Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 347/1072/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2023. Зареєстровано: 01.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2023.
Дата набрання законної сили: 03.07.2023
Номер судового провадження: 1-кп/347/185/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023090000000122

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 347/1072/23
		Провадження № 1-кп/347/185/23
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"31" травня 2023 р.                                    м.Косів
		Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
		головуючої судді         ОСОБА_1 ,
		секретаря с/з             ОСОБА_2 ,
		за участю:
		прокурора              ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого          ОСОБА_5 ,
		потерпілої             ОСОБА_6 ,
		потерпілого              ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним № 12023090000000122від 28.02.2023року щодо:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, з середньою освітою, не працевлаштований, одружений, не депутат, військовозобов`язаний, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимий
		який, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, -
		в с т а н о в и в :
		Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 будучи особою відповідальною за експлуатацію транспортного засобу, допустив до керування транспортним засобом особу, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння та не мала права на керування транспортним, що спричинило потерпілому середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження, та смерть потерпілого.
		Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
		Так, ОСОБА_5 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_1 є володільцем технічно справного автомобіля марки і моделі CHEVROLET NIVA, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
		24.10.2022 близько 00:00 год. ОСОБА_5 , достовірно знаючи про те, що його син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має права на керування транспортними засобами, а саме посвідчення водія, що посвідчує його право керування транспортним засобом та перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки безпосереднє вживання алкогольних напоїв було за його участі, допустив до керування вище вказаним автомобілем ОСОБА_6 .
		В свою чергу, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , зайняли місця пасажирів в салоні транспортного засобу після чого ОСОБА_6 , зайнявши місце водія, почав рух автомобілем марки і моделі CHEVROLET NIVA, реєстраційний номер НОМЕР_2 із с. Річка в напрямку до м. Косів, Косівського району, Івано- Франківської області.
		При цьому, ОСОБА_5 , порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, а саме: - п. 2.9. г)., п. 2.9. ґ).
		В подальшому, 24.10.2022, приблизно о 01:45 год., ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, керуючи автомобілем марки CHEVROLET NIVA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , спільно із пасажирами ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , у темну пору доби, сухим асфальтобетонним покриттям, рухався проїзною частиною автодороги регіонального значення Р-24 сполученням «Татарів-Кам`янець-Подільський» з швидкістю 84...91 км/год., що перевищує допустиму в межах населеного пункту с. Город, по вул. Незалежності, у напрямку м. Косів, Косівського району, Івано- Франківської області.
		Під час руху зазначеною ділянкою дороги ОСОБА_6 в порушення вимог п.п. 1.2, 1.5, 2.3, 2.9, 10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, унаслідок чого втратив керованість автомобілем, виїхав за межі проїзної частини дороги ліворуч на протилежну смугу руху, внаслідок чого автомобіль з`їхав у кювет та допустив зіткнення з бетонною конструкцією.
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження які, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до настання смерті, та тілесні ушкодження, які відповідно до вказаного висновку експерта відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
		Окрім цього, ОСОБА_7 в результаті ДТП, отримав тілесні ушкодження, які відповідно до висновку експерта від 21.01.2023 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент їх спричинення, та тілесні ушкодження, які відповідно до вказаного висновку експерта відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я і не є небезпечним для життя в момент їх спричинення.
		Отже, внаслідок допущення свого сина ОСОБА_6 , до керування вище зазначеним транспортним засобом, ОСОБА_5 проявив злочинну необережність, до суспільно-небезпечних наслідків, що настали внаслідок його дій, які виразились у допуску до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння та не має права на керування транспортним засобом вчинене особою, відповідальною за експлуатацію транспортного засобу, не передбачаючи настання наслідків своїх дій, хоча міг і повинен був їх передбачити.
		В судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину повністю визнав, та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Зазначив, що в той день йому подзвонив син, щоб він його забрав разом із товаришем. Після цього, він їх забрав, і вони разом втрьох поїхали додому до обвинуваченого. Через деякий час, перебуваючи за місцем проживання, до нього прибіг син, та сказав, що потрібно поїхати оскільки ОСОБА_7 погано, і йому треба надати допомогу. ОСОБА_5 швидко вийшов з дому, та сів позаду в автомобілі. Ключі від автомобіля були в замку запалювання. Його син ОСОБА_6 сів за кермо, а його товариш ОСОБА_10 сів на переднє пасажирське сидіння. Всі разом вони поїхали на участок Мариш, там перебував ОСОБА_7 , обличчя якого було в крові, та ОСОБА_11 . Всі разом, вони сіли в автомобіль та поїхали в лікарню в м. Косів. Була темна пора доби. Син ОСОБА_6 добре кермував, але коли автомобіль вже виїхав на трасу ОСОБА_5 не бачив, як ОСОБА_6 керував автомобілем, оскільки на його руках перебував непритомний ОСОБА_7 . Через деякий автомобіль в`їхав у трубу в фосі. Коли в автомобілі двері відчинились, ОСОБА_5 одразу кинувся до свого сина на допомогу, однак побачив, що син вже непритомний і йому вже нічим не допомогти. В подальшому вже прийшов до тями в лікарні. ОСОБА_5 просив його суворо не карати, висловив жаль з приводу вчиненого, попросив вибачення у потерпілих. Ствердив, що його життя і так покарало, оскільки він втратив рідного сина.
		Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні ствердила, що обвинувачений раз чи два дозволяв сину сідати за кермо. Не більше. В той день все відбувалося дуже швидко. І обвинувачений і їх син з товаришем, поспішали щоб надати допомогу другу. Однак сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій загинув їх син. Просила суд суворо не карати обвинуваченого, оскільки він є її чоловіком. Ствердила, що їх життя і так покарало, оскільки вони втратили найдорожче, що було в їх житті, власну дитину. Просила суд не позбавляти волі обвинуваченого, жодних претензій до нього немає.
		Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні ствердив, що в той день йому стало. Його товариш ОСОБА_12 подзвонив, ОСОБА_13 , щоб той приїхав і надав допомогу. Пам`ятає, як їхав в машині з ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . За кермом був ОСОБА_17 . ОСОБА_7 пам`ятає, що втрачав свідомість, оскільки йому було погано. Коли сталася дорожньо - транспортна пригода, подробиць не пам`ятає. Потерпілий ОСОБА_7 ствердив, що жодних претензій до обвинуваченого немає, оскільки і обвинувачений і його загиблий син, намагались йому в той день надати допомогу. Просив суворо не карати обвинуваченого, та не позбавляти його волі. Жодних претензій до обвинуваченого немає. Розуміє, що у даній дорожньо-транспортній пригоді загинув син обвинуваченого, що і так є дуже болісним для нього.
		Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
		Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
		Отже, ОСОБА_5 будучи особою відповідальною за експлуатацію транспортного засобу, допустив до керування транспортним засобом особу, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння та не мала права на керування транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження, та смерть потерпілого. Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбачене статтею 287 КК України.
		Отже, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає, що дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ст. 287 КК України.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.
		Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.
		Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, на обліку у лікарів психіатра та нарколога обвинувачений не перебуває, одружений, проживає разом з дружиною та неповнолітнім сином в АДРЕСА_1 . Згідно характеристики виданої старостою Річківського старостинського округу, ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, є порядним, ввічливим, доброзичливим, працьовитим, товариським. Спиртними напоями не зловживає. Скарг на його поведінку до сільської ради не надходило. Є військовозобов`язаним.
		Обставинами, що пом`якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину, як на стадії досудового так і на стадії судового розгляду, відшкодування завданої шкоди, попросив вибачення у потерпілих.
		Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.
		Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом`якшують покарання та обставину, що обтяжує покарання, суд вважає, що в даному випадку обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
		Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши наведені обставини суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
		Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, добровільно відшкодував завдану шкоду, визнав вину, щиро розкаявся, попросив пробачення у потерпілих. Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 жодних претензій до обвинуваченого не мають, у зв`язку з чим потерпілі не заявляли претензій матеріального характеру, як і не заявляли цивільний позов. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який винуватість у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого, та ствердив, що вже покараний життям, оскільки внаслідок кримінального правопорушення загинув його син.
		Прокурор в судовому засіданні, вважала, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання, та просила призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
		Ураховуючи вищевикладене, суд доходить переконання, про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без відбування реального покарання у вигляді позбавлення волі, та застосування до нього ст. 75 КК України, тобто - звільнення від відбування покарання з випробуванням, що найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засудженого).
		Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
		Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а також пункт 4 ч. 3 ст. 76 КК України виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
		Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання. 
		Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов`язки. Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля  звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
		Встановлення в даному випадку судом іспитового строку 1 (один) рік є виправданим з врахуванням особи обвинуваченого, і достатнім для того щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Запобіжний захід обраний обвинуваченому під час досудового розслідування у виді особистого зобов`язання, залишити без зміни до набрання вироком законної сили.
		Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		Враховуючи викладене та керуючись статтями 349, 368, 371, 373, 374 КПК України, суд 
		у х в а л и в :
		Визнати  ОСОБА_5  винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_5 від відбування покарання, з іспитовим строком 1 (один) рік.
		Відповідно до п. п. 1, 2 , ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_5 такі обов`язки: 
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
		- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;
		Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання стосовно  ОСОБА_5  донабрання вирокомсуду законноїсили -залишити беззміни.
		Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		В іншій частині вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...