Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7413/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язання.
Надіслано для оприлюднення: 06.06.2023. Зареєстровано: 06.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2023.
Дата набрання законної сили: 30.05.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"30" травня 2023 р.           Справа№ 910/7413/22
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Руденко  М.А.
		суддів:            Барсук  М.А. 
		          Пономаренка  Є.Ю. 
		 
		 
		при секретарі:                               Реуцька Т.О.
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача: Мартиненко О.В. (довіреність №05-1/107 від 21.12.2022 (в режимі відеоконференції )
		від відповідача: Мамонтов Д.В. (довіреність №3від 12.01.2023) 
		від третьої особи 1: не з`явився 
		від третьої особи 2: не з`явився 
		 
		розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія"
		на рішення  господарського суду міста Києва від 07.12.2022
		у справі  №910/7413/22 (суддя Сташків Р.Б.)
		за позовом  акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"
		до  товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія"
		за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:  1)  Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" та  2)  ОСОБА_1 
		про  стягнення 615479,45 грн.,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Акціонерне товариство "Банк Інвестицій та Заощаджень" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом у якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Електрична Компанія " (далі - відповідач) 615479,45 грн, з яких: 500000 грн суми банківської гарантії, 40273,97 грн пені, 69000 грн інфляційних втрат та 6205,48 грн 3% річних.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно набуто кошти банківської гарантії, з огляду на те, що гарантійний випадок не настав, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/1087/21.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 500000 грн. суми банківської гарантії, 69000 грн. інфляційних втрат, 6123,29 грн. 3% річних, а також 8626,85 грн. судового збору. У решті позову відмовлено.
		Суд першої інстанції керувався тим, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що вимога щодо настання гарантійного випадку та здійснення платежу не відповідала умовам банківської гарантії №4352/20-ГФ від 09.04.2020, а відповідно гарантійний випадок не настав, що виключає існування законних підстав для набуття та отримання перерахованих на виконання договору банківської гарантії 500000 грн. відповідачем.
		Не погоджуючись з судовим рішенням, ТОВ "Торгова електрична компанія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/7413/22 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що:
		1) суд не врахував, що умови банківської гарантії суперечать чинному законодавству, оскільки в банківську гарантію включено посилання на забезпечення нею зобов`язання з врегулювання небалансів, які в силу законодавства не могли виникнути у позивача на підставі договору постачання, оскільки в силу закону виникають на підставі договору врегулювання небалансів електричної енергії, що є договором приєднання; 
		2) банківська гарантія є дійсною, а тому оскільки позивач сплатив суму гарантії, то відповідно і визнав, що лист-вимога відповідає умовам гарантії, з огляду на що перераховані позивачем кошти не можуть вважатись безпідставно набутими.
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.
		З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 16.01.2023 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/7413/22 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.
		Листом Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7413/22.
		01.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7413/22.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/7413/22, зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення апеляційного провадження у даній справі, призначено справу до розгляду.  
		13.03.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну, який обґрунтований тим, що:
		1) рішенням у справі №910/1087/21 встановлено, що гарантійний випадок не настав;
		2) факт отримання коштів від принципала не може вважатись підтвердженням факту настання гарантійного випадку.
		У судове засідання 30.05.2023 представники третіх осіб 1 та 2 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів на офіційну електронну адресу сторін в підсистемі "Електронний суд", що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа, а також додатково була направлена ухвала на електронну адресу відповідача яка зазначена в процесуальних документах.(а.с.268-272)
		Відповідно до  ст. 242 ГПК України  днем вручення судового ухвалу є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового ухвалу на офіційну електронну адресу особи.
		Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі  указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022  (зі змінами від 14.03.2022, від 18.04.2022),  Закону України №2102-IX від 24.02.2022  в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
		Статтею 3 Конституції України  передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Стаття 27 Конституції України  передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.
		Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1  ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для ви ухвалу справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
		Відповідно до ч. 12  ст. 270 ГПК України  неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
		А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого  Конституцією України  і гарантованого  ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб 1 та 2  у судовому засіданні 30.05.2023.
		Представник відповідача, у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове яким у задоволенні позову відмовити.
		Представник позивача, у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст.ст.  269,  270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05 квітня 2019 року між ТОВ «Торгова Електрична Компанія» (далі - відповідач), як постачальником та ТОВ «НВП «Краматорський Завод Енергетичного Машинобудування» (далі - третя особа-1), як споживачем укладено Договір № 157/2019-Е про постачання електричної енергії споживачу (а.с.85-89), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість купованої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору.
		10 березня 2020 року між АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень" (далі - позивач), як гарантом, та ТОВ «НВП «Краматорський Завод Енергетичного Машинобудування», як принципалом, укладено Договір про надання банківської гарантії № 4352/20-ГФ (а.с.98-100), за умовами якого гарант надає за заявою принципала банківську гарантію забезпечення виконання договору про постачання електричної енергії споживачу від 05.04.2019 № 157/2019-Е, що укладений між відповідачем (бенефіціар) та третьою особою-1. Гарантія видається гарантом у вигляді банківської гарантії забезпечення виконання договору на суму 500000 грн.
		Згідно з умовами п. 3.4.1 Договору гарантії принципал зобов`язується протягом двох банківських днів з моменту сплати гарантом грошових коштів по гарантії, на вимогу бенефіціара, та отримання від гаранта відповідної вимоги, відшкодувати гаранту в повному обсязі всі витрати, (включаючи, але не обмежуючись наступними): а) суми, фактично сплачені гарантом бенефіціару в порядку та у випадках передбачених гарантією; б) збитки, включаючи реальні збитки, упущену вигоду та збитки від інфляційних процесів; в) судові витрати, понесені гарантом за гарантією.
		09 квітня 2020 року АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень" видано банківську гарантію № 4352/20-ГФ (а.с.8) за грошовими зобов`язаннями принципала перед бенефіціаром, що виникають за договором про постачання електричної енергії споживачу від 05.04.2019 № 157/2019-Е з оплати принципалом вартості електричної енергії, купленої у бенефіціара, внаслідок врегулювання небалансів електричної енергії згідно з Законом і Правилами (за винятком зобов`язань зі сплати неустойки (пені, штрафу) та/або збитків). Розмір зобов`язань принципала зазначається бенефіціаром у рахунку, який надається ним принципалу для оплати.
		За умовами гарантії гарант зобов`язався у разі порушення зобов`язань принципала сплатити бенефіціару кошти в межах суми гарантії, відповідно до умов гарантії та за першою вимогою без подання ним будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (гарантія е безумовною).
		Гарантією передбачено, що вимога подається бенефіціаром гаранту, у випадку порушення зобов`язань принципала, з вимогою сплатити кошти за гарантією та має бути складена бенефіціаром: в паперовому вигляді, що скріплений підписом керівника бенефіціара, відомості про якого зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, зразок якого (підпису) був наданий гаранту для цілей обслуговування поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, що відкритий гарантом бенефіціару, або підписом(-ами) особи(-іб), уповноваженої(-их) на підписання вимоги, щодо якої(-их) у гаранта наявні нотаріально засвідчені копії документів, які підтверджують повноваження зазначеної(-их) особи(-іб) підписувати вимогу, і засвідчений(-і) нотаріально зразок(и) її(їх) підпису(-ів), та/або в електронному вигляді, що засвідчений кваліфікованим електронним підписом керівника бенефіціара, відомості про якого зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або кваліфікованим(-и) електронним(-и) підписом(-ами) особи(-іб), уповноваженої(-их) на підписання вимоги, щодо якої(-их) у гаранта наявні нотаріально засвідчені копії документів, які підтверджують повноваження зазначеної(-их) особи(-іб) підписувати вимогу. Вимога має містить номер цієї гарантії та дату складання вимоги, суму зобов`язань принципала, що вимагається бенефіціаром до сплати за цією гарантією, реквізити поточного рахунку зі спеціальним режимом використання бенефіціара, на який гарантом має бути здійснена сплата за цією гарантією, та твердження, що принципал своєчасно не виконав зобов`язання принципала, із зазначенням суті порушення зобов`язань принципала та розміру таких порушених зобов`язань принципала, з посиланням на номер та дату рахунку, який містить розмір таких зобов`язань принципала, що був наданий бенефіціаром принципалу для оплати. Вимога може бути доставлена особисто, кур`єром, поштою, надіслана засобами системи дистанційного обслуговування "Корпоративний Клієнт-банк" (за наявності), використання якої здійснюється на підставі договору, укладеного між гарантом та бенефіціаром.
		21 квітня 2020 року АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень" отримано лист вимогу № АДМ/4717 про здійснення платежу за банківською гарантією від 09.04.2020 № 4352/20-ГФ, (а.с.9) у якій відповідач вимагав сплатити гарантійну суму в розмірі 500000 грн., у зв`язку з настанням гарантійного випадку - не виконанням третьою особою-1 грошових зобов`язань перед бенефіціаром за договором від 05.04.2020 №157/20-Е, а саме не здійснення оплати вартості електричної енергії, купленої у бенефіціара згідно умов договору. Станом на 21.04.2020 заборгованість принципала за спожиту електроенергію складає суму в розмірі 912357,35 грн. Відтак, відповідач просив позивача протягом двох банківських днів з дня отримання цієї вимоги перерахувати грошові кошти в розмірі 500000 грн.
		24 квітня 2020 року АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень" на виконання умов банківської гарантії від 09.04.2020 № 4352/20-ГФ та вимоги від 21.04.2020 № АДМ/4717 сплатив на користь відповідача як бенефеціара гарантійну суму в розмірі 500000 грн. (а.с.10).
		Поряд із цим, 10.03.2020 між АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень", як гарантом, та ОСОБА_1 , як поручителем, укладено договір поруки №4352/20-ГФ-П, відповідно до п. 1.1. якого поручитель поручився перед гарантом за належне виконання принципалом взятих на себе зобов`язань, що витікають з договору про надання банківської гарантії від 10.03.2020 № 4352/20-ГФ, укладеного між гарантом та принципалом, а саме: протягом 2 (двох) банківських днів з моменту сплати гарантом грошових коштів за банківською гарантією № 4352/20-ГВ забезпечення виконання зобов`язань на вимогу бенефіціара (або на виконання рішення суду), та отримання від гаранта відповідної вимоги, відшкодувати гаранту в повному обсязі всі витрати (включаючи але не обмежуючись наступними), суми, фактично сплачені гарантом бенефіціару в порядку та у випадках, передбачених гарантією, в межах загальної суми відповідальності гаранта за гарантією, що складає 500000 грн, збитки, включаючи реальні збитки, упущену вигоду та збитки від інфляційних процесів; судові витрати, понесені гарантом за гарантією.
		30 листопада 2020 року АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень" направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про відшкодування фактично сплаченої гарантійної суми по банківській гарантії № 4352/20-ГФ від 09.04.2020 на виконання договору про надання банківської гарантії № 4352/20-ГФ від 10.03.2020 та договору поруки №4352/20-ГФ-П від 10.03.2020.
		11 червня 2020 року ТОВ "НВП "Краматорський завод енергетичного машинобудування" сплачено на користь позивача 1000 грн. та 30.06.2020 - 100000 грн. у рахунок погашення заборгованості зі сплати гарантійної суми.
		Також АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень" неодноразово звертався до ТОВ "НВП "Краматорський завод енергетичного машинобудування" із вимогами про сплату гарантійної суми, однак останнім вказану вимогу не виконано.
		АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення за договором про надання банківської гарантії від 10.03.2020 № 4352/20-ГФ 399000 грн. гарантійної суми, 29698,03 грн. пені, 15761 грн. інфляційних втрат та 7426,03 грн. 3% річних, у задоволенні яких було відмовлено рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 910/1087/21.
		Відмовляючи у задоволенні позову суд у рішенні від 08.07.2021 у справі №910/1087/21 встановив, що банківською гарантією забезпечено саме зобов`язання третьої особи-1 з оплати вартості електричної енергії, купленої у відповідача, внаслідок врегулювання небалансів електричної енергії, у той час як вимога відповідача стосувалася оплати вартості електричної енергії.
		Наведене свідчить про те, що вимога щодо настання гарантійного випадку здійснення платежу не відповідала умовам банківської гарантії №4352/20-ГФ від 09.04.2020 та відсутній гарантійний випадок.
		Таким чином, вимога відповідача від 21.04.2020 щодо настання гарантійного випадку та здійснення платежу не відповідала умовам банківської гарантії, а отже відсутній гарантійний випадок та право вимоги до гаранта щодо виконання умов банківської гарантії, як відповідно і в обов`язку гаранта (позивача) щодо перерахування грошових коштів принципалу (відповідачу).
		Згідно з ч. 4  ст. 75 ГПК України  обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
		Таким чином, оскільки у розгляді даної справи беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини, обставини встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 № 910/1087/21, яке набрало законної сили, повторного доведення не потребують.
		Позивач зазначає, що ним 03.12.2021 направлено відповідачу вимогу про повернення сплаченої гарантійної суми в розмірі 500000 грн., як безпідставно отриманих коштів, яку останній отримав 06.12.2021, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, однак відповідач вимогу не виконав, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
		Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку про те, що  у відповідача були відсутні підстави для набуття коштів банківської гарантії, що встановлено за результатами розгляду справи №910/1087/21 рішенням про відмову у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення за договором про надання банківської гарантії від 10.03.2020 № 4352/20-ГФ 399000 грн. гарантійної суми, 29698,03 грн. пені, 15761 грн. інфляційних втрат та 7426,03 грн. 3% річних з огляду на те, що вимога щодо настання гарантійного випадку здійснення платежу не відповідала умовам банківської гарантії №4352/20-ГФ від 09.04.2020 та відсутній гарантійний випадок.
		З огляду на викладене, а також те, що фактично суму банківської гарантії не було повернуто позивачу на його запит, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.
		Відповідно до ч. 1  ст. 1212 ЦК України  особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2  статті 1212 ЦК України).
		Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
		Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,  статтю 1212 ЦК України  можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
		Відтак, за відсутності порушення (невиконання чи неналежного виконання) зобов`язання ПрАТ "НВП "Краматорський завод енергетичного машинобудування" щодо оплати вартості електричної енергії, купленої у відповідача, внаслідок врегулювання небалансів електричної енергії, у той час як вимога відповідача стосувалася оплати вартості електричної енергії, що встановленого рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/1087/21, у ТОВ «Торгова Електрична Компанія», яке виступає бенефіціаром за Банківською гарантією № 4352/20-ГФ від 09.04.2020, були відсутні підстав для звернення до гаранта (АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень") для виплати суми Банківської гарантії №4352/20-ГФ від 09.04.2020, що підтверджує існування правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 500000 грн.,  листа  вимоги № АДМ/4717 про здійснення платежу за банківською гарантією від 09.04.2020 № 4352/20-ГФ, з посиланням на положення 1212 ЦК України. При цьому, інших способів повернення коштів закон та договір про надання гарантії не передбачають.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 910/3414/19 від 18.08.2021 у справ №910/1798/20, від 14.11.2020 у справі №  906/192/18 та від 20.10.2020 у справі № 910/13503/19 у подібних правовідносинах щодо стягнення з коштів перерахований у якості банківської гарантії за ненастання гарантійного випадку із застосуванням ст. 1212 ЦК України.
		Колегія суддів звертає увагу, що хоча у даному випадку перерахування гарантом грошових коштів в сумі 500000 грн на користь бенефіціара (відповідача) відбулось у зв`язку з Договором та Гарантією, однак не на їх виконання, а поза межами домовленостей, передбачених Договором і Гарантією (гарантійний випадок не настав), твердження скаржника про те, що сплата на його користь суми гарантії свідчить про визнання відповідності вимоги умовам гарантії, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують оскільки сам факт задоволення позивачем вимоги у даному випадку не створює самостійних правових підстав для набуття таких коштів відповідачем.
		Враховуючи викладене не спростовують правильних висновків суду першої інстанції і твердження скаржника про сплату принципалом та його поручителем коштів на користь гаранта. Більш того факт отримання гарантом коштів від принципала ні в силу положень гарантії, ні в силу законодавчих положень не може вважатись підтвердженням факту настання гарантійного випадку.
		Твердження скаржника про те, що умови банківської гарантії суперечать чинному законодавству, оскільки в банківську гарантію включено посилання на забезпечення нею зобов`язання з врегулювання небалансів, які в силу законодавства не могли виникнути у позивача на підставі договору постачання фактично зводяться до переоцінки судових рішень у справі №910/1087/21 в позапроцесуальному порядку та відповідно правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Враховуючи викладене та те, що відповідачем не надано доказів повернення позивачу 500000 грн. суми банківської гарантії, яка фактично є безпідставно набутим майно, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		За прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
		Отже, передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.
		Оскільки судовим рішенням у справі №910/1087/21 встановлено, що вимога щодо настання гарантійного випадку здійснення платежу не відповідала умовам банківської гарантії №4352/20-ГФ від 09.04.2020 та відсутній гарантійний випадок, що свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для набуття та утримання коштів банківської гарантії, а також те, що ним не надано доказів виконання вимоги позивача про повернення таких коштів, свідчить про те, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання з повернення позивачу коштів.
		За змістом статей  625, 1212 ЦК України положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої  статті 625 ЦК України.
		Аналогічна позиція міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
		Здійснивши перевірку нарахованих позивачем сум, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 6123,29 грн. з огляду на те, що позивач під час здійснення розрахунку не вірно визначив день з якого почалось прострочення зобов`язання щодо повернення безпідставно набутих коштів.
		У вимозі про повернення коштів позивач просив відповідача повернути безпідставно набуті кошті протягом 5 банківських днів з моменту отримання вимоги, вказаний документ отримано відповідачем 06.12.2021 (понеділок).
		Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, про що вказано у  ст. 253 ЦК України.
		Таким чином, відповідач мав повернути кошти у строк до 13.12.2021 включно, а з 14.12.2021 починається прострочення зобов`язання, натомість позивач просить стягнути 3% річних, нараховані за період з 12.12.2021 по 31.07.2022.
		Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за перерахунком з відповідача підлягає стягненню 3% річних у сумі 6123,29 грн., а в решті заявлених 82,19 грн. 3% річних слід відмовити.
		На період розрахунку інфляційних втрат наведене не впливає, а тому колегія судів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 69000 грн інфляційних втрат.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено, що в силу положень ст. 269 ГПК України виключає необхідність його перегляду у апеляційному порядку.
		Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищезазначене.
		Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/7413/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
		Відповідно до приписів  ст. 129 ГПК України  судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/7413/22 залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/7413/22 залишити без змін.
		3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
		4. Матеріали справи №910/7413/22 повернути до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
		Повний текст судового рішення складено  05.06.2023
		 
		Головуючий суддя                                                            М.А. Руденко 
		 
		Судді                                                                                М.А. Барсук
		 
		                                                                                Є.Ю. Пономаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...