Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/4942/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2023. Зареєстровано: 02.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2023.
Дата набрання законної сили: 01.11.2023
Номер судового провадження: П/380/4989/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа№380/4942/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		30 травня 2023 року
		 
		Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Морська Г.М.
		розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом    ОСОБА_1 ЄДРПОУ/ІПН3370912481до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України (командира військової частини НОМЕР_2 ) полковника ОСОБА_2 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ЄДРПОУ/ НОМЕР_3  про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника звернулася до суду із адміністративним позовом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (командир військової частини НОМЕР_2 ) полковника ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), у якому просить:
		- визнати протиправним рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України (командир військової частини НОМЕР_2 ) полковника ОСОБА_2 викладене у листі від 28.02.2023 №12/3261-23-Вих про відмову у припиненні (розірванні) контракту та звільненні ОСОБА_1 з військової служби;
		- зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (командир військової частини НОМЕР_2 ) полковника ОСОБА_2 (посадову особу на яку покладено виконання посадових обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1) прийняти рішення, яким достроково припинити (розірвати) контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України та звільнити з військової служби ОСОБА_1 через сімейні обставини або інші поважні причини;
		- стягнути з полковника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.
		Ухвалою від 21.03.2023 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Ухвалою від 04.05.2023 суд залучив до участі у справі в якості співвідповідача 7 прикордонний Карпатський загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач 2).
		Позовні вимоги обгрунтовані тим, що старший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у 7 прикордонному Карпатському загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ). 
		01.12.2022 ОСОБА_1 звернулась рапортом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із клопотанням про припинення (розірвання) контракту та звільнення її із військової служби за контрактом у зв`язку із самостійним вихованням дитини віком до 18 років за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 ст. 26 (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». У відповідь на рапорт ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 листом від 28.12.2022 № 12/2/1/42938-22-Вн-915 повідомлено, що із пред`явлених ОСОБА_1 документів неможливо підтвердити факт самостійного виховання дитини, у зв`язку з чим відсутні підстави для звільнення. 10.02.2023 в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 надісланий адвокатський запит (звернення в інтересах клієнта) із інформацією, що ОСОБА_1 наполягає на повторному розгляді рапорту про звільнення за сімейними обставинами у зв`язку із самостійним вихованням дитини або ж у зв`язку із тим, що обоє із батьків дитини проходять військову службу. На підтвердження та обгрунтування підстав для звільнення за сімейними обставинами ОСОБА_1 просила врахувати, що самостійно виховує неповнолітню дитину ОСОБА_10, оскільки шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірваний із 16.01.2021 згідно рішення Залізничного районного суду м. Львова та згідно рішення цього ж суду від 12.01.2021 присуджено на користь ОСОБА_1 стягнення із ОСОБА_3 , на утримання доньки аліменти. Батько дитини ОСОБА_3 на даний час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ). ОСОБА_1 стверджує, що ще до часу припинення шлюбних відносин батько ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , з урахуванням проживання в іншому регіоні України приймає участь в утриманні дитини, сплачуючи присуджені судовим рішенням аліменти на дитину. Однак, вихованням доньки ОСОБА_4 , із початку 2020 року до даного часу не займається, що покладає на ОСОБА_1 обов`язок самостійного виховання дитини, повноцінність процесу якого вимагає значно більшого час, ніж за умов повного складу сім`ї із участю в такому процесі обох батьків. ОСОБА_1 вважає рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , викладене в листі від 28.02.2023 № 12/3261-23-Вих про відмову у звільненні із військової служби через такі сімейні обставини, протиправним та просить його скасувати. Також зазначає про завдання їй такими діями відповідача моральної шкоди, яку вона оцінює у 100000,0 грн.
		Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
		Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що із наданих старшим сержантом ОСОБА_5 документів до рапорта про звільнення не вдалося підтвердити факт самостійного виховання нею дитини віком до 18 років. Оскільки, відповідно до частини 2 статті 141 Сімейного Кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Так як чинне законодавство не містить чіткого переліку документів, що підтверджували б факт самостійного виховання дитини матір`ю, ОСОБА_5 надано довідку з навчального закладу від 03.02.2023 БІоОЗ-12/20-Вих, що свідчить про відсутність участі батька у здобутті освіти. Проте, стаття 150 Сімейного Кодексу України визначає, що обов`язками батьків щодо виховання та розвитку дитини є не тільки забезпечення здобуття освіти дитиною, але й обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Відповідно до статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України  визначення статусу одинокої матері не входить до повноважень Державної прикордонної служби України.
		Що стосується питання про звільнення старшого сержанта ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», повідомляє, що відповідно до частини 2 статті 21 Сімейного Кодексу України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя, також частина 1 цієї статті визначає, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Оскільки рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16.12.2020 у справі № 462/4953/20 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірваний, то така підстава для її звільнення з військової служби відсутня. Також стверджує про відсутність будь-яких доказів завдання моральної шкоди позивачці відповідачем.
		Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
		Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
		Старший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у 7 прикордонному Карпатському загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ). Контрапкт укладений 02.01.2020 строком на 3 роки.
		Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 02 січня 2023 року №1-ос «Про особовий склад» продовжено термін дії контракту понад встановлені строки до оголошення демобілізації старшому сержанту ОСОБА_1 , інспектору прикордонної служби 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонного контролю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), з 02 січня 2023 року, на підставі пункту 2 частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
		01.12.2022 ОСОБА_1 звернулась рапортом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із клопотанням про припинення (розірвання) контракту та звільнення її із військової служби за контрактом у зв`язку із самостійним вихованням дитини віком до 18 років за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 ст. 26 (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		На підтвердження підстав для звільнення у додаток до рапорту ОСОБА_1 надала: копію свідоцтва про народження дитини - доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копію паспорту ОСОБА_1 ; копію рішення суду про розірвання шлюбу; копію акту проживання; копію довідки про проходження військової служби батьком дитини ОСОБА_3 .
		У відповідь на рапорт ОСОБА_1 від 01.12.2022 із клопотанням про звільнення з військової служби за контрактом начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 листом від 28.12.2022 № 12/2/1/42938-22-Вн-915 повідомлено, що із пред`явлених ОСОБА_1 документів неможливо підтвердити факт самостійного виховання дитини, у зв`язку з чим відсутні підстави для звільнення. Також повідомлено, шо при наданні додаткових документів, що підтверджують факт самостійного виховання дитини, рапорт буде розглянуто повторно.
		10.02.2023 в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 представником надісланий адвокатський запит (звернення в інтересах клієнта) із інформацією, що ОСОБА_1 наполягає на повторному розгляді рапорту про звільнення за сімейними обставинами у зв`язку із самостійним вихованням дитини або ж у зв`язку із тим, що обоє із батьків дитини проходять військову службу.
		На підтвердження самостійного виховання дитини, тобто наявність статусу одинокої матері ОСОБА_1 надані: копія свідоцтва про народження; копія довідки № 1703 від 25.11.2022; копія витягу із реєстру нерухомого майна; копія акту № 354 від 30.11.2022; копія рішення суду від 16.12.2020 у справі № 462/4953/20; копія рішення суду від 12.01.2021 у справі № 462/4942/20; копія довідки від 28.11.2022 № 766/363; копія довідки навчального закладу від 03.02.2023 № 03-12/20-вих; роздруківка із Єдиного державного реєстру судових рішень постанови Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 808/610/18.
		У відповідь на звернення в інтересах ОСОБА_1 із клопотанням про звільнення з військової служби за контрактом через сімейні обставини або інші поважні причини начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 28.02.2023 № 12/3261-23-Вих повідомив про відсутність підстав для звільнення з військової служби ОСОБА_1 .
		Відмова мотивована тим, що відсутній факт самостійного виховання ОСОБА_1 дитини віком до 18 років, так як відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки рівні у правах та обов`язках щодо дитини навіть після розірвання шлюбу, проживання батьків дитини окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, а також обґрунтував відмову у звільненні позивача відсутністю зареєстрованого шлюбу між батьками.
		Не погодившись із такою відмовою, позивачка звернулась до суду.
		Відповідно до абзацу 2 пункту 3 контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського тастаршинського складу укладеного між в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (1 категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України підполковником ОСОБА_8 та громадянкою України (військовослужбовцем) ОСОБА_9 від 02.01.2020, цей контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи органу Державної прикордонної служби України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби в державній прикордонній службі України.
		Так згідно з п. 26 Положення про проходження громадянами України військової служби в державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військового агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України. Закону України «Про правовий режим воєнного стану-в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє на час розгляду справи та оголошена загальна мобілізація.
		Строки проведення загальної мобілізації продовжено з 25 травня 2022 року на 90 діб  згідно з  Указом Президента  № 342/2022 від 17.05.2022; з 23 серпня 2022 року на 90 діб згідно з Указом Президента  № 574/2022 від 12.08.2022; 21 листопада 2022 року на 90 діб згідно з Указом Президента  № 758/2022 від 07.11.2022; з 19 лютого 2023 року на 90 діб згідно з Указом Президента  № 59/2023 від 06.02.2023; з 20 травня 2023 року на 90 діб згідно з Указом Президента  № 255/2023 від 01.05.2023.
		Оскільки на сьогодні в Україні діє воєнний стан та оголошена загальна мобілізація підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби регулюються пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: 
		3) з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: … г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): … 
		- один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; 
		- військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
		Позивачка стверджує, що вона самостійно виховує дитину  до 18 років: доньку ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		На підтвердження вказаного факту, позивачка надала відповідачу наступні документи.
		Свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 22.05.2015, із якого слідує, що   ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
		Довідка ЛКП «Магістральне» відділу житлового господарства Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 25.11.2022 № 1703, що підтверджує, що ОСОБА_1 проживає але незареєстрована в АДРЕСА_2 у належній їй на праві власності квартирі, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухома майно про реєстрацію права власності.
		Акт № 354 від 30,11,2022, складений комісією КП «Магістральне» з виходом за адресою проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 із опитуванням сусідів, що підтверджує, що по вказаній адресі разом із ОСОБА_1 проживає донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16.12.2020 у справі №462/4953/20, яким шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірваний.
		Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2021 у справі №462/4942/20, яким присуджено на користь ОСОБА_1 стягнення із ОСОБА_3 на утримання доньки аліменти.
		Довідка ВЧ НОМЕР_4 від 28.11.2022 № 766/363, відповідно до якої підполковник ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ).
		Довідка Ліцею № 2 Львівської міської ради від 03.02.2023 № 03-12/20-вих, відповідно до якої ОСОБА_3 - батько учениці 2Б класу ОСОБА_10 контакту з ліцеєм не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Дитину до ліцею приводить і забирає мати, на виклики з ліцею приходить також мати.
		Суд вважає, що усі ці документи у сукупності підтверджують факт самостійного виховання ОСОБА_1 своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_10 .
		Крім цього суд відмічає, що відповідач ні у спірній відмові, ні у відзиві не навів суду яких документів, необхідних для підтвердження факту самостійного виховання ОСОБА_1 дитини, позивачка не подала та якими нормативно-правовими актами подання таких документів передбачене. 
		Відповідач у відзиві на позов зазначив: «… Отже, слід дійти висновку, надані документи не підтверджують юридичного факту самостійного виховання дитини віком до 18 років, оскільки,   ОСОБА_11 та ОСОБА_12 мають рівний обсяг прав і обов`язків батьків щодо виховання неповнолітньої ОСОБА_10 , а також  такі документи не встановлюють юридичного факту набуття статусу «одинокої матері» ОСОБА_9 …».
		Із приводу цього суд відмічає, що поняття «одинока мати» і «мати яка самостійно виховує дитину» є абсолютно різними за своєю правовою природою.
		Так, термін "одинока матір" на законодавчому рівні не визначено, проте в  пункті 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 визначено статус одинокої матері. Це - жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама".
		Крім того, в Порядку надання відпустки при народженні дитини, затвердженому постановою КМУ від 7 липня 2021 р. № 693 одинока мати - мати, у актовому записі про народження дитини якої відомості про чоловіка як батька дитини внесені в установленому порядку за її вказівкою; мати дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим, якщо ця дитина не була усиновлена іншим чоловіком.
		Отже, основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є виховання та утримування дитини без участі батька.
		Проте ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: 
		3) з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: … г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): … 
		- військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
		Тобто позивачка, не маючи статусу «одинока мати», самостійно виховує неповнолітню доньку, що підтверджується наведеними вище документами.
		Позивачка стверджує, що ще до часу припинення шлюбних відносин батько ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , з урахуванням проживання в іншому регіоні України приймає участь в утриманні дитини сплачуючи присуджені судовим рішенням аліменти на дитину. Однак, вихованням доньки ОСОБА_4 із початку 2020 року до даного часу не займається, що покладає на ОСОБА_1 обов`язок самостійного виховання дитини, повноцінність процесу якого вимагає значно більшого час, ніж за умов повного складу сім`ї із участю в такому процесі обох батьків.
		Суд погоджується із позивачкою, що сам факт участі батька лише в матеріальному утриманні дитини не може вважатись вихованням неповнолітньої доньки. 
		Вирішуючи справу, суд враховує, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків, або ж неможливість за об`єктивних причин виконання батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови не тільки винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками, а і як об`єктивна неможливість із огляду у тому числі і проходження військової служби батьком дитини в умовах воєнного стану поза межами регіону проживання дитини разом із матір`ю.
		Відтак суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 самостійно виховує неповнолітню доньку ОСОБА_10 .
		Враховуючи неведене, суд вважає протиправною відмову у достроковому припиненні (розірванні) контракту та звільненні ОСОБА_1 з військової служби.
		Із приводу стягнення 100000,0 грн. моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня   1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Позивачка обгрунтовує завдання моральної шкоди своїми душевними стражданнями, завданими протиправною поведінкою відповідача. Також стверджує, що відмова у звільненні з військової служби має наслідком перешкоджання позивачці у реалізації її прав у сфері охорони материнства і дитинства. 
		Суд відмічає, що з рапортом про припинення контракту ОСОБА_1 звернулась 01.12.2022, додавши до рапорта копію свідоцтва про народження дитини - доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копію паспорту ОСОБА_1 ; копію рішення суду про розірвання шлюбу; копію акту проживання; копію довідки про проходження військової служби батьком дитини ОСОБА_3 . Додаткові документи на підтвердження самостійного виховання дитини були надіслані відповідачу у лютому 2023.
		Суд відмічає, що позивачка пов`язує порушення її прав у зв`язку із відмовою у звільненні з військової служби у період воєнного стану через неможливість піклування про дитину, проте із рапортом про звільнення звернулась лише у грудні 2022. 
		Також позивачка не обгрунтовує спосіб обрахування розміру шкоди 100000,0 грн. та не зазначає критеріїв обрахунку шкоди такого значного розміру.
		Надаючи оцінку факту завдання моральної шкоди позивачці, суд враховує, що підстава для припинення військової служби «військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років» містить оціночне поняття. Відповідач самостійно на підставі наданих позивачкою документів робив висновок про підтвердження нею факту самостійного виховання дитини. 
		Оскільки законодавство не містить чіткого визначення поняття «особи, яка самостійно виховує дитину», стверджувати про те, що відповідач, вважаючи недоведеним факт самостійного виховання позивачкою дитини,  діяв умисно протиправно - немає підстав.
		Враховуючи наведене суд відмовляє позивачу у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди.
		Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382     Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		в и р і ш и в :
		 
		Адміністративний позов задовольнити частково.
		Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України (ВЧ НОМЕР_2 ) у достроковому припиненні (розірванні) контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України та звільненні з військової служби ОСОБА_1 .                                                    
		Зобов`язати 7 прикордонний Карпатський загін Державної прикордонної служби України (ВЧ НОМЕР_2 ) (ЄДРПОУ 14321653) достроково припинити (розірвати) контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України та звільнити з військової служби ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 ) через сімейні обставини або інші поважні причини (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років).
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була  подана  у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.
		 
		 
		 
		                    Суддя                                                                       Морська Г.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...