Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/102/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 05.06.2023. Зареєстровано: 06.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2023.
Дата набрання законної сили: 24.05.2023
Номер судового провадження: 296 П

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 травня 2023 року м. Харків Справа № 917/102/22 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.
		за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,
		за участю представників сторін:
		прокурор: Кальницький А.В. (в залі суду), прокурор відділу Харківської обласної прокуратури, службове посвідчення від 01.03.2023;
		від позивача: Александрова С.В. (в приміщенні Полтавського апеляційного суду), виписка з ЄДР;
		від відповідача(апелянта): Кисіль А.В. (поза межами суду), ордер серія ВМ №1033868 від 03.02.2023;
		від третьої особи: не з`явилися;
		розглянувши апеляційну скаргу Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал плюс", м. Кобеляки, Кобеляцького району, Полтаської області (вх. №296 П/2), 
		на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 (повний текст складено 06.01.2023) у справі №917/102/22 (суддя Ореховська О.О.),
		за позовом Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, м.Решетилівка, Полтавська область, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції Центрального округу, м.Полтава,
		до відповідача Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал плюс", м.Кобеляки, Кобеляцького району, Полтаської області 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Кобеляцька міська рада, м. Кобеляки, Полтавська область,
		про відшкодування збитків на загальну суму 659021,32грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У січні 2022 року перший заступник керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції Центрального округу звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал Плюс" про стягнення на користь держави 659021,32грн збитків, завданих порушенням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) за період з 01.04.2020 по 19.08.2021.
		Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі №917/102/22, яку ухвалено розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі та залучено до участі у справі Кобеляцьку міську раду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.
		Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у справі №917/102/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь держави збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування надрами (підземні води) в сумі 659021,32грн; стягнуто на користь Полтавської обласної прокуратури 9885,32грн витрат по сплаті судового збору.
		Приймаючи вищевказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується той факт, що в порушення вимог ст. 23 Кодексу України про надра Кобеляцьке КП "Водоканал Плюс" здійснило забір підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами на земельних ділянках, якими користується без правовстановлюючих документів (відповідач не є ані власником, ані законним землекористувачем земельних ділянок, на яких розташовані свердловини, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).
		Місцевим господарським судом встановлено, що розмір збитків за здійснення забору води в кількості 626744 м3 з 13 закільцьованих водних свердловин (№1, №2, №3, №4, №5,№6, №7, №8, №9, №10, №11, №12 (№89), №13), розташованих у м.Кобеляки, складає 659021,32грн. Розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі Кобеляцьким КП "Водоканал Плюс" за період з 01.04.2020 по 19.08.2021 здійснено на підставі додатку №3 до довідки від 01.09.2021 №225 та акту планової перевірки від 02.09.2021 №06-28/646 внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
		Відповідно до наданого прокуратурою висновку експерта №2247 від 09.12.2021, складеного за результатами проведеної судової економічної експертизи в кримінальному провадженню №4202117207000011, розрахунок розміру збитків за забір води з підземних водних свердловин, що використовувалися Кобеляцьким КП "Водоканал Плюс" за відсутності спеціального дозволу на користування надрами у період з 01.04.2020 по 19.08.2021 у сумі 659 021,32грн, проведений спеціалістами Державної екологічної інспекції Центрального округу та наведений у додатку до претензії №178/07-17/2021 від 06.10.2021, арифметично підтверджується.
		При цьому, за висновком суду, відповідачем в процесі розгляду справи не доведено належними доказами, що він до початку перевірки вчиняв належні дії для отримання дозволу на користування надрами, не надав доказів подання у встановленому порядку до Державної служби геології та надр України заяви щодо отримання відповідного дозволу, а також не довів, що затримка в оформленні спеціального дозволу на користування надрами сталася з вини уповноважених органів, відтак наведені відповідачем правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 12.06.2018 у справі №908/999/17 та у постанові від 25.02.2020 у справі №908/581/19, не можуть бути застосовані у цій справі.
		Суд встановив, що в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні забору води без спеціального дозволу на користування надрами всупереч чинному законодавству, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389; причинний зв`язок, що виражений у заподіянні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача, виражена у самовільному користуванні надрами.
		Не погодившись із вищевказаним рішенням, Кобеляцьке КП "Водоканал Плюс" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 по справі №917/102/22 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, вважає висновки місцевого суду такими, що не відповідають обставинам справи з огляду на наступне. 
		Апелянт зазначає, що як позивач, так і місцевий господарський суд помилково застосували до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра у редакції Закону №2849-V1 від 22.12.2010, яким було унормовано, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб. 
		На думку скаржника, зазначене порушення норм матеріального права має виключене значення для правильного вирішення спору у даній справі, з огляду на суттєві зміни редакції ст. 23 Кодексу України про надра:
		- в редакції Закону №2849-V1 від 22.12.2010 - продуктивність всіх водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу;
		- в редакції Закону №867-VІІІ від 08.12.2015, який набув чинності 01.01.2016 - обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
		Відтак, у випадку, якщо судом буде встановлено, шо відповідач є суб`єктом, діяльність якого підпадає під дію положень ст. 23 Кодексу України про надра, а обсяг видобування підземних вод з кожного із водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу, то в такому випадку він підлягає звільненню від відповідальності, визначеної позивачем на підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що підтверджується висновком, наведеним у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №910/21840/17.
		Скаржник доводить, що всі 13 свердловин Кобеляцького КП "Водоканал Плюс" являють собою тринадцять водозаборів, які розташовані за різними адресами та фактично є окремими та самостійними об`єктами водної інфраструктури. Проте, позивачем в акті перевірки №06-28/646 від 02.09.2021 не визначена кількість добутої води на кожному з 13 водозаборів, а також не виконано розрахунок збитків за кожним водозабором окремо, що залишено судом першої інстанції поза увагою. У той час, інформацією з журналу обліку подачі води артсвердловинами м.Кобеляки підтверджується, що обсяг видобування відповідачем підземних вод із будь-якого окремого водозабору за спірний період не перевищувало обсяги, передбачені ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра (в редакції Закону №867-VІІІ від 08.12.2015, який набув чинності 01.01.2016), тобто не перевищувало 300 куб м. на добу.
		Крім того, відповідач вважає незаконними висновки місцевого суду про те, що ним не було доведено належним чином отримання земельних ділянок, на яких розміщені свердловини у користування або у власність. Зокрема, відповідно до приписів законодавства артезіанська свердловина є нерухомим майном, оскільки вона не може існувати без землі та має значення і цінність у її місцезнаходженні (тобто її переміщення є неможливим без її знецінення та зміни призначення), а відтак, до відповідача, як особи, якій артезіанські свердловини передані на підставі рішення виконавчого комітету Кобеляцької міської ради від 28.09.2018 №405, повинні застосовуватись положення земельного законодавства в частині набуття права користування земельними ділянками, в той час як суд першої інстанції не дослідив статус відповідача, як землекористувача земельних ділянок, на яких розміщені артезіанські свердловини, що призвело до помилкових висновків під час ухвалення оскаржуваного рішення. 
		Сама лише обставина, що відповідачем на підставі рішень сесії Кобеляцької міської ради та виконавчого комітету Кобеляцької міської ради, в порушення ст. 126 Земельного Кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не проведено державну реєстрацію свого речового права на відповідні земельні ділянки, не є підставою вважати його самовільним землекористувачем цих земельних ділянок, оскільки рішення міської ради набрало чинності не з моменту державної реєстрації відповідного речового права відповідача, а з моменту його прийняття, враховуючи, що дане рішення не скасоване та фактично виконане; у проміжку між прийняттям рішення та реєстрацією речового права воно діє, а у відповідача є право захищати свої порушені права зобов`язально-правовими способами.
		Таким чином, відповідач наполягає на тому, що він є землекористувачем, що здійснює забір підземних вод на підставі спеціальних отриманих дозволів та в об`ємах, що не перевищують 300 кубічних метрів на добу, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач добуває воду з різних артезіанських свердловин води на різних земельних ділянках, незважаючи на те, що водні свердловини розташовані за різними адресами, не відносяться до одного водозабору та знаходяться на земельних ділянках, що не пов`язані між собою.
		При цьому, апелянт наголошує, що протиправність (незаконність) поведінки відповідача з урахуванням положень ст. 23 Кодексу України про надра відсутня, оскільки матеріалами справи так і не було доведено здійснення останнім забору підземних вод в об`ємах, що перевищують 300 кубічних метрів на добу, що є підставою для звільнення відповідача від обов`язку оформлювати дозвіл на користування надрами та, відповідно, від відповідальності за такий водозабір без нього.
		Крім того, з огляду на те, що відповідно до Методики обов`язковою умовою для розрахунку розміру відшкодування збитків є самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів та об`єм такої води, ураховуючи наявність у відповідача дозволу на спеціальне водовикористання та відсутність обов`язку у оформленні дозволу на спеціальне використання надр, приймаючи до уваги, що предметом позову є саме відшкодування збитків за використання природних ресурсів (води) без дозволу на спеціальне водовикористання, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність шкоди внаслідок господарської діяльності відповідача. 
		Додатково апелянт вказує, що оскільки виключно відповідач здійснює водопостачання населенню м. Кобеляки (у тому числі школам, дитсадкам, лікарням, іншим бюджетним організаціям, тощо), зупинення внаслідок відсутності дозволу на спеціальне використання надр забору води у спірний період мало б наслідком припинення водопостачання населенню зазначеної адміністративно-територіальної одиниці, що могло б привести до незворотних негативних наслідків, зокрема, для здоров`я та якості життя жителів м. Кобеляки, що додатково підтверджується відсутність вини у діях відповідача. Також, за спірний період відповідачем в повному обсязі здійснено оплату податків та зборів, в тому числі, рентної плати за спеціальне використання води (збору на спеціальне використання підземних вод) та надр за весь обсяг водокористування, що підтверджується наданими до справи доказами, в той час як позивачем не доведено, що відсутність дозволу на спеціальне водокористування призвело до втрати (знищення або пошкодження державного майна, власності), або ж до витрат, які держава зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) чи неотриманні державою доходів, як суб`єктом цивільних відносин.
		 
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 поновлено Кобеляцькому КП "Водоканал плюс" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у справі №917/102/22; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; призначено розгляд справи на 19.04.2023 о 12:30 год; встановлено учасникам справи строк до 23.03.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у справі №917/102/22.
		У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 23.03.2023 від Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, прокурор заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін. Узагальнена позиція прокуратури ґрунтується на законності та обґрунтованості висновків місцевого суду про задоволення позовних вимог, з огляду на те, що видобування підземних вод без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб`єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами. Однак, у спірний період, під час здійснення перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу було встановлено, що Кобеляцьке КП "Водоканал Плюс" не є ані власником, ані землекористувачем земельних ділянок, на яких розташовані свердловини, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як за суб`єктом Кобеляцьке КП "Водоканал Плюс", так і за адресами на яких розташовані свердловини №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12 (№89), №13. Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами у разі відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування надрами. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування право на їх використання, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.09.2020 у справі №922/1699/15.
		Прокурор зазначає, що Кобеляцьке КП "Водоканал Плюс" було зобов`язано вжити вичерпних заходів для отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) для можливості здійснення підприємством господарської діяльності, пов`язаної із забором води для питного водопостачання. 
		За твердженням прокурора, дії відповідача містять всі елементи правопорушення, що є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, а саме: протиправна поведінка, вина, шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, підтверджена висновком експерта №2247 від 09.12.2021, складеного за результатами проведеної судової економічної експертизи в кримінальному провадженню №4202117207000011, а також причинно-наслідковий зв`язок, що виражений у заподіянні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.
		У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 23.03.2023 від Державної екологічної інспекції Центрального округу, позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування надрами, однак, у спірному випадку відповідачем останнього отримано не було. Крім того, за твердженням позивача, відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності його вини. У даному випадку відповідачем є юридична особа - суб`єкт господарювання, який здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку. Здійснення природокористування без дозвільного документу є наслідком власної господарської діяльності відповідача, а не наслідок об`єктивних, незалежних від нього обставин, у зв`язку з чим здійснення використання надр без дозволу є власним комерційним ризиком відповідача, тому не може вважатися достатньою підставою для виключення його вини.
		Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023, у зв`язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №917/102/22 до 24.05.2023 до 15:00год, а також задоволено клопотання представника Кобеляцького КП "Водоканал плюс" адвоката Киселя А.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 24.05.2023 о 15:00год по справі №917/102/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 задоволено клопотання представника Державної екологічної інспекції Центрального округу про участь у судових засіданнях по справі №917/102/22 в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Полтавському апеляційному суду (36000, м.Полтава, вул.Соборності, 18).
		24.05.2023 на адресу апеляційного суду від Державної екологічної інспекції Центрального округу надійшли додаткові пояснення, в яких позивачем викладено заперечення щодо доводів апеляційної скарги відповідача.
		24.05.2023 у судовому засіданні апеляційної інстанції в режимі відеоконференції був присутній представник відповідача (апелянта)  Кобеляцького КП "Водоканал плюс", який наполягав на доводах та вимогах апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		Присутні у судовому засіданні 24.05.2023 прокурор та представник позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у своїх відзивах, просили суд залишити оскаржуване рішення місцевого суду без змін.
		Представник третьої особи у судове засідання 24.05.2023 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи всі сторони були повідомлені належним чином.
		Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх сторін по справі, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до п. 1.1 Статуту Кобеляцького КП "Водоканал Плюс" (відповідача), затвердженого рішенням позачергової тридцять шостої сесії Кобеляцької міської ради сьомого скликання від 13.02.2019, це підприємство створене згідно рішення Кобеляцької міської ради сьомого скликання від 18.10.2017.
		Пунктом 2.2 Статуту передбачено, що КП "Водоканал Плюс" здійснює діяльність, зокрема, з забору, очищення та постачання води (т.1 а.с. 27-30).
		Згідно наданих паспортів експлуатаційних свердловин на території міста Кобеляки розташовані водні свердловини № 1, № 2, № 3, № 4, № 5,№ 6, № 7, № 8, № 9, №10, № 11, № 12 (№89), № 13 (т.1 а.с.54-97).
		Як свідчать Журнал обліку подачі води артсвердловинами (т.1 а.с. 98-99) відповідач використовував воду з водних свердловин № 1, № 2, № 3, № 4, № 5,№ 6, № 7, № 8, № 9, №10, № 11, № 12, № 13, розташованих у м. Кобеляки.
		Згідно дозволу на спеціальне водокористування від 16.01.2018 №145/ПЛ/49д-18 (т.1, а.с. 100), виданого Сектором у Полтавській області Держводагенства для водокористувача - Кобеляцьке КП "Водоканал Плюс", метою водокористування є питні і санітарно гігієнічні, виробничі потреби, передача води населенню, для потреб вторинних водокористувачів (т.1 а.с.100).
		Державною екологічною інспекцію Центрального округу на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 6,7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 за №275, Положення про Державні екологічні інспекції в округах, затвердженого наказом міністерства екології та природних ресурсів України від 04.10.2018 за №347, Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2018 №260, наказу Державної екологічної інспекції Центрального округу від 17.08.2021 №06-27/675 (т.1 а.с.32, 33) 02.09.2021 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Кобеляцьким КП "Водоканал Плюс".
		За результатами перевірки проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання Кобеляцьким КП "Водоканал Плюс" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в період з 19.08.2021 по 02.09.2021 складено акт №06-28/646 від 02.09.2021, в якому зафіксовано виявлені порушення. Примірник вказаного акту отримано в.о. директора Кобеляцького КП "Водоканал Плюс" Рибалко П.П. 02.09.2021 (т.1 а.с. 34-43).
		Вказаною перевіркою встановлено, що у період з 01.04.2020 по 19.08.2021 Кобеляцьким КП "Водоканал Плюс" здійснено забір води з підземних водних свердловин за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), що є порушенням ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України, відповідальність за яке передбачена ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України. Обсяг самовільно використаної води становить 626744 м3, правовстановлюючі документи на земельні ділянки у підприємства відсутні.
		За результатами планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання Кобеляцьким КП "Водоканал Плюс" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, проведеного у період з 19.08.2021 по 02.09.2021 видано обов`язковий для виконання припис №35/02.4-23 від 09.09.2021, в якому визначені встановлені під час перевірки недоліки та строки на їх усунення (т.1, а.с.49-50). Вказаний припис був надісланий відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення і був отриманий останнім 14.09.2021 (т.1, а.с.51). 
		Відповідач у визначений строк вимоги припису не виконав, виявлені порушення не усунув (т.1 а.с.12-133).
		Прокурор в обґрунтування позову зазначає, що відповідач здійснив забір підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, на земельних ділянках, якими користується без правовстановлюючих документів, в обсязі що перевищує 300 куб.м. на добу, що підтверджується додатком № 3 до довідки від 01.09.2021 №225 та журналами обліку подачі води артсвердловинами м. Кобеляки.
		Згідно додатку №3 до довідки від 01.09.2021 №225 кількість забраної Кобеляцьким КП "Водоканал Плюс" підземної води з артсвердловин за період з 01.04.2020 по 31.12.2020 становить 288938м3 , за період з 01.01.2021 по 19.08.2021 - 337806м3 (т. 1, а.с. 45-47).
		За розрахунком Державної екологічної інспекції Центрального округу, розмір збитків за здійснення забору води в кількості 626744 м3 з 13 закільцьованих водних свердловин №1, №2, №3, №4, №5,№6, №7, №8, №9, №10, №11, №12 (№89), №13 розташованих у м. Кобеляки, складає 659021,32грн. Розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі Кобеляцьким КП "Водоканал Плюс" за період з 01.04.2020 по 19.08.2021 здійснено на підставі додатку №3 до довідки від 01.09.2021 №225 та акту планової перевірки від 02.09.2021 №06-28/646 внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
		Вказані збитки розраховані згідно "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 №389 зі змінами, внесеними Наказом Міністерства екології та природних ресурсів №657 від 13.10.2015.
		Таким чином, за результатами перевірки Державна екологічна інспекція Центрального округу встановила, що загальна сума заподіяних державі збитків Кобеляцьким КП "Водоканал Плюс" за період з 01.04.2020 по 19.08.2021 внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, за здійснення забору води в кількості 626744 м3 склала 659021,32грн.
		Державною екологічною інспекцією Центрального округу на адресу Кобеляцького КП "Водоканал Плюс" направлено претензію № 178/07-17/2021 від 06.10.2021 про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод за період з 01.04.2020 по 19.08.2021 на суму 659021,32грн (т. 1, а.с. 52-53).
		Станом на цей час суму збитків Кобеляцьким КП "Водоканал Плюс" сплачено не було. 
		Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулася з листом від 08.10.2021 до Решетилівської окружної прокуратури, в якому повідомила про порушення Кобеляцьким КП "Водоканал Плюс" природоохоронного законодавства в частині забору води з підземних водних свердловин за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), внаслідок чого виникли збитки в сумі 659021,32грн. З метою використання в досудовому розслідуванні кримінального провадження №42021172070000011 від 07.04.2021 за ч. 2 ст. 240 Кримінального кодексу України надало копії матеріалів перевірки Кобеляцького КП "Водоканал Плюс" та претензії з розрахунком збитків за самовільне використання водних ресурсів (т.1, а.с. 31).
		30.12.2021 прокурор направив на адресу Державної екологічної інспекції Центрального округу повідомлення лист вих. №56-5905вих-21 про заподіяння державі матеріального збитку на суму 659021,32грн та, з урахуванням положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", запропонував Інспекції подати до суду відповідний позов з вимогами до Кобеляцького КП "Водоканал Плюс" (т.1 а.с.128-129).
		Державна екологічна інспекція Центрального округу листом від від 19.01.2022 за вих. № 02.4-18/289 повідомила прокурора про неможливість звернення до суду з позовом у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, а тому, з посиланням на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" , просила прокурора звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу (т. 1, а.с. 130).
		26.01.2022 прокурор направив на адресу Державної екологічної інспекції Центрального округу повідомлення за вих. №56/-464вих-22, в якому повідомив про намір подати позовну заяви в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Кобеляцького КП "Водоканал Плюс" про стягнення битків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в сумі 659 021,32 грн (т. 1, а.с. 130-133).
		Прокурор надав висновок експерта №2247 від 09.12.2021, складений за результатами проведеної судової економічної експертизи по кримінальному провадженню №4202117207000011 (т. 1, а.с. 122-127), в якому судовий експерт зазначив, що в межах компетенції експерта економіста, розрахунок розміру збитків за забір води з підземних водних свердловин, що використовувалися Кобеляцьким ПП "Водоканал Плюс" за відсутності спеціального дозволу на користування надрами у період з 01.04.2020 по 19.08.2021 у сумі 659021,32грн, проведений спеціалістами Державної екологічної інспекції Центрального округу та наведений у додатку до претензії №178/07-17/2021 від 06.10.2021, арифметично підтверджується.
		Загальний розмір відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами)), Кобеляцьким КП "Водоканал Плюс" за період з 01.04.2020 по 19.08.2021 відповідно до об`єму використаної води з артезіанських свердловин в кількості 626744 м3 з 13 закільцьованих водних свердловин №1, №2, №3, №4, №5,№6, №7, №8, №9, №10, №11, №12 (№89), №13 розташованих у м. Кобеляки, зазначеного у додатку №3 до довідки від 01.09.2021 №225 та акті планової перевірки від 02.09.2021 №06-28/646 внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, складає 659021,32грн. 
		Як вже зазначалося раніше, Господарський суд Полтавської області 13.12.2022 ухвалив оскаржуване рішення у справі №917/102/22, яким позов про стягнення збитків в сумі 659021,32грн задовольнив повністю з підстав, зазначених вище. 
		 
		Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке.
		Досліджуючи питання представництва прокурором інтересів держави в суді, колегією суддів встановлено, що Державна екологічна інспекція Центрального округу є органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначених правовідносинах.
		Державна екологічна інспекція Центрального округу самостійно заходи і щодо стягнення з Кобеляцького КП "Водоканал Плюс" завданих державі збитків не вжила.
		Як вбачається з листа Державної екологічної інспекції Центрального округу №02.4-18/289 від 19.01.2022, Інспекція не має змоги звернутися до суду про стягнення вказаних збитків у зв`язку з відсутністю належного фінансування щодо сплати судового збору.
		Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва прокурор у позовній заяві зазначає, що за наявності факту порушення інтересів держави у сфері довкілля Державною екологічною інспекцією Центрального округу, до компетенції якої віднесено повноваження контролю за використанням та охороною природних ресурсів, не здійснюється захист інтересів держави щодо стягнення з Кобеляцького КП "Водоканал Плюс" у судовому порядку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
		Необхідність втручання органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв`язку з тим, що протягом розумного строку зазначений орган самостійно не звернувся до суду з відповідним позовом, а звернувся до органів прокуратури з проханням вжиття заходів прокурорського реагування шляхом звернення до суду з позовом про стягнення шкоди заподіяної державі. Наведена обставина свідчить про те, що Державна екологічна інспекція Центрального округу не вжила належних заходів щодо поновлення інтересів держави.
		Прокурор зазначає, що невжиття Державною екологічною інспекцією Центрального округу заходів щодо стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища з Кобеляцього КП "Водоканал Плюс", може призвести до втрати такої можливості в майбутньому, у зв`язку зі сплином строків позовної давності.
		Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Решетилівською окружною прокуратурою, попередньо, повідомлено Державну екологічну інспекцію Центрального округу про здійснення представництва її інтересів у суді при стягненні збитків з Кобеляцького КП "Водоканал Плюс", завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		Матеріалами справи підтверджується, що позивачем не було вжито достатніх та належних заходів щодо стягнення збитків відповідача, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 659021,32грн, оскільки відповідний позов до суду подано не було, внаслідок чого державні інтереси залишаються незахищеними.
		За висновком колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом прокурором було дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.
		Так, невжиття Державною екологічною інспекцією Центрального округу заходів щодо стягнення з відповідача завданих державі збитків, вказує на бездіяльність цього органу, а листування прокурора з позивачем свідчить про належні дії прокурора щодо надання можливості останній самостійно захищати інтереси держави у суді, протягом розумного строку.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
		Несплата відповідачем нарахованої йому суми збитків призводить до ненадходження коштів до Державного бюджету України, що порушує інтереси держави.
		Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні із позовом.
		 
		Щодо суті розглядуваного позову, то судова колегія зазначає наступне.
		Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача збитків у розмірі 659021,32грн, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування за період з 01.04.2020 до 19.08.2021.
		За приписами ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Відповідно до ст.ст. 66, 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
		Статтею 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.
		За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
		Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються в володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих в установленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а в випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
		Частиною 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання в користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
		За ст. 2 Водного кодексу України завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
		Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд (ст. 3 Водного кодексу України). Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України та згідно із ст.ст. 1, 6 Кодексу України про надра, є частиною надр.
		За дефініціями, наведеними в ст. 1 Водного кодексу України, водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання в виробництві з метою отримання продукції та для господарсько - питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.
		Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
		Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
		Пунктом 9 ст. 44 Водного кодексу України встановлено обов`язок водокористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Аналогічна норма міститься у ст. 49 Водного кодексу України, за якою спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
		Виходячи зі змісту ч. 2 та 3 ст. 49 Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері розвитку водного господарства. Видача (відмова в видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
		Органи, зазначені в ч. 2 цієї статті, під час прийняття рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування або про відмову в його видачі враховують відповідні висновки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (у разі використання підземних вод), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері охорони здоров`я (в разі використання водних об`єктів, віднесених до категорії лікувальних).
		За ч.ч. 1-3 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються в користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності в них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу в випадках, передбачених цим Кодексом.
		Статтею 21 цього Кодексу передбачено, що надра в користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
		Відповідно до ст.і 17 Закону України "Про питну воду", питне водопостачання та водовідведення підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов`язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об`єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
		Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
		Аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 922/3488/19.
		У матеріалах справи міститься дозвіл на спеціальне водокористування №145/ПЛ/49д-18 від 16.01.2018, виданий Кобеляцькому КП "Водоканал Плюс", код ЄДРПОУ 41678708, зі строком дії з 16.01.2018 по 22.11.2022 .
		Однак, в порушення вищевказаних норм закону відповідачем не було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами на територіях, де розташовані свердловини.
		Виняток із загального правила щодо необхідності отримання як дозволу на спеціальне водокористування, так і дозволу на користування надрами встановлений ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, за якою землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
		Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб`єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами.
		Отже, можливість правомірного використання відповідачем підземних вод у даному випадку вимагає або наявності відповідного спеціального дозволу на користування надрами, або можливості застосування до такого користувача (упродовж спірного періоду нарахування збиктів) положень ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра. 
		Враховуючи, що сам факт використання відповідачем підземних вод доведений матеріалами справи та ним не заперечується, так само, як і обставина відсутності у нього спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) упродовж спірного періоду, відтак правильність кваліфікації місцевим судом такого користування підземними водами як порушення (у розумінні обов`язкового елементу складу притягнення до цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків як форми відшкодування шкоди) перебуває у залежності виключно від висновку щодо можливості застосування до відповідача положень ч.1 ст. 23 вказаного Кодексу.
		Положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра (в редакції, що діяла упродовж спірного періоду нарахування відповідачу збитків) встановлюють одночасно два критерії у контексті розгляду даної справи (оскільки розбіжностей у сторін щодо не віднесення підземних вод до мінеральних та не здійснення виробництва фасованої питної води в межах цієї справи немає):
		1) наявність у видобувача/користувача підземних вод статусу власника чи користувача земельної ділянки (на якій здійснюється видобування підземних вод);
		2) обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 куб.м. на добу.
		Водночас, колегія суддів зазначає, що дослідженню питання дотримання другого критерія ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, на чому в апеляційній скарзі з посиланням на неповноту встановлення певних обставин в контексті кваліфікації жодної з 13 свердловин у якості самостійного/окремого дозволу вказує скаржник, має передувати доведення/встановлення наявності першого критерія зазначеної норми.
		Встановлення відповідності відповідача першому критерію ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра вимагає застосування положень Земельного кодексу України, приписи якого в частині наявності статусу землевласника або землекористувача, передбачають, зокрема наступне:
		- встановлення меж земельної ділянки та певного місця її розташування, як складові визначення за змістом ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України;
		- сформованість земельної ділянки як об`єкта цивільних прав перед її набуття з певним титулом відповідачем, що за змістом ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації до державного земельного кадастру державної реєстрації з присвоєнням кадастрового номеру за проектом землеустрою та подальшу державну реєстрацію права власності на таку ділянку;
		- виникнення права власності або користування на земельну ділянку згідно із ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України пов`язується з моментом державної реєстрації таких прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		З матеріалів справи не вбачається доказів формування із визначення меж на місцевості та надання кадастрового номеру земельних ділянок як об`єктів комунальної власності, на яких розташовані 13 свердловин, за допомогою яких відповідач здійснював видобування підземних вод впродовж спірного періоду, так само, як не вбачається і доказів реєстрації за відповідачем відповідних прав щодо таких земельних ділянок, у тому числі - на виконання вимог п. 7 припису Державної екологічної інспекції Центрального округу від 09.09.2021 №35/02.4-23 (т.1, а.с. 50). 
		Відносно доводів апеляційної скарги про приналежність земельних ділянок міській раді та їх передачу відповідачу на підставі відповідного рішення, суд апеляційної інстанції зазначає, що сама по собі приналежність до комунальної власності у розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України земельних ділянок, на яких розташовані свердловини, не свідчить про відсутність необхідності формування відповідних земельних ділянок для експлуатації таких свердловин у порядку ст. 79-1 цього Кодексу для можливості подальшого виникнення у відповідача в силу його статусу як комунального підприємства права постійного користування відповідними земельними ділянками. Діюче законодавство не надає підстав для ототожнення всіх земель комунальної власності територіальної громади з конкретних земельними ділянками як об`єктами цивільних прав, формування яких має передувати набуттю у користування іншими суб`єктами.
		Доводи скаржника про необхідність застосування положень ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якими регулюються питання щодо автоматичного переходу прав на земельну ділянку у разі набуття прав на нерухоме майно, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги з огляду на наступне. 
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
		Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
		- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
		- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
		Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" ч. 2 ст. 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
		В матеріалах справи міститься рішення виконавчого комітету Кобеляцької міської ради від 28.09.2018 №40, на підставі якого передано у постійне користування Кобеляцькому КП "Водоканал Плюс" земельні ділянки на яких розмішені артсвердловин, з цільовим призначенням - для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами земельні ділянки, які знаходяться за адресами:
		-площа Перемоги, 21 в м. Кобеляки, орієнтовною площею 0,03365 га;
		-площа Перемоги, 19 в м. Кобеляки, орієнтовною площею 0,04132 га;
		-площа Перемоги, J7 а м. Кобеляки, орієнтовною площею 0,03654 га;
		-вул. Оздоровча, 1 "а" в м. Кобеляки, арієнтовоною площею 0,05311 га;
		- вул. Мануальна, 29 в м. Кобеляки, орієнтовною площею 0,06101 га;
		- вул. Золоторенка, 28 в м. Кобеляки, орієнтовною площею 0,03801 га;
		- вул. Комсомольська, 11 в м Кобеляки, орієнтовною площею 0,04182 га:
		-вул. Дружби, 1 "а" в м. Кобеляки, орієнтовною площею 0,07251 га; 
		- вул. Шевченка, 135 в м. Кобеляки, орієнтовною площею 0,07840 га;
		- вул. Полтавська, 29 "а" в м. Кобеляки, орієнтовною площею 0,08013 га;
		-вул. Куйбишева, 75 "а" в м. Кобеляки, орієнтовною площею 0,03100 га;
		-вул. Ломоносова, 45 в м Кобеляки, орієнтовною площею 0,045 га.
		Суд зазначає, що земельні ділянки комунальної власності можуть перебувати у власності органу місцевого самоврядування або в користуванні (постійне користування або оренда).
		Крім того, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" забороняється передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку.
		Статтею 79-1 Земельного кодексу України також визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
		Формування земельних ділянок здійснюється:
		- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
		- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;
		- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
		- шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;
		- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
		- за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
		Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
		Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
		Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
		Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
		Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
		Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
		З урахуванням вищенаведених норм, судова колегія зазначає, що фактично третьою особою було встановлено користування відповідачем невизначеними земельними ділянками, розташування яких реально неможливо було встановити на місці, оскільки проекти землеустрою (в матеріалах справи відсутні) щодо відведення земельних ділянок не розроблялися та уповноваженим органом не затверджувався, кадастрові номери, які є єдиними ідентифікаторами визначення їх місця розташування, не були на момент перевірки присвоєні, межі та цільове призначення - не встановлені.
		Також, колегія суддів зазначає, що відповідач в силу свого статусу комунального підприємства за змістом п.п. 3.1, 3.2 його Статуту в принципі не міг набути право власності на будь-яке майно - лише право господарського відання.
		Набуття права господарського відання на споруду для цілей переходу права на земельну ділянку у порядку ч. 5 ст. 120 Земельного кодексу України набуло значення лише за редакцією цієї статті, запровадженою Законом України від 08.09.2021 №1720-ІХ (набрала чинності вже за межами періоду нарахування стягуваних збитків), можливість застосування якої також передбачає необхідність попереднього формування земельних ділянок та реєстрації права постійного користування земельними ділянками за попереднім суб`єктом права відповідних об`єктів нерухомості.
		Таким чином, оскільки власником земель, в межах яких можуть бути сформовані земельні ділянки для обслуговування свердловин, є територіальна громада, а відповідачу їх не було передано в порядку, передбаченому чинним законодавством, колегія суддів вважає, що у даному випадку відсутні підстави для застосування до даних правовідносин положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра. Вказане свідчить про безпідставність посилань відповідача на те, що неоскаржені та нескасовані рішення органу місцевого самоврядування свідчать про правомірність користування вищевказаними земельними ділянками.
		Крім того, судова колегія звертає увагу, що матеріалами справи не містять і доказів реєстрації права комунальної власності на свердловини як на об`єкт нерухомості в порядку дотримання вимог Закону України від 01.07.2004 №1952-IV.
		З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із правильністю висновків місцевого суду про відсутність у відповідача статусу землекористувача на підставі належних правовстановлюючих документів. 
		Невідповідность відповідача вимогам першого критерію ч. 1 ст. 23 Кодексу про надра України свідчить про відсутність необхідності з`ясування відповідності другого критерію цієї норми, а саме, щодо дослідження судом об`єму видобування відповідачем підземних вод з кожного із 13 водозаборів та, у свою чергу, зумовлює відхилення аргументів скаржника з цього приводу (у тому числі, з посиланням на постанови Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №910/21840/17, від 11.02.2021 у справі №922/1816/20 та від 03.04.2020 у справі №912/3294/18, оскільки обставини цих справ не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається).
		Таким чином, необхідність отримання та наявності у відповідача упродовж спірного періоду нарахування стягуваних збитків спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) через відсутність підстав для виключення, передбаченого ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, дає суду підстави для висновку про наявність як порушення (протиправної поведінки у вигляді видобування та використання підземних вод без такого дозволу), так і інших елементів складу для притягнення його до цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків.
		Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком місцевого суду, зазначає, що у даному випадку Кобеляцьке КП "Водоканал Плюс" зобов`язано було вживати вичерпних заходів для отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) задля можливості здійснення підприємством господарської діяльності, пов`язаної із забором води для питного водопостачання.
		Скаржник, з посиланням на постанови Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №908/581/19 та від 12.06.2018 у справі № 908/999/17, зазначає, що на позивача покладається обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності поведінки та причинний зв`язок із заподіяною шкодою. При цьому, скаржник звертає увагу на відсутність його вини у спричиненні збитків та своєчасне звернення до відповідних державних органів з заявою на отримання спірного дозволу.
		Колегія суддів зазначає, що у постанові від 12.06.2018 у справі № 908/999/17 Верховний Суд на підставі встановлених судами обставин справи дійшов висновку, що відповідач завчасно, у порядку, передбаченому законодавством, звертався до уповноважених органів для погодження документів, необхідних для отримання спеціального дозволу на користування надрами; затримка в оформленні спеціального дозволу на користування надрами сталася не з вини відповідача, що є обов`язковою умовою для покладення на останнього відповідальності у виді відшкодування збитків.
		При цьому, у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 908/581/19 висловлена правова позиція про те, що у разі затримки в оформленні спеціального дозволу на водокористування, що сталася з вини уповноважених органів, а не водокористувача, який у порядку, передбаченому законодавством, звертався за погодженням документів, цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
		Судом першої інстанції встановлено, що відповідач надав до матеріалів справи копію заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону від 04.05.2020 № 79, а також копії листів від 04.05.2020 №77 (Каталог географічних координат водозабірних споруд...), від 04.05.2020 №78 (Опис документів, які подаються для отримання спеціального дозволу на користування надрами, без проведення аукціону...), надіслані до Державної служби геології та надр України (т.2, а.с.28-32).
		Матеріали справи свідчать, що за результатом розгляду заяви КПП "Водоканал плюс" від 04.05.2020 за №79 з доданими до неї документами щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки питних підземних вод забору підприємства (свердловини №№1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,13,89), Державна служба геології та надр України листом від 26.06.2020 за №115 повернула заяву з доданими до неї документами Кобеляцьке КП "Водоканал плюс", у зв`язку з наявністю зауважень Міністерства енергетики та захисту довкілля України щодо отримання спеціального дозволу. Також, Держгеонадра повідомило, що географічні координати кутової точки №5 та водозабірних свердловин №№ 8,89 не відповідають їх розташуванню на ситуаційному плані. Площа ділянки надр водозабору 7,83 км2 не співпадає з ситуаційним планом за розрізами та конфігурацією (т. 2, а.с. 24).
		Проте, доказів звернення Кобеляцького КП "Водоканал плюс" у подальшому із заявою щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами матеріали справи не містять.
		До матеріалів справи відповідачем також надано копію договору № 2593 від 28.05.2021 про надання послуг з землеустрою, укладеного з Приватним підприємством "Алан-Зем", предметом якого є складання технічної документації щодо відведення земельних ділянок (т.1, а.с.20-22). Відповідач зазначає, що вказану інформацію ним було направлено на адресу Державної екологічної інспекції Центрального округу.
		Однак, судом встановлено, що відповідач не надав до матерілів справи докази надсилання вказаної інформації позивачу.
		З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідачем не доведено належними доказами, що він до початку перевірки вчиняв належні дії для отримання спірного дозволу на користування надрами, не надав доказів подання у встановленому порядку до Державної служби геології та надр України заяви щодо отримання відповідного дозволу, а також не довів, що затримка в оформленні спеціального дозволу на водокористування сталася з вини уповноважених органів.
		Отже, враховуючи зазначене, обставини та предмет справ, які переглядались Верховним Судом (№908/999/17, №908/581/19), та на які посилається відповідач, не є подібними, а отже не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи.
		Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Згідно з ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		Статтею 67 Кодексу України про надра передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
		До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).
		Для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.06.2022 року у справі №910/18053/20.
		Таким чином, наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
		Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
		Особливості застосування цивільної відповідальності визначено ст. 69 цього Закону. Так, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
		Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
		Як вказувалося раніше, матеріалами справи підтверджується, що відповідач в процесі своєї господарської діяльності вчинив порушення екологічного законодавства, зокрема тим, що використовував надра (підземні води) за відсутності спеціального дозволу, необхідного згідно з вимогами ст. 21 Кодексу України про надра.
		Внаслідок таких дій відповідача Інспекцією визначено, що державі заподіяно збитки.
		Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009.
		Інспекцією відповідно до Методики розраховано збитки, обумовлені самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на користування надрами (підземні води) за формулою: 3сам = 5 х W x Tap x 0,3, де
		W- об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), м3;
		Тaр - розмір, грн/100 м3 , аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення. Тар на дату виявлення порушення становить 70,1 грн/100 м3;
		5 коефіцієнт;
		0,3 коефіцієнт до ставок рентної плати, що застосовують житлово-комунальні підприємства відповідно до ст. 255 Податкового кодексу України/
		Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням Кобеляцьким КП "Водоканал Плюс" водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) в період з 01.04.2020 по 19.08.2021 здійснено на підставі додатку №3 до довідки від 01.09.2021 №225 та акту планової перевірки від 02.09.2021 №06-28/646 внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів: 
		Зсам = 5 х 626744 х 0,701 = 659021грн 32коп.
		Вказані збитки обґрунтовано розраховані згідно "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389 зі змінами, внесеними Наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 657 від 13.10.2015.
		Судова колегія, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшла висновку, що він є документально обґрунтованими, математично правильними та відповідає вимогам Методики, а також не оспорений відповідачем, який, посилаючись на неправильність проведення розрахунків позивачем, в свою чергу контррозрахунків не надав та не обґрунтував, в чому саме полягає ця неправильність.
		Правильність проведеного розрахунку збитків також підтверджується висновком експерта №2247 від 09.12.2021, складеного за результатами проведеної судової економічної експертизи по кримінальному провадженню №4202117207000011 (т. 1, а.с. 122-127), в якому судовий експерт зазначив, що в межах компетенції експерта економіста, розрахунок розміру збитків за забір води з підземних водних свердловин, що використовувалися Кобеляцьким ПП "Водоканал Плюс" за відсутності спеціального дозволу на користування надрами у період з 01.04.2020 по 19.08.2021 у сумі 659021,32грн, проведений спеціалістами Державної екологічної інспекції Центрального округу та наведений у додатку до претензії №178/07-17/2021 від 06.10.2021, арифметично підтверджується.
		Таким чином, судом встановлено, що саме дії Кобеляцького КП "Водоканал Плюс" у вигляді забору води з підземних водних свердловин за відсутності спеціального дозволу на користування надрами призвели до спричинення державі збитків у розмірі, встановленому законом.
		Відповідно до ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
		Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Також ч. 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Таким чином, за змістом вказаних положень законодавства, обов`язок доказування невинуватості заподіювача шкоди, покладається саме на цю особу.
		Як вже зазначалося раніше, відповідач не підтвердив належними доказами наявності об`єктивних обставин, що унеможливили б одержання дозволу на користування надрами (підземними водами) у встановленому законом порядку, та не надав до суду доказів на підтвердження вчинення ним належних дій, спрямованих на оформлення земельних ділянок під зазначеними в актах перевірки Державної екологічної інспекції Центрального округу артезіанськими свердловинами.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту порушення Кобеляцьким КП "Водоканал Плюс" законодавства шляхом самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами)) та наявність усіх елементів складу зазначеного цивільного правопорушення, а саме:
		- протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні забору води без спеціального дозволу на користування надрами всупереч чинному законодавству, що підтверджується матеріалами перевірки; 
		- наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389;
		- причинний зв`язок, що виражений у заподіянні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача;
		- вина відповідача, виражена у самовільному користуванні надрами.
		Відтак, вимоги Державної екологічної інспекції Центрального округу про стягнення з відповідача збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 659021,32грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача про використання підземних вод для цілей водозабезпечення відповідних абонентів-споживачів територіальної громади, то колегія зазначає, що вказані обставини не звільняють Кобеляцьке КП "Водоканал Плюс" від обов`язку дотримуватись вимог природоохоронного законодавства і законодавства про надра, оскільки інтереси територіальних громади не можуть задовольнятись за рахунок самовільного споживання корисних копалин загальнонаціонального значення. 
		Доводи апеляційної скарги позивача наведених висновків суду не спростовують, та фактично дублюють аргументи зазначені ним в ході розгляду справи у суді першої інстанції та зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
		Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Кобеляцького КП "Водоканал плюс" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у справі №917/102/22 підлягає залишенню без змін.
		З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал плюс" на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у справі №917/102/22  залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у справі №917/102/22  залишити без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
		 
		Повний текст постанови складено 05.06.2023.
		 
		Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
		 
		Суддя В.В. Лакіза 
		 
		Суддя О.В. Плахов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...