Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/5659/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2023. Зареєстровано: 31.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2023.
Дата набрання законної сили: 12.06.2023
Номер судового провадження: 2-а/202/36/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа № 202/5659/23
		Провадження № 2-а/202/36/2023 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 травня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
		 
		у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
		        за участю секретаря - Пеки Д.В.,
		позивача  ОСОБА_1 , 
		представника позивача - Хижняка М.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Краматорського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України про скасування постанови № 118 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП, реєстраційний номер № 01/2434 від 08.03.2023 року,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У березні 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із адміністративним позовом до Краматорського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України про скасування постанови № 118 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП, реєстраційний номер № 01/2434 від 08.03.2023 року, відповідно до якого просив суд: скасувати постанову№ 118за справоюпро адміністративнеправопорушення,передбачене ч.2ст.210КУпАП,Краматорського РТЦКта СКвід 08.03.2023року тазакрити справупро адміністративнеправопорушення.
		В обґрунтування своїх вимог позивач в адміністративній позовній заяві, посилається на те, що 07.03.2023 року Краматорським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства Оборони України відносно нього за № 118 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210 КУпАП.
		08.03.2023 року в приміщенні Краматорського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства Оборони України йому була вручена постанова № 118, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
		Відповідно до змісту постанови № 118, в порушення вимог ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженому постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , маючи статус внутрішньо переміщеної особи з 15.12.2022 року був доставлений до Краматорського РТЦК та СП Донецької області лише 07.03.2023 року, тобто своєчасно, у семиденний термін, не повідомив Краматорський РТЦК та СП Донецької області про зміну адреси місця проживання, тобто ухилився від військового обліку військовозобов`язаних. 
		Зазначено, що вказане правопорушення скоєно в умовах дії на території України воєнного стану, який введено відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» за № 69/2022 р. від 24.02.2022 р.. Вказано, що обставиною, що обтяжує правопорушення є те, що воно скоєно під час дії в країні воєнного стану. 
		Вказану постанову, вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства а тому підлягає скасуванню. 
		На час винесення постанови  08.03.2023 закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП.
		Отже, відповідно до пункту 7 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочате, а розпочате підлягало закриттю.
		Вказав, що текстом протоколу та постанови визначено, що правопорушення було ним скоєно у семиденний термін, починаючи з 15.12.2022 року  моменту отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, тобто 23.12.2022 року. Отже останнім днем притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення було 24.12.2022 року. Після цієї дати провадження у справі навіть не повинно було розпочинатися. 
		Крім того, звертає увагу, що в порушення вимог статі 277 КУпАП його було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення у строк менше ніж за три дні. 
		У зв`язку з чим він не мав можливості підготуватися до розгляду, залучити захисника, ознайомитися з матеріалами справи, чим було порушено його право на захист. Розгляд справи посадовою особою взагалі не мав місця. Позивачу просто в приміщенні Краматорського РТЦК та СП було вручено копію постанови, текст якої дублював протокол №118 про скоєння адміністративного правопорушення. 
		Ані в протоколі, ані в постанові не зазначено, якими доказами керувався начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймаючи рішення про його винуватість. 
		На думку позивача, протокол про адміністративне правопорушення був складений із порушенням вимог статей 254 та 256 КУпАП. 
		Вказав, що в постанові вказано, що він вчасно, в семиденний термін, починаючи з 15.12.2022 року, не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про зміну місця проживання та вказаними діями порушив ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та вимоги Постанови КМ України №1487 від 30.12.2022 року.
		Однак постанову №1487 було прийнято 30.12.2022 року, тобто у період з 15.12.2022 року по 23.12.2022 року, її не існувало, і її, як таку, що погіршує його становище, неможливо застосувати до його дій, оскільки це суперечить ст.8 КУпАП. 
		Крім того, у протоколі та постанові не зазначено, який закон або підзаконний нормативний акт ним порушено. 
		Також безпідставно зазначено як обставину, що обтяжує відповідальність, вчинення адміністративного правопорушення під час дії воєнного стану, що не передбачено ст. 35 КУпАП. 
		Рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності прийнято упереджено, без достатніх доказів, з порушенням законодавства, що зумовило його звернутися до суду з цим адміністративним позовом.
		Розпорядженням голови Верховного Суду від 15.03.2022 року № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)» територіальна підсудність справ Краматорського міського суду Донецької області визначена Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2023 року головуючим суддею у справі визначено суддю Слюсар Л.П. 
		Ухвалою суддіІндустріального районногосуду м.Дніпропетровська від03квітня 2023року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у порядку, встановленому для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ з повідомленням (викликом) осіб
		13.04.2023року відвідповідачаКраматорського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства Оборони України надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що постанова № 118 від 08.03.2023 року винесена з дотриманням вимог чинного законодавства. 
		Позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, будь-яких заяв та клопотань про відкладення розгляду від нього не надходило. 
		При винесенні постанови були дотримання положення статті 38 КУпАП, відповідно до якої при триваючому правопорушенні адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня його виявлення. 
		Вважає, що позивач тривало та безперервно не виконував обов`язок, передбачений законом, а саме не повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_2 про зміну місця свого проживання, чим порушив вимоги ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в якій зазначено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. 
		Зазначили, що позивач невірно тлумаче текст протоколу та постанови щодо семиденного терміну сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 про зміну свого місця проживання. Так протоколі та постанові зазначено строк, в який позивач повинен був повідомити ІНФОРМАЦІЯ_2 про зміну місця проживання, згідно з вимогами п.23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМ України від 30 грудня 2022 року №1487. 
		Тож позивача було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП. 
		На думку відповідача, постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідає законодавству, зокрема вимогам ст. 235 КУпАП, оформлена відповідно до вимог пунктів 3.3, 3.4 Інструкції з організації та ведення районними (міськими) ТЦК та СП проваджень у справах про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 09.01.2015 року № 5.
		Відповідно до ст. ст. 33, 280 КУпАП при розгляді справи відносно позивача були враховані характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також з`ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		За цих підстав відповідач просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
		11.05.2023 року позивачем була надана відповідь на відзив на адміністративний позов в якій він вказав, що відзив не відповідає фактичним обставинам справи. Вказав, що основна теза позовної заяви, яка стосується термінів скоєння правопорушення, проігнорована відповідачем у відзиві. Так відповідно до тексту протоколу та постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що ставши на облік, як внутрішньо переміщена особа 15.12.2022 року, він не повідомив про це Краматорський РТЦК та СП чим порушив правила, які були постановлені Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року. По-перше, він став на облік, як внутрішньо перемішена особа в квітні 2022 року, що підтверджується відповідною довідкою, а не 15.12.2022 року, в цей день він змінив місце проживання. По-друге, відповідно до ст.8 КУпАП, закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення зворотної сили не мають. Провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підстав закону, що діє на час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення. 
		На думку позивача, адміністративне стягнення накладено на нього з порушенням вимог ст. 38 КУпАП.
		У порушення ст. 277 КУпАП відповідач не повідомив його за три доби про розгляд справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим він не міг підшукати собі захисника. 
		Крім того, отримавши повістку на 08.03.2023 року, він знаходився того дня у приміщенні ТЦК та СП, мав бажання прийняти участь у розгляді справи, але був недопущений до цього. 
		Вважає, що відповідач неправомірно наклав на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн., так як ч. 2 ст. 210 КУпАП передбачено накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Також звертає увагу що того ж дня, 08.03.2023 року, відповідачем постановами № 117 та № 119 було накладено на нього ще два адміністративних стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП та ч.2 ст. 210-1 КУпАП, за якими на нього було накладено 2 стягнення відповідно у розмірі 1700 грн. та 5100 грн. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
		Вважає, що вказані положення була зобов`язана врахувати посадова особа, яка розглядала адміністративні справи.
		Максимальне стягнення, яке могло бути застосовано до нього за скоєння трьох правопорушень, становить триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
		Так як на момент складання постанови №118 на нього постановою № 117 вже було накладено адміністративне стягнення у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  максимальна санкція за ч.2 ст.210 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 36 КУпАП за правопорушення, при винесенні постанови №118 за вказане правопорушення покарання у вигляді максимального штрафу до нього вже застосовано бути не могло. Вказав, що протокол про скоєння ним адміністративного правопорушення було на нього складено під час незаконного затримання, без складання протоколу адміністративного затримання. Зазначив, що відповідно до Постанови №1487 від 30.12.2023 року, він, за місцем тимчасового проживання, під час взяття на облік, надав всі необхідні документи. Повідомлення Краматорського РТЦК та СП, відповідно до п.п.23,24 зазначеної Постанови КМ України передбачає повідомлення про зміну місця проживання через Центри надання адмінпослуг та представників місцевої влади, до яких він звертався при отриманні довідки, надавав усі документи, через які здійснюється інформування. Взагалі не зрозуміло, в чому саме полягає порушення ним вимог вказаної Постанови КМУ, тому позивач наполягає на задоволенні його адміністративного позову. 
		В судовому засіданні позивач та його представник  адвокат Хижняк М.В. позовні вимоги підтримали.
		Представник відповідача  Краматорського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства Оборони України в судове засідання не з`явився, в своєму відзиві просив проводити розгляд справи без його участі. 
		Суд, заслухавши позивача, представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку. 
		Судом установлено, що 07.03.2023 року головним спеціалістом відділення призову Краматорського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Казаніною Декабриною Андріївною складено Протокол №118 про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , який ним отримано 07.03.2023 року.
		Постановою начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки Краматорського районного територіального центра комплектування та соціальної підтримки Міністерства Оборони України полковника Приткова В.О. за № 118 від 08.03.2023 року (реєстраційний номер № 01/2434) ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі1700 грн.
		Відповідно до зазначеної постанови в порушення вимог ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , маючи статус внутрішньо переміщеної особи з 15.12.2022 року був доставлений до Краматорського районного ТЦК та СП Донецької області лише 07.03.2023 року, тобто своєчасно, у семиденний термін, не повідомив Краматорський РТЦК та СП Донецької області про зміну адреси місця проживання, тобто ухилився від військового обліку військовозобов`язаних, порушив правила військового обліку. 
		Скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України воєнного стану, який введено відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» за № 69/2022 р. від 24.02.2022 р, в діях ОСОБА_1 присутні ознаки адміністративного правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210 КУпАП.
		Вищевказану постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 210 КУпАП, позивач вважає незаконною.
		Суд ураховує, що відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Так, спірні правовідносини між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про оборону України», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Кодексом України про адміністративні правопорушення, «Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМ України від 30 грудня 2022 року №1487 .
		Так, як слідує зі змісту вимог ч.ч.1,2,3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		Так, відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
		Разом з тим, слід звернути увагу на те, що, згідно із ч.7 ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
		Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
		У відповідності до положень ст.235КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
		Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку
		Зокрема,згідно зчастиною 2ст.210КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієїстатті,за якеособу вжебуло підданоадміністративному стягненню,а такожвчинення такогопорушення вособливий період- тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Згідно зіст.8КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
		Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
		Відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). 
		Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення. 
		Положення Кодексу Українипро адміністративніправопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. 
		Разом із тим, у теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. 
		При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.
		Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
		В контексті правопорушення, передбаченого 210 КУпАП, поведінка особи (в даному випадку - позивача) набуває протиправного характеру після виявлення 07.03.2023 року правопорушення, про не повідомлення ним Краматорського РТЦК та СП про зміну місця проживання 
		Отже, в даному випадку вчинення позивачем правопорушення мало триваючий характер, а тому строки притягнення його до адміністративної відповідальності необхідно обчислювати саме з моменту виявлення правопорушення.
		З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, було виявлено відповідачем 07.03.2023 року після його доставки до Краматорського РТЦК та СП, яким було встановлено в його діях наявність ознак адміністративного правопорушення та того ж дня складено протокол про адміністративне правопорушення. 
		Як вбачається зі змісту протоколу № 118 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП, ОСОБА_1 були роз`яснені його права, передбачені статтею 268 КУпАП, та повідомлено про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення 08.03.2023 року об 11 год. 00 хв. в кабінеті № 1 Краматорського РТЦК та СП за конкретною адресою.
		Тому суд доходить до висновку, що у відповідача формально були підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП.
		Водночас суд вважає, що відповідачем було порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме порушено порядок накладення на позивача адміністративного стягнення. 
		Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Суд враховує, що статтею 36 КУпАП визначено порядок накладення адміністративного стягнення за вчинення однією особою двох або більше адміністративних правопорушень. 
		Відповідно до ч.1статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
		Згідно ч.2 статті 36 КУпАП, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
		Отже, законодавством встановлено, якщо посадова особа одночасно розглядає декілька справ про адміністративні правопорушення, вчинені однією і тією ж особою, то така посадова особа має право винести тільки одну постанову про накладання адміністративного стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
		Зазначений принцип накладення адміністративного стягнення спрямований на захист прав осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, з метою унеможливлення накладення на них надмірного адміністративного стягнення.
		Як було встановлено в судовому засіданні, після доставки позивача 07.03.2023 до Краматорського РТЦК та СП відносно нього було складено три протоколи про адміністративне правопорушення: № 117  за ст. 210 ч. 2 КУпАП, № 118  за ст. 210 ч. 2 КУпАП, № 119  за ст. 210-1 ч. 2 КУпАП, розгляд яких призначено на 08.03.2023 року. 
		Після цього 08.03.2023 начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки Краматорського РТЦК та СП Притковим В.О. було винесено три постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення: постанова № 117 (вих. 08.03.2023 № 01/2433) за ч. 2 ст. 210 КУпАП, якою на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.; постанова № 118 (вих. 08.03.2023 № 01/2434) за ч. 2 ст. 210 КУпАП, якою на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.; постанова № 119 (вих. 08.03.2023 № 01/2435) за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, якою на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн.
		Суд вважає, що оскільки протоколи про адміністративні правопорушення відносно позивача були складені в один день, стосуються правопорушень в одній сфері, розглядалися одночасно однією посадовою особою, про що свідчить дата винесення постанов та їх порядковий номер, то винесення окремої постанови № 118 про накладення на позивача адміністративного стягнення є протиправним. 
		Після накладення на позивача 08.03.2023 року постановами № 117 та № 119 адміністративного стягнення у виді штрафу на загальну суму 6800 грн., законних підстав для накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. у відповідача не було, оскільки санкція ч. 2 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, - накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 3400 до 5100 грн. 
		Суд зазначає, що одночасне окреме накладення на правопорушника адміністративних стягнень за кожне з правопорушень однією посадовою особою одного державного органу порушує відповідні гарантії, свідчить про недотримання прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, накладення на неї надмірного тягаря по сплаті декількох штрафів замість одного в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
		У даному випадку відповідач при виявленні двох і більше правопорушень, справи про які розглядалися одночасно, повинен був накласти стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення.
		Отже, відповідачем було порушено порядок накладення адміністративного стягнення на позивача, що підставою для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 та скасування оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності № 118 від 08.03.2023 року.
		Крім того, у порушення ст. 277 КУпАП відповідач не повідомив його за три доби про розгляд справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права на правову допомогу. 
		Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Виходячи із вищевикладеного, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що відповідно до ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд, суд дійшов висновку щодо недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена Законом, у зв`язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.
		На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 8, 36, 38, 210, 235, 256, 277, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 2,159,241,242,244-246,250,262, 286 КАС України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Адміністративний позов  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Краматорського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Тріумфальна, 10) про скасування постанови № 118 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП, реєстраційний номер № 01/2434 від 08.03.2023 року - задовольнити. 
		Постанову начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки Краматорського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства Оборони України полковника Приткова Володимира Олексійовича № 118 від 08 березня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 210 КУпАП - скасувати.
		Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 210 КУпАП закрити. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя                                     Л.П. Слюсар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...