Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/16180/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2023.
Дата набрання законної сили: 25.05.2023
Номер судового провадження: 51-4203км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018240000000278

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		25 травня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 686/16180/19
		провадження № 51-4203 км 22
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого судді                                   ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                  ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		захисника                                          ОСОБА_6 ,
		засудженого                                              ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року стосовно 
		 
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця с. Ольшаниця Білогірського району
		Хмельницької області, який проживає за 
		адресою: 
		АДРЕСА_1 ,
		 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2021 року ОСОБА_7 виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК Українина підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК Україниу зв`язку із недоведеністю наявності в його діянні складу кримінального правопорушення.
		14 грудня 2022 року Хмельницький апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в державних органах виконавчої влади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік, з конфіскацією усього майна, крім житла. 
		За вироком суду апеляційної інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи на посаді начальника відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та всупереч інтересам служби, 04 квітня 2019 року приблизно об 11:45, перебуваючи в автомобілі «Mazda CX-5», державний номер НОМЕР_1 , неподалік офісного приміщення ТОВ «Поділля Тепло-Інвест» на вул. Пилипчука, 57 в м. Хмельницькому, одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 15 000 грн за непроведення ним перевірки дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища ТОВ «Поділля Тепло-Інвест» та невстановлення вказаного товариства суб`єктом порушення під час перевірки.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 - закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, визнавши ОСОБА_7 винуватим за ч. 3 ст. 368 КК України: 
		- не дав належної оцінки доказам, наданим стороною обвинувачення, на предмет їх допустимості;
		- поза увагою залишив те, що при затриманні ОСОБА_7 о 12:01 04 квітня 2019 року слідчим не було складено протокол його затримання, однак  останнього піддано примусовому освідуванню та проведено особистий обшук;
		- не врахував того, що у протоколі огляду місця події від 04 квітня 2019 року не зафіксовано усіх осіб, які були присутні під час проведення вказаної процесуальної дії;
		- дійшов неправильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_8 ознак провокації злочину, оскільки саме ОСОБА_8 був ініціатором зустрічей з ОСОБА_7 ;
		- безпідставно не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено неуповноваженим органом. 
		Крім того, захисник вказує на упередженість складу суду апеляційної інстанції, який після відмови у задоволенні його клопотання про відвід, через 12 хвилин після видалення до нарадчої кімнати проголосив вступну та резолютивну частини вироку, а через 15 хвилин учасникам процесу було вручено копію повного тексту судового рішення.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник та засуджений підтримали доводи касаційної скарги, просили її задовольнити.
		Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
		Мотиви Суду
		Положеннями статті 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до частини 2 статті 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
		Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		За змістом ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку. 
		Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
		Як убачається з вироку, вказаних вимог закону при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції дотримався в повному обсязі.
		У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 порушує питання про допущення судом апеляційної інстанції істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, покликаючись, зокрема, на ненадання належної оцінки зібраним у справі доказам та порушення підслідності під час досудового розслідування.
		Проте викладені захисником у касаційній скарзі доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального і кримінального процесуального законів з огляду на таке.
		Відповідальність за ст. 368 КК України настає, якщо одержання неправомірної вигоди було зумовлене виконанням чи невиконанням будь-якої дії в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або третьої особи. З цих положень закону випливає, по-перше, що за неправомірну вигоду службова особа, яка займає відповідальне становище, може як діяти активно, тобто вчинити дії, так і утриматися від їх вчинення - бездіяльність. По-друге, як дія, так і бездіяльність, які зумовлені одержанням неправомірної вигоди, виконуються (не виконуються) в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, або третіх осіб з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Частиною 3 вказаної статті передбачена кримінальна відповідальність за вчинення злочину особою, яка займає відповідальне становище. 
		Службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-5, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно зі статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
		Як указав суд апеляційної інстанції, ОСОБА_7 на час вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду керівника структурного підрозділу державного органу - Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, виконував організаційно-розпорядчі функції відповідно до посадової інструкції, тобто був службовою особою, яка займала відповідальне становище.
		Суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з використанням наданого їй службового становища, одержав неправомірну вигоду для себе за невчинення дій в інтересах ТОВ «Поділля Тепло-Інвест», при цьому обґрунтовано врахував:
		- показання потерпілого ОСОБА_8 про те, що він є директором ТОВ «Поділля Тепло-Інвест», в суборенді якого перебуває приміщення столярного цеху по Старокостянтинівському шосе, 5, в м. Хмельницькому, що здійснює сушку деревини. На початку вересня 2018 року йому зателефонував ОСОБА_7 , представився інспектором Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області та повідомив, що він здійснює розгляд скарги мешканців житлового будинку по АДРЕСА_2 щодо забруднення даним столярним цехом атмосферного повітря шкідливими викидами. Вони домовились про зустріч, під час якої ОСОБА_7 повідомив йому, що у разі виявлення порушень екологічного законодавства товариству загрожує штраф у сумі 100 000 грн. Він був зацікавлений в уникненні перевірки та застосуванні до товариства будь-яких санкцій, оскільки на той час у цеху було багато деревини, закупленої для обробки, витрачено великі кошти і припинення такого виробництва було невигідним та збитковим, а дозвільних документів на здійснення виробництва, пов`язаного із викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, у ТОВ «Поділля Тепло-Інвест» не було. У грудні 2018 року ОСОБА_7 провів огляд столярного цеху, виявив порушення та повідомив, що за непроведення ним перевірки і невстановлення ТОВ «Поділля Тепло-Інвест» суб`єктом порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища необхідно буде йому передати неправомірну вигоду в розмірі 10 000 грн, пізніше збільшив суму до 15 000 грн. У квітні 2019 року ОСОБА_7 під час випадкової зустрічі у відділенні «Приватбанку» запитав, чи є можливість передати йому обумовлену раніше суму. Після чого вони разом поїхали до офісу ТОВ «Поділля Тепло-Інвест», де він (потерпілий) взяв гроші у конверті, та в автомобілі передав їх ОСОБА_7 ;
		- показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про те, що у 2018 році на розгляді у ОСОБА_7 було колективне звернення мешканців житлового будинку АДРЕСА_2 щодо забруднення ТОВ «Поділля Тепло-Інвест» атмосферного повітря викидами, які утворювались від згоряння відходів в топках;
		- показання свідка ОСОБА_12 про те, що вона є головою              ОСББ «Левада-1», у серпні 2018 року від імені жителів будинку по АДРЕСА_2 підготувала колективне звернення до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області щодо перевірки столярного цеху по Старокостянтинівському шосе, 5, в м. Хмельницькому на предмет дотримання вимог екологічного законодавства, оскільки останнє забруднює атмосферне повітря викидами від своєї діяльності. 20 лютого 2019 року до неї з екологічної інспекції у Хмельницькій області приїхав ОСОБА_7 , який повідомив про необхідність написати нове звернення, що вона і зробила. Зміст звернення, який їй продиктував ОСОБА_7 , стосувався вжиття заходів впливу до ПП ОСОБА_13 , який в ході здійснення господарської діяльності, допускає забруднення атмосферного повітря викидами. Попереднє звернення за вказівкою ОСОБА_7 вона просила залишити без розгляду;
		- показання свідка ОСОБА_14 про те, що вона працювала на ринку з продажу продовольчих товарів «Кооператор», в кінці листопада - на початку грудня 2018 року до неї прийшов ОСОБА_7 , представився працівником екологічної інспекції та попросив провести його до столярного цеху по Старокостянтинівському шосе, 5 у м. Хмельницькому, який розташований на території ринку. Крім того, на його прохання вона підготувала довідку про те, хто здійснює підприємницьку діяльність за вказаною адресою, та передала останньому;
		- показання свідка ОСОБА_13 про те, що на території ринку «Кооператор» він орендував приміщення столярного цеху по Старокостянтинівському шосе, 5 в м. Хмельницькому. Пізніше, у вересні 2017 року, передав його в суборенду ТОВ «Поділля Тепло-Інвест», директором якого є ОСОБА_8 . Восени 2018 року до нього приходив ОСОБА_7 з приводу скарги мешканців прилеглих до столярного цеху будинків про забруднення атмосферного повітря викидами від його роботи. Він повідомив останньому, що цією діяльністю займається ОСОБА_8 ;
		а також дані, що містяться, зокрема, у:
		- договорах суборенди нежитлового приміщення № 1 від 03 вересня 2017 року та № 2 від 11 грудня 2018 року, зі змісту яких убачається, що ТОВ «Поділля Тепло-Інвест» в особі директора ОСОБА_8 з 03 вересня 2017 року орендувало у ФОП ОСОБА_13 нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 ;
		- протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи, в яких зафіксовані обставининеодноразових зустрічей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , під час яких вони обговорювали ситуацію щодо колективного звернення та подальших дій щодо її вирішення, різні варіанти розвитку події щодо проведення перевірки та шляхи їх вирішення;
		- протоколі освідування особи з відеозаписом до нього, згідно з яким 04 квітня 2019 року в період часу з 12:13 по 13:14 в присутності двох понятих було проведено освідування ОСОБА_7 за його добровільної згоди, оглянуто та зроблено змиви з долонь та пальців правої та лівої руки ОСОБА_7 ;
		- висновку експерта № 8.14-0213:19 від 25 квітня 2019 року, згідно з яким на марлевій серветці зі змивами з лівої руки ОСОБА_7 виявлено нашарування речовини, що люмінесціює жовто-зеленим кольором;
		- протоколі обшуку від 04 квітня 2019 року з відеозаписом до нього, зі змісту якого вбачається, що 04 квітня 2019 року в період часу з 13:16 по 14:04 було проведено огляд автомобіля «Mazda CX-5», державний номер НОМЕР_2 , сірого кольору, під час якого в салоні під панелями приладів біля важеля перемикання передач виявлено та в подальшому вилучено паперовий конверт, в середині якого знаходилися грошові кошти в сумі 15 000 грн;
		- протоколі проведення слідчого експерименту від 28 травня 2019 року (з картою пам`яті з відеозаписом до нього) за участю ОСОБА_8 , відповідно до якого у присутності понятих було відтворено дії ОСОБА_7 та потерпілого, а також обстановку та обставини передачі 04 квітня 2019 року ОСОБА_7 неправомірної вигоди в автомобілі «Mazda CX-5», державний номер НОМЕР_2 ;
		- протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 травня 2019 року (з додатками до нього - фототаблицею та довідкою), згідно з якими свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_14 за рисами та формою обличчя, зовнішнім виглядом впізнали ОСОБА_7 як особу, яка приїжджала до них.
		Суд апеляційної інстанції обґрунтував свої висновки зазначеними доказами у справі, визнав їх допустимими і достовірними та встановив умисність дій ОСОБА_7 на отримання неправомірної вигоди.
		При цьому суд апеляційної інстанції констатував відсутність кваліфікуючої ознаки - вимагання неправомірної вигоди та виключив її з пред`явленого обвинувачення.
		Разом із цим суд апеляційної інстанції прийшов до переконання про відсутність провокації злочину, на що вказувала сторона захисту, оскільки за наявними в матеріалами доказами встановив, що ОСОБА_7 вчинив активні дії щодо непроведення перевірки столярного цеху та щодо заволодіння грошовими коштами, а саме ініціював їх передачу та визначив конкретну суму, яку бажав отримати; після їх передачі в автомобілі в обумовленому розмірі не відмовився від свого наміру. Також суд апеляційної інстанції вказав на те, що ОСОБА_7 мав право вибору - відмовитись від отримання будь-яких матеріальних вигод чи прийняти їх, тобто, до нього не застосовувались будь-які засоби впливу, зокрема, шляхом використання прийомів шантажу чи погроз, наполегливого його схиляння до протиправних дій. Крім того, колегія суддів врахувала й те, що ОСОБА_7 , будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, в порушення вимог ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», не вжив заходи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, а навпаки активно добровільно вживав заходи, спрямовані саме на одержання неправомірної вигоди.
		Таким чином суд апеляційної інстанції на підставі вказаних доказів встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 винен в інкримінованому злочині і його вина доведена поза розумним сумнівом.
		Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції виконав вимоги кримінального процесуального закону, забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно з яким сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, перевірив представлені сторонами докази й не порушив вимог щодо безпосередності дослідження доказів.
		Суд апеляційної інстанції сформулював обвинувачення, визнане доведеним, та дотримався вимог ст. 374 КПК України при ухваленні вироку.
		Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість.
		Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_7 основне та додаткове покарання в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 368 КК України, суд апеляційної інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, дані про особу винного, зокрема те, що він є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, є військовослужбовцем Збройних Сил України.
		Разом із тим, апеляційний суд зауважив на відсутності у ОСОБА_7 щирого каяття та усвідомлення наслідків вчиненого, оскільки свою провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні він не визнав.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції і вважає їх достатньо обґрунтованими, вмотивованими та переконливими, а призначене засудженому покарання у визначеному апеляційним судом виді та розмірі є справедливим, необхідним і достатнім для їхнього виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Що стосується доводів касаційної скарги сторони захисту про те, суд апеляційної інстанції безпідставно не погодився з висновком суду першої інстанції про проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні неуповноваженим органом, оскільки ОСОБА_7 на момент вчинення кримінального правопорушення був працівником правоохоронного органу, то Суд зазначає про таке.
		Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 18 квітня 2012 року № 10-рп/2012, визначаючи поняття «працівник правоохоронного органу», слід виходити не лише з того, виконує чи не виконує конкретний орган правоохоронну функцію, а й з комплексного аналізу норм КК України, рішень Конституційного Суду України та положень нормативно-правових актів, які регулюють правовий статус конкретного органу, де міститься вказівка, зокрема, про здійснення цим органом правоохоронної функції.
		Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		Частиною 6 вказаного Положення визначено, що Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, залучати працівників правоохоронних органів до здійснення заходів з державного нагляду (контролю) з питань, що належать до її компетенції; передавати правоохоронним органам матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.
		Так, судом апеляційної інстанції з урахуванням матеріалів кримінального провадження встановлено, що  ОСОБА_7 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, обіймав посаду начальника відділу інструментального лабораторного контролю - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області. Судом апеляційної інстанції також враховано, що з огляду на статті 25, 26 Закону України «Про державну службу», відповідно до наданих копій наказів підтверджено раніше присвоєний ОСОБА_7 10 ранг державного службовця. З 01 травня 2016 року ОСОБА_7 , як державному службовцю Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, присвоєно 05 ранг державного службовця категорії «Б», що підтверджується даними наказу № 63-о від 16 серпня 2016 року Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області.
		Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши Рішення Конституційного Суду від 18 квітня 2012 року № 10-рп/2012, Положення про Державну екологічну інспекцію України № 275, дійшов висновку про те, що Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області, виходячи з порядку її створення та спрямованості діяльності, є органом виконавчої влади та не належить до правоохоронного органу, ОСОБА_7 відповідно не є працівником правоохоронного органу, а тому досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено уповноваженим органом - Національною поліцією, з чим погоджується й колегія суддів.
		Твердження захисника у касаційній скарзі про те, що у протоколі огляду місця події від 04 квітня 2019 року не зафіксовано усіх осіб, які були присутні під час проведення вказаної процесуальної дії, Суд уважає неспроможними.
		Зі змісту протоколу огляду місця події від 04 квітня 2019 року вбачається, що він був складений відповідно до вимог статей 104-107, 223, 237 КПК України, в ньому зафіксовано усіх осіб, які безпосередньо приймали участь у даній процесуальній дії, що також підтверджується долученим до нього відеозаписом.
		Доводи сторони захисту про те, що на час освідування його підзахисного та проведення обшуку слідчий не склав протокол затримання ОСОБА_7 , то колегія суддів зазначає про таке.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, проведення таких процесуальних дій, як освідування ОСОБА_7 та обшук, здійснювалося одночасно з проведенням огляду місця події, під час якого відповідно до ч. 6 ст. 237 КПК України слідчий заборонив ОСОБА_7 покидати місце огляду до його закінчення. Крім того, згідно з протоколом освідування ОСОБА_7 добровільно надав свою згоду на проведення такої дії. 
		Наведені захисником у касаційній скарзі обставини щодо упередженості складу суду під час апеляційного розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 не свідчать про таку упередженість суду в розумінні ст. 75 КПК України, оскільки колегія суддів, керуючись ч. 15 ст. 615 цього Кодексу, після складання та підписання повного тексту вироку обмежилась проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту судового рішення в день його проголошення. 
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвалений вирок відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України.
		Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд
		постановив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Хмельницького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
		            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                              ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...