НОМЕР_1 , подавши його через систему «Електронний суд».
		IІІ. ОЦІНКА СУДУ
		23. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		24. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2023 року касаційне провадження в цій справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
		25. З огляду на обставини спору, доводи його учасників і висновки судів попередніх інстанцій, у цій справі перед Верховним Судом стоїть завдання уяснити положення підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у контексті застосування цих норм до громадян України, бронювання яких здійснене після їхнього призову на військову службу під час мобілізації, та на цій основі відповісти на питання чи є передумови для звільнення позивача з військової служби з указаної підстави.
		26. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надавши оцінку правильності застосування судами першої й апеляційної інстанції норм матеріального права, Верховний Суд звертає увагу на таке.
		27. Предметом спору у цій справі є правомірність пасивної поведінки військової частини, яка проявляється у незвільненні з військової служби військовослужбовця, котрий проходить службу за призовом під час мобілізації у період воєнного стану та має бронювання, отримане ним після початку проходження військової служби.
		28. Суд зауважує, що воєнний стан в Україні був уведений указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Цей указ затверджений Верховною Радою України Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX.
		29. Надалі воєнний стан був неодноразово продовжений, зокрема, указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 з 5 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб; від 18 квітня 2022 року №259/2022 з 5 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб; від 17 травня 2022 року №341/2022 з 5 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами.
		30. Крім цього, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 оголошена загальна мобілізація упродовж 90 діб. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався на 90 діб. Укази Президента України про мобілізацію щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.
		31. У цій справі позивач був призваний на військову службу під час мобілізації у період дії воєнного стану, а саме: 14 березня 2022 року.
		32. Наказом Міністерства економіки України за №604-22 від 29 березня 2022 року позивач був заброньований на період мобілізації та на воєнний час як військовозобов`язаний, який працює у ТОВ «Вітус». Одночасно з цим, позивачу як військовозобов`язаному була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.
		33. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що бронювання військовозобов`язаної особи, здійснене після її призову на військову службу, не є поважною причиною, обумовленою підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», для звільнення з військової служби під час воєнного стану.
		34. Верховний Суд погоджується з цим висновком з огляду на таке.
		35. Згідно з частинами п`ятою, дев`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі також - «Закон №2232-XII», у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
		35.1. Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: 
		допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; 
		призовники - особи, приписані до призовних дільниць; 
		військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; 
		військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
		резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
		36. Відповідно до положень частин другої, третьої статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
		37. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону Закон №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
		38. Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, у період дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		39. З 21 березня 2022 року до 12 квітня 2022 року пункт 2 частини четвертої статті 26 Закону України ««Про військовий обов`язок і військову службу» діяв з урахуванням змін, унесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми» №2122-IX від 15 березня 2022 року, і передбачав такі підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, у період дії воєнного стану:
		а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
		б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
		в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
		г) у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
		40. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» від 1 квітня 2022 року №2169-IX, який набрав чинності 13 квітня 2022 року, підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» був викладений у такій редакції:
		«г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
		у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
		у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;
		у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;
		у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
		у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
		у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
		у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
		військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;
		військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
		один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
		військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років».
		41. Предметом регулювання статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі також - «Закон №3543-XII», у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) є відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
		42. Абзац другий частини першої статті 23 Закону №3543-XII передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		43. Стаття 24 Закону №3543-XII визначає мету бронювання військовозобов`язаних. За її змістом бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
		44. Згідно з частинами першою, другою статті 25 Закону №3543-XII бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі, якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів та виконання мобілізаційних завдань (замовлень). Такі військовозобов`язані не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.  Організація, порядок, обсяги та переліки посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
		45. Системний і буквальний способи тлумачення наведених норм дають Суду підстави для висновку про те, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права.
		46. За колом осіб бронювання стосується тільки військовозобов`язаних і є для них підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Своєю чергою, звільнення з військової служби стосується військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.
		47. Отже, за змістом і метою бронювання військовозобов`язаних осіб не стосується правовідносин, пов`язаних зі звільненням військовослужбовців із військової служби.
		48. Тому факт бронювання військовозобов`язаної особи після її призову на військову службу не може розглядатися як поважна причина для її звільнення з військової служби під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		49. Застосувавши ці висновки до справи, яка переглядається, Верховний Суд констатує, що оскільки позивач був призваний на військову службу 14 березня 2022 року під час мобілізації в умовах воєнного стану, то він втратив статус військовозобов`язаної особи і набув статусу військовослужбовця, а відтак наказ Міністерства економіки України від 29 березня 2022 року про його бронювання не є підставою для звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		50. Відсутність передумов для звільнення позивача з військової служби з указаної підстави свідчить про правомірність оскаржуваної поведінки військової частини, тож позовні вимоги не можуть бути задоволені.
		51. Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин зазначених норм матеріального права, за відсутності висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування у подібних правовідносинах, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
		52. Інші доводи й аргументи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
		53.  Оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із дотримання норм матеріального та процесуального права.
		54. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		55. За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		56. За таких обставин і висновків, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.
		57. З огляду на результат касаційного розгляду розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лиски Павла Олександровича залишити без задоволення.
		2. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		…………………………………
		 
		…………………………………
		 
		…………………………………
		Н.М.          Мартинюк
		Н.А.          Данилевич
		А.В.          Жук,
		Судді          Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...