Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/4448/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 01.06.2023. Зареєстровано: 02.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2023.
Дата набрання законної сили: 22.08.2023
Результат оскарження 22.08.2023 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: П/420/4905/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/4448/23 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 травня 2023 року м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув у письмовому провадженні в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії
		ВСТАНОВИВ:
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
		- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 , солдата-кулеметника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 10 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону, який проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, а саме наявності у дружини третьої групи інвалідності. 
		- Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення щодо звільнення ОСОБА_1 , солдата-кулеметника 3 стрілецького віл ділення 1 стрілецького взводу 10 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону, з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, зокрема наявності у дружини третьої групи інвалідності. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що починаючи з початку запровадження воєнного стану на території України у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації Позивач був мобілізований Другим відділом Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Вінницької області та у добровільному порядку вступив до лав Збройних Сил України задля захисту безпеки та територіальної цілісності. Починаючи з 02 вересня 1995 року ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 . Починаючи з 07.11.2022 року, ОСОБА_3 має третю групу інвалідності, потребує постійного догляду та має протипоказання за медичними характеристиками до праці, що потребує постійного мовного контакту. ОСОБА_1 подав рапорт щодо звільнення зі служби на підставі пункту «г» статті 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок» у зв`язку Із наявністю у нього дружини з підтвердженою групою інвалідності. Однак, в задоволенні рапорту на звільнення в усному режимі командуванням військової частини НОМЕР_1 , було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні рапорту на звільнення. Позивач вважає дії Відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону Ж2232-ХІІ за сімейними обставинами (у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю) неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси, а тому звертається до суду з даним позовом.
		Ухвалою суду від 27.03.2023 року відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог. Представник зазначає, що приписами ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачено такої підстави для звільнення військовослужбовців - наявність третьої групи інвалідності у дружини (чоловіка) як під час дії особливого періоду так і під час воєнного стану. Всі підстави для звільнення, які передбачені ч. 4 ст. 26 цього Закону стосовно інвалідності у відповідних категорій осіб, які в свою чергу перебувають у відповідних відносинах з військовослужбовцями, ставляться в залежність від наявності саме І чи ІІ групи інвалідності. Крім того, якщо в підпункті «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», залишити сполучник «та», то виходить наступна підстава: у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи, і навпаки, якщо залишити сполучник «або», то виходить така підстава для звільнення: у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи. У командування військової частини НОМЕР_1 , станом на теперішній час, відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану.
		Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 призваний до лав Збройних Сил України під час мобілізації та проходить військову службу на посаді солдата-кулеметника 3 стрілецького віл ділення 1 стрілецького взводу 10 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону у військовій частині НОМЕР_1 . 
		Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
		Дружина позивача є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ № 032030 від 07.11.2022 року (а.с.21).
		11.12.2022 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у зв`язку з наявністю підстав передбачених ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, зокрема наявності у дружини третьої групи інвалідності. 
		Вказаний рапорт отримано відповідачем засобами поштового зв`язку 13.01.2023 року. 
		Проте, докази розгляду вказаного рапорту та прийняття відповідачем відповідного рішення в матеріалах справи відсутні. 
		На адвокатський запит адвоката позивача щодо підстав незадоволення рапортів позивача щодо звільнення зі служби, розгляду чи не розгляду рапортів позивача військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено що у командування військової частини НОМЕР_1 , станом на теперішній час, відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану. 
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).
		Відповідно до абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв?язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
		Системний аналіз абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за таких підстав: 1) в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності. При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації якої саме групи є інвалідність; 2) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
		У свою чергу, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ № 032030 від 07.11.2022 року дружина позивача є особою з інвалідністю ІІІ групи безтерміново (а.с.21).
		З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, оскільки його дружина є особою з інвалідністю.
		Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст.26 Закону №2232-Х,ІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України №1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
		Суд відмічає, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
		Суд зазначає, що, згідно з пунктом 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
		Згідно з абзацом тринадцятим п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
		З системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.
		Разом з тим, як вказує позивач у позовній заяві, що не спростовано відповідачем, жодних дій командиром Військової частини НОМЕР_1 щодо поданого позивачем рапорту про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами, вчинено не було.
		Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 , солдата-кулеметника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 10 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону, який проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, а саме наявності у дружини третьої групи інвалідності. 
		У той же час, позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби наразі є передчасними, оскільки наказ про звільнення з військової служби приймається за результатом розгляду відповідного рапорту про звільнення з військової служби (абз.4 п.241 Положення №1153/2008).
		В свою чергу, в даному випадку відповідачем не було розглянуто рапорт позивача про звільнення з військової служби, а отже вказаному рапорту не надавалась оцінка командуванням Військової частини НОМЕР_1 .
		За викладених обставин, позовні вимоги позивача належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 солдата-кулеметника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 10 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону, який проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 про звільнення з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, а саме наявності у дружини третьої групи інвалідності та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті та прийняті рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 датованого 11.12.2022 року з урахуванням висновків суду, що висвітлені у даному судовому рішенні.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивач сплатив 1073,60 грн. судового збору, які мають бути стягнуті з відповідача на його користь.
		Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
		ВИРІШИВ:
		Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.
		Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 солдата-кулеметника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 10 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону, який проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 про звільнення з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, а саме наявності у дружини третьої групи інвалідності.
		Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 датований 11.12.2022 року та прийняті рішення по суті з урахуванням висновків суду, що встановлені у даному судовому рішенні.
		Стягнути з військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
		У задоволенні іншої частини позову  відмовити.
		Відповідно до ст.255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
		Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
		Позивач  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
		Відповідач  Військова частина НОМЕР_1 (  АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).
		Повний текст рішення складений та підписаний судом 31.05.2023 року.
		 
		 
		Суддя Н.В. Бжассо

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...