Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/1929/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, з них:; про визнання фізичної особи недієздатною.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2023.
Дата набрання законної сили: 17.05.2023
Номер судового провадження: 61-1414ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		17 травня 2023 року
		м. Київ
		справа № 522/1929/20
		провадження № 61-1414св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		заявник -  ОСОБА_1 ,
		заінтересовані особи: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси, у складі судді Домусчі Л. В., присяжних: Саханенко О. В., Уланов О. А., від 14 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., 
		Чорної Т. Г., від 21 грудня 2022 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст поданої заяви
		У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання недієздатним неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		На обґрунтування заяви вказав, що він є братом ОСОБА_3 по лінії батька ОСОБА_4 , якого було позбавлено батьківських прав за рішенням суду, а ОСОБА_2 є сестрою ОСОБА_3 по лінії матері.
		Наказом служби у справах дітей Одеської міської ради № 84/1 
		від 13 листопада 2018 року місце тимчасового перебування ОСОБА_3 , що має статус дитини позбавленої батьківського піклування, визначено із ОСОБА_2 , яка подала заяву про призначення її опікуном.
		Вказує, що ОСОБА_3 внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, з дитинства є особою з інвалідністю, має легку розумову відсталість на межі з помірною, і не здатний до самообслуговування, самостійного виконання потреб життєзабезпечення та потребує постійного догляду. 
		У березні 2022 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про призначення його опікуном неповнолітнього ОСОБА_3 , яку просив розглянути одночасно із заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатним.
		Посилався на те, що є несудимим, фізично здоровим, одружений, має малолітнього сина, має можливість дбати про свого брата, створити йому необхідні побутові умови, забезпечити доглядом та лікуванням.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 14 вересня 
		2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання недієздатним неповнолітнього ОСОБА_3 відмовлено.
		Суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено обставин та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про хронічний, стійкий психічний розлад ОСОБА_3 , який би призвів до нездатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
		Щодо призначення ОСОБА_1 опікуном неповнолітнього ОСОБА_3 , то судом першої інстанції встановлено, що заявник не підтримував жодних стосунків із братом, не піклувався про нього, має свою сім`ю. В той же час ОСОБА_2 підтримувала родинні стосунки з матір`ю за її життя, а після її смерті з осені 2018 року ОСОБА_3 проживає разом із нею, знаходиться на її піклуванні та забезпеченні.
		Оскільки призначення опікуна є похідною вимогою від вимоги щодо визнання особи недієздатною, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 .
		Короткий зміст постанови апеляційного суду 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 вересня 2022 року скасовано.
		Заяву ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 недієздатним - залишено без розгляду.
		Колегія суддів виходила з того, що ОСОБА_1 в розумінні СК України не є членом сім`ї або близьким родичом ОСОБА_3 , тому відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України не належить до категорії осіб, які мають право на звернення із заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатним.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі  ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		У січні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		У березні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 753/18618/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме щодо тлумачення терміну «близькі родичі» застосованого у частині третій статті 296 ЦПК України.
		Вказує на порушення судами норм процесуального права, що виявилось у недослідженні зібраних у справі доказів та необґрунтованому відхиленні клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або іншого клопотання (заяви) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Наголошує, що рідними братами і сестрами є як повнорідні так і неповнорідні брати і сестри.
		Вважає, що є близьким родичом ОСОБА_3 та має право подати до суду заяву про визнання недієздатним свого рідного брата.
		Стверджує, що апеляційний суд помилково врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 червня 2019 року в справі № 130/2391/18 та безпідставно послався на рішення Конституційного Суду України 
		№ 5рп/99 від 03 червня 1999 року, оскільки з прийняттям СК України правовідносини братів та сестер, як повнорідних, так і неповнорідних були врегульовані по-іншому.
		Звертає увагу, що надані ним документи є належними доказами, які містять відомості про психічний розлад та стан здоров`я ОСОБА_3 і є підставою для призначення судово-психіатричної експертизи. Також безпідставно не було викликано самого ОСОБА_3 у судове засідання для надання особистих пояснень та відмовлено у задоволенні клопотання про витребування медичної документації.
		Відзив на касаційну скаргу не подано
		Фактичні обставини справи
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю, яка встановлена до досягнення ним 18-річного віку.
		Батьками ОСОБА_3 є: мати 
		ОСОБА_5 та батько ОСОБА_4 , шлюб яких розірвано на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 липня 2010 року (справа № 2-4472/10). За рішенням суду дитину залишено на вихованні у матері.
		На підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 08 грудня 2011 року у справі № 2-5659/11 ОСОБА_4 був позбавлений батьківських прав відносно сина  ОСОБА_3 .
		ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_6 .
		Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 239 від 19 липня 2018 року ОСОБА_3 надано статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.
		Наказом служби у справах дітей Одеської міської ради № 84/1 
		від 13 листопада 2018 року до остаточного вирішення питання про влаштування малолітнього ОСОБА_3 , визначено його місце тимчасового влаштування разом із сестрою - ОСОБА_2 .
		Розпорядженням Шевченківської районної у м Києві державної адміністрації № 594 від 16 листопада 2020 року ОСОБА_2 призначена піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_3 
		ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за однією адресою.
		ОСОБА_2 є неповнорідною сестрою  ОСОБА_3 по матері, оскільки її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 
		ОСОБА_1 є неповнорідним братом ОСОБА_3 по батьку, оскільки його батьками ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частин першої, другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
		Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.
		Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).
		Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
		Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
		Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статі 60 ЦК України).
		Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
		У пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.
		Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
		Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком (частина друга статті 2 СК України).
		Відповідно до частини першої статті 259 СК України права та обов`язки, встановлені законом для братів та сестер, мають рідні (повнорідні, неповнорідні) брати та сестри.
		У розглядуваній справі  ОСОБА_1 , звертаючись до суду, зазначав, що є братом неповнолітнього ОСОБА_3 , оскільки має із ним спільного 
		батька - ОСОБА_4 .
		Апеляційний суд, вказуючи, що ОСОБА_1 не належить до осіб, які відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України мають право на звернення із заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатним та залишаючи зазначену заяву без розгляду, виходив з того, що ОСОБА_1 не є близьким родичом ОСОБА_3 .
		Проте Верховний Суд не погоджується із вказаним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
		Аналіз сімейного законодавства, зокрема частини другої статті 26 та частини першої статті 259 СК України, свідчить, що законодавець до категорії рідних братів та сестер відносить як тих, що мають спільних батьків (повнорідні брати та сестри), так і тих, які мають лише спільну матір або спільного батька (неповнорідні брати та сестри).
		При цьому у категорію, відмінну від рідних братів та сестер, законодавець виділяє двоюрідних братів та сестер (див. наприклад положення 
		частини третьої статті 26 та частини першої статті 41 СК України, 
		частини четвертої статті 1266 ЦК України).
		Щодо врегулювання інших правовідносин братів та сестер, то колегія суддів звертає увагу, що незалежно від того чи є рідні брати та сестри повнорідними або неповнорідними вони після один одного належать до другої черги спадкоємців за законом (статті 1262 ЦК України).
		Податковий кодекс України як повнорідних, так і неповнорідних братів та сестер відносить до пов`язаних осіб (підпункту «б» підпункту 14.1.159 
		пункту 14.1 статті 14 ПК України).
		Кримінальний процесуальний кодекс України рідних братів та сестер відносить до близьких родичів (пункт 1 частини першої статті 3 КПК України).
		Вказане дає Верховному Суду підстави для висновку, що в розумінні частини третьої статті 296 ЦПК України всі рідні брати та сестри, незалежно від того повнорідні вони чи неповнорідні, є близькими родичами, а отже мають право подати заяву при визнання брата (сестри) недієздатними.
		Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги щодо помилкового посилання апеляційного суду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 червня 2019 року в справі № 130/2391/18, оскільки у цій справі заява про визнання особи недієздатною була подана дядьком.
		Щодо посилання на рішення Конституційного Суду України № 5рп/99 
		від 03 червня 1999 року, то апеляційний суд не звернув уваги, що вказана справа стосувалося офіційного тлумачення терміну «член сім`ї» у положеннях пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку».
		За таких обставин, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не належить до близьких родичів ОСОБА_3 та з цих підстав не має права на звернення до суду із заявою про визнання свого брата недієздатним.
		Інші доводи касаційної скарги не підлягають оцінці судом касаційної інстанції, оскільки, залишивши заяву без розгляду, апеляційний суд не давав оцінки доводам апеляційної скарги  ОСОБА_1 , що стосуються вирішення справи по суті.
		Встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів, за змістом частини першої статті 400 ЦПК України, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
		Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили вирішення справи по суті, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Керуючись статтями 400, 402, 406, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...