Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 164/354/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2023. Зареєстровано: 29.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2023.
Дата набрання законної сили: 03.10.2023
Результат оскарження 03.10.2023 Волинський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/164/3/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016030000000050

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 164/354/17 
		п/с 1-кп/164/3/2023 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		29 травня 2023 року.                                 Смт. Маневичі. 
		 
		   Маневицький районний суд Волинської області в складі:
		   головуючого  судді ОСОБА_1 
		при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 12016030000000050 від 21 березня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, фізичної особи  підприємця, програміста ТзОВ «Континіум  Трейд», раніше не судимого, -
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, -
		 
		учасники судового провадження:
		прокурори ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		представник потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 
		обвинувачений ОСОБА_5 , його захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , 
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		   Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 являється фізичною особою  підприємцем, зареєстрований у виконавчому комітеті Луцької міської ради Волинської області, 26 жовтня 2009 року, здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , за видами: консультування з питань інформатизації; розроблення стандартного програмного забезпечення; роздрібна торгівля офісним та комп`ютерним устаткуванням. 
		У період часу з листопада 2013 року по березень 2014 року ФОП ОСОБА_5 прийняв на роботу за цивільно  правовими угодами найманих працівників, щодо яких здійснював організаційно  розпорядчі функції. 
		Таким чином, виконуючи організаційно  розпорядчі функції ФОП ОСОБА_5 , будучи службовою особою, 10 вересня 2013 року уклав договір №1/10092013 на впровадження програмного забезпечення 1С8 з Державним підприємством «Волиньторф» в особі директора ОСОБА_13 , предметом якого є зобов`язання ФОП ОСОБА_5 (далі  виконавець) здійснити впровадження програмного забезпечення «1С8» на об`єкті ДП «Волиньторф», що у с.Прилісне Маневицького району Волинської області. 
		Згідно з п.3.1. за укладеним договором загальна вартість послуг складає 240000 гривень.
		У відповідності до п.3.2. оплата за роботи відбувається у співвідношенні: 
		3.2.1.  50% від загальної суми, зазначеної в п.3.1 даного договору, протягом 5 робочих днів з моменту його підписання обома сторонами;
		3.2.2.  30% після завершення кожного етапу робіт від суми, зазначеної в Акті здачі  приймання виконаних робіт по даному етапу, протягом 5 робочих днів з моменту його підписання обома сторонами;
		3.2.3.  20% після остаточного завершення робіт від загальної суми зазначеної в п.3.1. даного договору. 
		Оплата здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. 
		За вищевказаним договором на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_5 № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ КБ «Приватбанк» ДП «Волиньторф» перерахувало кошти на загальну суму 120000 гривень, платежами від 15 жовтня 2013 року  48000 гривень, та 29 жовтня 2013 року  72000 гривень, як 50 % за п.3.2.1. вказаного договору. 
		У подальшому, ФОП ОСОБА_5 ніби  то виконав роботи, передбачені вказаним договором, на загальну суму 107640 гривень, про які зазначив у документах, а саме: в акті №ОУ  0000141 здачі  прийняття робіт від 31 грудня 2013 року на суму 60300 гривень, та акті №ОУ  0000005 здачі  прийняття робіт від 20 лютого 2014 року на суму 47340 гривень. 
		Відповідно до вимог п.3.2.2. вказаного договору поданий акт №ОУ  0000141 здачі  прийняття робіт від 31 грудня 2013 року став підставою для перерахунку 24 січня 2014 року від ДП «Волиньторф» на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» ФОП ОСОБА_5 ще 30000 гривень, як 30% від суми акту, за яким ніби  то виконано:
		-обстеження системи бухгалтерського, податкового, оперативного обліку підприємства, а також існуючого стану автоматизації обліку на підприємстві;
		-встановлення, створення користувачів, інші первинні налаштування в програмному забезпеченні;
		-навчання та консультування користувачів;
		-роботи по перенесенню даних з іншого програмного забезпечення, роботи по програмуванню і конфігуруванню, в тому числі перенесення довідника товарно  матеріальних цінностей, перенесення довідника складів, перенесення залишків по товарно  матеріальних цінностях станом на дату початку роботи у новому програмному забезпеченні;
		-створення модулів обміну із системою «клієнт  банк»; 
		-зміни в друкованих формах документів і звітів. 
		В період часу з 16 жовтня 2013 року по 31 січня 2014 року перераховані кошти в сумі 150000 гривень ФОП ОСОБА_5 зняв з вищевказаного рахунка і використав на власні цілі.
		Однак, ФОП ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, переслідуючи особисту корисливу зацікавленість та мету заволодіння грошовими коштами ДП «Волиньторф», не виконавши умови договору по впровадженню програмного забезпечення «1С8», шляхом зловживання службовим становищем, привласнив перераховані на його рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ «КБ «Приватбанк» грошові кошти ДП «Волиньторф» в сумі 150000 гривень, чим завдав вказаному товариству матеріальної шкоди на вказану суму. 
		   У відповідності до висновку судової комп`ютерно- технічної експертизи №1905 від 22 червня 2016 року встановлено, що на жорстких магнітних дисках «Samsung HD120IJ», серійний № S0AEJ1LYC04359, на який 8 квітня 2016 року під час огляду офісного приміщення ДП «Волиньторф» виконано копію твердотільного накопичувача «Intel S3500», що був встановлений на робочому сервері ДП «Волиньторф», містяться дані про дату та час установки програмних продуктів «1С Предприятие 7.7 v77.27», «1С: Enterprise 8 (8.3.7.1873), «1С: Enterprise 8 (8.3.7.1970)», «1С: Enterprise 8 Server (х86-64) (8.3.7.1870). Інформація про інсталяцію яких вказана в додатку 2 до висновку експерта, з якого відомо, що «1С Предприятие 7.7 v77.27» запис в системний реєстр здійснено ОС  20 грудня 2013 року, «1С: Enterprise 8 (8.3.7.1873) установка успішно завершена 9 лютого 2016 року та 25 лютого 2016 року, «1С: Enterprise 8 (8.3.7.1970)» установка успішно завершена 22 березня 2016 року, «1С: Enterprise 8 Server (х86-64) (8.3.7.1870)», установка успішно завершена 22 березня 2016 року, яку встановлювала інша організація. 
		   Таким чином, ОСОБА_5 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що своїми умисними діями, які виразились у привласненні чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, яке перебувало в його віданні, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 191 КК України. 
		Крім цього, ФОП ОСОБА_5 , будучи фізичною  особою підприємцем, в період часу з 31 грудня 2013 року по 20 лютого 2014 року, здійснюючи організаційно  розпорядчі функції відносно найманих працівників, з метою не викриття факту привласнення коштів ДП «Волиньторф», склав та вніс неправдиві відомості до офіційних документів  двох актів здачі прийняття робіт, що ніби  то частково виконав роботи, передбачені договором №1/10092013 від 10 вересня 2013 року на впровадження програмного забезпечення 1С8 на ДП «Волиньторф», які не відповідали дійсності, а перераховані на його рахунок грошові кошти привласнив. 
		Так, ФОП ОСОБА_5 , умисно, в невстановлений досудовим слідством час, склав акт №ОУ  0000141 здачі  прийняття робіт від 31 грудня 2013 року, до якого вніс завідомо неправдиві відомості про те, що ніби  то виконав роботи у с. Прилісне Маневицького району Волинської області, передбачені вказаним договором на суму 60300 гривень, а саме:
		-обстеження системи бухгалтерського, податкового, оперативного обліку підприємства, а також існуючого стану автоматизації обліку на підприємстві; 
		-встановлення, створення користувачів, інші первинні налаштування в програмному забезпеченні;
		-навчання та консультування користувачів;
		-роботи по перенесенню даних з іншого програмного забезпечення, роботи по програмуванню і конфігуруванню, в тому числі перенесення довідника товарно  матеріальних цінностей, перенесення довідника складів, перенесення залишків по товарно  матеріальних цінностях станом на дату початку роботи у новому програмному забезпеченні;
		-створення модулів обміну із системою «клієнт  банк»;
		-зміни в друкованих формах документів і звітів. 
		   В подальшому вищевказаний акт №ОУ  0000141 здачі  прийняття робіт від 31 грудня 2013 року, в якому містилися неправдиві відомості, ФОП ОСОБА_5 завірив власним підписом та передав його на підписання службовим особам ДП «Волиньторф». Даний акт став підставою перерахунку 24 січня 2014 року від ДП «Волиньторф» на рахунок ФОП ОСОБА_5 ще 30000 гривень як 30% від суми акту, за яким ніби  то виконано роботи.
		   Він же, продовжуючи свої злочинні дії, які об`єднані єдиним умислом, усвідомлюючи протиправність своїх дій і їх правові наслідки, в невстановлений досудовим слідством час, склав акт №ОУ  0000005 здачі  прийняття робіт від 20 лютого 2014 року, до якого вніс завідомо неправдиві відомості про те, що ніби  то виконав роботи у с.Прилісне Маневицького району Волинської області, передбачені вказаним договором на суму 47340 гривень, а саме:
		-навчання користувачів;
		-робота по перенесенню даних із іншого програмного забезпечення, роботи по програмуванню і конфігуруванню, в тому числі;
		-перенесення залишків товарно  матеріальних цінностей;
		-розробка модулю обліку громадського харчування;
		-модернізація модулю обліку виробництва;
		-модернізація модулю обліку основних засобів. 
		В подальшому, вищевказаний акт №ОУ  0000005 здачі  прийняття робіт від 20 лютого 2014 року, в якому містилися неправдиві відомості, завірив власним підписом і передав його на підписання службовим особам ДП «Волиньторф». 
		   Таким чином, ОСОБА_5 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що він своїми умисним діями, що виразилися у складанні та внесенні службовою особою завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 366 КК України. 
		Допитаний в судовому засіданніобвинувачений ОСОБА_5 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні заперечив, суду пояснив, що між ним, як ФОП та ДП «Волиньторф» у 2013 році було укладено договір на впровадження програмного забезпечення 1С8  конфігурація управління виробничим підприємством. Виконував обумовлені договором роботи разом зі своїми працівниками  ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Етапність робіт полягала в закупівлі програмного продукту і серверу самим підприємством, після чого, зробивши модулі перенесення інформації, почали навчати працівників. Причому частину інформації мали переносити самі працівники, перевіряючи правильність та актуальність даних, що дозволяє краще навчитися. Це пояснювали бухгалтерам і казали, що в такий спосіб вони швидше навчаться. ОСОБА_15 відповідав за модуль зарплати і кадрів, а ОСОБА_14 оперував залишками по товарно  матеріальних цінностях. Після того, як системний адміністратор ДП «Волиньторф» ОСОБА_16 надав ним віддалений доступ, то мали можливість працювати на віддалі. Бачили, що бухгалтери нічого по навчанню не виконували, тому наголошували, щоб продовжували навчання, на що ті відповідали про наявність великого обсягу поточної роботи і що на заводі почалися буремні часи. З метою продовження навчання проводили наради, малювали відповідні графіки, була також задіяна Зінич та бухгалтер виробництва. Зріз був станом на 1 жовтня, оскільки дані вчасно не були внесені, довелося вносити дані по новому, які актуальні на 1 січня. Маючи намір продовжити встановлення програми, запитував коли можна продовжити виконання робіт, однак ОСОБА_17 сказав, що завод готують на приватизацію і зараз ним не до програми. Крім того, із бухгалтерами було складно налагодити процес навчання, доводилося підлаштовуватися під їх графіки та обсяги роботи. Чотири чи п`ять разів разом із ОСОБА_15 і ОСОБА_14 приїжджали на завод і посилено працювали цілий день, потім їздили кожен окремо. Особисто він близько десяти разів приїжджав проводити навчання на цілий день, були випадки, коли працював пів дня, а інколи на віддаленому доступі. За обсягом виконаних робіт програма 1С8 могла працювати на основі внесених даних, зокрема бухгалтери ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , які були зацікавлені у своєму навчанні і сприяли його завершенню, могли користуватися встановленою програмою. Вважає, що були позбавлені можливості довстановити програму через форс  мажорні обставини на заводі і про те, що ДП «Волиньторф» найняло нового підрядчика на виконання цих же робіт, дізнався випадково. Хоча, на його думку, підприємству фінансово вигідніше було надати можливість йому завершити навчання з працівниками. Ствердив, що акти виконаних робіт цілком відповідають обсягу виконаного, і він взяв оплату пропорційно по виконаних годинах. По навчанню персоналу робота виконана на 2/3, із кожним працювали по 2  3 робочі дні. Претензія була приблизно на 43000 гривень, сплачений аванс він та його працівники повернули підприємству протягом трьох місяців. Просив суд ухвалити виправдувальний вирок. 
		Такі показання обвинуваченого суд, згідно зі ст. 23 КПК України, бере до уваги, оскільки вони є послідовними та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами та показаннями наступних свідків. 
		Допитаний в якості свідка директор ДП «Волиньторф» ОСОБА_20 суду дав показання про те, що на вказаній посаді він працює з 2014 року. З обвинуваченим особисто не знайомий, однак зустрічав його прізвище по документації з приводу встановлення програмного забезпечення 1С, зокрема, актів виконаних робіт. Із актів виконаних робіт та опитавши працівників ним було встановлено, що певний обсяг робіт ОСОБА_5 був проведений, однак не в повному обсязі. Так, головний бухгалтер ОСОБА_21 та начальник планового відділу Калюх повідомили, що відсутнє з`єднання між усією системою і програма не працює, що також підтвердив і системний адміністратор ОСОБА_17 , зі слів якого по всіх відділах програма не була до встановлена, а тому не працювала. Через це він дав вказівку ОСОБА_21 та ОСОБА_17 сконтактувати із обвинуваченим для завершення роботи, однак з його слів ОСОБА_5 не виходив на зв`язок. Так як договір був не виконаний і, зі слів ОСОБА_17 , програма системно не працювала, було прийнято рішення про встановлення нової. Пошуком фірми для встановлення 1С8 займався комп`ютерщик і в подальшому було укладено відповідний договір із ТОВ «Аксіома» про надання ними послуг, вартість яких була значно дорожчою, ніж у ФОП ОСОБА_5 , однак це пояснили «прив`язкою» до курсу валют. Чи встановлювало ТОВ «Аксіома» обсяг робіт, виконаних обвинуваченим, йому не відомо. До проведення аудиторської перевірки на наявність заборгованості обвинуваченого перед підприємством вони не зважали, так як у документації по бухгалтерському обліку збитки не відображені. Із заявою про вчинення злочину вони не зверталися, лише у 2016 році за його рішенням, як директора, ОСОБА_5 було надіслано претензію, бо існувала заборгованість, яку на даний час він добровільно сплатив.
		Свідок ОСОБА_22 , бухгалтер ДП «Волиньторф», суду дала показання про те, що особисто із ОСОБА_5 під час встановлення ними версії 1С8 не працювала, однак бачила, як він приїжджав на підприємство. Особисто з нею проводив навчання по нарахуванню відпускних працівник обвинуваченого ОСОБА_15 , на її комп`ютері був ярлик програми 1С:8 версія, мала особистий пароль. Через систему 1С:8 відпускні не нараховували, бо необхідні були дані за 12 місяців. Вважає, причиною недовстановлення ОСОБА_5 програми стало рішення керівництва підприємства. 
		Свідок ОСОБА_23 , бухгалтер ДП «Волиньторф», суду дала показання про те, що ОСОБА_5 бачила на підприємстві неодноразово, він сидів в кабінеті головного бухгалтера і також проводив із нею навчання з приводу внесення нових даних за новою програмою, в тому числі по підзвітних особах. Хоча 1С:8 була встановлена на її комп`ютері, працювали в 7-ій версії, бо ще не все було довстановлено, зокрема, «собівартість», яка є кінцевою ділянкою програми. 
		Свідок ОСОБА_19 , бухгалтер ДП «Волиньторф» суду дала показання про те, вони працювали на 1С:7, а ОСОБА_5 встановлювалася нова версія, у зв`язку з чим він приїжджав на підприємство разом із ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , та навчали їх. Скільки разів вони приїжджали точно не пам`ятає, але це був не тривалий проміжок часу. По «восьмій» версії не було дороблено ніби по заробітній платі, але виписувати торфобрикет вона у пробній версії могла, зокрема розрахунок і реалізацію могла проводити у новій версії. Консультативна допомога ОСОБА_5 надавалася, спроби перейти повністю на 1С:8 були, вона була встановлена на її комп`ютері, мала свої особисті паролі та ім`я. Програмісти надавали кожному користувачу індивідуальний пароль та ім`я , чи відомі були вони комусь іншому, не знає. Працювали паралельно у двох версіях: оригінали в «сьомій» версії, «восьма» - пробна, перенесення даних вони робили вручну особисто, як вносити дані по новій версії на кожен рахунок їх навчили. На даний час вона працює у «восьмій» версії, але то не та, що встановлював ОСОБА_5 , хоча вони нічим не відрізняються.
		Свідок ОСОБА_18 , економіст ДП «Волиньторф» суду дала показання про те, ОСОБА_5 приїжджав на підприємство встановлювати програму 1С:8, але її встановлення не було завершено, тому не могли працювати в цій програмі. Обвинувачений навчав їх як «переносити» залишки, але по ділянках заробітної плати, собівартості  не були завершені роботи, хоча торфобрикет можна було виписувати. Працювали в основному в «сьомій» версії, а у «восьмій» навчалися, дані переносили власноручно, але ОСОБА_5 показував як це робити. Знали про те, що не всі ділянки програми були заповнені, а тому і сенсу її запускати не було. В подальшому працювали на 1С:8 версії, яку встановлювало ТОВ «Аксіома».
		Свідок ОСОБА_26 дала суду показання про те, що в її обов`язки на ДП «Волиньторф» входить проведення розрахунків з організаціями та харчування працівників. До них на підприємство приїжджав ОСОБА_5 встановлювати 1С:8. Свою ділянку роботи вона виконувала в «сьомій» версії, а «восьма» була пробною. Навчання ОСОБА_5 та його працівники з ними проводили якісно, показували як переносити залишки, але переносили вони власноруч. Скільки часу тривало навчання пригадати не може. Підтвердила, що її ділянка в програмі була повністю відпрацьована, але не запускали програму в роботу, бо ще не були завершені інші ділянки. 
		Свідок ОСОБА_27 , головний бухгалтер ДП «Волиньторф» суду дала показання про те, що їй було відомо про встановлення ОСОБА_5 версії 1С:8, однак не працювали в цій програмі, так як не було завершено її встановлення, що показала аудиторська перевірка. На даний час заборгованості ОСОБА_5 перед підприємством немає. Обвинуваченому надсилалася претензія на 40 тисяч гривень, яких він повернув. Підтвердила, що неодноразово бачила ОСОБА_5 в бухгалтерії підприємства, а також до них приходив навчати його працівник ОСОБА_28 .
		Свідок ОСОБА_29 , бухгалтер на ДП «Волиньторф», дала суду показання про те, що ОСОБА_5 разом зі своїми працівниками лише один раз навчав їх працювати на версії програми 1:С8, однак залишки переносили вручну самі працівники і коли обвинувачений поїхав, то знову повернулися до роботи на старій версії програми. Знає, що ОСОБА_5 не повністю була встановлена програма і тому на підприємство приїжджали працівники іншої фірми встановлювати «восьму» версію і проводили із ними навчання. Крім того, працівники тієї фірми бачили те, що було встановлено обвинуваченим. 
		Свідок ОСОБА_30 , старший інспектор з кадрів на ДП «Волиньторф», дала суду показання про те, що ОСОБА_5 та його працівники, зокрема, ОСОБА_28 , який навчав її працювати в ділянці роботи по відпустках, працювали на підприємстві по встановленню програми 1С:8. Навчання проводили орієнтовно три  чотири дні і на даний час вона розуміє, що програма була встановлена не повністю. Офіційно в 1С8 бухгалтерія не запрацювала, бухгалтери сказали, що по кадровій роботі виконано більше. Після січня 2014 року вони із ОСОБА_24 планували ще допрацювати в тій програмі, однак ніби з 2014 року було припинено встановлення тієї програми, причин не знає. 
		Свідок ОСОБА_31 , бухгалтер на ДП «Волиньторф», дала суду показання про те, що ОСОБА_5 пам`ятає, бо він ще з одним своїм працівником декілька разів приїжджали на підприємство, де встановлювали новішу версію програми 1С та вчили на ній працювати. Так, зокрема, частина даних була перенесена із старої версії автоматично, а частину вносили вручну вони або працівники обвинуваченого. Так як у новій програмі не були внесені дані в повному обсязі, то працювала на старій, крім того, було багато роботи і паралельно працювати в обох програмах не було можливості. 
		Свідок ОСОБА_32 , бухгалтер на ДП «Волиньторф», дала суду показання про те, що ОСОБА_5 разом зі своїми працівниками приїжджав на підприємство впроваджувати нову версію програми 1С. З працівниками планово  економічного відділу, в якому вона була, безпосередньо працював обвинувачений та ОСОБА_33 , який пробував встановити зарплатну програму і приїжджав десь 4  5 разів на повний робочий день. Роботу із ОСОБА_28 закінчили на складанні графіків і коли він поїхав, намагалася сама встановити графік, але не вдалося. Тоді зателефонувала ОСОБА_34 , однак той не відповів на дзвінок. Керівництво про це не повідомляла, так як думала, що ще приїдуть і допрацюють програму, в яку не було внесено всіх даних. 
		Допитаний в якості свідка інженер комп`ютерних систем ДП «Волиньторф» ОСОБА_17 суду показав, що попередньо ОСОБА_5 допомагав обслуговувати програму 1С7 на підприємстві і після того, як керівництвом було прийнято рішення про встановлення 1С8, з ним був підписаний відповідний договір. Безпосереднього встановлення «восьмої» версії він не бачив, але помічав, що працівники працюють на цій версії по відкритих «вікнах» 1С:8. ОСОБА_5 був наданий «віддалений доступ», йому не обов`язково було постійно бути на підприємстві, але обвинуваченого бачив неодноразово в бухгалтерії, де він навчав працівників. Коли на підприємстві почала відбуватися зміна керівництва, то певний період часу якісної роботи не було, про що повідомляв ОСОБА_5 і що зараз не до оновлення програми. Однак в подальшому коли телефонували до ОСОБА_5 з приводу завершення встановлення програми, він не відгукувався, а потім припинив виходити на зв`язок. Після перевірки з міністерства було виявлено, що кошти витрачені на невстановлену програму, тому в подальшому звернулись за послугами в ТОВ «Аксіому», працівники якої і встановили «восьму» версію, після того як він видалив доступ ОСОБА_5 до сервера підприємства. 
		Також свідок ОСОБА_14 суду дав показання про те, що працював разом із обвинуваченим програмістом. В кінці 2013 року, в ІІІ  ІV кварталах разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_15 впроваджували програму, яка передбачала роботу із бухгалтерами та адміністратором ДП «Волиньторф». Особисто він приїжджав на завод для виконання своєї частини роботи приблизно п`ять разів, а також використовував віддалений доступ. Навчали працівників по певних ділянках роботи, не було необхідності проводити загальні семінари, претензій до них не було. Ствердив, що свою частину роботи він виконав в повному обсязі і в подальшому на завод не їздив, бо програміст заводу сказав, що ним зараз не до навчання. 
		Свідок ОСОБА_15 дав показання про те, що він разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_14 впроваджували на ДП «Волиньторф» програму 1С8, у зв`язку з чим він особисто приїжджав на завод приблизно п`ять разів, інколи залишався ночувати в гуртожитку від заводу. Окрім безпосереднього навчання працівників, використовували також віддалений доступ, ними повністю було впроваджено кадровий облік. Семінари для всіх працівників підприємства не проводили, бо не було в цьому необхідності, так як працювали по окремих ділянках роботи. Хоча претензій до них у працівників не було, не мали можливості запустити програму, так як припинили співробітництво, на його думку, через форс  мажорні обставини, пов`язані із приватизацією заводу. Із ФОП ОСОБА_35 у них була оформлена трудова угода, заробітна плата залежала від обсягу виконаних робіт. 
		Свідок ОСОБА_36 дала показання, що у 2013 році  квітні 2014 вона працювала головним бухгалтером на ДП «Волиньторф», між яким та ОСОБА_5 укладався договір про налаштування 1С:8 та проведення навчання працівників на цій версії. Для цього на підприємство приїжджав обвинувачений та його працівники, однак спрацював людський фактор, бо працівникам складно було сприймати нове, бухгалтери не хотіли перенавчатися. Акт виконаних робіт із нею обговорювався, однак підписував його керівник. До ОСОБА_5 також зверталися за консультаціями по телефону, хоча і по потребі приїжджав працювати на місці. Причини зупинення введення «восьмої» програми їй не відомо, хоча поки вона працювала на ДП «Волиньторф», цим ОСОБА_5 займався і деякі бухгалтери одночасно працювали у «сьомій» та «восьмій» версії, зокрема клієнт  банк та оплата праці, хоча нова версія обвинуваченим була встановлена всім працівникам. Акт виконаних робіт складався обвинуваченим, однак вона все перевіряла і на момент оплати робота була виконана частково, хоча можна вважати, що він отримав ту суму коштів, на яку заробив. 
		Оцінюючи показання вказаних свідків, відповідно до обсягу пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, суд приходить висновку, що вони не лише не підтверджують винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, а, навпаки, свідчать про виконання ним робіт, передбачених у договорі і отримання оплати пропорційно до виконаної роботи. 
		Із витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 21 березня 2016 року за №12016030000000050, сформованого слідчим 21 березня 2016 року, встановлено, що 10 вересня 2013 року службові особи ДП «Волиньторф», діючи за попередньою змовою зі службовими особами ТзОВ «БІЗНЕС.ІНФОРМ.КОНСАЛТИНГ» та ОСОБА_5 , зловживаючи своїм службовим становищем, під приводом оплати за встановлення та використання програмного забезпечення «1С8 Бухгалтерия», здійснили розтрату коштів ДП «Волиньторф», чим завдали підприємству майнової шкоди; правова кваліфікація ч.3 ст. 191 КК України (арк.60 т.1).
		В подальшому повідомлення про підозру було пред`явлено лише ОСОБА_5 , докази щодо пред`явлення підозри або обвинувачення будь  яким третім особам по факту вчинення злочинів, які є предметом дослідження судом у даній справі, відсутні. 
		Крім того, представники потерпілого та допитані в судовому засіданні свідки, в тому числі директор ДП «Волиньторф» підтвердили, що ніхто із працівників чи службових осіб підприємства до відповідальності з приводу подій, які вказані у витязі з ЄРДР та є предметом даного кримінального провадження, не притягувався.
		У повідомленні про кримінальне правопорушення від 29 лютого 2016 року ГУ КЗЕ СБ України зазначено, що Головним управлінням КЗЕ СБ України отримано матеріали, що свідчать про вчинення колишнім директором ДП «Волиньторф» ОСОБА_13 злочину, відповідальність за який передбачено ст. 364 КК України, зокрема, ДП «Волиньторф» уклало з ТОВ «Бізнес.інформ.консалтинг» договір від 10 вересня 2013 року №1 /10092013 на впровадження за ціною 80 тисяч гривень програмного забезпечення 1С8, а також сплачено 107 тисяч гривень за надання послуг по вказаній програмі, які фактично не надавалися. Таким чином, ДП «Волиньторф» понесені неефективні витрати на придбання програмного забезпечення 1С8 та отримання за вказаною програмою послуг, що призвело до втрати підприємством фінансових ресурсів на загальну суму 187, 69 тисяч гривень (арк.68-69 т.1). 
		Зі звіту №26-15 ДП «Волиньторф» департаменту внутрішнього аудиту Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (арк. 73  137 т.1) встановлено, що при проведенні аудиту було досліджено обґрунтованість та доцільність витрат, пов`язаних із запровадженням програмного забезпечення 1С8. Згідно з рахунком від 4 вересня 2013 року №185 підприємством 4 вересня 2013 року здійснено оплату ТзОВ «БІЗНЕС.ІНФОРМ.КОНСАЛТИНГ» за програмне забезпечення «1С підприємство 8» (управління виробничим підприємством України) (далі  1С8) та ліцензії до нього на суму 80, 05 тисяч гривень. Для впровадження програмного забезпечення 1С8 підприємством (Замовник) 10 вересня 2013 року укладено договір №1/10092013 на впровадження програмного забезпечення з ОСОБА_5 (Виконавець) на загальну вартість 240 тисяч гривень. Предметом цього договору є здійснення впровадження програмного забезпечення 1С8. Згідно з п.3.2 договору оплата за роботи відбувається у співвідношенні: 50% від загальної суми протягом п`яти робочих днів з моменту підписання обома сторонами; після завершення кожного етапу робіт 30% від суми, зазначеної в Акті здачі  приймання виконаних робіт по даному етапу, протягом п`яти робочих днів з моменту його підписання обома сторонами. Після остаточного завершення робіт 20% від загальної суми. Оплата, згідно з вищезазначеним договором здійснювалася: 15 жовтня 2013 року на загальну суму 48000 гривень; 29 жовтня 2013 року  72 тисячі гривень; 24 січня 2014 року  30 тисяч гривень (загальна сума оплати за договором 150 тисяч гривень). Відповідно до актів надання послуг від 31 грудня 2013 року №ОУ-0000141 та від 20 лютого 2014 року №ОУ-0000005 Виконавцем проведені наступні роботи: обстеження системи бухгалтерського, податкового, оперативного обліку підприємства, а також існуючого стану автоматизації обліку на підприємстві; встановлення, створення користувачів, інші первинні налаштування в програмному забезпеченні; навчання та консультування користувачів; роботи по перенесенню і конфігуруванню на загальну суму 107, 64 тисяч гривень. На підприємстві станом на 1 листопада 2015 року використовується програмне забезпечення 1 С7.7. (Бухгалтерія для України). Згідно з поясненнями інженера комп`ютерних систем ОСОБА_17 програмне забезпечення 1С8 не впроваджено, бухгалтерський облік ведеться у старій версії 1С 7.7 (Бухгалтерія для України). Таким чином, програмне забезпечення 1С8 на підприємстві не впроваджено, а акти здачі  прийняття робіт (надання послуг) від 31 грудня 2013 року №ОУ-0000141 та від 20 лютого 2014 року №ОУ-0000005 є такими, що не відповідають дійсності. Таким чином, підприємством понесені неефективні витрати на придбання програмного забезпечення 1С8 в сумі 80,05 тисяч гривень. Крім того, зайві фінансові витрати на сплати послуг, які не надавалися з впровадження 1С8 становлять 107, 64 тисяч гривен. Управлінські рішення щодо придбання та впровадження на підприємстві програмного забезпечення 1С8 призвели до вилучення з обігу фінансових ресурсів на загальну суму 187, 69 тисяч гривень (арк. 102зворот  103 т.1). 
		Із висновку на коментарі аудиторського звіту №20-15 за результатами планового внутрішнього аудиту ДП «Волиньторф» за період з 1 січня 2013 року до 31 жовтня 2015 року вбачається, що ДП «Волиньторф» з приводу даної частини аудиторського звіту заперечувало та вважало, що аудиторами зроблений помилковий висновок в частині не надання послуг з впровадження програмного забезпечення 1С8, оскільки за фактом послуги надавалися, але не в повному обсязі і оплата проведена за частку послуг, які фактично надані. За фактом ненадання послуги на суму 42360 гривень проводиться претензійно  позовна робота. На що у висновках аудиторами було зазначено, що оскільки при проведенні дослідження аудиторам було надано акти надання послуг від 31 грудня 2013 року №ОУ- 0000141 та від 20 лютого 2014 року №ОУ- 0000005, відповідно до яких виконавцем надані послуги з впровадження програмного забезпечення 1С8 на загальну суму 107, 64 тисячі гривень, а згідно пояснень інженера комп`ютерних систем ОСОБА_17 програмне забезпечення 1С8 не впроваджено, бухгалтерський облік ведеться у старій версії 1С7.7., акти здачі  прийняття робіт (надання послуг) від 31 грудня 2013 №ОУ-0000141 та від 20 лютого 2014 року №ОУ- 0000005 є такими, що не відповідають дійсності, а послуги, які визначені в актах фактично не надавались. При цьому підприємством здійснена оплата відповідно до умов договору на загальну суму 150 тисяч гривень. Отже, визначена у коментарях сума 42, 36 тисяч гривень є різницею між оплатою та сумами, зазначеними в актах наданих послуг (робіт) і відображеними в бухгалтерському обліку за контрагентом ОСОБА_5 (договір №1/10092013 на впровадження програмного забезпечення), як дебіторська заборгованість. Тобто, коментарі стосовно ведення претензійної роботи з відшкодування дебіторської заборгованості у сумі 42, 36 тисячі гривень не спростовують факту незаконних витрат на оплату послуг, які фактично не надавались. Таким чином, аудиторами зроблений обґрунтований висновок, який базується на первинних документах та даних, відображених у бухгалтерському обліку на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» (арк. 138  148 т.1). 
		Із протоколу огляду місця події від 5 квітня 2016 року, який проводився в с.Прилісне Волинської області на ДП «Волиньторф» за участю старшого судового експерта Волинського НДЕКЦ ОСОБА_37 вбачається, що оглядом даних всіх комп`ютерів встановлено, що на жорстких дисках програмного забезпечення на основі платформи «1С» виявлено не було. Оглядом сервера, який знаходиться у підсобному приміщенні в кінці коридору другого поверху встановлено, що на жорсткому дискові знаходиться програмне забезпечення «1С Підприємство 8. Управління виробничим підприємством», яке запускається з використанням клієнтської ліцензії для 50 користувачів та серверної ліцензії. Також на жорсткому диску сервера було виявлено програмний продукт: «1С 7.7 (сетевая версія» Предприятие «Комплексная поставка для Украины» та програмний продукт «1С Предприятие 7.7. Управление распределенными информационными базами». В ході проведення огляду вказаних комп`ютерів були зроблені знімки з екранів комп`ютерів, що оглядались. В ході проведення даного огляду було вилучено документи з приводу укладення та виконання договору №1/10092013 від 10 вересня 2013 року, укладеного між ДП «Волиньторф» та ФОП ОСОБА_5 , а також побітову копію з серверу (головного комп`ютера) накопичувача «Intel S3500», об`ємом 120 Gb на накопичувач «Samsung HD120IJ», серійний № S0AEJ1LYC04359, об`ємом 120 Gb (арк. 131  155 т.1). 
		Закон України «Про судову експертизу» визначає судову експертизу, як дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо, об`єктів, явищ і процесів із метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Судова експертиза є важливою, найбільш досконалою та результативною формою використання спеціальних знань у кримінальному провадженні, сутність якої полягає в аналізі обізнаною особою  експертом наданих у його розпорядження уповноваженими суб`єктами матеріальних об`єктів (речових доказів), а також різних документів (у тому числі, у електронному вигляді) з метою встановлення фактичних даних, що мають значення для правильного вирішення кримінального провадження. 
		Судова комп`ютерно-технічна експертиза  це окрема, суворо регламентована процесуальна дія, що проводиться в ході розслідування кримінальних правопорушень. Вона є основною процесуальною формою використання спеціальних знань у галузі комп`ютерних технологій, а її результати можуть являти собою найважливішу частину доказової бази у конкретному кримінальному провадженні. 
		Завдання судової комп`ютерно  технічної експертизи, як засобу доказування, полягає в отриманні юридично значимої інформації, що допомагає встановити факт і/або обставини злочинної події. 
		Згідно з висновком судової комп`ютерно  технічної експертизи №1905 від 22 червня 2016 року на накопичувачі на жорстких магнітних дисках «Samsung HD120IJ», серійний №S0AEJ1LYC04359, на який 8 квітня 2016 року під час огляду офісного приміщення ДП «Волиньторф» виконано копію з твердотільного накопичувача «Intel S3500», містяться дані про дату та час установки програмних пунктів «1С Предприятие 7.7 v.77.27», «1С:Enterprise 8 (8.3.7.1973)», «1С: Enterprise 8 (8.3.7.1970)», «1С:Enterprise 8 Server (х86-64) (8.3.7.1970)». Інформація про інсталяцію даних програм вказано в додатку №2 до висновку експерта; на накопичувачі на жорстких магнітних дисках «Samsung HD120IJ», серійний №S0AEJ1LYC04359, на який 8 квітня 2016 року під час огляду офісного приміщення ДП «Волиньторф» виконано копію з твердотільного накопичувача «Intel S3500», містяться дані про дати використання програмних продуктів «1С: Предприятие 7» та «1С: Enterprise 8». Інформацію про використання даних програм вказано у додатках № 4-6 до висновку експерта; в межах дослідження, на накопичувачі на жорстких магнітних дисках «Samsung HD120IJ», серійний №S0AEJ1LYC04359, на який 8 квітня 2016 року під час огляду офісного приміщення ДП «Волиньторф», програмних продуктів, що призводять до нейтралізації системного захисту ліцензійних комп`ютерних програм, не виявлено. (арк. 69  71 т.2).
		Разом з тим, із таблиць, доданих експертом ОСОБА_38 до вищевказаного висновку, вбачається встановлення певних компонентів програми 1С8 в період 2013  2014 років (арк. 72  78 т.2). 
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_39 суду дав показання, що в період роботи експертом у Волинському НДЕКЦ проводив експертизу у даному кримінальному провадженні, в якій дав відповіді на усі запитання, поставлені слідчим у постанові. Підтвердив, що в ілюстративній таблиці, доданій до висновку, зазначені пункти під №7, 8, 22, 37, 49, 69, 76, 77, 78, 79, 81, 85, 86, які містять назву продукту, дату інсталяції і залишки програм. Хто їх встановлював і чи можливо було використовувати програмний продукт 1С8 в період 2013  2014 років, враховуючи наявність частково встановлених файлів даного продукту у вказаний період, йому не відомо, оскільки таке питання на вирішення експертизи не ставилося. 
		Із вищевказаних показань свідків також судом встановлено, що в період часу з листопада 2013 року по березень 2014 року ОСОБА_5 встановлювалися певні компоненти програми 1С8 бухгалтерія та проводилося індивідуальне навчання з працівниками ДП «Волиньторф», однак програма в дію не була введена повністю з різних обставин, в тому числі і з незалежних від обвинуваченого. 
		Щодо визнання клопотання сторони захисту про визнання недопустимим протоколу огляду місця події та вищевказаного висновку експерта з накопичувачем з огляду на те, що під час дослідження письмових доказів було встановлено, що на експертизу було надано накопичувач «Samsung HD120IJ», серійний №1202J1FYС09431, що є відмінним від того, який був вилучений під час проведення огляду місця події і виготовлення побітової копії сервера, а також недотримання органом досудового розслідування належної процесуальної фіксації, суд зазначає наступне. 
		Частиною першою ст. 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 
		   Отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини другої статті 87 КПК України дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими. 
		   Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості в порядку, передбаченому ст. 89 КПК України. 
		   Як зазначила Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2021 року у справі №754/7061/15, у кримінально  процесуальній доктрині загальновизнаними є такі критерії допустимості доказів: належне джерело, належний суб`єкт, належна процесуальна форма, належна фіксація, належна процедура, належний вид способу формування доказової основи. 
		   З врахуванням показань свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_26 та представника потерпілого ОСОБА_9 , щодо проведення огляду місця події, на якому вони були присутні і особисто поставили підписи у протоколі, та показань свідка ОСОБА_40 , який підтвердив, що суперечності в серійних номерах дослідженого об`єкта є його механічною помилкою, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту і визнання недопустимими вказаних доказів. 
		   Крім того, допитаний в судовому засіданні експерт комп`ютерно  технічних досліджень НДКЦ ОСОБА_41 суду підтвердив, що він був присутній під час проведення огляду місця події 5 квітня 2016 року на ДП «Волиньторф» та виготовляв копію накопичувача, який використовувався у сервісі. Огляд сервера ним проводився досить довго. Виготовлення копії серверу було здійснено і зафіксовано в протоколі, слідчий сервер упакував в полімерний пакет та була наклеєна бірка з печаткою слідчого управління 
		Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 7 червня 2016 року було вилучено завірені копії податкових декларацій платника податку та податкові звітності ФОП ОСОБА_5 , які надходили через мережу Інтернет до Луцької ОДПІ ГУ ДФС (арк. 189- 249 т.1, 1  44 т.2). 
		Вищевказаними фінансовими документами та висновком судової фінансово  економічної експертизи №86 від 28 лютого 2017 року підтверджується перерахування ДП «Волиньторф» на банківський рахунок ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 150тисяч гривень. (арк. 111- 142 т.2). 
		Висновком судової почеркознавчої експертизи №34 від 27 лютого 2017 року підтверджується факт особистого підписання ОСОБА_5 договору №1/10092013 на впровадження програмного забезпечення 1С8 від 10 вересня 2013 року, додатків до нього та актів №ОУ-0000141 від 31 грудня 2013 року та ОУ 0000005 від 20 лютого 2014 року (арк. 87  94 т.2). 
		Суд звертає увагу, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 не заперечує ні факт отримання від ДП «Волиньторф» 150 тисяч гривень, ні факт особистого підписання документів, які і слугували перерахуванню потерпілим цих коштів за надання ним послуг. 
		Стаття 191 КК України встановлює кримінальну відповідальність за три різні форми вчинення злочину  привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи користь іншої особи. Предметом даного злочину виступає чуже майно, яке перебуває у фондах держави, суб`єкта права колективної чи приватної власності. 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_5 інкримінується саме привласнення чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, яке перебувало у його віданні, однак, на думку суду, аналіз вищевказаних доказів не дозволяє суду дійти висновку поза розумним сумнівом про наявність мети у ОСОБА_5 одержати будь  яку вигоду для себе чи в інтересах третьої особи, оскільки матеріали досудового розслідування жодним чином такого не підтверджують. 
		Так 28 січня 2016 року ФОП ОСОБА_5 потерпілим було виставлено Претензію на суму 42360 гривень, яку обвинуваченим було добровільно сплачено, що також підтверджує відсутність умислу обвинуваченого на привласнення коштів ДП «Волиньторф».
		Із витягу з кримінального провадження № 12017030000000050 від 23 лютого 2017 року вбачається, що ОСОБА_5 , являючись фізичною  особою підприємцем, виконуючи адміністративно  господарські обов`язки, тобто, являючись службовою особою, умисно вніс неправдиві відомості до офіційних документів  актів ОУ0000141 здачі  прийняття робіт від 31 грудня 2013 року та ОУ0000005 здачі  прийняття робіт від 20 лютого 2014 року, що ніби  то виконав роботи, передбачені договором №1/100922013 на впровадження програмного забезпечення 1С8 версії на загальну суму 107640 гривен. Правова кваліфікація ч.1 ст. 366 КК України (арк. 149 т.2).
		Кримінальна відповідальність, передбачена ст. 366 КК України настає, зокрема, за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів. 
		Об`єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням службового становища. 
		Склад кримінального правопорушення, передбачений ч.1 ст. 366 КК України, хоча і є формальним, натомість вчиняється лише з прямим умислом, тобто із відповідним мотивом та метою. 
		Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно  небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно  небезпечні наслідки і бажала його настання. 
		Під час судового розгляду не встановлено мотиву та мети вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_5 . 
		Як судом вже було встановлено, ОСОБА_5 не заперечується факт підписання ним актів виконаних робіт, однак заперечується зазначення у них будь  якої недостовірної інформації, що також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_42 про те, що акт виконаних робіт складався обвинуваченим, однак вона все перевіряла і на момент оплати робота була виконана частково, хоча можна вважати, що він отримав ту суму коштів, на яку заробив. 
		На думку суду, акти виконаних робіт №ОУ- 0000141 здачі  прийняття робіт від 31 грудня 2013 року та №ОУ  0000005 здачі  прийняття робіт від 20 лютого 2014 року, кожен зокрема, не можуть підтвердити винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, а в сукупності із іншими доказами свідчать про наявність господарсько  правових відносин без ознак кримінально  караної діяльності. 
		Загальна вартість виконаних робіт ФОП ОСОБА_5 за договором мала становити 240000 гривень (п.3.1), фактично надано виконавцем і прийнято замовником посуг на суму 107640 гривень. В подальшому ДП «Волиньторф» уклало договір з ТОВ «Аксіома» 30 листопада 2015 року, однак сума договору становить 500000 гривень. 
		   Представник потерпілого ОСОБА_10 в судовому засіданні просив позовну заяву залишити без розгляду. Суду пояснив, що ОСОБА_5 не була повністю встановлена програма, у зв`язку з чим на той самий комп`ютер перевстановлювали нову програму, так як встановлена обвинуваченим не працювала. Підтвердив, що після надіслання претензії ОСОБА_5 було добровільно повернуто кошти через розрахункові рахунки. Також представники потерпілого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , кожен зокрема, суду підтвердили, що жодна посадова особа ДП «Волиньторф» не притягалася до відповідальності ні за службову недбалість, ні з приводу подій, пов`язаних із даним кримінальним провадженням щодо ОСОБА_5 . 
		Частиною першою ст. 22 КПК України унормовано, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		   Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України. 
		   За правилами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 
		   1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
		   2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
		   3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
		   4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
		   5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
		   6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
		   Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на прокурора. 
		   Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо в судовому засіданні. 
		   На підтвердження обвинувачення ОСОБА_5 прокурором надано суду докази, отримані в ході досудового розслідування, які досліджено судом. 
		   Однак докази, зібрані органом досудового розслідування, на які посилається сторона обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_5 не підтверджують поза розумним сумнівом винуватість останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, оскільки вони ні кожен зокрема, ні у своїй сукупності не стверджують наявність у обвинуваченого умислу на вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень. 
		Згідно з частиною третьою ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		   Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		   Положення ст. 17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
		   Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійсність та точність (рішення у справі «Веренцов проти України» - п.86, «Яллох проти Німеччини»).
		   Таким чином суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, взаємозв`язку та переконливості, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_5 є недоведеним, так як воно не обґрунтовано достатніми, належними та допустимими і достовірними доказами, які б підтверджували винуватість особи поза розумними сумнівами. 
		   На підставі наведеного, з урахуванням доказів, наданих стороною обвинувачення, що досліджені та перевірені в судовому засіданні в повному обсязі, враховуючи те, що можливості збирання доказів у кримінальному провадженні вичерпані, суд дійшов переконання про недоведеність вчинення обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а тому приймає рішення про його виправдування на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України. 
		Заява представника потерпілого про залишення позову без розгляду підлягає задоволенню. 
		   Долю речових доказів суд вирішує згідно вимог ст. 100 КПК України. 
		Арешт на майно, відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України  скасувати. 
		Витрати на залучення експертів віднести на рахунок держави. 
		 
		   Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
		 
		                       У Х В А Л И В:
		 
		    ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, та виправдати на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України. 
		Цивільний позов  залишити без розгляду.
		   Речові докази: оригінал договору №1/0092013 на впровадження програмного забезпечення від 10 вересня 2013 року, укладений між ДП «Волиньторф», що у с.Прилісне Волинської області в особі директора ОСОБА_13 та ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 240000 гривень: оригінал додатку №1 від 25 жовтня 2013 року до договору №1/10092013 від 10 вересня 2013 року; оригінал додатку №2 від 25 жовтня 2013 року до договору №1/10092013 від 10 вересня 2013 року; оригінал акту №ОУ  0000141 здачі  прийняття робіт від 31 грудня 2013 року; оригінал акту №ОУ  0000005 здачі  прийняття робіт від 20 лютого 2014 року; DVD  диск, на якому наявна інформація про рух коштів по розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_5 № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ «КБ Приватбанк» та накопичувач на жорстких магнітних дисках «Samsung HD 120IJ, серійний номер S0AEJ1LYC04359 - залишити у матеріалах кримінального провадження.
		   Арешт на майно, а саме: земельну ділянку, площею 0, 2348 га, кадастровий номер 0722881000:01:001:4779, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: с.Боголюби Луцького району Волинської області; земельну ділянку, площею 0,3 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:4757, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: с.Тарасове Луцького району Волинської області, відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України  скасувати. 
		   Судові витрати у даному провадженні на загальну суму 4621 гривня 30 копійок ( 879, 60 гривень  за проведення комп`ютерно  технічної експертизи, 1760, 8 гривень  за проведення судово  почеркознавчої експертизи, 1980, 90 гривень  за проведення фінансово - економічної експертизи)  віднести на рахунок держави. 
		   На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору і обвинуваченому. 
		 
		   Суддя 
		   Маневицького районного суду                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...