Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 536/911/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2023.
Дата набрання законної сили: 24.05.2023
Номер судового провадження: 61-4812ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 травня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 536/911/21
		провадження № 61-4812св23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., 
		 
		учасники справи:
		позивачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія», ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року в складі судді: Клименко С. М., та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року в складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позову
		 
		У травні 2021 року ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» та ОСОБА_1 звернулися із позовом до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною та її спростування.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 серпня 2020 року ОСОБА_2 на електронному ресурсі «Залізниця без корупції» zbk.org.ua опублікував статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3», згідно змісту якої Укрзалізниця оголосила тендер на капітальний ремонт вантажних автомобілів, де перемогло ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» запропонувавши нижчу ціну.
		 
		Також в статті вказано, що директором ТОВ є ОСОБА_1 та що фірма проходить у кримінальному провадженні № 643/3042/20, де, за версією слідства, вона здійснювала ремонт автомобілів поліції, коли вони були у справному стані та знаходились на патрулюванні.
		 
		Позивачі вважають, що інформація викладена в назві статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» є недостовірною: фіктивність ремонту автомобілів ні встановлена, ні доведена не була, тому підлягає спростуванню, оскільки наносить шкоду їх діловій репутації.
		 
		Так, використане відповідачем формулювання «Фірма проходить у кримінальному провадженні» в принципі не визначено кримінальним процесуальним законодавством.
		 
		За змістом ухвали Московського районного суду міста Харкова від 02 березня 2020 року, по справі № 643/3042/20 розглядалося клопотання Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава про тимчасовий доступ до документів ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019170000000173 від 11 березня 2019 року за частиною другою статті 364 КК України, де встановлено, що в діях посадових осіб ГУНП в Харківській області вбачаються ознаки зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, що вчинялися з метою отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб під час здійснення робіт з переобладнання та ремонту автомобілів, чим спричинено тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків державі. Вони добровільно надали документи і більше питань у правоохоронців до них не було. На запит представника позивача від 25 серпня 2020 року до Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Полтава про наслідки досудового розслідування по згаданому кримінальному провадженні відповідь не надійшла.
		 
		Отже, фіктивність ремонту автомобілів для поліції ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» жодним чином не встановлена, а надання правоохоронцям тимчасового доступу до документів ТОВ не тягне за собою встановлення факту фіктивності здійснення послуг ремонту.
		 
		Позивачі уважали, що в зв`язку з тим, що назва та адреса ТОВ, що «фіктивно надає послуги», зазначено в статті, спричинено шкоду діловій репутації позивача і вказана інформація була доведена до невизначеного кола осіб, оскільки поширена в загальнодоступній мережі Інтернет.
		 
		ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» та ОСОБА_1 просили:
		визнати, що інформація зазначена ОСОБА_2 на сайті: ІНФОРМАЦІЯ_1 в назві статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» є недостовірною та завдає шкоди діловій репутації ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» й ОСОБА_1 ;
		зобов`язати ОСОБА_2 на сайті zbk.org.ua спростувати інформацію «ІНФОРМАЦІЯ_3» шляхом розміщення співмірної публікації повного тексту рішення суду;
		стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» судові витрати 24 088 грн, з яких витрати на правову допомогу 19 880 грн, судовий збір 908 грн, витрати на виготовлення експертного висновку 3 300 грн та на користь ОСОБА_1 15 530 грн витрат на правову допомогу.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року позовні вимоги ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія», ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Визнано, що інформація зазначена ОСОБА_2 на сайті: ІНФОРМАЦІЯ_1 в назві статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» є недостовірною та завдає шкоди діловій репутації ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» й ОСОБА_1 . 
		 
		Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати інформацію «ІНФОРМАЦІЯ_3» на сайті zbk.org.ua шляхом розміщення резолютивної частини рішення суду.
		 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
		інформація поширена ОСОБА_2 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 в назві статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» та її директора   ОСОБА_1 , оскільки вона містить фактичні твердження про вчинення ОСОБА_1 з використанням службових повноважень протиправних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України. За відсутності вироку суду щодо ОСОБА_1 поширення ОСОБА_2 вказаної інформації порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивачів. Поширена інформація не є оціночними судженнями, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами. Таким чином, позивачі довели факт поширення про них негативної та недостовірної інформації, яка принижує їх честь, гідність та ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням;
		висновки суду узгоджуються з правовими позиціями висловленими в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 398/4136/15-ц (провадження N 61-38478св18) та від 8 травня 2019 року у справі N 761/37180/17 (провадження N 61-4265св19), та що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46): «необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року»;
		оскільки позов задоволено, то з відповідача слід стягнути на користь позивачів сплачений ними судовий збір при зверненні до суду з заявою про забезпечення доказів до пред`явлення позову та судовий збір сплачений при поданні позову до суду в сумі 2 043 грн, що підтверджено документально;
		розмір коштів витрачених позивачем ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» на правову допомогу згідно наданого розрахунку, який судом перевірений та визнаний обґрунтованим, становить 34 480 грн, що підтверджено, протоколами узгодження договірних цін, актами приймання правових послуг, платіжними дорученнями про перерахування ними коштів на рахунок АО «Борзих та партнери», ОСОБА_1 10 530 грн, що і слід стягнути з відповідача на їх користь. Оцінюючи розмір адвокатських витрат суд керувався критерієм реальності таких витрат, розумності їх та принципами справедливості та верховенства права, зважаючи на складність справи;
		експертний висновок за результати проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережи Інтернет виготовлений 01 жовтня 2020 року дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» вартістю 3 300 грн, висновок експерта № 9918 за результатами сематико-текстуального дослідження складений 09 лютого 2022 року Незалежним інститутом судових експертиз вартістю 21 000 грн, є доказами одержаними з порушенням порядку встановленому законом, оскільки експерти не попереджались про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків;
		заява позивачів про поновлення процесуального строку задоволенню не підлягає, оскільки інформація, яку позивачі просять визнати недостовірною та спростувати була поміщена в мережі Інтернет 18 серпня 2020 року, а позивачі із позовом до суду звернулися 28 травня 2021 року.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що інформація, поширена ОСОБА_2 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 в назві статті «ІНФОРМАЦІЯ_3», - є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» та її директора   ОСОБА_1 , оскільки містить фактичні твердження про вчинення ОСОБА_1 з використанням службових повноважень протиправних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України. За відсутності вироку суду щодо ОСОБА_1 , поширення ОСОБА_2 вказаної інформації порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивачів. Поширена інформація не є оціночними судженнями, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами. Враховуючи те, що позивачі довели факт поширення про них негативної та недостовірної інформації, яка принижує їх честь, гідність та ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позову в частині визнання, що вказана інформація, зазначена ОСОБА_2 на зазначеному сайті, є недостовірною та завдає шкоди діловій репутації ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» й ОСОБА_1 ;
		суд першої інстанції зробив правильний висновок про зобов`язання ОСОБА_2 спростувати інформацію «ІНФОРМАЦІЯ_3» на сайті zbk.org.ua шляхом розміщення резолютивної частини рішення суду, що є належним і достатнім способом захисту порушених прав позивачів внаслідок публікації відповідачем недостовірної інформації щодо них та її спростування. Відмовивши у задоволенні іншої частини вимог щодо розміщення співмірної публікації повного тексту рішення суду;
		суд першої інстанції правильно здійснив розподіл судових витрат, враховуючи положення статей 133-141 ЦПК України;
		висновки суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів апеляційного суду, узгоджуються з наведеними в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц (провадження N 61-38478св18) та від 8 травня 2019 року у справі № 761/37180/17 (провадження N 61-4265св19) висновками та відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46), де зазначено, що «необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року»;
		посилання відповідача про те, що розміщена ОСОБА_2 інформація на сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 в назві статті «ІНФОРМАЦІЯ_3», є оціночними судженнями, - не заслуговують на увагу, оскільки вона містить фактичні твердження про вчинення ОСОБА_1 з використанням службових повноважень протиправних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України. Вирок суду, що набрав законної сили, щодо ОСОБА_1 , який є директором ТОВ Торговельно-сервісна компанія», щодо якої відповідачем поширено інформацію, яка є предметом спору, не ухвалювався. Отже, поширення ОСОБА_2 вказаної інформації порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивачів;
		в апеляційній скарзі відповідач та його представник в суді апеляційної інстанції вказував, що у назві статті не міститься назва фірми позивача і прізвище її директора ОСОБА_1 , що на думку апелянта не надає читачу статті визначити, до кого саме відноситься слово «фіктивність» у назві статті. Вказані доводи не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки зміст статті, розміщеної відповідачем, дає можливість визначити, до якої саме юридичної особи відноситься назва вказаної статті;
		оцінюючи розмір адвокатських витрат, місцевий суд керувався критерієм реальності таких витрат, розумності їх та принципами справедливості та верховенства права, зважаючи на складність справи, та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача ТОВ «ТСК» 36 080 грн витрат на правничу допомогу. Тоді як відповідачем не доведено наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та їх неспівмірність.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		ОСОБА_2 31 березня 2023 року засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, в якій просив: скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову; стягнути із позивачів сплачений судовий збір з подання касаційної скарги.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		поширена ОСОБА_2 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 в назві статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» не містить фактичні твердження про вчинення ОСОБА_1 з використанням службових повноважень протиправних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України. У цій статті відсутнє звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення. Вказане речення є заголовком, містить судження, що має фактичну основу;
		суди залишили поза увагою ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 02 червня 2020 року у справі № 643/3042/20;
		журналісти вправі довести до громадян інформацію, яка очевидно мас суспільне значення;
		позивачі не довели, що поширення оспорюваної інформації призвело до порушення особистих немайнових прав. Позивачі не доводять наявності існування порушень у вигляді приниження честі, гідності або зниження ділової репутації юридичної особи;
		апеляційний суд послався на положення частини третьої статті 277 ЦК України (презумпції добропорядності), яка була виключена у 2014 році;
		суди не врахували, що публікація становить публічний інтерес, оскільки тема стосувалася учасників публічних закупівель, які планували надавати послуги за публічні кошти.
		 
		Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються у частині задоволених позовних вимог. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
		 
		09 травня 2023 року ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» та ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просять залишити оскаржені рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		 
		У відзиві позивачі зазначають, що оспорювана інформація є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» та її директора, оскільки містить фактичні твердження про вчинення ОСОБА_1 з використанням службових повноважень протиправних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України. За відсутності вироку суду щодо ОСОБА_4 , поширення відповідачем вказаної інформації порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивачів. Поширена інформація не є оціночними судженнями, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами. Відповідач у назві публікації безпідставно звинуватив позивачів у кримінальному правопорушенні, констатував факт кримінального правопорушення. Саме словосполучення «фіктивно ремонтувала» завідомо несе негативний характер, а у поєднанні із зазначенням суб`єктів господарських правовідносин є безпідставним звинуваченням позивачів у вчиненні кримінального правопорушення. Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що поширена інформація, з огляду на презумпцію невинуватості, містить фактичні твердження про вчинення позивачами з використанням службових повноважень протиправних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» було виключено частину третю статті 277 ЦК України. Проте вказана концепція, не дивлячись на її виключення з ЦК України, активно використовується судами усіх інстанцій. Так, у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі №905/902/20 вказано, що: «негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації». Позивачі є приватними особами, а не публічними - адже вони не використовують державні ресурси та не відіграють роль у громадському житті.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року: відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року відмовлено.
		 
		01 травня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року: клопотання ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія», ОСОБА_1 , про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено; продовжено ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія», ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 ;  справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 27 квітня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 червня 2020 року у справі № 334/11068/15-ц; від 11 червня 2020 року у справі № 757/1884/15-ц; від 03 червня 2020 року у справі № 712/1141/18; від 20 травня 2020 року у справі № 758/12586/15; від 13 листопада 2019 року у справі № 758/2393/16-ц; від 11 липня 2019 року у справі № 757/11361/17-ц; від 17 квітня 2019 року у справі № 760/11161/17; від 06 лютого 2019 року у справі № 761/28992/15-ц; від 21 січня 2019 року у справі № 757/11377/17-ц; від 16 травня 2018 року у справі № 757/15956/16-ц; від 20 березня 2019 року у справі № 758/14324/15-ц; від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц; від 24 квітня 2019 року у справі № 569/5269/16-ц; від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц; від 11 вересня 2019 року у справі № 757/40646/17-ц; від 20 лютого 2020 року у справі № 462/4634/17; від 27 травня 2020 року у справі № 757/72390/17-ц; від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18; від 21 вересня 2022 року у справі № 761/20713/19; від 26 жовтня 2022 року у справі № 203/4088/20; від 26 жовтня 2022 року у справі № 753/13197/18; від 10 липня 2018 року у справі № 910/15148/17; від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц; від 15 квітня 2019 року у справі № 182/6720/17; від 21 квітня 2022 року у справі № 466/4078/20; від 11 лютого 2019 року у справі № 725/5585/16; від 24 квітня 2019 року у справі № 569/5269/16-ц; від 07 вересня 2020 року у справі № 490/3098/17; від 14 серпня 2020 року у справі № 757/23148/18-ц; від 18 квітня 2018 року у справі № 761/16062/16-ц.
		 
		Фактичні обставини
		 
		Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_6 на електронному ресурсі Залізниця без корупції zbk.org.ua на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4, який знаходиться в загальнодоступній мережі Інтернет та до якого має доступ невизначене коло осіб, була поміщена стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» такого змісту: «ЦТС «Ліски» оголосили тендер на капітальний ремонт вантажних автомобілів. Очікувана вартість тендеру складає 600 тис. грн. За цю суму виконавець робіт має провести капітальний ремонт вантажному автомобілю MAN 26.412 2001-го року випуску. В тендері брали участь дві фірми: ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» й ТОВ «Трак Авто», які подали свої пропозиції з різницею в одну годину. Форма реєстру отриманих тендерних пропозицій. 1. Номер процедури закупівлі в електронній системи закупівель: UA-2020-06-05-002604-b.
		 
		2. Найменування учасника ТОВ «ТРАК АВТО» 3. Код згідно з ЄДРПОУ учасника 42301507 4. Дата та час подання тендерних пропозицій 30 червня 2020 09:33
		 
		ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ» 3. Код згідно з ЄДРПОУ учасника 37091926
		 
		4. Дата та час подання тендерних пропозицій 30 червня 2020 10:28.
		 
		У торгах на даний лот ТОВ Трак Авто» виставило максимальну вартість, а фірма «Торгівельно-сервісна компанія» запропонувало ціну на 50 тисяч нижчу від очікуваної вартості, що і дозволило їй перемогти, адже жодна з фірм не змінювала вартості протягом торгів. Директором ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» є ОСОБА_1 . Зареєстрована фірма в житловому будинку у Харкові на вулиці Академіка Павлова, 44.
		 
		Фірма проходить у кримінальному провадженні № 643/3042/20 де остання, за версією слідства, здійснювала ремонт автомобілів для ГУ поліції в Харківській області в той момент, коли автомобілі були в справному стані та згідно дорожнього листа знаходилися на патрулюванні.
		 
		Далі стаття містить скрін-шот з Єдиного реєстру судових рішень, де вказано категорія справи, номер судового провадження, про що справа та про час прийняття рішення, дата набрання законної сили і частково текст самого судового рішення, де виділено інформацію такого змісту: «Так, наприклад, на ремонт службового автомобіля Ford Tranzit згідно платіжного доручення №1543 від 18.07.2018 на рахунок ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» було перераховано 30 173 грн. Згідно документів ремонт відбувався 16.07.2018, тоді, як того ж дня згідно дорожнього листа №1252 від 16.07.2018 автомобіль був у справному стані та фактичний час його роботи на добу склав 24 години».
		 
		Згідно повідомлення ТОВ «Хостінг Україна» за № 3017 від 20 квітня 2021 року, на виконання ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року про забезпечення доказів до подання позовної заяви, веб-сайт «zbk.org.ua» та домен «zbk.org.ua» зареєстровані на ім`я відповідача ОСОБА_2 , що він і підтвердив в судовому засіданні, як і те, що саме він помістив на вказаному сайті статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		 
		В ухвалі слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 02 березня 2020 року, на яку посилається відповідач, як на джерело офіційної інформації, яку він використав у своїй статті, йдеться про надання слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтава тимчасовий доступ до документів з можливістю їх вилучення у ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія», а саме: договорів з ГУ НП в Харківській області на проведення ремонту або переобладнання автомобілів, які здійснювалися протягом 2018-2019 років, всіх бухгалтерських документів, які складалися за результатами проведених зазначених вище робіт та їх оплата (бухгалтерського обліку або оперативного обліку ремонтних робіт, первинних документів, що підтверджують розрахунки ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» з ГУ НП в Харківській області, актів виконаних робіт), нарядів-замовлень на виконання послуг для ГУ НП в Харківській області за 2018-2019 роки, будь-яких інших документів, які підтверджують виконання робіт для ГУ НП в Харківській області протягом 2018-2019 років, а також оригіналів журналів в`їзду/виїзду на станцію СТО для проведення технічного огляду та надання послуг з ремонту за 2018-2019 роки.
		 
		Згідно повідомлення начальника першого слідчого відділу (з дислокацією в м. Полтава) Територіального управління Державного бюро розслідувань за №9648/15-02-1 від 07 грудня 2021 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62019170000000173 від 11 березня 2019 року щодо ОСОБА_1 не складався, повідомлення про підозру останньому не вручалося.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).
		 
		Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу (частина перша статті 94 ЦК України).
		 
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
		 
		Аналіз статті 5 ЦК України свідчить, що зазвичай чинність актів цивільного законодавства не обмежена певним строком, якщо в них не передбачено іншого. Тобто акт цивільного законодавства є чинним до його скасування у встановленому порядку. Про скасування акту цивільного законодавства чи цивільно-правової норми може бути прямо вказано в новому акті цивільного законодавства. 
		 
		У частині третій статті 277 ЦК України (у редакції, чинній станом на 28 березня 2014 року) передбачалося, що «негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного».
		 
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 1170-VII від 27 березня 2014 року, що набрав чинності 19 квітня 2014 року, частину третю статті 277 ЦК України виключено.
		 
		Тому чинне законодавство з 19 квітня 2014 року не містить презумпції добропорядності і відсутні підстави для застосування такої конструкції при вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації. 
		 
		Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
		 
		Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві (стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		 
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
		 
		Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).
		 
		Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).
		 
		Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 753/13197/18 (провадження № 61-7891св21) зазначено, що:
		«недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Негативною потрібно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 753/13197/18 (провадження № 61-7891св21) вказано, що:
		 
		«суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року).
		Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 278/1638/19 (провадження № 61-3525св21).
		У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18) зроблено висновок, що згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи, або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес. 
		За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності.
		Судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
		Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.
		Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
		Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18 (провадження № 61-21258св19) вказано, що:
		«вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.
		Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина перша та друга статті 30 Закону України «Про інформацію»).
		Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).
		При зверненні до суду з позовом до ОСОБА_3 позивачі просили: визнати недостовірною інформацію, опубліковану та поширену ОСОБА_3 на власній сторінці в мережі Facebook, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_1», де зазначено, про те, що ОСОБА_1 є - «авторитет», «правая рука криминального авторитета ОСОБА_12 по кличке « ОСОБА_12 »»; зобов`язати ОСОБА_3 протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити цю публікацію та опублікувати спростування під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6» із вказівкою, що така інформація є недостовірною та не відповідає дійсності, а також відшкодувати компенсацію моральної шкоди, а також визнати недостовірною інформацію про ОСОБА_2 , а саме інформацію про те, що він «известный в определенных кругах под именем «ОСОБА_2», «лидер организованный преступной группировки», «криминальный авторитет «ОСОБА_2», які опубліковані в мережі Інтернет на офіційній сторінці ОСОБА_3 в мережі Facebook, в статті журналіста під назвою - « ІНФОРМАЦІЯ_1», зобов`язати ОСОБА_3 протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили вилучити цю інформацію шляхом її видалення та опублікувати спростування під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6» із вказівкою, що така інформація є недостовірною та не відповідає дійсності, а також відшкодувати компенсацію моральної шкоди.
		Колегія суддів вважає, що зазначення ОСОБА_3 у публікації того, що ОСОБА_1 «авторитет», «правая рука криминального авторитета ОСОБА_12 по кличке « ОСОБА_12 »», а ОСОБА_2 - «криминальный авторитет « ОСОБА_2 »», є оціночними судженнями, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності.
		Такі висловлювання є вираженням суб`єктивної думки і поглядів ОСОБА_3 і не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації позивачів. У публікації, викладеній ОСОБА_3 , міститься текст, виділений лапками: «« ОСОБА_2, известный в определенных кругах под именем « ОСОБА_2», проходил по материалам МВД как лидер организованный преступной группировки. Пик активности этой ОПГ приходился на период 2000-2004 годов. В 2005 году он покинул территорию Украины, ряд членов его группировки были задержаны, а сама группировка была фактически разгромлена». Після цієї цитати міститься посилання на сайт ІНФОРМАЦІЯ_20, на якому була раніше розміщена така інформація».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 398/3086/19 (провадження № 61-9893св20) зазначено, що:
		«за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
		Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.
		Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
		[...]
		Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, пункт 46).
		Суд враховує при цьому правову позицію ЄСПЛ щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
		Отже, при оцінці твердження про поведінку третьої особи, інколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (справа Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11)».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 127/30294/18 (провадження № 61-21899св19) вказано, що: 
		«суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року користувач ОСОБА_2 на сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3ІНФОРМАЦІЯ_4 поширив інформацію наступного змісту: 
		«Мошенник! #Аферист ОСОБА_1 Внимание всем кто может знать этого человека. Это бессовестный аферист и мошенник! Который занимается обманом людей завладевая их деньгами, оскорбляя их достоинство и угрожая физической расправой за просьбы вернуть деньги обратно. Называет себя ОСОБА_1, проживает в ІНФОРМАЦІЯ_2. В данный момент известен факт обмана как минимум трёх человек. Передайте по возможности эту информацию своим знакомым и Будьте осторожны!».
		[...]
		«вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.
		При скасуванні рішення суду першої інстанції, апеляційний суд визнавши створену ОСОБА_2. та розміщену на його сторінці інформацію недостовірною, не узяв до уваги, що оспорювана інформація є оціночним судженням, а тому зробив помилковий висновок про часткове задоволення позову.
		Натомість суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що оспорювана інформація є суб`єктивною думкою автора, висловленою в образливій для позивача формі, та не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані (в чому полягають шахрайські дії позивача, чим доводиться шахрайство останнього тощо). Крім того у інформації, що є предметом судового захисту, є висловлення, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 203/360/20 (провадження № 61-17422св20) зазначено, що: 
		«чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
		Верховний Суд зауважує, що хоча опублікована відповідачем спірна інформація й містить елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.
		При цьому шахрай - це той, котрий дурить інших, зловживаючи їх довірою, в корисливих цілях; аферист, пройдисвіт, злодій, ошуканець, обманщик, проноза, пройда, крутій, брехун, людина, нечиста на руку.
		Застосування у спірній статті слова «шахрай» не можна розцінювати як звинувачення позивача у кримінальному правопорушенні, оскільки таке слово може носити склад провокативного забарвлення і може мати різні поняття щодо діяльності особи.
		Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що спірна стаття не містить будь-яких фактичних відомостей, тверджень чи звинувачень у вчиненні позивачем конкретних кримінальних правопорушень.
		Баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію не було порушено. Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції. Крім того, матеріали справи не містять доказів стосовно того, що відповідач публічно звинуватив позивача у вчиненні злочину, а тому посилання позивача на те, що зміст статті щодо нього є фактичним твердженням про вчинення злочину, є помилковими.
		Суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши вищенаведені правові норми та усталену практику ЄСПЛ, надавши належну правову оцінку наданим сторонами доказам, із дотриманням норм процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у зв`язку з тим, що спірна інформація носить характер оціночних суджень, є суб`єктивною думкою відповідача щодо діяльності позивача та не може бути ним спростована.
		Таким чином, установивши, що вжиті в оскаржуваній публікації відповідачем висловлювання щодо позивача відображають лише власну оцінку реальних подій, висловлену у формі оціночних суджень, критичних зауважень, припущень, а тому не є недостовірною інформацією, що відповідно до статті 277 ЦК України підлягає спростуванню, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 761/30016/15-ц (провадження № 61-25065св18) зазначено:
		«Судами попередніх інстанцій установлено, що інформація, яку просить спростувати позивач, а саме: «... ОСОБА_1 намагається роздути скандал, щоб уникнути покарання за розтрату коштів та ухилення від сплати податків... Загальна сума збитків складає 200 млн. грн: 175 млн. - це було безперечно перераховано на фіктивне підприємство, а потім переведено готівкою, 25 млн. - це не сплачено податків..», була поширена у зв`язку з проведенням розслідування Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань ДФС України та фактично містить оцінку діяльності позивача.
		З огляду на характер мовно-стилістичних засобів, вказана інформація не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані. За своїм змістом така інформація є не що іншим, як оціночними судженнями. Крім того, у висловах: «Загальна сума збитків складає 200 млн. грн: 175 млн. - це було безперечно перераховано на фіктивне підприємство, а потім переведено готівкою, 25 млн. - це не сплачено податків..» відсутні посилання на особу позивача.
		Частина інформації, яку просить спростувати позивач: «15» грудня на 11 годину його мали запросити в суд для того, щоб визначити міру запобіжного заходу.» є достовірною та підтверджується доказами, зокрема, повідомленням захисника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, яке адресоване заступнику начальника першого відділу ГСУ ФР ДФС України майору податкової міліції ОСОБА_5.
		Таким чином, враховуючи положення статті 277 ЦК України, статті 30 Закону України «Про інформацію», суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недостовірною та спростування поширеної інформації».
		 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		 
		У справі, що переглядається:
		в позові позивачі просили визнати, що інформація зазначена ОСОБА_2 на сайті: ІНФОРМАЦІЯ_1 в назві статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» є недостовірною та завдає шкоди діловій репутації ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» й ОСОБА_1 ;
		суди не звернули увагу, що ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності. Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом;
		суди не враховали, що оспорювана інформація є суб`єктивною думкою автора та ця інформація не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані;
		суди не звернули уваги на те, що словосполучення «фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі …» у назві статті огляду на характер мовно-стилістичних засобів, вказана інформація не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані, за своїм змістом така інформація є нічим іншим, як оціночними судженнями;
		викладена інформація є вираженням суб`єктивної думки відповідача, фактично коментарем тієї ситуації, яка склалась навколо проведення тендеру на капітальний ремонт вантажних автомобілів, де перемогло ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія». Вислови у статті не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені;
		поза увагою апеляційного суду залишилось те, що чинне законодавство з  квітня 2014 року не містить презумпції добропорядності і відсутні підстави для застосування такої конструкції при вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації.
		 
		За таких обставин, суди зробили помилковий висновок про задоволення позову.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити; судові рішення в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
		 
		ОСОБА_2 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 064,50 грн та касаційної скарги у розмірі 4 086 грн. Тому з позивачів на користь відповідача належить стягнути по 3 575,25 грн з кожного.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		 
		Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у частині задоволених позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія», ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною та її спростування скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
		 
		У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія», ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною та її спростування відмовити.
		 
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» на користь ОСОБА_2 3 575,25 грн сплаченого судового збору.
		 
		Стягнути зОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 575,25 грн сплаченого судового збору.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     Н. О. Антоненко
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...