Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/53/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про припинення права користування земельною ділянкою.
Надіслано для оприлюднення: 24.05.2023. Зареєстровано: 25.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2023.
Дата набрання законної сили: 13.06.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
		E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
		Код ЄДРПОУ 03500004
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11.05.2023 Справа № 917/53/23 
		 
		Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом
		Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Незалежності, 64 А, смт Диканька, Полтавська обл., 38500 в інтересах держави в особі Диканської селищної ради, вул. Незалежності, 133, смт Диканька, Полтавська обл., 38500
		до Товариства з обмеженою відповідальністю агрооб`єднання фермерських господарств "Еліта", с. Бакай, Решетилівський р-н, Полтавська обл.,
		про розірвання договору, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки
		за участю представників сторін:
		від прокуратури: Алла Вороненко.
		від позивача: не з`явився
		від відповідача: Ігор Назаревич
		 
		Обставини справи: Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Диканської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю агрооб`єднання фермерських господарств "Еліта", в якому просить:
		1. Розірвати договір оренди землі від 26.08.2020 укладений Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321084000:00:003:008 площею 101,8810 га, розташованої на території Диканської ОТГ (колишньої Надеждинської сільської ради) за межами населеного пункту, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 10.09.2020 за № 38438467.
		2. Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав ТОВ «АФГ «Еліта» на земельну ділянку 5321084000:00:003:008 площею 101,8810 га, розташованої на території Диканської ОТГ (колишньої Надеждинської сільської ради) за межами населеного пункту.
		3. Зобов`язати ТОВ «АФГ «Еліта» повернути Диканській селищній раді земельну ділянку кадастровий номер 5321084000:00:003:008 площею 101,8810 га, розташованої на території Диканської ОТГ (колишньої Надеждинської сільської ради) за межами населеного пункту, шляхом підписання акту приймання - передачі.
		Позовні вимоги обґрунтовано використанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» орендованої земельної ділянки з порушенням земельного законодавства та умов договору оренди.
		Відповідач у відзиві на позов (вх. № 1661від 08.02.2023) проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Диканської селищної ради.
		Також, відповідач зазначає, що додані прокурором докази є недопустимими та недостовірними, отже не доводять порушення відповідачем умов договору оренди землі від 26.08.2020. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, вид угідь спірної земельної ділянки залишається незмінним  сіножаті. 
		06.03.2023 від прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх. № 2272), у якій заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що заступником керівника Диканської окружної прокуратури доведено та обґрунтовано підстави для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Диканської селищної ради. Зазначає, що акт обстеження стану та використання земельної ділянки кадастровий номер 5321084000:00:003:0008 площею 101,8810 га, робочою групою Диканської селищної ради, як її власника, є належним доказом використання земельної ділянки всупереч умовам договору оренди.
		29.03.2023 від прокуратури надійшли пояснення (вх. № 3951) та копія розпорядження Диканської селищної ради від 14.04.2021. Суд долучив зазначені докази до матеріалів справи.
		Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.01.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 15:30 14.03.2023.
		Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 суд продовжив строк проведення підготовчого засідання на 30 днів та відклав підготовче засідання на 16:00 29.03.2023.
		Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.03.2023 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/53/23 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11.05.2023.
		Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.
		У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.
		Розглянувши матеріали справи, суд 
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Під час досудового розслідування кримінального провадження № 42022172020000014, розпочатого 08.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 Кримінального кодексу України, Диканська окружна прокуратура Полтавської області встановила факт нецільового використання земельної ділянки кадастровий номер 5321084000:00:003:0008 площею 101,8810 га, що розташована за межами населених пунктів на території Диканської ОТГ (колишня Надеждинська с/р) Орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» (далі - ТОВ «АФГ«Еліта»).
		Зокрема, з`ясовано, що згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 17.07.2020 №18-Т «Про проведення земельних торгів у формі аукціону» та протоколу № 2 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності від 26.08.2020, ТОВ «АФГ «Еліта» визнано переможцем відповідних земельних торгів. 
		26.08.2020 Орендодавець - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Орендар - ТОВ «АФГ «Еліта» в особі представника за довіреністю - Койнаша Віталія Анатолійовича, уклали договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5321084000:00:003:0008 площею 101,8810 га, що розташована за межами населених пунктів на території Диканської ОТГ (колишня Надеждинська с/р).
		Відповідно до пункту 1 договору оренди землі від 26.08.2020, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321084000:00:003:0008, яка розташована за межами населених пунктів на території Надеждинської сільської ради Диканського району Полтавської області. 
		Дата державної реєстрації речового права 10.09.2020, номер запису 38438467.
		Відповідно до пункту 2 договору оренди земельної ділянки від 26.08.2020, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 101,8810 га, у тому числі, сіножаті - 101,8810 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 497 132,53 грн.
		Згідно з пунктом 9 договору, орендна плата, яка визначена за результатами земельних торгів, вноситься Орендарем у грошовій формі, у розмірі 927 649,25 грн в рік, що становить 186,60 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
		Відповідно до пунктів 15, 16, 17 договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Умовами збереження стану об`єкта оренди - використання земельної ділянки згідно з цільовим призначення з дотриманням вимог чинного законодавства.
		Відповідно до пункту 28 договору, до обов`язків Орендаря, крім іншого, віднесено: виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження), передбачені законом та цим договором оренди землі; використання земельної ділянки за цільовим призначенням. 
		Пунктом 28 договору, Орендареві заборонено, зокрема, вчиняти наступні дії: зміна цільового призначення без розробки проекту землеустрою; зміна виду угідь земельної ділянки; розорювання сіножатей, пасовищ.
		Пунктом 33 договору передбачено, що дія договору припиняться у разі невиконання Орендарем пункту 28 договору.
		Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 5321084000:00:003:0008 площею 101,8810 га за земельними угіддями обліковується як сіножаті.
		Під час досудового розслідування кримінального провадження № 42022172020000014 від 08.06.2022 слідчим СВ ВП № 2 Полтавського РУП 24.09.2022 проведено огляд місця події, а саме земельної ділянки кадастровий номер 5321084000:00:003:0008 площею 101,8810 га. 
		На момент проведення огляду земельна ділянка частково засіяна сільськогосподарською культурою - кукурудзою. Орієнтовна площа засіву становить 40 га.
		В подальшому, Диканська окружна прокуратура Полтавської області, на підставі частини 2 статті 93 Кримінального процесуального кодексу України, до Диканської селищної ради як власника земельної ділянки скерувала листа щодо проведення обстеження цієї земельної ділянки.
		На виконання вказаного листа, 05.10.2022 робочою групою з аудиту земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення на території Диканської селищної ради, створеної розпорядженням селищного голови № 50-од від 14.04.2021, проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 5321084000:00:003:0008 площею 101,8810 га, яка розташована за межами населених пунктів (біля с. Надєжда) Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області та перебуває в оренді ТОВ «АФГ «Еліта» згідно з договором оренди землі від 26.08.2020.
		У результаті обстеження виявлені порушення земельного законодавства, а саме, статті 37 Закону України «Про охорону земель» - розорювання сіножатей на земельній ділянці із загальної площі 101,8810 га, розорано орієнтовно 40,0000 га, на земельній ділянці знаходяться посіви кукурудзи, 
		Про виявлені порушення складено акт обстеження стану та використання земельної ділянки від 05.10.2022 (а. с. 28).
		 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.
		Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
		Згідно зі статями 122, 123 та 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. 
		Статтею 13 даного Закону України передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Згідно зі статтею 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
		Відповідно до частин 1 та 2 статті 18 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
		Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико- культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
		Частинами 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		Як передбачено абзацами 1, 2 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33- 37 цього Кодексу.
		Отже, за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 Земельного кодексу України. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від
		01.06.2021у справі № 925/929/19 та постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21, від 09.08.2022 у справі №132/2222/20.
		Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання врегульовано статтею 22 Земельного кодексу України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
		Відповідно до частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
		За змістом статті 34 Земельного кодексу України, орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби можуть громадяни. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
		Види використання земельних ділянок передбачено статями 31, 33 - 37 Земельного кодексу України, а саме: для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33 - 37 Земельного кодексу України для такого виду використання (висновок Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).
		Згідно з розділом II Класифікації видів цільового призначення земель вирізняють такі види цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, зокрема: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 01.02 для ведення фермерського господарства; 01.08 для сінокосіння та випасання худоби.
		Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), який є додатком 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051:
		- рілля. Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці до ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви;
		- Сіножаті віднесено до групи угідь « 002» та визначено, що сіножаті включають сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.
		Отже, земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель. 
		За приписами частини 5 статті 20, статті 34 Земельного кодексу України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання.
		Отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до пасовищ, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно як пасовище, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договорів оренди землі.
		Аналогічні за змістом висновки наведено в постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020у справі № 468/1498/17-ц, від 05.08.2020 у справі № 468/1680/17-ц).
		Згідно з пунктом 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05.03.2013 у справі № 21-417а12, від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц, від 03.06.2019 у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.
		Водночас, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.
		Як установив суд, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, як Орендодавцем, ТОФ «АФГ «Еліта» - Орендарю, передано земельну ділянку - сіножаті площею 101,8810 та закріплено імперативну заборону змінювати вид угідь, а також розорювати сіножаті, що було порушено Орендарем.
		За змістом статті 35 Закону України «Про охорону земель» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
		Згідно зі статтею 36 Законом України «Про охорону земель» передбачено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом. 
		Статтею 37 Закону України «Про охорону земель» визначено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.
		Отже, зазначеними нормативно-правовими актами закріплена імперативна вимога, відповідно до якої, земельна ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення є сіножатями чи пасовищами, може використовуватися лише у межах вказаного виду користування, і використання земельної ділянки повинно було здійснюватися відповідачем з урахуванням обмежень, встановлених законом та договором.
		На необхідності дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково - обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно - кліматичних умов, наголошено в Законах України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 880-р, Національному плані дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р. та відображено в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №904/1054/19, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21.
		Відповідач порушив умови договору щодо обов`язку Орендаря використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення, оскільки земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть використовуватися лише у межах встановленого виду використання, тому передана в оренду ТОВ «АФГ «Еліта» земельна ділянка не могла використовуватися відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур, оскільки земельну ділянку ТОВ «АФГ «Еліта» зобов`язане використовувати виключно в межах, визначених договором оренди землі, законом та документацією із землеустрою, а саме як сіножаті. 
		Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 03.12.2020 у справі № 482/2288/18, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21 та від 16.11.2022 у справі № 914/291/22.
		Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 5321084000:00:003:0008 площею 101,8810 га, яка перебуває в оренді ТОВ «АФГ «Еліта» використовується з порушенням вимог статей 20, 22, 31, 33 - 37 Земельного кодексу України, статті 37 Закону України «Про охорону земель», статті 25 Закону України «Про оренду землі» та пунктів 15, 16, 17, 28, 33, 37 умов укладеного договору оренди землі.
		Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. 
		Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
		Відповідно до пункту 33 договору оренди землі дія договору припиняється у разі невиконання Орендарем умов пункту 28 договору, шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
		Частинами 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 Цивільного кодексу України. 
		За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини 1 статті 611, абзац 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.
		З огляду на зміст припису абзацу 1 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України інші випадки, ніж істотне порушення договору, для його зміни або розірвання у судовому порядку можуть бути встановлені законом або самим договором. Настання цих випадків зумовлює право сторони ініціювати у суді питання зміни чи розірвання відповідних правовідносин.
		Порушення договору на предмет істотності суд оцінює виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що допустила порушення договору, не має значення ні для оцінки істотності порушення, ні для виникнення права вимагати зміни чи розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).
		Відповідно до пункту 28 договору, до обов`язків Орендаря, крім іншого, віднесено: виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження), передбачені законом та цим договором оренди землі; використання земельної ділянки за цільовим призначенням. 
		Пунктом 28 договору, Орендареві заборонено, зокрема, вчиняти наступні дії: зміна цільового призначення без розробки проекту землеустрою; зміна виду угідь земельної ділянки; розорювання сіножатей, пасовищ.
		Пунктом 33 договору передбачено, що дія договору припиняться у разі невиконання Орендарем пункту 28 договору.
		Отже, порушення ТОВ «АФГ «Еліта» умов договору оренди землі, яким передано в оренду спірну земельну ділянку, яка відноситься до сіножатей, тобто використання орендарем спірної земельної ділянки в інших цілях ніж для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби, є підставою для розірвання договору оренди землі. 
		Доводи відповідача стосовно того, що додані прокурором докази не доводять порушення ТОВ АФГ «ЕЛІТА» умов договору, є недопустимими та недостовірними, суд відхиляє, з огляду на наступне. 
		Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.
		Під час досудового розслідування кримінального провадження №42022172020000014 від 08.06.2022 слідчим СВ ВП №2 Полтавського РУП 24.09.2022 з дотримання вимог КПК України, проведено огляд місця події, а саме, земельної ділянки кадастровий номер 5321084000:00:003:0008 площею 101,8810 га. На момент проведення огляду спірна земельна ділянка частково засіяна сільськогосподарською культурою - кукурудзою. Орієнтовна площа засіву становить 40 га.
		Крім того, обстеження стану та використання земельної ділянки робочою групою Диканської селищної ради проведено відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Так, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель в обсязі, визначеному законом, також здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад набувають установлених законом повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Частиною 1 статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад наділені повноваженнями щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах повноважень, визначених законом.
		Згідно з підпунктом 1 пункту б) частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;
		До того ж, право орендаря перевіряти стан орендованої земельної ділянки передбачене пунктом 25 договору оренди землі від 26.08.2020.
		Розпорядженням голови Диканської ОТГ № 50-од від 14.04.2021 створено робочу групу з аудиту земель сільськогосподарського призначення та несільськогосподарського призначення на території Диканської селищної ради (зазначений документ долучено до матеріалів справи, а. с. 75).
		Отже, Диканська селищна рада реалізувала повноваження щодо контролю за додержанням вимог земельного законодавства, шляхом здійснення відповідної перевірки робочою групою з аудиту земель сільськогосподарського призначення та несільськогосподарського призначення на території Диканської селищної ради, за результатами якої складений акт обстеження стану та використання земельної ділянки. 
		Отже, акт обстеження стану та використання земельної ділянки кадастровий номер 5321084000:00:003:0008 площею 101,8810 га робочою групою Диканської селищної ради, як її власника, є належним доказом використання земельної ділянки відповідачем всупереч умовам договору оренди. 
		З огляду на викладене позов в частині розірвання договору оренди землі від 26.08.2020 належить задовольнити.
		Щодо вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав ТОВ «АФГ «Еліта» на земельну ділянку 5321084000:00:003:008, слід зазначити наступне. 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-ІУ«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Згідно зі статтею 26 зазначеного Закону, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
		Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
		У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
		Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		У зв`язку із цим прокурор, з метою поновлення порушених інтересів держави, ефективним способом захисту визначив звернення з позовною вимогою про скасування державної реєстрації та припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5321084000:00:003:0008.
		Ураховуючи, задоволення позову в частині розірвання договору оренди землі від 26.08.2020, підлягає задоволенню і похідна вимога про скасування державної реєстрації та припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5321084000:00:003:0008.
		Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
		Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
		Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору, у відповідача з моменту розірвання договору відсутні правові підстави для використання ним спірної земельної ділянки.
		Вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку є похідною від вимоги про розірвання договору, оскільки відповідно до положень закону, у разі розірвання договору оренди земельної ділянки відповідач зобов`язаний негайно повернути орендодавцеві земельну ділянку.
		З огляду на викладене, суд задовольняє позов в частині вимог про зобов`язання ТОВ «АФГ «Еліта» повернути Диканській селищній раді земельну ділянку кадастровий номер 5321084000:00:003:008 площею 101,8810 га, розташованої на території Диканської ОТГ (колишньої Надеждинської сільської ради) за межами населеного пункту, шляхом підписання акту приймання - передачі. 
		Доводи відповідача щодо відсутності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді суд відхиляє, виходячи з наступного.
		Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
		1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
		2) у разі відсутності такого органу.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Так, Верховний Суд у постанові від 06.02.2019 у справі № 927/246/18 зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		У частині 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		Оскільки Диканська селищна рада як розпорядник земельних ділянок, переданих в оренду відповідачу, є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, проте внаслідок усвідомленої пасивної поведінки не здійснює належним чином своїх повноважень щодо захисту інтересів держави у цих правовідносинах, є достатні підстави для звернення до суду в інтересах держави з відповідним позовом.
		На виконання статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Диканською окружною прокуратурою скеровано лист до Диканської селищної ради, в якому зазначено про наявність порушень земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки, та, з огляду на те, що розпорядником даної земельної ділянки є Диканська ОТГ, саме вона уповноважена здійснювати заходи щодо усунення порушень, допущених при використанні ТОВ «АФГ «Еліта» земельної ділянки, запропоновано вжити відповідні заходи, у тому числі в судовому порядку. У разі нездійснення Диканською селищною радою захисту інтересів держави, Диканською окружною прокуратурою вирішуватиметься питання про представництво інтересів держави в судовому порядку самостійно шляхом пред`явлення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки.
		Проте Диканською селищною радою вказану інформацію залишено без реагування, а з відповіді на лист від 17.10.2022 № 2665/02.1-33 убачається, що остання не має наміру самостійно захищати державні інтереси у правовідносинах щодо нецільового використання ТОВ «АФГ «Еліта» орендованої земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 5321084000:00:003:0008, площею 101,8810 га, що розташована на території Диканської ОТГ Полтавського району Полтавської області.
		Отже, орган місцевого самоврядування, будучи обізнаним про зазначене порушення законодавства самостійно не вжив заходів для повернення територіальній громаді спірної земельної ділянки.
		Дослідивши доводи прокурора відносно наявності підстав його звернення до суду з цим позовом, суд встановив, що на виконання вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурором при зверненні до суду з позовом було належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також визначені законом підстави для звернення до суду саме прокурора.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача. 
		Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		 
		 
		ВИРІШИВ
		 
		Позов задовольнити.
		Розірвати договір оренди землі від 26.08.2020 укладений Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321084000:00:003:008 площею 101,8810 га, розташованої на території Диканської ОТГ (колишньої Надеждинської сільської ради) за межами населеного пункту, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 10.09.2020 за № 38438467.
		Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав ТОВ «АФГ «Еліта» на земельну ділянку 5321084000:00:003:008 площею 101,8810 га, розташованої на території Диканської ОТГ (колишньої Надеждинської сільської ради) за межами населеного пункту.
		3. Зобов`язати ТОВ «АФГ «Еліта» повернути Диканській селищній раді земельну ділянку кадастровий номер 5321084000:00:003:008 площею 101,8810 га, розташованої на території Диканської ОТГ (колишньої Надеждинської сільської ради) за межами населеного пункту, шляхом підписання акту приймання - передачі.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрооб`єднання фермерських господарств "Еліта" (с. Бакай, Решетилівський р-н, Полтавська обл, код ЄДРПОУ 24389445) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 - річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок № UA 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 12 418,99 грн.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Повне рішення складено 22.05.2023.
		 
		Суддя Дмитро СІРОШ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...