Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/14871/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2023.
Дата набрання законної сили: 12.04.2023
Номер судового провадження: 61-5726ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		12 квітня 2023 року
		м. Київ
		справа № 756/14871/20
		провадження № 61-5726св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
		Яремка В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачка - ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Коротя Роман Олександрович, на постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
		Позов обґрунтовано тим, що між ним та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого відповідачка отримала у борг 150 000,00 грн та зобов`язалася повернути грошові кошти до 10 квітня 2020 року, що підтверджується відповідною борговою розпискою.  
		Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконала зобов`язань щодо повернення отриманих у борг грошових коштів, позивач просив стягнути з неї заборгованість за договором позики у розмірі 161 707,62 грн, з яких: 150 000,00 грн - основний борг; 6 000,00 грн - проценти за користування грошовими коштами; 2 692,62 грн - три проценти річних; 3 015,00 грн - інфляційні втрати. 
		Короткий зміст рішень судів
		Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розписка позичальника, що засвідчує факт передання йому позикодавцем грошової суми та відповідно підтверджує укладення між сторонами договору позики, обов`язково має бути підписана позичальником. 
		Зважаючи на те, що боргова розписка відповідачкою не підписана, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів факту отримання ОСОБА_2 грошових коштів у борг, а отже, й укладення між сторонами договору позики.  
		Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 січня 2022 року заяву ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково. 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 6 000,00 грн.
		Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції, урахувавши, що у матеріалах справи є докази на підтвердження понесення відповідачкою витрат на правничу допомогу, критерії їх відшкодування відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідачки на відшкодування витрат на правничу допомогу 6 000,00 грн. 
		Постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. 
		Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року та додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 січня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 січня 2022 року залишено без задоволення.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 150 000,00 грн, проценти за користування грошовими коштами - 6 000,00, три проценти річних - 2 692,62 грн, інфляційні втрати - 3 015,00 грн. 
		Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що розписку вона написала на вимогу ОСОБА_1 , як забезпечення виконання нею зобов`язань за договором викупу автомобіля, оскільки сума боргу за розпискою становить 150 000,00 грн, а вартість автомобіля за договором викупу становить 425 700,00 грн.
		Установивши, що розписка про отримання відповідачкою у позику 150 000,00 грн та зобов`язання їх повернути до 10 квітня 2020 року складена особисто відповідачкою, її оригінал знаходиться у позивача, а також відсутність доказів на підтвердження виконання боргових зобов`язань, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог. 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
		У червні 2022 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Коротя Р. О., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не врахував, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною. Натомість складена відповідачкою розписка нею не підписана, а отже не може підтверджувати факту отримання грошових коштів у борг та обов`язку їх повернути. 
		Суд апеляційної інстанції належно не дослідив боргову розписку та не виявив її дійсну правову природу. Зокрема, не можна вважати, що у відповідачки виникли позикові зобов`язання на підставі розписки, яка не містить її підпису, а також підпису зазначених у розписці свідків. Крім того, вказана розписка не містить умов про сплату процентів за користування грошовими коштами. 
		Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 315/1496/17, від 09 жовтня 2018 року у справі № 924/1096/17; відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у взаємному зв`язку з частиною другою статті 11, частиною третьою статті 13, частинами першою, другою статті 14, частиною першою статті 203, статтею 1047, частиною першою статті 1051 ЦК України.
		У серпні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від     ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець Д. М., у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Відзив мотивовано тим, що відповідачка підтвердила факт отримання грошових коштів у борг, що підтверджується складеною нею розпискою, яка знаходиться у позивача.
		За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Особа, яка має боргову розписку, в якій немає даних про позикодавця, вважається позикодавцем за відсутності належних і допустимих доказів, що спростовують зміст боргового документа. 
		Отже, посилання на те, що в оспорюваній розписці відсутня дата її складення, не конкретизовано валюту виконання грошового зобов`язання, не спростовує наявності у відповідачки боргових зобов`язань, оскільки у розписці зазначено дату виконання зобов`язання. 
		Крім того, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідачка не надала доказів, що договір позики визнано судом недійсним.   
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Коротя Р. О. на підставах, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
		Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд урахував, що касаційна скарга ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Коротя Р. О., подана на судові рішення у малозначній справі, які відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню.
		Водночас, зважаючи на обґрунтованість доводів заявниці про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, зокрема щодо стягнення грошових коштів за документом, який не підписаний, тобто за неукладеним правочином, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року підлягає касаційному оскарженню, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини першої статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова апеляційного суду - скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		Встановлені судами обставини
		Суди встановили, що ОСОБА_2 власноручно написала розписку про отримання нею від ОСОБА_1 у борг 150 000,00 грн та зобов`язання їх повернути 10 квітня 2020 року. Зазначено, що при передачі грошових коштів були присутні: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . 
		Зазначена розписка не містить підпису ОСОБА_2 та дати її складення, а також у ній немає підписів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 
		10 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір викупу автомобіля, згідно з пунктом 1.1. якого ОСОБА_1 як орендодавець передав, а ОСОБА_2 як орендар прийняла в оренду з правом викупу автомобіль марки «Chevrolet Malibu», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору вказаний автомобіль буде використаний орендарем для особистого користування; оплата та викуп автомобіля відбувається один раз в тиждень, по понеділках, з 9.00 год. до 13.00 год. з наданням автомобіля для технічного та візуального огляду за адресою: АДРЕСА_1 .
		Термін викупу автомобіля встановлюється з 10 лютого 2020 року, ціна викупу становить 17 200,00 дол. США, 425 700 грн (пункти 3.1, 3.2 договору викупу автомобіля від 10 лютого 2020 року).
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно із частинами першою, другою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
		На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).
		З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
		Такі правові висновки щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 визнала факт написання нею боргової розписки, то відсутність її підпису у зазначеній розписці та дати її складання не дає підстав для висновку про відсутність у неї зобов`язань щодо повернення грошових коштів, оскільки розписка містить конкретну дату виконання зобов`язань - 10 квітня 2020 року.
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке. 
		За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
		Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
		Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавство може пов`язувати з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
		Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення, - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
		Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
		У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
		Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
		Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
		Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.
		У постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 638/5333/19 зазначено, що: «Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
		Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Згідно з частиною першою цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
		Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
		У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини».
		Аналізуючи наведене, необхідно дійти висновку, що відсутність у борговій розписці підпису позичальника, як невід`ємного елементу письмової форми договору, який підтверджує наміри та волевиявлення учасників правочину, дає підстави для висновку про недоведеність позивачем як укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики, так і виконання договору позики, а отже, й обов`язку відповідачки щодо повернення грошових коштів. 
		У контексті наведеного обґрунтованими є доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 11, 203, 207, 1047 ЦК України. 
		Водночас, з огляду на те, що висновки щодо їх правильного застосування викладено у вищезазначених постановах Верховного Суду, необхідності у формуванні власного правового висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права, колегія суддів не вбачає. 
		У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі 
		№ 6-1967цс15, зазначено, що у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики, і його умов.
		У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі, зазначено, що: «Договір позики є класичним прикладом  реального договору, про що свідчить положення абзацу 2 частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України. Така норма сформульована імперативно. Окрім того, із дефініції даного договору, яка закріплена в абзаці 1 частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що оскільки позика спрямована до обов`язку повернути взяте в позику, то немає позики там, де не було заздалегідь взято в позику, тому що тоді не може бути мови про повернення».
		Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, що вказує на обґрунтованість касаційної скарги та наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду в частині скасування рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року. 
		Додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 січня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, в частині його апеляційного перегляду заявниця не оскаржує, а тому в цій частині судом касаційної інстанції не переглядається. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Оскільки суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яке відповідає закону, постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		За подання касаційної скарги ОСОБА_2 сплатила 3 324,14 грн судового збору.
		Тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 3 324,14 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Коротя Роман Олександрович, задовольнити.
		Постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року в частині скасування рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року скасувати. 
		Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року залишити в силі.
		В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року залишити без змін.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_2  3 324,14 грн - витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                 О. В. Ступак
		 
		Судді:                                                                                                            І. Ю. Гулейков
		 
		                                                                                                                   А. С. Олійник
		 
		С. О. Погрібний
		 
		                                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...