Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 585/1496/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях.
Надіслано судом: 05.06.2023. Зареєстровано: 06.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2023.
Дата набрання законної сили: 30.05.2023
Номер судового провадження: 11-кп/816/837/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023111111111111

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №585/1496/22 Головуючий у суді у 1 інстанції -  ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/837/23 Суддя-доповідач -                 ОСОБА_2  Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях   
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		30 травня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі: 
		головуючого-судді - ОСОБА_2 , 
		суддів -  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
		прокурора - ОСОБА_6 ,
		захисника - ОСОБА_7   
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні  в режимі відеоконференції в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, - 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		До Роменського міськрайонного суду Сумської області звернувся засуджений ОСОБА_8 з клопотанням про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`який вид - покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
		 
		Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання. Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_8 на даний час не відбув 15 років призначеного йому судом покарання як це передбачено ч.5 ст.82 КК України. 
		Крім цього суд не наділений повноваженнями в частині необхідності визначення термінів можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким і встановлення проміжків часу для його повторення, а також встановлення чітких критерії, на підставі яких такий перегляд має відбуватись і закон цього не визначає. В такому випадку на виконання рішення ЄС держава має внести зміни до законодавства на усунення встановлених порушень, а відтак, до прийняття відповідного Закону, вирішення судом порушеного в клопотанні засудженого питання законодавчо не передбачено.
		 
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вважаючи ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, просив скасувати ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2022 року та винести нову ухвалу, якою задовольнити його вимоги, а саме замінити довічне позбавлення волі на певний строк та застосувати ч.1 ст.72 КК України та ст..73 КК України. 
		В обґрунтування поданої апеляційної скарги засуджений вказував, що у відповідності до рішення Роменського міськрайонного суду до терміну, котрий ним відбутий на теперішній час зараховано термін з розрахунку один день за два, що підтверджується матеріалами особової справи. Таким чином, термін, котрий він відбув на час розгляду судом звернення перевищував 16-ть років.
		Зазначав, що у відповідності до розподілення кримінальних інститутів права в національному законодавстві Президентське помилування і умовно-дострокове звільнення - це два різних інститути, котрі не є тотожними. Визначення даних інститутів дано в різних нормах кримінального права і в жодній не зазначено, що вони є тотожними чи такими, що один можна підмінити іншим. Твердження суду в даній частині не грунтується на жодній нормі права, а тому вважав, що суд навмисно вводить його в оману, шляхом внесення в ухвалу завідомо неправдивих даних. Вважав, що в такий спосіб суд намагається ввести в оману міжнародний орган, котрому буде адресовано його звернення в разі не вирішення його питання зазначеного у зверненні до Роменського міськрайонного суду.
		На думку апелянта, суд не вирішив зазначене ним питання, не виправив порушення у відношенні нього ст. 7, ст. 26  Міжнародного Пакту про цивільні та політичні права, ст. 28 Конституції України.
		Звертав увагу на те, що 06.11.2022 року Верховною Радою України прийняті закони №№ 4048 та 4049, які внесли зміни в положення 81 та 82 Кримінального Кодексу України (далі «КК»), Однак, дані закони на додачу до вже ряду порушень його прав Україною збільшили перелік порушень його прав.
		 
		До початку апеляційного розгляду від засудженого ОСОБА_8 надійшло клопотання, в якому він просив розглядати апеляційну скаргу без його участі. Враховуючи, що участь засудженого не є обов`язковою в даному апеляційному розгляду, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відповідності до ч.4 ст.405 КПК України, за відсутності засудженого ОСОБА_8 .
		Тому заслухавши доповідь судді, думку захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав вимоги апеляційної скарги засудженого та просив їх задовольнити, думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду залишити без змін, а скаргу без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
		За вимогами ч. 1 ст. 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
		Відповідно до п.п. 2, 3, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
		Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 82 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.
		Отже, за змістом п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
		Згідно з правилами ч.ч. 3, 12, 13 ст. 154 КВК України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до ст.ст. 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.
		Крім того, разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.
		Особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м`яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м`якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення. Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
		Таким чином, засуджена особа, якій покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено в порядку заміни більш м`яким покаранням та в якої настало право на застосування умовно-дострокового звільнення, додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м`якого покарання, у тому числі аналіз причин успішності або неуспішності виконання заходів, передбачених зазначеним планом.
		Тобто, вирішуючи питання про звільнення, суд правильно констатував відсутність передумов для заміни покарання більш м`яким з довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк та умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_8 .
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 засуджений вироком Апеляційного суду Одеської області від 29.12.2008 року за ст.ст.115 ч.2, п.п.1,6; ст.187 ч.4 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. (а. с.9-10)
		Згідно розпорядження вирок Апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2008 року відносно ОСОБА_8 за ст. ст.115 ч.2, п.п.1,6; ст.187 ч.4 КК України набрав законної сили 14.07.2009 року. (а.с.11).
		Із матеріалів справи вбачається, що засудженим ОСОБА_8 на даний час не відбуто 15 років призначеного йому судом покарання , а тому він не набув права на розгляд судом питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на строк від 15 до 20 років.
		Щодо доводів апелянта про те, що термін, котрий він відбув на час розгляду судом звернення перевищував 16-ть років, то їх колегія суддів обґрунтованими вважати не може, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.
		Що стосується доводів засудженого, про те, що суд не вирішив зазначене ним питання, не виправив порушення у відношенні нього ст. 7, ст. 26  Міжнародного Пакту про цивільні та політичні права, ст. 28 Конституції України, то вони не відповідають дійсності.
		Так, встановлені Європейським судом з прав людини порушення, перш за все, стосуються обов`язку держави виконати рішення ЄСПЛ, а не обов`язку суду усувати певні законодавчі прогалини своїм рішенням. Крім того, вдосконалення нормативно-правових актів шляхом прийняття законів, внесення до них змін і доповнень є прерогативою законодавчої гілки влади і не належить до повноважень суду будь-якої інстанції. Адже варто розрізняти повноваження щодо нормотворення, які належать саме законодавчому органу, та повноваження щодо правозастосування, що реалізуються судовими органами в процесі здійснення правосуддя.
		Разом з тим, враховуючи баланс інтересів щодо довічно ув`язнених, слід також приймати до уваги, що це зазвичай особи, які скоїли особливо тяжкі злочини - насильницькі злочини, є жертви, які від них постраждали, є незворотні наслідки у вигляді смерті певних осіб, тому держава має створити певний правовий механізм, який дасть розуміння довічно ув`язненим, що за сукупності певних умов їх питання буде переглянуто.
		Крім іншого, при розгляді справи «Вінтер і інших проти Об"єднаного Королівства» 09.07.2013 в Європейському суді було обговорено питання законності застосування довічного ув`язнення в Договірних країнах, де Україна була згадана в числі 5 країн, в якій хоча законодавством і не передбачено умовно-дострокове звільнення при пожиттєвому ув`язненні, проте довічно засудженим дозволено клопотати перед Президентом про помилування, що не було визнано порушенням міжнародних норм.
		У 32 інших Договірних країнах існує інший механізм перегляду покарання, призначеного довічно ув`язненим інтегрований в рамках закону і на практиці, де здебільшого, мінімальних строк, за яким засуджений при відбутті довічного ув`язнення вправі звернутися за переглядом покарання. Цей строк, як і в Україні становить 20-25 років.
		Крім того, згідно п. 97 рішення «Кафкаріс проти Кіпру» ЄСПЛ зазначив, що призначення покарання у виді довічного позбавлення волі дорослому злочинцю само по собі не заборонено і не протирічіть ст. 3 та будь-якій іншій статті ЄКПЛ з посиланням численні рішень у справах ЄСПЛ.
		Згідно п. 98 зазначеного рішення, аналіз судової практики ЄСПЛ щодо можливості скорочення довічного позбавлення волі свідчить про те, що якщо національне законодавство передбачає можливість перегляду довічного позбавлення волі з метою його пом`якшення, скорочення, припинення чи умовно-дострокового звільнення засудженого, цього достатньо, щоб задовольнити вимогам ст. 3 ЄКПЛ.
		Виходячи з цього, колегія суду вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
		 
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,- 
		 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про заміну покарання з довічного позбавлення волі на певний строк - залишити без зміни, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на цю ухвалу без задоволення.
		 
		Ухвала набирає чинності негайно та касаційному оскарженню не підлягає. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_2       ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...