Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/611/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.05.2023. Зареєстровано: 25.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2023.
Дата набрання законної сили: 17.05.2023
Номер судового провадження: 854/2979/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		_________________________________________________________________________________
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		17 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/611/23Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В.
		 
		 
		Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: 
		Головуючого: Градовського Ю.М.
		суддів: Бітова А.І., 
		Танасогло Т.М.
		при секретарі: Шатан В.О. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2023р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправними та нечинним рішення,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		У січні 2023р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ВК ОМР, в якому просив визнати протиправним та нечинним рішення ВК ОМР «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчикам для платного паркування транспортних засобів у м. Одесі» за №156 від 28.07.2022р..
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є громадянином України, зареєстрований та постійно проживає в місті Одесі, є автомобілістом, користувачем майданчиків для платного паркування, є головою координаційного комітету Громадської спілки «Асоціація автомобілістів Одеської області», основним завданням якої є захист прав автокористувачів, та вважає протиправним та нечинним рішення ВК ОМР за №156 від 28.07.2022р.. 
		Також, позивач зазначає, що він є споживачем послуг на користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів за тарифами, встановленими ВК ОМР та вважає, що оскаржуване рішення за №156 поширюється і на нього, як особу, яка розміщує транспортний засіб на майданчиках для платного паркування та впливає на його права і інтереси, а відтак, він має право на звернення із даним позовом до суду. 
		Позивач зазначив, що під час прийняття міською радою рішення про встановлення тарифу на послуги з користування майданчиками для платного паркування має бути визначено тариф окремо для відведених майданчиків для паркування, окремо для спеціально обладнаних майданчиків для паркування. Проте, в оскаржуваному рішенні за №156 виконавчим комітетом Одеської міської ради визначено єдиний тариф на майданчики для платного паркування, тобто для двох видів місць паркування одночасно, що не відповідає вимогам постанов КМУ за №258, №1306, №1342. 
		При цьому, зазначив, що розрахунок тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування на території міста Одеси, який став підставою для прийняття оскаржуваного рішення виконано тільки щодо відведених майданчиків для платного паркування, а тому прийняття в рішенні за №156 єдиного тарифу на майданчиках для платного паркування, які включають спеціально обладнані майданчики, є протиправним та нечинним.
		Окрім того, позивач зазначив, що ані ВК ОМР, ані ОМР не прийнято жодного документу або не публікувалось офіційної інформації, який проголошує в місті відсутні спеціально обладнані майданчики для платного паркування. Рішення щодо визначення 70 майданчиків платними в місті Одесі не приймалось, а тому позивач вважає розробником проекту, ТОВ «НВЦ «Економінформ» безпідставно, протиправно та необґрунтовано зменшено кількість майданчиків з 1409 до 70 з рішення №5286-VI, що необґрунтовано збільшило тариф на такі послуги. Тим більше, що рішення за №156 прийнято без прив`язки до конкретної адреси та може використовуватись на всіх майданчиках з рішення за №5286-VI.
		Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2023р. адміністративний позов задоволено.
		Визнано протиправним та нечинним рішення ВК ОМР №156 «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчикам для платного паркування транспортних засобів у м. Одесі».
		Зобов`язано ВК ОМР невідкладно після набрання рішенням законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було оприлюднено рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №156 «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчикам для платного паркування транспортних засобів у м. Одесі», відповідно до вимог ч.1 ст.265 КАС України.
		Стягнуто з ВК ОМР за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 073,6грн..
		В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про залишення без задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
		Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як орган місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями встановлювати тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, не довів суду, що прийняте ним рішення відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності, що свідчить про протиправність та скасування оскаржуваного рішення за №156. При цьому, суд першої інстанції вважав, що позивач є мешканцем міста Одеси та споживачем послуг за користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів за тарифами, а тому оскаржуване розпорядження поширюється на позивача, як на особу, яка розміщує транспортні засоби на майданчиках для паркування та впливає на його права та інтереси, а відтак, останній має право на звернення із даним позовом до суду.
		Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив невірне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права.
		За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про залишення позову без задоволення, з наступних підстав.
		Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.07.2022р. ВК ОМР прийняв рішення за №156 «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі» (т.1 а.с.22-23, 251), яким, відповідно до пп.2 п. «а» ч.1 ст.28, ст.52 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 3 грудня 2009р. №1342, Порядку формування тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного паркування транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 2 березня 2010р. №258, з урахуванням Переліку основних послуг з утримання майданчиків для платного паркування, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.08.2010р. №287, а також керуючись ч.10 ст.9 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи продовження строку дії воєнного стану в Україні, відповідно до Указу Президента України від 17 травня 2022р. №341/2022, затвердженого Законом України від 22 травня 2022р. №2263-ІХ, з метою приведення у відповідність до економічно обґрунтованих витрат тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів ВК ОМР вирішив, окрім іншого:
		1. Встановити тариф на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі у розмірі 20 грн / год.
		2. Встановити вартість місячного та річного абонементних талонів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у наступному розмірі:
		- абонементний талон: місячний; вартість, грн: 2000; користувачі: фізичні особи; 
		- абонементний талон: річний; вартість, грн: 22000; користувачі: фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи.
		Особливості використання абонементних талонів визначаються рішенням Одеської міської ради.Як вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 , відповідно до копії паспорту громадянина України (т.1 а.с.10-11) зареєстрований у місті Одеса, має посвідчення водія (т.1 а.с.9) та, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.12-13) є керівником громадської спілки «Асоціація автомобілістів Одеської області».
		Позивач, як фізична особа, вважає рішення ВК ОМР «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі» за №156 від 28.07.2022р. протиправним нормативно-правовим актом, а свої права порушеними, у зв`язку із чим звернувся в суд із даним позовом.
		Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваного рішення ВК ОМР, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, колегія суддів виходить з наступного.
		Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Положеннями ст.55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		У розвиток цієї конституційної норми, ч.1 та 3 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
		При цьому, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах (ст.2 КАС України).
		Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011р. за №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Вказане означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018р. у справі за №826/4406/16 та від 29 червня 2021р. у справі за №1.380.2019.000578 і підстави для відступлення від неї відсутні.
		Як вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване у даній справі рішення ВК ОМР «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі» за №156 від 28.07.2022р. є нормативно-правовим актом.
		Так, за змістом ст.264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності, особами, щодо яких його застосовано, а також особами, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Отже, усі зацікавлені особи, права та інтереси яких порушуються зазначеним рішенням відповідача, в змозі подати вмотивований позов та оскаржити зазначене рішення відповідача безвідносно до висновків, сформованих судом у цій справі.
		При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
		Як вбачається з преамбули оскаржуваного рішення ВК ОМР від 28.07.2022р. за №156 та з наданих пояснень представника ВК ОМР під час судового засідання в апеляційному суді, що останнє прийнято на підставі приписів чинного законодавства з метою приведення у відповідність до економічно обґрунтованих витрат тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів. Вказаним рішенням встановлено тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі, а також вартість місячного та річного абонементних талонів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
		Так, оскаржуючи вказане рішення ВК ОМР від 28.07.2022р. за №156 позивач зазначив у позові та під час судового засідання свої доводи щодо протиправності зазначеного рішення, а саме:
		1.Позивач вважає протиправним невизначення ВК ОМР окремих тарифів на послуги з користування відведеними та спеціально обладнаними майданчиками для платного паркування; 
		2.Позивач вважає протиправними розрахунки тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування на території м.Одеси в частині нібито штучного зменшення кількості майданчиків при проведенні відповідного розрахунку;
		3.Позивач вважає незаконним встановлення оскаржуваним рішенням ВК ОМР від 28.07.2022р. за №156 вартості місячного та річного абонементних талонів;
		4.Позивач вважає що оскаржуване рішення ВК ОМР від 28.07.2022р. за №156 несвоєчасно оприлюднено відповідно до вимог законодавства України.
		Під час судового засідання в апеляційному суді, судова колегія намагалась з`ясувати у позивача та відповідно у його представника в чому саме полягають порушення його прав та інтересів у зв`язку із прийняттям спірного рішення ВК ОМР. 
		При цьому, судова колегія намагалась зрозуміти яким чином впливають чи порушуються права та інтереси позивача, як фізичної особи та водія, із встановленням спірних тарифів на послуги з користування відведеними та спеціально обладнаними майданчиками для платного паркування, розрахунки тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування на території м.Одеси, встановлення тарифів на місячний та річний абонементних талонів та саме нібито несвоєчасне оприлюднення оскаржуваного рішення ВК ОМР.
		Однак, а ні позивач, а ні його представник не змогли в судовому засіданні конкретно зазначити в чому саме полягає вплив чи порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , як фізичної особи та як водія, у зв`язку із прийняттям ВК ОМР оскаржуваного рішення від 28.07.2022р. за №156.
		Аналізуючи вищевказане, судова колегія при розгляді даної адміністративної справи не встановила сферу дії оскаржуваного нормативно-правового акту в контексті впливу на права та обов`язки позивача, не встановила наявність порушеного права позивача та, відповідно, обґрунтованість підстав звернення останнього в суд із даним позовом.
		Окрім того, що стосується можливих порушень законних інтересів позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення відповідача, судова колегія зазначає наступне.
		Так, загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у своїй постанові від 20.02.2019р. у справі за №522/3665/17.
		У вказаній справі, зокрема, зазначено, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:
		(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;
		(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
		(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;
		(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);
		(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.
		Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:
		(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;
		(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;
		(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);
		(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);
		(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
		З наведеного випливає необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.
		Ознаками «потерпілого» від порушення законного інтересу є:
		(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;
		(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;
		(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);
		(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням».
		Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.
		У даній же справі судовою колегією встановлено, що законний інтерес у позивача відсутній, оскільки останній не навів конкретних порушених своїх прав чи інтересів, як фізичної особи та водія.
		Крім того, безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки, як зазначено вище, безпосередньо позивачу не належить законний інтерес, спірне рішення не спричинило будь-якого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди. 
		Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
		Суд зауважує, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, що оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
		Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.
		 Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у своїх постановах від 31.03.2021р. у справі за №640/21611/19, від 27.02.2023р. у справі за № 600/3900/21-а.
		Отже, судовою колегією встановлено, що оскаржуване рішення ВК ОМР від 28.07.2022р. за №156 не порушує прав позивача, законний інтерес у позивача відсутній, безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення.
		З огляду на вищевикладене, враховуючи відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України наведені вище висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, судова колегія вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення.
		Також, судова колегія бере до уваги висновки Верховного Суду про те, що суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача.
		Тому суд не надає оцінки решті доводів учасників справи через відсутність порушеного права та законного інтересу позивача.
		Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010р., заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
		Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову про залишення адміністративного позову без задоволення.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-
		 
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради  задовольнити.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2023р.  скасувати.
		Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправними та нечинним рішення,- залишити без задоволення. 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		 
		Повний текст судового рішення виготовлений 24 травня 2023р.
		 
		 
		 
		 
		Головуючий: Ю.М. Градовський
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді: А.І. Бітов
		 
		 
		 
		 
		 
		 Т.М. Танасогло

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...