Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 748/655/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 24.05.2023. Зареєстровано: 24.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2023.
Дата набрання законної сили: 24.06.2023
Номер судового провадження: 1-кп/748/105/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023270000000007

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження № 1-кп/748/105/23
		Єдиний унікальний № справи 748/655/23
		 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		24 травня 2023 рокум. Чернігів
		Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22023270000000007 від 14 січня 2023 року по обвинуваченню 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Тива російської федерації (більш точне місце народження не встановлено), одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина російської федерації,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України
		за участю прокурора ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		потерпілого ОСОБА_6 ,
		В С Т А Н О В И В :
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН). 
		До складу ООН входять Україна, російська федерація та ще 49 країн - засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований російською федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		У відповідності до статей 51 та 52 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 8 червня 1977 року цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення. Цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій. Цивільними об`єктами є всі ті об`єкти, які не є воєнними об`єктами.
		Відповідно до ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 8 червня 1977 року тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб. Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів:а) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: а.1) вбивство; а.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; а.3) тілесні покарання; а.4) каліцтво; b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; с) взяття заручників; d) колективне покарання; іе) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій. Жінки користуються особливою повагою і їм забезпечується захист, зокрема, від зґвалтування, примусу до проституції і будь-яких інших форм непристойних посягань. Діти користуються особливою повагою, і їм забезпечується захист від будь-якого роду непристойних посягань.
		Відповідно до ст. 3 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (далі - Конвенція) у разі збройного конфлікту, який не має міжнародного характеру й виникає на території однієї з Високих Договірних Сторін, кожна сторона конфлікту зобов`язана застосовувати як мінімум такі положення: з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто horsdecombat* унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
		Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: а) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; с) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		Згідно зі ст. 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу. Жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність. З урахуванням положень стосовно здоров`я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань.
		Відповідно до ст. 31 Конвенції, жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
		У відповідності до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		Згідно ст. 147 Конвенції серйозні порушення, про які йдеться в цій Конвенції, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом,, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською PCP до проголошення незалежності України.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади російської федерації та службових осіб з числа керівництва збройних сил російської федерації, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і збройних сил російської федерації як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам російської федерації, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту російської федерації на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та збройних сил російської федерації вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил російської федерації, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і в м. Севастополі, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та російської федерації, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території російської федерації службові особи Генерального штабу збройних сил російської федерації, на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб збройних сил російської федерації, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово- політичних цілей російської федерації, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та збройних сил російської федерації серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту російської федерації, це сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ збройних сил російської федерації поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому ведення гібридної війни проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати на території півострова Крим.
		Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців збройних сил російської федерації, співробітників інших силових відомств російської федерації, представників влади, інших громадян російської федерації та України. Крім того, з цією ж метою, представниками влади російської федерації створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і збройних сил російської федерації.
		Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії російською федерацією території АР Крим і м. Севастополя, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів збройних сил російської федерації.
		У подальшому військовослужбовцями збройних сил російської федерації здійснено захоплення будівель центральних органів влади АР Крим та встановлено контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для російської федерації рішень. Крім того здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, військових частин Збройних Сил України, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.
		Відтак всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України, починаючи з 20 лютого 2014 року, представниками влади російської федерації і службовими особами збройних сил російської федерації розпочато збройне вторгнення регулярних військ російської федерації на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та військової окупації території АР Крим і м. Севастополя.
		Також представниками влади і збройних сил російської федерації вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території України.
		Так, вказаними особами у березні - квітні 2014 року організовувалися та проводилися антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях з метою поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та збройних сил російської федерації вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією - здійснення терористичної діяльності, створювали враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.
		Так, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та збройних сил російської федерації, 07 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування.
		Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та збройних сил російської федерації.
		Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», іррегулярні збройні формування російської федерації та військовослужбовці збройних сил російської федерації чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади російської федерації під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації російської федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.
		З огляду на викладене, між державами російською федерацією та Україною з 20 лютого 2014 року триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
		Оскільки окупація АР Крим і м. Севастополя, частини Донецької і Луганської областей України не принесла бажаних результатів у вигляді встановлення впливу над політичними та економічними процесами в Україні, відмови від співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, та відмови від євроінтеграційного курсу розвитку країни, вищим політичним і військовим керівництвом російської федерації вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, розв`язаної ще з лютого 2014 року, а саме до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням збройних сил російської федерації та інших військових формувань російської федерації.
		З листопада 2021 року представники влади та збройних сил російської федерації з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну організували перекидання підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10 лютого 2022 року.
		Станом на 8 лютого 2022 року вздовж усього кордону з Україною з боку російської федерації, Республіки Білорусь та тимчасово окупованих територій України було зосереджено 140 тис. військових російської федерації, включаючи повітряний та морський компонент.
		З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою, представниками влади та збройних сил російської федерації розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян російської федерації та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами Збройних Сил України по території російської федерації та тимчасово окупованим територіям України. 
		Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом російської федерації «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.
		На виконання зазначених намірів, 15 лютого 2022 року Державна дума російської федерації звернулася до президента російської федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік». 
		18 лютого 2022 року керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей повідомлено про проведення евакуації місцевого населення тимчасово окупованих територій України до Ростовської області, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що Збройні Сили України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.
		19 лютого 2022 року вказаними особами було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
		21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.
		В цей же день, президент російської федерації скликав позачергове засідання Ради безпеки російської федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.
		Службові особи з числа вищого керівництва російської федерації, які входять до складу Ради безпеки російської федерації, публічно підтримали звернення Державної думи російської федерації та заявили про необхідність визнання президентом російської федерації незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
		Цього ж дня президент російської федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
		22 лютого 2022 року президент російської федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день були ратифіковані Державною думою та Радою Федерації російської федерації. 
		В цей же день президент російської федерацію, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації російської федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.
		23 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.
		24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.
		У подальшому цього ж дня збройними силами російської федерації, які діяли за наказом керівництва російської федерації і збройних сил російської федерації, віроломно здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам Збройних Сил України та цивільним об`єктам, а також підрозділами збройних сил та інших військових формувань російської федерації здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		У період із 5 години 24 лютого 2022 року підрозділи збройних сил та інших військових формувань російської федерації здійснювали спроби окупації українських міст, які супроводжувалися бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. 
		Відповідно до Указу Президента №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан.
		До військової агресії, ведення воєнних дій на території України та вчинення пов`язаних з цим інших злочинних діянь керівництвом збройних сил російської федерації був залучений військовослужбовець збройних сил російської федерації молодший сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу на посаді номеру розрахунку у 2-му мінометному взводі мінометної батареї 2-го мотострілецького батальйону НОМЕР_1 окремої мотострілецької бригади (гірської) НОМЕР_2 загальновійськової армії Центрального військового округу російської федерації (закрите найменування - військова частина НОМЕР_3 ), котра дислокується за адресою: російська федерація, республіка Тива, м. Кизил.
		Базан ОСОБА_7 виконував обов`язки, покладені на нього вищестоящим керівництвом збройних сил російської федерації щодо безпосереднього ведення бойових дій на території України, а також здійснення військових заходів із зайняття збройними силами російської федерації (окупації) території України, безпосередньо, с. Ягідного Чернігівського району Чернігівської області.
		Так, 03 березня 2022 року, точний час в ході розслідування не встановлений, збройні сили російської федерації, до складу яких входив військовослужбовець ОСОБА_3 , здійснили військове вторгнення зайняли та здійснювали контроль території с. Ягідного Чернігівського району Чернігівської області.
		ОСОБА_3 , будучи озброєним автоматичною зброєю під час здійснення контролю українського с. Ягідне Чернігівського району Чернігівської області, виконуючи явно злочинний наказ командування збройних сил російської федерації, діючи з прямим умислом вчиняв жорстоке поводження з цивільним населенням та інші порушення законів та звичаїв війни за наступних обставин.
		Так, 15 березня 2022 року близько 12 години ОСОБА_3 спустився до приміщення підвалу Ягіднянської філії опорного закладу «Количівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області», що знаходиться за адресою: вул. Лісова 1-а, село Ягідне, Чернігівського району Чернігівської області, в якому на той час військовослужбовцями збройних сил російської федерації примусово утримувалося цивільне населення, серед якого був і потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Підійшовши до потерпілого ОСОБА_6 , який сидів прямо на вході у дверному отворі до найбільшої кімнати підвального приміщення (колишнього спортивного залу), ОСОБА_3 , в порушення норм ст. ст. 3, 27, 31, 32, 34, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. 75 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 8 червня 1977 року, будучи озброєним автоматичною вогнепальною зброєю, діючи умисно, погрожуючи вбивством, а саме навівши на потерпілого зброю - автомат "Калашникова", приставивши дуло автомату до голови потерпілого, наказав ОСОБА_6 піднятися з місця та слідувати за ним на вихід з підвалу школи. Побоюючись за своє життя і здоров`я потерпілий ОСОБА_6 виконав наказ військовослужбовця ОСОБА_3 , підвівся з місця та прослідував за останнім.
		Вивівши потерпілого ОСОБА_6 за територію шкільного двору через отвір у бетонному заборі, що знаходився із задньої частини будівлі школи зі сторони лісу, ОСОБА_3 пройшовши декілька метрів по лісовій стежці вздовж бетонного забору, що огороджував периметр шкільного подвір`я, наказав потерпілому ОСОБА_6 підійти впритул до бетонного забору та стати до нього спиною, а обличчям повернутися до ОСОБА_3 , що потерпілий і виконав так-як боявся застосування з боку військовослужбовця збройних сил російської федерації зброї або насильства.
		При цьому ОСОБА_3 , залишився стояти на лісовій стежці навпроти потерпілого на відстані 3-4 метри від нього, порушуючи ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, направив дуло автомату "Калашникова" прямо на потерпілого ОСОБА_6 , чим вчинив катування останнього, та почав його допитувати щодо відомих потерпілому позицій розміщення український військовослужбовців. У відповідь потерпілий повідомив, що не володіє жодною інформацією про українських військовослужбовців.
		Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 з метою викликати у потерпілого ОСОБА_6 побоювання за своє життя повідомив потерпілому про готовність застосувати вогнепальну зброю відносно нього у разі неотримання інформації щодо розташування позицій ЗСУ, перезарядив автомат "Калашникова", який тримав у руках та здійснив чергу пострілів прямо над головою потерпілого ОСОБА_6 .
		Після, ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дій, направив дуло автомату "Калашникова" на ОСОБА_6 та почав погрожувати вбити останнього, повідомив, що наступні вистріли будуть здійснені у потерпілого, якщо він не повідомить інформацію про українських військовослужбовців. При цьому потерпілий ОСОБА_6 сприймав погрозу вбивством від ОСОБА_3 як реальну, спрямовану на позбавлення його життя і таку, що може бути з високою імовірністю реалізованою.
		Продовжуючи жорстоке поводження з потерпілим, діючи в порушення ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, залякуючи його та викликаючи реальний страх у ОСОБА_6 за своє життя, ОСОБА_3 , різко зірвав зі свого поясу гранату та кинув її під ноги потерпілому, чим вчинив катування останнього.
		Через реальне побоювання детонування кинутої гранати потерпілий ОСОБА_6 впав обличчям до землі та прикрив голову своїми руками і так продовжував лежати вважаючи, що граната от-от здетонує.
		При цьому потерпілий ОСОБА_6 вважав, що військовослужбовець дійсно застосував бойову гранату та усвідомлював, що її детонування може призвести до його поранення та, як наслідок смерті, а також сприймав діяння ОСОБА_3 як такі, що спрямовані на його умисне вбивство.
		В цей час, ОСОБА_3 почав сміятися з потерпілого, підійшов до нього, підняв із землі кинуту ним щойно гранату та наказав потерпілому швидко прослідувати назад до підвального приміщення Ягіднянської школи, що ОСОБА_6 і виконав, повернувшись назад до підвалу.
		Своїми умисними діями, які полягали у порушенні законів та звичаїв війни, а саме у жорстокому поводженні з цивільним населенням, інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, ОСОБА_3  вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.438 КК України.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався в порядку спеціального судового провадження згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2023 року за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3  (in absentia), котрий показань суду не надавав.
		У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 3 чи 4 березня 2022 року його з сім`єю зігнали до підвалу місцевої школи в с.Ягідне. 15 березня 2022 року близько 12 години ОСОБА_3 зайшов до приміщення, де вони знаходилися, та підійшовши до нього, направивши при цьому дуло автомату, наказав йти за ним. Вони вийшли на подвір`я, ОСОБА_3 наказав стати під бетонний паркан та, направивши на нього дуло автомату Калашнікова, вимагав розповісти, де знаходяться позиції ЗСУ. Він відповів, що не має такої інформації, після чого ОСОБА_3 здійснив постріл з автомату над головою та, повідомивши, що наступний постріл буде в нього, знову вимагав повідомити про позиції ЗСУ. Після цього, ОСОБА_3 кинув в його бік гранату, яка впала приблизно 1 метр він нього, він злякався та впав на землю, чекаючи вибуху, прикрив голову руками. ОСОБА_3 почав голосно сміятись, підійшов та підняв гранату, наказав йому повертатись до підвалу. Через злочинні дії обвинуваченого він пережив хвилювання за своє життя та стрес. Вважає, що обвинувачений заслуговує на найсуворіше покарання.
		Заслухавши пояснення потерпілого, які узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні доказами, зібраними в ході досудового розслідування, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку,суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3  у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Відповідно до протоколу огляду місця події від 21.04.2022 під час огляду території в с.Ягідному, а саме на ганку будинку культури, серед уламків конструкції будівлі було виявлено та вилучено ряд документів, серед яких друкарським способом виготовлений «Дневник психолого-педагогических наблюдений командира 2 мин взвода мін батр 2 мсб (г) войсковой части 55115 Начато: 25.11.2020».
		Згідно з протоколом огляду від 13 січня 2023 року прокурором було оглянуто «Дневник психолого-педагогических наблюдений командира 2 мин взвода мін батр 2 мсб (г) войсковой части 55115 Начато: 25.11.2020» складається з 46 аркушів паперу форматом А4, скріплених за допомогою швидкозшивача чорного кольору з пластикового матеріалу, мається обкладинка із синтетичного прозорого матеріалу зеленого кольору. На тильній частині «дневника» відтиск печатки синього кольору з написом «Пронумеровано, прошнуровано и опечатано металлической (мастичной) печатью. Для пакетов или опломбировано 46 листов. Подпись ОСОБА_8 25.11.2020» «Дневник» прошито ниткою білого кольору, яку прикріплено до останього аркуша з тильного боку шматком паперу розмірами 3 на 3 см. з відтиском печатки «Для пакетов. Войсковая часть 55115». На аркуші, поміченому олівцем у верхньому правому куті цифрою «36» фотозображення чоловіка азійської зовнішності у військовій формі, напис шариковою ручкою чорного кольору «Базан ОСОБА_9 , дата рождения: ІНФОРМАЦІЯ_3 , назначен в подразделение, должность: ном. ращета 2 мин. взв. Минбатр 2 МСБ (г)». Нижче - записи щодо фізичних даних, особливих прикмет, прізвища близьких родичів, їх місце проживання, ступінь споріднення, номера мобільного телефону, особистого номеру, дати призову. На зворотній сторінці аркуша № 36 розміщено «Лист бесед» із заповненням ручкою чорного кольору дат проведення бесід.
		У судовому засіданні було досліджено копію документу «Дневник психолого-педагогических наблюдений командира 2 мин взвода мін батр 2 мсб (г) войсковой части 55115 Начато: 25.11.2020» та оглянуто оригінал цього речового доказу.
		За повідомленням командувача оперативного угруповування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 02.06.2022 за наявною інформацією на території с.Ягідне Чернігівського району Чернігівської області в період з 03.03.2022 по 30.03.2022 логістичне забезпечення підрозділів здійснювалося силами зведеного батальйону НОМЕР_4 окремої мотострілецької бригади (КИЗИЛ) НОМЕР_2 загальновійськової армії Центрального військового округу (в/ч НОМЕР_3 ).
		Міжвідомча робоча група військових спеціалістів Офісу Генерального прокурора листом від 02.08.2022 на запит прокурора повідомила, що за уточненими даними на території с.Ягідне відмічалися підрозділи зс рф зі складу 55 окремої мотострілецької бригади (гірської) НОМЕР_2 загальновійськової армії, в/ч НОМЕР_3 , місце постійної дислокації АДРЕСА_1 , рф. На озброєнні знаходяться зокрема ББМ типу « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». За даними Головного управління розвідки у період з 03.03.2022 по 30.03.2022 року зведений батальйон НОМЕР_4 окремої мотострілецької бригади (Кизил) НОМЕР_2 загальновійськової армії Центрального військового округу (в/ч НОМЕР_3 ) приймав участь у наступальних діях в районі с.Ягідне Чернігівського району Чернігівської області.
		Аналогічну інформацію щодо діяльності військовослужбовців НОМЕР_4 окремої мотострілецької бригади (Кизил) НОМЕР_2 загальновійськової армії Центрального військового округу (в/ч НОМЕР_3 ) на території АДРЕСА_2 в період з 03.03.2022 по 30.03.2022 на запит прокурора надано у рапорті старшого оперуповноваженого в ОВС четвертого відділу (з дислокацією у м.Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві від 14.06.2022.
		Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31 травня 2022 року свідок ОСОБА_10 (як потерпіла у іншому кримінальному провадженні) серед наданих фотознімків впізнала ОСОБА_3 , як військовослужбовця збройних сил російської федерації, який перебував на території с.Ягідне у березні 2022 року та без дозволу проживав у її будинку.
		Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 4 січня 2023 року потерпілий ОСОБА_6 серед наданих фотознімків впізнав ОСОБА_3 , як військовослужбовця збройних сил російської федерації, який 15 березня 2022 року близько 12 години вчиняв протиправні дії щодо нього, зокрема, вивів з підвалу, наставляв автомат, здійснював постріл над головою та кидав під ноги гранату.
		Протоколом огляду місця події від 4 січня 2023 року зафіксовано огляд території Ягіднянської філії опорного закладу «Количівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області», що знаходиться за адресою: с. Ягідне, вул. Лісова 1а, та територія, яка знаходиться одразу за бетонним забором, що огороджує периметр шкільного подвір`я, де 15.03.2022 відбулося погроза умисним вбивством потерпілого ОСОБА_6 з боку військовослужбовця збройних сил російської федерації.
		5 січня 2023 року за участю потерпілого ОСОБА_6 було проведено слідчий експеримент, котрий зафіксований відповідним протоколом та доданим до протоколу відеозаписом слідчої дії. Під час слідчого експерименту потерпілий розповів та на місці показав, де утримувалася його сім`я під час окупації с. Ягідне у березні 2022 року, показав звідки його вивів російський військовий, наказавши слідувати за ним, де він стояв за наказом російського військового, коли останній здійснював постріл з автомату у нього над головою та кинув гранату.
		Враховуючи наведене, показання потерпілого та досліджені судом матеріали кримінального провадження у своїй сукупності та взаємозв`язку доводять винуватість ОСОБА_3  у порушенні законів та звичаїв війні, а саме у жорстокому поводженні з цивільним населенням, інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч.1 ст.438 КК України. 
		Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкримінований обвинуваченим злочин та їх поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч.2 ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
		Згідно листа Управління Служби безпеки України в Чернігівській області від 17 січня 2023 року встановлено, що військовослужбовець зс рф ОСОБА_3 на початку квітня 2022 року вийшов з території України у складі збройних сил російської федерації та на даний час знаходиться на території держави агресора.
		За повідомленням Чернігівської дирекції АТ «Укрпошта» від 09.06.2022 з 24.02.2022 року припинене приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації.
		Департамент міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора листом від 22.06.2022 повідомив, що оскільки відповідно до ч.4 ст.548 КПК України оригінал запиту про міжнародно-правову допомогу надсилається за кордон поштою, то в умовах припинення АТ «Укрпошта» приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації, виконати вимоги КПК України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території російської федерації немає можливості.
		Дорученням Регіональногоцентру знадання безоплатноївторинної правовоїдопомоги уЧернігівській області від 15 січня 2024 року адвоката ОСОБА_5 уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_3 .
		Постановою прокурора від 6 лютого 2023 року ОСОБА_3 було оголошено у розшук.
		Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 8 лютого 2023 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч.1 ст.438 КК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 .
		Після постановлення ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 51 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України реалізацію його прав здійснював захисник, який отримав необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.
		Повістка про виклик ОСОБА_3 , повідомлення про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення». 
		З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку обвинуваченого, щоб забезпечити його можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.
		Крім того, згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2023 року відносно ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймав участь захисник, котрий був захисником і на стадії досудового розслідування та обізнаний з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.
		При цьому, судом також вживалися заходи для виклику обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання останній викликався у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр» та його електронній версії на сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 у розділі «Оголошення: виклики в суд», а також на офіційному сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області.
		Захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого: приймав участь у допиті потерпілого та дослідженні доказів, виступав у дебатах.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності дост. 65 КК Українивраховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу винного, який одружений, має малолітню дитину, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, думку прокурора, захисника та потерпілого, який після пережитого наполягав у судовому засіданні на суворому покаранні.
		Обставиною, що відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_3 , є вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що  ОСОБА_3 необхіднопризначити покаранняу видіпозбавлення волів межах санкції ч.1 ст.438 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Процесуальні витрати та речові докази у даному провадженні відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.370, 371, 373, 374 КПК України, суд
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, та призначити йому покарання у виді одинадцяти років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його фактичного затримання.
		На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		   Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		   У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити захисникам, потерпілим та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...