Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/727/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2023. Зареєстровано: 30.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2023.
Дата набрання законної сили: 23.05.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 травня 2023 року Справа № 906/727/22 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Дужич С.П. 
		 
		секретар судового засідання Олійник Т.М.
		 
		за участю представників сторін:
		позивача: не з`явився 
		відповідача 1: Муляра С.О., представника за довіреністю від 02.01.2023 №2
		відповідача 2: не з`явився
		третьої особи: не з`явився 
		прокурора: Христик Н.П., посвідчення №071553 від 01.03.2023
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 09.01.23р. суддею Вельмакіною Т.М. о 13:18 у м.Житомирі, повний текст складено 06.03.23р. у справі № 906/727/22 
		за позовом Керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України
		до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях; Товариства з обмеженою відповідальністю" С.І.Б.Сервіс"
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Житомирського професійного політехнічного ліцею
		про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, повернення майна
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Керівник Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся з позовом, згідно якого просить суд:
		- визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області №11 від 18.07.2019 "Про укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності";
		- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №17-у від 24.09.2019, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. Сервіс";
		- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. Сервіс" повернути нежитлові приміщення площею 161,3 кв.м. майстерні, літ. Г, за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933, у користування Житомирського професійного політехнічного ліцею.
		Позовні вимоги обґрунтовані ст. 203, 215, 220, 793, 795 ЦК України та ст. 69, 80 Закону України "Про освіту".
		Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.01.23 у справі №906/727/22 закрито провадження у справі в частині вимоги про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.Б.Сервіс" у користування Житомирського професійного політехнічного ліцею нежитлових приміщень площею 161,3 кв.м. майстерні, літ. Г, за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933. В решті позовних вимог відмовлено. Повернуто Житомирській обласній прокуратурі з державного бюджету 2481,00 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №1443 від 08.09.2022.
		В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 2, 69, 78, 79, 80 Закону України «Про освіту», постанову Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної власності", ст. 287 ГК України, ст. ст. 9, 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», докази, листи наявні в матеріалах справи, умови договору оренди, ст.21 ЦК України встановив, що передане в оренду відповідачу індивідуально визначене нерухоме майно, - нежитлові приміщення площею 161,3 кв.м. майстерні літ. Г за адресою м. Житомир, вул. Перемоги, 71, входить до будівель майнового комплексу Житомирського професійного політехнічного ліцею, право власності на яке зареєстровано за державою в особі Міністерства освіти і науки України; за Житомирським професійним політехнічним ліцеєм зареєстровано право оперативного управління; при укладенні договору оренди державного майна було дотримано визначеного ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядку укладання відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном; спірний договір містить всі істотні умови, передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна; договір укладено з дотриманням вимог ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту". А тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області №11 від 18.07.2019 "Про укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності". 
		Крім того, з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18, від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18. суд зазначає, що під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
		Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
		Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
		У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області №11 від 18.07.2019, відповідачем визначив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області).
		Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
		Також, з посиланням на ст.ст.203, 215 ЦК України, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17, листи наявні в матеріалах справи, суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що на момент укладення оспорюваного договору оренди, зміст останнього суперечив ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту". Відповідно, суд не встановив і порушення інтересів держави, а саме позбавлення держави можливості забезпечити гарантоване Конституцією України право дітей на одержання якісної професійно - технічної та загальної середньої освіти, збереження мережі навчальних закладів для здійснення останніми освітньої діяльності, із вказаних у позові підстав. Разом з тим, суд зауважує, що вказані прокурором підстави позову фактично стосуються саме стадії виконання договору оренди, однак допущені на цій стадії порушення його умов не можуть бути підставою для визнання договору недійсним. А тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №17-у від 24.09.2019, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. Сервіс" недійсним, тому у задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.
		Разом з тим, з посиланням на ст. 231 ГПК України, враховуючи клопотання прокурора про закриття провадження у справі в частині вимоги про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю" С.І.Б.Сервіс" у користування Житомирського професійного політехнічного ліцею нежитлових приміщень площею 161,3 кв.м. майстерні, літ. Г, за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933 суд прийшов до висновку про необхідність закрити провадження у справі в цій частині.
		Не погодившись із ухваленим рішенням, скаржник звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2023 у справі №906/727/22 в частині відмови у задоволенні позову скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити. 
		Так, з посиланням на ст. 80 Закону України «Про освіту», ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, постанови Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №913/204/18, від 05.08.2020 у справі №913/152/18, постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №906/164/17, зауважує, що твердження суду про те, що використання орендарем спірного приміщення не перешкоджає здійсненню навчально-виховного процесу та не погіршує соціально-побутові умови колективу навчального закладу не спростовують висновку позовної заяви про невідповідність оспорюваного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №17-у від 24.09.2019, вимогам статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та статті 80 Закону України «Про освіту».
		Вважає, також, безпідставними є висновки суду про те, що мета оспорюваного договору «виробничі потреби (обробка металу) із залученням учнів для проходження виробничої практики» свідчить про передачу приміщення в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. 
		Звертає увагу, що при прийнятті рішення суд першої інстанції залишив поза увагою доводи прокурора про те, що метою оспорюваного Договору № 17-у від 24.09.2019 є виробничі потреби (обробка металу) ТОВ «С.І.Б. СЕРВІС», а посилання у п. 1.2 зазначеного договору на можливість залучення учнів для проходження виробничої практики не змінює мету, з якою укладено договір, а саме для власної господарської діяльності, пов`язаної з обробкою металу.
		Крім того, з посиланням на ст. ст. 25, 29 Закону України «Про професійно-технічну освіту» , п.2 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами закладів професійної (професійно-технічної) освіти виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 992 вказує, що розміщення потужностей виробництва підприємства в приміщенні закладу освіти для так званого «забезпечення проходження учнями виробничої практики» суперечить нормам законодавства, що регламентують порядок проходження виробничої практики здобувачами освіти, а також однозначно не належить до видів послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
		Поза увагою суду першої інстанції залишились доводи прокурора про те, що реальною метою укладення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 17-у від 24.09.2019 були виключно виробничі потреби (обробка металу), що належним чином підтверджується листом Житомирського професійного політехнічного ліцею № 184 від 11.08.2022, який долучено до позовної заяви.
		ТОВ «С.І.Б. СЕРВІС» є суб`єктом господарювання, що діє на основі приватної власності та провадить господарську діяльність, яка відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань жодним чином не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
		Зважаючи на указане, сторонами серед умов оспорюваного договору оренди, формально, з метою приховування фактичного використання орендарем майна для комерційних, а не навчальних цілей, узгоджено можливість «залучення учнів для проходження виробничої практики», без подальшого наміру виконання цього положення.
		З посиланням на ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», інформації Житомирського професійного політехнічного ліцею від 11.08.2022 № 184 зауважує про недотримання сторонами оскаржуваного правочину положень ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» (в редакції від 09.08.2019) саме на момент укладення спірного правочину, оскільки майно державного закладу освіти передано не лише для використання за нецільовим призначенням, але і за відсутністю підстав, мети та необхідності проходження учнями ліцею виробничої практики на робочих місцях або потужностях ТОВ «С.І.Б. СЕРВІС».
		Як свідчать матеріали справи, потреби у проходженні учнями Житомирського професійного політехнічного ліцею виробничої практики на ТОВ «С.І.Б. Сервіс» були відсутні як на момент укладення оспорюваного договору, так і протягом усього строку його дії.
		Відмова у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області №11 від 18.07.2019, обґрунтована також тим, що в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області).
		Вказана позиція суду першої інстанції суперечить змісту п. 4 рішення Конституційного Суду України від 8.04.1999 у справі № 1-1/99 від № 3-рп/99.
		На підтвердження задоволення позовних вимог посилається на ст.ст. 11, 16, 21, 393 ЦК України та ст. 19 Конституції України.
		У відзиві на апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури та залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2023.
		Міністерство освіти і науки України, Товариство з обмеженою відповідальністю" С.І.Б.Сервіс" та третя особа відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу вимог ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.
		В судове засідання з`явилися прокурор та представник Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.
		Представники Міністерства освіти і науки України, Товариства з обмеженою відповідальністю" С.І.Б.Сервіс" та третьої особи не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися заздалегідь та належним чином (ухвалу надіслано в електронні кабінети та на електронну пошту сторін).
		Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників позивача, відповідача 2 та третьої особи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.
		В судовому засіданні прокурор (скаржник) підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити.
		Представник Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржене рішення залишити без змін.
		Заслухавши пояснення представника відповідача 1 та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		01.04.2019 директор ТОВ "С.І.Б. СЕРВІС" звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області із заявою, згідно якої просив укласти договір оренди державного нерухомого майна - нежитлових приміщень площею 161,3 кв.м, що перебуває на балансі Житомирського професійного політехнічного ліцею та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, терміном на 2 роки і 364 дні. Також у вказаній заяві зазначено, що приміщення буде використовуватися для виробничих потреб (обробка металу), з залученням учнів ліцею для проходження виробничих практик (а.с. 71).
		03.04.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, керуючись ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", звернулося до Міністерства освіти і науки України з листом №06/865 щодо погодження передачі вищевказаного майна в оренду (а.с. 72).
		Листом від 12.06.2019 за №1/11-5485, Міністерство освіти і науки України надало дозвіл на передачу в оренду державного нерухомого майна (а.с. 73).
		24.06.2019 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області видано наказ №378 (а.с. 74), яким затверджено висновок про вартість об`єкта оренди - нежитлові приміщення майстерні (літ. Г) площею 161,3 кв.м, що перебуває на балансі Житомирського професійного політехнічного ліцею та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ФОП Музичук П.О., що складає 548420,00 грн (п`ятсот сорок вісім тисяч чотириста двадцять гривень 00 копійок) без ПДВ станом на 30.04.2019 (а.с.75).
		18.07.2019 Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях № 11 (а.с. 62) видало наказ, згідно якого вирішено укласти договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності - нежитлових приміщень площею 161,3 кв.м майстерні, літ. Г, що перебуває на балансі Житомирського професійного політехнічного ліцею, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер 02543516.3.АААБИБ933, з Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.Б СЕРВІС", строком на 2 роки 364 дні.
		24.09.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (правонаступник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області), орендодавець)) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. СЕРВІС" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №17-у (далі - Договір (а.с. 63-68)), згідно п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення площею 161,3 кв/м - майстерні, літ. Г (далі - Майно), що перебуває на балансі Житомирського професійного політехнічного ліцею (далі - Балансоутримувач), належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.04.2019 і становить за незалежною оцінкою 548420,00 грн. без ПДВ (П`ятсот сорок вісім тисяч чотириста двадцять грн. 00 коп.). Майно не підлягає приватизації.
		Відповідно до п. 1.2. Договору, майно передається в оренду з метою виробничих потреб (обробка металу), з залученням учнів для проходження виробничої практики.
		Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 24.09.2019 до 22.09.2022 включно (пункт 10.1. Договору).
		24.09.2019 сторони Договору підписали Акт приймання передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 70).
		Прокурор вважає, що вищевказаний наказ виданий, а Договір укладений всупереч імперативних вимог ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", оскільки метою вказаного договору не є надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. А тому вказує про порушення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях імперативних вимог ЗУ Про освіту під час передачі в оренду приміщень Житомирського професійного політехнічного ліцею. Просить визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області №11 від 18.07.2019, визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №17-у від 24.09.2019, вказуючи на приписи ст. 21 ЦК України, ч.7 ст. 179 ГК України, ст. 215, ч.1 ст. 203, п.2 ч.3 ст.6 ЦК України. 
		З посиланням на ч.1 ст. 216, ч. 1 ст. 785 ЦК України, ч.2,3 ст. 202 , ч.2 ст. 208, п.1.ч.1.ст. 287 ГК України, прокурор зазначає, що визнання недійсним договору оренди приміщення має правовим наслідком повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, встановлених законом.
		Також прокурор обґрунтовує позовні вимоги ст. 69 Закону України "Про освіту" та висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 05.08.2020 у справі №913/152/18 та від 20.01.2022 у справі №906/1551/20.
		Згідно клопотання від 15.11.2022 (а.с. 142-145) прокурор просив закрити провадження у справі в частині вимоги зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. Сервіс" повернути нежитлові приміщення площею 161,3 кв.м. майстерні, літ. Г, за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933, у користування Житомирського професійного політехнічного ліцею, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, за відсутністю предмета спору. Обґрунтовуючи подане клопотання прокурор пояснив, що в процесі розгляду справи в суді, відповідачі уклали договір про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.09.2019 №17-у та 07.10.2022 склали Акт про повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. При цьому, прокурор вказав, що підтримує решту позовних вимог, оскільки згідно правових позицій Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 27.11.2018 у справі №12-112гс та Верховного суду - у постанові від 22.01.2020 у справі №394/301/19, розірвання сторонами договору, виконаного повністю, або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним, так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
		Так, слід зазначити, що частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		У відповідності до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Положеннями ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
		Згідно із ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Так, у Законі України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
		Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Системне тлумачення положень ч.3-5 ст.53 ГПК України і ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Разом із тим у розумінні положень п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).
		Перший - "виключний випадок" - передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.
		"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19.
		Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
		Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
		При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
		За вказаного, судова колегія враховує, що на думку прокурора, порушення інтересів держави проявляється в тому, що відбулася протиправна передача в користування об`єкта державної власності, призначеного для освітнього призначення для виробничих потреб (обробка металу), що позбавляє державу можливості забезпечити гарантоване Конституцією України право дітей на одержання якісної професійно-технічної та загальної середньої освіти, збереження мережі навчальних закладів для здійснення останніми освітньої діяльності.
		Обґрунтовуючи підстави звернення до суду в особі Міністерства освіти і науки України, прокурор вказує, що згідно частин 1-3 статті 69 Закону України "Про освіту" державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері та спрямований на забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості освіти та освітньої діяльності. Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом та іншими законами України.
		Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що Житомирська окружна прокуратура, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" 17.08.2022 надіслала Міністерству освіти та науки України повідомлення про виявлені нею порушення ЗУ "Про освіту", з пропозицією вжиття заходів на їх усунення шляхом звернення до суду (а.с. 29-32).
		У листі (відповіді) від 29.08.2022 за №1/9838-22 Міністерство освіти та науки України повідомило, зокрема про те, що Міністерство, як уповноважений орган управління державним майном при прийнятті управлінських рішень діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З посиланням на ст. 284 ГК України, ЗУ Про оренду державного та комунального майна, ст. 761 ЦК України, п.12 ст. 78, ст. 79, 80 ЗУ Про освіту вказало, що з метою додаткових надходжень коштів для забезпечення надійної експлуатації будівель, котельного господарства, інженерних мереж та підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в закладах освіти, ураховуючи нормативно-правові та законодавчі акти, Міністерство надає позитивні висновки щодо надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди, якщо це не погіршує проведення навчального процесу та проживання студентів і учнів у гуртожитках. Водночас у вказаному листі Міністерство проінформувало, що у вільних приміщеннях закладів освіти також розташовуються органи влади, зокрема, територіальні підрозділи прокуратури, Національної поліції, Міністерства внутрішніх справ, тощо. Додатково звернуло увагу, що інформація щодо порушення умов договору оренди від 24.09.2019 №17-у та неналежного використання державного майна у Міністерстві відсутня, тому заходи щодо припинення договору оренди не вживались (а.с. 36). 
		Колегія суддів проаналізувавши зміст зазначеного листа, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ним дійсно підтверджено відсутність у Міністерства освіти та науки України намірів звертатися до суду для усунення наведених прокурором порушень, оскільки Міністерство особисто надає позитивні висновки щодо надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди. Крім того слід врахувати, що Міністерство додатково звернуло увагу і на відсутність у нього інформації стосовно порушення умов договору оренди від 24.09.2019 №17-у та неналежного використання державного майна, наслідком яких могло б бути припинення договору оренди. 
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає звернення прокурора з даним позовом обґрунтованим.
		Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
		Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
		У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
		Як убачається із встановлених обставини у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №17-у від 24.09.2019.
		Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
		Зі змісту ст. 287 ГК України вбачається, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.
		Ст. 1 Закону «Про Фонд державного майна» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
		Згідно із ст. 3 цього ж Закону Фонд державного майна України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Прем`єр-міністра України.
		Частина 1, 3 статті 6 цього Закону встановлює, що Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.
		Регіональні відділення та представництва діють на підставі положень, що затверджуються Головою Фонду державного майна України. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях діє на підставі Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, затвердженого наказом ФДМУ від 22.07.2019 року №402.
		З огляду на викладені положення закону, зміст частини 2 статті 19 Конституції України, накази Фонду Держмайна, його структурних підрозділів мають відповідати Конституції та законам України, не суперечити приписам законодавства.
		За приписами ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду у п`ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном
		Згідно статті 10 Закону "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.
		Як убачається із матеріалів справи, 01.04.2019 директор ТОВ "С.І.Б. СЕРВІС" звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області із заявою, згідно якої просив укласти договір оренди державного нерухомого майна. Також у вказаній заяві зазначено, що приміщення буде використовуватися для виробничих потреб (обробка металу), з залученням учнів ліцею для проходження виробничих практик (а.с. 71). 03.04.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, керуючись ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно листа №06/865 надало до Міністерства освіти і науки України, зокрема висновок, що об`єкт не заборонений до оренди та висновок (пропозиції) щодо умов договору оренди (а.с. 72). Листом від 12.06.2019 за №1/11-5485, Міністерство освіти і науки України надало дозвіл на передачу в оренду державного нерухомого майна (а.с. 73).
		Разом з тим, слід звернути увагу, що суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України "Про освіту".
		Так, за приписами ст. 10 Закону України "Про освіту" невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
		Відповідно до ст. 69 ЗУ "Про освіту", державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері та спрямований на забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості освіти та освітньої діяльності. Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом та іншими законами України. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи проводять інституційний аудит, позапланові перевірки відповідно до цього Закону та згідно з порядками, затвердженими центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Підставою для проведення позапланової перевірки закладу освіти є: - звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило чи може спричинити шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, до якого додаються документи чи їх копії, що підтверджують такі порушення (за наявності); - необхідність перевірки виконання розпорядження про усунення порушень вимог законодавства, виданого за результатами проведення центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти або його територіальним органом попереднього заходу державного нагляду (контролю); - звернення освітнього омбудсмена.
		Так, згідно ч.ч.2, 3 ст. 78 Закону України "Про освіту" фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Засновники відповідних закладів освіти мають право затверджувати переліки платних освітніх та інших послуг, що не увійшли до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		Заклади освіти мають право отримувати фінансування різних видів та з різних джерел, не заборонених законодавством. Державні і комунальні заклади освіти мають право розміщувати власні надходження на поточних рахунках, тимчасово вільні кошти - на депозитах у банках державного сектору, а також самостійно розпоряджатися надходженнями від зазначених коштів з метою провадження діяльності, передбаченої установчими документами (ч. 12 ст. 78 ЗУ № 2145-VIII).
		Відповідно до частини першої статті 79 Закону України "Про освіту" джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, інші джерела, не заборонені законодавством.
		Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
		Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 №906/164/17, від 25.07.2018 №906/143/17, від 10.10.2018 №917/1934/17.
		Відповідно до частин 3 статті 80 Закону України "Про освіту", основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.
		Згідно із ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
		Разом з тим, слід зазначити, що згідно з підпунктом 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" (у редакції чинній на момент укладення спірного договору) навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти.
		Пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.
		Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте, надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
		Невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.
		Аналогічні правові висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, постанові Верховного Суду №913/152/18 від 05.08.2020.
		Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17.
		Крім того, згідно абзацу четвертого частини другої статті 4 Закону України 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» (чинний на момент прийняття оспорюваного рішення) не можуть бути об`єктами оренди об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (крім пам`яток культурної спадщини, нерухомих об`єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників та гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, причалів морських портів).
		В свою чергу частиною другою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» 2163-ХІІ передбачається, що не підлягають приватизації та мають загальнодержавне значення, серед іншого, об`єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.
		Разом з тим, відповідно до абз. 20 ч. 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди як цілісний майновий комплекс, може бути об`єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.
		Приміщення - це частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу (постанова Кабінету Міністрів України № 1442 від 28.10.2004 "Про затвердження Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна").
		Отже, чинне законодавство дозволяє передачу в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що входить до складу об`єкта освіти як цілісного майнового комплексу, а саме: приміщень, споруд та обладнання навчальних закладів, що тимчасово не використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності за умови, якщо це не погіршує соціально-побутових умов колективу відповідного навчального закладу.
		При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вимогами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що не можуть бути об`єктами оренди та не підлягають приватизації об`єкти освіти, а Законом України «Про освіту» визначено випадки передачі закладів освіти в тимчасове користування з обмеженою метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
		Разом з тим, як зазначалося вище, 24.09.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (правонаступник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області), орендодавець)) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. СЕРВІС" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №17-у.
		Так, за умовами договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення площею 161,3 кв/м - майстерні, літ. Г (далі - Майно), що перебуває на балансі Житомирського професійного політехнічного ліцею (далі - Балансоутримувач), належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.04.2019 і становить за незалежною оцінкою 548420,00 грн. без ПДВ (П`ятсот сорок вісім тисяч чотириста двадцять грн. 00 коп.). Майно не підлягає приватизації.
		Таким чином, фактично мета використання орендованого приміщення, визначена у п. 1.2. Договору, а саме з метою виробничих потреб (обробка металу), з залученням учнів для проходження виробничої практики.
		Так, колегія суддів зауважує, що проходження виробничої практики здобувачами освіти закладів професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про професійно-технічну освіту», ст. 29 Закону України «Про професійно-технічну освіту» проводиться на робочих місцях на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності на виробництві чи у сфері послуг.
		Пунктом 2 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами закладів професійної (професійно-технічної) освіти виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 992 чітко регламентовано, що підприємства, установи, організації незалежно від форми власності надають учням, слухачам закладів професійної (професійно-технічної) освіти робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із закладами професійної (професійно-технічної) освіти договорів про навчально-виробничу практику.
		Жодних договорів укладених між сторонами про навчально-виробничу практику матеріали справи не містять.
		Натомість згідно інформації Житомирського професійного політехнічного ліцею від 11.08.2022 № 184, робочі навчальні плани і програми станом на 24.09.2019 (тобто, на момент укладення договору) в частині проходження виробничої практики та виробничого навчання на підприємствах виконувались в повному обсязі. Проходження практики здійснювалось на інших підприємствах Житомирського регіону, а саме: фірма «Опад», КП ЖДТУ ТОВ «КОТЛОЗАВОД» КРІГЕР», «Теплогаз-Сервіс», ТОВ «ЗМК-УКРСТАЛЬ Житомира», ТОВ «OIL HOST», TUT «Елітбуд-1».
		На момент укладення договору ТОВ «С.І.Б. СЕРВІС» не було включене до переліку підприємств, що надають учням, слухачам робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики, що формується Житомирським професійним політехнічним ліцеєм відповідно до п. 2 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами закладів професійної (професійно-технічної) освіти виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 992.
		Також, у період з 24.09.2019 по 12.09.2022 проходження учнями ліцею виробничої практики на базі ТОВ «С.І.Б. СЕРВІС» не здійснювалось, договори щодо проходження виробничої практики з товариством не укладались. Пропозиції щодо надання здобувачам освіти Житомирського професійного політехнічного ліцею робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження виробничого навчання чи виробничої практики від відповідача не надходили, дозволи уповноваженими суб`єктами на проходження виробничої практики (виробничого навчання) учнями Житомирського професійного політехнічного ліцею у навчально-виробничих майстернях, переданих за договором в оренду ТОВ «С.І.Б. СЕРВІС» не надавалися.
		Таким чином на переконання колегії суддів, реальною метою укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 17-у від 24.09.2019 були виключно виробничі потреби (обробка металу).
		Тобто, спірним договором, усупереч забороні, встановленій законодавством, було передано в оренду приміщення для розміщення суб`єкта господарювання та здійснення ним в цьому приміщенні своєї господарської діяльності не пов`язаної з освітнім (навчально-виховним чи науковим) процесом навчального закладу.
		Згідно зі статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (стаття 236 ЦК України).
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Отже, виходячи з викладеного, оскільки оспорюваний договір оренди укладено з порушенням вимог законодавства про освіту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання такого договору оренди недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України, а як наслідок  задоволення позову в цій частині.
		При цьому доводи про укладання договору про забезпечення проведення практики студентів вищого навчального закладу не спростовують вищевикладеного, оскільки відповідач не є особою, пов`язаною з освітньою діяльністю.
		Так, ТОВ «С.І.Б. СЕРВІС» є суб`єктом господарювання, що діє на основі приватної власності та провадить господарську діяльність, яка відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань жодним чином не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Зокрема, основним видом діяльності ТОВ «С.І.Б. СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 41425851) є: установлення та монтаж машин і устаткування, а також інші види діяльності: будівництво інших споруд, н.в.і.у.; електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші будівельно-монтажні роботи; діяльність приватних охоронних служб; обслуговування систем безпеки; проведення розслідувань; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері проводового електрозв`язку; комп`ютерне програмування; консультування з питань інформатизації; діяльність із керування комп`ютерним устаткуванням; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; організація будівництва будівель; будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво доріг і автострад; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.
		Крім того, слід зазначити, що виробнича практика не є видом послуг в розумінні ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» , а є видом практичного навчання, що здійснюється виключно в порядку, визначеному абз. 3 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про професійно-технічну освіту», ст. 29 Закону України «Про професійно-технічну освіту», Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами закладів професійної (професійно-технічної) освіти виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 992, саме на робочих місцях на підприємствах, установах, організаціях на виробництві чи у сфері послуг відповідно до укладених із закладами професійної (професійно-технічної) освіти договорів про навчально- виробничу практику.
		Разом з тим, згідно частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, з-поміж іншого, визнання права, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. 
		Тобто, для визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії необхідно встановити в сукупності дві фактичні обставини, а саме, що останній: 1) суперечить актам цивільного законодавства; 2) порушує цивільні права або інтереси.
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
		За ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
		Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що спірне приміщення передане в оренду відповідачу всупереч забороні, встановленій чинним законодавством, оскільки спірне приміщення навчального закладу використовується не за освітнім призначенням та в цілях, не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області №11 від 18.07.2019 "Про укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності" та визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №17-у від 24.09.2019, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. Сервіс".
		Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що відмова судом першої інстанції у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області №11 від 18.07.2019, з підстав того, що в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області) фактично суперечить змісту п. 4 рішення Конституційного Суду України від 8.04.1999 у справі № 1-1/99 від № З-рп/99, яким, зокрема, визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у цій справі самостійно визначив з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося порушення інтересів держави при винесенні оскаржуваного наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області № 11 від 18.07.2019 та необхідність захисту інтересів держави.
		Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в цих частинах, відповідно рішення в цих частинах підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
		Щодо вимоги прокурора зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. Сервіс" повернути нежитлові приміщення площею 161,3 кв.м. майстерні, літ. Г, за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933, у користування Житомирського професійного політехнічного ліцею, судова колегія враховує таке.
		Як убачається із матеріалів справи, до суду першої інстанції 16.11.2022 прокурором було подано клопотання №51-54-7588вих22 від 15.11.2022 (а.с.145) про закриття провадження у справі в частині вимоги зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. Сервіс" повернути нежитлові приміщення площею 161,3 кв.м. майстерні, літ. Г, за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933, у користування Житомирського професійного політехнічного ліцею, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України за відсутністю предмета спору.
		В процесі розгляду справи Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях подало суду копію договору №17-у від 07.10.2022 про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.09.2019 №17-у та копію акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно якого 07.10.2022 орендар повернув предмет оренди, у зв`язку з припиненням дії договору (а.с. 125-126).
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
		За вказаного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині вимоги про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю" С.І.Б.Сервіс" у користування Житомирського професійного політехнічного ліцею нежитлових приміщень площею 161,3 кв.м. майстерні, літ. Г, за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відповідно рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.
		За наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Господарського суду Житомирської області від 09.01.23 у справі №906/727/22 скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області та визнання недійсним договору з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.
		Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Крім того, в силу вимог ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову судовий збір за подачу позову та подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідачів на користь прокуратури.
		 
		Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення господарського суду Житомирської області від 09.01.23 у справі № 906/727/22 задоволити.
		2. Рішення господарського суду Житомирської області від 09.01.23 у справі № 906/727/22 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Прийняти в цій частині нове рішення. 
		« 1.Позов задоволити.
		2. Визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області №11 від 18.07.2019 "Про укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності".
		3. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №17-у від 24.09.2019, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. Сервіс".
		4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. П.Могили, 24, код ЄДРПОУ 42956062) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. С.Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) 2481 грн витрат зі сплати судового збору за подачу позову та 3721,50 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
		5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю" С.І.Б.Сервіс" (10030, м. Житомир, вул. Г.Десантників, 2, кв.42, код ЄДРПОУ 41425851) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. С.Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) 2481 грн витрат зі сплати судового збору за подачу позову та 3721,50 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.»
		3. Доручити Господарського суду Житомирської області видати накази на виконання даної постанови.
		4. Рішення господарського суду Житомирської області від 09.01.23 у справі № 906/727/22 в частині закриття провадження та повернення судового збору залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.
		5. Справу № 906/727/22 повернути до Господарського суду Житомирської області .
		 
		Повний текст постанови складений "26" травня 2023 р.
		 
		Головуючий суддя Миханюк М.В. 
		 
		Суддя Саврій В.А. 
		 
		Суддя Дужич С.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...