Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/3260/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2023. Зареєстровано: 03.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2023.

Номер судового провадження: П/320/3260/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		01 червня 2023 року справа №320/3260/23
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії.
		Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просять суд:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.10.2022 №697 про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:188:0005) на об`єкт будівництва "Реконструкція житлового будинку літера "А" без змін зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту у плані під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 " з обґрунтуванням, наведеним у листі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №697 від 13.10.2022 (реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ-МU01:6702-2065-8737-3273);
		- зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:188:0005) на об`єкт будівництва "Реконструкція житлового будинку літера "А" без змін зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту у плані під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 ".
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі зазначили, що з метою проведення реконструкції належного їм будинку  об`єкт будівництва "Реконструкція житлового будинку літера "А" без змін зовнішніх географічних розмірів його фундаменту у плані під житловий будинок з вбудованим нежитловим приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 ", звернулися до відповідача із заявою щодо отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, надавши передбачені законодавством документи, а саме: документи, що підтверджують право власності на будинок; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; викопіювання з топографо-геодезичного плану. Разом з тим, як вказують позивачі, відповідач протиправно та безпідставно відмовив у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у зв`язку з неподанням документів, необхідних для прийняття позитивного рішення, а саме: відсутністю намірів забудови, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, з урахуванням рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2180/2221, яким належний позивачам на праві власності об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , визначено таким, що може бути включений до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини.
		На думку позивачів, частиною другою статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено вичерпний перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень, серед яких «наміри, необхідні для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень» відсутні. 
		Крім того, позивачі зазначають, що містобудівні наміри із визначенням запланованого об`єкта будівництва як "Реконструкція житлового будинку літера "А" без змін зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту у плані під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 " відповідають цільовому призначенню земельної ділянки в межах визначеної категорії згідно з Державним земельним кадастром та функціональному призначенню її території згідно з Генеральним планом міста Києва та не суперечить містобудівній документації на місцевому рівні  Генеральному плану Києва. Водночас вказаний будинок не занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, не є об`єктом культурної спадщини та на нього не поширюється режим охорони згідно з Законом України "Про охорону культурної спадщини", що, на думку позивачів, також свідчить про необґрунтованість відмови відповідача у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та протиправність оскаржуваного рішення.
		Також позивачі стверджують, що відповідач мав би (за наявності для того правових підстав) вказати у виданих містобудівних умовах та обмеженнях на існування тих чи інших планувальних обмежень щодо забудови земельної ділянки, обумовлених рішенням Київської міської ради від 31.08.2021 №2180/2221, та необхідність їх врахування при реалізації тих чи інших містобудівних намірів, але жодним чином не мав законного права відмовляти у видачі МБУО з мотивів лише самого існування рішення від 31.08.2021 №2180/2221. При цьому позивачі зазначають, що земельна ділянка, на якій розміщено будинок за адресою: АДРЕСА_1 , і без врахування рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2180/2221 перебуває в зоні охорони пам`яток: історичний ареал міста, зона регулювання забудови третьої категорії, що передбачає відповідні, достатньо чіткі планувальні обмеження її забудови, пов`язані з охороною культурної спадщини.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). 
		Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Департаменту з питань державного-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що згідно Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804, земельна ділянка, кадастровий номер: 8000000000:91:188:0005 (м. Київ, вул. Тургенєвська,22) знаходиться у межах Центрального історичного ареалу м. Києва та перебуває у Центральній планувальній зоні. Крім того, зазначена ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови третьої категорії (згідно з рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979). Разом з тим, відповідач вказує, що рішенням Київської міської ради від 31.08.2021 року №2180/2221, зокрема, вирішено визначити об`єкти XIX XX століть (історичні будівлі) на території міста Києва, яким може загрожувати знищення або пошкодження та які можуть бути включені до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини. Оскільки у вказаний перелік внесений житловий будинок по вул. Тургенєвська, 22, побудований у кінці XIX століття, на думку відповідача, він має цінність історичної забудови, на яку поширюється режим використання території історичних ареалів м. Києва.
		Також відповідач у відзиві послався на існування на момент надання відмови у видачі містобудівних умов та обмежень судової заборони на вчинення будь-яких дій відносно земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку, зокрема, і заборони проводити будівельні роботи та здійснювати їх реконструкцію, та на відсутність порушення прав позивачів. 
		Відповідач вважає, що вказані обставини свідчать про обґрунтованість відмови позивачам в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію будинку за адресою: АДРЕСА_1 та правомірність оскаржуваного рішення, внаслідок чого просить відмовити у позові повністю.
		Позивачі у відповіді на відзив вказують на неспростування відповідачем наведених ними у позові обставин та доводів, а також на належне подання ними необхідних документів для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та відсутність законних підстав для відмови у їх наданні, оскільки останніми виконано передбачені законодавством вимоги.
		Позивачі також вказують, що посилання відповідача у відзиві на той факт, що земельна ділянка за кадастровим 8000000000:91:188:0005 за адресою місця розташування: АДРЕСА_1 , на якій розташовано належний позивачам будинок, щодо якого вони мають намір здійснити реконструкцію, знаходиться в межах Центрального історичного ареалу Центральній планувальній зоні та в зоні регулювання забудови третьої категорії в контексті відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є безпідставним, оскільки дана обставина не визначалася відповідачем в оскаржуваному наказі як підстава, причина чи обґрунтування відмови та не може взагалі за своєю суттю та відповідно до законодавства визначатися як підстава чи обґрунтування відмови, оскільки у разі її існування має лише вказуватися у МБУО як одне із обмежень у забудові земельної ділянки, яке має бути обов`язково враховано при проектуванні та здійсненні будівництва. Крім того, на думку позивачів, зазначене відповідачем рішення Київської міської ради від 31.08.2021 № 2180/2221 містить лише перелік будівель на території м. Києва, яким може загрожувати знищення або пошкодження і які можуть бути включені до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, а також застереження, що власникам таких будівель рекомендовано утриматися від виконання підготовчих та будівельних робіт з їх реконструкції чи нового будівництва до визначення їх правового статусу відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини". 
		Крім того, у відповіді на відзив позивачі вказали, що посилання відповідача на наявність судової заборони на вчинення будь-яких дій відносно земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку є безпідставним оскільки, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень, відповідач жодним чином не послався на це, як на підставу надання відмови, та не вказав, що підставами та причинами такої відмови є зазначена судова заборона. При цьому, видача містобудівних умов та обмежень жодним чином прямо і безпосередньо не призведе і не може призвести до відчуження чи розпорядження земельною ділянкою і розташованим на ній будинком, а також не надає права та/або можливості будь-кому на проведення будівельних робіт (у т.ч. з реконструкції) чи взагалі будь-яких дій, які б могли обумовити будь-яку фактичну їх зміну як фізичних об`єктів (включаючи зміну їх параметрів, пошкодження чи знищення), для запобігання чому і було винесено вказану судову заборону.
		У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує на законність оскаржуваного наказу та наявність обґрунтованих підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, передбачених, зокрема, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Законом України "Про охорону культурної спадщини", наказом Міністерства культури та інформаційної політики України №559, рішенням Київської міської ради від 31.08.2021 року №2180/2221. 
		Відповідач також зазначає, що наразі в Департаменті відсутня інформація щодо вирішення уповноваженими органами охорони культурної спадщини питання відносно визначення правового статусу будинку по АДРЕСА_1 . Водночас відповідач вказує на те, що на час звернення позивачів за отриманням містобудівних умов та обмежень (05.10.2022) рівно як і на час надання їм відмови (13.10.2022) ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.07.2022 №761/12434/22 було встановлено пряму судову заборону на вчинення будь-яких дій відносно будинку по АДРЕСА_1 , зокрема було заборонено проводити будівельні роботи та здійснювати його реконструкцію з метою запобігання пошкодження, псування, знищення чи перетворення земельної ділянки і будинку. 
		Від Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пояснення до суду у встановлений судом строк не надходили. 
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 витребувано від Київської міської ради: документально підтверджені письмові пояснення про те, яким чином доводилося рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2180/2221 до власників об`єктів, що є додатком до цього рішення, у тому числі інформація про необхідність утриматися від реконструкції та/або нового будівництва на таких об`єктах; документально підтверджену інформацію щодо виконання пункту 4.2 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2180/2221 в частині вжиття інформаційно-правових заходів з метою визначення правового статусу об`єктів, визначених пунктом 1 цього рішення, зокрема, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; документально підтверджену інформацію щодо виконання пункту 4.1 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2180/2221 в частині опрацювання питання необхідності доповнення та/або виключення об`єктів, визначених пунктом 1 цього рішення, зокрема, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; документально підтверджену інформацію щодо виконання пункту 6 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2180/2221, а саме: які заходи контролю за виконанням цього рішення були вжиті.
		Цією ж ухвалою витребувано від Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради: документально підтверджену інформацію щодо виконання пункту 4.2 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2180/2221 в частині вжиття інформаційно-правових заходів з метою визначення правового статусу об`єктів, визначених пунктом 1 цього рішення, зокрема, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;документально підтверджену інформацію щодо виконання пункту 4.1 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2180/2221 в частині опрацювання питання необхідності доповнення та/або виключення об`єктів, визначених пунктом 1 цього рішення, зокрема, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
		Витребувані ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 докази у встановлений строк до суду не надані.
		Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (на праві спільної часткової власності з розміром належних їм часток у 37/300 та 149/300 ОСОБА_1 та 19/50 ОСОБА_2 ), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,0612 га, яка сформована та зареєстрована 01.06.2021 в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за кадастровим номером 8000000000:91:188:0005за адресою місця розташування - АДРЕСА_1 ), відноситься до категорії земель Землі житлової та громадської забудови з визначеним видом використання для експлуатації та обслуговування житлового будинку та має цільове призначення  для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку(код виду цільового використання 02.03), що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру (НВ-5918257632021 від 01.06.2021).
		05.10.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до відповідача з заявою щодо отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на об`єкт будівництва "Реконструкція житлового будинку літера "А" без змін зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту у плані під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 ".
		До цієї заяви позивачами було додано наступні документи:
		- копія договору міни, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. 19.11.2015 (зареєстрований в реєстрі за № 2065);
		- копія договору міни, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. 05.11.2015 (зареєстрований в реєстрі за № 1992);
		- копія договору купівлі-продажу, що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М. 09.09.2021 (зареєстрований в реєстрі за № 1704);
		- копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію
		права власності за індексним номером 111732258 від 25.01.2018 (щодо підтвердження права власності ОСОБА_1 на 149/300 Будинку);
		- копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію
		права власності за індексним номером 111732474 від 25.01.2018 (щодо підтвердження права власності ОСОБА_1 на 37/300 Будинку);
		- копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію
		права власності за індексним номером 274144858 від 09.09.2021 (щодо підтвердження права власності ОСОБА_2 на 19/50 Будинку);
		- копія інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 304221671 від 05.07.2021 (щодо підтвердження права власності ОСОБА_1 на 149/300 та 37/300 Будинку і ОСОБА_2 на 19/50 Будинку);
		- копія Витягу з Державного земельного кадастру про Земельну ділянку НВ-5918257632021 від 01.06.2021;
		- викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
		Вказана заява отримана відповідачем 07.10.2022 (вх.№П 4983).
		Листом № 697 від13 жовтня 2022 року (реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ -MU01:6702-2065-8737-3273) відповідач повідомив позивачів про те, що ним відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень відповідно до частини четвертої статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, а саме: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень - відсутністю зазначених намірів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, з урахуванням рішення Київської міської ради від 31.08.2021 № 2180/2221 Про організаційні заходи щодо збереження об`єктів ХІХ -ХХ століть (історичних будівель) на території міста Києва, яким може загрожувати знищення або пошкодження.
		Таке рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень затверджено наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.10.2022 № 697.
		Оскаржувані лист № 697 від 13 жовтня 2022 року (реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ -MU01:6702-2065-8737-3273) та наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.10.2022 № 697, яким затверджено рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень, отримані позивачами 21 жовтня 2022 року.
		Позивачі, вважаючи, що ними було подано всі необхідні для отримання містобудівних умов та обмежень документи, визначені частиною 3 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, з огляду на що відмова відповідача є необґрунтованою, протиправною та такою, що порушує їх законні права та інтереси щодо використання земельної ділянки та розташованого на ній і належного їм на праві власності житлового будинку, звернулися до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазнає таке.
		Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Відповідно до приписів статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, держава не втручається у здійснення власником права власності і діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, у тому числі повноваження органів містобудування та архітектури у спірних правовідносинах, встановлено Законом України Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VI від 17.02.2011 (далі  Закон № 3038), що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Відповідно до статті 1 Закону № 3038 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Згідно з цією ж статтею Закону № 3038-VI замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
		Відповідно до статті 6 Закону №3038 управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
		Статтею 13 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать:
		- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури;
		- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури;
		- орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури;
		- структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури;
		- виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.01.2011 №90 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 29.12.2014 № 1550) Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
		Підпунктом 6.43 пункту 6 вказаного Положення встановлено, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надає містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. 
		Статтею 26 Закону № 3038 визначено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
		Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону № 3038-VI, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Відповідно до приписів частини 1 статті 29 Закону № 3038 основними складовими вихідних даних є:
		1) містобудівні умови та обмеження;
		2) технічні умови;
		3) завдання на проектування.
		Таким чином, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки і дотримання вимог містобудівних умов та обмежень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.
		Частинами другою та третьою статті 29 Закону №3038 передбачено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 
		1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
		2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
		3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
		Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".
		Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).
		Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
		Частиною 4 статті 29 Закону№ 3038 визначено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
		1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
		2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
		3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
		Аналіз норми ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI дає змогу дійти висновку, що у разі відсутності вказаних вище підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень у спеціально уповноваженого органу містобудування та архітектури виникає обов`язок видати заявнику містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.
		Відповідно до частини п`ятої статті 29 Закону №3038 містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень); 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України); 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж; 10) вимоги щодо розроблення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (для об`єктів, визначених відповідно до частини десятої статті 31 цього Закону).
		Перелік зазначених умов є вичерпним.
		Згідно з положеннями частини шостої статті 29 Закону №3038 надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
		Частиною 8 Закону №3038 визначено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
		Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду.
		Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:
		1) за заявою замовника;
		3) за рішенням суду.
		У разі скасування за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.
		Відмовляючи в наданні містобудівних умов та обмежень, відповідач керувався положеннями частини 4 статті 29 Закону №3038, а саме: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень з приміткою: відсутність намірів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, з урахуванням рішення Київської міської ради від 31.08.2021 року № 2180/2221 «Про організаційні заходи щодо збереження об`єктів ХІХ-ХХ століть (історичних будівель)" на території міста Києва, яким може загрожувати знищення або пошкодження».
		Разом з тим, як вже було зазначено вище, відповідно до частини третьої статті 29 Закону №3038 містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються визначені цією статтею документи, перелік яких є вичерпним. 
		Таким чином, від замовника містобудівних умов та обмежень не вимагається надання будь-якого іншого документа, ніж ті, які передбачені приписами частини 3 статті 29 Закону №3038.
		Суд зауважує, що ані в листі № 697 від 13 жовтня 2022 року (реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ -MU01:6702-2065-8737-3273), ані в наказі від 13.10.2022 № 697, яким затверджено рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень, відповідач не зазначив, які з документів, що додавалися позивачами до заяви про надання містобудівних умов та обмежень, є неналежними повністю або частково, чи які саме документи, що необхідні для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, позивачі взагалі не додали до відповідної заяви, а також не вказав,з якою метою, для яких цілей і для з`ясування яких обставин необхідно подання таких документів.
		Не надано відповідачем доказів подання неналежних документів або неподання позивачами документів, передбачених ч.3 ст. 29 Закону № 3038, і до суду.
		У контексті зазначеного суд визнає обґрунтованими доводи позивачів щодо того, що відповідачем не конкретизовано, які саме документи необхідні для прийняття рішення про надання їм містобудівних умов та обмежень.
		При цьому відповідачем не заперечується та підтверджується отримання ним 07.10.2022 (вх. №П 4983) заяви позивачів щодо отримання містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва Реконструкція житлового будинку літера А без змін зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту у плані під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: вул. Тургенєвська, 22 у Шевченківському районі м. Києва та доданих до неї документів, які були подані до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) через Єдиний портал державних послуг Дія разом із заявою (реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ - АМ01:3057-5164-4923-6830 від 06.10.2022).
		Аналіз переліку та змісту документів, які додавалися до зазначеної заяви, дає підстави стверджувати, що позивачами належним чином та у повній мірі дотримано вимоги ч.3 ст. 29 Закону № 3038 щодо надання до уповноваженого органу містобудування та архітектури заяви та документів до неї, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, у тому числі документів, що посвідчують їх право власності на житловий будинок за адресою: вул. Тургенєвська, 22 у Шевченківському районі м. Києва, викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5918257632021 від 01.06.2021, на якій розташовано зазначений житловий будинок.
		Частиною 8 статті 26-1 Закону № 3038 визначено, що інформація та документи, надіслані заявниками в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронною системою, отримання послуг, визначених цим Законом, вважаються отриманими у день надходження, а у разі подання такої інформації та документів у неробочий час робочого, неробочий день, святковий або вихідний день - у перший робочий день, наступний за днем подання.
		Отже, доводи відповідача в особі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо неподання позивачами визначених у ч.3 ст. 29 Закону № 3038 документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, спростовуються наведеними вище встановленими обставинами справи та висновками суду, з огляду на що відмова відповідача у видачі позивачам містобудівних умов та обмежень з підстав неподання останніми передбачених законодавством документів є необґрунтованою та протиправною.
		Разом з тим, підставою для відмови позивачам у наданні містобудівних умов та обмежень, як-то визначено в примітці Листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень, слугувала відсутність намірів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, з урахуванням рішення Київської міської ради від 31.08.2021 року № 2180/2221 «Про організаційні заходи щодо збереження об`єктів ХІХ-ХХ століть (історичних будівель)» на території міста Києва, яким може загрожувати знищення або пошкодження».
		Суд звертає увагу, що відповідно до приписів статті 16 Закону №3038 планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.
		Обмеження у використанні земель (територій), визначені комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також Державного земельного кадастру в порядку, встановленому Законом України "Про Державний земельний кадастр".
		Класифікація обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до частин 3, 4 Перехідних положень Закону №3038 генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими.
		Проекти забудови територій, розподілу територій, містобудівні обґрунтування з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельних ділянок, будівельні паспорти, документи на введення об`єктів в експлуатацію та їх сертифікацію, розроблені та/або оформлені до набрання чинності цим Законом, можуть бути затверджені та використані після набрання чинності цим Законом.
		Положення затверджених відповідно до цього пункту проектів забудови територій, розподілу територій, містобудівних обґрунтувань з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки враховуються під час розроблення, внесення змін та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні
		З аналізу наявних в матеріалах справи документів вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:188:0005 за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 22 (літера "А") відноситься до категорії земель Землі житлової та громадської забудови з визначеним видом використання для експлуатації та обслуговування житлового будинку та має цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код виду цільового використання 02.03).
		Суд зазначає, що обставини щодо перебування земельної ділянки в певних зонах планувальних обмежень має бути відображено в містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки та не можуть бути підставою для відмови у їх видачі, передбаченою пунктом 3 частини четвертої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		Так, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року справа №810/726/18, на підставі аналізу норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" сформований правовий висновок, згідно із яким містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.
		Аналогічна за своїм змістом правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2021 року у справі №320/5710/20, від 04 лютого 2020 року у справі №826/9713/18, від 29 квітня 2020 року у справі №712/6577/18, від 18 березня 2021 року у справі №822/1723/17.
		Водночас, відповідач, відмовляючи у наданні містобудівних умов та обмежень у зв`язку з відсутністю намірів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, з урахуванням рішення Київської міської ради від 31.08.2021 року № 2180/2221 «Про організаційні заходи щодо збереження об`єктів ХІХ-ХХ століть (історичних будівель)» на території міста Києва, яким може загрожувати знищення або пошкодження», не надав належних доказів на підтвердження своїх тверджень, викладених в оскаржуваному рішенні.
		Рішенням Київської міської ради від 31.08.2021 року № 2180/2221 «Про організаційні заходи щодо збереження об`єктів ХІХ-ХХ століть (історичних будівель)» визначено об`єкти ХІХ-ХХ століть (історичні будівлі) на території міста Києва, яким може загрожувати знищення або пошкодження, згідно з додатком до цього рішення, та які можуть бути включені до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та рекомендовано власникам об`єктів, що є додатком до цього рішення, утриматись від виконання підготовчих робіт, а також будівельних робіт з реконструкції та/або нового будівництва на об`єктах ХІХ-ХХ століть історичних будівель) на території міста Києва до визначення їх правового статусу згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини".
		Підпунктом 4.2 вказаного рішення також визначено, що протягом року з моменту прийняття цього рішення необхідно вжити організаційно-правових заходів з метою визначення правового статусу об`єктів, визначених пунктом 1 цього рішення.
		Суд зауважує, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 витребувано від Київської міської ради: документально підтверджені письмові пояснення про те, яким чином доводилося рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2180/2221 до власників об`єктів, що є додатком до цього рішення, у тому числі інформація про необхідність утриматися від реконструкції та/або нового будівництва на таких об`єктах; документально підтверджену інформацію щодо виконання пункту 4.2 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2180/2221 в частині вжиття інформаційно-правових заходів з метою визначення правового статусу об`єктів, визначених пунктом 1 цього рішення, зокрема, житлового будинку за адресою: вул. Тургенєвська, 22 у м. Києві; документально підтверджену інформацію щодо виконання пункту 4.1 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2180/2221 в частині опрацювання питання необхідності доповнення та/або виключення об`єктів, визначених пунктом 1 цього рішення, зокрема, житлового будинку за адресою: вул. Тургенєвська, 22 у м. Києві; документально підтверджену інформацію щодо виконання пункту 6 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2180/2221, а саме: які заходи контролю за виконанням цього рішення були вжиті.
		Цією ж ухвалою витребувано від Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради: документально підтверджену інформацію щодо виконання пункту 4.2 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2180/2221 в частині вжиття інформаційно-правових заходів з метою визначення правового статусу об`єктів, визначених пунктом 1 цього рішення, зокрема, житлового будинку за адресою: вул. Тургенєвська, 22 у м. Києві;документально підтверджену інформацію щодо виконання пункту 4.1 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2180/2221 в частині опрацювання питання необхідності доповнення та/або виключення об`єктів, визначених пунктом 1 цього рішення, зокрема, житлового будинку за адресою: вул. Тургенєвська, 22 у м. Києві.
		Разом з тим, витребувані ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 докази у встановлений строк до суду не надані. 
		Відповідачем також не надано до суду інших документів на підтвердження зобов`язального/обмежувального значення для власників будівель, внесених до Переліку, затвердженого рішенням Київської міської ради від 31.08.2021 року № 2180/2221 «Про організаційні заходи щодо збереження об`єктів ХІХ-ХХ століть (історичних будівель)» Переліку.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі  Закон №1805) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
		- культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;
		- об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
		- нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності
		- пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;
		- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;
		- щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
		Частиною першою статті 13 Закону №1805 визначено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до положень статті 14 цього ж Закону занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:
		б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
		Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.
		Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
		Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини видає власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки.
		Згідно зі статтею 23 Закону №1805 усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
		Відповідно до положень Розділу ІІ Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого Наказ Міністерства культури України 11.03.2013 № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501), взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини (далі - Перелік).
		Уповноважений орган розглядає питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку за власною ініціативою або за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань.
		Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об`єкт:
		найменування;
		власник або уповноважений ним орган (у разі наявності);
		місцезнаходження;
		дата утворення;
		вид;
		автентичність (збережено, збережено частково);
		цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.
		Завірена належним чином копія рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку направляється Мінкультури невідкладно, але не пізніше 10 днів з дня його прийняття.
		Об`єкт набуває статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини з дня його внесення до Переліку.
		Про набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта уповноважений орган у десятиденний строк з дня прийняття рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку надсилає власнику цього об`єкта або уповноваженому(ній) ним органу (особі) відповідне повідомлення рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
		Власник об`єкта культурної спадщини або уповноважений(а) ним орган (особа) зобов`язаний вжити заходів щодо укладення охоронного договору у місячний строк з дня отримання повідомлення уповноваженого органу.
		Рішення Мінкультури про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення приймається в строк, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рішення уповноваженого органу про занесення цього об`єкта культурної спадщини до Переліку (п.8 Розділу ІУ Порядку).
		Обставини даної справи свідчать про те, що з моменту прийняття Київською міською радою рішення від 31.08.2021 року № 2180/2221 жодні дії, направлені на його виконання, не були вчинені ані Київською міською радою, ані Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради. 
		Зокрема, будинок по вул. Тургенєвська, 22 у м. Києві не був включений до Переліку об`єктів культурної спадщини міста Києва шляхом прийняття Департаментом відповідного наказу. Не були також вжиті заходи, передбачені вищевказаними нормами профільного законодавства, направлені на прийняття Мінкультури рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Міністерства культури України (https://mkip.gov.ua/content/derzhavniy-reestr-pamyatok-miscevogo-znachennya.html), де відсутні дані про належний позивачам об`єкт нерухомості.
		Вказана бездіяльність, у свою чергу, у поєднанні з бездіяльністю Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у вигляді невидачі позивачам містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки фактично паралізує можливість використання належного позивачам на праві приватної власності об`єкта нерухомого майна за призначенням, оскільки без отримання ними містобудівних умов та обмежень будь-яка реконструкція об`єкта неможлива. 
		При цьому суд зазначає, що певні занепокоєння відповідача щодо можливості пошкодження або руйнування об`єкта, який гіпотетично може бути включений до Переліку об`єктів культурної спадщини місцевого значення (м. Києва), можуть бути врегульовані шляхом включення у містобудівні умови та обмеження відповідних застережень, однак не шляхом відмови у видачі містобудівних умов та обмежень в цілому.
		З урахуванням цього, суд погоджується з твердженнями позивачів про те, що відповідач мав би (за наявності для того правових підстав) вказати у виданих містобудівних умовах та обмеженнях на існування тих чи інших планувальних обмежень щодо забудови земельної ділянки, обумовлених рішенням Київської міської ради від 31.08.2021 №2180/2221, та необхідність їх врахування при реалізації тих чи інших містобудівних намірів, але жодним чином не мав законного права відмовляти у видачі МБУО з мотивів лише самого існування рішення від 31.08.2021 №2180/2221.
		Крім того, у разі включення включення належного позивачам на праві власності об`єкта нерухомого майна до Переліку об`єктів культурної спадщини місцевого значення (м. Києва) Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради не позбавлений можливості звернутися до позивачів з вимогою щодо укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
		Також суд погоджується з твердженнями позивачів про те, що посилання відповідача у відзиві на той факт, що земельна ділянка з кадастровим №8000000000:91:188:0005, на якій розташовано належний позивачам будинок, щодо якого вони мають намір здійснити реконструкцію, знаходиться в межах Центрального історичного ареалу Центральній планувальній зоні та в зоні регулювання забудови третьої категорії в контексті відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є безпідставним, оскільки дана обставина не визначалася відповідачем в оскаржуваному наказі як підстава, причина чи обґрунтування відмови та не може взагалі за своєю суттю та відповідно до законодавства визначатися як підстава чи обґрунтування відмови, оскільки у разі її існування має лише вказуватися у МБУО як одне із обмежень у забудові земельної ділянки, яке має бути обов`язково враховано при проектуванні та здійсненні будівництва.
		Суд звертає увагу на на приписи частин першої, п`ятої статті 22 та абзацу восьмого частини третьої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» згідно з якими містобудівний кадастр - державна система зберігання і використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, будівельну діяльність, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів. Складовою частиною містобудівного кадастру є Єдина державна електронна система у сфері будівництва.
		Дані містобудівного кадастру, необхідні для провадження містобудівної діяльності, проведення землевпорядних робіт, забезпечення роботи геоінформаційних систем, використовуються для задоволення інформаційних потреб державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
		Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).
		З вищевикладених приписів законодавства вбачається, що під час формування містобудівних умов та обмежень використовується інформація з містобудівного кадастру (витягу з нього), яка є офіційною та призначена для задоволення інформаційних потреб, зокрема, органів місцевого самоврядування у плануванні територій та будівництві. Саме така інформація має бути врахована відповідачем та відображена у містобудівних умовах і обмеженнях.
		Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21 березня 2023 року у справі №640/16819/21.
		Щодо доводів відповідача про наявність судової заборони на здійснення дій відносно житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.
		Судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.07.2022 у справі №761/12434/22 накладено арешт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021105100003147 від 07.09.2021, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України, на земельну ділянку 8000000000:91:188:0005, розміром 0, 612 га., за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 757239980000, за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок літ. «А», сарай літ. «Б», льох літ. «під. Б», гараж літ. «В») із забороною вчиняти будь-які дії відносно вказаного майна, зокрема із забороною проводити будівельні роботи та здійснювати реконструкцію вказаного нерухомого майна.
		Суд зауважує, що відповідно до приписів частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
		Як було вказано вище, відповідно до приписів статті 1 Закону №3038 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. 
		Відтак, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки  це вихідні дані, які необхідні для проектування будівництва відповідного об`єкту на певній ділянці. Видача містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не може мати наслідком відчуження, розпорядження та/або користування земельною ділянкою та житловим будинком, а також не надає права на проведення будівельних робіт.
		З огляду на зазначене, суд визнає обґрунтованими доводи позивачів щодо того, що видача їм містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не охоплюється вищевказаною забороною, накладеною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.07.2022 у справі №761/12434/22, оскільки не може підпадати під заборону проведення будівельних робіт та здійснення реконструкції нерухомого майна.
		Крім того, суд звертає увагу на те, що така підстава та причина відмови не були покладені відповідачем в основу прийнятого рішення і не були вказані ним ані в листі № 697 від 13 жовтня 2022 року (реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ -MU01:6702-2065-8737-3273), ані в наказі від 13.10.2022 № 697, яким затверджено рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень.
		З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що визначені у рішенні відповідача, затвердженому наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.10.2022 №697, з обґрунтуванням, наведеним у листі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №697 від 13.10.2022 (реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ-МU01:6702-2065-8737-3273), підстави відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є необґрунтованими. 
		Натомість жодних передбачених частиною четвертою статті 29 Закону №3038 підстав для відмови в наданні позивачам містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на об`єкт будівництва "Реконструкція житлового будинку літера "А" без змін зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту у плані під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 матеріали справи не містять, а відповідачем не наведено, внаслідок чого суд вважає наявними підстави для визнання такої відмови протиправною та скасування оскаржуваного рішення. 
		Також, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивачів про зобов`язання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:188:0005) на об`єкт будівництва "Реконструкція житлового будинку літера "А" без змін зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту у плані під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 ", оскільки суб`єкт владних повноважень втрачає дискрецію при вирішенні вказаного питання, так як законодавством передбачено прямий обов`язок Департаменту діяти у чітко визначений спосіб шляхом надання містобудівних умов та обмежень за відсутності підстав для відмови у їх наданні, чого відповідачем здійснено не було.
		Так, повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України, відповідно до якої, зокрема, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Пунктом 4 частини другої ст. 245 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
		Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Таким чином, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення, і це прямо передбачено п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
		З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
		Зі змісту положень, закріплених у п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, вбачається, що у випадку порушення прав позивача, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення.
		Як встановлено вище, відповідач, відмовляючи у наданні містобудівних умов та обмежень, діяв не на підставі, не в межах повноважень та у не спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Суд також враховує, що інших законних та обґрунтованих підстав для відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наданні містобудівних умов та обмежень на об`єкт будівництва Реконструкція житлового будинку літера А без змін зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту у плані під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1  ніж ті, які зазначені в оскаржуваних рішенні та наказі відповідачем не наведено.
		На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. 
		Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
		Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:
		1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;
		2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;
		3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;
		4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
		Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може.
		У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
		Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
		Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
		Разом з тим, умови, за яких орган відмовляє у наданні містобудівних умов і обмежень, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати містобудівні умови і обмеження. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати або не надати (відмовити) містобудівні умов і обмеження. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
		Відтак, обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача як зобов`язання надати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на земельній ділянці не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки за відсутності передбачених законом підстав для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень відповідач зобов`язаний надати позивачу містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва вказаної земельної ділянки.
		З огляду на позицію Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №826/3608/18, у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. 
		Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.
		Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
		З огляду на викладене, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		У контексті обставин даного спору суд встановив, що позивачами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) у повній мірі дотримано вимог чинного законодавства як при поданні заяви на видачу містобудівних умов та обмежень, так і при визначенні своїх містобудівних намірів, та виконано усі визначені законом умови, необхідні для одержання містобудівних умов та обмежень, у тому числі подано усі документи, передбачені приписами ч.3 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, що свідчить про наявність усіх законних підстав для отримання ними містобудівних умов та обмежень та протиправність дій відповідача щодо відмови їм у цьому.
		Таким чином, єдиним рішенням, яке може бути прийнято Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо заяви позивачів (реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ - АМ01:3057-5164-4923-6830 від 06.10.2022) є рішення про видачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва Реконструкція житлового будинку літера А без змін зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту у плані під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 .
		Враховуючи наведене, суд зауважує, що зобов`язання відповідача видати позивачам містобудівні умови та обмеження не є втручанням у дискреційні повноваження Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач наділений виключною компетенцією щодо вчинення таких дій та у нього відсутні альтернативні варіанти поведінки у межах спірних правовідносин) та відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивачів в правах.
		Аналогічна позиція щодо відсутності втручання суду в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень шляхом зобов`язання останнього вчинити дії викладена в постановах Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 640/18866/18, від 17.12.2019 у справі № 813/6618/15, від 29.11.2019 у справі № 826/6222/15, від 27.11.2018 у справі № 826/162/18.
		Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. 
		Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
		Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
		Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
		Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
		У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
		У рішенні у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
		Згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
		Відтак, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачам у видачі містобудівних умов та обмежень з вищевказаних підстав, порушив необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду, в той час як позивачем було виконано всі необхідні умови для отримання містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва Реконструкція житлового будинку літера А без змін зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту у плані під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 .
		З огляду на наведене та зважаючи на те, що під час судового розгляду справи встановлено протиправність рішення про відмову у наданні позивачам містобудівних умов та обмежень, інші підстави для такої відмови відсутні і при цьому позивачами виконано усі визначені законом умови, необхідні для одержання містобудівних умов та обмежень, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва Реконструкція житлового будинку літера А без змін зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту у плані під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною другою ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до вимог частини другої ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Беручи до уваги вищенаведене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову повністю.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		в и р і ш и в:
		1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.10.2022 №697 про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:188:0005) на об`єкт будівництва "Реконструкція житлового будинку літера "А" без змін зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту у плані під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 " з обґрунтуванням, наведеним у листі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №697 від 13.10.2022 (реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ-МU01:6702-2065-8737-3273).
		2. Зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:188:0005) на об`єкт будівництва "Реконструкція житлового будинку літера "А" без змін зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту у плані під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 ".
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		 
		 
		Суддя Дудін С.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...