Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/2026/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.06.2023. Зареєстровано: 06.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2023.
Дата набрання законної сили: 06.07.2023
Номер судового провадження: П/420/2065/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/2026/23 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 червня 2023 року м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бутенка А.В., суддів Андрухіва В.В., Токмілової Л.М.,
		за участю секретаря  Сініцина А.С., 
		 
		представника позивача  Віноградової С.А.,
		представника відповідача  Каранфілової О.В.,
		розглянувши у закритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНОД» (вул. Люстдорфська дорога, буд. 96, м. Одеса, 65088, код ЄДРПОУ 38352312) до Національного банку України (вул. Інститутська, буд. 9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032106) про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу, -
		ВСТАНОВИВ:
		Стислий зміст позовних вимог.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНОД» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного банку України, в якій просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати Рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України № 21/23-рк від 09.01.2023 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНОД» у розмірі 2 000 000 (два мільйони) гривень.
		Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Департаментом фінансового моніторингу НБУ проведено перевірку з питань дотримання ТОВ «ФІНОД» вимог постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану». 3а наслідками вказаної перевірки було виявлено порушення Постанови № 18 від 24.02.2022 року та складено «Акт про результат безвиїзного нагляду з питань валютного нагляду». На підставі Акту Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг НБУ прийнято Рішення про накладення штрафу на ТОВ «ФІНОД» у розмірі 2 000 000 гривень.
		Позивач вважає, що рішення про накладання штрафу прийнято з порушенням законодавства та є протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
		Вважає, що Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не визначено підстав для застосування безвиїзного нагляду, а тому у Національного банку України були відсутні підстави проводити такий нагляд.
		Також вважає, що при прийнятті рішення не були враховані пояснення ТОВ «ФІНОД», неправомірно застосовано штраф у такому розмірі, оскільки такий розмір штрафу не адекватний та не співрозмірний вчиненим порушенням. Крім того, рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України №21/23-рк від 09.01.2023 року про накладення штрафу прийнято незаконно, оскільки до 15.03.2022 року у Національного банку України були відсутні функції щодо здійснення нагляду, в тому числі валютного, за діяльністю небанківських фінансових установ у разі введення воєнного стану чи особливого періоду.
		22.03.2023 року від представника Національного банку України надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що у зв`язку із запровадженням в країні воєнного стану 24.02.2022 року, НБУ прийнято Постанову Правління НБУ №18 від 24.02.2022 року «Про роботу банківських систем в період запровадження воєнного стану». Постанова №18 є обов`язковою для небанківських фінансових установ, які надають фінансові послуги з торгівлі іноземною валютою. Проте позивачем вчинено порушення вимог Постанови №18 у період з 24.02.2022 року по 01.03.2022 року, за вчинення яких до позивача застосовано заходи впливу у вигляді штрафу у сумі 2 000 000 грн.
		Заяви чи клопотання від сторін.
		28.03.2023 року від представника Національного банку України надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.
		19.05.2023 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНОД» надійшли письмові пояснення по справі.
		23.05.2023 року від представника Національного банку України надійшли письмові пояснення по справі.
		Процесуальні дії, вчинені судом.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНОД» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року адміністративну справу за позовом «ФІНОД» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 04 квітня 2023 року об 11:00 год.
		04.04.2023 року відкладено розгляд справи на 03 травня 2023 року о 12:00 год.
		03.05.2023 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 травня 2023 року об 11:00 год.
		23.05.2023 року протокольною ухвалою суду оголошено перерву в судовому засіданні до 01.06.2023 року на 12.00 год.
		01.06.2023 року у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Обставини справи.
		Основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНОД» згідно з КВЕД: 64.19 Інші види грошового посередництва.
		26.09.2022 року відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року № 2473-VІІІ, на підставі розділу IV Положення про порядок організації та здійснення нагляду у сфері фінансового моніторингу, валютного нагляду, нагляду з питань реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.06.2020 року № 90, Департаментом фінансового моніторингу Національного банку України шляхом безвиїзного нагляду здійснено перевірку дотримання ТОВ «ФІНОД» вимог постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (у редакції, яка діяла на дати здійснення Установою операцій) та дотримання вимог валютного законодавства.
		За результатами безвиїзного нагляду складено Акт про результати безвиїзного нагляду з питань валютного нагляду № В/25-0014/1377/ДСК в якому зазначені наступні виявлені порушення:
		- частини другої статті 6 Закону про валюту, шо полягає у порушенні умов та порядку торгівлі іноземною валютою на валютному ринку України, які визначені у пункті 17 розділу IV Положення № 1, що полягало у невизначені у внутрішніх документах Установи про організацію і порядок здійснення валютно-обмінних операцій порядку установлення курсів купівлі, продажу іноземних валют;
		- пункту 12 Постанови № 18, що полягає у здійсненні Установою 24.02.2022 року, 25.02.2022 року, 26.02.2022 року, 27.02.2022 року, 28.02.2022 року, 01.03.2022 року операцій з продажу готівкової іноземної валюти клієнтам, проведення яких заборонено;
		- пункту 121 Постанови № 18 (зі змінами, внесеними Постановою № 21), що полягає у здійсненні Установою 24.02.2022 року, 25.02.2022 року, 26.02.2022 року, 27.02.2022 року, 28.02.2022 року операцій з купівлі у клієнтів готівкової іноземної валюти в доларах США не за офіційним курсом Національного банку України, який діяв в день здійснення операцій;
		- підпункту 1 пункту 122 Постанови № 18 (зі змінами внесеними Постановою № 30), що полягає у здійсненні Установою операцій з купівлі у клієнтів 01.03.2022 року готівкової іноземної валюти в доларах США не за офіційним курсом Національного банку України, який діяв в день здійснення операцій;
		- підпункту 1 пункту 12 Постанови № 18 (зі змінами, внесеними Постановою № 21), що полягає у незарахуванні на власні рахунки Установи у банках купленої у клієнтів 24.02.2022 року, 25.02.2022 року, 26.02.2022 року, 27.02.2022 року, 28.02.2022 року, 01.03.2022 року готівкової іноземної валюти, включаючи залишки купленої готівкової іноземної валюти в касі Установи на момент прийняття Постанови 18;
		- підпункту 1 пункту 17 Постанови № 18 (зі змінами, внесеними Постановою № 21), що полягає у здійсненні Установою валютних операцій з використанням російських рублів та білоруських рублів, а саме здійсненні Установою 24.02.2022 року, 25.02.2022 року, 26.02.2022 року, 27.02.2022 року, 28.02.2022 року, 01.03.2022 року продажу клієнтам готівкової іноземної валюти (російських рублів та білоруських рублів).
		09.01.2023 року Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України прийнято рішення №21/23-рк про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНОД» у розмірі 2 000 000 грн. за порушення пунктів 12, 121, підпункту 1 пункту 122, підпункту 1 пункту 17 Постанови №1815.
		Джерела права й акти їх застосування.
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до абз.1 ст.2 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-XIV (далі  Закон № 679-XIV) Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
		Згідно з п.п.81, 91,14, 141, 20 ч.1 ст.7 Закону № 679-XIV, Національний банк виконує такі функції, зокрема: здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги в межах, визначених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншими законами України; веде Державний реєстр фінансових установ, реєстр колекторських компаній, а у визначених Національним банком випадках - інші реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк; здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за банками, а також небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій; створює, веде інформаційні системи (реєстри, бази даних) для виконання функцій валютного регулювання та валютного нагляду, а також встановлює вимоги щодо створення, ведення, наповнення банками, небанківськими фінансовими установами, операторами поштового зв`язку інформаційних систем (реєстрів, баз даних) для забезпечення обміну інформацією між ними при здійсненні валютного нагляду; визначає особливості функціонування банківської системи України, діяльності небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, здійснення нагляду, в тому числі валютного, за такими особами у разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;
		У відповідності до ст. 15 Закону № 679-XIV Правління Національного банку згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні інструменти забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організує виконання інших функцій відповідно до статей 6 і 7 цього Закону та здійснює управління діяльністю Національного банку.
		Статтею 15 Закону № 679-XIV визначено повноваження Правління Національного банку, серед яких Правління Національного банку приймає рішення, зокрема, щодо державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг (крім діяльності на ринках цінних паперів та похідних (деривативів), професійної діяльності на фондовому ринку та діяльності у системі накопичувального пенсійного забезпечення); про застосування заходів впливу (санкцій) до банків, інших осіб, які здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, а також осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про платіжні послуги" та інших законів України; про встановлення в умовах воєнного стану чи під час особливого періоду особливостей здійснення банківського регулювання та нагляду, а також державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг, у тому числі застосування до банків, небанківських фінансових установ та інших осіб, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, заходів впливу (санкцій).
		Так, в ст. 44 Закону № 679-XIV зазначено, що до компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та нагляду належать: видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; видача, переоформлення, зупинення, поновлення, відкликання (анулювання) ліцензій на здійснення валютних операцій, здійснення валютного нагляду відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції"; встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту; запровадження заходів захисту відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції"; застосовування за порушення вимог валютного законодавства заходів впливу до уповноважених установ.
		Відповідно до абз.2 ст. 551 Закону № 679-XIV Національний банк здійснює функції державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг (крім діяльності на ринках цінних паперів та похідних (деривативів), професійної діяльності на фондовому ринку та діяльності у системі накопичувального пенсійного забезпечення) на індивідуальній та консолідованій основі у межах та порядку, встановлених цим Законом, Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншими законами з питань регулювання ринків фінансових послуг.
		Згідно з ч.2 ст.29 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від Національний банк України в межах своїх повноважень здійснює нагляд за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг у формі безвиїзного нагляду та інспекційних перевірок відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
		Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі  Закон № 2473-VIII).
		Так, відповідно до п.14 ст.1 Закону № 2473-VIII уповноважені установи - банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв`язку, які отримали ліцензію Національного банку України згідно з цим Законом.
		Частиною 2 ст. 9 Закону № 2473-VIII передбачено, що небанківські фінансові установи на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій здійснюють такі валютні операції: торгівля валютними цінностями в готівковій формі; здійснення платіжних операцій; здійснення розрахунків у іноземній валюті на території України за договорами страхування життя; факторинг (у частині здійснення розрахунків на території України в іноземній валюті між факторами та клієнтами за операціями з міжнародного факторингу щодо відступлення права грошової вимоги до боржника-нерезидента); інші валютні операції, визначені Національним банком України.
		Відповідно до ч.ч.5,9 ст. 11 Закону № 2473-VIII Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.
		Органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
		За порушення вимог валютного законодавства (крім порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлюється згідно із статтею 13 цього Закону) до уповноважених установ (крім банків) можуть бути застосовані такі заходи впливу, як: письмове застереження; обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів валютних операцій; штрафні санкції; зупинення або відкликання (анулювання) ліцензії на здійснення валютних операції (п.2 ч.1 ст.14 Закону № 2473-VIII).
		Відповідно до ч.1 ст.15 Закону № 2473-VIII порядок застосування заходів впливу, передбачених статтею 14 цього Закону, у тому числі розмір штрафних санкцій до уповноважених установ встановлюється Національним банком України.
		Основні засади здійснення Національним банком та уповноваженими установами валютного нагляду в Україні, підстави та порядок застосування Національним банком до уповноважених установ заходів впливу за порушення вимог валютного законодавства визначені в Положенні про валютний нагляд, затверджене Постанова Правління Національного банку України 03.01.2019 року № 13 (далі  Положення №13).
		У пп. 1 п. 2 розділу I Положення №13 визначено, що валютний нагляд за уповноваженими установами - нагляд, що здійснюється Національним банком за уповноваженими установами, їх структурними підрозділами, уключаючи проведення виїзних перевірок та здійснення безвиїзного нагляду, з урахуванням ризик-орієнтованого підходу з метою забезпечення дотримання уповноваженими установами валютного законодавства та встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству України
		Відповідно до п.5 розділу І Положення №13 Національний банк організовує та здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами шляхом проведення виїзних перевірок та безвиїзного нагляду в порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації та здійснення нагляду у сфері фінансового моніторингу, валютного нагляду, нагляду з питань реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), та застосування до них у разі виявлення порушень валютного законодавства заходів впливу, адекватних цим порушенням.
		Відповідно до п. 40 розділу IV Положення про порядок організації та здійснення нагляду у сфері фінансового моніторингу, валютного нагляду, нагляду з питань реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 30.06.2020 року № 90 (далі  Положення №90) працівники Національного банку здійснюють безвиїзний нагляд шляхом проведення аналізу дотримання банком/установою вимог законодавства на підставі: даних статистичної звітності банку/установи, що подається відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з питань надання статистичної звітності; інформації, документів (їхніх копій та/або витягів із них) в електронній або паперовій формі на визначених носіях надання такої інформації, звітів, отриманих від банку/установи; інформації та документів, отриманих від підрозділів Національного банку, суб`єктів державного фінансового моніторингу, інших державних органів, а також іншої інформації та документів, отриманих Національним банком під час виконання ним своїх функцій; довідки про виїзну перевірку та інших матеріалів виїзної перевірки банку/установи.
		Працівники Національного банку в разі виявлення за результатами аналізу отриманих інформації, матеріалів, документів та пояснень порушень банком/установою вимог законодавства після розгляду результатів на засіданні Комітету з урахуванням рішень/рекомендацій/пропозицій Комітету складають акт у вигляді електронного документа, що підписується працівниками Національного банку, які його склали. Акт складається в паперовій формі у двох примірниках у разі неможливості надсилання банку/установі акта у вигляді електронного документа (п.42 розділу IV Положення №90).
		Абзацами 2-4 пункту 45 розділу IV Положення №90 встановлено, що банк/установа має право надати Національному банку разом із вищезазначеним листом у терміни, передбачені абзацом першим пункту 45 розділу IV цього Положення, пояснення чи обґрунтовані заперечення щодо обставин, фактів порушень (за наявності) у письмовій формі з обов`язковим документальним підтвердженням або клопотання щодо ініціювання укладення угоди та визнання результатів безвиїзного нагляду в повному обсязі.
		Письмові пояснення, заперечення до акта разом з їх документальним підтвердженням є невід`ємною частиною акта.
		Надання банком/установою заперечень до акта не звільняє банк/установу від визначених законодавством України обов`язків, виконання яких пов`язане з фактом отримання банком/установою акта.
		Відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правління Національного банку України прийняло Постанову Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану від 24.02.2022 року № 18.
		Відповідно до п.п.12-13 Постанови №18 (в первинній редакції) Правління Національного банку України постановило призупинити роботу валютного ринку України крім операцій продажу іноземної валюти клієнтами; зафіксувати офіційний курс на 24.02.2022 року.
		Постановою Правління Національного банку України від 24.02.2022 року №21 внесено зміни до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", відповідно до яких п.12 викладено в такій редакції: "12. Уповноваженим установам забороняється здійснювати за дорученням клієнтів торгівлю валютними цінностями, крім випадків:
		1) продажу клієнтами іноземної валюти в готівковій/безготівковій формі банкам, а також в готівковій формі небанківським фінансовим установам та оператору поштового зв`язку. Куплена готівкова валюта небанківськими фінансовими установами та оператором поштового зв`язку протягом операційного дня, включаючи залишки купленої іноземної валюти в касах таких установ на момент прийняття цієї постанови, має бути зарахована на їх власні рахунки в банках не пізніше наступного робочого дня;
		2) торгівлі валютними цінностями, що здійснюється банками з іншими банками на умовах "своп", іноземними фінансовими установами, Національним банком України, міжнародними фінансовими організаціями, членом яких є Україна, та міжнародним фінансовими організаціями, за договорами з якими Україна зобов`язалася забезпечувати правовий режим, що надається іншим міжнародним фінансовим організаціям (далі - МФО);
		3) купівлі іноземної валюти з метою проведення валютних операцій, визначених в пункті 14 цієї Постанови".
		Доповнено постанову новим пунктом 121 такого змісту:
		"12-1. Уповноважені установи здійснюють операції з купівлі (які дозволені підпунктами 1 та 3 пункту 12 цієї постанови) та продажу іноземної валюти за дорученням клієнтів,:
		в доларах США - за офіційним курсом Національного банку України, який діє в день здійснення операції;
		в інших іноземних валютах - за курсом, який визначається на підставі офіційного курсу гривні до долара США, що діє в день здійснення операції, а також інформації про поточні курси іноземних валют до долара США (або долара США до іноземних валют) на міжнародних валютних ринках, які отримуються через торгівельно-інформаційні системи на момент здійснення операції".
		Доповнено постанову новим пунктом 17 такого змісту:
		« 17. Уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції:
		1) з використанням російських рублів та білоруських рублів;
		2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь;
		3) для виконання зобов`язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь.».
		Постановою Правління Національного банку України від 01.03.2022 року №30 внесено зміни до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", відповідно до яких пункти 12 та 121 викладено в такій редакції: « 12. Уповноваженим установам забороняється здійснювати за дорученням клієнтів торгівлю валютними цінностями, крім випадків:
		1) продажу клієнтами іноземної валюти в готівковій/безготівковій формі банкам, а також в готівковій формі небанківським фінансовим установам та оператору поштового зв`язку. Куплена готівкова валюта небанківськими фінансовими установами та оператором поштового зв`язку протягом операційного дня, включаючи залишки купленої іноземної валюти в касах таких установ на момент прийняття цієї постанови, має бути зарахована на їх власні рахунки в банках не пізніше наступного робочого дня;
		2) торгівлі валютними цінностями, що здійснюється банками з іншими банками на умовах своп, іноземними фінансовими установами, Національним банком України, міжнародними фінансовими організаціями, членом яких є Україна, та міжнародними фінансовими організаціями, за договорами з якими Україна зобов`язалася забезпечувати правовий режим, що надається іншим міжнародним фінансовим організаціям (далі - МФО);
		3) здійснення між банками валютних операцій з обміну іноземної валюти в межах 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами);
		4) купівлі іноземної валюти з метою проведення валютних операцій, визначених у пункті 14 цієї постанови;
		5) купівлі банком іноземної валюти в іншого банку за курсом, визначеним згідно з вимогами абзацу другого/третього пункту 12-1 цієї постанови, виключно для подальшого її продажу клієнту з метою проведення валютних операцій, наведених у пункті 14 цієї постанови.
		121. Уповноважені установи здійснюють операції з купівлі за дорученням клієнтів (які дозволені підпунктами 1 та 4 пункту 12 цієї постанови) та продажу безготівкової іноземної валюти:
		в доларах США - за курсом, що може відхилятися не більше ніж на 1% від офіційного курсу Національного банку України, який діє в день здійснення операції;
		в інших іноземних валютах - за курсом, що може відхилятися не більше ніж на 1% від офіційного курсу, який визначається на підставі офіційного курсу гривні до долара США, що діє в день здійснення операції, а також інформації про поточні курси іноземних валют до долара США (або долара США до іноземних валют) на міжнародних валютних ринках, які отримуються через торгівельно-інформаційні системи на момент здійснення операції.».
		Постанову доповнено новим пунктом 122 згідно з Постановою Національного банку № 30 від 01.03.2022: «12-2. Уповноважені установи здійснюють купівлю у клієнтів готівкової іноземної валюти:
		1) в доларах США - за офіційним курсом Національного банку України, який діє в день здійснення операції;
		2) в інших іноземних валютах - за курсом, який визначається на підставі офіційного курсу гривні до долара США, що діє в день здійснення операції, а також інформації про поточні курси іноземних валют до долара США (або долара США до іноземних валют) на міжнародних валютних ринках, які отримуються через торговельно-інформаційні системи на момент встановлення готівкового курсу.».
		Висновки суду.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що основною конституційною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці. Для реалізації вказаної функції Національний банк України наділений повноваженнями, визначеними законами України, у тому числі повноваженнями у сфері здійснення валютного регулювання. Національний банк України здійснює регулювання та нагляд за діяльністю уповноважених установ на ринках небанківських фінансових послуг, зокрема, шляхом проведення безвиїзного нагляду та має право застосувати до установи захід впливу у вигляді штрафу за порушення вимог валютного законодавства.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем, шляхом безвиїзного нагляду, проведено перевірку ТОВ «ФІНОД» щодо дотримання вимог постанови Правління Національного банку України Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану від 24.02.2022 року №18 та дотримання вимог валютного законодавства.
		За порушення пунктів 12, 121,підпункту 1 пункту 122, підпункту 1 пункту 17 Постанови № 18 від 24.02.2022 року (у редакції, що діяла на дати вчинення порушень) на ТОВ «ФІНОД» накладено штраф у розмірі 2 000 000 грн.
		У судовому засіданні представник позивача не заперечувала щодо встановлених під час безвиїзного нагляду порушень, проте не погодилась з розміром штрафу застосованого до ТОВ «ФІНОД», вважаючи його не співрозмірним із вчиненими порушеннями.
		Також, представник позивача стверджувала, що рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України №21/23-рк від 09.01.2023 року про накладення штрафу прийнято незаконно, оскільки до 15.03.2022 року у Національного банку України були відсутні функції щодо здійснення нагляду, в тому числі валютного, за діяльністю небанківських фінансових установ у разі введення воєнного стану чи особливого періоду. Також, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не визначено підстави для застосування такого виду нагляду, як безвиїзний нагляд, отже у Національного банку України були відсутні підстави проводити безвиїзний нагляд та приймати рішення за результатами безвиїзного нагляду.
		Суд не погоджується з такими твердженнями представника позивача з огляду на наступне.
		Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.
		Пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону № 2473-VIII визначено, що уповноважені установи - банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв`язку, які отримали ліцензію Національного банку України згідно з цим Законом.
		Судом встановлено, що ТОВ «ФІНОД» є небанківською фінансовою установою, яка отримала ліцензію Національного банку України для здійснення валютних операцій, а отже, в розумінні Закону України «Про валюту і валютні операції» є уповноваженою установою.
		Як вбачається із п.14 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк здійснює валютне регулювання, визначає порядок виконання операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.
		Відповідно до ч.ч. 4,5,7,9,10 ст.11 Закону № 2473-VIII, органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. 
		Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.
		Уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітними Національному банку України.
		Органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
		У разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
		За порушення вимог валютного законодавства (крім порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлюється згідно із статтею 13 цього Закону) до уповноважених установ (крім банків) можуть бути застосовані такі заходи впливу, як: письмове застереження; обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів валютних операцій; штрафні санкції; зупинення або відкликання (анулювання) ліцензії на здійснення валютних операції (п.2 ч.1 ст.14 Закону № 2473-VIII).
		Відповідно до ч.1 ст.15 Закону № 2473-VIII, порядок застосування заходів впливу, передбачених статтею 14 цього Закону, у тому числі розмір штрафних санкцій до уповноважених установ встановлюється Національним банком України.
		Також, згідно з п.3 ч.1 ст. 20 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-III (далі  Закон № 2664-ІІІ), державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом нагляду за діяльністю учасників ринків фінансових послуг (крім клієнтів).
		Частиною 1 ст. 21 Закону № 2664-ІІІ передбачено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринку банківських послуг та інших, ніж зазначені в абзаці другому цієї частини, ринків небанківських фінансових послуг - Національним банком України.
		Згідно з п.2 ч.1 ст.27 Закону № 2664-III, основними завданнями Національного банку України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг в межах компетенції, визначеної частиною першою статті 21 цього Закону, є, зокрема здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері.
		Так, відповідно до п.п.81, 10 ч.1 ст.28 Закону № 2664-III, здійснює нагляд (контроль) за додержанням небанківськими фінансовими установами та особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, умов провадження діяльності з надання фінансових послуг.
		У відповідності до ст.39 Закону № 2664-III, у разі порушення законодавства про фінансові послуги (крім законодавства, що регулює діяльність на ринках цінних паперів та похідних (деривативів), професійну діяльність на фондовому ринку та діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення), нормативно-правових актів Національного банку України має право застосовувати заходи впливу та накладати адміністративні стягнення.
		Національний банк України обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
		Засади здійснення Національним банком України та уповноваженими установами валютного нагляду, підстави та порядок застосування Національним банком до уповноважених установ заходів впливу за порушення вимог валютного законодавства визначено Положенням про валютний нагляд, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.01.2019 року № 13 (далі  Положення №13).
		У підпункті 1 пункту 2 розділу I Положення №13 визначено, що валютний нагляд за уповноваженими установами - нагляд, що здійснюється Національним банком за уповноваженими установами, їх структурними підрозділами, уключаючи проведення виїзних перевірок та здійснення безвиїзного нагляду, з урахуванням ризик-орієнтованого підходу з метою забезпечення дотримання уповноваженими установами валютного законодавства та встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству України
		Відповідно до п.5 розділу І Положення №13 Національний банк організовує та здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами шляхом проведення виїзних перевірок та безвиїзного нагляду в порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації та здійснення нагляду у сфері фінансового моніторингу, валютного нагляду, нагляду з питань реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), та застосування до них у разі виявлення порушень валютного законодавства заходів впливу, адекватних цим порушенням.
		Суд звертає увагу, що згідно з п.9 Постанови Правління Національного Банку України «Про особливості виконання окремих вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, валютного нагляду, нагляду з питань реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) протягом дії воєнного стану» від 23.03.2022 року № 60, Національний банк України на період дії воєнного стану здійснює безвиїзний нагляд, позапланові виїзні перевірки у сфері фінансового моніторингу, валютного нагляду, нагляду з питань реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), дотримання вимог нормативно-правових актів Національного банку України, що визначають особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану в частині здійснення валютних операцій та виконання окремих вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, відповідно до Положення № 90 та постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2021 року № 145 "Про особливості здійснення виїзних перевірок у сфері фінансового моніторингу, валютного нагляду, нагляду з питань реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) під час карантину".
		Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Національний банк України здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами шляхом проведення виїзних перевірок та здійснення безвиїзного нагляду щодо дотримання валютного законодавства та за результатами яких має право застосовувати заходи впливу, в тому числі застосовувати штрафні санкції.
		Отже для забезпечення стабільності національної валюти України Національний банк України, крім іншого, здійснює валютне регулювання. Разом з тим, форми здійснення валютного регулювання, визначені в Положенні від 30.06.2020 року № 90, є різноманітними, підстави застосування кожної з яких визначаються Національним банком України самостійно, виходячи із ситуації, яка потребує врегулювання.
		Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин Національний банк України був наділений дискреційними повноваженнями щодо обрання однієї з форм валютного регулювання, визначених Законом України «Про Національний банк України» та Положенням № 90.
		Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
		Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
		Повноваження щодо здійснення валютного регулювання було регламентовано, зокрема, статтею 7 Закону України «Про Національний банк України» та Положенням №90, при цьому вказані правові норми не покладали на Національний банк України обов`язку здійснювати валютне регулювання у конкретно визначеній формі, а надавали право обирати з декількох можливих варіантів. Обрання тієї чи іншої форми валютного регулювання Національним банком України є питанням її ефективності та доцільності та не є предметом судового контролю відповідно до статті 2 КАС України.
		Щодо тверджень представника ТОВ «ФІНОД» про те, що розмір штрафу не співмірний із вчиненими порушеннями вимог Постанови № 18 від 24.02.2022 року, суд зазначає наступне.
		Національний банк застосовує захід впливу за порушення установою/структурним підрозділом установи вимог валютного законодавства на підставі результатів (матеріалів) проведених Національним банком виїзних перевірок та безвиїзного нагляду (пп.1 п.11 розділ І Положення №13).
		Пунктом 13 розділу І Положення №13 передбачено, що рішення про застосування заходу впливу до установи приймає Правління Національного банку або колегіальний орган, який утворений відповідно до статті 15 Закону України "Про Національний банк України" та якому Правлінням Національного банку делеговані окремі повноваження щодо регулювання та нагляду (далі - Комітет).
		Національний банк за допущення порушень, визначених підпунктами 1-5, 8, 9, 10 пункту 42 розділу ІІ цього Положення, має право застосувати до установи штраф у розмірі до 5 відсотків від розміру власного капіталу установи за кожен вид порушення (п.43 розділ II Положення №13).
		Верховний Суд у постанові від 17.06.2020 року у справі №826/11415/16 проаналізувавши положення частини першої статті 73 Закону №2121 дійшов висновку, що саме Національний банк України як орган з конституційним статусом, уповноважений застосовувати заходи впливу до банків, які порушують банківське законодавство, та визначати адекватність таких заходів. У питанні обрання конкретного заходу впливу Національний банк України має дискрецію.
		На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
		Прийняття рішення про застосування до банку одного із заходів впливу у певному розмірі також є дискреційними повноваженнями Національного банку України, які не можуть бути реалізовані іншими особами, у тому числі судом.
		Водночас, акти Національного банку України не можуть бути поза судовим контролем, якщо особа вважає, що вони порушують її права та законні інтереси.
		Відповідно до п.12 розділу І Положення №13 заходи впливу, що застосовуються Національним банком до установи, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені.
		Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до установ відповідно до статті 14 Закону та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням: характеру та кількості виявлених порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень.
		Порядок роботи Правління Національного банку та його комітетів, зокрема, Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг, визначено у статті 17 Закону № 679.
		Рішення Національного банку про застосування заходу впливу до установи має містити зміст (назву) заходу впливу, що застосовується до установи, реквізити документа, в якому визначені порушення, опис порушень (із зазначенням норм валютного законодавства, які порушені). Рішення Національного банку про застосування заходу впливу є обов`язковим для виконання. Рішення Національного банку про застосування заходу впливу до установи може бути оскаржене в судовому порядку. Оскарження не зупиняє виконання рішення.
		В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що приймаючи оскаржуване рішення відповідачем встановлено, що застосування до ТОВ «ФІНОД» штрафу у розмірі 2 000 000 грн. є меншим 5 % від суми зареєстрованого статутного капіталу позивача, що передбачено п.43 Положення №13, та суттєво не вплине на фінансовий стан / діяльність ТОВ «ФІНОД».
		Крім того, суд звертає увагу як на причини порушення так і на те, що таке порушення допущене ТОВ «ФІНОД» в частині проведення операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, проведення яких заборонено, мало місце 24.02.2022 року, 25.02.2022 року, 26.02.2022 року, 27.02.2022 року, 28.02.2022 року, 01.03.2022 року, що, на переконання суду, підтверджує висновок відповідача, викладений в оскаржуваному рішенні щодо адекватності застосованого заходу впливу.
		В свою чергу, твердження представника позивача, що допущене ТОВ «ФІНОД» порушення є не суттєвим, є суб`єктивним, та не містить належного обґрунтування.
		Таким чином, судом встановлено відсутність порушення відповідачем пропорційності застосованого заходу впливу оскаржуваним рішенням до ТОВ «ФІНОД».
		Щодо твердження представника позивача про те, що правопорушення вчинялись позивачем через об`єктивну неможливість виконання вимог через надзвичайні та невідворотні обставини, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР (далі  Закон № 671/97-ВР), Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
		Частиною 1 ст. 141 Закону№ 671/97-ВР передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. 
		У постанові від 23.03.2023 року по cправі № 920/505/22, Верховний Суд дійшов висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
		Отже, одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання господарських операцій.
		Позивачем до суду не надано доказів звернення до Торгово-промислової палати України та отримання сертифікату Торгово-промислової палати України. 
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в поясненнях від 27.04.2022 року позивач не зазначає про неможливість виконання вимог Постанови №18 від 24.02.2022 року з підстав введення воєнного стану, а посилається лише на людський фактор та обмежений час.
		З огляду на вказане, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилання представника позивача на обставини непереборної сили. 
		Крім того, твердження представника позивача про те, що до 15.03.2022 року у Національного банку України були відсутні функції щодо здійснення нагляду, в тому числі валютного, за діяльністю небанківських фінансових установ у разі введення воєнного стану чи особливого періоду, суд вважає необґрунтованими, оскільки повноваження НБУ щодо регулювання та нагляду за проведенням валютних операцій уповноваженими установами визначені Законом України «Про валюту і валютні операції», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також Законом України «Про Національний банк України».
		Внесені зміні до п.20 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX не призвели до зміни повноважень НБУ в частині здійснення валютного регулювання за небанківськими фінансовими установами, а лише внесли доповнення щодо регулювання та нагляду за їх діяльністю у разі введення воєнного стану чи особливого періоду.
		Згідно з ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
		Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
		Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Розподіл судових витрат.
		Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не стягуються.
		Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНОД» (вул. Люстдорфська дорога, буд. 96, м. Одеса, 65088, код ЄДРПОУ 38352312) до Національного банку України (вул. Інститутська, буд. 9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032106) про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу - відмовити.
		 
		Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
		Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
		 
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 05.06.2023 року.
		 
		Головуючий суддя А.В. Бутенко 
		 
		Суддя В.В. Андрухів 
		 
		Суддя Л.М. Токмілова 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...