Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/64569/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2023.
Дата набрання законної сили: 25.05.2023
Номер судового провадження: 14-19цс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА 
		25 травня 2023 року
		м. Київ
		Справа № 757/64569/16-ц
		Провадження № 14-19цс23
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткачука О. С.,
		суддівВласова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А., 
		перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, держави України в особі Кабінету Міністрів України, треті особи: Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Головне управління Національної гвардії України, військово-цивільна адміністрація Донецької області, про виплату компенсації за мобілізоване майно та стягнення матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року,
		УСТАНОВИЛА:
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - МОУ), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), держави України в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) про стягнення компенсації за мобілізоване майно: матеріальної шкоди в розмірі 4 943 815,98 грн та моральної (немайнової) шкоди в розмірі 1 000 000 грн.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона з родиною проживала в належному їй на праві власності житловому будинку, розташованому у АДРЕСА_1 . 13 липня 2014 року через обстріли вона разом зі своєю родиною була вимушена покинути житловий будинок, а 01 серпня 2014 року, після звільнення міста українськими військами, його зайняли військовослужбовці Збройних Сил України (далі - ЗСУ) та облаштували в ньому опорний пункт. Після мобілізації, з 01 серпня 2014 року вона втратила можливість володіти та користуватись своїм будинком, майном та земельною ділянкою через зайняття його військовослужбовцями, про що їй стало відомо від сусідів та з відкритих джерел мережі «Інтернет».
		Позивачка вказувала, що під час тимчасового перемир`я, 19 вересня 2016 року, вона разом з комісією військово-цивільної адміністрації м. Красногорівка Мар`їнського району Донецької області відвідала свій будинок та прилеглу земельну ділянку й переконалася, що її будинок із земельною ділянкою зайняті військовослужбовцями ЗСУ та використовуються як опорний пункт. Крім того, на подвір`ї збудовано бліндаж та складаються боєприпаси. Комісія виявила, що завдано збитків внутрішньому та зовнішньому оздобленню будинку та подвір`ю. 
		Позивачка вказувала, що її будинок, майно та прилегла земельна ділянка фактично примусово відчужені військовослужбовцями ЗСУ.
		Посилаючись на положення статей 41, 56 Конституції України, статей 22, 23, 1166, 1167, 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «По мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII), Закон України від 17 травня 2012 року № 4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - Закон № 4765-VI), статтю 86 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), позивачка просила суд стягнути компенсацію за мобілізоване майно: матеріальну шкоду в розмірі 4 943 815,98 грн та моральну (немайнову) шкоду в розмірі 1 000 000 грн.
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що в матеріалах справи відсутні акти про мобілізацію майна або про його примусове відчуження, відсутнє звернення позивачки до відповідних органів з питанням про компенсацію та відшкодування вартості заподіяної шкоди майну, відсутнє підтвердження введення у країні або її частині воєнного або надзвичайного стану.
		Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, пославшись на положення статті 23 ЦК України, вказав, що позивачка не надала суду доказів, які вказували б на винні дії посадових чи службових осіб відповідачів, коли ці дії вчинені, у чому вони полягають та чи є причинний зв`язок між такими діями і моральною шкодою, оскільки обов`язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою особи. Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка завдала шкоду.
		Апеляційний суд зазначив, що з аналізу поданих позивачкою матеріалів не вбачається, що втрата майна була спричинена неправомірними діями саме відповідачів, а моральні страждання внаслідок втрати майна не підтверджено належними доказами. У матеріалах справи відсутнє обґрунтування неправомірних дій відповідачів, якими останні заподіяли як матеріальну, так і моральну шкоду. Подані позивачкою документи не дають можливості чітко встановити особу, яка нанесла шкоду майну. При цьому суд посилався на положення Закону № 3543-XII та Закону № 4765-VI.
		У квітні 2021 року      ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року і постановити нове судове рішення про задоволення її позову.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі встановили фактичні обставини справи, ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статті 19 Закону України від 20 березня 2003 року № 638 «Про боротьбу з тероризмом», статті 86 КЦЗ України та статті 22 Закону № 3543-XII.
		Посилаючись на положення пункту 2 частини другої статті 22 Закону № 3543-XII, Указ Президента «Про часткову мобілізацію», затверджений Законом України від 22 липня 2014 року, статтю 41 Конституції України, статті 219, 321 ЦК України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, заявниця вказує про обов`язок держави відшкодувати громадянам вартість вилучених у них будівель, однак на цей час відсутній встановлений законом порядок отримання такої компенсації.
		Заявниця стверджує, що порядок примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану регулюється Законом № 4765-VI та Порядком розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, який затверджений постановою КМУ від 31 жовтня 2012 року № 998 (далі - Порядок № 998). Зазначені нормативні акти можуть за аналогією застосовуватися до правовідносин майна в умовах особливого стану та мобілізації.
		Згідно з пунктом 3 Порядку № 998, до заяви про виплату наступної повної компенсації за примусове відчужене майно додаються акт про примусове відчуження майна та висновок про вартість такого майна.
		Заявниця вказує, що ні Донецька обласна адміністрація, ні військово-цивільна адміністрація Донецької області не прийняли відповідного рішення та не склали відповідного акта. На її вимогу скласти такий акт було відмовлено. При цьому їй листом відмовлено у виплаті компенсації за примусово відчужене майно через відсутність порядку складання акта про примусове відчуження майна, проведення оцінки майна та надання компенсації в умовах мобілізації. Копія листа є в матеріалах справи.
		Крім того, посилаючись на пункт 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок № 284), заявниця зазначає, що відшкодуванню підлягають вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво, інші збитки власників землі та землекористувачів. 
		Проте, незважаючи на фактичну мобілізацію (тимчасове зайняття та примусове відчуження) будинку, речей та земельної ділянки, їй було відмовлено у виплаті компенсації за примусово відчужений будинок в умовах мобілізації та особливого стану.
		Посилаючись на положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, норми Конституції України щодо гарантування права власності та норми статті 22 Закону № 3543-XII, заявниця вказує, що вони є нормами прямої дії. Отже, за відсутності порядку складання актів про примусове відчуження вони мають застосовуватись безпосередньо. 
		Крім того, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» є достатньою підставою для мобілізації людського ресурсу без оголошення надзвичайного чи військового стану в умовах особливого стану.
		Заявниця зазначає, що на відміну від справ щодо відшкодування шкоди, завданої терористичним актом, у її випадку саме українські військові порушили її право власності, що було наслідком порушення державою Україна її негативного обов`язку за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
		У травні 2021 року Антитерористичний центр при Службі безпеки України подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		У червні 2021 року МОУ подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		У відзиві зазначає, що МОУ не входить до законодавчо визначеного переліку військового командування, яке здійснює заходи правового режиму воєнного стану та за наявності підстав здійснює виплату компенсації за примусове відчуження майна, а тому не є належним відповідачем. На міністерство покладаються управлінські функції при здійсненні публічно-правової діяльності.
		У червні 2021 року КМУ подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		У відзиві вказує, що КМУ здійснив усі можливі дії по вжиттю заходів щодо організації боротьби з тероризмом та відшкодування завданої шкоди в межах його компетенції, оскільки 16 жовтня 2014 року видав розпорядження № 1002-р «Про затвердження плану заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об`єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької, Луганської областей», а постановою від 29 квітня 2015 року № 250 затвердив «Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на відновлення (будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію) інфраструктури у Донецькій та Луганській областях». Крім того, 31 серпня 2016 року видано розпорядження № 892-р «Про схвалення Концепції Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України». 
		Посилаючись на те, що станом на 2014 рік не було введено правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, вказує, що КМУ в межах своєї компетенції згідно із Законом № 3543-XII не здійснює координацію діяльності суб`єктів боротьби з тероризмом, а тому не несе відповідальності за місцезнаходження військових груп та території проведення АТО, зокрема міста Красногорівка Мар`їнського району Донецької області.
		Пред`являючи вимогу до держави про виплату компенсації за зруйноване під час антитерористичної операції майно, власник майна має спочатку, тобто до ухвалення рішення суду, погодитись на добровільну передачу пошкодженого чи зруйнованого внаслідок терористичного акту будинку місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування.
		Постановою КМУ від 18 грудня 2013 року № 947, в редакції постанови КМУ від 10 липня 2019 року № 623, був затверджений Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання. Цим Порядком передбачено, зокрема, сам порядок отримання грошової компенсації, механізм та обсяг такої грошової компенсації. Однак позивачка не зверталась для отримання такої компенсації.
		У червні 2021 року Донецька обласна державна адміністрація подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		У відзиві вказує, що до прав та повноважень Донецької обласної державної адміністрації чи обласної військово-цивільної адміністрації не відноситься примусове відчуження чи вилучення майна громадян. Військово-цивільні адміністрації області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені законом.
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року. 
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів. 
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 лютого 2023 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину п`яту статті 403 ЦПК України, якою передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду керувалася таким.
		Предметом спору у справі, яка розглядається, є заподіяння шкоди майновим інтересам позивачки в результаті мобілізації (примусового відчуження) належного їй на праві власності майна та відшкодування моральної шкоди.
		Обґрунтовуючи порушене право, за захистом якого позивачка звернулася до суду із цим позовом, вона посилалася на положення абзацу третього частини першої статті 22 Закону № 3543-XII та норми статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		Відповідно до абзацу третього частини першої статті 22 Закону № 3543-XIIгромадяни зобов`язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
		З указаної правової норми слідує, що держава зобов`язана відшкодувати громадянам вартість вилучених у них будівель, проте на даний час відсутній встановлений законом порядок отримання такої компенсації.
		Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказувала, що у законодавстві України відсутня не тільки процедура виплати вказаної компенсації (див. для порівняння mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2014 року у справі «Будченко проти України», заява № 38677/06, пункт 42), але й чіткі умови, необхідні для заявлення майнової вимоги до держави про надання такого відшкодування (див. mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності від 30 вересня 2014 року у справі «Петльований проти України» заява № 54904/08).
		Передбачене у статті 22 Закону № 3543-XIIправо на компенсацію вартості будівлі не породжує легітимного очікування на отримання від держави України такого відшкодування за примусово відчужене майно. У законодавстві України немає такої юридичної основи, що дає змогу визначити конкретний майновий інтерес позивачів.
		Натомість національні суди поширили практику застосування для вирішення такого питання положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, і на підставі цієї норми стягували грошову компенсацію за мобілізоване (примусово відчужене) майно. 
		Водночас існуюча судова практика, у тому числі практика Великої Палати Верховного Суду, стосується переважно правовідносин щодо відшкодування шкоди, заподіяної громадянам на підставі частини першої статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», але ці правовідносини є відмінними від тих, що виникли у цій справі.
		Подібні правовідносини виникли у справі № 757/14424/20, у якій позивачі також ставили питання про виплату компенсації за мобілізоване майно та стягнення матеріальної та моральної шкоди, яка на даний час перебуває на розгляді Верховного Суду. 
		Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначила, що, оскільки законодавцем не затверджено механізму виплати компенсації за мобілізоване майно під час проведення антитерористичної операції на окремих територіях Донецької та Луганської областей, а також порядку визначення її розміру, постає питання щодо можливості застосування до таких правовідносин загальних норм, зокрема норм статті 1 Першого протоколу до Конвенції. 
		Крім того, існує необхідність формування висновку Великою Палатою Верховного Суду щодо повноважень суду за наявності позовних вимог до держави про компенсацію за мобілізоване (відчужене) майно присудити особі компенсацію за невиконання державою позитивного обов`язку в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції та відповідних рішень ЄСПЛ.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 лютого 2023 року, обґрунтованими. Колегією суддів дотримані умови, передбачені частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України). 
		Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
		Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, держави України в особі Кабінету Міністрів України, треті особи: Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Головне управління Національної гвардії України, військово-цивільна адміністрація Донецької області, про виплату компенсації за мобілізоване майно та стягнення матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року.
		 
		 
		Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 12 липня 2023 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
		Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                      О. С. Ткачук
		Судді:                             Ю. Л. Власов                                     С. Ю. Мартєв
		І. А. Воробйова                                  К. М. Пільков
		М. І. Гриців                                        О. Б. Прокопенко
		Д. А. Гудима                                       О. М. Ситнік
		Л. Й. Катеринчук                                І. В. Ткач
		Л. Ю. Кишакевич                                В. Ю. Уркевич
		Г. Р. Крет                                           Т. А. Чумаченко
		Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...