Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/16247/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів; Погроза або насильство щодо журналіста.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2023. Зареєстровано: 01.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/522/255/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018160500004473

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №522/16247/18
		Провадження №1-кп/522/255/23
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 червня 2023 року Місто Одеса
		Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого -судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
		провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні №12018160500004473 від 13.07.2018 за обвинуваченням:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дзержинська Донецької області, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, 2011 та 2018 року народження, працевлаштованого охоронцем КУ «Муніципальна варта», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 171, ч.1 ст. 345-1, ч.2 ст.345-1 КК України; 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця смт Ширяєве Одеської області, неодруженого, має середньо-спеціальну освіту, який працює охоронцем КУ «Муніципальна варта», зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.171, ч.2 ст. 345-1 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора -     ОСОБА_5 ,
		захисників      ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		обвинувачених  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		інші учасники кримінального провадження:
		представники потерпілого  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,     
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		До суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018160500004473 від 13.07.2018 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .
		На підставі ч.1 ст.335 КК України 20.05.2022 року суд зупинив судове провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_10 , який був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та продовжив провадження щодо інших обвинувачених  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . 
		Дослідивши матеріли справи, допитавши свідків сторони обвинувачення та сторони захисту, обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_11 суд приходить до наступного. 
		Маючи прямийумисел наперешкоджання здійсненнюжурналістом законноїпрофесійної діяльності,вчиненою запопередньої змовоюгрупою осіб, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили кримінальнийпроступок,передбачений ч.3ст.171КК України.Також маючипрямий умиселна умиснезаподіяння журналіступобоїв узв`язку ізздійсненням цимжурналістом законноїпрофесійної діяльності ОСОБА_3 вчинив злочин,передбачений ч.2ст.345-1КК України.Маючи прямийумисел навчинення погрознасильством тапошкодженням майнау зв`язкуіз здійсненнямцим журналістомзаконної професійноїдіяльності, ОСОБА_3 вчинив злочин,передбачений         ч.1ст.345-1КК України.Крім того,маючи прямий умиселна заподіянняпобоїв журналістуу зв`язкуіз здійсненнямцим журналістомзаконної професійноїдіяльності ОСОБА_12 вчинив злочин,передбачений ч.2ст.345-1КК України. Кримінальніправопорушення буливчинені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за наступнихобставин. 
		Обвинувачення, визнане судом доведеним.
		1.13.07.2018 в період часу з 09 год. 40 хв. до 09 год. 55 хв. за адресою: м.Одеса, вул.Некрасова, 1 перебували представники засобу масової інформації газети «Суспільний прибій» ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , та Порядько ОСОБА_14 , які маючи редакційне завдання №234 від 12.07.2018 на отримання інтерв`ю в уповноважених осіб ПП «Адвокатська компанія «Редут»», видане головним редактором газети « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_15 , здійснювали свою законну професійну діяльність. Під час здійснення професійної діяльності журналісти мали відповідні посвідчення, аудіо та відеоапаратуру.
		У цей час, до місця отримання інтерв`ю, а саме: м.Одеси, вул.Некрасова, 1, під`їхали 3 автомобілі з написами на них «Муніципальна охорона». З даних автомобілів вийшли невідомі особи, одягненні у формених одяг з шевронами «Муніципальна варта». Описані чоловіки почали демонтувати огорожу місць для зупинки автотранспорту, що розташована біля ПП «Адвокатська компанія «Редут». 
		У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_11 з метою відзняти дії невідомих осіб, підійшов до останніх, представився та показав посвідчення журналіста газети «Суспільний прибій».
		Під час відеозйомки до ОСОБА_11 підійшов раніше невідомий йому ОСОБА_3 , який звернувся до ОСОБА_11 з проханням представитися. Останній показав посвідчення та продовжив здійснювати запис протиправних, на його думку, дій невідомих осіб з розпізнавальними знаками «Муніципальна варта». 
		Через декілька хвилин ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження та ОСОБА_4 , з метою перешкоджання здійснювати професійну журналістську діяльність ОСОБА_11 , висловився на адресу останнього нецензурною лайкою, після чого почав наносити удари руками по обличчю ОСОБА_11 та камері, за допомогою якої ОСОБА_11 здійснював відеозйомку. ОСОБА_11 з метою уникнення конфлікту почав відходити в сторону. Відходячи в сторону та ухиляючись від ударів ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , продовжував здійснювати відеозйомку вищевказаних дій. 
		Скориставшись моментом, особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, достовірно знаючи, що перед ним співробітник газети «Суспільний прибій», який здійснює свою професійну діяльність - ОСОБА_11 та маючи умисел на перешкоджання здійснення такої діяльності, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наніс останньому удар правою рукою в обличчя. У цей час ОСОБА_16 продовжував висловлюватись на адресу ОСОБА_11 нецензурною лайкою, яка супроводжувалась погрозами подальшого застосування фізичного насилля.
		У цей час, зі спини до ОСОБА_11 наблизився ОСОБА_4 , який достовірно знаючи, що перед ним співробітник газети «Суспільний прибій», який здійснює свою професійну діяльність та маючи умисел на перешкоджання її здійснення, за попередньою змовою з ОСОБА_16 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, наніс кулаком правої руки один удар в обличчя ОСОБА_11 ..
		У результаті вказаних противоправних дій ОСОБА_3 , особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження та ОСОБА_4 , журналіст ОСОБА_11 фактично не міг виконувати свою професійну діяльність.
		За наведених обставин, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.3 ст.171 КК України, тобто вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов`язків, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
		ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.3 ст.171 КК України, тобто вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов`язків, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
		 
		 
		 
		2.Крім цього, 13.07.2018 в період часу з 09 год. 40 хв. до 09 год. 55 хв., перебуваючи за адресою: м.Одеса, вул.Некрасова, 1, журналіст ОСОБА_11 виконував свою професійну діяльність відповідно до редакційного завдання №234 від 12.07.2018 на отримання інтерв`ю в уповноважених осіб ПП «Адвокатська компанія «Редут»», виданого головним редактором газети «Суспільний прибій» ОСОБА_15 . Під час здійснення професійної діяльності журналіст мав відповідне посвідчення, аудіо та відеоапаратуру.
		У вказаний час ОСОБА_3 , маючи намір на перешкоджання професійній діяльності журналіста ОСОБА_17 , будучи достовірно обізнаними про той факт, що ОСОБА_11 є журналістом газети «Суспільний прибій», діючи умисно, усвідомлюючи, що погрожує потерпілому y застосуванні насильства та пошкодження майна, крім того, що ця погроза здатна викликати у останнього побоювання, і бажаючи цього, висловив погрози потерпілому у застосуванні насильства та пошкодження його фотоапарата, які останній сприйняв реально.
		 
		Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.345-1 КК України, тобто погроза насильством та пошкодженням майна, у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності. 
		 
		3.Крім цього, 13.07.2018 в період часу з 09 год. 40 хв. до 09 год. 55 хв., перебуваючи за адресою: м.Одеса, вул.Некрасова, 1, журналіст ОСОБА_11 виконував свою професійну діяльність відповідно до редакційного завдання № 234 від 12.07.2018 року на отримання інтерв`ю в уповноважених осіб ПП "Адвокатська компанія "Редут", виданого головним редактором газети "Суспільний прибій" Каруною Дариною. Під час здійснення професійної діяльності журналіст мав відповідне посвідчення, аудіо та відеоапаратуру.
		У вказаний час у ОСОБА_16 , який перебував разом з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, маючи намір на перешкоджання діяльності журналіста ОСОБА_18 , будучи достовірно обізнаними про той факт, що ОСОБА_11 є журналістом газети «Суспільний прибій», виник умисел на заподіяння журналісту побоїв у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності. Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_16 умисно погрожував ОСОБА_11 фізичною розправою, після чого потерпілий пояснюючи, що він здійснює законну професійну діяльність журналіста та з метою уникнення конфлікту відійшов від ОСОБА_3 на безпечну відстань. Однак, ОСОБА_3 достовірно знаючи, що ОСОБА_11 являється журналістом газети «Суспільний прибій», продовжуючи реалізовувати свої злочинні дії, охоплені єдиним умислом направлені на заподіяння журналісту побоїв у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності, підбіг до ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що вчиняє протиправно та бажаючи діяти саме таким чином, наніс останньому декілька ударів кулаком правої руки в область голови.
		В результаті протиправних дій ОСОБА_3 , а саме нанесення декількох ударів потерпілому ОСОБА_11 останньому було завдано фізичного болю, однак не спричинивши при цьому тілесних ушкоджень.
		Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 345-1 КК України, тобто умисне заподіяння журналісту побоїв у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності.
		За сукупністю ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені:
		-ч.3 ст.171 КК України за кваліфікуючими ознаками: вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов`язків, вчинений за попередньою змовою групою осіб;
		-ч.1 ст.345-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: погроза насильством та пошкодженням майна, у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності;
		-ч.2 ст.345-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне заподіяння журналісту побоїв у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності.
		4. Крім цього, 13.07.2018 в період часу з 09 год. 40 хв. до 09 год. 55 хв., перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул.Некрасова, 1, журналіст ОСОБА_11 виконував свою професійну діяльність. У вказаний час ОСОБА_4 перебуваючи за вищевказаною адресою, маючи намір на перешкоджання професійній діяльності журналіста ОСОБА_11 , будучи достовірно обізнаними про той факт, що ОСОБА_11 є журналістом газети «Суспільний прибій», виник умисел на заподіяння журналісту побоїв у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що ОСОБА_11 являється журналістом газети «Суспільний прибій», продовжуючи реалізовувати свої злочинні дії, направлені на заподіяння журналісту побоїв у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності, підійшов до ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що вчиняє протиправно та бажаючи діяти саме таким чином, наніс останньому один удар кулаком правої руки в обличчя. В результаті протиправних дій ОСОБА_4 , а саме нанесення удару потерпілому ОСОБА_11 , останньому було завдано фізичного болю, однак не спричинивши при цьому тілесних ушкоджень.
		Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.345-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне заподіяння журналісту побоїв у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності.
		За сукупністю злочинів ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені:
		-    ч.3 ст.171 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вилив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов`язків, вчинений за попередньою змовою групою осіб;
		-    ч.2 ст.345-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне заподіяння журналісту побоїв у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності.
		 
		Допитаний всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_19 ,свою винуватістьу вчиненніінкримінованих йомукримінальних правопорушенняхне визнав, по суті події показав, що 13.07.2018 року разом з іншими співробітниками КУ «Муніципальна варта» прибув до провулку Некрасова,1 в м.Одеса на виконання завдання свого керівництва з метою охорони демонтажної групи. До потерпілого ОСОБА_11 ОСОБА_3 підходив для того, щоб подивитись що це за людина, побачив в ОСОБА_11 посвідчення та подивився його. На посвідченні окрім прізвища, ім`я та по-батькові ОСОБА_11 будь-яких інших даних не було, разом з тим ОСОБА_11 сказав, що він журналіст. Ударів ОСОБА_11 ОСОБА_3 не наносив, лише штовхнув потерпілого тому що ОСОБА_11 його переслідував та проводив відеозйомку. ОСОБА_3 неодноразово говорив, щоб ОСОБА_11 його не знімав, бо обвинуваченому це не подобалось, так як він не є публічною особою. ОСОБА_11 ходив за ОСОБА_3 та знімав його на відеокамеру. Відеокамеру в руках ОСОБА_11 обвинувачений ОСОБА_3 бачив. Чи погрожував ОСОБА_3 ОСОБА_11 фізичною розправою він не пам`ятає. Чи погрожував ОСОБА_3 розбити камеру ОСОБА_11 також не пам`ятає, але наміру такого не мав. ОСОБА_3 розуміє, що він та ОСОБА_11 знаходились в публічному місці  на вулиці. Наміру бити ОСОБА_11 . ОСОБА_3 не мав. На думку обвинуваченого потерпілий ОСОБА_11 його провокував, так як проводив відносно нього відеозйомку. ОСОБА_3 розуміє, що якщо навіть штовхнути людину, то це може спричинити їй фізичного болю. Вважає, що ОСОБА_11 проводив відеозйомку лише відносно нього  ОСОБА_3 . Стверджує, що не розумів, що ОСОБА_11 є журналістом. 
		Допитаний всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_4 ,свою винуватістьу вчиненніінкримінованих йомукримінальних правопорушенняхне визнав.По сутіподії кримінальнихправопорушень ОСОБА_4 показав, що 13.07.2018 року вранці він прийшов на роботу до КУ «Муніципальна варта», де працює охоронцем, пройшов інструктаж та разом із іншими співробітниками КУ «Муніципальна варта», в тому числі ОСОБА_3 виправився на демонтаж паркувальних конструкцій по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі. ОСОБА_4 не пам`ятає, щоб потерпілий ОСОБА_11 представлявся журналістом та показував журналістське посвідчення, як журналіста він ОСОБА_11 не сприймав. Визнав, що дійсно вдарив потерпілого ОСОБА_11 (наніс удар в область обличчя кулаком правої руки) та шкодує про це. Показав, що вдарив ОСОБА_11 тому що подумав, що він несе небезпеку для осіб, яких ОСОБА_4 , знаходячись по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі охороняв, але, хто ці особи (яких ОСОБА_4 охороняв) він вказати відмовляється. Разом з тим, ОСОБА_4 показав, що наніс удар ОСОБА_11 тому що йому «так підказала інтуїція». Відеокамери в руках ОСОБА_11 . ОСОБА_20 не бачив. Із обвинуваченим ОСОБА_21 на момент 13.07.2018 року ОСОБА_4 був знайомий по роботі у КУ «Муніципальна варта». 
		 
		Показання обвинувачених суд оцінює критично, з огляду на наступне.
		Обізнаність обвинуваченого ОСОБА_3 в тому,що ОСОБА_11 є журналістом,а такожтого,що перебуваючипо провулкуНекрасова,1в м.Одесі 13.07.2018року ОСОБА_11 виконував своїпрофесійні обов`язкижурналіста невикликає всуду жоднихсумнівів, так як 13.07.2018, знаходячись по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі ОСОБА_11 вголос неодноразово представився ОСОБА_3 журналістом газети «Суспільний прибій» та просив не чинити перешкод у здійсненні журналістської діяльності; ОСОБА_3 брав у руки та протягом певного часу читав, роздивлявся журналістське посвідчення (бейдж) ОСОБА_11 , яке висіло на шиї ОСОБА_11 на шнурку та було доступне для огляду будь-яким особам. 
		До показань обвинуваченого ОСОБА_3 щодо того, що посвідчення журналіста (бейдж) ОСОБА_11 містило лише його прізвище, ім`я, по батькові та не містило іншої інформації суд відноситься критично, так як вказане журналістське посвідчення (оригінал) був оглянутий судом в судовому засіданні, крім того, його копія була долучена до матеріалів справи. Вказане журналістське посвідчення ОСОБА_11 (бейдж) містить наступну інформацію: назву засобу масової інформації (Суспільний прибій); прізвище, ім`я та по-батькові журналіста (кореспондента)  ОСОБА_11 ; номер посвідчення ( НОМЕР_1 ); реєстраційні дані засобу масової інформації (свідоцтво про реєстрацію газети НОМЕР_2 від 04.03.2016); дату видачі журналістського посвідчення (видано: 27.03.2018), фото ОСОБА_11 . 
		Згідно Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст. 25, статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів. Разом з тим, вказаний Закон не містить будь-яких вимог (щодо наявності печатки, інше) до посвідчення журналіста. Крім того, належність журналіста до професійної чи творчої спілки журналістів не є обов`язковою. 
		До показань ОСОБА_3 щодо того,що потерпілий ОСОБА_11 його провокувавта,знаходячись попровулку Некрасова,1в м.Одесі 13.07.2018року, навмисноходив за ОСОБА_3 з метоюпроведення відеозйомкисаме      ОСОБА_3 (хоча ОСОБА_3 забороняв проводитивідносно себевідеозйомку)суд такожвідноситься критично, так як досліджені в судовому засіданні відеозаписи, надані свідками ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , потерпілим ОСОБА_11 , представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 , містять протилежну інформацію, а саме  на відеозаписах обвинувачений ОСОБА_3 переслідує потерпілого ОСОБА_11 , наносить останньому удари по обличчю та відеокамері, погрожує потерпілому насильством та пошкодженням майна (відеокамери). Потерпілий ОСОБА_11 постійно відходить назад та намагається уникнути контакту із ОСОБА_3 . Крім того, відповідно до інформації, яка міститься на відеозаписах, наданих слідчому потерпілим ОСОБА_11 , представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 та досліджених в судовому засіданні, ОСОБА_11 , перебуваючи по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі 13.07.2018 року проводив відеозйомку всіх подій, які відбувались в той момент. В цій частині висновки суду також підтверджуються і свідченнями самого потерпілого, який показав, що проводив відеозйомку подій, а не ОСОБА_3 . 
		Крім того, КК України не містить таких юридичних понять як «провокація» чи «провокація злочину». Таке поняття міститься лише в КПК України щодо заборони провокувати (підбурювати) особу на вчинення злочину під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину (ч. 3 ст. 271 КПК України), тому в даній частині доводи сторони захисту суд відкидає так як вони не ґрунтуються на нормах кримінального та кримінально-процесуального законодавства. 
		Обізнаність ОСОБА_12 в тому, що ОСОБА_11 є журналістом та перебуваючи по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі 13.07.2018 року ОСОБА_11 виконував свої професійні обов`язки журналіста не викликає в суду жодних сумнівів, так як:  ОСОБА_12 знаходився у безпосередній близкості до ОСОБА_11 , коли останній вголос говорив, що він є журналістом, що підтверджується відеозаписами, наданими свідками ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , а також показаннями свідка ОСОБА_22 . На шиї ОСОБА_11 на шнурку знаходилось посвідчення журналіста газети «Суспільний прибій» (бейдж), яке було доступно для огляду будь-яким особами. Крім того, жодних дій окрім проведення відеозйомки за допомогою відеокамери ОСОБА_11 13.07.2018 року не вчиняв. Показання обвинуваченого ОСОБА_12 про те, що він не знав, що ОСОБА_11 є журналістом та наніс останньому удар тому що ОСОБА_4 «так підказала інтуїція» суд сприймає критично з огляду на відсутність в кримінальному законі такого поняття як «інтуїція». 
		На думкусуду,наявність лишесамого журналістськогопосвідчення (бейджу)на шнуркуна грудях ОСОБА_11 є достатнімпідтвердженням обізнаностіоточуючих,зокрема  ОСОБА_4 щодо того,що ОСОБА_11 є журналістом. Посвідчення журналіста ОСОБА_11 (бейдж)було доступнодля оглядубудь-якійособі безвиключення. Такуж думкувисловив ВерховнийСуд упостанові від07.06.2022року усправі № 170/794/20, в якій зазначено наступне: «Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду котрий, оцінюючи показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА 27 , ОСОБА 25 та ОСОБА 26 та надавши їм належну оцінку, у вироку обґрунтовано зазначив про те, що не бере до уваги їх показання в частині відсутності розпізнавальних знаків, логотипів, бейджиків на потерпілих, які б давали підстави вважати, що дані особи здійснюють журналістську діяльність, коли вони зайшли в банкетну залу, оскільки наявністьбейджиків нашиях журналістівбуло виявлено,коли вониперебували навулиці закладу «Ле-Марк» і мали намір продовжити спілкування з ОСОБА 17 , що підтверджується відео та показаннями потерпілих».
		Таким чином, суд приходить до однозначного висновку про те, що ОСОБА_11 є журналістом та здійснює систематичну журналістку діяльність в розумінні примітки до ст. 345-1 КК України; знаходячись по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі 13.07.2018 року ОСОБА_11 здійснював законну професійну журналістську діяльність, про що обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було достовірно відомо. 
		Досліджений всудовому засіданнівідеозапис,наданий слідчомупотерпілим ОСОБА_11 , містить наступну інформацію щодо події та складу кримінального правопорушення. Відеозапис починається зі зйомки АДРЕСА_4 зі сторони, проводиться зйомка загального плану. В певний момент часу починається сутичка між невідомими особами в цивільному та особами у спеціальній формі. На записі видно, як особа що знімає відео (тобто ОСОБА_11 ) виходить із автомобіля та продовжуючи відеозйомку через деякий час наближається до місця подій. 
		На 03 хв. 06 секунд відеозапису обвинувачений ОСОБА_3 запитує в особи, яка проводить відеозйомку ( ОСОБА_11 )  мова оригіналу: «Чего ты меня снимаешь?». У відповідь ОСОБА_11 каже (мова оригіналу): «Журналист, общественный прибой», на що ОСОБА_3 відповідає (мова оригіналу): «Какой ты журналист, покажи». Після цього ОСОБА_3 наближається до потерпілого ОСОБА_11 та бере в руки журналістське посвідчення (бейдж) і протягом певного часу роздивляється його. Потерпілий ОСОБА_11 каже (мова оригіналу): «Журналист, не препятствуйте журналистской деятельности». 
		Надалі ОСОБА_11 продовжує відеозйомку подій по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі, зокрема на прохання свідка сторони захисту ОСОБА_24 знімає особу, якій за твердженням свідка ОСОБА_24 було завдано тілесних ушкоджень.
		На 5 хвилині 08 секунді ОСОБА_11 повертає відеокамеру вліво та в її обєктив попадає обвинувачений ОСОБА_3 , який вже стоїть поруч із ОСОБА_11 та каже наступне (мова оригіналу): «Ты себя снимай, чего ты меня снимаешь? Я тебе давал свое согласие, ты, черт?», після чого ОСОБА_3 наносить 2 удари в сторону ОСОБА_11 від яких камера ОСОБА_11 починає сильно хитатись, чутно відповідні звуки. На що ОСОБА_11 відповідає (мова оригіналу): «Журналист!». На 5 хв. 33 секунди до обєктиву камери попадає свідок ОСОБА_25 якого ОСОБА_11 питає (мова оригіналу): «Здравствуйте, не признали коллегу, ОСОБА_26 ? Вы тоже не знаете, что я журналист?». Відповідь ОСОБА_25 (мова оригіналу): «Знаю, у вас и все документы есть». 
		На 05хв.52сек. ОСОБА_19 ,який продовжуєпереслідувати потерпілого ОСОБА_11 (моваоригіналу): «Не,ты чтобессмертный?Оу,дядя.Ты думаешь,что тыби..шьчто тыменя снимаешь?Снимай.Бо ятебе сейчасфотоапарат разобьюи тебееще лицоразобью ты. Поспорим, ты? Чего ты тикаешь? Ану здрысни отсюда ты, здисны отсюда». ОСОБА_11 (мова оригіналу): «А вы кто, как вас звут?». ОСОБА_3 (мова оригіналу): «Я украинец, ты, лось», після чого камера починає різко хитатись за запис обривається. 
		Досліджений в судовому засіданні відеозапис, наданий слідчому представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 містить наступну інформацію щодо події та складу кримінального правопорушення. На початку відеозапису відбувається сутичка між невідомими особами в цивільному та особами у спеціальній формі. Деякі особи розпилюють сльозогінний газ. На 02 хв. 57 сек. до об`єктиву камери попадають ОСОБА_3 та ОСОБА_11 . Обвинувачений ОСОБА_3 запитує в ОСОБА_11 (мова оригіналу): «Чего ты меня снимаешь?». У відповідь, ОСОБА_11 каже (мова оригіналу): «Журналист, общественный прибой». ОСОБА_3 (мова оригіналу): «Какой ты журналист, покажи». Після цього ОСОБА_3 наближається до потерпілого ОСОБА_11 , бере в руки журналістське посвідчення (бейдж) потерпілого, який знаходиться в останнього на шнурку на шиї, роздивляється його протягом певного часу. Потерпілий ОСОБА_11 каже (мова оригіналу): «Журналист, не препятствуйте журналистской деятельности», після чого обвинувачений ОСОБА_3 кидає посвідчення ОСОБА_11 та відходить в сторону. На 3 хв. 31 сек. відеозапису видно потерпілого ОСОБА_11 , який проводить відеозйомку провулку Некрасова, 1 в м. Одесі. ОСОБА_3 в даний момент часу на записі відсутній та не знаходиться біля потерпілого ОСОБА_11 . 
		На 04. хв. 50 секунд з`являється ОСОБА_3 , підходить до ОСОБА_11 та каже наступне (мова оригіналу): «Ты себя снимай, чего ты меня снимаешь? Я тебе давал свое согласие, ты, черт?». 
		ОСОБА_11 відповідає (мова оригіналу): «Журналист». При цьому видно, що ОСОБА_11 тримає перед собою в правій руці відеокамеру, а в лівій  журналістське посвідчення (бейдж) на рівні грудей. На 05 хв. 5 сек. відеозапису ОСОБА_3 наносить по черзі 1 удар лівою рукою в сторону ОСОБА_11 та 1 удар правою рукою в область голови та камери ОСОБА_11 . Останній починає відходити в сторону, але ОСОБА_3 його переслідує. На 05 хв. 35 сек. видно ОСОБА_12 , який знаходиться поблизу ОСОБА_11 та ОСОБА_3 . Після цього камера повертається в інший бік. 
		Досліджений всудовому засіданнівідеозапис,наданий слідчомусвідком      ОСОБА_23  містить наступну інформацію щодо події та складу кримінального правопорушення. 
		Відеозапис починається із переслідування ОСОБА_3 потерпілого ОСОБА_11 . ОСОБА_3 (мова оригіналу): «Я украинец, ты, лось». На відеозаписі також видно свідка ОСОБА_22 , який проводить відеозйомку подій знаходячись в безпосередній близкості до потерпілого ОСОБА_11 та ОСОБА_3 . На 09 секунді відеозапису під час переслідування ОСОБА_11 ОСОБА_3 обвинувачений ОСОБА_12 кулаком правої руки наносить удар ОСОБА_11 в область голови. На 14 секунді відеозапису ОСОБА_3 , продовжує переслідувати ОСОБА_11 , хватає останнього зі спини за груди та відштовхує в протилежний бік. 
		Досліджений в судовому засіданні відеозапис, наданий слідчому свідком ОСОБА_22 містить наступну інформацію щодо події та складу кримінального правопорушення. 
		Відеозапис починається із того, що свідок ОСОБА_22 надає рекомендації якійсь особі щодо того, як потрапити у об`єктив відеокамери та ставить питання щодо минулих подій. На 43 секунді відеозапису починається сутичка між невідомими особами в цивільному та особами у спеціальному одязі. Деякі особи розпилюють сльозогінний газ. 
		На 04 хв. 35 сек. свідок ОСОБА_22 повертає відеокамеру в протилежний бік, де видно наступні події. ОСОБА_3 стоїть напроти потерпілого ОСОБА_11 , який тримає в руках відеокамеру, поруч із ОСОБА_11 стоїть представник потерпілого адвокат ОСОБА_9 , яка тримає в руках планшет, направлений в сторону ОСОБА_3 .
		ОСОБА_3 (моваоригіналу):«Ты себяснимай,чего тыменя снимаешь?Я тебедавал своесогласие,ты,черт?»після чогонаносить почерзі 2удари лівою рукоюта правоюрукою вобласть обличчята камери ОСОБА_11 (04хв.4сек. першийудар (лівоюрукою),04хв.48сек. другий удар(правоюрукою). 
		05хв 27сек. ОСОБА_3 (моваоригіналу):«Не,ты чтобессмертный?Оу,дядя.Ты думаешь,что тыби..шьчто тыменя снимаешь?Снимай.Бо ятебе сейчасфотоапарат разобьюи тебееще лицоразобью ты. Поспорим, ты? Чего ты тикаешь? Ану здрысни отсюда ты, здисны отсюда». ОСОБА_11 (мова оригіналу): «А Вы кто, как вас зовут?». ОСОБА_3 (мова оригіналу): «Я украинец, ты, лось». 05 хв 51 сек. ОСОБА_3 , продовжуючи переслідувати ОСОБА_11 хватає останнього зі спини за груди та відштовхує в протилежний бік. 
		Таким чином, інформація, яка зафіксована на вказаних відеозаписах: 
		- підтверджує обізнаність обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що ОСОБА_11 є журналістом та 13.07.2018 року, знаходячись по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі виконував свою професійну діяльність; 
		- підтверджує погрози ОСОБА_3 насильством та пошкодженням майна відносно ОСОБА_11 як журналіста, що здійснює свою професійну діяльність, що виразилось у словах (мова оригіналу): «Не, ты что бессмертный? Оу, дядя. Ты думаешь, что ты би..шь что ты меня снимаешь? Снимай. Бо я тебе сейчас фотоапарат разобью и тебе еще лицо разобью ты». Згідно показань ОСОБА_11 вказані погрози він сприйняв реально; 
		- підтверджує нанесення побоїв ОСОБА_11 обвинуваченим ОСОБА_3 (два послідовних удари правою та лівою рукою в область обличчя та відеокамери) та ОСОБА_12 (удар в область обличчя ОСОБА_11 ). Згідно показань ОСОБА_11 , наданих в судовому засіданні, вказані удари, завдані йому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдали потерпілому фізичного болю; 
		- підтверджує відсутність наміру ОСОБА_11 проводити відеозйомку саме відносно ОСОБА_3 . На відеозаписах видно, наданих слідчому потеплілим ОСОБА_11 , представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 видно, що ОСОБА_11 здійснює запис всіх без винятку подій та осіб по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі. 
		Крім того, суд вважає, що вказані відеозаписи у сукупності із іншими доказами підтверджують наявність прямого умислу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на перешкоджання законній журналістській діяльності ОСОБА_11 , вчиненого за попередньою змовою групою осіб. 
		Так,положеннями ч.2ст.28КК Українивстановлено,що злочинвизнається вчиненимза попередньоюзмовою групоюосіб,якщо йогоспільно вчинилидекілька осіб(дваабо більше),які заздалегідь,тобто допочатку злочину,домовилися проспільне йоговчинення.При цьому,домовленість проспільне вчиненнязлочину заздалегідьозначає наявністьзгоди щодойого вчиненнядо моментувиконання йогооб`єктивноїсторони.Домовленість наспільне вчиненнякримінального правопорушенняне обов`язковомає відбуватисяв уснійчи письмовійформі,а визначаєтьсяі задопомогою конклюдентнихдій -поведінки,що свідчитьпро намірдіяти длядосягнення спільноїзлочинної мети. Такої ж правової думки дійшов Верховний Суд у Постанові від 10.02.2020 року у справі №464/710/18, провадження №51-3805 км 20, а також Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 року №10. 
		Як слідує з матеріалів кримінального провадження та встановлених судом фактичних обставин справи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до подій 13.07.2018 року були знайомі, разом працювали у КП «Муніципальна варта». 
		13.07.2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом прибули до провулку Некрасова, 1 в м. Одесі. Їх неправомірні дії щодо потерпілого ОСОБА_11 були послідовними та скоординованими, а саме: ОСОБА_3 наніс два послідовних удари в область обличчя та відеокамери ОСОБА_11 , після чого ОСОБА_4 , який знаходився в безпосередній близкості до ОСОБА_11 , якого продовжував переслідувати ОСОБА_3 наніс потерпілому удар кулаком правої руки в область обличчя. Внаслідок спільних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ОСОБА_11 не зміг виконувати свої професійні обов`язки. 
		Надаючи в нарадчій кімнати оцінку доводам сторони захисту щодо визнання недопустимими доказами дисків із відеозаписами подій від 13.07.2018 року (відеозаписи надані представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 , свідками ОСОБА_23 , ОСОБА_22 та потерпілим ОСОБА_11 ) суд приходить до наступного. 
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 99 КПК України до документів, за умови наявності в них відомостей, передбаченихчастиною першоюцієї статті,можуть належати: матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). 
		Відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документу. Оригіналом документу є сам документ, а оригіналом електронного документу  його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. 
		Згідно із Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» (ст. 5), ДСТУ 7157:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.03.2010 № 8 «Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості», електронним є документ, де інформація подана у формі електронних даних і для використання якого потрібні засоби обчислювальної техніки. Диски як матеріальні носії є способом збереження інформації з електронного документа, головною особливістю якого є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія, де оригінал електронного документа може існувати на різних носіях, оскільки відповідно до до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. 
		Тобто, сам цифровий відеозапис на диску є оригіналом електронного доказу (в даному випадку відеозапису), а диск є цифровим насієм електронного доказу  цифрового відеозапису, що згідно ч. 3 ст. 99 КПК України є оригіналом документу. 
		Така правова позиція також підтверджується, зокрема, Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2019 року по справі №754/2178/18, провадження №51-920ск19, Постановою Верховного Суду від 09.11.2019 року по справі №495/3523/15-к, провадження №51-2412км19, Постановою Верховного Суду від 31.01.2021 року у справі №333/1539/16-к. 
		Виходячи із наведеного під час судового розгляду суд відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту щодо витребування оригіналів відеозаписів, так як диски із відеозаписами і є оригіналами електронного документи (відеозапису, що був зроблений на цифрову камеру). 
		Суд також не приймає посилання сторони захисту на Постанову Верховного суду від 14.07.2021 року у справі №752/15019/21, так як у вказаній Постанові предметом дослідження Верховного Суду були доводи сторони захисту щодо визнання судами попередніх інстанцій допустимим доказом фрагментів відеозаписів з відеокамер спостереження супермаркету «Фора», які були отримані, без відповідного доручення слідчого оперативним уповноваженим. 
		Крім того, матеріали кримінального провадження не містять будь-яких об`єктивних даних про те, що надані свідками, потерпілим та представником потерпілого відеозаписи були створені в інший час, ніж 13.07.2018 року, а також за інших обставин чи спосіб. Твердження сторони захисту щодо можливого монтажу, спотворення файлів із відеозаписамине ґрунтуються на об`єктивних даних щодо таких фактів. Об`єктивних даних про такі факти суду стороною захисту не надано. Будь-які доводи сторони кримінального провадження не можуть ґрунтуватись на припущеннях. З огляду на викладене під час судового розгляду суд відмовив стороні захисту у задоволенні клопотання про проведення експертизи відеозаписів. 
		Суд також відхиляє як необґрунтовані доводи сторони захисту про недопустимість як доказу відеозаписів з місця події, які були надані слідчому свідками ОСОБА_22 , ОСОБА_23 без запиту слідчого чи клопотання представника потерпілого. Мотиви суду в цій частині також підтверджуються Постановою Верховного Суду від 31.01.2021 року у справі №333/1539/16-к. 
		Відповідно до приписів частин 1, 2ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Отже, сторона захисту безпідставно виходить із того, що надані слідчому свідками відеозаписи було отримано поза процесуальним порядком. Наведеними кримінальними процесуальними нормами встановлено порядок отримання стороною обвинувачення відеозапису від свідка за його ініціативою і доброю волею, який був наданий за його письмовою заявою на ім`я слідчого. Так, матеріали кримінального провадження містять заяви свідків ОСОБА_22 (а.с. 29, том письмові докази), ОСОБА_23 (а.с. 76, том письмові докази) про добровільне надання слідчому відеокамери та телефону марки Iphone, на яких містяться відеозаписи подій 13.07.2018 року, що відбулись по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 підтвердив, що вказані дії ним вчинялись. 
		Суд також вважає необґрунтованими доводи сторони захисту щодо того, що відеозаписи подій є такими, що не були отримані у порядку передбаченому КПК України, а фактично були створені слідчим з огляду на те, що слідчий підключав до свого комп`ютеру відеокамери, надані для огляду свідком ОСОБА_22 , потерпілим ОСОБА_11 , Ipad наданий представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 , мобільний телефон Iphone наданий свідком ОСОБА_23 та за допомогою програмного забезпечення здійснив запис відео на диск, який долучав до протоколів огляду вказаних предметів. Так, в обґрунтування вказаного посилання сторона захисту не навела жодної норми КПК України, яка на думку сторони захисту була порушена слідчим під час виконання вказаних процесуальних дій чи норми, яка б свідчила про дії слідчого поза межами КПК України. Крім того, згідно п. 1 ч. 1 ст. 103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватись у протоколі. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 105 КПК України додатками до протоколів можуть бути спеціально виготовлені копії, зразки об`єктів, речей і документів. 
		Суд критично відноситься до доводів сторони захисту щодо того, що відеокамери, надані для огляду свідком ОСОБА_22 , потерпілим ОСОБА_11 , Ipad наданий представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 , мобільний телефон Iphone наданий свідком ОСОБА_23 були повернуті слідчим їх власникам. Так, згідно п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази,що немістять слідівкримінального правопорушення,у виглядіпредметів,великих партійтоварів,зберігання якихчерез громіздкістьабо зінших причиннеможливо беззайвих труднощівабо витратипо забезпеченнюспеціальних умовзберігання якихспівмірні зїх вартістю,а такожречові доказиу виглядітоварів абопродукції,що піддаютьсяшвидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження. Крім того, вказані предмети як речові докази стороною обвинувачення суду не надавались, так як оригінали відеозаписів подій вже містяться в матеріалах справи. 
		Суд не приймає доводи сторони захисту щодо того, що повернення Ipad, на якому міститься відеозапис подій 13.07.2018 року та який належить представнику потерпілого адвокату ОСОБА_9 відбулось ще до його фактичного огляду (повернення Ipad 19.07.2018, а його огляд  21.07.2018 року). Так, згідно ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Вказаний доказ був наданий слідчому представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 в межах повноважень, передбачених ст.ст. 55, 58 КПК України, тому суд вважає викладене формальністю по відношенню до змісту наданого доказу та допустимого порядку його отримання слідчим. 
		Враховуючи викладене, вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.171, ч.2 ст.345-1, ч. 3 ст. 345-1 КК України, підтверджується наступними доказами: 
		-показаннями, наданими в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_11 ; 
		-показаннями обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , наданими в судовому засіданні; 
		- протоколом огляду предмету від 21.07.2018 року, до якого додається DVD-R диск із відеозаписом подій 13.07.2018 року (відеозапис, наданий представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 ) та постановою про визнання процесуальним джерелом доказів і приєднання до матеріалів кримінального провадження від 21.07.2018 року, речовим доказом - DVD-R диском із відеозаписом подій 13.07.2018 року; 
		- протоколом огляду предмету від 20.07.2018 року, до якого додається DVD-R диск із відеозаписом подій 13.07.2018 року (відеозапис, наданий свідком ОСОБА_22 ) та постановою про визнання процесуальним джерелом доказів і приєднання до матеріалів кримінального провадження від 20.07.2018 року, речовим доказом - DVD-R диском із відеозаписом подій 13.07.2018 року; 
		- протоколом огляду предмету від 13.07.2018 року, до якого додається DVD-R диск із відеозаписом подій 13.07.2018 року (відеозапис, наданий свідком ОСОБА_23 ) та постановою про визнання процесуальним джерелом доказів і приєднання до матеріалів кримінального провадження від 13.07.2018 року, речовим доказом - DVD-R диском із відеозаписом подій 13.07.2018 року;
		- протоколом огляду предмету від 17.07.2018 року, до якого додається DVD-R диск із відеозаписом подій 13.07.2018 року (відеозапис, наданий потерпілим ОСОБА_11 ) та постановою про визнання процесуальним джерелом доказів і приєднання до матеріалів кримінального провадження від 17.07.2018 року, речовим доказом - DVD-R диском із відеозаписом подій 13.07.2018 року; 
		- протоколами пред`явлення особи для впізнання від 07.08.2018 року згідно яких потерпілий ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як осіб, які вчинили щодо нього протиправні дії;
		-показаннями свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_13 (журналісти Газети «Суспільний прибій»), ОСОБА_27 , а також показаннями свідків сторони захисту ОСОБА_28 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ; 
		- посвідченням журналіста газети «Суспільний прибій» ОСОБА_11 № НОМЕР_1 від 27.03.2018 року; цивільно-правовим договором між Газетою «Суспільний прибій» та ОСОБА_11 №2 від 27.03.2016 року, предметом якого є збір, редагування та підготовка інформаційних матеріалів для ЗМІ «Суспільний прибій» шляхом виконання редакційних завдань на підставі позаштатної посади кореспондента (ДК 003:2010, код 2451.2); наказом по Газеті «Суспільний прибій» №3 від 27.03.2016 року; свідоцтвом про державну реєстрацію Газети «Суспільний прибій» серія ОД №1805-676Р, виданим Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області 04.03.2016 року; випусками газети «Суспільний прибій» за період з 2016 по 2018 роки. 
		Суд відкидає доводи сторони захисту із посиланням на ст. 126 КК України та судову практику застосування вказаної статті як аналогії для застосування до кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 345-1 КК України з огляду на наступне. 
		Згідно ч. 4 ст. 3 КК України застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено. Стаття 126 КК України та ст. 345-1 КК України містять самостійні склади кримінальних правопорушень, які не підлягають аналогії та трактуванню змісту диспозиції однієї статті за рахунок іншої. Діючий КК України містить примітки до певних статей щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до одних й тих самих видів. Наприклад, розділ VI «кримінальні правопорушення проти власності» у примітках до ст. 185 містять норму щодо визнання повторним, визнання значної шкоди, великого та особливо великого розміру не лише для ст. 185, а й для інших, наприклад ст.ст. 185, 186, 189-191 КК України. Однак, це є пряма норма кримінального закону, яка чітко ним визначена. Більш того, вказані кримінальні правопорушення відносяться до одного й того виду злочинів  злочини проти власності. Злочин, передбачений ст. 126 КК України «побої і мордування» відноситься до злочинів проти життя та здоров`я особи, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 345-1 відноситься до злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян та кримінальних правопорушень проти журналістів. 
		Крім того, дослідивши в судовому засіданні відеозаписи, надані свідками ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , потерпілим ОСОБА_11 , представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 суд приходить до однозначного висновку щодо нанесення побоїв потерпілому ОСОБА_11 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв`язку із здійсненням ОСОБА_11 законної журналістської діяльності. 
		Також суд також критично відноситься до доводів сторони захисту щодо того, що потерпілий ОСОБА_11 під час подій 13.07.2018 року мав припинити відеозйомку обвинуваченого ОСОБА_3 , так як останній забороняв його знімати (ст. 307 ЦК України). 
		Відповідно до ч. 1 ст. 307 ЦК України «захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок» фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Відповідно до ч. 3 ст. 307 ЦК України знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом. 
		Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в України» журналіст має право відкрито здійснюватизаписи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом. 
		Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в України» здійснюючи свою діяльність на засадах професійної самостійності, журналіст використовує права та виконує обов`язки, передбаченіЗаконом України «Про інформацію» та цим Законом.
		Так, згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про інформацію» під час виконання професійних обов`язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом.
		Судом встановлено, що знаходячись по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі 13.07.2018 року журналіст ОСОБА_11 , здійснюючи свою професійну діяльність на виконання редакційного завдання від 12.07.2018 року проводив відеозйомку подій відкрито на вулиці щодо необмеженого кола осіб, а не саме відносно ОСОБА_3 , таємне знімання будь-яких осіб, в тому числі ОСОБА_3 потерпілим не проводилось. ОСОБА_3 наблизився до ОСОБА_11 в той момент часу, коли останній проводив відеозйомку подій, що відбувались по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі. Відеозйомку проводилась ОСОБА_11 щодо необмеженого кола осіб. Перевівши ракурс відеокамери вліво до об`єктивуй камери потрапив ОСОБА_3 , який вже стояв поруч із ОСОБА_11 та одразу ж вказав (мова оригіналу) «Чего ты меня снимаешь?», одразу після чого ОСОБА_3 наніс два удари в область обличчя та камери ОСОБА_11 . Тримаючи відеокамеру в руках ОСОБА_11 продовжив відеозйомку та почав відходити назад від ОСОБА_3 та ОСОБА_29 , останні його переслідували. 
		Крім того, як показав сам потерпілий ОСОБА_11 , що також підтверджується відеозаписами, наданими слідчому ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та дослідженими в судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_11 проводив відеозйомку подій 13.07.2018 року, а не обвинуваченого ОСОБА_3 . Крім того, показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо того, що ОСОБА_11 проводив відеозйомку саме відносно нього спростовуються показаннями свідків сторони захисту ОСОБА_30 , ОСОБА_24 , ОСОБА_31 , які показали, що перебуваючи по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі 13.07.2018 року ОСОБА_11 проводив відеозйомку усіх без виключення осіб.
		Суд також розцінює показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо того, що він не хотів, щоб ОСОБА_11 проводив відносно нього відеозйомку як ще одне підтвердження прямого умислу ОСОБА_3 щодо здійснення перешкод ОСОБА_11 у його професійній діяльності журналіста. 
		Таким чином, суд приходить до однозначного висновку про те, що потерпілий ОСОБА_11 не мав наміру здійснювати відеозйомку саме відносно ОСОБА_3 та права ОСОБА_3 під час проведення відеозйомки за вищевикладених обставин, а також з урахуванням положень Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Закону України «Про інформацію» порушені не були. 
		Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 показав, що є журналістом Газети «Суспільний прибій» з 2016 року. 13.07.2018 разом із колегами журналістами ОСОБА_22 та ОСОБА_13 виконували редакційне завдання по провулку Некрасова, 1 щодо репортажу відносно конфлікту, який склався на парковці по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі напередодні 12.07.2018 року. На місце вони прибули близько 09.30. ОСОБА_22 та ОСОБА_13 пішли брати інтерв`ю у співробітників адвокатської компанії, потерпілий з авто робив зйомку зовнішнього ракурсу. 
		Після того, як його ОСОБА_13 та ОСОБА_22 почали знімати репортаж (брати інтерв`ю у співробітників адвокатської компанії), під`їхали невідомі потерпілому особи. Надалі почався конфлікт, на той момент часу відеокамера ОСОБА_11 вже була включена, він вийшов із автомобіля на направився в сторони конфлікту продовжуючи відеозйомку. В нього на шиї на шнурку знаходилось посвідчення журналіста (бейдж), в руці він тримав відеокамеру. 
		Під час проведення відеозйомки до нього підійшов раніше невідомий йому ОСОБА_3 , взяв в руки журналістське посвідчення (бейдж) ОСОБА_11 та почав його роздивлятись. ОСОБА_11 представся останньому журналістом. Надалі ОСОБА_3 відійшов, а ОСОБА_11 продовжив зйомку подій. Через деякий час ОСОБА_3 підійшов до нього та почав вимагати припинити відеозйомку. Потерпілий ОСОБА_11 знов сказав, що він журналіст, крім того він держав в руці перед собою своє посвідчення журналіста (бейдж), в іншій руці була камера. 
		Ткаченко відходив назад та просив не перешкоджати журналістській діяльності. ОСОБА_3 наніс йому удари в обличчя та по камері. В певний момент часу ОСОБА_11 побачив свідка ОСОБА_25 , він його знав раніше, і запитав в ОСОБА_25 чи знає він його як журналіста, на що останній відповів, що знає його як журналіста, крім того в нього й ще бейдж є. 
		Надалі ОСОБА_11 отримав удар в область голови від ОСОБА_4 . Після того, зйомка припинилась. В подальшому під час досудового розслідування надавав свою камеру, на якій містився запис подій, слідчому для огляду. 
		Потерпілий також показав, що конкретно ОСОБА_3 він не знімав, а проводив запис тих подій, які відбувались. ОСОБА_3 погрожував потерпілому. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 мали можливість просто відійти в сторону, щоб вони не попадали в ракурс відеокамери потерпілого, але не робили цього. Від початку та до кінця подій бейджу ОСОБА_11 не знімав. Також потерпілий показав, що удари, спричинені йому ОСОБА_3 , ОСОБА_4 спричинили останньому фізичного болю. Погрози ОСОБА_3 щодо того, що останній спричинить йому фізичну шкоду та розіб`є відеокамеру сприйняв реально. 
		Допитаний всудовому засіданнісвідок сторониобвинувачення ОСОБА_22  по суті події кримінального правопорушення показав наступне. З 2016 року він працює журналістом Газети «Суспільний прибій». З цього ж часу журналістом вказаної газети також працює ОСОБА_11 , який здійснює систематичну журналістку діяльність. На виконання редакційного завдання головного редактора Газети «Суспільний прибій» від 12.07.2018 року він, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 близько 09.00 прибули по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі. ОСОБА_22 та ОСОБА_13 з метою зйомки репортажу щодо конфлікту, що стався напередодні 12.07.2018 року брали інтерв`ю у співробітників адвокатської компанії. Через деякий час по АДРЕСА_4 приїхали співробітники невідомі особи, почалась сутичка, був розпилений сльозогінний газ. ОСОБА_22 перестав знімати інтерв`ю та почав знімати події, що відбувались. Свідок бачив, як ОСОБА_3 переслідував ОСОБА_11 та наніс останньому 2 удари рукою в область голови та грудей. ОСОБА_11 неодноразово говорив ОСОБА_3 , що він є журналістом. ОСОБА_4 знаходився поруч в той момент, коли ОСОБА_11 представлявся журналістом. Свідок ОСОБА_22 знаходився далі від ОСОБА_11 та ОСОБА_4 та чув, як ОСОБА_11 неодноразово говорив, що він журналіст. ОСОБА_3 постійно переслідував ОСОБА_11 , ображав та погрожував. Події відбувались на вулиці де було багато місця для того, щоб відійти в сторону від ОСОБА_11 щоб не потрапляти в ракурс його відеокамери. ОСОБА_11 здійснював відеозйомку, на його шиї на шнурку знаходилось посвідчення журналіста (бейдж). 
		Допитаний в судовому засіданні свідок сторони обвинувачення ОСОБА_13 по суті події кримінального правопорушення показав наступне. З 2016 року він працює журналістом Газети «Суспільний прибій». З цього ж часу журналістом вказаної газети також працює ОСОБА_11 , який здійснює систематичну журналістку діяльність на систематичній основі. ОСОБА_11 знімає інтерв`ю, репортажі, пише статті. Газета «Суспільний прибій» має власник веб-сайт, сторінки в соціальних мережах, де також здійснює публікації. На виконання редакційного завдання головного редактора Газети «Суспільний прибій» від 12.07.2017 року він, ОСОБА_11 та ОСОБА_22 прибули близько 09.00 по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі. ОСОБА_22 та ОСОБА_13 брали інтерв`ю у двох співробітників АК «Редут» щодо подій, які стались напередодні  конфлікт щодо парковки із КУ «Муніципальна варта». Через деяких час почалася сутичка, був розпилений сльозогінний газ, в тому числі відносно свідка ОСОБА_13 , у зв`язку із чим подальших подій він не бачив.
		Допитаний всудовому засіданнісвідок сторониобвинувачення ОСОБА_27  по суті події кримінального правопорушення показав наступне. З 2014 року він є журналістом та головним редактором Газети «Нерозкриті злочини». Із ОСОБА_11 до подій 13.07.2018 року був знайомий, знає його як журналіста Газети «Суспільний прибій», який здійснює систематичну журналістську діяльність. 13.07.2018 року на місці події останній опинився випадково, по відношенню до нього на початку було застосовано сльозогінний газ, з урахуванням чого подій за участю ОСОБА_11 він не бачив. 
		Надаючи оцінку показанням потерпілого та свідків сторони обвинувачення, суд приходить до наступного. 
		Так,показання потерпілого ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_22 щодо того, що знаходячись по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі 13.07.2018 року ОСОБА_11 представлявся журналістом, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні відеозаписами, наданими слідчому потерпілим ОСОБА_11 , свідками ОСОБА_22 , представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 . 
		Показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_22 , ОСОБА_27 щодо того, що ОСОБА_11 здійснює систематичну журналістську діяльність підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: посвідченням журналіста газети «Суспільний прибій» ОСОБА_11 № НОМЕР_1 від 27.03.2018 року; цивільно-правовим договором між Газетою «Суспільний прибій» та ОСОБА_11 №2 від 27.03.2016 року, предметом якого є збір, редагування та підготовка інформаційних матеріалів для ЗМІ «Суспільний прибій» шляхом виконання редакційних завдань на підставі позаштатної посади кореспондента (ДК 003:2010, код 2451.2); наказом по Газеті «Суспільний прибій» №3 від 27.03.2016 року; свідоцтвом про державну реєстрацію Газети «Суспільний прибій» серія ОД №1805-676Р, виданим Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області 04.03.2016 року; випусками газети «Суспільний прибій» за період з 2016 по 2018 роки. 
		Показання потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , щодо того, що потерпілий ОСОБА_11 , знаходячись по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі 13.07.2018 року здійснював свою професійну діяльність журналіста узгоджуються із редакційним завданням від 12.07.2018 року №234, оригінал якого був досліджений в судовому засіданні. 
		Показання потерпілого ОСОБА_11 щодо того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потерпілому були нанесені удари підтверджуються відеозаписами наданими слідчому потерпілим ОСОБА_11 , свідками ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 . Крім того, показання свідка ОСОБА_22 в частині нанесенням обвинуваченим ОСОБА_3 ударів ОСОБА_32 підтверджуються відеозаписом, наданим свідчому свідком ОСОБА_22 , представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 . Показання потерпілого ОСОБА_11 щодо нанесення йому удару обвинуваченим ОСОБА_4 підтверджуються відеозаписом, наданим слідчому свідком ОСОБА_23 . 
		Враховуючи викладене, суд не має сумнівів у достовірності показань потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_33 , ОСОБА_27 , так як вказані покази узгоджуються між собою, підтверджуються відеозаписами та іншими письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні. 
		Допитаний усудовому засіданнісвідок сторонизахисту ОСОБА_30  по суті події кримінального правопорушення показав наступне. Станом на 13.07.2018 року він працював співробітником Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, 13.07.2018 року прибув по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі з метою контролю демонтажу паркувальних конструкцій. Бачив, як потерпілий ОСОБА_11 проводив відеозйомку багатьох осіб, тим самим на думку свідка їх «провокувавши». ОСОБА_11 тримав в руках відеокамеру, підходив із вказаною камерою до різних осіб та намагався ставити їм запитання. Свідок вважає, що ніякої фізичної погрози оточуючим ОСОБА_11 не ніс. Як ОСОБА_4 та ОСОБА_3 наносили удари ОСОБА_11 свідок не бачив. ОСОБА_3 говорив, щоб ОСОБА_11 його не знімав. Журналістського посвідчення (бейжду) на шиї ОСОБА_11 свідок не бачив, але бачив шнурок. 
		 
		Допитана всудовому засіданнісвідок сторонизахисту ОСОБА_24  по суті події кримінального правопорушення показала наступне. Станом на 13.07.2018 року вона працювала начальником Управління благоустрою Одеської міської ради та прибула по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі для контролю виконання демонтажу паркувальних конструкцій. Бачила як потерпілий ОСОБА_11 із відеокамерою підходив до різних осіб та проводив відеозйомку. ОСОБА_3 говорив ОСОБА_11 щоб той його не знімав. Як ОСОБА_3 наносив удари потерпілому ОСОБА_11 свідок не бачила. Бачила як ОСОБА_11 проводив відеозйомку ОСОБА_3 , а останній йому забороняв це робити. ОСОБА_4 стояв в стороні, його свідок не бачила. Як ОСОБА_11 представлявся журналістом свідок не чула. В період подій вона відлучалась на 10 хвилин, обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишались в той момент на місці події та знаходились поза увагою свідка ОСОБА_24 . 
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_31 по сутіподії кримінальногоправопорушення показавнаступне. ОСОБА_12  ОСОБА_3 знає поспільній роботіу КУ«Муніципальна варта».12.07.2018року буласпроба демонтажуантипаркувальних стовпчиківпо провулкуНекрасова,1в м.Одесі,однак черезопір власниківцих конструкційдемонтаж невідбувся.13.07.2018року співробітники        КУ«Муніципальна варта»вже більшимскладом разоміз співробітникамита керівництвомДепартаменту муніципальноїбезпеки Одеськоїміської радиприбули попровулку Некрасова,1в м.Одесідля демонтажу.Між співробітниками                КУ «Муніципальнаварта» таАК «Редут»стався конфлікт. Потерпілий ОСОБА_11 ніякої участів цьомуконфлікті неприймав.Коли самконфлікт закінчивсясвідок побачивпотерпілого,який сидівна асфальтіта надумку свідкасимулював поганийстан,що здивувалосвідка,так якв самомуконфлікті потерпілийучасті неприймав.Як ОСОБА_11 представлявся журналістомсвідок нечув,як показувавдокументи небачив.Бачив що ОСОБА_11 спілкувався з ОСОБА_3 ,однак нанесенняударів ОСОБА_3 . ОСОБА_11 не бачив.Свідок чув,що ОСОБА_3 вимагав від ОСОБА_11 припинити йогознімати,намагався вибитикамеру зрук ОСОБА_11 (нанісудар покамері ОСОБА_34 )та черездеякий часвідштовхнув відсебе ОСОБА_11 .. Як ОСОБА_4 бив ОСОБА_11 свідок не бачив. Бачив що в ОСОБА_11 був фотоапарат з великим об`єктивом.  ОСОБА_11 проводив відеозйомкуне лише ОСОБА_3 ,він підходивдо різнихлюдей,в томучислі співробітників«Муніципальної варти»та Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, та до інших недовідомих осіб. Усіх дій потерпілого ОСОБА_11 свідок не бачив, так як під час безпосереднього конфлікту раніше було застосовано сльозогінний газ та в свідка сльозились очі. 
		Допитаний всудовому засіданнісвідок сторонизахисту ОСОБА_35  по суті події кримінального правопорушення показав, що йому відомо що сталася суперечлива ситуація (непорозуміння) під час демонтажу, прибув на місце коли все вже закінчилось. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_36 показав наступне. Під час подій 13.07.2018 року потерпілий ОСОБА_11 безпосередньої участі у конфлікті не приймав, але лежав на асфальті нібито йому було погано. Ударів, нанесених ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_3 свідок не бачив. Бачив що ОСОБА_21 штовхнув ОСОБА_11 та просив не знімати його на камеру. Як ОСОБА_11 представлявся журналістом свідок не чув. В момент самого конфлікту ОСОБА_11 знаходився в стороні. Камеру в руках ОСОБА_11 свідок бачив. Постійно потерпілого ОСОБА_11 і обвинуваченого ОСОБА_3 в полі зору свідок не тримав, бо займався затриманням певної особи. Бачив лише два моменти щодо потерпілого ОСОБА_11 : останній лежав на асфальті і ОСОБА_3 просив його не знімати. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_37 по сутіподії кримінальногоправопорушення показавнаступне. Із обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_4 знайомий. Стосунки робочі. Потерпілого ОСОБА_11 бачив 13.07.2018 року. 13.07.2018 року по провулку Некрасова 1 в м. Одесі співробітники КУ «Муніципальна варта» а співробітники Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради прибули для демонтажу паркувальних стовпчиків. Відносно співробітників КУ «Муніципальна варта» було застосовано сльозогінний газ. 
		Бачив як потерпілий ОСОБА_11 переслідував ОСОБА_3 В Ткаченка була камера. ОСОБА_3 неодноразово просив ОСОБА_11 його не знімати. ОСОБА_11 цього не зробив і в результаті отримав «активні дії» від ОСОБА_3 відносно себе. Як ОСОБА_21 , ОСОБА_4 наносили удари ОСОБА_11 свідок не бачив. Можливо ОСОБА_3 трохи штовхнув ОСОБА_11 , погроз від ОСОБА_3 не чув. Вважає що потерпілий ОСОБА_34 провокував ОСОБА_3 , так як знімав останнього на відеокамеру. Свідок не сприймав ОСОБА_11 як журналіста, так як на думку свідка зовнішні ознаки журналіста наступні: вони ходять в жилетках із надписом «преса», ходять з триногою для проведення відеозйомки, мають велику за розміром камеру, ставлять питання. Бейджу журналіста в ОСОБА_11 не бачив, так як не знаходився у безпосередній близькості до потерпілого (знаходився від ОСОБА_11 на відстані близько 10 метрів. 
		Допитаний всудовому засіданнісвідок сторонизахисту ОСОБА_25  посуті подіїкримінального правопорушенняпоказав наступне. Станом на 13.07.2018 року працював в Департаменті муніципальної безпеки Одеської міської ради на посаді керівника управління суспільної безпеки. 13.07.2018 року разом із іншими співробітниками ДМБ Одеської міської ради та КУ «Муніципальна варта» прибув по провулку Некрасова, 1 в м.Одесі для демонтажу металевих конструкцій. Під час процесу демонтажу якісь невідомі особи вступили в конфлікт зі співробітниками КУ «Муніципальна варта», сторони застосували сльозогінний газ. Після цього почалась конфліктна ситуація. 
		Бачив як ОСОБА_3 відштовхував ОСОБА_11 , тому що останній переслідував його із камерою. Чув як ОСОБА_3 говорив, щоб ОСОБА_11 його не знімав, але ОСОБА_11 продовжував знімати. Бачив як ОСОБА_3 штовхав ОСОБА_11 . Не бачив, щоб ОСОБА_4 когось штовхав чи бив. Бачив, що ОСОБА_11 мав якийсь пристрій для проведення відеозйомки. Не пам`ятає щоб хтось представлявся журналістом, однак на запитання представника потерпілого адвоката ОСОБА_8 відповів, що коли ОСОБА_3 відштовхував ОСОБА_11 , останній говорив, що він журналіст. Чи мав ОСОБА_11 бейдж не пам`ятає. На думку свідка в журналіста має бути велика камера та мікрофон. Окрім проведення відеозйомки будь-яких інших дій потерпілий ОСОБА_11 не вчиняв, у конфлікті участі не приймав. 
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1ст.345-1 КК України, характеризується діянням, яке полягає у погрозі, що має цілком конкретний зміст (вбивством, насильством, знищенням чи пошкодженням майна потерпілого) та пов`язується з його законною професійною діяльністю як журналіста. При цьому злочин, передбачений ч.1 ст. 345-1 КК України, вважається закінченим з моменту вчинення діяння, тобто доведення до потерпілого погрози відповідного змісту. Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом та мотивом, змістом якого є здійснення журналістом законної професійної діяльності. Така ж думка були висловлена у Постанові Верховного Суду від 25.09.2022 року, справа №461/3003/19. 
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.171 КК України характеризується незаконнимвилученням зібраних,опрацьованих,підготовлених журналістомматеріалів ітехнічних засобів,якими вінкористується узв`язку ізсвоєю професійноюдіяльністю,незаконною відмовау доступіжурналіста доінформації,незаконною забороноювисвітлення окремихтем,показу окремихосіб,критики суб`єктавладних повноважень,а таксамо будь-якеінше умиснеперешкоджання здійсненнюжурналістом законноїпрофесійної діяльності. Тобто, об`єктивна сторона даного кримінального правопорушення полягає в умисному перешкоджанні здійсненню журналістом законної професійної діяльності у будь-якій формі. 
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1ст.345-1 КК України, характеризується діянням, яке полягає у нанесенні побоїв журналісту, у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності. 
		Суб`єкт кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 171, 345-1 КК України спеціальний  журналіст, який здійснює законну професійну діяльність. Так, згідно з приміткою до статті 345-1 КК України під професійною діяльністю журналіста у статтях 171, 345-1, 347-1, 348-1 КК України слід розуміти систематичну діяльність особи, пов`язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет. 
		Надаючи оцінкуобставинам справи,дослідивши доказисуд приходитьдо висновку,що ОСОБА_11 є журналістом,який здійснюєсистематичну журналістськудіяльність тазнаходячись попровулку Некрасова,1в м.Одесі13.07.2018року виконувавсвої професійніобов`язки. Разом з тим, суд критично відноситься до доводів сторони захисту щодо того, що ОСОБА_11 не є журналістом, не здійснює систематичну професійну журналістську діяльність в розумінні примітки до ст. 345-1 КК України та, знаходячись 13.07.2018 року по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі, не здійснював журналістську діяльність, з огляду на наступне. 
		Так, згідно з приміткою до статті 345-1 КК України під професійною діяльністю журналіста у статтях 171, 345-1, 347-1, 348-1 КК України слід розуміти систематичну діяльність особи, пов`язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет. Статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів.
		Відповідно до статті 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» №2782-XII журналістом редакції друкованого засобу масової інформації відповідно до цього Закону є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням, що підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому редакцією цього друкованого засобу масової інформації.
		Професійна належністьжурналіста можепідтверджуватися документом,виданим професійнимоб`єднанням журналістів. На особу, якій видано редакційне посвідчення чи інший документ, що підтверджує повноваження, надані їй редакцією друкованого засобу масової інформації, або її професійну належність, поширюються права і обов`язки, зазначені у статі 26цього Закону. Згідно ст.7 цього Закону «суб`єкти діяльності друкованих засобів масової інформації» До суб`єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації, його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач. Засновник (співзасновники) може об`єднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача.
		Так, статус ОСОБА_11 як журналіста підтверджений наступними письмовими доказами, оригінали яких були досліджені в судовому засіданні: 
		- посвідченням журналіста газети «Суспільний прибій» ОСОБА_11 № НОМЕР_1 від 27.03.2018 року; 
		- цивільно-правовим договором між Газетою «Суспільний прибій» та ОСОБА_11 №2 від 27.03.2016 року, предметом якого є збір, редагування та підготовка інформаційних матеріалів для ЗМІ «Суспільний прибій» шляхом виконання редакційних завдань на підставі позаштатної посади кореспондента (ДК 003:2010, код 2451.2); 
		- наказом по Газеті «Суспільний прибій» №3 від 27.03.2016 року; 
		-свідоцтвом про державну реєстрацію Газети «Суспільний прибій» серія ОД №1805-676Р, виданим Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області 04.03.2016 року; 
		- випусками газети «Суспільний прибій» за період з 2016 по 2018 роки. 
		Систематична журналістська діяльність ОСОБА_11 підтверджується: 
		- показаннями свідків ОСОБА_22 (журналіст газети «Суспільний прибій»), ОСОБА_13 (журналіст газети «Суспільний прибій»), які підтвердили, що ОСОБА_11 дійсно є журналістом газети «Суспільний прибій» та здійснює систематичну журналістську діяльність з 2016 року; 
		- показаннями свідка ОСОБА_27 , який є журналістом газети «Нерозкриті злочини», який підтвердив, що знає ОСОБА_11 саме як журналіста газети «Суспільний прибій», який здійснює систематичну журналістку діяльність; 
		- показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який повідомив, що є журналістом газети «Суспільний прибій» з 2016 року та здійснює систематичну журналістську діяльність; 
		- випусками газети «Суспільний прибій» за період з 2016 по 2018 роки. 
		Здійснення ОСОБА_11 журналістської діяльності 13.07.2018 року по АДРЕСА_4 підтверджується: 
		- редакційним завданням №234 від 12.07.2018 року, оригінал якого був досліджений в судовому засіданні; 
		- відеозаписами наданими свідками ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , потерпілим ОСОБА_11 , представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 на яких ОСОБА_11 жодних дій 13.07.2018 року по провулку Некрасова, 1 в м. Одесі, окрім проведення відеозйомки подій не вчиняє, представляється журналістом, на його шиї на шнурку знаходиться посвідчення журналіста (бейдж), яке доступне будь-яким особам для огляду; 
		- показаннями свідків ОСОБА_33 , ОСОБА_13 , які підтвердили, що разом із ОСОБА_11 прибули 13.07.2018 року по АДРЕСА_4 для виконання редакційного завдання. 
		 
		Надаючи оцінку показанням свідків сторони захисту, суд приходить до наступного. 
		Показання свідків сторони захисту ОСОБА_38 , ОСОБА_24 , ОСОБА_31 , в частині того, що знаходячись по АДРЕСА_4 13.07.2018 року потерпілий ОСОБА_11 проводив відеозйомку щодо необмеженого кола осіб (а не відносно лише ОСОБА_3 як показує сам обвинувачений) повністю узгоджуються із показаннями потерпілого ОСОБА_11 , свідка сторони обвинувачення ОСОБА_22 , а також дослідженими в судовому засіданні відеозаписами, наданими слідчому потерпілим ОСОБА_11 , представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 . 
		Показання свідків сторони захисту ОСОБА_38 , ОСОБА_37 , ОСОБА_25 щодо того, що потерпілий ОСОБА_11 під час подій 13.07.2018 року переслідував ОСОБА_3 з метою проведення відеозйомки останнього, чим його провокував, не узгоджуються із дослідженими в судовому засіданні відеозаписами, наданими слідчому потерпілим ОСОБА_11 , свідками ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 . Таким чином, суд вважає показання свідків сторони захисту в цій частині їх суб`єктивним сприйняттям подій 13.07.2018 року. 
		Показання свідків сторони захисту ОСОБА_38 , ОСОБА_24 , ОСОБА_31 , ОСОБА_37 , ОСОБА_25 відносно того, що ОСОБА_3 забороняв ОСОБА_11 проводити щодо себе відеозйомку суд вважає суб`єктивним сприйняттям свідків слів ОСОБА_3 адресованих ОСОБА_11 (мова оригіналу): «Ты чего меня снимаешь? Ты себя снимай. Я тебе давал свое согласие ты, черт?». 
		Показання свідків ОСОБА_38 , ОСОБА_24 , ОСОБА_31 , ОСОБА_37 , ОСОБА_36 , відносно того, що вони не чули як ОСОБА_11 представлявся журналістом, не бачили журналістського посвідчення (бейджу), не бачили як ОСОБА_4 наніс удар потерпілому, не бачили як ОСОБА_3 наносив удари потерпілому суд вважає такими, що є фрагментарним сприйняттям подій свідками. Так, свідок ОСОБА_24 показала, що відлучалась з місця події на 10 хвилин; свідок ОСОБА_36 показав, що бачив лише 2 фрагменти подій  коли потерпілий ОСОБА_11 лежав на асфальті та коли ОСОБА_3 забороняв потерпілому проводити відносно нього відеозйомку; свідок ОСОБА_37 показав, що знаходився від ОСОБА_11 на відстані близько 10 метрів; свідок ОСОБА_31 показав, що всіх подій не бачив, так як відносно нього було застосовано сльозогінний газ. Разом з тим, показання свідка ОСОБА_31 в частині того, що ОСОБА_3 наніс удар по камері ОСОБА_11 суд вважає достовірними, так як вони узгоджуються із показаннями потерпілого ОСОБА_11 , свідка сторони обвинувачення ОСОБА_22 , відеозаписами, наданими слідчому свідком ОСОБА_22 , потерпілим ОСОБА_11 , представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 . 
		 
		Наведені докази суд вважає достатніми для ухвалення обвинувального вироку. Досліджені безпосередньо в суді докази, які суд поклав в основу вироку, узгоджуються між собою, зібрані у порядку, встановленому ст.93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні. Наведеними доказами спростовано усі доводи сторони захисту щодо невинуватості обвинувачених. Суд не погоджується із доводами сторони захисту про те, що одні і ті ж самі дії ОСОБА_12 і ОСОБА_3 невірно кваліфіковані за ст. 345-1 та ст. 171 ККУ та про те, що таким чином їх необґрунтовано двічі притягнуто до кримінальної відповідальності за одне і те ж саме діяння, оскільки аналіз висунутого обвинувачення та наведених доказів дає підстави прийти до висновку про наявність в їх діях ознак усіх інкримінованих кримінальних правопорушень. В даному випадку має місце сукупність кримінальних правопорушень, тобто коли особа кількома діями вчинила два або більше злочинів і проступок. При сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини ККУ (ч.2 ст.33 ККУ). Підстав для перекваліфікації судом дій обвинувачених на ст. 126 ККУ також не встановлено.
		Таким чином, суд приходять до беззаперечного висновку про вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.171, ч.1 ст.345-1, ч.2 ст.345-1 КК України, а також ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 171 та ч. 2 ст.345-1 КК України, та кваліфікує їх дії в межах висунутого обвинувачення.
		 
		При призначенніпокарання ОСОБА_3  суд керуєтьсяположеннями ст.65КК Українищодо загальнихзасад призначенняпокарання тавраховує ступіньтяжкості вчиненихзлочинів,особу винного,відсутність обставини,що обтяжуютьчи пом`якшують покарання.
		Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України. 
		Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.171 КК України, є кримінальним проступком проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, який карається штрафом від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
		Злочин,передбачений ч.1ст.345-1КК України є нетяжкимзлочином протижурналістів,який карається виправними роботамина строкдо двохроків абоарештом настрок дошести місяців,або обмеженнямволі настрок дотрьох років,або позбавленнямволі настрок дотрьох років. 
		Злочин, передбачений ч.2 ст.345-1 КК України є нетяжким злочином проти журналістів, який карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.
		ОСОБА_3 уродженець м.Дзержинська Донецької області, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, 2011 та 2018 року народження, працевлаштований охоронцем КУ «Муніципальна варта», ( на даний час є членом Добровольчого формування Одеської міської територіальної громади «Муніципальна варта Одеси»), зареєстрований та мешкає у м.Одесі, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. 
		Відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів психіатра та нарколога, зловживання ними алкогольними напоями чи наркотичними засобами - немає.
		Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.
		Свою винуватість обвинувачений не визнав, не розкаявся та не вибачився перед потерпілим. Під час судового розгляду демонстрував зневажливу поведінку до останнього.
		З огляду на викладене, враховуючи тяжкість вчиненого та наслідки злочинів, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, його поведінку таставлення до вчиненого, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.171 ККУ, призначивши покарання у вигляді штрафу без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, та на підставі ч.5 ст.74 ККУ звільнити від покарання у зв`язку із закінченням строків давності. 
		Так, ст.49 КК України регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
		Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, минуло три роки.
		Судом встановлено, що  ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.171 ККУ, яке згідно з вимогами ст.12 КК України є кримінальним проступком, що карається штрафом від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
		Протягом кримінального провадження обвинувачений не вчиняв нового кримінального правопорушення, не ухилилася від досудового розслідування або суду, тобто обмежень зазначених у ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України, судом не встановлено. Із часу вчинення злочину пройшло більше трьох років.
		Згідно ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу. 
		Під час кримінального провадження в суді обвинуваченому було роз`яснено право на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 ККУ, яким він не скористався.
		Тому суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_3 від покарання за вчинення проступку, передбаченого ч.3 ст.171 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, зважаючи на імперативні приписи ч.5 ст. 74 КК України та ст. 49 КК України.
		Призначаючи покарання ОСОБА_3 за ч.1ст.345-1,ч.2ст.345-1КК України,суд також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, його поведінку та ставлення до вчиненого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, і вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 за вчинені ним вказані кримінальні правопорушення покарання у вигляді позбавлення волі та звільнити від його відбування із випробуванням, оскільки на думку суду виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, вважаючи дане покарання достатнім для його перевиховання та попередження вчинення нових злочинів.
		 
		При призначенніпокарання ОСОБА_4   суд керуєтьсяположеннями ст.65КК Українищодо загальнихзасад призначенняпокарання тавраховує ступіньтяжкості вчиненихзлочинів,особу винного,відсутність обставин,що обтяжують чи пом`якшують покарання.
		Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України. 
		Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.171 КК України, є кримінальним проступком проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, який карається штрафом від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
		Злочин, передбачений ч.2 ст.345-1 КК України є нетяжким злочином проти журналістів, який карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.
		ОСОБА_4  уродженець смт Ширяєве Одеської області, не одружений, має середньо-спеціальну освіту, перебуває у цивільному шлюбі, працює охоронцем КУ «Муніципальна варта», зареєстрований та мешкає в Одеській області, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. 
		Свою винуватість обвинувачений не визнав, не розкаявся та не вибачився перед потерпілим. Під час судового розгляду демонстрував зневажливу поведінку до останнього.
		Відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів психіатра та нарколога, зловживання ними алкогольними напоями чи наркотичними засобами - немає.
		Обставин,які пом`якшуютьчи обтяжуютьпокарання обвинуваченому  ОСОБА_4 , судом не встановлено.
		З оглядуна викладене,враховуючи тяжкістьвчиненого танаслідки злочинів,відсутність пом`якшуючихта обтяжуючихобставин,особу обвинуваченого,його поведінкуставлення довчиненого,суд вважаєза необхідневизнати  ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.171 ККУ, призначивши покарання у вигляді штрафу без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, та на підставі ч.5 ст. 74 ККУ звільнити від покарання у зв`язку із закінченням строків давності. 
		Так, ст.49 КК України регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
		Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, минуло три роки.
		Судом встановлено, що  ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.171 ККУ, яке згідно з вимогами ст.12 КК України, є кримінальним проступком. 
		Санкцією ч.3 ст.171 ККУ передбачено покарання у вигляді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
		Протягом кримінального провадження обвинувачений не вчиняв нового кримінального правопорушення, не ухилилася від досудового розслідування або суду, тобто обмежень зазначених у ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України, судом не встановлено. Із часу вчинення злочину пройшло більше трьох років.
		Згідно ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу. 
		Під час кримінального провадження в суді обвинуваченому було роз`яснено право на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 ККУ, яким він не скористався.
		Тому суд вважає за необхідне звільнити  ОСОБА_4 від покарання за вчинення проступку, передбаченого ч.3 ст.171 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, зважаючи на імперативні приписи ч.5 ст. 74 КК України та ст. 49 КК України.
		Призначаючипокарання  ОСОБА_4 за ч.2ст.345-1КК України,суд  також враховує тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його поведінку та ставлення до вчиненого, відсутність обтяжуючих чи пом`якшуючих обставин, та вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 за вчинене ним кримінальне правопорушення покарання у вигляді позбавлення волі та звільнити від його відбування із випробуванням, оскільки на думку суду виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, вважаючи дане покарання достатнім для його перевиховання та попередження вчинення нових злочинів.
		Питання щодо цивільного позову у кримінальному провадженні суд не вирішує у зв`язку із тим, що вказаний позов потерпілим ОСОБА_11 , його представниками не заявлявся. 
		Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України. 
		Процесуальні витрати відсутні. 
		Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1-379 КПК України, ст.ст.1-90 КК України, суд, - 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.171, ч.1ст.345-1,ч.2ст.345-1 КК України, та призначити йому покарання:
		-за ч.3 ст.171 КК України у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3400 гривень. 
		- за ч.1 ст.345-1 КК України у вигляді      позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
		- за ч.2 ст.345-1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. 
		На підставі ч.5 ст.74, п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст.171 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
		На підставі ст.70 КК України при призначенні покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити  ОСОБА_3  до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
		На підставі ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням строком на 2 ( два) роки.
		На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на обвинуваченого наступні обов`язки: 
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. 
		Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем його проживання. 
		 
		ОСОБА_4  визнати винуватим увчинені кримінальнихправопорушень,передбачених ч.3ст.171, ч.2ст.345-1 КК України, та призначити йому покарання:
		-за ч.3 ст.171 КК України у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3400 гривень. 
		-за ч.2 ст.345-1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки. 
		На підставі ч.5 ст.74, п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнити ОСОБА_4 від покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст.171 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
		На підставі ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання (у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки) з випробуванням строком на 1 ( один) рік і 6 (шість) років.
		На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на обвинуваченого наступні обов`язки: 
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. 
		Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем його проживання.- 
		 
		Речові докази: 
		- відеокамера «Sony» DSC-HX300 - вважати повернутою за належністю ОСОБА_11 ; 
		-DVD-диск з відеозаписом, зробленим за адресою: м.Одеса, пров. Некрасова,1,DVD-R диск «Sony» з відеозаписами від 13.07.2018 року- зберігати у матеріалах кримінального провадження.
		-мобільний телефон Iphone6s IMEI: НОМЕР_3 - вважати повернутим ОСОБА_23 ;
		- відеокамера «Sony» ILCE-5000 - вважати повернутою за належністю ОСОБА_22 ;
		- IPad FCC ID DCGA1567- вважати повернутим за належністю ОСОБА_9 .
		Вирок може бути оскаржений сторонами судового провадження з урахуванням до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
		Вирок набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги,якщо такускаргу небуде подано.У разіподання апеляційноїскарги вирок,якщо йогоне будескасовано,набирає законноїсили післяухвалення рішеннясудом апеляційноїінстанції. 
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя:                 ОСОБА_39 
		 
		 
		01.06.2023

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...