Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/1807/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2023.
Дата набрання законної сили: 18.05.2023
Номер судового провадження: 51-3621км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015080060000663

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 травня 2023 року
		м. Київ
		справа № 335/1807/15-к
		провадження № 51-3621км22
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		виправданого                                            ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2015 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 серпня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080060000501, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 01 березня 2013 року Нікопольським  районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого 06 січня 2015 рокуумовно-достроково на 10 місяць 21 день, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 і 3 ст. 185 КК. 
		Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
		Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2015 року ОСОБА_7 визнано невинуватим за частинами 2 і 3 ст. 185 КК та виправдано його у зв`язку з недоведеністю, що кримінальні правопорушення вчинено обвинуваченим. 
		Органомдосудовогорозслідування          ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що 30 січня 2015 року приблизно о08:35 він, перебуваючи вприміщенні міської клінічної лікарні № 10 за адресою бул. Шевченка, 25 ум. Запоріжжі, діючиповторно, зкорисливих мотивів, шляхом вільного доступу,проник до приміщення палати№ 2, звідки таємно викрав майно потерпілої         ОСОБА_8 на загальну суму3309,17 грн, чим спричинив їйматеріальну шкодуна вказану суму.
		9 лютого 2015 року приблизно о16:20           ОСОБА_7 , перебуваючи натретьому поверсів будинку                    АДРЕСА_2 , діючиумисно, повторно, зкорисливих мотивів,проник до квартири 312 , звідкитаємно викрав майно потерпілого         ОСОБА_9 на загальну суму524,50 грн, чим спричинив йомуматеріальну шкодуна вказану суму.
		10 лютого 2015 року приблизно о17:35           ОСОБА_7 , перебуваючи білябудинку 192 на просп. Леніна у м. Запоріжжі, познайомивсяз потерпілим         ОСОБА_10 , який був у стані алкогольного сп`яніння, та почав з ним спілкуватися. Післятого, як потерпілий заснув,           ОСОБА_7 упевнившись, щовін спить і не бачить його дій, діючи повторно, зкорисливих мотивів, таємно викрав з кишені куртки  потерпілого мобільнийтелефон «Nokia Asha 305», аз безіменного пальцяправої руки- золоту обручку 585 проби, спричинивши потерпіломуматеріальну шкодуна загальну суму3544,80 грн.
		Запорізький апеляційний суд ухвалою від 22 серпня 2022 року залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 - без змін.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
		На обґрунтування своїх вимог стверджує, що рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки ОСОБА_7 безпідставно виправдано. Вважає, що місцевий суд не дав належну оцінку доказам в їх сукупності та взаємозв`язку, а своє рішення обґрунтував на показаннях ОСОБА_7 , ігноруючи докази сторони обвинувачення. Стверджує, що місцевий суд неправильно виклав у тексті вироку показання потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та перекрутив їх зміст і використав ці показання для визнання письмових доказів (протокол огляду місця події, протоколи впізнання обвинуваченого за фотознімками) недопустимими. Зазначає, що апеляційний суд на зазначені порушення увагу не звернув, не перевірив належним чином його доводи з приводу необґрунтованого виправдання ОСОБА_7 , помилково погодився з висновками місцевого суду та безпідставно залишив його апеляційну скаргу без задоволення. Вказує на те, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК. Також зазначає, що вирок суду проголошено за відсутності потерпілих, а матеріали провадження не містять відомостей про те, що вони були належним чином повідомлені про виклик у судове засідання, що є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК. Вважає судові рішення такими, що не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК. 
		Позиціїучасників судовогопровадження
		Прокурор касаційну скаргу сторони обвинувачення підтримав, а захисник і виправданий вважали касаційну скаргу прокурора необґрунтованою та просили залишити її без задоволення.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		При цьому, згідно зі ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. 
		Відповідно до ст. ст. 370 КПК судове рішення суду апеляційної інстанції повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Статтею ст. 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК).
		Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
		Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано не було, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 і 3 ст. 185 КК. 
		Суд першої інстанції дійшов висновку про виправдання ОСОБА_7 у зв`язку з недоведеністю вчинення саме ним вказаних кримінальних правопорушень.
		Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні крадіжок не визнав, надані стороною обвинувачення докази (частина з яких визнана недопустимими) не доводять «поза розумним сумнівом» той факт, що саме ОСОБА_7 таємно викрав належне потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 майно. Інших досліджених у судовому засіданні доказів недостатньо для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні цих кримінальних правопорушень, а сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого усунути неможливо.
		З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
		Так, виправдовуючи ОСОБА_7 за епізодом викрадення майна потерпілої ОСОБА_8 , місцевий суд не дав належної оцінки показанням свідка   ОСОБА_13 , яка, як видно з технічного запису, у судовому засіданні показала, що придбала планшет у ОСОБА_7 , якого впевнено впізнала за фотознімками під час проведення органом досудового розслідування впізнання (протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 березня 2015 року).
		За епізодом викрадення майна потерпілого ОСОБА_9 місцевий суд не дав належної оцінки показанням потерпілого, свідків та іншим письмовим доказам, а саме.
		Як убачається з технічного запису, потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що 09 лютого 2015 року у нього з кімнати була викрадена чорна куртка, у кишенях якої знаходилося його майно (телефон, банківські картки, службове посвідчення, грошові картки). Далі він вийшов зі своєї кімнати в коридор гуртожитку, де зустрів сусідку ОСОБА_11 , якій повідомив про зникнення своїх речей. Та йому розповіла, що бачила в коридорі раніше невідомого чоловіка, у якого в руках була куртка чорного кольору. З даним чоловіком вона намагалася поспілкуватися, але чоловік не був налаштований розмовляти.
		Свідок           ОСОБА_11 у суді пояснила (технічний запис), що впізнає ОСОБА_7 як особу, яка вчинила крадіжку куртки ОСОБА_9 . Також зазначила, що у лютому 2015 року бачила ОСОБА_7 , у якого в руках була чорна куртка, яка належала ОСОБА_9 . Вона навіть підійшла до нього та її пощупала, потім спитала з приводу курточки, на що ОСОБА_7 відповів, що йому її віддали. Після цього вона повідомила ОСОБА_9 , що бачила незнайомого чоловіка з його курткою. Вона також підтвердила, що впізнала його по фотографії під час впізнання (протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12 лютого 2015 року), також зазначала, що могла б впізнати його по голосу, оскільки з ним спілкувалася.
		Як видно з протоколу огляду місця події від 09 лютого 2015 року (приміщення приймального покою 5-ої міської лікарні м. Запоріжжя) та фототаблиці до нього, на каталці лежить чоловік в стані сильного алкогольного сп`яніння, на ньому одягнена чорна куртка з тканини, на чоловіку лежить шкіряна обкладинка з службовим посвідченням на ім`я ОСОБА_9 , у яку вкладено банківські картки на ім`я ОСОБА_9 , купюра номіналом 20 грн, виписка з лікарні та три білета на міський транспорт, які були вилучені та запаковані у спецпакет. Згідно протоколу огляду предмета від 12 лютого 2015 року, було оглянуто чоловічу куртку чорну кольору, яку видав ОСОБА_7 . Вказані речі постановою слідчого від 25 лютого 2015 року визнані речовими доказами та передані на відповідальне зберігання потерпілому.
		Згідно протоколу слідчого експерименту від 25 лютого 2015 року за участю обвинуваченого ОСОБА_7 вказана слідча дія була проведена в присутності потерпілого ОСОБА_9 , понятих ОСОБА_15 і ОСОБА_16 . Вказане узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_9 (технічний запис), який зазначав про те, що під час слідчого експерименту були присутні ОСОБА_7 , фотограф, супроводжуючий та ще троє осіб, що не виключає понятих. Свідок ОСОБА_12 (понята) суду пояснила, що на слідчому експерименті був присутній інший понятий, з яким вони знаходились в коридорі та спостерігали за ОСОБА_7 , який добровільно все розказував і показував.
		Також місцевий суд не звернув увагу на те, що заепізодом викрадення майна потерпілого ОСОБА_10 свідок ОСОБА_14 , відповідно до технічного запису, суду пояснив, що саме ОСОБА_7 здав йому мобільний телефон марки «Nokia» червоного кольору, який вилучили у нього працівники поліції. Зазначав, що ОСОБА_7 запам`ятав і впізнав по фотографії під час впізнання на досудовому розслідування (протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 березня 2015 року).
		Отже, як видно зі змісту вироку, показання зазначених вище осіб місцевий суд виклав неповно, перекрутив їх, а деякі фрази вирвав з контексту.
		Вказане свідчить про те, що місцевий суд не надав належної оцінки цим показанням за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК.
		Крімтого, колегія суддів не погоджується звисновками місцевогосуду про визнання недопустимимипротоколів пред`явленняособи для впізнання зафотознімками від12 лютого 2015 рокуза участю свідка    ОСОБА_11 та від 11 лютого 2015 року за участю свідків       ОСОБА_17 і    ОСОБА_14 , оскільки таке рішення суд мотивував тим, що перешкод для пред`явлення свідкам для впізнання особисто обвинуваченого, не існувало. На думку місцевого суду, з боку органів досудового розслідування було допущено порушення вимог ст. 228 КПК.
		З цього приводу колегія суддів вважає зазначити про таке.
		Частиною 6 ст. 228 КПК передбачено, що за необхідності впізнання може проводитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явленні особи для впізнання.
		Враховуючи положення вказаної норми закону, законодавець не передбачив обов`язковість обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками. Слідчий самостійно, з урахуванням усіх обставин, визначає спосіб проведення впізнання особи.
		За таких обставин, не вбачається підстав вважати, що з боку органів досудового розслідування допущено порушення вимог ч. 6 ст. 228 КПК.
		Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що визнаючи спроможноювисунуту     ОСОБА_7 на свій захист версію про непричетність докрадіжок, судпершої інстанції ненавів аргументів з яких підстав визнав неспроможними показанняпотерпілого     ОСОБА_9 , свідків    ОСОБА_11 ,   ОСОБА_12 ,      ОСОБА_13 ,    ОСОБА_14 щодо обставин справи та письмові докази сторони обвинувачення.
		Наведені касаційним судом порушення призвели до передчасного висновку місцевого суду стосовно виправдання ОСОБА_7 , оскільки такі висновки всупереч як ст.  374, так і 94 КПК ґрунтуються лише на окремих доказах, а не на їх сукупності та взаємозв`язку, що свідчить про вибірковість урахування та оцінки доказів під час постановлення вироку у справі.
		Апеляційнийсуд, переглядаючи кримінальнепровадження щодо  ОСОБА_7 , на вказані порушення судомпершої інстанції увагине звернув та їх не виправив.
		Отже, судові рішення не відповідають положенням статей 370, 374 КПК.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки перешкодили їм ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення. Тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
		При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, всебічно, повно та об`єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:                                                                         
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2015 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 серпня 2022 року щодо  ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.  
		Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1                                                  ОСОБА_2                                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...