Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/16408/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 31.05.2023. Зареєстровано: 01.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2023.
Дата набрання законної сили: 25.05.2023
Номер судового провадження: 11-кп/4820/334/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020240000000095

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 травня 2023 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 686/16408/20
		Провадження № 11-кп/4820/334/23
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
		судді-доповідача             ОСОБА_1 ,
		суддів:                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря    
		судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                     ОСОБА_5 ,
		потерпілої                     ОСОБА_6 ,
		захисника     ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020240000000095 від 07 березня 2020 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника  адвоката ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2023 року,
		в с т а н о в и л а :
		Цим вироком
		ОСОБА_8 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Хмельницького, з неповною вищою освітою, працює водієм в Intertransportі Сentre-Polska (Республіка Польща), має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України не має судимостей,
		визнано винуватим за ч.3 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.115 КК України та призначено покарання: 
		- за ч.3 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі;
		- за ч.1 ст.115 КК України у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі. 
		На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати з моменту вступу вироку в законну силу.
		На підставі та в порядку ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_8 у строк відбуття покарання час його попереднього ув`язнення з 07 березня 2020 року до дня набрання вироком законної сили включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_8 залишено попередній  тримання під вартою.
		Судом вирішено питання речових доказів.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задоволено.
		Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 500 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково.
		Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 100 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
		У решті позовних вимог відмовлено.
		За вироком суду першої інстанції, 07 березня 2020 року ОСОБА_8 скоїв незакінчений замах на умисне вбивство двох осіб ( ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ) та умисне вбивство ОСОБА_10 , за таких обставин.
		07 березня 2020 року упродовж першої половини дня ОСОБА_8 після нічної сварки, що виникла на ґрунті ревнощів, перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , очікував на повернення своєї дружини ОСОБА_10 , яка після сварки не залишилася ночувати вдома.
		Цього ж дня близько 14-ї год до вказаної квартири прийшла ОСОБА_10 із своїм товаришем, колегою по роботі ОСОБА_9 , після чого висловила намір забрати дітей та надалі розлучитись.
		ОСОБА_8 , перебуваючи на кухні зазначеної квартири, обурився вимогою ОСОБА_10 розлучитись та на ґрунті виниклих ревнощів до ОСОБА_9 розпочав розмову.
		Ця розмова відразу переросла у конфлікт, який ОСОБА_8 не бажав вирішити мирним шляхом, а наміри ОСОБА_9 щодо спільного проживання із ОСОБА_10 ще більше розлютили ОСОБА_8 .
		З мотивів помсти, через ревнощі у ОСОБА_8 виник раптовий умисел на протиправне заподіяння смерті двом особам, а саме своїй дружині ОСОБА_10 та її знайомому ОСОБА_9 .
		ОСОБА_8 з метою реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та його наслідки, діючи умисно з метою вбивства двох осіб, перебуваючи в кухні вказаної квартири, схопив зі столу у праву руку кухонний ніж. Коли ОСОБА_10 знаходилась у проході вхідних дверей до кухні, ОСОБА_8 різко скоротив відстань в її напрямку та з прикладанням значної сили завдав ОСОБА_10 численні удари ножем в область грудної клітки, живота та лівої руки, які мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, що є небезпечним для життя в момент спричинення (в сукупності призвели до гострої крововтрати).
		Далі ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння смерті двом особам, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , на ґрунті особистих неприязних відносин через ревнощі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання їх негативних наслідків, розвернувся до ОСОБА_9 та, діючи умисно, з прикладанням сили, під час того як останній піднявся із стільця, завдав йому лезом ножа два удари в область правої половини грудної клітини. ОСОБА_9 з метою врятування власного життя розпочав захищатись від ОСОБА_8 , прикривався руками та намагався вибігти в коридор, де перебувала ОСОБА_10 , проте не зміг зачинити за собою двері кухні, внаслідок чого він та ОСОБА_8 упали під час боротьби на підлогу коридору. 
		Після цього ОСОБА_8 , перебуваючи в коридорі вказаної квартири, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння смерті двом особам, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання їх негативних наслідків у вигляді смерті, діючи умисно, з прикладанням значної сили завдав шість ударів ОСОБА_9 в область тулуба та правої верхньої кінцівки. Усього ОСОБА_10 заподіяв ОСОБА_9 : 2 сліпих проникаючих колото-різаних поранення правої половини грудної клітки, з тілесними ушкодженнями у вигляді: 2 ран м`яких тканин передньобічної поверхні правої половини грудної клітки, що проникали в порожнину грудної клітки з ушкодженням нижньої долі правої легені в 2-х місцях (по внутрішньому краю  наскрізне, та по зовнішньому краю  сліпе), кровотечею (близько 700 мл крові) та виділенням повітря в плевральну порожнину зі стисканням легені (відносяться за своїм характером до тяжкого тілесного ушкодження, що небезпечне для життя в момент заподіяння); також заподіяв 2 колото-різаних непроникаючі поранення: правої половини грудної клітки, правої здухвинної ділянки передньої черевної стінки (відносяться за своїм характером до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я) та завдав 4 рани м`яких тканин: 2 з яких задньої поверхні плеча правої верхньої кінцівки та 2 з яких внутрішньої поверхні цього ж плеча на одному рівні, (відносяться за своїм характером до легкого тілесного ушкодження, що спричинилокороткочасний розлад здоров`я).
		Тоді ж ОСОБА_10 з метою врятування власного життя відчинила вхідні двері квартири, почала тікати, голосно кричати, щоб привернути до себе увагу сторонніх осіб. ОСОБА_8 на мить відволікся та ОСОБА_9 вдалося відштовхнути його від себе і також вибігти з квартири слідом за ОСОБА_10 .
		З метою доведення свого злочинного умислу до кінця, спрямованого на заподіяння смерті двом особам, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , ОСОБА_8 вибіг із квартири та став їх переслідувати. ОСОБА_9 , будучи важко пораненим, не втримав рівноваги та впав на сходовій клітці між 3-м та 4-м поверхами. ОСОБА_8 , розуміючи, що не виконав усі необхідні дії для вбивства ОСОБА_9 , проте, усвідомлюючи, що дружина ОСОБА_10 може втекти та він не доведе свій злочинний умисел до кінця, залишив ОСОБА_9 лежати на сходовій клітці та продовжив переслідувати ОСОБА_10 . Наздогнавши її на першому поверсі, поблизу виходу із під`їзду на сходинковому марші, ОСОБА_8 , значно переважаючи ОСОБА_10 у силі, повалив її на спину, та, схилившись над нею, тримаючи ножа у правій руці, з прикладанням значної сили, умисно завдав численні удари в область тулуба, а саме грудей, де знаходяться життєво-важливі органи.
		Своїми умисними діями, спрямованими на протиправне заподіяння ОСОБА_10 смерті, ОСОБА_8 заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді 4-х ножових ран грудної клітини з ушкодженням серця та правої легені, 1-го ножового поранення живота з ушкодженням селезінки, ран лівого плеча та великого пальця лівої кисті, що могли утворитися не менше як від 7-ми дій одного і того ж самого знаряддя, по типу ножа, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, що небезпечне для життя в момент спричинення (в сукупності призвели до гострої крововтрати), та перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням ОСОБА_10 смерті, що настала від гострої крововтрати як наслідок колото-різаних ран грудної клітини із ушкодженням серця та правої легені, живота із ушкодженням селезінки, лівого плеча та великого пальця лівої руки.
		Слідом за ОСОБА_8 на перший поверх збіг ОСОБА_9 , який побачив нерухоме, лежаче на підлозі тіло ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , що стояв біля неї з ножем у руці, вдарив останнього кулаком в обличчя та з метою порятунку вибіг із під`їзду будинку, прохав допомоги у сторонніх людей. Помітивши, що ОСОБА_9 вибіг із під`їзду та привертає увагу сторонніх осіб, ОСОБА_8 , боячись бути поміченим, не став переслідувати останнього та повернувся з ножем у руках в свою квартиру за місцем проживання.
		При цьому ОСОБА_8 з причин, що не залежали від нього, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, спрямованих на умисне вбивство ОСОБА_9 , позаяк ОСОБА_9 вчинив супротив та зумів утекти з будинку, привернути увагу сторонніх осіб, після чого отримав кваліфіковану медичну допомогу.
		За незакінчений замах на умисне вбивство двох осіб, тобто, незакінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, ОСОБА_8 підлягає кримінальній відповідальності за ч.3 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України.
		Окрім цього, за умисне вбивство ОСОБА_10 , тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, ОСОБА_8 підлягає кримінальній відповідальності за ч.1 ст.115 КК України.
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просив скасувати вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2023 року та ухвалити новий вирок щодо нього.
		На його думку, судом першої інстанції неправильно встановлені обставини вчиненого кримінального правопорушення.
		Звертав увагу на те, що саме висловлений того дня намір ОСОБА_10 розлучитись викликав у нього неконтрольовану агресію відносно неї.
		Окрім того, суд першої інстанції необґрунтовано кваліфікував його дії відносно ОСОБА_9 як замах на вбивство 
		У суді першої інстанції не доведено єдиний умисел на заподіяння смерті двом особам: ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .
		Посилався нате,що судомпершої інстанціїне булов достатніймірі дослідженойого емоційнийстан підчас вчиненнякримінального правопорушення,що далоб можливістькваліфікувати йогодії яктакі,що вчиненів станісильного душевногохвилювання. Окрім того, просив призначити повторну комплексну психолого-психіатричну експертизу.
		Визнав недоречним відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_6 , оскільки опікуном дітей вона є формально, а дітьми фактично опікується мати ОСОБА_10 .
		Стосовно відшкодування моральної шкоди ОСОБА_9 , то обвинувачений зазначав, що вона є недоречною, оскільки саме поведінка потерпілого стала причиною його протиправних дій.
		Крім цього, потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_9 жодним чином не довели, яких моральних страждань вони зазнали і в чому саме вони полягають.
		В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_7 просила вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2023 року скасувати та ухвалити новий вирок, перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч.3 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.115 КК України на ст.116 КК України та призначити йому покарання в межах санкції даної статті.
		Захисник уважала, що вирок суду першої інстанції є незаконний та необґрунтований, ухвалений з порушенням права на захист, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. 
		Сторона обвинувачення не довела вину ОСОБА_8 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.115 КК України.
		Зазначала, що суд першої інстанції не провів стосовно ОСОБА_8 повного та неупередженого судового розгляду в частині висунутого йому органом досудового розслідування обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.115 КК України, вимог кримінального процесуального законодавства України не дотримався.
		Окрім того, оцінюючи висновки експертів, суд визнав їх науково обґрунтованими і достатньо аргументованими, такими, що відповідають об`єктивній поведінці обвинуваченого під час судового розгляду, а тому визнав ОСОБА_8 осудним і відповідальним за фактично вчинене.
		Захисник не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки дана експертиза (комісійна стаціонарна психолого-психіатрична експертиза №215 від 15 квітня 2020 року) виконана неправильно, під час її призначення та виконання допущено низку суттєвих помилок, грубих порушень, неточностей та науково необґрунтованих тверджень, а також неповноту відповідей на поставленні запитання.
		Не було усунуто цих порушень, на думку захисника, і під час допиту експертів судом, тому висновок цієї експертизи не може бути покладеним в основу обвинувального вироку як доказ вини ОСОБА_8 .
		Відмова ж суду першої інстанції в задоволенні клопотання про проведення стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи призвела до неповного розгляду кримінального провадження та як наслідок  ухваленню незаконного та необґрунтованого судового рішення.
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги; в режимі відеоконференції обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подані апеляційні скарги з викладених у них мотивів; заперечення прокурора ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 проти задоволення апеляційних скарг; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційнихскарг, колегія суддів приходить до висновку про таке.
		За приписами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.
		Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно з положеннями ст.2КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.337КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту та на підставі доказів, наданих суду сторонами кримінального провадження.
		Згідно правового змісту норм ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Відповідно до ч.1 ст.92КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч.ч.1, 2 ст.84 КПК України).
		Згідно усталеної судової практики, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постанови законного і справедливого рішення у справі.
		Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу. При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.
		З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація його дій за ч.3 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, як незакінчений замах на умисне вбивство двох осіб, тобто, незакінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, та за ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі, за наведених у вироку обставин підтверджуються зібраними в справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав правильну оцінку, з якою погоджується колегія суддів апеляційного суду.
		Твердження сторони захисту про те, що дії ОСОБА_8 слід перекваліфікувати з ч.3 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.115 КК України на ст.116 КК України, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
		Судом першої інстанції ретельно досліджено докази, що мали значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного, виходячи з сукупності всіх обставин учиненого діяння. Також суд урахував спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку винного.
		Колегія суддів уважає, що доводи апеляційних скарг обвинуваченого та сторони захисту про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, що призвело до необґрунтованої кваліфікації дій обвинуваченого, не містять у собі необхідних, обґрунтованих та достатніх підстав для скасування чи зміни вироку і спростовуються сукупністю таких доказів.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_8 суд першої інстанції обґрунтовано послався, зокрема, й на показання самого обвинуваченого, який підтвердив обставини завдання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ударів ножем і відповідно спричинення тілесних ушкоджень.
		Також він повідомив, що понад 10 років перебував із ОСОБА_10 у шлюбі, в якому народилось двоє дітей, між ними були нормальні відносини. Останні декілька років він працював за кордоном та періодично приїжджав додому. У кінці 2019 року від дружини дізнався, що її колега по роботі ОСОБА_9 виявляє до неї симпатію. Він не був проти їх спілкування та не приділяв цьому особливої уваги, оскільки з дружиною були довірливі відносини. У кінці лютого 2020 року від самої ж ОСОБА_10 дізнався, що вона зрадила йому з ОСОБА_11 . Через цю подію між ними відбувались сварки, вони вели мову про розлучення, проте спільно прийняли рішення зберегти сім`ю.
		Водночас ОСОБА_10 продовжувала спілкуватись із ОСОБА_9 , між ними були близькі відносини, а тому дана обставина породжувала нові конфлікти. Такі події викликали в нього сильний стрес та пригнічення.
		06 березня 2020 року ОСОБА_10 перебувала з колегами по роботі на корпоративній вечірці, затрималась та не відповідала на дзвінки. Коли вона повернулась додому, то між ними відбулась чергова сварка. У цей час на мобільний телефон ОСОБА_10 надходили дзвінки від ОСОБА_9 . Розлютившись через це, він розбив телефон ОСОБА_10 , дав їй ляпас, а також ножем штрикнув по кухонній дошці. Остання злякалась та вибігла з квартири, проте через деякий час повернулась разом з ОСОБА_9 та двома працівниками поліції.
		У ніч з 06 на 07 березня 2020 року ОСОБА_10 перебувала у ОСОБА_9 та наступного дня близько 14-ї год вони разом прийшли до квартири. Він запропонував випити чай, вони деякий час спілкувались на кухні. Тоді ОСОБА_10 висловила намір забрати дітей та надалі розлучитись, що викликало у нього сильні негативні емоції та злість. Також його розлютили слова ОСОБА_9 про бажання спільно проживати з ОСОБА_10 . 
		Подальші свої дії пам`ятає сумбурно, лише пам`ятає, що тоді схопив кухонного ножа та почав завдавати удари по різним частинам тіла ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Уся його злість була щодо ОСОБА_10 , умислу на вбивство ОСОБА_9 у нього не було, просто той перебував тоді поряд. Після цих подій він намагався покінчити життя самогубством, різав вени на руках та хотів вистрибнути з вікна дев`ятого поверху, але після тривалих розмов йому завадили це зробити працівники поліції.
		Потерпілий ОСОБА_9 підтвердив установлені судом обставини спричинення обвинуваченим тілесних ушкоджень йому та ОСОБА_10 .
		У суді першої інстанції показав, що більше року був знайомий з загиблою ОСОБА_10 , оскільки вони разом працювали. У ніч з 06 на 07 березня 2020 року від ОСОБА_10 з невідомого йому номера надійшло повідомлення у меседжері «Фейсбук», щоб він зателефонував. Під час телефонної розмови вона попросила забрати її неподалік будинку, де проживала. Тоді він приїхав на вулицю Шевченка міста Хмельницького, де зустрівся з ОСОБА_10 , вона була лише у штанах та кофті без верхнього одягу і взуття, хоча було доволі холодно. ОСОБА_10 повідомила, що між нею та її чоловіком ОСОБА_8 відбувся конфлікт, в ході якого останній погрожував їй вбивством, а тому вона втекла.
		Після цього вони викликали працівників поліції, які прибули до квартири та забрали обвинуваченого до відділку. 
		Надалі ОСОБА_10 у квартирі почала збирати речі та хотіла забрати дітей. Проте, невдовзі до квартири повернувся обвинувачений і з метою уникнення подальшого конфлікту вони залишили помешкання.
		ОСОБА_10 не хотіла серед ночі турбувати своїх родичів та повідомляти про проблеми в її сім`ї, а тому він запропонував переночувати у нього.
		Наступного дня близько 14-ї год він разом із ОСОБА_10 повернувся до місця її проживання. Обвинувачений запросив їх на кухню, почав заварювати чай та вони деякий час розмовляли. ОСОБА_10 пішла в іншу кімнату до дітей, а коли повернулась, то обвинувачений запитав у неї: -Це вже все? Остання відповіла, що боїться його. Після цього обвинувачений взяв у праву руку ніж, підбіг до ОСОБА_10 та почав завдавати їй удари ножем в область грудної клітки та живота. Намагаючись завадити цьому, він схопив обвинуваченого рукою, проте, останній розвернувся і зі значною силою завдав йому два удари ножем в ділянку грудної клітки під правою рукою. З метою врятування власного життя він захищався від ОСОБА_8 , прикривався руками та намагався вибігти в коридор, де була ОСОБА_10 . Однак, не зміг зачинити за собою двері кухні, внаслідок чого він та ОСОБА_8 під час боротьби впали на підлогу. ОСОБА_8 завдав йому ще шість ударів ножем в область тулуба та правої верхньої кінцівки.
		Також обвинувачений у коридорі завдавав ножем удари ОСОБА_10 , яка з метою врятування власного життя відчинила вхідні двері квартири, почала тікати та голосно кричати. Обвинувачений на мить відволікся, йому ( ОСОБА_9 ) вдалося відштовхнути його від себе і також вибігти з квартири слідом за ОСОБА_10 .
		На сходовій клітці між 3-м та 4-м поверхами він упав, а обвинувачений перескочив через нього та продовжив переслідувати ОСОБА_10 . Через кілька секунд було чути крики останньої.
		Спустившись на перший поверх під`їзду, побачив ОСОБА_10 у лежачому положенні, обвинувачений стояв над нею, в його руці був ніж. Тоді він кулаком руки завдав удар обвинуваченому в обличчя, після чого йому вдалось вийти з будинку на вулицю, при цьому за ним зачинились вхідні двері. Біля під`їзду він упав на землю, не міг більше піднятись, почав кликати на допомогу. До нього підішли двоє дівчат, яких він попросив викликати швидку медичну допомогу. Надалі його забрала «швидка» та доправила у лікарню.
		Крім того, суд дав належну оцінку таким доказам:
		- протоколу огляду місця події від 07 березня 2020 року (з ілюстративною таблицею), згідно якого оглянуто квартиру АДРЕСА_3 , територію під`їзду АДРЕСА_4 . При цьому зафіксовано обстановку вчиненого кримінального правопорушення. Працівниками поліції на першому поверсі під`їзду виявлено труп ОСОБА_10 з ознаками насильницької смерті. Під час даної слідчої дії працівниками поліції виявлено та вилучено: змиви речовини бурого кольору з асфальтного покриття; змив речовини бурого кольору з металевої решітки навпроти вхідних дверей; змив речовини бурого кольору із внутрішньої сторони вхідних дверей під`їзду; змив речовини бурого кольору з бетонної підлоги 1-го поверху, ліфта, панелі виклику ліфта, на першому та четвертому поверхах підлоги ліфта, підлоги кухні квартири АДРЕСА_3 ; пачку сірників з речовиною бурого кольору, що знаходилась на підлозі ліфта; дерев`яний табурет, що знаходився перед вхідними дверима квартири АДРЕСА_3 ; предмет схожий на ніж, виявлений на підлозі кухні квартири АДРЕСА_3 ; предмет схожий на ніж, виявлений в раковині кухонної стіни на кухні квартири АДРЕСА_3 ; спортивну кофту «Nike» вилучену із стола на кухні квартири АДРЕСА_3 ; змив із віконних ручок, на кухні квартири АДРЕСА_3 ;
		- протоколу огляду від 07 березня 2020 року (з ілюстративною таблицею)  сходинкового майданчику дев`ятого поверху під`їзду №2 на АДРЕСА_5 , де виявлено, що нижня частина вікна відсутня, виламана рамка вікна та розбите скло. Разом з цим, у ході даної слідчої дії зокрема виявлено та вилучено предмет схожий на ніж;
		- показанням свідка ОСОБА_12 , допитаного в суді першої інстанції, який вказував, що він є працівником поліції, в ніч з 06 на 07 березня 2020 року у зв`язку з отриманим повідомленням виїжджав до будинку АДРЕСА_5 . Поблизу будинку були, як пізніше з`ясувалось, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .Остання була легко одягнута і повідомила, що за місцем проживання у неї виник конфлікт з чоловіком, який у той час перебував у квартирі. Також вона попросила забрати чоловіка до відділу поліції, оскільки хотіла взяти свої речі. Тоді вони разом піднялись до квартири, в якій перебував обвинувачений. Той погодився проїхати до відділу поліції, при цьому поводився спокійно. Після проведеної профілактичної бесіди обвинуваченого відпустили додому. Окрім цього, свідок повідомив, що ОСОБА_10 відмовилась від написання заяви про вчинене правопорушення та надання письмових пояснень.
		- показанням потерпілої ОСОБА_6 у суді першої інстанції про те, що 07 березня 2020 року вона дізналась про те, що обвинувачений ОСОБА_8 завдав ножем удари ОСОБА_10 , від яких вона померла. Також указувала, що обвинувачений ОСОБА_8 і раніше застосовував фізичне насильство відносно ОСОБА_10 ;
		- показанням свідка ОСОБА_13 , яка у суді першої інстанції ствердила, що 07 березня 2020 року в обідню пору бачила, як у під`їзді будинку на АДРЕСА_5 , по сходах бігла жінка, при цьому вона голосно кричала. Також бачила, як після цього по сходах бігли двоє чоловіків, один з яких впав на підлогу.
		- показанням свідка ОСОБА_14 про те, що 07 березня 2020 року почула звуки розбитого скла, вийшла зі своєї квартири. Тоді вона побачила обвинуваченого ОСОБА_8 , який розбив скло у вікні та вийняв рамку. Останній повідомив, що вбив свою дружину та не хоче більше жити.
		- висновкам судово-медичного експерта № 127 від 14 травня 2020 року, якими встановлено наступне:
		- смерть ОСОБА_10 настала від гострої крововтрати як наслідок колото-різаних ран грудної клітини з ушкодженням серця та правої легені, живота з ушкодженням селезінки, лівого плеча та великого пальця лівої руки. Смерть настала не менше ніж за 14-18 год до моменту судово-медичної експертизи трупа, на що вказує розвиток трупних явищ;
		- судово-медичною експертизою трупа ОСОБА_10 виявлено тілесні ушкодження у вигляді 4-х ножових ран грудної клітини з ушкодженням серця та правої легені, 1-го ножового поранення живота з ушкодженням селезінки, ран лівого плеча та великого пальця лівої кисті, що могли утворитися не менш як від 7-ми дій одного і того ж самого твердого, плоского, однобічно-гострого клинкового знаряддя, по типу ножа, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, що небезпечне для життя в момент спричинення (в сукупності, що призвело до гострої крововтрати) та перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті. Крім вище перерахованих тілесних ушкоджень, на тілі ОСОБА_10 виявлено тілесне ушкодження у вигляді садна нижньої повіки лівого ока, що могло утворитися незадовго до настання смерті від дії тупих твердих предметів або при падінні та ударі до таких, мають ознаки легкого тілесного ушкодження, що в причинному зв`язку із настанням смерті не перебуває; 
		- судово-медичною експертизою тіла ОСОБА_10 виявлено тілесне ушкодження у вигляді рани великого пальця лівої руки, що могла утворитися при обороні; 
		- слідів, характерних для волочіння чи переміщення тіла, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_10 не виявлено;
		- після отримання ножових поранень грудної клітини та живота ОСОБА_10 могла здійснювати активні дії упродовж короткого періоду часу, до декількох хвилин;
		- судово-токсикологічною експертизою трупної крові ОСОБА_10 етиловий алкоголь не виявлений;
		- ураховуючи поранення серця, легень та селезінки, що призвели до масивної крововтрати, врятувати життя ОСОБА_10 за умови надання кваліфікованої медичної допомоги є малоймовірним;
		- висновкам судово-медичного експерта № 45 від 13 травня 2020 року, яким проведено експертизу п`яти клаптів шкіри з ранами обох половин передньої поверхні грудної клітини і задньої поверхні нижньої третини лівого плеча верхньої кінцівки трупа ОСОБА_10 , з яких глибокі колото-різані рани шкіри  могли утворитися в невідомій послідовності одна від одної від шести окремих дій, скоріш за все одного і того ж самого твердого плоского однобічно-гострого клинкового знаряддя, по типу ножа, що залишає в ранах сліди 3-х валентного заліза та має як тупий, «П» подібний на поперечному перетині «обух» з добре вираженими ребрами, так і недеформований кінець чи вістря та гостре лезо з гладкою заточкою його ріжучої крайки; а дві інші: глибока і поверхнева різані рани шкіри  могли утворитися в невідомій послідовності одна від одної від двох окремих, але сукупних дій тиску, так і подовжніх рухів, під різними кутами у вертикальному та вертикально-поперечному напрямках, гострого краю чи леза якогось, скоріш за все одного і того ж самого твердого плоского знаряддя або предмету з гладкою заточкою його ріжучої крайки (ніж, бритва, лезо тощо), що залишає в ранах сліди трьохвалентного заліза;
		висновкам судово-медичного експерта №328 від 14 травня 2020 року про те, що в потерпілого ОСОБА_9 були виявлені: а) два сліпих проникаючих колото-різаних поранення правої половини грудної клітки, що ускладнилися розвитком у нього важкого шоку (шоковий індекс склав 1,5 при показниках пульсу 120 ударів за хвилину, та артеріального тиску  80/50мм.рт.ст.), з тілесними ушкодженнями у вигляді: 2-х ран м`яких тканин передньобічної поверхні правої половини грудної клітки, що проникали в порожнину грудної клітки з пошкодженням нижньої долі правої легені в 2-х місцях (по внутрішньому краю  наскрізне та по зовнішньому краю  сліпе), кровотечею (близько 700 мл крові) та виділенням повітря в плевральну порожнину із стисканням правої легені; б) 2-х колото-різаних непроникаючих поранень: правої половини грудної клітини (1), правої здухвинної ділянки передньої черевної стінки (1); в) 4-х ран м`яких тканин: задньої поверхні плеча правої верхньої кінцівки (2), внутрішньої поверхні цього ж плеча (2)  на одному рівні; 
		- два сліпих проникаючих колото-різаних поранення правої половини грудної клітки ОСОБА_9 , що ускладнилися розвитком шоку, могли утворитися від дворазової дії колюче-ріжучого предмету, за механізмом «удар  роз`єднання тканин  занурення», про що свідчить локалізація та властивості цих поранень, які за своїм характером відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, що небезпечне для життя в момент заподіяння (завдання);
		- два непроникаючих колото-різаних поранення правої половини грудної та черевної стінки потерпілого ОСОБА_9 могли утворитися від дворазової дії колюче-ріжучого предмету, за механізмом «удар  роз`єднання тканин  поверхневе занурення», про що свідчать локалізація та властивості цих поранень, які за своїм характером відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричиняє короткочасний розлад здоров`я; 
		- чотири рани м`яких тканин правого плеча потерпілого могли утворитись як від дворазової наскрізної дії колюче-ріжучого предмету, за механізмом «удар  роз`єднання тканин  занурення  наскрізне проникнення», так і від окремої чотириразової дії колюче-ріжучого предмету, за механізмом «удар  роз`єднання тканин - занурення», про що свідчать локалізація та властивості цих ран, які за своїм характером відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричиняє короткочасний розлад здоров`я;
		- загалом усі зазначені вище тілесні ушкодження могли утворитися від не менше ніж чотириразової дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, про що свідчать локалізація та властивості цих ушкоджень; 
		- встановити послідовність заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, та в якому положенні могло перебувати його тіло в момент отримання ним тілесних ушкоджень на основі наявних судово-медичних даних неможливо;
		- локалізації тілесних ушкоджень у потерпілого не є специфічною чи характерною для утворення при падінні людини з висоти власного зросту;
		- характер отриманих потерпілим поранень не виключає можливості їх утворення в короткий проміжок часу незадовго (в межах кількох годин) до моменту його обстеження лікарями міської лікарні о 14 год20хв 14 год 25 хв 07 березня 2020 року, коли в медичній карті потерпілого був зроблений запис із таким змістом: «Анамнез хвороби: 1 год тому відомий в побуті наніс множинні ножові поранення в ділянку грудей і живота кухонним ножем»; 
		- судячи з властивостей рубців у потерпілого, вони можуть мати давність формування не менше 1-го  2-х місяців до обстеження потерпілого 30 квітня 2020 року;
		- тілесних ушкоджень, характерних для самооборони, на тілі ОСОБА_9 не виявлено;
		- протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 07 березня 2020 року, яким зафіксовано факт затримання ОСОБА_8 та здійснення його особистого обшуку в ході якого вилучено штани сірого кольору із речовиною бурого кольору;
		- протоколу освідування ОСОБА_8 (з ілюстративною таблицею) від 07 березня 2020 року, яким зафіксовано в нього по одному порізу середньої частини передпліччя обох рук, також виявлено два порізи в області передньої сторони нижньої частини стегна правої ноги вище коліна, виявлено садно в районі поперекової частини спини з лівої сторони та садна у верхній частині правої та лівої сторони спини, наявні почервоніння на голові з лівого та правого боку під волосяним покровом, над скронями;
		- висновкам експерта № 227 від 06 квітня 2020 року про проведення судово-медичної експертизи обвинуваченого ОСОБА_8 , якими встановлено:
		- станом на 13 березня 2020 року в нього були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: а) 14-ти саден шкіри: лівої половини тім`яної ділянки голови (1), зовнішньої поверхні ліктьового суглобу правої верхньої кінцівки (1), тильної поверхні кисті правої верхньої кінцівки (4), тильної поверхні кисті лівої верхньої кінцівки (1), 5-го пальця цієї ж кисті (3), внутрішньої поверхні правого колінного суглобу (1), передньої поверхні нижньої третини правого стегна на межі з колінним суглобом (1), зовнішньої поверхні лівого колінного суглобу (2); б) 4-х ран м`яких тканин: передньої поверхні середньої третини передпліччя правої верхньої кінцівки (1), передньої поверхні середньої третини передпліччя лівої верхньої кінцівки (1), передньої поверхні середньої третини передпліччя лівої верхньої кінцівки (1), переднє-внутрішньої поверхні колінного суглобу правої нижньої кінцівки (2); в) 50-ти лінійних саден (подряпин) шкіри: лівої скроневої ділянки голови (1), задньої поверхні правої половини грудної клітки (група з 3-х), ліктьової поверхні зап`ясткового суглобу правої верхньої кінцівки (3), заднє-променевої поверхні цього ж зап`ясткового (5), передньої поверхні нижньої третини передпліччя правої верхньої кінцівки (8), навколо рани передньої поверхні середньої третини правого передпліччя (9), 2-го пальця лівої кисті на рівні проксимального кінця основної фаланги (2), передньої поверхні передпліччя лівої верхньої кінцівки (6), передньої поверхні ліктьового згину лівої верхньої кінцівки (5), передньої поверхні лівої половини грудної клітини (1), на межі лівої поперекової ділянки тулуба та клубової ділянки тазу (група з 7-ми); г) підшкірного крововиливу заднє-ліктьової поверхні верхньої третини передпліччя правої верхньої кінцівки;
		- чотири рани м`яких тканин: передньої поверхні середньої третини передпліччя правої верхньої кінцівки (1), передньої поверхні середньої третини передпліччя лівої верхньої кінцівки (1), переднє-внутрішньої поверхні колінного суглобу правої нижньої кінцівки (2) могли утворитися від чотириразової ріжучої дії загостреного краю плоского твердого предмету, за механізмом «удар-ковзання-заглиблення-роз`єднання тканин» або «притискання-ковзання-заглиблення-роз`єднання тканин», про що свідчать локалізація, характер і властивості цих ушкоджень, що за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я. Локалізація цих тілесних ушкоджень не виключає можливості їх самостійного завдання собі обстежуваним (самоушкодження);
		- лінійні садна (подряпини) шкіри зап`ясткового суглобу правої верхньої кінцівки обстежуваного могли утворитися від дії тупих країв плоских металевих кайданів що були застібнуті на його зап`ястку, за механізмом «стискання-тертя», про що свідчать локалізація, характер і властивості цих ушкоджень. Садна шкіри лівої скроневої ділянки голови, задньої поверхні правої половини грудної клітки, на межі лівої поперекової ділянки тулуба та клубкової ділянки тазу, лівої половини тім`яної ділянки голови, зовнішньої поверхні ліктьового суглобу правої верхньої кінцівки, тильної поверхні кисті правої верхньої кінцівки, кисті лівої верхньої кінцівки,внутрішньої поверхні правого колінного суглобу, передньої поверхні нижньої третини правого стегна на межі з колінним суглобом, зовнішньої поверхні лівого колінного суглобу могли утворитися як від не менше ніж десятиразової дії тупих твердих предметів за механізмом «тертя» або «притискання-тертя», так і від тертя чи притискання з тертям обстежуваним цими ділянками об тупий твердий предмет із переважаючою контактуючою поверхнею та наявністю на ньому окремих виступаючих ділянок із обмеженою контактуючою поверхнею, про що свідчать локалізація, характер і властивості цих ушкоджень. Лінійні садна шкіри у кількості 23-х: передньої поверхні нижньої третини передпліччя правої верхньої кінцівки, навколо рани передньої поверхні середньої третини правого передпліччя, 2-го пальця лівої кисті, передньої поверхні передпліччя лівої верхньої кінцівки, передньої поверхні ліктьового згину лівої верхньої кінцівки, передньої поверхні лівої половини грудної клітки могли утворитися від 23-разової дії загостреного краю плоского твердого предмету, за механізмом «ковзання-тертя» або «притискання-ковзання-тертя», про що свідчать локалізація, характер і властивості цих ушкоджень, які не виключають можливості їх самостійного завдання. Підшкірний крововилив заднє-ліктьової поверхні верхньої третини передпліччя правої верхньої кінцівки міг утворитися як від дії тупого твердого предмету, за механізмом «удар», так і від удару обстежуваним цією ділянкою об тупий твердий предмет, про що свідчать локалізація, характер і властивості цього ушкодження. Перелічені у цьому пункті тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричиняють короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності, а мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів; 
		- локалізація тілесних ушкоджень у обстежуваного не є специфічною чи характерною для утворення при самовільному падінні людини з висоти власного зросту та самооборони; 
		- судячи з кольору та стану загоєння тілесних ушкоджень, вони можуть мати давність утворення не менше 5-ти  7-ми діб від початку судово-медичної експертизи 13 березня 2020 року;
		- висновкам експерта № 170 від 31 березня 2020 року про проведення судово-медичної експертизи спортивних штанів, вилучених під час затримання ОСОБА_8 , якими встановлено, що на них знайдена кров людини, при визначенні групової належності якої виявлені антигени А та В. Отже, ця кров може належати особі (особам) в крові якої (яких) містяться антигени А та В. Беручи до уваги групову характеристику осіб, що проходять у справі, можна припустити, що антиген В може походити за рахунок крові ОСОБА_10 , а антиген А може походити за рахунок крові потерпілого ОСОБА_9 та за рахунок крові підозрюваного ОСОБА_8 ;
		- висновкам експерта № 169 від 31 березня 2020 року, про те, що на марлевих тампонах зі змивами з асфальтного покриття (об`єкт №1), з металевої решітки (об`єкт №2), з внутрішньої сторони вхідних дверей під`їзду (об`єкт №3), з бетонної підлоги 1 поверху (об`єкт №4), з підлоги ліфта (об`єкт №5), з зовнішньої кнопки ліфта 1 поверху (об`єкт №6), з зовнішньої кнопки ліфта 4 поверху (об`єкт №7), з підлоги кухні (об`єкт №8), вилучених під час огляду місця події (сходинкового маршу другого під`їзду будинку АДРЕСА_5 та квартири АДРЕСА_3 ), знайдена кров людини при визначені групової належності якої в об`єктах №1,3,5,6 виявлений антиген А, а в об`єкті №5 ще і ізогемаглютинін анти-В, в об`єктах№2, 4 антиген В, а в об`єкті №4 ще і ізогемаглютинін анти-А, в об`єктах №7, 8 антигени А та В. Отже, кров в об`єктах №2, 3, 5, 6 може належати особі (особам) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, зокрема, й потерпілому ОСОБА_9 або підозрюваному ОСОБА_8 , в об`єктах №2, 4 кров може належати особі (особам) з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А, зокрема, й ОСОБА_10 . Якщо припустити, що кров в об`єктах №7, 8 була змішана, то антиген А може походити від потерпілого ОСОБА_9 або підозрюваного ОСОБА_8 , а антиген В може походити від ОСОБА_10 ;
		- висновкам експерта № 168 від 31 березня 2020 року, з яких вбачається, що на марлевому тампоні зі змивом з правої руки (об`єкт №1) та на марлевому тампоні зі змивом з лівої руки (об`єкт №2) підозрюваного ОСОБА_8 , знайдена кров людини, при визначенні групової належності якої виявлений антиген А, отже, ця кров може належати особі (особам) в крові якої (яких) міститься антиген А, зокрема, потерпілому ОСОБА_9 або підозрюваному ОСОБА_8 ;
		- висновку експерта № 123 від 16 квітня 2020 року, яким встановлено, що на поверхні предмета, схожого на ніж, як на руків`ї, так і на клинку знайдено сліди крові людини, в яких виявлений антиген А ізосерологічної системи АВ0. Отже, сліди крові на ножі із клинком із зазубринами, можуть походити від особи (осіб) в крові якого (яких) є знайдений антиген А ізосерологічної системи АВ0, зокрема, підозрюваного ОСОБА_8 , так і потерпілого ОСОБА_9 , бо вони одногрупні, і не можуть походити від ОСОБА_8 ;
		- висновку експерта № 124 від 16 квітня 2020 року, з якого слідує, що на поверхні предмета, схожого на ніж, а саме клинка ножа із руків`ям з пластмаси чорного кольору, виявлені сліди крові людини, в яких знайдений антиген А ізосерологічної системи АВ0. Отже, ця кров може походити від особи (осіб) в крові якої (яких) міститься антиген А, а саме, як від потерпілого ОСОБА_9 , так і від підозрюваного ОСОБА_8 і не може походити від ОСОБА_10 ;
		- висновку експерта № 49 від 15 травня 2020 року, яким не виключено, що деформований клинок наданого для експертизи господарського чи кухонного ножа заводського виготовлення з полімерною рукояткою та клинком жовто-оранжевого кольору  ймовірно може бути і вірогідним знаряддям травми, оскільки його первісні: конструктивні, технологічні і експлуатаційні  групові ознаки суттєво не відрізняються від аналогічних ознак передбачуваного однобічно-гострого клинкового знаряддя травми, по типу ножа, що віддзеркалені у шести, зазначених глибоких колото-різаних ранах шкіри з обох половин грудної клітки і лівої верхньої кінцівки трупа ОСОБА_10 . Також не виключено, що цей господарський ніж за окремими первісними ознаками двобічної гладкої заточки ріжучої крайки леза свого клинка ймовірно може бути і передбачуваним знаряддям травми для ще двох описаних вище глибокої і поверхневої різаних ран шкіри з лівої половини передньої поверхні грудної клітини трупа ОСОБА_10 ;
		- відомостям, зафіксованим у протоколі огляду від 13 квітня 2020 року, об`єктом якого був мобільний телефон «Samsung», вилучений під час огляду особистих речей ОСОБА_9 , яким підтверджується наявність телефонних дзвінків між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 06 березня 2020 та 07 березня 2020 року. Також при огляді меседжера «Фейсбук» виявлено повідомлення від « ОСОБА_15 » із текстом «Привіт. Це ОСОБА_16 . Набери мене зараз. Сюди» (07 березня 2020 о 00 год 50хв). Відповідь від ОСОБА_9 : «Ленка я вже виїхав» (07 березня 2020 о 00 год 57хв).
		- відеозаписам із нагрудних камер працівників поліції, які прибули на місце події, а також протоколом їх огляду;
		- відомостям протоколу №1262 т/121/14.2020 від 25 березня 2020 року про результати здійснення негласних слідчих розшукових дій та додатку до нього (аудіозапису), яким зафіксовано розмови 11 та 12 березня 2020 року ОСОБА_8 із співкамерником, під час яких ОСОБА_8 розповідає про обставини вчинення ним кримінального правопорушення.
		Законність проведення даних негласних слідчих (розшукових) дій підтверджено ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року, якою надано дозвіл на: аудіо-, відео контроль особи ОСОБА_8 , його розмов або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних із його діяльністю або місцем перебування, на час перебування його в камері для затриманих у приміщенні ІТТ №1 ГУНП в Хмельницькій області; аудіо-, відео контроль місця, камери для затриманих у приміщенні ІТТ №1 ГУНП в Хмельницькій області на час перебування там ОСОБА_8 , шляхом прихованої фіксації відомостей, за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома присутніх у цьому місці осіб. Проведення зазначених заходів дозволено терміном на 1 місяць починаючи з 10 березня 2020 року по 20 квітня 2020 року включно.
		Окрім цього, встановлені судом обставини підтверджуються: речовими доказами, які вилучені під час оглядів місця події, зокрема, знаряддя вчинення злочину  ніж, який знаходився в металевій раковині на кухні квартири АДРЕСА_6 ; протоколами відібрання та отримання біологічних зразків для проведення експертиз; висновком експерта № 420 від 25 березня 2020 року, яким було проведено судово-медичну експертизу шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_10 ; висновками судово-імунологічних експертиз, які були проведені в ході досудового розслідування (№242 від 10 березня 2020 року, №135 від 11 березня 2020 року, № 151 від 17 березня 2020 року, № 136 від 11 березня 2020 року, № 125 від 16 квітня 2020 року, № 127 від 16 квітня 2020 року, № 126 від 16 квітня 2020 року).
		Відповідно до ч.1 ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження.
		Згідно з ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Наведені вище докази отримані в порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до ст.91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак відповідно до положень ст.ст.84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень.
		Колегія суддів погоджується, що відповідно до вимог ст.94 КПК України докази у справі, в їх сукупності, є належними, допустимими та з усією достатністю доводять вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
		Як видно з показань обвинуваченого  ОСОБА_8 в суді першої інстанції, він свою винуватість в інкримінованих кримінальних правопорушеннях фактично не визнав, а зазначав, що не доведено єдиний умисел на заподіяння смерті двом особам: ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .
		Звертав увагу, що саме намір ОСОБА_10 розлучитись викликав у нього неконтрольовану агресію тільки відносно неї та вказана його поведінка була викликана сильним душевним хвилюванням.
		Посилання обвинуваченого на те, що він не мав наміру вбивати потерпілого ОСОБА_9 , однак завдав йому тілесні ушкодження через поведінку останнього та те, що він перебував поряд у той час, не заслуговують на увагу.
		Аналізуючи докази, що мають значення для встановлення змісту та спрямованості умислу обвинуваченого ОСОБА_8 при вчиненні кримінальних правопорушень, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із сукупності всіх обставин вчинених дій та врахував спосіб, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, знаряддя злочину, поведінку винного та потерпілих, що передувала події, їхні стосунки, ставлення обвинуваченого до наслідків учиненого та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_8 умислу на вбивство своєї дружини ОСОБА_10 та її знайомого ОСОБА_9 . 
		Завдаючи ОСОБА_10 та ОСОБА_9 численні удари ножем з прикладанням значної сили, зокрема, в область живота та грудної клітки, де знаходяться життєво важливі органи, обвинувачений ОСОБА_8 не міг не розуміти особливо небезпечний характер таких дій і їх можливі наслідки у вигляді смерті потерпілих.
		Такий висновок суду повністю підтверджується вищевказаними, дослідженими судом першої інстанції доказами та беззаперечно свідчить про спрямованість умислу ОСОБА_8 саме на умисне вбивство двох осіб, тобто, потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .
		Колегія суддів зауважує, що умисне позбавлення життя двох або більше осіб кваліфікується за п.1 ч.2 ст.115 КК України за умови, що їх убивство охоплювалось єдиним умислом винного. Для такої кваліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і чи був він однаковим при позбавленні життя кожного з потерпілих. Якщо ці мотиви передбачені як кваліфікуючі ознаки, дії винного додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами ч.2 ст.115 КК України.
		Наявність розриву в часі при реалізації єдиного умислу на вбивство двох або більше осіб значення для кваліфікації злочину за п.1 ч.2 ст.115 КК України немає.
		Потрібно мати на увазі, що суб`єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачено статтями 116 і 123 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеними статтями є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). До тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб.
		У випадках, коли вбивство вчинено або тяжке тілесне ушкодження заподіяно після того, як стан сильного душевного хвилювання минув, дії винного потрібно кваліфікувати за статтями КК України, що передбачають відповідальність за вчинення зазначених злочинів без пом`якшуючих обставин. Неправомірна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана обставиною, що зменшує суспільну небезпечність злочину і пом`якшує покарання винного.
		Воднораз, твердження обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що його умисел на вбивство був спрямований лише стосовно ОСОБА_10 та в нього не було умислу вбивати потерпілого ОСОБА_9 , є суперечливими та непереконливими.
		Даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_8 згідно з пред`явленим обвинуваченням суд урахував усталені правові позиції в справах про злочини проти життя і здоров`я особи, з яких випливає, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121 КК), слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного.
		Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
		Обвинувачений ОСОБА_8 указував, що йому було відомо про близькі відносини між ОСОБА_9 та його дружиною ОСОБА_10 , що саме подружня зрада останньої із ОСОБА_9 була причиною конфліктів в сім`ї та розмов про розлучення, які фактично тривали упродовж останніх двох тижнів до події.
		Тому малоймовірними є твердження обвинуваченого, що в нього не було жодної неприязні відносно ОСОБА_9 .
		Також ураховано, що обвинувачений ОСОБА_8 завдав потерпілому ОСОБА_9 чималу кількість ударів ножем зі значною силою, в життєво важливі органи. При цьому ОСОБА_8 не міг не розуміти особливо небезпечний характер своїх дій та можливі їх наслідки у виді заподіяння смерті ОСОБА_9 .
		Відтак, показання обвинуваченого ОСОБА_8 щодо його небажання заподіяти смерть потерпілого ОСОБА_9 судом першої інстанції обґрунтовано розцінені як неправдиві.
		Твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 про те, що обвинувачений перебував у стані сильного душевного хвилювання та необхідність кваліфікації його дій за ст.116 КК України, не заслуговують на увагу.
		Згідно усталеної судової практики, умисне позбавлення життя двох або більше осіб кваліфікується за п.1 ч.2 ст.115 КК України за умови, що їх убивство охоплювалось єдиним умислом винного.
		Для такої кваліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і чи був він однаковим при позбавленні життя кожного з потерпілих.
		Суб`єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачено статтями 116 і 123 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеними статтями є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). До тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб.
		Стан сильного душевного хвилювання, як емоційний процес, характеризується своєю раптовістю, неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю.
		Під час досудового розслідування проведена комісійна стаціонарна психолого-психіатрична експертиза обвинуваченого ОСОБА_8 (висновок №215 від 15 квітня 2020 року), в ході якої встановлено, що ОСОБА_8 в період вчинення інкримінованого йому злочину в стані фізіологічного афекту, фрустрації, психічного стресу, як підстави для кваліфікації стану сильного душевного хвилювання, не знаходився.
		Обвинувачений ОСОБА_8 у стані паталогічного сп`яніння не знаходився.
		При дослідженні об`єктів експертизи виявлено, що обвинувачений ОСОБА_8 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, в психіатричних лікарнях не лікувався, за характером легко подразливий, запальний, нестриманий, судження емоційні, мислення ригідне.
		Під час проведення експертизи потребував до себе підвищеної уваги, поводив себе надмірно та задирливо, нестриманий.
		Ураховуючи вищевказане та відомості психологічного дослідження, комісія прийшла до висновку, що обвинувачений психічним захворюванням не страждає, не страждав таким і на період інкримінованого йому злочину, тому може та міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
		Відповідно до ст.356 КПК України за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз`яснення висновку.
		У ході судового розгляду кримінального провадження в порядку ст.356 КПК України з метою роз`яснення вказаного висновку у судовому засіданні суду першої інстанції було допитано експертів ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які підтвердили ці висновки.
		З наведених в апеляційних скаргах доводів, у колегії суддів не виникло жодних сумнівів щодо результатів цієї експертизи, як і в необхідності проведення повторної експертизи, бо вони є науково обґрунтованими, достатньо вмотивованими, відповідали об`єктивній поведінці обвинуваченого в момент учинення інкримінованих кримінальних правопорушень, після них та під час судового розгляду.
		Обвинувачений ОСОБА_8 давав показання, що знав про відносини дружини ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ще раніше, сприймав їх, з цього приводу між ним та ОСОБА_8 виникали конфлікти.
		Як установлено допитом у судовому засіданні потерпілого, свідків, та й самого обвинуваченого, останній висловлював погрози вбивством ОСОБА_10 ще 06 березня 2020 року, тобто, за день до вказаної події.
		За вказаних обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, що в цій ситуації не було будь-якої раптовості виникнення стану душевного хвилювання, а тому відсутні правові підстави для кваліфікації дій обвинуваченого саме за ст.116 КК України.
		Окрім цього, суд першої інстанції даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_8 згідно з пред`явленим обвинуваченням, підставно врахував правові висновки, викладені у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі № 640/18653/17, провадження № 51-543кмо20, з яких слідує, що за встановлення судом єдиного прямого визначеного умислу, спрямованого на заподіяння смерті двом або більше особам, вбивство однієї людини і замах на життя другої має кваліфікуватись як незакінчений злочин  убивство двох або більше осіб, оскільки єдиного злочинного наміру вбити двох осіб не було реалізовано з причин, що не залежали від волі винної особи, за відповідною частиною ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК незалежно від послідовності злочинних дій та за ч.1 ст.115 КК чи відповідним пунктом ч.2 ст.115 КК (або іншими спеціальними нормами, передбаченими в інших розділах Особливої частини КК) у разі наявності таких підстав.
		Ураховуючи наведене, доводи захисника та обвинуваченого щодо відсутності мети умисного вбивства ОСОБА_9 не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та вчинення самих кримінальних правопорушень.
		Тому посилання про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 на ст.116 КК України є безпідставними і такими, що, на думку колегії суддів апеляційного суду, не заслуговують на увагу.
		Умисний характер діянь ОСОБА_8 , в результаті яких настала смерть ОСОБА_10 (умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі), та незакінчений замах на умисне вбивство двох осіб, тобто незакінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті двом особам ( ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ) установлений судом першої інстанції на підставі аналізу зібраних у кримінальному провадженні доказів та, зокрема, висновків судово-медичних експертиз про особливості тілесних ушкоджень та характер їх заподіяння.
		Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції правильно вирішив питання про спрямованість умислу, ураховуючи сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку обвинуваченого і потерпілих, що передувала події, їх стосунки.
		Місцевий суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що заподіяння обвинуваченим тяжких наслідків у виді смерті потерпілої ОСОБА_10 та спричинення потерпілому ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження, яке небезпечне для життя в момент заподіяння, свідчить про наявність в обвинуваченого умислу на вчинення таких дій.
		Дослідивши під час судового розгляду всі обставини кримінального провадження, суд першої інстанції оцінив відповідно до ст.94 КПК України кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність у ході судового розгляду винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та, що його дії слід кваліфікувати за: ч.3 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, як незакінчений замах на умисне вбивство двох осіб, тобто незакінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті двом особам; ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
		Доводи сторони захисту про невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження та недоведеність винуватості обвинуваченого у цих кримінальних правопорушеннях є необґрунтованими.
		Колегія суддів уважає, що зібрані у справі докази є належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів оцінена з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Поведінка ОСОБА_8 указує про наявність в його діях умислу, усвідомлення та передбачення умисного протиправного заподіяння смерті двом особам, оскільки судом першої інстанції всі обставини справи були ретельно досліджені та перевірені і дають підстави для висновку, що ОСОБА_8 мав намір умисно позбавити життя ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .
		Наведені у вироку інші письмові докази отримані в порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними, допустимими, достовірними, належним чином досліджені судом першої інстанції та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_8 .
		Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_8 діяв з умислом на вбивство. Завдаючи ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з прикладанням сили цілеспрямованих ударів у ділянки, де знаходяться життєво важливі органи, обвинувачений ОСОБА_8 не міг не розуміти особливо небезпечний характер таких дій і їх можливі наслідки у вигляді смерті потерпілих.
		Відповідно до ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Положеннями ст.65 КК України визначено, що при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		При призначенні покарання в межах санкцій статей інкримінованих кримінальних правопорушень місцевим судом ураховано фактичні обставини кримінального провадження, тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, характер дій обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, відомості про його особу.
		Зокрема, суд зазначив, що ОСОБА_8 щиро розкаявся в умисному вбивстві ОСОБА_10 , активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, вчинив його внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, добровільно відшкодував заподіяну потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду, пов`язану з лікуванням, що пом`якшує йому покарання.
		Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
		Тому колегія суддів за таких обставин уважає, що справедливим, необхідним та достатнім є призначене обвинуваченому ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі строком на 14 років.
		Указане покарання призначено відповідно до положень ст.65 КК України, з наведенням у вироку місцевого суду обґрунтувань такого рішення. 
		Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Згідно з ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Відповідно до ч.5 ст.128КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Згідно з ч.1 ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
		Колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд, розв`язуючи цивільні позови, повною мірою з`ясував обставини, що мають значення для їх вирішення та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
		При визначенні розмірів спричиненої шкоди суд апеляційної інстанції перевірив суть позовних вимог, характер діяння особи, що заподіяла шкоду (обвинуваченого), та їх наслідки.
		Виходячи з положень ст.129 КПК України, ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом на підставі фактичних обставин справи з урахуванням вимог розумності і справедливості. 
		Тобто, вирішення даного питання законодавцем віднесено до дискреційних повноважень суду (судового розсуду).
		Указані доводи щодо відшкодування були предметом ретельного розгляду в суді першої інстанції і на них було дано вичерпні, вмотивовані відповіді.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд визначає відповідно до вимог ч.3 ст.23 ЦК з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичного болю та душевних страждань яких зазнала потерпіла, їх тривалості, та безповоротності, форму вини обвинуваченого, та враховуючи при цьому враховуючи вимоги розумності і справедливості.
		При визначенні розмірів спричиненої шкоди суд апеляційної інстанції перевірив суть позовних вимог (в оскаржуваній частині), характер діяння особи, що заподіяла шкоду (обвинуваченого), та їх наслідки.
		Тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо розв`язання цивільних позовів у цій його частині.
		З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що визначена сума відшкодувань відповідає вимогам Закону, належно є підтвердженою, а тому рішення суду з цього приводу слід залишити без змін.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, немає.
		З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що вирок ухвалений відповідно до вимог ст.ст.373, 374 КПК України.
		За таких обставин підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
		Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 426 КПК України, колегія суддів, 
		п о с т а н о в и л а:
		Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2023 року щодо  ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника  адвоката ОСОБА_7  без задоволення.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
		Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою,  в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		Судді:
		ОСОБА_1              ОСОБА_2          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...