Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/3346/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2023. Зареєстровано: 01.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2023.
Дата набрання законної сили: 20.06.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17.05.2023 Справа № 914/3346/22 
		місто Львів
		 
		Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи 
		за позовом Львівської міської ради, місто Львів 
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Євро-Сервіс», місто Львів 
		за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, місто Львів
		про стягнення 2 168 497,78 грн. 
		 
		За участю представників: 
		від позивача: Трофимчук Д.В.  представник (повноваження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва). 
		від відповідача: Жбадинський В.О.  адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС від 25.01.2023); 
		від третьої особи: не з`явився.
		 
		 
		Процес.
		У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Євро-Сервіс`про стягнення 2 168 497,78 грн заборгованості, з яких 927 784,08 грн основного боргу зі сплати орендної плати за землю, 76 021,45 грн пені, 62 970,64 грн інфляційних втрат, 9 717,55 грн трьох процентів річних та штрафу 1 092 004,06 грн. 
		Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань. 
		03.05.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло письмове пояснення по справі (вх.№11.008/23). Представником відповідача в судовому засіданні 03.05.2023 подано письмове пояснення по справі, аналогічне тому що надійшло на електронну адресу суду 03.05.2023 за вх.№11008/23.
		Крім того, 03.05.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення (вх.№1771/23). Представником відповідача в судовому засіданні 03.05.2023 подано оригінал заяви про розстрочення виконання судового рішення, аналогічної тій, що надійшла на електронну адресу суду 03.05.2023 за вх.№11.008/23. 
		Протокольною ухвалою від 03.05.2023, суд відклав судове засідання по розгляду справи по суті на 17.05.2023, відсутній в судовому засіданні третій особі, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання. Явка представників учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.
		Представник позивача в судове засідання 17.05.2023 для розгляду справи по суті з`явилась, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю.
		Представник відповідача в судове засідання 17.05.2023 для розгляду справи по суті з`явився зазначив, що відповідач не заперечує проти основного боргу, водночас просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, які в сукупності більші ніж сума основного боргу. Підтримав раніше подану ним заяву про розстрочення виконання судового рішення (вх.№1771/23 від 03.05.2023), просив її задовольнити. 
		Третя особа явки повноважного представника в судове засідання 17.05.2023 для розгляду справи по суті не забезпечила. Заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи станом на момент проведення судового засідання до суду не надходили.
		Протокольна ухвала від 03.05.2023про відкладення судового засідання для розгляду справи по суті на 17.05.2023 о 10:00 год., надсилалась третій особі на електронну адресу третьої особи, а саме: lv.official@tax.gov.ua.
		Слід зазначити, що протокольною ухвалою суду від 03.05.2023 явка представників учасників справи та їх представників в судове засідання 17.05.2023 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою. 
		Суд, враховуючи достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника третьої особи перешкодою для вирішення спору по суті. 
		Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено. 
		Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.
		У судовому засіданні 17.05.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Правова позиція сторін. 
		Позиція позивача. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем у період з 01.01.2022 по 01.12.2022 умов договору оренди землі від 25.06.2019 у частині внесення повної та своєчасної орендної плати за землю, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в сумі 927 784,08 грн.
		У зв`язку з порушенням строків оплати орендних платежів, відповідачу нараховано пеню в сумі 76 021,45 грн, інфляційні втрати в сумі 62 970,64 грн, три проценти річних в сумі 9 717,55 грн та штраф в сумі 1 092 004,06 грн. 
		Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 2 168 497,78 грн заборгованості, з яких 927 784,08 грн основний борг зі сплати орендної плати за землю, 76 021,45 грн пеня, 62 970,64 грн інфляційні втрати, 9 717,55 грн три проценти річних та штраф 1 092 004,06 грн. 
		Позиція відповідача.
		Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проте, подав письмове пояснення по справі (№11008/23 від 03.05.2023), в якому він не заперечує щодо наявної заборгованості з орендної плати за землю по договору оренди землі від 25.06.2019за період з 01.01.2022 по 01.12.2022 в сумі 927 784,08 грн. 
		У поданому поясненні та в судових засіданнях представник відповідача заперечив частково проти позовних вимог, зокрема, щодо нарахованих позивачем пені, штрафу, трьох процентів річних, інфляційних нарахувань. 
		Зокрема зазначив, що утворення у відповідача заборгованості з орендної плати за землю перед позивачем зумовлене виникненням форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) у зв`язку з введенням з 24.02.2022 воєнного стану на території України, що підтверджено офіційним листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
		На думку відповідача, що задоволення позовних вимог та стягнення у примусовому порядку з товариства суми заборгованості з орендної платиза землю (927 784,08 грн) та штрафних санкцій (1 240 713,70 грн) призведе до накладення арешту на рахунки відповідача та подальшого його банкрутства, оскільки ТзОВ «Укр-Євро-Сервіс» не зможе виконати договірні (фінансові) зобов`язання ні перед контрагентами, ні перед державою, в тому числі щодо сплати орендної плати за землю та податків і зборів. 
		Зокрема зазначив, що сума додатково заявлених позивачем достягнення з відповідача штрафних санкцій становить більше 130 % від суми основного боргу, яка є надмірною та покладає на товариство значний фінансовий тягар.
		Враховуючи вищевикладене відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення, при цьому посилається на практику Верховного Суду.
		Також, відповідач подав заяву про розстрочення виконання судового рішення (вх.№1771/23 від 03.05.2023) в якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі строком на 36 місяців.
		Позиція третьої особи.
		Головне управління Державної податкової служби у Львівській області у поданих письмових поясненнях б/н від 06.02.2023 (вх.№3017/23 від 07.02.2023) повідомило, що відповідачем подано податковий розрахунок з земельного податку від 09.02.2022 №9022264109. Зокрема зазначив, що згідно із інтегрованої картки платника по орендній платі з юридичних осіб: за 2022 станом на 31.12.2022 у відповідача обліковується недоїмка у розмірі 1 101 104,03 грн; за 2023 станом на 06.02.2023 у відповідача обліковується недоїмка у розмірі 1 201 204,42 грн. 
		Обставини встановлені судом.
		25.04.2019 року Львівською міською радою була прийнята ухвала № 4980 «Про затвердження ТзОВ «Укр-Євро-Сервіс» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. Трускавецькій - вул. Академіка Я.Підстригача», якою затверджено ТзОВ «Укр-Євро-Сервіс» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано земельну ділянку площею 1,5830 га на вул. Трускавецькій - вул. Академіка Я.Підстригача (кадастровий номер 4610136900:09:004:0007) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом, наземним паркінгом, дошкільним навчальним закладом, трансформаторною підстанцією (код КВЦПЗ02.10 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури) за рахунок земель житлової та громадської забудови. 
		26.06.2019 між Львівською міською радою (надалі по тексту рішення  позивач, згідно з договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Євро-Сервіс» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором -орендар), укладено договір оренди землі (надалі  договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі», ухвал Львівської міськоїради від 30.06.2016 № 631 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м Львова», від25.05.2017 №1995 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» та ухвали Львівської міської ради від 25.04.2019р. № 4980 «Про затвердження ТзОВ «Укр-Євро-Сервіс» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. Трускавецькій - вул.Академіка Я. Підстригача» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом, наземним паркінгом, дошкільним навчальним закладом, трансформаторною підстанцією (код КВЦПЗ 02.10 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури) з кадастровим номером 4610136900:09:004:0007, яка розташована:у м. Львові на вул. Трускавецькій - вул.Академіка Я. Підстригача. 
		Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі договору оренди землі від 25.06.2019 року за ТзОВ «Укр-Євро-Сервіс» зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:09:004:0007, яка розташована у м. Львові, площею 1,583 га (номер запису 1262366746101). 
		Відповідно до п. 2. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,5830 га, у тому числі землі під забудовою  0,1794 га, під твердим покриттям -1,4036. 
		На земельній ділянці, яка перебуває в оренді відповідача на підставі договору, знаходиться об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначеннями громадського призначення та даховою котельнею, готовністю 3,1% (реєстраційний номер 1262366746101), який перебуває у власності відповідача. 
		Згідно із п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 19 854 619,205 грн (кадастровий номер 4610136900:09:004:0007).
		Пунктом 8 договору сторони погодили строки дії договору, зокрема, договір укладено на 10 (десять) років до 25 квітня 2029 року.
		Відповідно до п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1 092 004,06 грн в рік, що становить 5,5 (п`ять цілих п`ять десятих) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №33219812013005, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, отримувач: УК у Франківському районі м. Львова/Франківський/18010600, ЄДРПОУ- 37965138; код класифікації доходів бюджету 18010600 для юридичних осіб до 30-го числа місяця наступного за звітним.
		Згідно із п.10 договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або змін договору оренди чи продовження його дії.
		Відповідно до п. 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
		Згідно із п.14договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановлені цим договором; стягується пеня у розмірі розрахованому відповідно до Податкового кодексу України. 
		Пунктом 28 договору сторони погодили, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
		За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п. 41 договору оренди землі).
		Відповідно до п. 42 договору сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. 
		Львівська міська рада належно виконала взяті на себе відповідно до договору оренди землі зобов`язання та передала відповідачу в оренду земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди. 
		Відповідач взятих на себе зобов`язань з оплати орендних платежів за договором оренди землі від 25.06.2019, у встановлений строк повністю не виконав, внаслідок чого, станом на 01.12.2022 у нього утворилась заборгованість за період з 01.01.2022 по 01.12.2022 перед позивачем в сумі 927 784,08 грн. 
		Відповідно до розрахунку Управління адміністрування місцевих та залучення фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради недоотриманих коштів міським бюджетом від орендної плати за землю за договором оренди землі, укладеним з ТзОВ «Укр-Євро-Сервіс» (ЄДРПОУ 39318644) заборгованість відповідача з орендної плати за землю за період 01.01.2022 по 01.12.2022 становить 927 784,08 грн та не оплачена.
		У зв`язку з порушенням строків оплати орендних платежів позивач нарахував відповідачу 76 021,45 грн пені, 62 970,64 грн інфляційних втрат, 9 717,55 грн три проценти річних, 1 092 004,06 грн штрафу. 
		Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 2 168 497,78 грн заборгованості, з яких 927 784,08 грн основний борг зі сплати орендної плати за землю, 76 021,45 грн пеня, 62 970,64 грн інфляційні втрати, 9 717,55 грн три проценти річних та штраф 1 092 004,06 грн. 
		Висновки суду.
		Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Суб`єктами права власності землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
		Згідно статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють їх від імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.
		Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.
		Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
		Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
		Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
		Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності  обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
		Отже, чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
		Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди землі від 25.06.2019.
		Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).
		Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 
		За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Спірний договір містить всі істотні вимоги передбачені чинним законодавством. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
		Укладений між сторонами договір оренди землі є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право Львівської міської ради, як орендодавця, отримати орендну плату та обов`язок ТзОВ «Укр-Євро-Сервіс», як орендаря, сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.
		Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. 
		У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 
		Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. 
		Відповідач взятих на себе зобов`язань з оплати орендних платежів за період з 01.01.2022 по 01.12.2022 включно у встановлений договором строк не виконав, внаслідок чого станом на 01.12.2022 у відповідача утворилась заборгованість за вказаний період на загальну суму 927 784,08 грн.
		Докази сплати відповідачем до бюджету 927 784,08 грн орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:09:004:000 за період з 01.01.2022 по 01.12.2022 відсутні. Відповідач порушив право позивача на своєчасне отримання цієї орендної плати. Відповідач не заперечує проти боргу зі сплати орендних платежів за період з 01.01.2022 по 01.12.2022 на суму 927 784,08 грн. 
		Порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом стягнення з відповідача на користь Львівської міської ради 927 784,08 грн заборгованості з орендної плати за землю.
		Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 
		Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. 
		В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 
		1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 
		2) зміна умов зобов`язання; 
		3) сплата неустойки; 
		4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Пунктом 14 договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної лати у строки, визначені цим договором: у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановлені цим договором; стягується пеня у розмірі розрахованому відповідно до Податкового кодексу України. 
		Відповідно до п. 129.4 Податкового кодексу України, на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
		Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх платників та всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (п. 129.5 Податкового Кодексу України).
		Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексуУкраїни є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
		Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексуУкраїни.
		Річна орендна плата становить 1 092 004,06 грн, відповідно до договору оренди землі від 25.06.2019.
		У випадку порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексуУкраїни - видом штрафної санкції.
		Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, а також приписами статті 546 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексуУкраїни. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верхового Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.
		Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 76 021,45 грн, інфляційні втрати в сумі 62 970,64 грн, три проценти річних в сумі 9 717,55 грн, штраф в сумі 1 092 004,06 грн. 
		Суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, та встановив, що позивачем три проценти річних в сумі 9 717,55 грн та інфляційні втрати в сумі 62 970,64 грн нараховані правильно, отже вони підлягають стягненню.
		Також, судом перевірено розрахунок пені та штрафу, та встановлено, що пеню в сумі 76 021,45 грн, штраф в сумі 1 092 004,06 грн нараховано правильно, однак, розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини 1 cтатті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Також відповідно до частини 2 вказаної норми, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. 
		Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
		У п. п. 34-35 постанови від 29.09.2020 р. у справі №909/1240/19 (909/1076/19) Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		Суд повинен об`єктивно та комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
		Конституційний Суд України дійшов до наступних висновків з приводу можливості кредитора стягувати надмірні грошові суми як неустойку, про що зазначено в пункті 3.2. Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013: 
		«Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. 
		Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.
		Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання)». 
		При цьому, статтею 151-2 Конституції України закріплено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
		Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. 
		Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права с компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. 
		Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити. 
		Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
		Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
		Вищевказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 922/266/20.
		Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постановах Верховного Суду, зокрема, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 23.03.2021 у справі №921/580/19, від 30.03.2021 у справі №902/538/18. 
		Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, та відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, отже дане питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Як встановлено судом, згідно договору оренди землі від 25.06.2019 року, земельна ділянка площею 1,5830 га (кадастровий номер 4610136900:09:004:0007, цільове призначення  02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Трускавецька  вул. Академіка Я. Підстригача, надана позивачем в оренду відповідачу з метою будівництва багатоквартирних житлових будинків. 
		Відповідно до наданої позивачем інформації, ТОВ «Укр-Євро-Сервіс», станом на дату виникнення боргу, повністю завершено будівництво усіх багатоквартирних житлових будівників (1, 2, 3, 4, 5 черги будівництва) на вищевказаній земельній ділянці, що підтверджується відповідними наданими позивачем сертифікатами про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Однак, на даний час відповідачем на частині орендованої земельної ділянки здійснюється будівництво паркінгу, що підтверджується відповідним дозволом на виконання будівельних робіт.
		Отже, станом на дату звернення позивача з даним позовом, відповідач використовує лише частину земельної ділянку для завершення будівництва паркінгу. Інша частина земельної ділянки зайнята збудованими багатоквартирними житловими будівниками, які перебувають на балансі управляючої компанії та відповідно, фактичне користування землею здійснює відповідна управляюча компанія та мешканці будинку.
		Окрім цього, з наданої відповідачем інформації, через зниження надходжень на 80,74%, ТОВ «Укр-Євро-Сервіс», не змогло виконувати у 2022 році в обсязі, передбаченому договірними документами фінансування будівництва об`єктів нерухомості, сплати податків та орендної плати, обслуговувати взяті кредитні зобов`язання. Станом на даний час кредиторська заборгованість ТОВ «УКР-ЄВРО-СЕРВІС» станом на 01.05.2023 року становить 12 838 131,41 грн., протермінована заборгованість повернення залучених коштів становить 5 913 334,84 грн.
		Суд взявши до уваги:
		- ступінь виконання основного зобов`язання;
		- наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання;
		- відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем прямих збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором;
		- відсутність в матеріалах справи доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача;
		- стягнення пені, штрафу не є основним доходом Львівської міської ради і не може безпосередньо впливати на її господарську діяльність;
		- пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні їх розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат;
		- необхідність реального виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій підлягає задоволенню, шляхом зменшення на 90% від заявленого розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 7 602,15 грн пені та 109 200,41 грн штрафу. 
		Враховуючи вищенаведене суд вважає, що покладення на відповідача значних сум пені та штрафу, є надмірним зобов`язанням, що покладається на боржника порівняно з основною сумою заборгованості та стягнення таких сум може призвести до порушення питання про визнання відповідача неплатоспроможним та визнання його банкрутом, що не сприятиме належному виконанню зобов`язань відповідача, як боржника перед іншими кредиторами. При цьому суд, приймаючи до уваги те, що несплата орендної плати не завдала значних збитків позивачу внаслідок допущеного відповідачем протермінування, вважає за можливе скористатись своїм правом та зменшити розмір заявлених штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, що підлягає до стягнення з відповідача до 90% від заявленої позивачем суми. 
		Таке зменшення розміру пені та штрафу суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, оскільки неустойка - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.
		Суд враховує, що у даному випадку неустойка є лише санкціями за неналежне виконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому формуати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому, при зменшенні розміру пені позивач не несе негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
		Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 916/2283/18, від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та у справах №№ 924/1089/17, 903/827/17, 925/1587/17.
		Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
		Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
		Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі  Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній зі сторін.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».
		У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
		Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
		На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України, заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003. Таким чином, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
		Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
		Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 15.06.2018р. у справі №917/138/16.
		Заява про розстрочення виконання рішення суду на один рік з дня ухвалення такого рішення обґрунтована наявністю обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, а саме: кредиторська заборгованість, яка станом на 01.05.2023 складає 12 838 131,41 грн. 
		З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору оренди землі від 25.06.2019, земельна ділянка площею 1,5830 га (кадастровий номер 4610136900:09:004:0007, цільове призначення - 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), що знаходиться на вул. Трускавецькій - вул. Академіка Я. Підстригача у м. Львові, була надана в оренду відповідачу з метою будівництва багатоквартирних житлових будинків. 
		24.11.2017 Виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято рішення № 1091 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Укр-Євро-Сервіс» багатоквартирних житлових будинків з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом, надземним паркінгом, дошкільним навчальним закладом, трансформаторною підстанцією на вул. Трускавецькій - вул. Академіка Я. Підстригача (у 6-ти чергах будівництва)», яким надано ТзОВ «Укр-Євро-Сервіс» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво товариством багатоквартирних житлових будинків з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом, надземним паркінгом, дошкільним навчальним закладом, трансформаторною підстанцією на вул. Трускавецькій - вул. Академіка Я. Підстригана (у 6-ти чергах будівництва).
		Відповідно, з метою будівництва багатоквартирних житлових будівників на вищезгаданій земельній ділянці площею 1,5830 га (кадастровий номер 4610136900:09:004:0007), що знаходиться на вул. Трускавецькій - вул. Академіка Я. Підстригана у м. Львові, товариством було отримано відповідні дозволи на виконання будівельних робот щодо будівництва багатоквартирних житлових будівників (1, 2 ,3,4, 5 черги будівництва) та багаторівневого паркінгу.
		Станом на даний час товариством повністю завершено будівництво усіх багатоквартирних житлових будівників (1, 2, 3, 4, 5 черги будівництва) на вищевказаній земельній ділянці, що підтверджується відповідними сертифікатами про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, окрім паркінгу, будівництво якого триває на даний час. Відповідно за період січень-грудень 2021 року господарської діяльності ТзОВ «Укр-Євро-Сервіс» надходження коштів від продажу майнових прав на об`єкти нерухомості становило 78 915 525,17 грн. Відповідач стверджує, що дані кошти використовувалися для оплати робіт підрядних організацій, що виконували роботи з будівництва об`єктів нерухомості, сплати податків, орендної плати та адміністративних витрат підприємства.
		Зокрема зазначає, що за період січень-грудень 2022 через повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України та оголошення військового стану, надходження від продажу майнових прав знизилися на 80,74 % та становили 15 202 385,76 грн. Відповідно, через зниження надходжень на 80,74%, ТзОВ «Укр-Євро-Сервіс» не змогло виконувати у 2022 в обсязі передбаченому договірними документами фінансування будівництва об`єктів нерухомості, сплати податків та орендної плати, обслуговувати взяті кредитні зобов`язання.
		Слід зазначити, що обов`язковою умовою надання розстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об`єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.
		Суд звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду порушує також і матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього. 
		Слід зазначити, що фінансове становище стягувача, у свою чергу залежить і від ступеня виконання заявником рішення у даній справі.
		Необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
		До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення серед іншого є скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
		Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
		Приписами частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
		Суд, надавши оцінку обставинам, які покладено в основу заявленого клопотання про розстрочення виконання судового рішення та які на думку заявника є виключними для розстрочення рішення суду, встановив наступне.
		Основним видом діяльності боржника є проектування та будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом, надземним паркінгом, дошкільним навчальним закладом, трансформаторною підстанцією на вул. Трускавецькій - вул. Академіка Я. Підстригана (у 6-ти чергах будівництва), в той час як саме з метою будівництва багатоквартирних житлових будівників було укладено договір оренди землі (кадастровий номер 4610136900:09:004:0007). 
		Прийнявши до уваги обставини, які ускладнюють одночасне виконання судового рішення - загроза банкрутства товариства, суд дійшов висновку, що у даній справі розстрочення виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора.
		Тобто, принцип «справедливої рівноваги» та «справедливого балансу» у розумінні статті 6 Конвенції при частковому задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду не буде порушено.
		Також, з`ясовуючи питання щодо дотримання балансу інтересів сторін у даному випадку, суд вказує про те, що інтереси кредитора будуть захищені, адже заявлені вимоги щодо стягнення відсотків річних, інфляційних втрат задоволено повністю, і становлять значну суму. В той же час, суд враховує збитковість через зниження надходження від продажу майнових прав, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.
		Паралельно, встановлено наявність складного фінансового та економічного становища відповідача.
		Таким чином, аналізуючи питання ступеню вини відповідача не можна вказувати, що такий є високим, чи наявний умисел у діях останнього щодо виникнення підстав для позову.
		Також, судом з`ясовано, що ТзОВ «Укр-Євро-Сервіс» не має наміру ухилятися від виконання судового рішення, про що свідчить часткова оплата орендної плати за період який не входить до позовних вимог. Докази часткових оплат орендної плати представник відповідача надавав суду для огляду в судовому засіданні 17.05.2023, але не долучав їх до матеріалів справи.
		Суд також ураховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).
		Відповідач просив суд розстрочити виконання рішення на 36 місяців, водночас, суд керуючись імперативною умовою частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку розстрочення виконання рішення на один рік з дня ухвалення такого рівними платежами по 95 816,86 грн. 
		Розстрочення не порушить балансу інтересів сторін, мета: досягнення виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Одночасно розстрочення виконання судового рішення надасть змогу відповідачу вжити заходів для забезпечення виконання своїх зобов`язань та вчинити інші дії, необхідні для акумуляції коштів задля погашення відповідних коштів за судовим рішенням, ухваленим у цій справі, уникнути вкрай негативних фінансових наслідків. 
		Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. 
		Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
		Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, однак із застосуванням судом норм про зменшення суми штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення суду.
		До задоволення підлягає 927 784,08 грн основного боргу зі сплати орендної плати за землю, 62 970,64 грн інфляційних втрат, 9 717,55 грн три проценти річних, 7 602,15 грн пені, 109 200,41 грн штрафу. В решті позову слід відмовити. Виконання рішення розстрочити на 12 місяців.
		Розподіл судових витрат.
		Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 32 527,47 грн, що підтверджується платіжним дорученням №353 від 14.12.2022 на суму 32 519,28 грн; квитанцією 32528798800006126894 від 10.01.2023 на суму 8,19 грн. 
		Відповідно до частини 1 частини 3 статі 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Слід зазначити, що при зменшенні судом розміру пені, штрафу, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. 
		Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 32 527,47 грн.
		Керуючись статтями 2, 18, 13, 73, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ 
		 
		1.Позов задовольнити частково.
		2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Євро-Сервіс» (79019, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 35; ідентифікаційний код юридичної особи 43968090) на користь Львівської міської ради (79006, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 04055896) 927 784,08 грн основного боргу зі сплати орендної плати за землю, 62 970,64 грн інфляційних втрат, 9 717,55 грн три проценти річних, 7 602,15 грн пені, 109 200,41 грн штрафу та 32 527,47 грн судового збору.
		3.У задоволенні решти позову відмовити. 
		4.Розстрочити виконання рішення на 12 місяців шляхом стягнення щомісячно по 95 816,86 грн. 
		5.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
		 
		Повний текст рішення 
		складено 29.05.2023 
		 
		 
		 
		Суддя Сухович Ю.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...