Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/14952/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2023.
Дата набрання законної сили: 24.05.2023
Номер судового провадження: 61-10578ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України                                                            
		24 травня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 761/14952/21
		провадження № 61-10578св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Яремка В. В., 
		учасники справи:
		позивач - Адвокатське об`єднання «Гапоненко Роман і партнери»,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		третя особа - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів 
		 
		У квітні 2021 року Адвокатське об`єднання «Гапоненко Роман і партнери»                (далі - АО «Гапоненко Роман і партнери») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета  спору, - ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 09 серпня 2019 року між АО «Гапоненко Роман і партнери» та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 укладено договір № 03-172 про надання правової допомоги. Надалі, ОСОБА_1 направив до АО «Гапоненко Роман і партнери» повідомлення про розірвання договору у зв`язку із виникненням між ними конфлікту інтересів. Позивач стверджував, що конфлікт інтересів виник через дії відповідача, а отже, не є поважною причиною розірвання укладеного договору. У зв`язку із чим позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 92 000,00 грн, відповідно до пункту 5.3 договору від 09 серпня 2019 року № 03-172, з урахуванням взаємозаліку за попередніми правочинами між сторонами.
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року позов АО «Гапоненко Роман і партнери» залишено без задоволення.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави для стягнення із відповідача штрафних санкцій, передбачених пунктом 5.3 договору від 09 серпня 2019 року № 03-172, відсутні, оскільки відповідач та третя особа не зверталися до позивача про розірвання договору на підставі цього пункту договору.
		 
		Не погоджуючись із указаним рішенням суду першої інстанції, 23 серпня 2022 року АО «Гапоненко Роман і партнери» подало апеляційну скаргу.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року апеляційну скаргу АО «Гапоненко Роман і партнери» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року повернено заявнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		 
		Постановляючи вказану ухвалу про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд виходив із того, що АО «Гапоненко Роман і партнери» на час звернення до суду апеляційної інстанції вже не мало повноважень на вчинення такої процесуальної дії, що підтверджено договором про відступлення права вимоги від 20 червня 2022 року № 19.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи 
		 
		27 жовтня 2022 року АО «Гапоненко Роман і партнери» із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, з урахуванням уточнень, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.    
		Касаційна скарга, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема тим, що суд дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги.
		 
		Також у касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції:
		 
		-  не вирішив питання про залучення до участі у справі правонаступника АО «Гапоненко Роман і партнери»;
		 
		-  не звернув увагу на те, що 10 серпня 2022 року, тобто до подання апеляційної скарги, між АО «Гапоненко Роман і партнери» та адвокатом ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про відступлення права вимоги від 20 червня 2022 року № 19, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання договору про відступлення права вимоги від 20 червня 2022 року № 19 та повернення права вимоги до ОСОБА_1 заявнику;
		 
		-  застосовав норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 та у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 405/6971/16-ц.
		 
		18 листопада 2022 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду заяву про застосування заходів реагування у зв`язку зі зловживанням процесуальними правами, яку обґрунтував тим, що АО «Гапоненко Роман і партнери», допускаючи суперечливу поведінку, зловживаючи своїми цивільними та процесуальними правами (що також має ознаки введення суду в оману), очевидно з метою виправлення помилки про поданні апеляційної скарги від неналежного скаржника, створило заднім числом документ про розірвання договору про відступлення права вимоги від 20 червня 2022 року № 19, який насправді був відсутній на дату подання апеляційної скарги. Тому заявник просив повернути касаційну скаргу, подану АО «Гапоненко Роман і партнери», скаржнику у зв`язку зі зловживанням процесуальними правами.
		 
		21 грудня 2022  року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_1 - ОСОБА_3 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АО «Гапоненко Роман і партнери», в якому заявник, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.
		 
		10 січня 2023 року АО «Гапоненко Роман і партнери» подало до Верховного Суду заперечення на відзив представника відповідача та третьої особи - ОСОБА_3, у яких просило суд не брати до уваги доводи вказаного відзиву та повністю задовольнити вимоги касаційної скарги.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року касаційну скаргу АО «Гапоненко Роман і партнери» на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року касаційну скаргу АО «Гапоненко Роман і партнери» залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, зокрема для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено АО «Гапоненко Роман і партнери» строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022  року; відкрито касаційне провадження у справі № 761/14952/21 з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва матеріали справи № 761/14952/21; надано учасникам справи строк на подання відзиву на касаційну скаргу. 
		 
		У лютому 2023 року матеріали справи № 761/14952/21 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року справу № 761/14952/21 призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п`яти суддів у                порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику)                сторін.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3  частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                 з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги,                   Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду таке.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року позов АО «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета  спору, - ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості зі сплати гонорару за договором про надання правової допомоги від 09 серпня 2019 року № 03-172 у сумі 92 000,00 грн залишено без               задоволення.
		 
		Не погоджуючись із цим рішенням суду першої інстанції, 23 серпня 2022 року АО «Гапоненко Роман і партнери» в особі керуючого партнера ОСОБА_4 подало апеляційну скаргу.
		 
		07 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Київського апеляційного суду заяву про повернення апеляційної скарги АО «Гапоненко Роман і партнери», яку обґрунтувала тим, що на день подання апеляційної скарги у заявника були відсутні повноваження на вчинення такої процесуальної дії. 
		 
		До заяви долучила копію договору про відступлення права вимоги від 20 червня 2022 року № 19, укладеного між АО «Гапоненко Роман і партнери» та адвокатом ОСОБА_4 (т. 1. а. с. 30), та повідомлення про відступлення права вимоги  (т.1 а. с. 29 зворотна сторона).
		 
		Зміст пункту 1.2  договору про відступлення права вимоги від 20 червня 2022 року № 19 свідчить про те, що АО «Гапоненко Роман і партнери» відступило, а ОСОБА_4 прийняв на себе належне первісному кредитору право вимагати від ОСОБА_1 погашення заборгованості у розмірі 50 000,00 грн, що виникла на підставі пункту 5.3 договору про надання правової допомоги від 09 серпня 2019 року № 03-172, акта наданих послуг від 09 серпня 2020 року № 46, та стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3 % річних (згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України). 
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року апеляційну скаргу АО «Гапоненко Роман і партнери» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року повернено заявнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
		 
		Постановляючи вказану ухвалу про повернення апеляційної скарги АО «Гапоненко Роман і партнери», апеляційний суд виходив із того, що АО «Гапоненко Роман і партнери» на час звернення до суду апеляційної інстанції вже не мало повноважень на вчинення такої процесуальної дії, що підтверджено договором про відступлення права вимоги від 20 червня 2022 року № 19. 
		 
		Верховний Суд не може цілком погодитись із вказаними висновками апеляційного суду з огляду на таке.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування 
		 
		У статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
		 
		Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
		 
		Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право на звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
		 
		Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена               сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22 рішення                       ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03).
		 
		Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення залежить від положень процесуального закону.
		 
		Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. 
		 
		Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
		 
		Відповідно до матеріалів справи рішенням Шевченківського районного суду міста  Києва від 17 травня 2022 року позов АО «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета  спору, - ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості зі сплати гонорару за договором про надання правової допомоги від 09 серпня 2019 року № 03-172 у сумі 92 000,00 грн залишено без задоволення.
		 
		Не погоджуючись із цим рішенням суду першої інстанції, 23 серпня 2022 року АО «Гапоненко Роман і партнери» в особі керуючого партнера ОСОБА_4 подало апеляційну скаргу.
		 
		На підтвердження повноважень підписанта до апеляційної скарги додано належним чином завірену копію виписки з Єдиного державного                      реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від  24 березня 2021 року № 441849439278 (т. 2 а. с. 11), в якій зазначено, що ОСОБА_4 має право вчиняти від імені АО «Гапоненко Роман і партнери» (ЄДРОПУ 42270428) юридичні дії без довіреності.
		 
		Отже, АО «Гапоненко Роман і партнери» як сторона у справі належним чином скористалася своїм правом, визначеним частиною другою статті 352 ЦПК України, на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. 
		 
		Питання матеріального чи процесуально правонаступництва позивача у суді першої інстанції не вирішувалося.
		 
		Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, на вказане уваги не звернув, не врахував, відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України АО «Гапоненко Роман і партнери» має безумовне право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції як сторона справи. 
		 
		Також апеляційний суд проігнорував висновок щодо застосування норм права, викладений у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 266/2844/15-ц, від 28 липня 2021 року у справі № 405/6971/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, про те, що суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. 
		 
		З урахуванням зазначених порушень процесуального права, допущених судом апеляційної інстанції, ухвала Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року не може вважатись законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню.
		 
		Підстави відкриття касаційного провадження у цій справі, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, знайшли своє підтвердження.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
		 
		Частиною четвертою статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про те, оскаржувана ухвала в означеній вище частині відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Під час продовження розгляду справи апеляційний суд має врахувати викладене; вирішити питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АО «Гапоненко Роман і партнери»; розглянути справу та ухвалити законне і справедливе судове рішення.
		 
		Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування заходів реагування у зв`язку зі зловживанням АО «Гапоненко Роман і партнери» процесуальними правами 
		 
		18 листопада 2022 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду заяву про застосування заходів реагування у зв`язку зі зловживанням процесуальними правами.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		 
		Тобто цивільне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
		 
		Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання наданими правами.
		 
		Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, у яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.
		 
		Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних            дій.
		 
		Водночас наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
		 
		Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
		 
		Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
		 
		Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19), від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21).
		 
		Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1  про застосування заходів реагування у зв`язку зі зловживанням процесуальними правами, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки в діях       АО «Гапоненко Роман і партнери» не встановлені ознаки зловживання процесуальними правами. 
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.
		 
		Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.
		 
		Керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» задовольнити.
		 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року скасувати, справу в направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.  
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		ГоловуючийО. В. Ступак        Судді:І. Ю. Гулейков         А. С. Олійник         С. О. Погрібний         В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...