Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/2407/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2023. Зареєстровано: 01.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/523/103/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016160000000902

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Суворовський районнийсуд містаОдеси Справа № 523/2407/17
		Провадження №1-кп/523/103/23
		В И Р О К
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		 
		 
		30.05.2023 р. Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		прокурора - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_13 ,
		в присутності обвинуваченого - ОСОБА_14 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016160000000902 від 01.11.2016р., за обвинуваченням: 
		ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ленськ Саха, громадянина України, із вищою освітою, розлученою, не працюючою, маючою на утриманні батьків похилого віку та особу на підставі договору довічного утримання, зареєстрованою та проживаючою: АДРЕСА_1 , раніше не судимою, 
		у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до наказу №18-о від 17.03.2016р., ОСОБА_14 переведено на посаду завідувача сектором контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, яка відноситься до шостої категорії посад державного службовця. Сектор контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів є самостійним структурним підрозділом державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.
		Згідно примітки до ст.368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище є особи, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» віднесенні до категорії «Б», тобто ОСОБА_14 згідно займаної посади є особою, яка займає відповідальне становище.
		Відповідно до положення про сектор контролю за обігом підакцизних товарі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, затвердженої наказом ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 02.03.2016 №138 завідувач сектору: очолює та здійснює керівництво діяльністю сектору, несе персональну відповідальність за невиконання або не належне виконання покладених на сектор основних завдань і функцій, згідно з чинним законодавством; забезпечує вжиття заходів щодо запобігання, виявлення та припинення корупційних діянь серед підпорядкованих працівників, а також чітке, своєчасне та якісне виконання обов`язків, передбачених Законом України «Про державну службу», положенням про сектор контролю за обігом підакцизних товарі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та посадовими інструкціями; здійснює заходи щодо вдосконалення стилю і методів роботи, зміцнення службової дисципліни, підвищення професійного рівня та ділової кваліфікації; підписує і візує документи в межах своїх повноважень.
		Так, встановлено, що завідувачу вищевказаним сектором Дяченко доручено виконання листа ГУ ДФС в Одеській області від 21.10.2016 №9815/7/15-32-40-02-05 «Про проведення інвентаризації об`єктів торгівлі» з метою виявлення таких об`єктів, які здійснюють діяльність без відповідних ліцензій на право торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами дозвільних документів.
		31.10.2016р., на виконання вказаного завдання, ОСОБА_15 знаходячись по вул. Героїв Сталінграду,84 в м. Одесі, під час перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_16 , встановила факт реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без ліцензії, у зв`язку з чим, нею викликано ОСОБА_16 разом із документами на право здійснення підприємницької діяльності та роздрібної торгівлі іншими продуктами харчування, в тому числі алкоголем та тютюном, на 12 годину 04.11.2016р. до свого службового кабінету №43, розташованого в адміністративної будівлі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області по вул. Ак. Заболотного,38-а в м. Одесі, зазначивши наприкінці розмови, що все буде добре та що вони потоваришують.
		07.11.2016р., приблизно о 10год. 23хв., ОСОБА_15 знаходячись у вищевказаному службовому кабінеті, під час особистої зустрічі із ОСОБА_16 , діючі умисно, з корисливих мотивів, написала на аркуші паперу текст та цифри у вигляді «2000грн. і це тільки на область», чим вказала, на необхідність передати їй 2000 гривень за не включення останнього у списки підприємців, які здійснюють торгівлю підакцизними товарами без ліцензії та не направлення цих списків за належністю, одночасно зазначила на необхідність особистої винагороди за вказані дії в інтересах ОСОБА_16 .
		В той же день, приблизно о 14год. 45хв., ОСОБА_16 усвідомлюючи, що без передачі ОСОБА_15 неправомірної вигоди, його буде включено до списку підприємців, які здійснюють торгівлю підакцизними товарами без ліцензії, прагнучи уникнути передбаченої законом відповідальності та усвідомлюючи, що остання діє протиправно, на виконання її вказівки, передав останній грошові кошти у розмірі 3000 грн., які поклав на місце на яке вказала остання, а саме у бухгалтерську газету «Все о бухгалтерском учете» №34-35, що знаходилась на робочому столі. Після отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_15 було затримано працівниками правоохоронних органів.
		В судовому засіданні, ОСОБА_15 свою вину за пред`явленим та викладеним в обвинувальному акті обвинуваченні не визнала та пояснила, що ОСОБА_16 провокував її на вчинення кримінального правопорушення, при цьому, підтвердила факт одержання від ОСОБА_16 грошових коштів.
		Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_15 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, суд вважає, що її вина у вчиненні даного кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами:
		- показами свідка ОСОБА_16 , який повідомив суду про обставини скоєння ОСОБА_15 кримінального правопорушення, а саме одержання останньою неправомірної вигоди, вказавши при цьому, дату, час та місце вчинення злочину, суму одержаної неправомірної вигоди та інші відомі йому обставини кримінального правопорушення. Крім того, ОСОБА_16 пояснив суду, що звернувся до правоохоронних органів після вимагання ОСОБА_15 неправомірної вигоди, із зазначенням частини суми неправомірної вигоди, яка нібито повинна бути передана вищим службовим особам, при цьому, ОСОБА_15 вказала, що розмір неправомірної вигоди, яка призначається їй особисто, він повинен визначити самостійно;
		- показами свідка ОСОБА_17 , який пояснив, що він як понятий приймав участь при огляді кабінету ОСОБА_15 та де у журналі знайшли грошові кошти; 
		- показами свідка ОСОБА_18 , який надав суду покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_17 ;
		- показами свідка ОСОБА_19 , яка пояснила суду, що не бачила як ОСОБА_16 на пропозицію ОСОБА_15 поклав грошові кошти у журнал/кодекс, але зрозуміла про це, коли до кабінету зайшли працівники прокуратури; 
		- показами свідка ОСОБА_20 , який пояснив, що він як начальник ДПІ у Суворовському районі м. Одеси перед проведенням огляду службового кабінету, у якому працювала ОСОБА_14 , надав працівникам правоохоронних органів згоду на проведення огляду кабінетів ДПІ у Суворовському районі м. Одеси та відповідною заявою останнього про надання згоди на проведення цих дій;
		- показами свідка ОСОБА_21 , яка показала суду, що вона як заступник начальника ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, на виконання листа ГУ ДФС в Одеські області від 21.10.2016р. «Про проведення інвентаризації об`єктів торгівлі» надала доручення начальнику сектору - ОСОБА_14 , з метою виявлення об`єктів торгівлі, що здійснюють торгівлю алкогольними та тютюновими виробами без відповідних дозвільних документів, і що саме формування відповідних списків таких об`єктів, тобто включення або не включення до них об`єктів торгівлі, покладалось саме на ОСОБА_15 ;
		- заявою ОСОБА_16 від 01.11.2016р., відповідно до якої, останній звернувся до правоохоронних органів, із зазначенням обставин вимагання грошових коштів працівниками податкової/фіскальної служби                                          (на 1арк.);
		- рапортом працівника поліції, відповідно до якого, останніми встановлено обставини скоєння кримінального правопорушення з боку працівників податкової служби          (на 1арк.); 
		- протоколами добровільної видачі грошових коштів та врученням грошових коштів від 07.11.2016, згідно яких, ОСОБА_16 добровільно надав працівникам поліції грошові кошти у розмірі 3000грн. для перевірки його звернення та які відповідно врученні останньому для участі у проведенні заходів для отримання даних щодо вимагання хабаря                          (на 6арк.); 
		- протоколом огляду місця події від 07.11.2016, відповідно до якого, на робочому столі ОСОБА_15 , а саме у бухгалтерській газеті «Всё о бухгартерском учёте» вилучені грошові кошти в розмірі 3000гривень, які мали характерне жовте-зелене освітлення                          (на 7арк.);
		- наказом від 17.03.2016 №18-о, відповідно до якого, ОСОБА_15 переведено на посаду завідувача сектором контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ДПІ у Суворовському районі м. Одеси                                              (на 1арк.);
		- протоколом огляду від 05.12.2016р., відповідно до якого, об`єктом огляду є: бухгалтерська газета із грошовими коштами в розмірі 3000грн.; копії документів на ФОП ОСОБА_16 ; грошові кошти в розмірі 4693грн.                                             (на 2арк.); 
		- протоколом огляду та виготовлення ідентифікованих (помічених) грошових коштів, для використання їх під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 07.11.2016, відповідно до якого, грошові кошти у розмірі 3000гривень ідентифіковані (помічені) люмінесцентним порошком, який відсвічує жовтим кольором та які відповідно передані ОСОБА_16                  (на 1арк.);
		- протоколами про результати контролю за вчиненням злочину від 16.11.2016р. та про результати аудіо-, відео- контролю за особою від 16.11.2016 з додатками, відповідно до яких, зафіксовані обставини спілкування між ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , а також факт одержання останньою неправомірної вигоди у розмірі 3000грн.                          (на 9арк.);
		- висновком експерта №5435 від 25.11.2016р., згідно якого на грошових коштах у сумі 3000гривень є спецбарвник - люмінесцентний порошок; на ватному тампоні зі змивами з фаланг пальців правої руки ОСОБА_15 виявлено сліди спецбарвника - люмінесцентного порошку, який має загальнородову приналежність з люмінесцентним порошком, виявленим на грошових коштах, вилучених у службовому кабінеті ОСОБА_15                                      (на 5арк.);
		- висновком експерта № 5436/03 від 24.11.2016р., згідно якого, грошові кошти у сумі 3000 гривень є грошовими банкнотами Національного банку України                      (на 4арк.).
		Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що показання допитаних судом свідків, протоколи процесуальних дій з додатками підтверджують вчинення обвинуваченою ОСОБА_15 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. 
		Тому, невизнання обвинуваченою ОСОБА_15 своєї вини у скоєному кримінальному правопорушенні, розцінюється судом як лінія захисту обвинуваченої з метою уникнення кримінальної відповідальності, та яке спростовується вищезазначеними дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Щодо висловлення та відповідного обґрунтування стороною захисту про недопустимість низки доказів, наданих суду стороною обвинуваченою, суд вважає їх безпідставними з огляду на наступні обставини.
		1 - щодо тверджень стороною захисту про провокацію злочину з боку працівників правоохоронних органів та свідка, та відповідного визнання недопустимими як докази протоколів НСРД, суд зазначає наступне. 
		Підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. Відповідно до усталеної судової практики для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів. Сторона захисту посилалася на те, що у правоохоронних органів не було відомостей про те, що готується або вчиняється злочин, що ініціатива спілкування із ОСОБА_15 виходила від ОСОБА_22 , який згодом і передав грошові кошти обвинуваченій під контролем органів правопорядку. Суд враховує, що операція з контролю за вчиненням злочину була проведена після отримання інформації, яка давала підстави вважати, що готується злочин. Сам по собі той факт, що обвинувачена не проявляла ініціативу щодо спілкування із ОСОБА_22 , а спілкувалась із ним разом зі своєю колегою в межах службового кабінету, коли він неодноразово звертався до них, за обставин цієї справи, встановлених на основі сукупності доказів, не може означати, що відбувалося підбурювання обвинуваченої на вчинення злочину. Тому суд не вважає наведені стороною захисту обставини такими, що можуть свідчити про провокацію з боку органів правопорядку, і приходить до висновку про відсутність провокації злочину.
		2 - щодо обшуку службового кабінету під виглядом огляду місця події та відповідного визнання недопустимими як докази протоколу огляду місця події та письмової згоди начальника ДПІ на проведення огляду кабінетів.
		Щодо допустимості доказів, отриманих при огляді кабінету, сторона захисту вважає, що відомості, відображені у протоколі огляду кабінету ОСОБА_15 є недопустимими, оскільки фактично був проведений обшук, що вимагало ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК України. 
		Так, при визначенні чи необхідна ухвала слідчого судді для обшуку у службовому приміщенні, слід застосовувати критерій «розумного очікування конфіденційності». Тобто, якщо обставини справи свідчать про те, що особа має підстави розумно очікувати на приватність при використанні приміщення або будь-яких елементів приміщення, то на приміщення або відповідну його частину поширюються гарантії від втручання у приватне життя. Таку позицію висловила колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду ВС у постанові від 17.01.2023р. (справа №648/1543/15-к). ВС зазначає,що вимога отримати дозвіл на обшук, за відсутності добровільної згоди особи, стосується лише житла чи іншого володіння особи. Це випливає з тлумачення статі 233 КПК України, що забороняє проникнення до особистого житла або володіння без дозволу суду або добровільної згоди такої особи, у сукупності зі статтею 235 КПК України, яка передбачає вимоги до ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук особистого житла або володіння. 
		У цьому кримінальному провадженні мова йде про обшук не в житлі чи в іншому приватному володінні, а в службовому кабінеті ОСОБА_15 в приміщенні податкової інспекції. Таким чином, суд має вирішити чи поширюються гарантії, передбачені статтею 30 Конституції України, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також статями 13, 233, 235 КПК України на обшук у службовому кабінеті, що розташований у державному органі влади і, таким чином, чи можуть бути докази, отримані під час такого обшуку, визнані недопустимими відповідно до пункту 1 частини 2 статті 87 КПК. Службовий кабінет сам по собі не може вважатися житлом або іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець, а тому без згоди володільця доступ до нього можна отримати за дозволом слідчого судді.Службове приміщення надається для виконання службових обов`язків і доступ до нього визначається іншим регулюванням, яке ґрунтується на міркуваннях, не пов`язаних із захистом приватності осіб, яким таке службове приміщення надане. У той же час суд не виключає, що за певних обставин гарантії недоторканості житла або іншого володіння можуть поширюватися і на службові приміщення. Суд зазначає, що стаття 223 КПК України захищає особу від необґрунтованого втручання державними органами у сферу її приватності, на яке вона вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні. Так, повертаючись до обставин цього провадження, суд зазначає, що обвинувачена була податковим інспектором, тобто службовою особою, представником держави.Обшук проводився у службовому кабінеті, який був наданий для виконання їй службових обов`язків. Ніщо в матеріалах справи не свідчить про якісь обставини, які давали можливість ОСОБА_15 розумно розраховувати на можливість використовувати кабінет для свого приватного життя та/або на збереження конфіденційності в межах службового кабінету, або вирішувати, коли і яким чином надавати до нього доступ. Відомості, відображені у протоколі огляду місця та на відеозаписі цього огляду, свідчать про те, що ця слідча дія головним чином зводилася до огляду самої обвинуваченої, її одягу і вмісту кишень, а також інших предметів, розташованих у кабінеті за допомогою технічних пристроїв і була спрямована на виявлення речовини, нанесеної на купюри, що були передані обвинуваченій перед цим. Цей огляд жодним чином не стосувався будь-яких елементів кабінету, де могли зберігатися особисті речі чи документи обвинуваченої, у разі чого могло б виникнути питання про порушення прав останньої з погляду «розумного очікування конфіденційності». За таких обставин, суд вважає, що на службовий кабінет ОСОБА_15 не поширювалися гарантії, передбачені згаданими положеннями Конституції України, Конвенції та КПК, і проведення в ньому слідчої дії не вимагало дозволу суду, передбаченого статтею 235 КПК. Відповідно, суд доходить висновку, що положення пункту 1 частини 2 статті 87 КПК не застосовані у обставинах цієї справи. Суд також не вбачає інших підстав визнати відомості, отримані під час вказаної слідчої дії, недопустимими доказами, на підставі викладеного, суд відхиляє цей довід сторони захисту.
		3 - щодо статусу обвинуваченої ОСОБА_14 , права на захист якої були порушенні, під час затримання в ході огляду місця події, сторона захисту зазначила, що під час огляду місця події, ОСОБА_15 була затримана саме з початку огляду місця події, окрім того, працівниками правоохоронних органів проігноровано вимоги норм Законодавства про надання захисника, під видом огляду фактично був проведений обшук з порушеннями вимог КПК України.
		Суд звертає увагу, що ОСОБА_15 була затримана працівниками правоохоронних органів відразу після вчинення кримінально-караного діяння, зокрема, одержання останньою як службовою особою неправомірної вигоди. Після здійснення затримання підозрюваної особи, було проведено огляд місця події, в ході якого було виявлено та вилучено грошові кошти. Як зазначив Верховний Суд (справа №686/23029/18, постанова від 8 грудня 2022 року), затримання особи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення є подією, несподіваною для його учасників, а тому здійснюється без ухвали слідчого судді. При цьому відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому ст. 208 КПК України, не може вважатися порушенням вимог кримінального процесуального закону. Відтак, Суд вважає безпідставними доводи захисника про незаконно проведений огляд та порушення права ОСОБА_15 на захист під час затримання. 
		Слід звернути увагу на те, що ВС розглянув справу (справа №648/1543/15-к від 17.01.2023р.), в якій вказав, що хоча при проведенні слідчих дій в кабінеті засудженого після його затримання не був присутній його захисник, за обставин справи в Суду немає підстав вважати, що виявлені речові докази були отримані саме внаслідок відсутності адвоката у значенні частини 1 статті 87 КПК, оскільки присутність чи відсутність адвоката не могла вплинути на ці властивості. 
		Крім того, Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду розглянув справу №344/2995/15-к, де вказав, щоне будь-якеформальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. 
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та її дії кваліфікує за ч.3 ст.368 КК України - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
		При призначенні покарання ОСОБА_15 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Судом враховується особа ОСОБА_15 ,яка є особою раніше не судимою, вперше скоїла кримінальне правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, вчинила умисне кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, офіційно не працюючої, маючої вищу освіту, розлученою, маючої на утриманні батьків похилого віку та особу на підставі договору довічного утримання, маючої постійне місце реєстрації та проживання. 
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_15 , передбачені ст.66 КК України, судом не встановлено. 
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій, передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено. 
		Згідно зі статтями50,65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, беручи до уваги особу ОСОБА_15 , яка є особою раніше не судимою, вперше скоїла кримінальне правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, вчинила умисне кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, офіційно не працюючої, маючої вищу освіту, розлученою, маючої на утриманні батьків похилого віку та особу на підставі договору довічного утримання, маючої постійне місце реєстрації та проживання, враховуючи відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченій, з метою запобігання вчиненню обвинуваченою нових злочинів, суд приходить до висновку про те, що виправлення останньої та недопущення вчинення нею нових кримінальних правопорушень, можливе лише в умовах її ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді позбавлення волі та із застосуванням додаткової міри покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, з конфіскацією майна.
		В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.3 ст.368 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченої, які створять у неї готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
		Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченою покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний Суд зазначив, щозаконодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
		Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, нарішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004у справі №1-33/2004.
		Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.
		Для проведення експертизи залучались експерти, у зв`язку із чим, процесуальні витрати необхідно покласти на обвинувачену ОСОБА_15 . 
		Долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд-
		 
		                    УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_14 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки, із конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю ОСОБА_14 . 
		Запобіжний захід до набрання вироку законної сили щодо ОСОБА_14 обрати у вигляді особистого зобов`язання, після чого, змінити на тримання під вартою. Виконання вироку в цій частині покласти на УСР в Одеській області ДСР Національної поліції України.
		Зарахувати в строк відбуття покарання, знаходження під вартою з 07.11.2016р. по 10.11.2016р. 
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 4183,80грн., 3523,20грн. за проведення експертних досліджень - стягнути із ОСОБА_15 в повному обсязі, на користь держави. 
		Речові докази: грошові кошти у розмірі 3000грн. - повернути за належністю ОСОБА_16 ; змиви з фаланг пальців правої руки ОСОБА_15 та зразок спецбарвника - зберігати при матеріалах кримінального провадження; грошові кошти в розмірі 4693грн. - конфіскувати у дохід держави; бухгалтерську газету та копії документів ФОП ОСОБА_16 - знищити. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд м. Одеси до Судової палати по кримінальних справах Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.
		Копії вироку вручити під розписку учасникам судового засідання, а також надати іншим заінтересованим особам.
		 
		Суддя   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...