Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/1745/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.
Надіслано судом: 02.06.2023. Зареєстровано: 02.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2023.
Дата набрання законної сили: 25.07.2023
Результат оскарження 25.07.2023 Івано-Франківський апеляційний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-в/346/170/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 346/1745/23 
		Провадження № 1-в/346/170/23 
		 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   
		 
		29 травня 2023 р.м. Коломия   Коломийський міськрайонний суд  Івано - Франківської області
		  
		в складі головуючого судді ОСОБА_1 
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		з участю: секретаря                                         ОСОБА_4 ,       
		прокурора                                                 ОСОБА_5 ,
		засудженого         ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 
		представника адміністрації колонії ОСОБА_8 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції подання про заміну покарання у виді довічного   позбавлення  волі  покаранням  у  виді позбавлення  волі на певний  строк    ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю   АДРЕСА_1 , засудженому вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 01.07.2002 року за ч.3 ст.185, ч.3 ст.357, ч.1 ст. 358, ч.3 ст.358 КК України, ч.3 ст.142, п.п. «а», «з» ст.93 КК України (в редакції 1960 р.), до   остаточного   покарання    у виді  довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, 
		ВСТАНОВИВ: 
		   в поданні зазначено, що засуджений під час тримання  в державних установах "Дніпропетровський слідчий ізолятор" та "Миколаївський слідчий ізолятор" допустив порушення вимог режиму утримання, за що до нього застосовано 3 (три) дисциплінарні стягнення, які погашені. Заохочення до засудженого в даних установах не застосовувались.
		 
		За час відбування покарання в державній установі «Бердичівська виправна колонія (№70)», в секторі для тримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, засуджений допускав порушення вимог режиму тримання, але до дисциплінарної відповідальності не притягувався. За добросовісне відношення до праці до нього застосовано 12 (дванадцять) заохочень.
		В державну установу «Коломийська виправна колонія (№41)» засуджений прибув  29.09.2022  року. З того часу стягнення на нього не накладалися, заохочення не застосовувались. Він працевлаштований у виробничій майстерні установи, до роботи відноситься добре, поставлені завдання виконує вчасно та якісно, на заходи виховного впливу реагує належно добре, робить позитивні висновки для себе. У взаємовідносинах з іншими засудженими ОСОБА_6 не конфліктний, за характером спокійний, врівноважений. В індивідуальних бесідах засуджений відвертий, віддає перевагу спілкуванню із засудженими позитивної спрямованості, у відношенні з представниками адміністрації колонії завжди тактовний, ввічливий. Крім того, цей засуджений бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Духовне відродження та Творчість», а також він дотримується вимог пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних норм, його зовнішній вигляд завжди охайний. Соціально-корисні зв?язки з рідними засуджений підтримує шляхом телефонних розмов, отримує від них посилки. 
		Згідно з вищевказаним вироком засуджений свою вину у вчинених злочинах не визнав, проте за час відбування покарання він усвідомив тяжкість скоєного та визнав свою винуватість. 
		Тому адміністрація вказаної установи, розглянувши матеріали особової справи та характеристику, представлену начальником сектору, начальником відділення соціально-психологічної служби, вважає, що засуджений заслуговує на заміну покарания у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, так як він фактично відбув не менше п?ятнадцяти років призначеного судом покарання та став на шлях виправлення.
		 
		Представник адміністрації колонії в судовому засіданні подання підтримав із зазначених підстав, та вказав, що не було жодного факту про відмову засудженого від дорученої йому роботи. 
		Засуджений в судовому засіданні просить задовольнити подання.
		Захисник наполягає на задоволенні подання, оскільки засуджений своєю поведінкою довів, що став на шлях виправлення
		Прокурор не заперечила щодо задоволення вказаного подання, оскільки в судовому засіданні встановлені законні підстави для цього. 
		 
		Вивчивши матеріали, наявні в особовій справі засудженого, заслухавши вказаних учасників, суд дійшов наступних висновків.
		 
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.
		 
		Згідно з положеннями ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
		 
		Згідно з правилами ч.1 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК України).
		Відповідно до положень ч.5 цієї статі покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання. 
		 
		Отже, можливість заміни невідбутої частини покарання більш м`яким обумовлена наявністю двох складових: засуджений став на шлях виправлення та відбув певну частину строку покарання в залежності від ступеня його тяжкості. Перша умова вважається головною для прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, про що вказано і в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким».
		 
		Загальні принципи, встановлені в практиці ЄСПЛ щодо покарання у виді довічного позбавлення волі, були резюмовані у рішенні у справі «Хатчінсон проти Сполученого Королівства» наступним чином: «Відповідні принципи та висновки, які слід з них зробити, детально викладені в рішенні у справі Вінтера (п. п. 103-122; недавно резюмовані у рішенні у справі «Мюррей проти Нідерландів [ВП]», №10511/10, п.п. 99-100, ECHR 2016). Конвенція не забороняє призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі особам, засудженим за вчинення особливо тяжких злочинів, таких як вбивство. Проте, щоб таке покарання було сумісним зі ст. 3, повинна існувати «de jure і de facto» можливість його пом`якшення, що означає, що в ув`язненого повинна бути як перспектива звільнення, так і можливість перегляду міри покарання. В основі такого перегляду повинна лежати оцінка наявності законних пенологічних підстав для триваючого тримання ув`язненого під вартою в місцях позбавлення волі. Ці підстави включають покарання, стримування, захист громадськості і реабілітацію. Баланс між ними не обов`язково є статичним і може змінюватися в ході відбування покарання, таким чином, первинні підстави, що обґрунтовують тримання під вартою в момент призначення покарання, можуть втратити своє значення після тривалого періоду відбування покарання. Слід підкреслити важливість такої підстави як реабілітація, оскільки акцент в сучасній європейській карній політиці робиться на реабілітаційній меті позбавлення волі, як це відображено у практиці держав-учасниць, у відповідних стандартах, прийнятих Радою Європи, і у відповідних міжнародних матеріалах (рішення у справі Вінтер та інші, цитоване вище, п. п. 59-81). Аналогічні міркування справедливі також в контексті ст. 3 з огляду на те, що повага до людської гідності вимагає від пенітенціарних органів прагнення до реабілітації осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Отже, перевірка, яка вимагається Конвенцією, повинна дозволяти враховувати будь-який прогрес, досягнутий ув`язненим на шляху до реабілітації, і включати оцінку того, чи був такий прогрес настільки значним, що подальше тримання під вартою більше не може бути обґрунтованим законними пенологічними підставами. Тому перевірка, обмежена гуманітарними міркуваннями, є недостатньою. Критерії та умови, викладені у національному законодавстві, які стосуються такої перевірки, повинні мати достатній ступінь ясності та визначеності, а також враховувати відповідну практику Суду. Визначеність у цьому питанні є не лише загальною вимогою верховенства права, а й забезпечує можливість реабілітації; ув`язненого може бути позбавлено такої можливості, якщо процедура перегляду законності і обґрунтованості покарання і наявності підстав для звільнення є незрозумілою або нечіткою. Таким чином, особи, засуджені до довічного позбавлення волі, мають право з моменту призначення покарання знати, що вони повинні зробити для того, щоб могло бути розглянуте питання про їх звільнення, та за яких умов, в тому числі, коли буде розглянуто питання про перегляд законності і обґрунтованості покарання або коли ув`язненим може бути подано відповідне клопотання. Що стосується характеру перевірки, Суд підкреслив, що визначення форми такої перевірки (чи повинна вона здійснюватись судовими органами чи органами виконавчої влади), не відноситься до його завдань, з урахуванням свободи розсуду, яка надається державам-учасницям. Таким чином, кожна держава повинна визначити форму проведення перевірки законності та обґрунтованості покарання (органами виконавчої влади чи судовими органами)». Крім того, у справі «Матійошайтіс та інші проти Литви» особлива увага приділялася питанням забезпечення можливостей для соціальної адаптації та реабілітації засуджених до довічного позбавлення волі в період відбування покарання. Суд дійшов висновку, що умови тримання в установах виконання покарань осіб, засуджених до довічного позбавлення волі не сприяють реабілітації.
		 
		Відповідно до довідки про заохочення та стягнення на засудженого 28.10, 30.10., 24.11.2001 року накладені три дисциплінарні стягнення, які погашені у встановленому законом порядку. Отже, засуджений вважається таким, що не має дисциплінарних стягнень. Натомість, за період з 11.04.2006 року по 04.04.2022 року до засудженого застосовано дванадцять заохочень у виді подяк за сумлінну поведінку та ставлення до праці, за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, активну участь в ремонтних роботах та збільшення тривалості прогулянок на дві години, також надано одну додаткову телефонну розмову на рік (а.с.3).
		Крім того, згідно зі змістом характеристики засудженого, наявної в особовій справі, він працевлаштований у вказаній установі та бере участь у роботах по благоустрою установи виконання покарань, а також у програмі диференційованого виховного впливу на засуджених «Духовне відродження», «Творчість».
		Судом встановлено, що на час розгляду цього подання засуджений з урахуванням зарахованого в строк відбування покарання строку попереднього ув`язнення (з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі) фактично відбув більше 20 років позбавлення волі. 
		 
		Судом також встановлено, що засуджений визнав свою вину у вчинених злочинах, вказана значна кількість застосованих заохочень свідчить про те, що він прагнув досягнути виправлення, а не мав за мету уникнути відповідальності за вчинені злочини, з урахуванням того факту, що жодних процедур для пом`якшення довічного позбавлення волі не існувало до 18.10.2022 року. Крім того, суттєвими є та обставина, що засуджений протягом переважного часу відбування покарання залучався до роботи, хоча наведене і не є визначальною умовою для заміни раніше призначеного судом покарання, а також обставина, що засуджений за час відбування покарання із власної ініціативи був залучений до програм диференційованого впливу, а також працевлаштований у виробничій майстерні установи.
		Отже, колегія суддів доходить висновку про наявність достатніх вважати, що засуджений довів, що став на шлях виправлення. 
		 
		   Враховуючи вище викладене, суд вважає за доцільне замінити покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі на строк 20 років.
		 
		Таким чином, подання підлягає задоволенню. 
		 
		Керуючись ст. 82 КК України, ст. ст. 336, 371, 372, 376, 537, 539 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		подання задовольнити.
		 
		Замінити  ОСОБА_6    остаточне  основне   покарання у виді довічного позбавлення волі, визначене вироком Апеляційного  суду Миколаївської області від 01.07.2002 року за  ч.3  ст.185,  ч.3  ст.357,  ч.1  ст. 358, ч.3  ст.358  КК  України,    ч.3  ст.142,  п.п. «а», «з»  ст.93 КК України (в  редакції  1960 р.),   більш м`яким покаранням у виді  позбавлення волі на строк 20 (двадцять) років. 
		 
		На ухвалу суду може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області протягом семи днів з дня її оголошення , а засудженим - з дня отримання копії цієї ухвали. 
		Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Повний текст ухвали виготовлено 01.06.2023 року о 13 год. 
		 
		 
		Головуючий суддя:       ОСОБА_1  
		 
		Судді ОСОБА_2 
		 
		                                                                                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...