Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/9486/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2023. Зареєстровано: 29.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/753/816/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002401

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА 
		 
		справа № 753/9486/22
		провадження № 1-кп/753/816/23
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"29" травня 2023 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
		головуючий                        суддя ОСОБА_1 ,
		секретарі судового засідання          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42016000000002401 від 15.09.2016, за обвинуваченням
		                       
		                        ОСОБА_4 ,
		                        ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, 
		громадянина України, з вищою освітою, суддя Керченського 
		міського суду АР Крим, який проживає за адресою: 
		АДРЕСА_1 , 
		раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
		 
		сторони кримінального провадження:
		прокурор                                  ОСОБА_5 ,
		захисники                                 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинувачений                         ОСОБА_4 ,
		 
		встановив:
		 
		І. Формулювання висунутого обвинувачення органом досудового розслідування, що визнано судом доведеним
		1.1  ОСОБА_4 , будучи громадянином України вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		 
		Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
		 
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		 
		Статтею 5, ч. 1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
		 
		Крім того, ч. 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		 
		Частиною другою ст. 125 Конституції України визначено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
		 
		Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим 06 березня 2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16 березня 2014 року, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.
		 
		Відповідно до зазначеної постанови від 16 березня 2014 року на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.
		 
		Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 27 березня 2014 року № 68/262 «Територіальна цілісність України», проведений 16 березня 2014 року в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
		 
		Також у пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
		 
		У подальшому, 17 березня 2014 року депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11 березня 2014 року та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11 березня 2014 року, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
		 
		Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову від 17 березня 2014 року № 1748-6/14 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
		 
		Надалі, 18 березня 2014 року між Російською Федерацією та представникми нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.
		 
		У подальшому, з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», відповідно до яких слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад Російської Федерації.
		 
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 13 «О судебной системе Российской Федерации» від 31 грудня 1996 року № 1-ФКЗ: Порядок наділення повноваженнями голів, заступників голів, інших суддів касаційних судів загальної юрисдикції, апеляційних судів загальної юрисдикції, верховних судів республік, окружних, обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів, районних судів, військових і спеціалізованих судів, арбітражних судів округів, арбітражних апеляційних судів, арбітражних судів суб`єктів Російської Федерації і спеціалізованих арбітражних судів встановлюється відповідним федеральним конституційним законом і федеральним законом про статус суддів.
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону Російської Федерації від 26 червня 1992 року № 3132-І зі змінами та доповненнями «О статусе судей в Российской Федерации» - Президент Російської Федерації в двомісячний термін з дня отримання необхідних матеріалів призначає суддів федеральних судів, а кандидатів у судді Верховного суду Російської Федерації представляє для призначення Раді Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації або відхиляє подані кандидатури, про що повідомляється голові Верховного суду Російської Федерації.
		 
		Водночас, згідно зі ст. 86 «Конституції «Республики Крым»:
		1.правосуддя в Республіці Крим здійснюється тільки судом.
		2.у Республіці Крим діють федеральні суди і мирові судді. Повноваження, порядок утворення та діяльності федеральних судів визначаються законодавством Російської Федерації.
		3.з ініціативи Державної Ради Республіки Крим, узгодженої з Верховним Судом Російської Федерації, в Республіці Крим можуть утворюватися судові ділянки і посади мирових суддів відповідно до законодавства Російської Федерації і законодавства Республіки Крим.
		4.статус, повноваження, порядок і гарантії діяльності суддів визначаються федеральним законом, а по відношенню до мирових суддів - також законом Республіки Крим.
		 
		Окрім того, 20 березня 2014 року Державною Думою Російської Федерації прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21 березня 2014 року № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		 
		Зазначене свідчить про проведення представниками Російської Федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
		 
		Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники суддівського корпусу та інших органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему Російської Федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.
		 
		Відповідно до п. 1 ст. 9 «Федерального конституційного закону» від 21 березня 2014 року № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» протягом перехідного періоду на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя з урахуванням їх адміністративно-територіального поділу, встановленого відповідно законодавчим (представницьким) органом державної влади Республіки Крим і законодавчим (представницьким) органом державної влади міста федерального значення Севастополя, створено суди Російської Федерації (федеральні суди) відповідно до законодавства Російської Федерації про судову систему.
		 
		Пунктом 2 статті 9 вказаного закону передбачено, що громадяни, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на день прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів, мають переважне право на заміщення посади судді в судах Російської Федерації, що створюються на цих територіях, при наявності у них громадянства Російської Федерації, а також за умови їх відповідності іншим вимогам, що пред`являються законодавством Російської Федерації про статус суддів до кандидатів на посади суддів. Конкурсний відбір на заміщення посади судді в зазначених судах здійснюється Вищою кваліфікаційною колегією суддів Російської Федерації.
		 
		Створення та діяльність органів іноземної держави, у тому числі судової системи, на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід`ємної території України.
		 
		У той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року, зокрема статей 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20 лютого 2014 року.
		 
		Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією від 19 грудня 2016 року № 71/205 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		 
		У подальшому, Резолюціями від 19 грудня 2017 року № 72/190, від 17 грудня 2018 року № 73/194 та від 18 грудня 2019 року № 74/168 «Положення в області прав людини в Автономній республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		 
		Як зазначено вище, сам факт окупації засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України, та був широко висвітлений в офіційних виданнях та медійному просторі.
		 
		Також відповідно до ст. 64 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (далі - Конвенція) кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.
		 
		У контексті окупації Криму, Російська Федерація, як окупаційна держава, не мала права втручатися у порядок здійснення правосуддя українськими судами.
		 
		Проте, Федеральним Законом від 23 червня 2014 року № 154-ФЗ «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» створено систему судів на території Республіки Крим, зокрема, незаконно створено «Керченский городской суд».
		 
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя ОСОБА_4 , будучи суддею та відповідно до Постанови Верховної Ради України від 03 березня 2011 року № 3087-VI, обіймаючи посаду судді Керченського міського суду АР Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками, у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти у проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинив дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
		 
		Так, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, ОСОБА_4 , будучи громадянином України, у порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «Керченский городской суд» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Керч упродовж березня-квітня 2014 року продовжив роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, указом президента Російської Федерації від 19 грудня 2014 року № 786 був призначений на посаду заступника голови так званого «Керченского городского суда», чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального конституційного закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації. 
		 
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи у приміщенні так званого «Керченского городского суда» на вул. Свердлова, 4, м. Керч, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами Цивільно-процесуального кодексу РФ, 28 січня 2015 року, точний час органом досудового розслідування не встановлено, виніс «рішення» у справі № 2-436/2015, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		 
		Крім цього, ОСОБА_4 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи в приміщенні так званого «Керченского городского суда» на вул. Свердлова, 4, м. Керч, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами Цивільно-процесуального кодексу РФ, 29 січня 2015 року, точний час органом досудового розслідування не встановлено, виніс «рішення» у справі № 2-13/2015, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		 
		Допомога ОСОБА_4 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
		 
		Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи громадянином України вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 111 КК України.
		 
		1.2 Позиції сторін
		Прокурор у судових дебатах просив визнати ОСОБА_4 винним за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією всього майна.
		 
		Захисник просив про виправдання ОСОБА_4 , оскільки недоведено вчинення останнім злочину, у якому йому висунуто обвинувачення, у разі, якщо суд дійде висновку про винуватість обвинуваченого, то призначити найменш суворе покарання за санкцією статті.
		 
		ІІ. Судовий розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)
		2.1 З урахуванням тієї обставини, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотриманню процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, та власне прав обвинуваченого, суд має мотивувати окремо.
		 
		2.2 Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, надійшов до Дарницького районного суду м. Києва 30 серпня 2022 року на підставі розпорядження Голови Верховного Суду від 05.07.2022 № 36/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (суди Автономної Республіки Крим та м. Севастополя)».
		 
		2.3 Ухвалою суду від 31 серпня 2022 року призначено підготовче судове засідання на 22 вересня 2022 року.
		Загалом судом від призначення обвинувального акта до підготовчого судового засідання до ухвалення рішення судом про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого проведено три судові засідання: 22 вересня 2022 року, 07 жовтня 2022 року, 20 жовтня 2022 року.
		 
		За цей час обвинувачений був повідомлений про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість, зокрема, скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, чого ним зроблено не було.
		 
		Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
		 
		До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. 
		При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
		 
		Так, за змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		 
		У свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається серед переліку певних злочинів й посилання на ст. 111 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_4 .
		 
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		 
		Згідно з наданого суду актом загальної канцелярії Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року, підписаного начальником відділу та провідними консультантами, про неможливість відправлення повістки суду обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки з 27 березня 2014 року АТ «Укрпошта» припинила приймання та пересилання до материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим.
		 
		До вказаного акта доданий лист АТ «Укрпошта», з якого вбачається, що з 27 березня 2014 року Укрпошта була змушена припинити приймання до пересилання до материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповані території АР Крим та м. Севастополя, а також розпочати повернення поштових відправлень та коштів за їх пересилання відправникам.
		 
		Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» питання поштового обміну з тимчасово окупованими територіями України не врегульовано.
		 
		Відновлення діяльності АТ «Укрпошта» на тимчасово окупованих територіях України, може відбутися тільки після відновлення конституційного ладу на цих тимчасово окупованих територіях.
		 
		Отже, надсилання судом судових викликів засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_1 , є неможливим.
		 
		Водночас за змістом ч. 8 ст. 135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		 
		Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		 
		У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
		 
		Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.
		Так, судом надсилались повістки до опублікування та були тричі опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр».
		При цьому від початку здійснення підготовчих дій суд також надсилав для опублікування повістки на веб-сайті Офісу Генерального прокурора для виклику обвинуваченого, де тричі публікувались повідомлення органом досудового розслідування.
		 
		Крім того, повідомлення про виклик до суду ОСОБА_4 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Дарницького районного суду м. Києва щодо всіх судових засідань, які призначались у цьому кримінальному провадженні.
		 
		Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_4 протягом тривалого часу на території України, відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування ОСОБА_4 за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
		 
		При цьому захисник стверджував про наявний у обвинуваченого аккаунт в одній із соціальних мереж, де він йому надіслав повідомлення, відповідь на яке від обвинуваченого не отримав.
		 
		Судом також 22 вересня 2022 року надсилалась судова повістка обвинуваченому електронною поштою за місцем його роботи. Відповідно до отриманого звіту лист був три дні в очікуванні отримання сервером mx1.sudrf.ru та 25 вересня 2022 року був повернутий на електронну адресу суду як недоставлений (арк. к.п. 69, том 1).
		 
		З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.
		 
		2.4 У цей же час судом призначались обвинуваченому захисники.
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
		 
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.
		 
		У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.
		 
		Водночас стосовно ОСОБА_4 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Отже, суд з першого судового засідання не залучав захисника обвинуваченому ОСОБА_4 з вказаних процесуальним законом підстав саме на весь час проведення судового провадження, принаймні до моменту залучення обвинуваченим самостійно захисника за його власним вибором, або звернення до суду із клопотанням про призначення захисника за рахунок держави, або прийняття судом рішення про здійснення спеціального судового провадження.
		 
		Під час підготовчого судового засідання суд ухвалами від 22 вересня 2022 року, 07 жовтня 2022 року призначав обвинуваченому захисника лише на час проведення підготовчого судового засідання, виходячи також з тієї обставини, що здійснювались дії на повідомлення ОСОБА_4 про розгляд кримінального провадження стосовно нього та не порушення права останнього на вільний вибір захисника. 
		 
		Водночас у підготовчому судовому засіданні брав участь захисник ОСОБА_6 , який здійснював захист ОСОБА_4 під час досудового розслідування, який просив суд про призначення обвинуваченому захисника за рахунок держави, оскільки через зміну територіальної підсудності справи немає права продовжувати брати участь у цій справі та повідомив суд про скасоване доручення. 
		 
		У подальшому, прокурор подав суду клопотання про здійснення спеціального судового провадження із додатками, яке мотивував тим, що ОСОБА_4 проживає та працює на тимчасово окупованій території України, знав та повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, тобто про розслідування слідчим відділом ГУ СБУ АР Крим кримінального провадження за його підозрою у вчиненні державної зради, та про виклики його у якості підозрюваного для проведення слідчих та процесуальних дій. На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року у цьому кримінальному провадженні проведено спеціальне досудове розслідування, за результатами проведення якого було складено обвинувальний акт.
		 
		2.5 За наслідками чого, ухвалою суду від 20 жовтня 2022 року клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42016000000002401 від 15.09.2016 висунуте щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, тобто входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, обвинувачений ОСОБА_4 повідомлений про розгляд судом кримінального провадження стосовно нього, тому очевидно обізнаний про розгляд кримінального провадження, має змогу отримувати інформацію щодо розгляду цього кримінального провадження, переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (про що більш детально в ухвалі, якою задоволено вказане клопотання про розгляд провадження in absentia1).
		 
		Цією ж ухвалою суд призначив обвинуваченому захисника за рахунок держави, який здійснював свої повноваження від проведення підготовчих дій перед оголошенням обвинувального акта до завершення судового розгляду.
		 
		2.6 За період часу з 20.10.2022 й до виходу суду до нарадчої кімнати 25.05.2023, інформація, яка стосувалася призначених 14 слухань, була своєчасно та адекватно доступною через офіційний веб-сайт суду, офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження (загалом 40 публікації). 
		 
		За час заочного судового розгляду обвинувачений міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що в нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку щодо й подальшого ухилення від виконання цього обов`язку. 
		 
		2.7 Підсумовуючи щодо процедурних питань, суд має зупинитись на складі суду, яким проводився судовий розгляд.
		Відповідно до ч. 1 ст. 31 КПК України передбачено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово. 
		Втім з цього положення передбачені виключення, зокрема передбачені частиною 2 цієї статті, що стосується тяжкості злочину, у якому обвинувачується особа.
		 
		У свою чергу, абз. 1 ч. 2 ст. 31 КПК України встановлено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.
		 
		Дійсно, санкція частини 1 ст. 111 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_4 , передбачає одне основне покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої (в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років).
		 
		Разом з тим, з урахуванням тієї обставини, що законодавець у наведеному абз. 1 ч. 2 ст. 31 КПК України використав обмежувально-вказівну частку «лише» і стосовно саме обвинуваченого як учасника судового розгляду, який може таке клопотання заявити, то на підставі ч. 1 ст. 31 КПК України судовий розгляд здійснювався суддею одноособово за неможливості з`ясувати позицію обвинуваченого. Водночас захисники на колегіальному розгляді провадженні також не наполягали.
		 
		ІІІ. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення
		3.1  ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у державній зраді, зокрема у такій її формі як надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		 
		Поняття підривної діяльності відноситься до більш прихованих та неявних методів руйнування основ того чи іншого суспільства, таким як підбурювання різних груп населення між собою.
		 
		Так, підривна діяльність - це різновид боротьби, здійснюваної проти України державами, їх спеціальними службами, партіями, закордонними антиукраїнськими організаціями, окремими ворожими елементами, що знаходяться на території України, з метою підриву чи ослаблення конституційного ладу України, нанесення шкоди суверенітету територіальній цілісності і недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
		 
		При цьому підривною слід визнавати будь-яку діяльність, пов`язану зі спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом, з втручанням у міжнародну або внутрішню політику України, зі спробою змінити її територію або знизити обороноздатність, з ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності України від інших держав тощо.
		 
		Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України. 
		 
		При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи.
		 
		Такий спосіб вчинення державної зради, як надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, сформульовано таким чином, що протиправним визнається не безпосереднє здійснення громадянином України підривної діяльності проти України, а лише надання допомоги іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України. 
		 
		Надання допомоги можна витлумачити шляхом з`ясування значення слів, що утворюють цей термінологічний зворот. Так, в українській мові «допомога» - це сприяння, підтримка в чому-небудь, а «надання» - це дія за значенням «надавати», що має такий зміст: 1) дати що-небудь у якійсь кількості або в кілька заходів; 2) давати можливість мати щось, користуватися чимось і т. ін. Ураховуючи етимологію термінологічного звороту «надання допомоги», що за значенням близький до фізичного пособництва, яким визнається сприяння вчиненню злочину іншими співучасниками порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод (ч. 3 ст. 27 КК України). 
		 
		Таким чином, надання допомоги як складова способу вчинення державної зради певно полягає в активних діях громадянина України, який сприяє іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України шляхом надання порад, вказівок, засобів чи знарядь або усуненням перешкод тощо.
		 
		Водночас змістом злочинної діяльності громадянина України, який сприяє цим організаціям або їх представникам, є надання допомоги у проведенні ними підривної діяльності проти України. З такого формулювання вбачається, що громадянин України лише сприяє у цьому іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, однак сам підривної діяльності не здійснює, оскільки її реалізують названі суб`єкти.
		 
		Підривна діяльність як одна з форм державної зради у цьому випадку була передбачуваною для обвинуваченої особи й висунуте обвинувачення не суперечить вимогам ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Вказаний термін давно застосовний й в міжнародному праві.
		Так, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09 грудня 1981 року № 36/103, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про зміцнення міжнародної безпеки від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, обмеження їх незалежності й суверенітету від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ) встановлено, що ні одна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		 
		Питання щодо «підривна діяльності» неодноразово було предметом розгляду судом касаційної інстанції, й в цій частині рішення суд з урахуванням положень ч. 6 ст. 368 КПК України враховує правові позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, застосовуючи положення ст. 111 КК України до вчиненого суспільно небезпечного діяння обвинуваченим ОСОБА_4 2
		 
		3.2 Суб`єкт злочину спеціальний - ним може бути лише громадянин України.
		З суб`єктивної сторони державна зрада характеризується прямим умислом. 
		Конкретні мотиви і мета не є обов`язковими ознаками державної зради і можуть бути різними.
		 
		3.3 Склад цього злочину побудований як формальний, тому законодавцем для притягнення до кримінальної відповідальності не передбачено настання певних наслідків у разі вчинення державної зради за частиною 1, оскільки надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності, є закінченим з моменту, коли громадянин України почав надавати конкретну допомогу зазначеним вище суб`єктам у проведенні цієї діяльності.
		 
		3.4 Суд не погоджується з доводами сторони захисту, що ОСОБА_4 , який лише добровільно обійняв посаду, будучи громадянином України, в незаконних судових органах, вчинивши це до 15 березня 2022 року, тобто коли не були кримінально-караними в Україні такі дії, а саме до набрання чинності Законом, яким введено в дію ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність), зокрема появи в ній частини 7, тобто не вчинив злочину.
		 
		Відтак обвинуваченому ОСОБА_4 висунуто обвинувачення не лише в таких діях як добровільне обіймання посади в незаконних судових органах, й у суду наразі немає підстав до звуження висунутого обвинувачення й стверджувати про вчинену колабораційну діяльність, яка може набувати будь-якої з передбачених ст. 111 КК України форм державної зради, як і немає підстав до виправдання обвинуваченого, оскільки дії вчинені у 2014 році становили злочин державна зрада і були кримінально-караними, якими є і на час ухвалення цього вироку.
		 
		Так, ОСОБА_4 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, надав допомогу іноземній державі та її представникам в проведенні підривної діяльності проти України, а саме у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації та водночас що призвело до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилило заходи тимчасової окупації півострова, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 111 КК України.
		 
		3.5 Як вже було зазначено на початку цього рішення, судовий розгляд проводився у відкритому судовому засіданні в порядку in absentia, тому суд у цьому кримінальному провадженні не заслуховував усних свідчень обвинуваченого. 
		Сторона обвинувачення на підтвердження висунутого обвинувачення подала суду письмові докази, які прокурором оголошувались з позиції того, яку обставину висунутого обвинувачення підтверджує саме цей письмовий доказ, надавались до них коментарі, порушувалось питання про їх долучення, а захисником у свою чергу висловлювались на них заперечення в частині їх недопустимості, заперечення щодо долучення й врахування як доказу вини тощо.
		Водночас судом були виконані й вимоги абз. 2 ч. 2 ст. 349 КПК України щодо необхідності дослідження всіх наданих доказів під час здійснення спеціального судового провадження.
		 
		3.6 Стороною обвинувачення у цьому провадженні для доведення вини були надані письмові докази, зміст яких суд коротко розкриє. 
		 
		Такими доказами сторона обвинувачення вважає наступні:
		1. Заява про кримінальні правопорушення народного депутата ОСОБА_12 , у тому числі вчинених суддею ОСОБА_4 із вимогою внести відомості до ЄРДР за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 111 КК України (арк. заяви 21, 43).
		2. Звернення голови ВККС до Генерального прокурора України про внесення відомостей до ЄРДР за ст. 111 КК України стосовно суддів судів Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, які здійснюють правосуддя іменем Російської Федерації без припинення статусу судді відповідно до законів України, що також водночас є порушенням присяги судді, із долученим списком 287 суддів, під номером 190 вказаний суддя ОСОБА_4 .
		3. Клопотання від 25 травня 2015 року старшого слідчого Генеральної прокуратури України компетентним органам РФ про надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні № 42014000000001732 від 25.12.2014 за ознаками вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 255 КК України, а саме за фактом вчинення у період з лютого 2014 року і надалі громадянами України ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та іншими 369-ма особами, які виконують функції представників влади різних органів влади на території Автономної Республіки Крим, дій з метою зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також дій, направлених на захоплення державної влади на території Автономної Республіки Крим. Вказане клопотання у тому числі стосується призначення ОСОБА_4 заступником голови Керченського міського суду на підставі указа президента РФ від 19 грудня 2014 року № 786 «Про призначення суддів федеральних судів».
		4. Запит старшого слідчого Генеральної прокуратури до Адміністрації Президента України від 03 лютого 2015 року у межах кримінального провадження № 42014000000001732 від 25.12.2014 щодо надання копій указів Президента України про призначення на посаду судді судів Автономної Республіки Крим і міста Севастополя 231 особу, у тому числі ОСОБА_4 .
		5. Відповідь Адміністрації Президента України щодо інформації про призначення (переведення) 190 суддів судів Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, у тому числі стосовно судді ОСОБА_4 , якого призначено на посаду судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим Указом Президента України від 14 квітня 2006 року № 308.
		6. Запит старшого слідчого Генеральної прокуратури до Адміністрації Президента України від 03 лютого 2015 року у межах кримінального провадження № 42014000000001732 від 25.12.2014 щодо надання копій Указів Президента України про призначення на посаду судді судів Автономної Республіки Крим і міста Севастополя 231 особу, у тому числі ОСОБА_4 .
		7. Відповідь ВККС на запит Генеральної прокуратури України від 03 лютого 2015 року про те, що із заявами на переведення до інших судів на території України звернулось 53 судді місцевих та апеляційних судів.
		8. Відповідь від 19 січня 2015 року ДСА на запит ВККС щодо інформації стосовно суддів, у тому числі щодо ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ.
		9. Протокол огляду інтернет-видань від 31 серпня 2021 року, складеним слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсон) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, у кримінальному провадженні № 42016000000002401 від 15.09.2016, яким проведено огляд сайтів, на яких розміщено документи щодо призначення на посаду до незаконно створеного Керченського міського суду ОСОБА_4 , а також створення зазначеного суду. 
		Так, через пошукову систему «Google Chrom» здійснено пошук інформації за адресою: http://www.kremlin.ru/ та шляхом пошуку на вказаному сайті інформації (наказів про призначення) за прізвищем ОСОБА_4 (прізвище судді наведено на російській мові), знайдено указ президента РФ від 19 грудня 2014 року № 786, яким ОСОБА_4 призначено на посаду заступника голови Керченського міського суду. Цей указ роздруковано в 1 примірнику на 13 аркушах та є додатком до цього протоколу огляду (арк. к.п. 107-119).
		Окрім цього, також через пошукову систему «Google Chrom» здійснено пошук інформації за адресою: http://publication.pravo.gov.ru/. Відтак за вказаною адресою знайдено «Федеральный закон «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» от 23.06.2014 № 154-ФЗ». Зазначеним актом створено Керченський міський суд. Цей закон роздруковано в 1 примірнику на 22 аркушах та є додатком до цього протоколу огляду (арк. к.п. 85-106).
		10. Супровідний про направлення ОСОБА_4 22 травня 2015 року письмового повідомлення про підозру за ч. 1 ст. 111 КК України у кримінальному провадженні № 42014000000001732 від 25.12.2014.
		11. Повістка про виклик ОСОБА_4 до слідчого на 12:00, 02.06.2015.
		12. Повістка про виклик ОСОБА_4 до слідчого на 12:00, 19.06.2015.
		13. Повістка про виклик ОСОБА_4 до слідчого з 09:00 до 18:00, 09.06.2016.
		14. Повістка про виклик ОСОБА_4 до слідчого з 09:00 до 18:00, 21.06.2016.
		15. Повістка про виклик ОСОБА_4 до слідчого з 09:00 до 18:00, 04.07.2016.
		16. Скріншоти змісту папки «Надіслані» з електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_3 » щодо підтвердження надіслання повісток ОСОБА_4 за місцем роботи, на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_4 » 13 червня 2015 року.
		17. Супровідний лист від 22 травня 2015 року щодо надіслання експрес-поштою «Pony Express» 276 повідомлень про підозру та повісток суддям судів Автономної Республіки Крим, у тому числі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		18. Копія примірника «Урядовий кур`єр» щодо виклику ОСОБА_4 з 09:00 до 18:00, 09 червня 2016 року; з 09:00 до 18:00, 21 червня 2016 року; з 09:00 до 18:00, 04 липня 2016 року.
		19. Постанова від 11 серпня 2015 року про оголошення в розшук ОСОБА_4 .
		20. Ухвала слідчого судді від 11 серпня 2016 року про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року стосовно оголошеного у розшук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, Луганської області, Україна, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
		21. Копія анкети від 18.09.2013 отримувача паспорта громадянина України для виїзду за кордон із фотокарткою, з якої також вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
		22. Вимога ДІАЗ МВС України, з якої вбачається, що ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувався.
		23. Постанова від 05 вересня 2016 року у кримінальному провадженні № 42015000000001289 від 26.06.2015 про приєднання до кримінального провадження документів, що надійшли від Міністерства юстиції України за вих. № 2911-0-26-16/12.1 від 21.03.2016 в якості речового доказу.
		Цими речовими доказами є отримані Міністерством юстиції України від Міністерства юстиції РФ складені на території тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя судові прохання про надання міжнародної правової допомоги у цивільних справах стосовно вручення документів особам, які проживають на материковій частині України, та клопотання про надання дозволу на примусове виконання судових рішень, винесених від імені РФ на території АР Крим та м. Севастополя.
		Судове прохання від Міністерства юстиції РФ від 06.04.2015 № 06-37346/15, до якого додано судове доручення від в.о. голови Керченського міського суду та копія завіреного печатками суду та підписом працівника апарату суду рішення Керченського міського суду Республіки Крим, ухвалене під головуванням судді ОСОБА_4 28 січня 2015 року.
		Також судове прохання від Міністерства юстиції РФ від 06.04.2015 № 06-37349/15, до якого додано судове доручення від в.о. голови Керченського міського суду та копія завіреного печатками суду та підписом працівника апарату суду рішення Керченського міського суду Республіки Крим, ухвалене під головуванням судді ОСОБА_4 29 січня 2015 року.
		24. Копія Указу Президента України від 14 квітня 2006 року № 308/2006 про призначення ОСОБА_4 суддею Керченського міського суду Автономної Республіки Крим.
		25. Копія подання ВККС від 23.02.2011 до ВРУ про обрання ОСОБА_4 суддею безстроково та копія постанови Верховної Ради України від 03 березня 2011 року № 3087-VI про обрання ОСОБА_4 на посаду судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим безстроково.
		26. Копія постанови Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року № 1246-VIII про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим у зв`язку з порушенням присяги судді.
		27. Повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 22 травня 2015 року у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
		 
		3.7 Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, які мають бути отримані у передбаченому КПК України порядку, та на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для об`єктивного вирішення справи.
		 
		Процесуальними джерелами доказів у цьому випадку є протоколи слідчих дій, документи як фактичні результати технічного документування та інші документи як відображення фактичних даних, тобто відомостей про факти.
		Водночас фактичні дані не можуть існувати самостійно самі по собі без відповідного джерела та носія.
		У свою чергу доказами є ті ж фактичні дані, але які відповідають вимогам належності до справи, достовірності і допустимості, а на завершення суд має дійти висновку про їх відповідність критерію достатності, що корелюється із вимогами ст. 94 КПК України та про що далі.
		 
		3.7.1 Суд бере до уваги надані стороною обвинувачення заяву про кримінальні правопорушення народного депутата ОСОБА_12 , у тому числі вчинених суддею ОСОБА_4 із вимогою внести відомості до ЄРДР за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 111 КК України (арк. заяви 21, 43); звернення голови ВККС до Генерального прокурора України про внесення відомостей до ЄРДР за ст. 111 КК України стосовно суддів судів Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, які здійснюють правосуддя іменем РФ без припинення статусу судді відповідно до законів України, що також водночас є порушенням присяги судді, із долученим списком 287 суддів, під номером 190 вказаний суддя ОСОБА_4 ; повідомлення про підозру за підписом заступника Генерального прокурора України, повістки про виклик до слідчого, покрокові підтвердження щодо надіслання як повідомлення про підозру, так і повісток електронною поштою та супровідний лист щодо їх надіслання експрес-поштою, копія примірника «Урядового кур`єра» щодо здійснених публікацій про виклик ОСОБА_4 до слідчого, постанова про оголошення його в розшук та ухвала слідчого судді про здійснення спеціального досудового розслідування тощо.
		 
		Наведені процесуальні документи не є доказами у розумінні підтвердження обставин вчиненого злочину, але приймаються судом, оскільки свідчать про дотримання вимог процесуального закону як щодо підстав розпочати досудове розслідування, так і дотримання вимог щодо його проведення.
		 
		3.7.2 Суд приймає як докази, які стосуються встановлення органом досудового розслідування фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення.
		Ці докази мають відповідати критеріям належності, допустимості та достовірності.
		 
		3.7.2.1 Належність доказів визначається як здатність фактичних даних надавати інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування.
		Належність доказів у кримінальному процесі обумовлюється їх доказовою цінністю, а саме для чого вони можуть бути використані:
		- для встановлення, хто вчинив злочин чи з`ясування інших обставин складу злочину - це встановлені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 ; відомості про притягнення до відповідальності та з цієї ж вимоги вбачається, що жодних співпадінь з іншими особами немає; посаду судді, яку він обіймав в Україні з 2006 року та на час вчинення інкримінованого йому злочину; укази президента РФ щодо його призначення на посаду заступника голови незаконно створеного суду на тимчасово окупованій території; його місце проживання та перебування на тимчасово окупованій території України, яку він з 2014 року на залишав тощо;
		- для встановлення окремих фактів, які в сукупності розкривають обставини складу злочину чи їх відсутність - дії обвинуваченого, який здійснював правосуддя іменем РФ без припинення статусу судді відповідно до законів України, зокрема надані суду рішення, ухвалені обвинуваченим ОСОБА_4 іменем РФ;
		- для встановлення обставин, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого - надання допомоги представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, шляхом відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, що також є свідченням вчинення злочину із прямим умислом й добровільно.
		 
		3.7.2.2 Допустимість доказів визначають як їх правову придатність для використання у кримінальному процесі як аргументів у доказуванні, зокрема у тому, що:
		- фактичні дані як докази отримані уповноваженим на те суб`єктом - прийняті численні рішення про виділення матеріалів, об`єднання проваджень, про створення групи слідчих й прокурорів, про продовження строків досудового розслідування наведені у реєстрі, долученому до обвинувального акта. Щодо уповноважених суб`єктів стороною захисту ніколи заперечення не висловлювались;
		- фактичні дані отримані у встановленому законом порядку з дотриманням процесуальної форми, яка гарантує захист прав та законних інтересів громадян; 
		- отримані фактичні дані щодо вчиненого обвинуваченим злочином не були пов`язані із здійсненням негласних слідчих розшукових дій, збирались відкрито, зафіксовані з дотриманням процесуальної форми й у цьому аспекті суд не вбачає порушень прав та законних інтересів обвинуваченого, так і інших осіб;
		- фактичні дані та сам процес їх отримання з відкритих джерел належним чином закріплені та засвідчені, суд міг пересвідчитися у покроковості всіх вчинених слідчих та процесуальних дій;
		- зібрані докази та інші матеріали провадження загалом дозволяють здійснити перевірку достовірності та законності отримання фактичних даних.
		 
		3.7.2.3 Достовірність доказів означає відповідність їх змісту тому, що мало місце в дійсності. Для з`ясування достовірності доказу необхідно мати можливість пересвідчитись у добротності як самого джерела, так і способу отримання фактичних даних, надійності процесуального носія та засобів фіксації.
		 
		Щодо цього критерію отриманих доказів, то суд здобуті докази приймає як достовірні, зважаючи все ж таки на те, що довіряти інформації з відкритих джерел можна більше, ніж отриманій у будь-який інший спосіб, зокрема таємним шляхом, через непрямі докази та ін., коли їх достовірність складно перевірити іншими джерелами. У цьому випадку суд має наголосити й на тому, що немає сумніву й у підробці цієї інформації, подання її у викривленому вигляді, зокрема.
		 
		Відтак тут варто зауважити, що інформація здобута не лише з відкритих джерел, зокрема з офіційних сайтів влади РФ, де опубліковані прийняті парламентом закони та винесені президентом укази, а такими джерелами виступала саме іноземна держава, надсилаючи до органів влади України самі ці судові рішення, ухвалені ОСОБА_4 .
		 
		Так, до Міністерства юстиції України надіслані від Міністерства юстиції РФ складені на території тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя судові прохання про надання міжнародної правової допомоги у цивільних справах стосовно вручення документів особам, які проживають на материковій частині України, та клопотання про надання дозволу на примусове виконання судових рішень, винесених від імені РФ на території АР Крим та м. Севастополя.
		 
		З огляду на викладене, у суду також немає підстав погодитись із доводами захисника, що можливо ці рішення не ухвалювались суддею ОСОБА_4 , оскільки це не оригінали, однак вони надані Міністерством юстиції РФ в межах міжнародної правової допомоги й завірені печатками суду й підписом працівника апарату суду, що можна вважати належним способом підтвердження копії оригіналу.
		 
		3.7.2.4 Щодо критерію достатності зібраних доказів, то за наявності наявних доказів, попередньо перевірених на предмет їхньої належності, допустимості та достовірності, у суду не лишається жодного сумніву у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя ОСОБА_4 , будучи суддею та відповідно до Постанови Верховної Ради України від 03 березня 2011 року № 3087-VI, обіймаючи посаду судді Керченського міського суду АР Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками, у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти у проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинив дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
		 
		Водночас, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, ОСОБА_4 , будучи громадянином України, у порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «Керченский городской суд» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Керч упродовж березня-квітня 2014 року продовжив роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, Указом Російської Федерації від 19 грудня 2014 року № 786 був призначений на посаду заступника голови так званого «Керченского городского суда», чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального конституційного закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації. 
		 
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи у приміщенні так званого «Керченского городского суда» на вул. Свердлова, 4, м. Керч, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами Цивільно-процесуального кодексу РФ, 28 січня 2015 року, точний час органом досудового розслідування не встановлено, виніс «рішення» у справі № 2-436/2015, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		 
		Крім цього, ОСОБА_4 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи в приміщенні так званого «Керченского городского суда» на вул. Свердлова, 4, м. Керч, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами Цивільно-процесуального кодексу РФ, 29 січня 2015 року, точний час органом досудового розслідування не встановлено, виніс «рішення» у справі № 2-13/2015, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		 
		3.7.3 Суд бере до уваги прийняті рішення органом досудового розслідування щодо призначення захисника, якому надалі вручались всі прийняті процесуальні рішення у провадженні після зміненої підозри, та водночас після оголошення першої підозри провадження було зупинено й останній був оголошений у розшук у магістральній справі щодо 372 державних службовців. При цьому докази здобуті органом досудового розслідування стосовно обвинуваченого переважно датуються 2014-2015 рр, до першого повідомлення про підозру, а не як зібрані під час спеціального досудового розслідування за відсутності захисника, водночас фактичні дані встановлювались загалом щодо тих подій, що мали місце у 2014 році, тому суд не вбачає порушення права на захист й визнання недопустимими всіх зібраних у провадженні доказів. Водночас фактичні дані щодо призначення саме ОСОБА_4 до незаконних судових органів здобуті органом досудового розслідування у 2021 році у цьому провадженні, де останньому був призначений захисник ще у 2019 році.
		 
		3.7.4 Суду надані матеріали на підтвердження виконання органом досудового розслідування вимог ст. 290 КПК України щодо повідомлення обвинуваченого й захисника про відкриття матеріалів, про ознайомлення з ними та підтвердження надання до них доступу стороні захисту у повному обсязі.
		 
		Водночас суд не погоджується із запереченнями захисника щодо невиконання вимог ст. 290 КПК України, оскільки при відкритті матеріалів досудового розслідування був відсутній особисто обвинувачений, оскільки все досудове розслідування здійснювалось на підставі ухвали слідчого судді за його відсутності. 
		При цьому матеріали досудового розслідування були відкриті стороні захисту, а саме захиснику, що був призначений у цьому провадженні для захисту ОСОБА_4 та який користувався усіма права обвинуваченого відповідно до ч. 4 ст. 46 КПК України.
		 
		Не може суд погодитись і з твердженнями захисника, висловленими під час судових дебатів, що у цьому разі орган досудового розслідування на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України зобов`язаний був звернутися до слідчого судді за отриманням ухвали щодо встановлених строків для ознайомлення з матеріалами, після завершення яких особа вважалась би такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів.
		 
		Втім, положеннями ч. 10 ст. 290 КПК України передбачено, що таке рішення слідчим суддею може бути прийнято за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них, однак не це є вирішальним, а визначена законодавцем умова, що дає право стороні звернутись до суду з таким клопотанням - це саме обставина зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ.
		 
		У зв`язку з цим суд й не вважає релевантною правову позицію, викладену в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (справа № 279/1513/17, провадження № 51-3739км19), на яку посилався захисник під час судових дебатів, оскільки в ній йдеться про інші обставини, відмінні від цієї справи, а саме про відмову сторони захисту від ознайомлення із матеріалами досудового розслідування.
		 
		3.8 Суд не погоджується із доводами сторони захисту, що ОСОБА_4 не набув статусу підозрюваного, оскільки останньому як спеціальному суб`єкту повідомлення про підозру було вручено неуповновженим суб`єктом, а саме Генеральним прокурором чи його заступником.
		 
		Гарантія незалежності суддів забезпечується тим, що виключно Генеральний прокурор або його заступник перевіряють підстави для повідомлення про підозру судді, складають та підписують її текст, а також можуть повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру.
		 
		Письмове повідомлення про підозру судді, яке передбачає погодження та подальше підписання такого процесуального документа, може здійснюватися лише Генеральним прокурором або його заступником. Це повноваження Генерального прокурора або його заступника є винятковим і не може бути передоручене іншим особам.
		 
		Генеральний прокурор або його заступник реалізують повноваження щодо письмового повідомлення про підозру судді незалежно від того, чи здійснюють вони процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні.
		Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб`єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні.
		 
		Вручення повідомлення про підозру судді уповноваженим суб`єктом за умови, що таке рішення було прийняте (складене) та підписане саме Генеральним прокурором або його заступником, не порушує гарантії суддівської незалежності.3
		 
		При цьому ця правова позиція є релевантною до обставин цієї справи, оскільки повідомлення про підозру складено заступником Генерального прокурора України, а вручена вона була з урахуванням спеціального досудового розслідування шляхом надіслання поштою за місцем проживання та роботи, тому стверджувати про недотримання процедури повідомлення про підозру у цьому випадку суд підстав немає.
		 
		3.9 Отже, суб`єктом злочину є громадянин України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Луганськ, з вищою освітою, раніше не судимий.
		 
		За період з 2014 року по теперішній час державний кордон України та адміністративну межу з тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинав.
		 
		Обвинувачений зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		3.9.1 Указом Президента України від 14 квітня 2006 року № 308/2006 ОСОБА_4 призначений суддею Керченського міського суду Автономної Республіки Крим.
		Постановою Верховної Ради України від 03 березня 2011 року № 3087-VI ОСОБА_4 обраний на посаду судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим безстроково.
		На момент вчинення злочину у лютому - березні 2014 року вже дев`ятий рік обіймав посаду судді суду АР Крим України й очевидно усвідомлював протиправність своїх дій, свідомо погодившись на злочинну пропозицію невстановлених органом досудового розслідування представників органів влади Російської Федерації працювати та виносити судові рішення іменем Російської Федерації на посаді судді Керченського міського суду на окупованій території України, який увійшов до незаконно створеної судової системи Російської Федерації Республіки Крим.
		 
		3.9.2 Судом не було встановлено, що обвинувачений діяв під примусом, що є a priori неможливим як при зверненні до окупаційної влади щодо призначення заступником голови суду до незаконно створених судових органів, так і здійснення правосуддя, ухвалюючи судові рішення іменем РФ. Водночас на підтвердження того, що обвинувачений діяв умисно та добровільно подано письмовий доказ, що засвідчує факт звернення після 20.02.2014 суддів судів АР Крим із заявами на переведення до інших судів України, з якою ОСОБА_4 до органів влади України не звертався.
		 
		3.10 Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин вчинення державної зради обвинуваченим ОСОБА_4 , що полягали у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		 
		Водночас з урахуванням форми цього судового розгляду важливо відзначити, що сторона захисту у будь-якому разі не діяла формально.
		 
		Таким чином, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні державної зради доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		3.11 Суд остаточно визначає кваліфікацію, яка повинна надаватися з правової точки зору фактам у цьому кримінальному провадженні.
		 
		Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив державну зраду, тобто умисне діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
		 
		Щодо редакції статті, то суд має її уточнити, вказавши саме ту, яка діяла на момент вчинення злочину - в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ, оскільки після вчинення злочину змінювалась як диспозиція, так і санкція в бік погіршення правового становища особи, а саме було посилено кримінальну відповідальність.
		 
		З урахуванням також тієї обставини, що санкція частини 1 цієї статті була змінена шляхом доповнення до основного покарання у виді позбавлення волі додатковим покарання у виді конфіскації майна на підставі Закону від 07.10.2014 № 1689-VII, що набрав чинності 31 жовтня 2014 року, то призначати додаткове покарання, як про це просив прокурор у судових дебатах, суд підстав не вбачає.
		 
		IV. Призначення покарання
		При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання має бути не лише карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання у межах санкції частини статті відповідатиме вчиненому і сприятиме виправленню обвинуваченого й запобіганню вчинення нових злочинів.
		 
		Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, зрілого віку, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, з вищою освітою, проживає на тимчасово окупованій території України, відмовився брати участь у судовому розгляді як особисто, так і через власний вибір захисника. 
		Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.
		 
		V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
		Строк відбування покарання рахувати із моменту затримання ОСОБА_4 у порядку виконання цього вироку.
		Долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
		Арешт на майно обвинуваченого, накладений під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року, після набрання вироком законної сили скасувати.
		 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює. Також копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати обвинуваченому.
		 
		Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, де і здійснювались публікації повісток про виклик обвинуваченого протягом всього судового розгляду.
		 
		На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 368, 370, 374 КПК України,
		 
		засудив:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ), та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.
		 
		Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
		Строк відбування покарання рахувати із моменту затримання ОСОБА_4 у порядку виконання цього вироку.
		 
		Арешт на майно обвинуваченого, накладений під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року, після набрання вироком законної сили скасувати.
		Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
		Речові докази у цьому кримінальному провадженні, а саме: судові прохання Міністерства юстиції РФ про надання міжнародної правової допомоги у цивільних справах із копіями судових рішень, зберігати у матеріалах кримінального провадження.
		 
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя ОСОБА_1 
		                                         
		1 Ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 20.10.2022. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106917045.
		2 Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року (справа № 759/7443/17, провадження № 51-1578км20). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100734866. 
		Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа № 756/4855/17, провадження № 51-7121км18). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101873632.
		Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 грудня 2022 року (справа № 759/5737/17, провадження № 51-2899км20). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108225763.
		3 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (справа № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/86365236.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...