Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/5101/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.05.2023. Зареєстровано: 24.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2023.
Дата набрання законної сили: 20.06.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 травня 2023 року Справа № 160/5101/23  Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		15 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд: 
		- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 періоди роботи, вказані в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.09.1979 р. та період трудової діяльності згідно архівного витягу №39 від 12.03.2018 р.;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 періоди роботи вказані в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.09.1979 р. та період трудової діяльності згідно архівного витягу №39 від 12.03.2018 р.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до відповідача 2 із звявою про призначення пенсії за віком та надала необхідні документи. Проте рішенням відповідача 1 їй було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає відмову протиправною, такою, що порушує її права, оскільки вона працювала у радгоспі та в інших організаціях всі періоди, які записані до її трудової книжки та сплачувала усі необхідні внески, що також підтверджується архівними довідками. При цьому, записи трудової книжки та архівного витягу повністю збігаються, стаж підтверджується. Позивачем також зауважено, що запис про звільнення у її трудовій книжці - № запису 6 від 26.12.1996 року зроблено вірно, - вказано підставу запису, дату, скріплено печаткою відділу кадрів та підписом відповідальної особи АФ «Наукова», а факт невірно вчиненого виправлення дати звільнення (цифра « 2» наведена) у трудовій книжці, на думку позивача, не може позбавити її права на пенсію. На думку позивача, відмова відповідача 1 носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства та чинного законодавства України в цілому. 
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
		11.04.2023 року на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Зауважив, що в ході повторної перевірки опрацювання звернення за призначенням пенсії від 24.01.2023 гр. ОСОБА_1 , за яким було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, можливо зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 08.12.1979 по 06.12.1996 (тобто по дату наказу про звільнення, який внесено без виправлень), з урахуванням записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1979р. та наявних даних в архівних довідках №38, №39 від 12.03.2018р. Зазначив, що з метою приведення у відповідність ЕПС № 046850011688 гр. ОСОБА_1 , Головним управлінням було направлено відповідний лист до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області. Після зарахування періоду роботи з 08.12.1979 року по 06.12.1996 року страховий стаж позивача складе 20 років, що є необхідним для призначення їй пенсії за віком.
		Відповідач 2 у строк, наданий судом, відзив на адміністративний позов або заяву про визнання позову не надав.
		Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24.01.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
		Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046850011688 від 31.01.2023 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В рішенні зазначено: «Вік заявниці 63 роки. Не працює.
		Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страчування №1058-ІУ від 09.07.2003 р., особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 20 років.
		Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (зі змінами), орган, що призначає пенсію, перевіряє зміст та належність оформлення наданих для призначення пенсії документів.
		Страховий стаж особи становить 5 років 11 місяців 7 днів.
		Результати розгляду документів, наданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу не зараховано:
		- період трудової діяльності згідно архівного витягу № 39 від 12.03.2018 року, оскільки відсутні відомості про звільнення з роботи;
		- період роботи з 08.12.1979 року по 26.12.1996 року, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 01.09.1979 року, оскільки в записі на звільнення міститься виправлення в даті звільнення.
		Висновок: відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за нормами частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.»
		Не погоджуючись з відмовою відповідача 1 у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась я до суду з цим позовом.
		Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).
		Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
		Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
		Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
		Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
		Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу (абз. 2 ч. 1 ст. 24).
		Відплвідно до пунктів 1, 3 Порядку, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 - за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки та інші документи, які містять відомості цро періоди роботи.
		Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 р., особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 20 років.
		Отже, з вище зазначеного вбачається, що страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.
		Згідно з вимогами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон від 05.11.1991 № 1788-ХІІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
		Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
		Згідно з п.п.1 та 2 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
		Відповідно до п.3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
		Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
		У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
		У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Згідно зі ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
		Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17), оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
		Аналіз вищенаведених норм права дає змогу суду дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
		Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
		Відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , позивач з 08.12.1979 року була прийнята на роботу кухарем відділу №1. З 28.04.1983 року - переведена дояркою МТФ №2. Згідно з розпорядженням № 800-р від 06.12.1996 року, позивач була звільнена з АФ «Наукова», що також підтверджується долученою до матеріалів справи копією архівного витягу від 12.03.2018 року №39, виданого комунальним закладом «Трудовий архів Горківської сільської ради» Дніпровського району Дніпропетровської області. 
		Разом з тим, підставою для не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду її роботи згідно з трудовою книжкою  з 08.12.1979 по 06.12.1996, є те, що в записі на звільнення міститься виправлення в даті звільнення. 
		Надаючи оцінку наведеним вище твердженням відповідача, суд зазначає наступне.
		Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
		Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
		Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
		У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
		З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
		Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
		За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
		Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
		Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
		Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (Інструкція №58, чинна з 29.07.1993), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
		Відповідно до пунктів 2.2, 2.4 Інструкції №58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
		Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
		Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
		Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
		За змістом постанови №687/975/17 від 21.02.2018 Верховного Суду, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивача вказаного у його трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутність на титульному аркуші дати народження, дати видачі трудової книжки, підписів власника та особи, відповідальної за видачу трудової книжки).
		У постанові від 06.03.2018 у справі №127/9055/17 Верховний Суд зауважив, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
		У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд вказав, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його права на соціальний захист - призначення пенсії за віком на загальних підставах. Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
		Верховний Суду у постанові від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
		Таким чином, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а отже не може бути обмежений в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві внаслідок порушення відділом кадрів правил оформлення записів про особу трудовій книжці.
		Посилання відповіда 1, як підставу відмови в задоволенні позову, на порушення вимог законодавства в частині заповнення трудової книжки, а саме, виправлення в даті звільнення, не відповідає положенням законодавства та не може бути підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду.
		Отже, з аналізу наведених норм, можна зробити висновок, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточність записів про звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з страхового стажу позивача.
		При цьому, суд зазначає, що якщо у відповідача є сумніви у правильності записів у трудовій книжці, він має право перевірити ці відомості. 
		Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу та про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
		Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач 1 не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.
		Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
		Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
		При цьому, суд зазначає, що права позивача порушені вказаним протиправним рішенням, а не діями щодо відмови у призначенні пенсії.
		Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача 1 №046850011688 від 31.01.2023 року.
		Відповідно до ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
		Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.
		Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
		Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
		Відповідно до п. 4.3 Порядку, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
		Відповідно до п. 4.10 Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
		В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
		З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 24.01.2023 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов`язок у призначенні, нарахуванні та виплаті позивачу пенсії саме на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як визначений суб`єкт призначення.
		З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача 1 зарахувати до страхового стажу роботи позивачва період роботи з 08.12.1979 по 06.12.1996 та повторно розглянути заяву позивача від 24.01.2023 року про призначення пенсії за віком згідно з ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні суду.
		Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Відповідно до положень ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
		З аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, із урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 31.01.2023 року №046850011688. 
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 08.12.1979 по 06.12.1996.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2023 року про призначення пенсії за віком згідноз ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування",із урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні суду.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1073,60 грн.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		 
		Суддя В.В. Кальник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...