Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/13685/14-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2023.
Дата набрання законної сили: 30.05.2023
Номер судового провадження: 51-3062км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013110000000857

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		30 травня 2023 року
		м. Київ
		справа № 761/13685/14-к
		провадження № 51-3062км22
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участі:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року щодо
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Саварки Богуславського району Київської області, громадянина України, який проживає у АДРЕСА_1 , 
		якого визнаного невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.
		Вирішено питання щодо речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
		Ухвалою Київського апеляційного судувід 07 липня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду заступника директора Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики), будучи службовою особою, попередженою про спеціальні обмеження, встановлені Законами України «Про державну службу» та «Про засади запобігання і протидії корупції», та обіймаючи посаду голови комісії з ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу (далі - КДСЗ), на початку серпня 2013 року, перебуваючи у своєму службовому кабінеті НОМЕР_4 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 24, запропонував директору ТОВ «ІВВІ`С Україна» ОСОБА_8 вирішити питання щодо припинення процедури ліквідації КДСЗ, а в подальшому вирішити питання про призначення ОСОБА_8 його директором, за умови передачі останнім неправомірної вигоди в сумі 50 000 грн.
		Надалі 22 серпня 2013 року у період часу з 19:05 по 19:14 ОСОБА_7 , перебуваючи біля ТРЦ «Піраміда», що на вул. Мішуги, 4 у м. Києві, у салоні автомобіля «Мазда» (д.н.з. НОМЕР_1 ), одержав від ОСОБА_8 частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди в розмірі 3 000 грн, а 27 серпня 2013 року у період часу з 15:42 по 16:14, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, одержав від ОСОБА_8 ще одну частину - у розмірі 10 000 грн. і, у свою чергу, передав ОСОБА_8 протокол засідання комісії з ліквідації КДСЗ від 25 липня 2013 року щодо розгляду питання про укладення з ТОВ «ІВВІ`С Україна» договору зберігання майна, яке належить зазначеному підприємству на праві постійного користування.
		В подальшому упродовж вересня-листопада 2013 року ОСОБА_9 , використовуючи своє службове становище та пов`язані з ним можливості, вживав заходів щодо припинення ліквідації КДСЗ та призначення ОСОБА_8 на посаду директора цього заводу, а саме:
		-       восени 2013 року за вказівкою ОСОБА_10 членом комісії з ліквідації КДСЗ - головним спеціалістом Департаменту продовольства Мінагрополітики ОСОБА_11 , з метою припинення процедури ліквідації вказаного заводу, підготовлено проект наказу Мінагрополітики «Про скасування наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 квітня 2012 року № 240», який під час обшуку виявлено у службовому кабінеті обвинуваченого;
		-       у кінці жовтня 2013 року за клопотанням ОСОБА_10 начальник відділу регулювання відносин власності, правового та кадрового забезпечення Департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_12 та завідувач сектором харчової та переробної промисловості вказаного департаменту ОСОБА_13 підготували та направили до Департаменту продовольства Мінагрополітики лист Кіровоградської обласної державної адміністрації від 25 жовтня 2013 року вих. № 869/01-38/8/1, відповідно до якого обласна адміністрація просила розглянути кандидатуру ОСОБА_8 щодо призначення на посаду директора КДСЗ.
		Іншу частину грошових коштів у сумі 37 000 грн з обумовленого раніше загального розміру неправомірної вигоди ОСОБА_9 не одержав з причин його обізнаності про наміри працівників правоохоронних органів щодо викриття вчиненого ним злочину.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала та заперечень на неї
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування касаційних вимог прокурор вказує про те, що:
		-       суди попередніх інстанцій безпідставно визнали показання свідка ОСОБА_8 нелогічними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відомості, які зазначені у заяві останнього такими, що не можуть бути доказом вчинення ОСОБА_7 злочину;
		-       місцевий і апеляційний суди безпідставно визнали недопустимими доказами результати НС(Р)Д через невідкриття їх стороні захисту, що суперечить даним протоколу надання доступу до матеріалів провадження стороні захисту, без зазначення у чому полягає порушення прав та свобод людини під час отримання цих доказів у розумінні ст. 87 КПК; 
		-       ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, а захисник вважав рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.
		Мотиви суду
		Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що місцевий суд дійшов висновку про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 було фактично розпочато без внесення відомостей до ЄРДР.
		Такі свої висновки місцевий суд обґрунтував на підставі аналізу наявних у матеріалах кримінального провадження витягу з ЄРДР датованого 24 березня 2014 року з кримінального провадження № 12013110000000857, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 серпня 2013 року (т. 1, а.к.п. 120), та повідомлення про початок досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні від 20 серпня 2013 року (т. 1, а.к.п. 125), за результатами якого вбачається, що у повідомленні про початок досудового розслідування від 20 серпня 2013 року не вказано про обставини злочину, про які йдеться у витягу з кримінального провадження від 24 березня 2014 року.
		Таким чином, місцевий суд дійшов висновку про коригування у ЄРДР первинно внесених до нього відомостей, що суперечить вимогам ст. 214 КПК та Положенню про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України 17 серпня 2012 року № 69 (далі - Положення).
		З такими висновками місцевого суду Верховний Суд не погоджується і вважає їх безпідставними з огляду на таке.
		Відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, у тому числі про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
		Частиною 6 ст. 214 КПК (у редакції Закону, що діяла на момент внесення відомостей до ЄРДР) визначено, що слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє прокурора про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені ч. 5 цієї статті.
		При цьому вимоги до змісту такого письмового повідомлення положеннями КПК імперативно не визначено. Законодавець не зобов`язує особу, яка звертається з відповідним повідомленням до прокурора, повністю дублювати фабулу обставин вчиненого злочину у ЄРДР.
		Як убачається зі змісту повідомлення про початок досудового розслідування від 20 серпня 2013 року, який міститься у матеріалах кримінального провадження, в ньому стисло окреслено обставини вчиненого кримінального правопорушення із зазначенням ключових елементів його складу та визначено попередню правову кваліфікацію - ч. 4 ст. 368 КК.
		Також слід наголосити, що первинний витяг з ЄРДР у цьому кримінальному провадженні датований 20 серпня 2013 року не був предметом безпосереднього дослідження судом першої інстанції, про що зазначено у вироку, а тому твердження цього суду про те, що у первинному витязі з ЄРДР було зазначено такий же об`єм інформації, як і в повідомленні про початок досудового розслідування, а в подальшому ця інформація піддавалася коригуванню, є припущеннями.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ані вимогами КПК, ані нормами Положення не встановлено заборони та/або обмежень для органу досудового розслідування щодо зміни чи доповнення інформації в ЄРДР про кримінальне правопорушення в ході здійснення досудового розслідування. Навпаки, орган досудового розслідування повинен у разі отримання більшого кола інформації, зокрема такої, яка впливає на кримінально правову оцінку вчиненого, відобразити її у ЄРДР. І таке відображення шляхом уточнення, конкретизації, зміни даних про кримінальне правопорушення, яке є предметом розслідування у відповідному кримінальному провадженні жодним чином не суперечить положенням КПК.
		Таким чином, висновки місцевого суду про здійснення досудового розслідування щодо ОСОБА_7 без внесення відомостей до ЄРДР, які залишені поза увагою апеляційного суду, є безпідставними.
		Щодо тверджень прокурора про безпідставне невизнання судами попередніх інстанцій як доказу відомостей, що містяться в заяві ОСОБА_8 про вчинення злочину, то Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до положень ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Заява про вчинення злочину за своєю правовою природою не є доказом у розумінні положень ст. 84 КПК, а виступає підставою для відповідного реагування органів досудового розслідування, внесення ними відомостей до ЄРДР по фактах, висвітлених у такій заяві, та здійснення їх кримінально-правової перевірки.
		З огляду на викладене Суд погоджується з висновками місцевого і апеляційного судів в частині того, що заява ОСОБА_8 про вчинення злочину не є доказом у кримінальному провадженні.
		Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставною критичну оцінку судами попередніх інстанцій заяви ОСОБА_8 з підстав відсутності в ній дати її написання та посилання суду на порушення порядку звернення ОСОБА_8 із цією заявою до УБОЗ ГУ МВС України у м. Києві.
		Суд наголошує, що відсутність у заяві ОСОБА_8 зазначення дати її написання не є визначальним під час надання оцінки факту звернення особи із заявою про вчинення злочину до правоохоронного органу.
		Зокрема, як убачається із дослідженої судами попередніх інстанцій заяви ОСОБА_8 про вчинення злочину (т. 1, а.к.п. 133), остання зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події 20 серпня 2013 року, що підтверджується відповідним штампом та резолюцією.
		Оскільки у самій заяві ОСОБА_8 не вказано дати її написання, слід виходити саме із дати її реєстрації органом, до якого вона була подана.
		Додатково факт звернення ОСОБА_8 з відповідною заявою до УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві саме 20 серпня 2013 року підтверджується наявним у матеріалах кримінального провадження рапортом т.в.о. начальника ВБК УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_14 (т. 1, а.к.п. 124).
		Отже, висновки судів попередніх інстанцій про порушення ОСОБА_8 порядку звернення із заявою про вчинення злочину, які зроблено лише на підставі його показань та листа УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві від 26 травня 2014 року № 3/ч/ч -14 аз, є передчасними, зробленими без урахування та оцінки усіх наявних у матеріалах кримінального провадження відомостей.
		Сумніви судів першої та апеляційної інстанцій в достовірності і правдивості щодо добровільного характеру волевиявлення ОСОБА_8 в частині звернення до правоохоронного органу із заявою про злочин, колегія суддів відхиляє, оскільки останній надав показання як свідок у суді першої інстанції без примусу, та в ході допиту підтвердив факти, наведені в заяві, що, в свою чергу, свідчить про його добровільне волевиявлення.
		Доводи у касаційній скарзі прокурора про безпідставну критичну оцінку судами попередніх інстанцій показань свідка ОСОБА_8 колегія суддів відхиляє, оскільки оцінка показань цього свідка судами була здійснена відповідно до вимог ст. 94 КПК у сукупності з іншими зібраними у матеріалах кримінального провадження доказами з точки зору достатності та взаємозв`язку і не може бути предметом перевірки судом касаційної інстанції.
		Верховний Суд зазначає, що сам по собі факт незгоди сторони кримінального провадження з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів не свідчить про допущення істотних порушень вимог КПК.
		Разом з тим, що стосується доводів касаційної скарги прокурора про безпідставне визнання судами попередніх інстанцій недопустимими доказами результатів НС(Р)Д через їх невідкриття стороні захисту, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 246 КПК рішення про проведення НС(Р)Д приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину (ч. 4).
		В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що предметом ретельного дослідження та оцінки судами попередніх інстанцій були результати проведених у цьому кримінальному провадженні ряду НС(Р)Д, зокрема:
		-       протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 22 серпня 2013 року, відповідно до якого оперуповноважений в ОВС ВБК УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_15 провів за участю ОСОБА_8 . НС(Р)Д - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину: отримання 22 серпня 2013 року неправомірної вигоди заступником директора Департаменту продовольства Мінагрополітики ОСОБА_7 у розмірі 3000 грн у своєму автомобілі біля ТРЦ «Піраміда» від директора ТОВ «ІВВІ`С Україна» ОСОБА_8 , який проводився із застосуванням спеціальних технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2013 року № 01-9230т (т. 1, а.к.п. 182 - 185);
		-       протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 27 серпня 2013 року, відповідно до якого оперуповноважений в ОВС ВБК УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_15 провів за участю ОСОБА_8 . НС(Р)Д - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину: отримання 27 серпня 2013 року неправомірної вигоди заступником директора Департаменту продовольства Мінагрополітики ОСОБА_7 у розмірі 10 000 грн, як первинну, необхідну частину від загальної суми 50 000 грн, у службовому кабінеті НОМЕР_4 у приміщенні Мінагрополітики за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 24, від директора ТОВ «ІВВІ`С Україна» ОСОБА_8 , який проводився із застосуванням спеціальних технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2013 року № 01-92230т (т. 1, а.к.п. 186 - 190);
		-       протокол за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів від 16 жовтня 2013 року, відповідно до якого оперуповноваженим в ОВС УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_16 за результатами проведення ДОТЗ МВС України оперативно-технічного заходу - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - номеру НОМЕР_3 , що проводилося в період з 23 серпня 2013 року по 16 жовтня 2013 року на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 23 серпня 2013 року № 01-9289т, встановлено можливі корупційні зв`язки ОСОБА_7 , а також отримано інформацію стосовно його можливої злочинної діяльності. Матеріали отримані під час проведення ОТЗ містяться на оптичному диску, інвентаризаційний номер 235т від 29 липня 2013 року (т. 1, а.к.п. 163 - 181);
		-       протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 16 жовтня 2013 року, відповідно до якого старший оперуповноважений в ОВС УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_15 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2013 року № 01-9230т із застосуванням СТЗ «ВидиконCF», носія інформації Transcend Compact Flash 8 gb інв. № 329т від 05 серпня 2013 року, СТЗ «Сафарі», носія інформації Transcend micro SDHS 16 gb інв. № 226т від 29 липня 2013 року, провів аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , в кафе «Шоколадниця», у період з 15:44 год по 16:08 год 22 серпня 2013 року, в ході якого зафіксовано розмову між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (т. 1, а.к.п. 191 - 196);
		-       протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 16 жовтня 2013 року, відповідно до якого старший оперуповноважений в ОВС УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_15 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2013 року № 01-9230т із застосуванням СТЗ «Видикон CF», носія інформації Transcend Compact Flash 8 gb інв. № 329т від 05 серпня 2013 року, СТЗ «Сафарі», носія інформації Transcend micro SDHS 16 gb інв. № 226т від 29 липня 2013 року, провів аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_7 за адресою: м. Київ, вул. Мішугі, 4, біля ТРЦ «Піраміда», у період з 19:05 год по 19:14 год 22 серпня 2013 року, в ході якого зафіксовано розмову між ОСОБА_8 та ОСОБА_7  (т. 1, а.к.п. 197 - 199);
		-       протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 16 жовтня 2013 року, відповідно до якого старший оперуповноважений в ОВС УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_15 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2013 року № 01-9230т із застосуванням СТЗ «Видикон», носія інформації Transcend micro SDHS 16 gb інв. № 227т від 29 липня 2013 року, СТЗ «Сафарі», носія інформації Transcend micro SDHS 16 gb інв. № 226т від 29 липня 2013 року, провів аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 15:42 год по 16:14 год 27 липня 2013 року, в ході якого зафіксовано розмову між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (т. 1, а.к.п. 200 - 208);
		-       протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 21 грудня 2013 року, відповідно до якого старший оперуповноважений в ОВС УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_16 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 23 жовтня 2013 року № 01-12246т із застосуванням СТЗ «Сафарі», носія інформації Transcend micro SDHS 16 Gb інв. 386т від 30 серпня 2013 року, Transcend micro SDHS 16 Gb інв. 435т від 06 листопада 2013 року, СТЗ «Видикон CF» Transcend micro SDHS, 16 Gb інв. 387т від 30 серпня 2013 року, провів аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 10:16 год по 10:37 год 25 листопада 2013 року, в ході якого зафіксовано розмову між ОСОБА_8 та ОСОБА_7  (т. 1, а.к.п. 209 - 233);
		-       аудіо- та відеозаписи зафіксовані на оптичних дисках - інв. № 380нт від 29 серпня 2013 року, № 235нт від 29 липня 2013 року; з`ємних дисках - інв. 329т, інв. 226т, інв. 386т, інв. 387т, інв. 435т, інв. 227т (т. 8, пакет №1, речові докази).
		У цьому кримінальному провадженні особа притягується до кримінальної відповідальності за діяння, вчинені у 2013 році. Ключовим доводом касаційної скарги прокурора є те, що судами попередніх інстанцій безпідставно визнано результати проведених щодо ОСОБА_7 . НСРД недопустимими доказами з підстав недотримання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК під час відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні.
		Вказані висновки суди зробили на підставі того, що в ході виконання вимог ст. 290 КПК не було відкрито ухвал слідчих суддів апеляційного суду, які стали підставами для проведення НСРД.
		Обґрунтовуючи такі свої висновки, як місцевий, так і апеляційний суди послалися на те, що невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст. 290 КПК після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як докази (постанова Верховного Суду України від 16 березня 2017 року у справі № 5-364кс16).
		У цьому кримінальному провадженні обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 був отриманий місцевим судом 13 травня 2014 року, тобто до того, як ВСУ вперше у своїй постанові від 16 березня 2017 року у справі № 5-364кс16 сформулював висновок щодо необхідності визнання недопустимими доказів у зв`язку з невідкриттям у порядку ст. 290 КПК процесуальних документів, які стали підставою для їх отримання.
		У судовому засіданні місцевого суду 31 липня 2017 року, тобто після сформованого у постанові ВСУ висновку, сторона захисту заявила клопотання про необхідність визнання усіх результатів НСРД недопустимими доказами з підстав невідкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК ухвал слідчих суддів, якими надавалися дозволи на проведення цих НСРД.
		Тобто починаючи із 2017 року і висловлення відповідної позиції ВСУ захист поставив під сумнів наявність процесуальних підстав для проведення НСРД та заявив вимогу про необхідність ознайомлення з ними. Після спливу трирічного строку, протягом якого вже тривав судовий розгляд у суді першої інстанції, виникнуло питання про те, що на етапі відкриття матеріалів за ст. 290 КПК не було надано ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД. 
		Колегія суддів вважає, що після формування відповідної позиції ВСУ щодо необхідності відкриття ухвал слідчих суддів, якими було надано дозвіл на проведення НСРД, а також після того як сторона захисту у цьому провадженні у 2017 році заявила бажання про необхідність ознайомлення із вказаними процесуальними документами, у сторони обвинувачення була процесуальна можливість забезпечити розкриття таких ухвал. Вирок у цьому провадженні було ухвалено аж у 2020 році. Тож означений проміжок часу був достатнім як для сторони обвинувачення з тим, щоб вона виконала необхідні дії щодо розтаємнення ухвал на проведення НСРД та надала їх стороні захисту й суду, так і для сторони захисту з тим, щоб остання могла реалізувати принцип змагальності та навести суду свої аргументи про можливість використання результатів НСРД, які були отримані після реалізації дозволів на проведення відповідних слідчих дій. 
		Як убачається із матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення не надала відповідних ухвал, якими було надано дозволи на проведення НСРД ні у суді першої інстанції, ні під час судового розгляду у судах апеляційної чи касаційної інстанцій.
		Фактично прокурор, оскаржуючи судові рішення з посиланням на безпідставне визнання недопустимими результатів НСРД ігнорує позицію ВСУ щодо необхідності розкриття ухвал, які стали процесуальними підставами для проведення НСРД. Формальне оскарження судових рішень із посиланням на вказаний довід без реального вжиття стороною обвинувачення будь-яких дій, спрямованих на розкриття ухвал на проведення НСРД є очевидним зловживанням стороною обвинувачення своїми процесуальними правами та обов`язками.
		Таким чином в ході судового розгляду місцевий та апеляційний суди встановили, що ухвали слідчих суддів Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2013 року № 01-9230т, від 23 серпня 2013 року № 01-9289т, від 23 жовтня 2013 року № 01-12246т, на підставі яких щодо ОСОБА_7 було проведено аудіо- і відеоконтроль та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, не були відкриті стороні захисту на стадії виконання вимог ст. 290 КПК, що підтверджується протоколами про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 17 квітня 2014 року (захисники ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ) та 12 травня 2014 року (обвинувачений ОСОБА_7 ) з додатками у вигляді письмових підтверджень (переліком наданих на ознайомлення документів), в яких відсутня інформація про наявність таких ухвал.
		Немає цих процесуальних документів у матеріалах кримінального провадження і на етапі касаційного перегляду судових рішень у цьому провадженні.
		Оскільки касаційною перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено відсутність у матеріалах кримінального провадження ухвал слідчих суддів апеляційного суду про надання дозволу на проведення щодо ОСОБА_7 НС(Р)Д, тобто процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення щодо ОСОБА_7 . НС(Р)Д, то у цьому провадженні суд констатує порушення вимог ст. 290 КПК.
		Таким чином, місцевий та апеляційний суди обґрунтовано визнали вказані докази недопустимими з підстав того, що ухвали слідчих суддів Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2013 року № 01-9230т, від 23 серпня 2013 року № 01-9289т, від 23 жовтня 2013 року № 01-12246т, на підставі яких було проведено вказані НС(Р)Д та які ані на стадії завершення досудового розслідування і відкриття матеріалів кримінального провадження, ані в ході судового розгляду справи не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК.
		Суд звертає увагу, що саме негласні слідчі (розшукові) дії були ключовим доказом у цьому провадженні. Оскільки сторона обвинувачення не вчинила дій щодо розсекречення ухвал слідчих суддів Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2013 року № 01-9230т, від 23 серпня 2013 року № 01-9289т, від 23 жовтня 2013 року № 01-12246т, суди правильно не врахували протоколи за результатами проведених НС(Р)Д як допустимі докази.
		На підставі вищенаведеного Суд погоджується із висновками місцевого та апеляційного судів про те, що після визнання у цьому кримінальному провадженні ряду доказів, зокрема результатів НС(Р)Д, недопустимими, іншої сукупності доказів недостатньо для визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК.
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого цим судом рішення.
		З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану прокурором касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                          ОСОБА_2                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...