Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 557/641/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2023. Зареєстровано: 02.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/557/67/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023180000000028

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 557/641/23 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01 червня 2023 року                                смт. Гоща
		 
		Гощанський районний суд Рівненської області в складі:
		головуючогосудді     ОСОБА_1 ,
		за участю прокурора     ОСОБА_2 
		обвинуваченого         ОСОБА_3 
		захисника             ОСОБА_4 
		потерпілої             ОСОБА_5 
		секретар судового засідання     ОСОБА_6 
		розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Гоща матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023180000000028 від 24.01.2023, щодо обвинувачення
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, із середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України,
		ВСТАНОВИВ:
		1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		Водій ОСОБА_3 приблизно о 10 год. 00 хв. 24.01.2023 в денну пору доби, керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі «Київ-Чоп», зі сторони м. Рівного в напрямку м. Києва зі швидкістю 99+-4 км/год, що перевищує допустиму швидкість руху транспортних засобів, якими керують водії зі стажем до 2 років (до 70 км/год), в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, яка б дала йому можливість постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно ним керувати, на 289 кілометрі + 740 метрів вказаної автодороги в с. Федорівка Рівненського району Рівненської області не впорався з керуванням і допустив виїзд транспортного засобу за межі проїзної частини на праве узбіччя, де допустив наїзд на металеве огородження, з послідуючим перекиданням транспортного засобу. У результаті дорожньо-танспортної пригоди загинула на місці пасажир ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а інший пасажир цього автомобіля ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження, від яких помер цього ж дня у КНП «Рівненська обласна клінічна лікарня» РОР, куди був госпіталізований.
		 
		2. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
		ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили загибель кількох осіб.
		З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями потерпілої, обвинуваченого, матеріалами кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого та висновками експертиз.
		 
		4.Позиції сторін кримінального провадження.
		4.1.Позиція сторони обвинувачення.
		Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 19 квітня 2023 року старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_9 та затверджений прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів НПУ та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_10 .
		За змістом обвинувального акту, який підтримав прокурор, орган досудового розслідування вважав установленим те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 286 КК України.
		Під час виступу у судових дебатах прокурор просила визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України, зазначила, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставини, обставини, що обтяжують покарання  відсутні. Прокурор просила призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 286 КК України у виді п`яти років позбавлення волі та трьох років позбавлення права керування транспортними засобами. Стягнути з обвинуваченого суму витрат на залучення експертів.
		 
		4.2. Позиція сторони захисту.
		Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення за пред`явленим обвинуваченням визнав, надав показання, не оспорював правову кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини справи.
		Захисник не заперечував достатності доказів щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 286 КК України, просив призначити покарання ОСОБА_3 з мінімальним строком позбавлення волі, який визначений у санкції відповідних статей, із застосуванням ст. 75 КК України. Також, просив не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами.
		 
		4.3. Позиція потерпілого.
		Потерпіла ОСОБА_11 в судове засідання не з`явилася, надіслала клопотання про розгляд справи без її участі, при призначенні покарання обвинуваченому просила не призначати йому покарання у виді позбавлення волі, вказала, що претензій до нього не має.
		Представник потерпілої ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_12 в судове засідання не з`явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, при призначенні покарання обвинуваченому призначати йому покарання у виді позбавлення волі, вказала, що потерпіла претензій до нього не має.
		Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні надала показання, правову кваліфікацію дій обвинуваченого не оспорювала, при призначенні покарання обвинуваченому поклалася на розсуд суду, однак, зазначила, що вважає, що обвинувачений має понести покарання за смерть її доньки.
		 
		5.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		5.1.Показання обвинуваченого.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 визнав повністю, у скоєному розкаявся, підтвердив обставини скоєння ним злочину, які викладені в обвинувальному акті, та дав показання стосовно обставин скоєння ним кримінальних правопорушень, - час, місце, спосіб, мета скоєння кримінального правопорушення. 
		Зокрема, показав, що 24.01.2023 у нього невідомий чоловік попросив завезти його у м. Володимир-Волинський за винагороду. Тому він разом із ОСОБА_7 поїхав до вказаного міста, щоб доставити цього чоловіка. На зворотньому шляху він зупинився на АЗС, щоб поспати. Поспавши приблизно 2,5 години він відчув себе бадьорим і поїхав далі, підібравши по дорозі попутника ОСОБА_8 , з яким домовилися про це через сервіс «Бла-бла-кар». Під час поїздки ОСОБА_8 сидів на передньому пасажирському сидінні непристебнутий, а ОСОБА_7 спала лежачи на задньому сидінні. Виїхавши з Рівного в сторону Звягеля сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої його автомобіль двічі перекинувся. Коли він прокинувся від сну, то помітив, що ОСОБА_7 мертва. Він спробував витягнути її з автомобіля, але не зміг. Потім витягнув ОСОБА_8 з автомобіля. Після того повідомив про подію своїх батьків і батьків загиблої ОСОБА_7 . Самої аварії він не пам`ятає. Автомобіль Фольксваген Пассат Б5, яким він керував, був у справному стані, проходив періодичне технічне обслуговування. Поїздка відбувалася на середній швидкості 100-105 км/год. Повідомив, що просив пробачення у дружини і дітей загиблого ОСОБА_8 приблизно через місяць після аварії, у матері ж загиблої ОСОБА_7 просити пробачення побоявся, натомість, контактував із вітчимом та сестрою загиблої.
		 
		5.2.Показання потерпілих.
		Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 показала суду, що обвинувачений винен у вчиненому злочині, оскільки перед поїдкою не спав добу, що було безвідповідальним. Розповіла, що в ніч, коли загинула її донька  ОСОБА_7 , обвинувачений зателефонував до неї і повідомив про загибель, сказав, що не знає, як це сталося, і він не хотів. Зазначила, що обвинувачений вперше попросив у неї пробачення за смерть доньки лише перед судовим засіданням, а до того жодного разу до неї не приходив. Визнала, що батьки обвинуваченого передали їй кошти в сумі 40 тис. грн. перед похороном, і всі ці кошти було витрачено на поховання. Більше ніяких коштів обвинувачений не пропонував. Всі розписки про відсутність претензій вона підписала лише через кілька днів після смерті доньки, перебуваючи під дією заспокійливих препаратів, у відповідь на наполягання батьків обвинуваченого. 
		 
		5.3. Показання свідків.
		Свідки у цьому кримінальному провадженні судом не допитувалися за клопотанням сторін обвинувачення та захисту.
		 
		6.Висновки суду.
		Сторони кримінального провадження під час судового розгляду не заявляли клопотання про визнання наданих прокурором доказів недопустимими, відповідно до положень частини третьої статті 89 КПК України.
		Оцінюючи досліджені під час судового розгляду вищезазначені докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України.
		Проаналізувавши надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає існування будь-яких інших подій, ніж ті, що викладені в обвинувальному акті.
		Суд дійшов висновку, що прокурор надав допустимі, належні, достовірні та достатні докази для визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили загибель кількох осіб.
		 
		7.Обставини, які пом`якшують, обтяжують покарання.
		Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року, N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Разом з тим, суд не визнає обставиною, яка пом`якшує покарання, щире каяття, оскільки суд не знайшов доказів на підтвердження її існування під час розгляду справи. Сама лише заява обвинуваченого про каяття, не підтверджена активними діями, на думку суду не може свідчити про реальність каяття, обвинувачений же визнає, що до моменту розгляду справи так і не попросив пробачення у матері загиблої, жодного разу з нею не зустрівся.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.
		 
		8.Мотиви призначення покарання обвинуваченому.
		Відповідно до ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Статті 65-73 КК є кримінально-правовими нормами, які визначають загальні засади та правила призначення покарання.
		Питання призначення покарання визначає форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, тощо.
		Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення. 
		Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив про те, що, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
		Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного.
		Згідно з пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		Обвинувачений ОСОБА_3 є таким, що раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив необережний тяжкий злочин, на обліках у лікаря-нарколога, у лікаря-психіатра не перебуває, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює. Суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді позбавлення волі, з мінімальним строком, що передбачений у санкції частини 3 статті 286 КК України з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Підстави для звільнення ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, відповідно до статті 75 КК України, відсутні.
		З огляду на наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд дійшов висновку, що призначення покарання у виді позбавлення волі, строком, що дорівнює найменшій межі, вказаній в санкції частини 3 статті 286 КК України та не призначення покарання з випробуванням, відповідно до статті 75 КК України, буде співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень і таким, що не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
		Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченої додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами, суд виходив з того, що обвинувачений вчинив хоч і необережний, однак тяжкий злочин, порушив Правила дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків. 
		 
		9.Мотиви ухвалення рішення про відшкодування процесуальних витрат, щодо заходів забезпечення, щодо вирішення цивільного позову.
		У даному кримінальному провадженні процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта в сумі 15423,40 грн, розмір яких підтверджений документально та які, відповідно до положень частини 2 статті 124 КПК України, необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.
		У даному кримінальному провадженні заходи забезпечення не застосовувались, цивільний позов не заявлений.
		 
		10. Мотиви ухвалення рішення щодо речових доказів.
		Суд вирішує питання щодо речових доказів відповідно до положень частини 9 статті 100 КПК України.
		 
		Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити особисте зобов`язання.
		Керуючись ст.ст. 373-376 КПК України суд
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_3  визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 обчислювати з часу його затримання після набрання вироком законної сили.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 15423 (п`ятнадцять тисяч чотириста двадцять три) гривні 40 коп. витрат за залучення експертів.
		Накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2023 року арешт на автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3  скасувати.
		Після вступу вироку в законну силу речові докази: 
		- автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , який знаходиться на спецмайданчику тимчасового утримання транспортних засобів по вул. Барона Штейнгеля, 90 в с. Городок Рівненського району Рівненської області; диск та шину переднього правого колеса автомобіля марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП в Рівненській області; паспорт громадянина України ОСОБА_3 - повернути власнику; 
		- оптичний диск ALERUS DVD-R, який знаходиться при матеріалах кримінального провадження  зберігати при матеріалах кримінального провадження.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити особисте зобов`язання.
		Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом 30 діб після проголошення.
		Учасники судового провадження отримують копію вироку в порядку ч. 6 ст. 376 КПК України.
		 
		 
		 
		Суддя          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...