Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 621/632/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2023.
Дата набрання законної сили: 24.05.2023
Номер судового провадження: 61-13172ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                
		24 травня 2023 року
		м. Київ
		справа № 621/632/22
		провадження № 61-13172св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 28 липня 2022 року під головуванням судді Овдієнко В. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у складі колегії суддів Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації,
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права і свободи, принижує честь, гідність і ділову репутацію інформацію, поширену у відео  ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebоок, а саме: «Добрий день шановна громада. Сьогодні 12 квітня 2022 року подивіться от ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 позрізали дуби. Ізгадили весь парк. Позбирали позрізали лише цінне дерево, дуб. А ось люди вони не вспіли за цю ніч. Ізгадили територію больниці. Вони ось красиво нарізали. Ось такі дуби стояли, сторічні дуби. Ось така картина, поки одні воюють, інші набивають собі кармани, так як це називається мародерство в законі або як це можна назвати. Поки в одних комендантський час, а інші вивозять. Спрашують де брати кошти, я скажу, є воровський общак, тисячі машин лісу вивезли з нашого Скрипаївського лісгоспу, продали кучу дров. Їх всі кришують тому що головні мародери наші лісники. Я звертаюся до голови Чугуївського району пришліть сюди комісію, відстороніть ОСОБА_1 Слобожанської ОТГ, ця людина була призначена ОСОБА_5 і до сих пір ця людина розмовляє російською мовою, являється наставником ОСОБА_6 . В нас в магазинах торгують гуманітарною, це не прекращається…»; зобов`язати ОСОБА_2 у 3-денний строк з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили спростувати поширену на своїй персональній сторінці в соціальній мережі Facebоок інформацію у такий самий спосіб, як вона була поширена, - опублікуванням відео спростування; зобов`язати відповідача видалити інформацію, що принижує честь, гідність, ділову репутацію позивача зі своєї персональної сторінки у соціальній мережі Facebоок.
		В обґрунтування позову зазначив, що 17 квітня 2022 року ОСОБА_2 у мережі Інтернет, а саме на своїй сторінці у Facebоок виклав відео (ІНФОРМАЦІЯ_2) в якому зазначив вищенаведену інформацію.
		Поширена ОСОБА_2 про нього інформація є негативною, недостовірною та порушує його особисті немайнові права, ганьбить його честь, гідність і завдає шкоди діловій репутації як посадовій особі органу місцевого самоврядування - селищному голові Слобожанської селищної ради.
		Висловлювання ОСОБА_2 містить інформацію про вчинення ним злочину й порушення ним законодавства, які не доведені. При цьому зміст відео свідчить про те, що негативна інформація стосовно нього була доведена до відома громадян Чугуївського району Харківської області із метою формування негативної думки людей щодо його діяльності, а не з метою ініціювання проведення передбачених законодавством перевірок.
		Вислови ОСОБА_2 на його адресу не є оціночними судженнями в розумінні статті 30 Закону України «Про інформацію», порушують його права, гарантовані статтею 62 Конституції України, та перевищують межі допустимої критики щодо публічних осіб, а тому принижують його честь, гідність та ділову репутацію.
		Розміщена і поширена щодо нього інформація є недостовірною, має на меті довести до відома необмеженої кількості осіб викривлену інформацію про його діяльність, як громадянина України, як селищного голови, перекрутити зміст його виступів у соціальних мережах, створити враження про вчинення ним злочину проти основ національної безпеки України, є неправдивою і поширення такої інформації принижує його честь, гідність та завдає шкоди його діловій репутації.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Зміївський районний суд Харківської області рішенням від 28 липня 2022 року у задоволенні позову відмовив.
		Полтавський апеляційний суд постановою від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
		Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 28 липня 2022 року залишив без змін.
		Суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_2 не заперечував факт поширення інформації способом та зі змістом, про які стверджує позивач у позовній заяві. Тому, сам факт поширення цієї інформації відповідачем не підлягає доказуванню.
		Разом з тим, в цілому зазначена інформація подана у вигляді коментарів, наданих під час відеозйомки на місцях порубки дерев. Ця інформація містить оціночні судження відповідача з приводу діяльності позивача як селищного голови, що стосується фактів вирубки дерев на території об`єднаної територіальної громади, а також і з приводу його політичних поглядів.
		При цьому, факти вирубок не заперечувалися позивачем.
		Відповідач заперечував, що мав на меті принизити честь, гідність або ділову репутацію позивача, стверджував, що керувався мотивами боротьби за справедливість, коли повідомляв у соцмережах про варварське, на його думку, знищення ділової деревини.
		Водночас, позивач не довів, що інформація поширена відповідачем «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості власних суб`єктивних тверджень про факти, що були зафіксовані ним на відео.
		Отже, в поширеному відповідачем відео відсутня недостовірна інформація, а за висловлювання оціночних суджень відповідач не може бути притягнутий до відповідальності.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		В грудні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 28 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
		Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц,                    від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17, від 24 жовтня 2018 року у справі               № 161/4052/16-ц.
		Разом з тимкасаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - ні. Також, межа допустимої критики щодо державного службовця визначається з урахуванням конкретних обставин і може бути ширшою, ніж щодо приватної особи. Проте, фактичні твердження про вчинення позивачем дій, що містять ознаки злочину, порушують презумпцію невинуватості та негативно впливають на немайнові права позивача.
		Суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги такі обставини: низку рішень селищної ради; експертний звіт (позитивний) щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом «Капітальний ремонт зелених насаджень з видаленням, кронуванням і санітарною обрізкою, заміною аварійних та всихаючих дерев, та облаштуванням зон відпочинку на території населених пунктів Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області» від 20 липня 2021 року № 21-0260/01-21; акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню від 17 серпня 2021 року № 78.
		Заявник вказує, що поширена відповідачем інформація про позивача є негативною, недостовірною та порушує його особисті немайнові права, ганьбить його честь, гідність і завдає шкоди діловій репутації як посадовій особі органу місцевого самоврядування та як громадянину України.
		Крім того, суд не дослідив з власної ініціативи оригінал електронного доказу, копію якого було надано в паперовому вигляді. Також, суд першої інстанції в порушення статті 78 ЦПК України прийняв як доказ відеозапис наданий відповідачем.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 02 лютого 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Зміївського районного суду Харківської області.
		Справа № 621/632/22 надійшла до Верховного Суду 20 лютого 2023 року.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 обіймає посаду селищного голови Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області.
		Звертаючись до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_1 послався на те, що                    ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі Facebook на особистій сторінці відповідача за посиланням: (ІНФОРМАЦІЯ_2), у публічному повідомленні в мережі Інтернет, була поширена невизначеному колу осіб, публікація, мовою оригіналу: « Добрий день шановна громада. Сьогодні 12 квітня         2022 року подивіться от ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 позрізали дуби. Ізгадили весь парк. Позбирали позрізали лише цінне дерево, дуб. А ось люди вони не вспіли за цю ніч. Ізгадили територію больниці. Вони ось красиво нарізали. Ось такі дуби стояли, сторічні дуби. Ось така картина, поки одні воюють, інщі набивають собі кармани, так як це називається мародерство в законі або як це можна назвати. Поки в одних комендантський час, а інші вивозять. Спрашують де брати кошти, я скажу, є воровський общак, тисячі машин лісу вивезли з нашого Скрипаївського лісгоспу, продали кучу дров. Їх всі кришують тому що головні мародери наші лісники. Я звертаюся до голови Чугуївського району пришліть сюди комісію, відстороніть ОСОБА_1 Слобожанської ОТГ, ця людина була призначена ОСОБА_5 і до сих пір ця людина розмовляє російською мовою, являється наставником ОСОБА_6 . В нас в магазинах торгують гуманітарною, це не прекращається…»
		На підтвердження своїх вимог до позову надав роздрук з інтернетмереж відео та коментарів (а. с. 10-21).
		Крім того, встановлено, що рішенням Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 22 липня 2021 року № 277, затверджено проектно-кошторисну документацію за робочим проектом «Капітальний ремонт зелених насаджень з видаленням, кронуванням і санітарною обрізкою, заміною аварійних та всихаючих дерев та облаштуванням зон відпочинку на території населених пунктів Слобожанської селищної ради», розроблену Товариством з обмеженою відповідальністю «Благоустрій-Сід», загальною кошторисною вартістю 9 993,37 грн, у тому числі: будівельні роботи - 6 704,05 грн, устаткування, меблі, інвентар -                  307,20 грн, інші виграти - 2 982,11 грн (а. с. 52).
		Згідно з експертним звітом (позитивний) щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом «Капiтальний ремонт зелених насаджень з видаленням, кронуванням i санітарною обрізкою, заміною аварійних та всихаючих дерев та облаштуванням зон відпочинку на території населених пунктів Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області» від 20 липня 2021 року № 21-0260/01-21, заявлена кошторисна вартість, передбачена наданою кошторисною документацією, у поточних цінах станом на 19 липня 2021 року складала 9 993,37 грн, у тому числі: будівельні роботи 6 704,05 грн; устаткування, меблі, інвентар - 1 307,20 грн; інші витрати - 2 982,11 грн. За результатами розгляду кошторисної - документації та зняття зауважень установлено, що зазначену документацію, яка враховує обсяги робіт, передбачені робочим проектом, складено згідно з вимогами ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва». Загальна кошторисна вартість будівництва у поточних цінах станом на 19 липня        2021 року складає 9 993,37 грн, в тому числі: будівельні роботи - 6 704,05 грн; устаткування, меблі, інвентар - 307,20 грн; інші витрати - 2 982,11 грн (а. с. 53).
		Відповідно до акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню,                 від 17 серпня 2021 року № 29 складеного комісією в складі: голови комісії:            Дубнюк М. М. - заступник Слобожанського селищного голови; члени комісії:           ОСОБА_8 - секретар Слобожанської селищної ради, ОСОБА_9 - начальник виробничої дільниці КП «Комунальник», ОСОБА_10 - депутат Слобожанської селищної ради, ОСОБА_11 - спеціаліст 1 категорії Слобожанської селищної ради, ОСОБА_12 - депутат Слобожанської селищної ради, ОСОБА_13 - староста,   ОСОБА_14 - староста, ОСОБА_15 - староста, ОСОБА_16 - староста,                       ОСОБА_17 - староста, без участі представника Державної екологічної інспекції згідно листа екоінспекції 647-06-07 від 10 лютого 2021 року, комісія оглянула зелені насадження за адресою: територія селища Шелудьківка Чугуївського району Харківської області, обстеження зелених насаджень пов`язано з необхідністю часткового видалення зелених насаджень у зв`язку з їх станом: дерева аварійні, сухостійні, всихаючі, фаутні, пошкоджені хворобами та шкідниками, знаходяться у незадовільному санітарному стані, становлять загрозу безпечній життєдіяльності людей і дорожньому руху; або у зв`язку з іншими причинами: проведенням ремонтних та експлуатаційних робіт в охоронній зоні повітряних ліній електромереж та інших мереж і об`єктів; досягненням деревом вікової межі; відновленням світлового режиму ліквідації наслідків аварійної ситуації, підлягає видаленню 48 дерев (а. с. 54-55).
		Рішенням Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області           від 19 серпня 2021 року № 309, затверджено акти обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню на території населених пунктів Слобожанської селищної ради: акти від 16 серпня 2021 року № 1-10 в смт Слобожанське; акти від 16 серпня                2021 року № 11-13 в с. Донець; акти від 17 серпня 2021 року № 14-17 в с. Геніївка; акти від 17 серпня 2021 року № 18-25 в с. Скрипаї; акти від 17 серпня 2021 року № 26-31 в с. Шелудьківка; акти від 18 серпня 2021 року № 32-33 в с. Лиман; акти від 18 серпня 2021 року № 34-35 в с. Нижній Бишкин; акт від 18 серпня 2021 року № 36 в                               с. Черкаській Бишкин; згідно актів обстеження зелених насаджень видано ордер на видалення зелених насаджень; контроль за виконанням даного рішення покладено на заступника Слобожанського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_18 (а. с. 56-57).
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Ураховуючи викладене та беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Згідно зі статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на звернення до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.
		Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (пункт 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
		При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, враховує положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
		У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказано, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		Таким чином, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість.
		У цій категорії справ суду необхідно надати оцінку балансу права особи, на свободу вираження поглядів, а також права особи на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		Підставою для втручання у право на свободу вираження поглядів, для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної чи юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. При цьому підлягає врахуванню зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, відносно якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.
		Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно з частиною першою статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06 жовтня 2015 року).
		За змістом усталеної практики ЄСПЛ втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
		ЄСПЛ також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.
		Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність як особистих немайнових прав.
		За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
		Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 761/33563/20.
		Статтею 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просив суд: визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права і свободи, принижує честь, гідність і ділову репутацію інформацію, поширену у відео  ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebоок, а саме: «Добрий день шановна громада. Сьогодні 12 квітня 2022 року подивіться от ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 позрізали дуби. Ізгадили весь парк. Позбирали позрізали лише цінне дерево, дуб. А ось люди вони не вспіли за цю ніч. Ізгадили територію больниці. Вони ось красиво нарізали. Ось такі дуби стояли, сторічні дуби. Ось така картина, поки одні воюють, інші набивають собі кармани, так як це називається мародерство в законі або як це можна назвати. Поки в одних комендантський час, а інші вивозять. Спрашують де брати кошти, я скажу, є воровський общак, тисячі машин лісу вивезли з нашого Скрипаївського лісгоспу, продали кучу дров. Їх всі кришують тому що головні мародери наші лісники. Я звертаюся до голови Чугуївського району пришліть сюди комісію, відстороніть ОСОБА_1 Слобожанської ОТГ, ця людина була призначена ОСОБА_5 і до сих пір ця людина розмовляє російською мовою, являється наставником ОСОБА_6 . В нас в магазинах торгують гуманітарною, це не прекращається…»; зобов`язати ОСОБА_2 у 3-денний строк з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили спростувати поширену на своїй персональній сторінці в соціальній мережі Facebоок інформацію у такий самий спосіб, як вона була поширена, - опублікуванням відео спростування; зобов`язати відповідача видалити інформацію, що принижує честь, гідність, ділову репутацію позивача зі своєї персональної сторінки у соціальній мережі Facebоок.
		Судами встановлено, що ОСОБА_1 обіймає посаду селищного голови Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області.
		ОСОБА_2 не заперечував факт поширення інформації способом та зі змістом, про які стверджує позивач у позовній заяві.
		Врахувавши зміст спірної інформації, встановлені обставини у справі, зокрема належність ОСОБА_1 до числа публічних осіб, контекст поширеної інформації, суди дійшли обґрунтованого висновку, що спірна інформація щодо ОСОБА_1 є не фактичним твердженням, а оціночним судженням ОСОБА_2 , відображає його суб`єктивні думки засновані на особистому сприйнятті певних подій та їх власній оцінці.
		Ці судження не можуть бути витлумачені як повідомлення про вчинення                    ОСОБА_1 конкретних правопорушень.
		Доводи касаційної скарги щодо поширення неправдивої інформації про нібито вчинення ним злочину є необґрунтованими, оскільки спірна інформація щодо нього не містить обвинувачень у вчиненні будь-якого злочину.
		Суб`єктивні думки і погляди відповідно до національного законодавства України, положень Конвенції, з урахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК України і не підлягають спростуванню.
		Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені рішення, не дотрималися основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості, є безпідставними.
		Чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами, мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
		Посилання в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17, від 24 жовтня  2018 року у справі № 161/4052/16-ц, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки фактичні обставини справи, яка є предметом касаційного перегляду та у наведених заявником справах не є однаковими. При цьому, питання щодо подібних спірних правовідносин вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи. Судами попередніх інстанцій встановлено всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін, надано належну оцінку поданим сторонами доказам та правильно застосовано вищезазначені норми ЦК України, Конвенції, а також враховано судову практику ЄСПЛ.
		Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
		Щодо судових витрат 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 28 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:І. В. Литвиненко   А. І. Грушицький   Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...