Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/32471/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2023.
Дата набрання законної сили: 29.05.2023
Номер судового провадження: 51-279км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018100100006035

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 травня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 761/32471/18
		провадження № 51- 279  км 22
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора                                         ОСОБА_5 ,
		захисника                                        ОСОБА_6 ,
		засудженої                                      ОСОБА_7 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_8 та засудженої ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від                    15 січня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100100006035, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка народилася у м. Києві, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України                              (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2021 року                             ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. 
		Згідно з ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 в строк покарання строк її попереднього ув`язнення з 30 травня 2018 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватою в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині за таких обставин.
		Так, 30 травня 2018 року у невстановлений слідством час, але не пізніше 20 год, ОСОБА_7 , перебуваючи у кв. АДРЕСА_1 , в ході конфлікту зі своїм співмешканцем ОСОБА_9 , на ґрунті неприязних відносин з останнім, умисно, з метою заподіяння смерті, нанесла йому один удар ножем в область правої лопатки, спричинивши ОСОБА_9 колото-різане поранення грудей з ушкодженням правої легені, що призвело до його смерті.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. На думку захисника, дії ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за  ст. 116 КК, а не за ч. 1 ст. 115 КК. Вказує, що судами не було належним чином враховано показання свідків, дані висновків експерта та медичної документації, а також те, що засуджена, вчиняючи злочин, перебувала в особливому психічному стані, обумовленому поведінкою потерпілого ОСОБА_9 . Стверджує про невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК).
		У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо неї скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Засуджена зазначає, що судом не враховано перебування її в особливому психічному стані, на момент вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, зумовленому систематичним застосуванням фізичного насильства до неї потерпілим ОСОБА_9 . Вказані обставини, на думку засудженої, підтверджено показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , наданими ними у судовому засіданні.
		Судами попередніх інстанцій, на думку засудженої, не враховано як доказ довідку завідувача медичної частини ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 14 червня 2018 року про нанесення їй тілесних ушкоджень.
		Засуджена зазначає, що висновок експерта № 1207/е від 7 серпня 2018 року ґрунтується на припущеннях щодо проміжку часу отримання нею тілесних ушкоджень.
		На думку засудженої, судами попередніх інстанцій безпідставно залишено поза увагою висновок судово-психіатричної експертизи про перебування її стані сильного душевного хвилювання в момент вчинення злочину, і покладено в основу обвинувачення виключно висновок судово - психіатричного експерта № 137 від                       14 серпня 2018 року.
		Засуджена зазначає, що судами попередніх інстанцій не встановлено її умисел на вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК, та мотив його вчинення. Вважає, що її дії необхідно кваліфікувати за ст. 118 КК.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_16 заперечував проти задоволення касаційних скарг захисника та засудженої та просив судові рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
		Захисник  ОСОБА_6 та засуджена ОСОБА_7 подані касаційні скарги підтримали, просили судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів Верховного Суду виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
		Доводи касаційних скарг засудженої та захисника, викладені з метою оспорювання встановлених за результатами судового розгляду обставин з викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Зазначені обставини перевірив суд апеляційної інстанції.
		За результатами перевірки судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
		Постановляючи вирок, суд першої інстанції врахував показання:
		засудженої, яка свою причетність до нанесення ОСОБА_9 тілесного ушкодження, зазначеного в обвинуваченні, не заперечувала, проте заперечувала наявність умислу на вчинення умисного вбивства останнього. З-поміж іншого, вказала, що з лютого                       2018 року ОСОБА_9 переїхав проживати до неї в квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , в якій вона мешкала на той час зі своїм неповнолітнім сином. З кінця лютого - початку березня 2018 року ОСОБА_9 почав завдавати їй побої, застосовував сексуальне насильство до неї. Вона дізналася, що ОСОБА_9 вживає наркотичні засоби. Через страх помсти ОСОБА_9 засуджена не повідомляла про ці факти лікарю, до якого зверталася за медичною допомогою, а також не зверталася до поліції. Вона двічі подавала в поліцію заяви про злочини стосовно неї, проте відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися. В подальшому вона наполягла, щоб ОСОБА_9 виїхав з її квартири, змінювала замки в квартирі;
		потерпілого ОСОБА_17 , який вказав, що обставини заподіяння смерті             ОСОБА_9 йому невідомі, проте на тілі брата було декілька порізів на голові та на грудях. Йому відомо, що між засудженою ОСОБА_7 та ОСОБА_9 виникали взаємні сварки з приводу недостатності матеріальних джерел для їх спільного проживання;
		свідків: ОСОБА_10 , яка вказала, засуджена незадовго до події вона розмовляла з засудженою ОСОБА_7 , яка розповідала їй, що співмешканець почав її бити, вона його виганяла з квартири, замінила замки, бачила у засудженої ОСОБА_7 на обличчі та руках синці. 30 травня 2018 року ОСОБА_9 прийшов до ОСОБА_7 в квартиру, між ними знову почалася сварка. Приблизно о 20.00 годин цього ж дня до неї в квартиру прийшла засуджена ОСОБА_7 , попросила викликати швидку медичну допомогу, повідомивши, що нанесла ножові поранення ОСОБА_9 , при цьому в руці у ОСОБА_7 був ніж зі слідами крові; ОСОБА_11 , який пояснив, що приблизно 29 травня 2018 року засуджена ОСОБА_7 сварилася  з ОСОБА_9 в квартирі. Приблизно о 20.00 год 30 травня 2018 року засуджена ОСОБА_7 подзвонила і попросила, щоб він з дружиною викликали швидку медичну допомогу, оскільки як вона зарізала співмешканця, у засудженої була перебинтована рука. ОСОБА_7 викинула ніж біля дверей його квартири. В день події він заходив з лікарями в квартиру засудженої ОСОБА_7 , звернув увагу на те, що в квартирі був присутній квартирант ОСОБА_12 ;  ОСОБА_12 , який надав показання, що він орендує кімнату в квартирі ОСОБА_7 30 травня 2018 року він прийшов в квартиру приблизно о 19.00 год та перебував в своїй кімнаті. Між засудженою ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відбувалася сварка. Коли сварка стала гучніша, він вийшов з кімнати і побачив, що вхідні двері були відчинені, на східцях поверхом вище біля квартири сусідів знаходилася засуджена ОСОБА_7 з перебинтованими руками, біля неї був ніж. В кімнаті квартири на дивані знаходився ОСОБА_9 , який тяжко дихав, у нього праворуч під лопаткою була колота рана та поряд на підлозі сліди крові. Він приклав рушник, щоб зупинити кровотечу, та пересвідчився, що викликали швидку медичну допомогу. Повідомив, що раніше між засудженою ОСОБА_7 та її співмешканцем ОСОБА_9 також відбувалися конфлікти, у зв`язку з чим остання викликала поліцію. ОСОБА_7 неодноразово зверталася до нього за захистом від дій ОСОБА_18 , який наносив їй побої. Засуджена ОСОБА_7 змінювала замки на вхідних дверях, проте ОСОБА_9 зламував їх; ОСОБА_13 , який дав показання, що він працює на посаді дільничного офіцера поліції Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві, з 2003 року він працює дільничним на території за адресою проживання засудженої ОСОБА_7 остання декілька разів у 2018 році зверталася до відділення поліції із заявами про насильство стосовно неї з боку її співмешканця ОСОБА_9 , проте в подальшому засуджена відкликала свою заяву, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про злочин на підставі заяв ОСОБА_7 не вносилися; ОСОБА_14 , яка дала показання, відповідно до яких навесні 2018 року засуджена ОСОБА_7 показувала їй сліди побоїв на руках, обличчі, повідомила, що їх наніс її співмешканець ОСОБА_9 ; ОСОБА_19 дав показання, що він є батьком обвинуваченої засудженої ОСОБА_7 , йому нічого невідомо про конфлікти між засудженою ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , який відбувся 30 травня 2018 року. Двічі він бачив синці в області голови засудженої ОСОБА_7 ; ОСОБА_15 на дала показання, що стосунки між ОСОБА_9 та засудженою ОСОБА_7 погіршилися з моменту, коли останній почав зловживати спиртним та вживати наркотики. Свідок бачила синці у засудженої ОСОБА_7 , яка хотіла припинити стосунки з ОСОБА_9 , змінювала замки вхідних дверей своєї квартири. На початку травня 2018 року ОСОБА_9 вихвалявся їй, що він побив засуджену ОСОБА_7 . Потерпілий ОСОБА_9 був агресивним. Деталі спричинення смерті ОСОБА_9 їй невідомі.
		Також суд взяв до уваги письмові докази: карти виїзду швидкої медичної допомоги від 30 травня 2018 року № 1804-1 та № 1866 до засудженої ОСОБА_7 о 20.26 год та 20.59 год з приводу різаної рани лівого передпліччя, із зазначенням, що хвора нанесла їх собі сама лезом, параноїдний синдром, психомоторне збудження, алкогольне сп`яніння; медичну довідку завідувача медичної частини ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 14 червня 2018 року про те, що при прибутті 01 червня 2018 року засудженої ОСОБА_7 до установи, у неї виявлені тілесні ушкодження у вигляді різаної рани лівого передпліччя та правої кисті, синців живота, синця задньої поверхні правого стегна, різані рани сосків обох грудей, 08 червня 2018 року відбулося зняття швів, стан здоров`я останньої задовільний.
		протоколи слідчих дій, а саме: огляду місця події від 30 травня 2018 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого біля сходової площадки виявлений ніж з пластиковою рукояткою чорного кольору, з плямами речовини бурого кольору, бинт білого кольору з плямами бурого кольору, на підлозі в кімнаті квартири виявлений труп ОСОБА_9 в положенні на спині, праворуч містяться плями бурого кольору, під час огляду вилучені ніж з речовиною бурого кольору, інші предмети та речі, сліди папілярних узорів в кількості 4 шт.; огляду трупа ОСОБА_9 від 30 травня 2018 року з ілюстративною таблицею, відповідно до якого огляд проводився за адресою: АДРЕСА_1 , під трупом наявна пляма речовини бурого кольору, труп розташований на підлозі біля ліжка в положенні лежачи на спині, трупне заклякання не виражене, на спині в підлопатковій ділянці виявлене колото - різане поранення, краю рани без осадження, навколо рани сліди крові, на кистях та пальцях рук сліди крові, інших ушкоджень не виявлено. В ході огляду трупа вилучена дактилокарта, змиви з долонь рук, зрізи нігтьових пластин пальців руку; затримання ОСОБА_7 від 30 травня 29018 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в ході затримання в останньої відібрані змиви з рук, правої ноги, зрізи нігтів рук, зразок слини.
		висновки експертів: від 20 липня 2018 року № 120/1812, згідно з яким при судово- медичній експертизі трупа ОСОБА_9 виявлено проникаюче колото-різане поранення грудей: колото - різана рана в правій підлопатковій ділянці, від якого відходить раньовий канал, що йде ззаду наперед, знизу верх та справа наліво, по ходу якого ушкоджені м`які тканини спини в зоні правої підлопаткової ділянки, правий сьомий міжреберний проміжок (наскрізне ушкодження) з ушкодженням міжреберного м`язу, пристінкової плеври, 7 та 8 ребер праворуч, далі він проникає в праву плевральну порожнину, по ходу раньового каналу ушкоджена права легеня у вигляді наскрізного ушкодження нижньої частки та сліпого ушкодження середньої частки, де він сліпо закінчується, глибина раневого каналу становить біля 17 см. Поранення виникло від дії гострого предмету, якому притаманні колюче - ріжучі властивості, за типом клинка ножа, що мав П-подібний обушок та лезо, незадовго, за 20-30 хвилин до настання смерті, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження та знаходиться в прямому причинно- наслідковому зв`язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_9 настала від проникаючого колото - різаного поранення грудей з ушкодженням правої легені, крововтратою та шоком. В крові та сечі трупа ОСОБА_9 знайдено етиловий спирт в концентрації в крові - 3,2 промілле, в сечі - 3,69 промілле. Згідно даних судово-імунологічного дослідження кров трупа Коберідзе відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А; від 07 серпня 2018 року № 1207/е у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у виді синців, давність яких встановити неможливо, рана лівого передпліччя, яка утворилася від дії предмету, якому притаманні колюче- ріжучі властивості, утворилося в проміжок часу після 15.30 год до 20.26 год 30 травня 2018 року, рани в ділянці правої кисті та сосків обох грудей, від дії предмету (предметів), яким притаманні ріжучі властивості, утворилися в проміжок часу з 20.26 год 30 травня 2018 року до 01 червня 2018 року, до моменту надходження до СІЗО. Тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень; від 23 липня 2018 року № 8-1/1850, згідно якого за результатами дослідження слідів папілярних узорів, вилучених в ході огляду місця події від 30 травня 2018 року приміщення квартири АДРЕСА_1 , сліди придатні для ідентифікації, сліди папілярних узорів пальців рук з найбільшими розмірами по вісях: 11х15мм, залишений вказівним пальцем лівої руки ОСОБА_7 , 14х15 мм, залишений другим пальцем руки трупа ОСОБА_9 ; від 17 серпня 2018 року № 261, відповідно до якого на жіночій білизні походження крові можливе від ОСОБА_7 , кров не належить ОСОБА_9 ; від 06 серпня 2018 року № 236ц, згідно якого при судово- цитологічному дослідженні клинка кухонного ножа знайдена кров і мікрофрагменти судин осіб чоловічої та жіночої генетичної статі, а також мікрофрагменти шкіри, сполучної і м`язової тканин особи чоловічої генетичної статі, не виключає походження крові та мікрофрагментів судин від ОСОБА_9 і ОСОБА_7 . Походження мікрофрагментів шкіри, сполучної і м`язової тканин від ОСОБА_9 можливе, від ОСОБА_7 виключається; від 30 липня 2018 року                      № 233, відповідно до якого при судово-цитологічному дослідженні змиву з ноги ОСОБА_7 і об`єкті 1 знайдена кров особи чоловічої генетичної статі, яка містить антиген В та Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає її походження від ОСОБА_9 і виключає походження від ОСОБА_7 ; від 06 серпня 2018 року № 243ц, згідно якого  при судово-цитологічному дослідженні слідів на халаті                 ОСОБА_7 знайдена кров особи чоловічої генетичної статі, яка містить антиген В та Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає її походження від ОСОБА_9 і виключає походження від ОСОБА_7 ; від 30 липня 2018 року №234, відповідно до якого  при судово - цитологічному дослідженні слідів відрізку марлі, вилученої в ході огляду місця події від 30 травня 2018 року приміщення квартири АДРЕСА_1 , знайдена кров особи жіночої генетичної статі групи 0 з ізогемаглютинінами анти -А і анти -В ізосерологічної системи АВО, що не виключає її походження від ОСОБА_7 і виключає походження від ОСОБА_9 ; від                                  17 серпня 2018 року № 262ц при судово - цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук ОСОБА_7 знайдені кров та клітини шкіри людини, статеву належність яких встановити не вдалося. Виявлені клітини слизових оболонок людини, регіональне походження яких можливе за рахунок ротової порожнини. При визначення групової належності виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає їх походження від ОСОБА_7 та виключає від ОСОБА_9 ; від 31 липня 2018 року № 235, згідно якого при судово - цитологічному дослідженні змивів з правої та лівої рук ОСОБА_9 знайдено кров людини та додатково слина людини, встановити статеву приналежність яких не вдалося. При визначення групової належності слідів виявлені антигени В і Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає їх походження від ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ; від 31 липня 2018 року № 244, відповідно до якого при судово - цитологічному дослідженні змивів з рук ОСОБА_7 знайдена кров людини, клітини з ядрами не знайдені, при визначення групової належності крові виявлені антигени В і Н. ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження крові від потерпілого ОСОБА_9 (антиген В.,Н) та підозрюваної ОСОБА_7 (антиген Н); від 30 липня 2018 року № 232, згідно якого  при судово - цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту правої руки потерпілого ОСОБА_9 кров не знайдена. Виявлена слина особи чоловічої статі, яка містить антиген В і Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження від потерпілого ОСОБА_9 та виключає походження від ОСОБА_7 . При судово - цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту лівої руки потерпілого ОСОБА_9 знайдені кров людини, при визначенні групової належності крові та клітин виявлені антигени В і Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження від потерпілого ОСОБА_9 , домішки крові в даному об`єкті від підозрюваної ОСОБА_7 (антиген Н) не виключається, а походження клітин виключається.
		речові докази: ніж, на якому виявлена речовина бурого кольору зі сходової клітини між 2 та 3 поверхами під`їзду; марлевий бинт з речовиною бурого кольору; жіночу білизну з речовиною бурого кольору; мобільний телефон Nokia 1202-2, IMEI: НОМЕР_1 ; ложка з речовиною білого кольору; шприц з голкою та речовиною бурого кольору; зріз з простирадла з речовиною бурого кольору; мобільний телефон HOMTOM 1202-2, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 з сімкарткою та флеш-карткою пам`яті; зв`язка з ключами в кількості п`ять одиниць; чотири сліди папілярних візерунків пальців рук; дактилокартка трупа ОСОБА_9 ; змиви з поверхні долонь правої та лівої руки трупа ОСОБА_9 ; зрізи нігтьових пластин з лівої та правої руки трупа ОСОБА_9 ; халат чорного кольору на ґудзиках; змиви з поверхні долонь правої та лівої руки ОСОБА_7 ; змиви з поверхні правої ноги ОСОБА_7 ; зрізи нігтів з правої та лівої руки ОСОБА_7 ; зразок слини ОСОБА_7 .
		З`ясувавши фактичні обставини кримінального провадження, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості  ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК, за ознаками вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
		У поданій касаційній скарзі сторона захисту не заперечує факту заподіяння  засудженою ОСОБА_7 ножем ОСОБА_9 тілесного ушкодження, однак вважає, що суди попередніх інстанцій дали неправильну юридичну оцінку діям засудженої, оскільки остання, за її твердженням, не мала умислу на вбивство потерпілого, перебувала в стані сильного душевного хвилювання через страх за власне життя, а тому такі дії засудженої ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за ст. 116 КК.
		Колегія суддів Верховного Суду вважає ці доводи касаційної скарги сторони захисту не обґрунтованими з огляду на таке.
		Так, ч. 1 ст. 115 КК передбачено відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а ст. 116 КК - відповідальність за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.
		Під час кваліфікації злочинів проти життя і здоров`я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Залежно від характеру передбачення суспільно небезпечних наслідків виділяють умисел конкретизований і неконкретизований. Конкретизований умисел - це умисел, за якого особа передбачає конкретний характер суспільно небезпечних наслідків свого діяння, а неконкретизований - за якого особа передбачає можливість настання альтернативних суспільно небезпечних наслідків. 
		Суб`єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, у стані сильного душевного хвилювання, відповідальність за які передбачена ст. 116 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного в таких випадках є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.
		Для з`ясування особливостей психічної діяльності їх проявів у поведінці засудженої ОСОБА_7 , які мали юридичне значення та викликають певні правові наслідки у даному кримінальному провадженні двічі проводились психіатричні експертизи. Зокрема, в ході проведення судово -психіатричної експертизи ОСОБА_7 від                     26 червня 2018 року № 433  виникла необхідність перевірки гіпотетичної версії щодо можливих проявів у останньої розладів адаптації на фоні затяжної психотравмуючої ситуації. Згідно висновку судово - психіатричного експерта № 137 від 14 серпня                    2018 року, який сформований на підставі дослідження усіх матеріалів кримінального провадження, медичних документів, безпосереднього дослідження особистості ОСОБА_7 , судами попередніх інстанцій встановлено, що засуджена психічними захворюваннями не страждає, в неї виявляються акцентуйовані риси особистості за емоційно-нестійким типом, встановлено епізодичне зловживання алкоголем та іншими психоактивними речовинами. За своїм психічним станом ОСОБА_7 може усвідомлювати свої дії та керувати ними, не потребує застосування відносно неї примусових заходів медичного характеру. У період вчинення злочину ОСОБА_7 не перебувала в стані афекту, знаходилася в стані емоційного збудження, який виник на фоні звичайної для неї конфліктної ситуації та проявився в імпульсивному відреагуванні, що не досягло афективної глибини, що підтвердив також допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_20 таким чином, судом встановлено, що стан засудженої ОСОБА_7 був такий, як це встановлено у висновках стаціонарної судово - психіатричної експертизи.
		Згідно висновку суду першої інстанції зміст досліджених судом фактичних обставин і доказів спростовують показання засудженої в частині перебування в стані сильного душевного хвилювання через страх за власне життя, що стало наслідком убивства нею ОСОБА_9 , з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
		Ці висновки місцевого суду перевірив апеляційний суд, який визнав їх обґрунтованими та вмотивованими, навівши достатні аргументи й підстави для ухвалення такого рішення.
		Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що даними, які містяться в картах виїзду швидкої медичної допомоги від 30 травня 2018 року № 1804-1 та № 1866, медичної довідки завідувача медичної частини ДУ «Київський слідчий ізолятор» від                 14 червня 2018 року, висновку експерта № 1207/е від 07 серпня 2018 року підтверджується наявність у засудженої ОСОБА_7 поранення лівого передпліччя, рани в ділянці правої кисті та грудях ОСОБА_7 , які утворилися від дії предмету (предметів), яким притаманні ріжучі властивості. Частину тілесних ушкоджень засуджена нанесла собі сама, а інша частина утворилася вже після нанесення засудженою ОСОБА_7 ножового поранення ОСОБА_9 .
		Таким чином, доводи касаційних скарг засудженої ОСОБА_7   та її захисника про те, що під час події злочину засуджена перебувала в стані сильного душевного хвилювання внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання з боку ОСОБА_9 не знайшли підтвердження в досліджених фактичних даних та обстановці події, з яких судами попередніх інстанцій не було встановлено, що реакція та дії засудженої ОСОБА_7 щодо ОСОБА_9 виникли внаслідок таких обставин, були раптовими та зумовленими її безпосередньою реакцією на дії потерпілого, тобто відбувалися без розриву у часі між обставинами, які могли викликати стан вираженої емоційної напруги, і подальшим вбивством.
		Колегія Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правильними. Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість цих висновків, касаційні скарги захисника та засудженої не містять.
		Посилання засудженої про  необхідність перекваліфікації її дій ст. 118 КК є не обґрунтованими також.  
		Стан необхідної оборони виникає як в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
		Необхідною обороною, відповідно до положень ч. 1 ст. 36 КК, визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Перевищенням меж необхідної оборони є умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3                 ст. 36 КК ).
		Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Особливістю необхідної оборони є специфіка мотиву діяння, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж.
		Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію діяння, пов`язаного з настанням смерті особи, зокрема, щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
		Зазначене узгоджується з рішенням, наведеним у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 липня 2021 року (справа № 663/2520/16-к).
		Стан необхідної оборони існує лише протягом наявності суспільного небезпечного посягання, яке має початковий і кінцевий момент. Право на необхідну оборону виникає з моменту створення особою, яка здійснює посягання, реальної небезпеки заподіяння істотної шкоди охоронюваним суспільним відносинам (життю і здоров`ю), а його кінцевим моментом є припинення таких дій і усвідомлення (реальна можливість усвідомлення) особою, яка здійснює захист, факту остаточного припинення особою, яка здійснює посягання, суспільно-небезпечних дій.
		При цьому заподіяння шкоди особі, яка здійснює посягання, обумовлено необхідністю негайного відвернення або припинення такого посягання. Необхідність негайного відвернення або припинення суспільного небезпечного посягання виникає там і тоді, де і коли зволікання з боку того, хто обороняється, в заподіянні шкоди нападнику, загрожує негайною і невідворотною шкодою для правоохоронюваних інтересів.
		Під час розгляду кримінального провадження суди не перевіряли цю версію подій засудженої, не встановили  обставин, які б свідчили  про  перебування засудженої  у стані необхідної оборони, оскільки такої версії захисту не існувало на момент судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 в судах попередніх інстанцій.  Таким чином, на думку колегії суддів Верховного Суду, за встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин кримінального провадження дії засудженої ОСОБА_7 кваліфіковано правильно. 
		З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є вмотивованими й обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися, постановляючи рішення.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.
		На думку колегії суддів Верховного Суду, касаційні скарги засудженої та захисника необхідно залишити без задоволення, а постановлені щодо  ОСОБА_7 судові рішення - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги засудженої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
		Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від  15 січня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...