Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/84/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано для оприлюднення: 07.06.2023. Зареєстровано: 07.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2023.
Дата набрання законної сили: 25.05.2023
Номер судового провадження: 87 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 травня 2023 року                              м. Харків                        Справа № 905/84/22  
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.
		за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,
		за участю представників сторін:
		від позивача: Кухтик В.М. (поза межами суду), довреність №1-3240 від 05.12.2022;
		від відповідача (апелянта): Сивак А.Ю. (в залі суду), ордер серія АХ №1130576 від 11.05.2023;
		розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", м.Краматорськ, Донецька область (вх. №87 Д/2),
		на рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2022 (повний текст складено 12.12.2022) у справі №905/84/22 (суддя Аксьонова К.І.),
		за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз ", м. Київ,
		до відповідача Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", м.Краматорськ, Донецька область,
		про стягнення заборгованості у розмірі 39353859,17грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У січні 2022 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (надалі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (надалі - ПрАТ "Донецькоблгаз") про стягнення заборгованості у розмірі 34509312,73грн, з яких: 18213661,81грн - основний борг за договором, 7023851,10грн - пеня, 3350865,47грн - 3% річних, 5920934,35грн - інфляційних втрат.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011041/Н09 від 27.09.2011 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги з транспортування природного газу. 
		У заяві про збільшення розміру позовних вимог від 30.09.2022 позивач у порядку п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України збільшив позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 39353859,17грн, з яких: 18213661,81грн - основний борг, 7023851,1грн - пеня, 3906257,4грн - 3% річних, 10210088,86грн - інфляційних втрат.
		Позивач також просив суд зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України на суму основної заборгованості 3% річних до моменту виконання судового рішення. 
		Відповідач у своєму відзиві заперечував проти позову повністю, посилаючись на припинення зобов`язань за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011 у зв`язку з неможливістю їх виконання на підставі ст. 607 ЦК України з огляду на втрату чинності Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", на підставі якого було укладено зазначений договір. Вказує про укладання між сторонами нового договору №1512000703 від 01.08.2016, що відповідає типовому договору, затвердженому постановою НКРЕКП №2497 від 30.09.2015, умови якого застосовуються до відносин сторін з 01.12.2015. Вважає, що у позивача були відсутні правові підстави здійснювати оформлення фактично наданих у спірний період послуг транспортування природного газу в межах договору №1109011041/Н09 від 27.09.2011. Акти наданих за спірним договором за період з січня 2018 по квітень 2019 підписані не уповноваженою з боку відповідача особою. Також, відповідачем подано до місцевого суду заяву про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до 5% від заявленого розміру, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства.
		Позивач у відповіді на відзив вважає наведені відповідачем доводи безпідставними, оскільки відносини між сторонами за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011 припинилися лише з 01.05.2019, на підставі укладеної між сторонами угоди від 10.12.2019 про розірвання договору. Пояснив, що за договором №1512000703 від 01.08.2016 відповідачу надавались не послуги з транспортування природного газу, а надавалась і оформлювалась єдина складова послуга з транспортування - послуга балансування. Проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені позивач заперечував. 
		Відповідач у додаткових поясненнях від 15.11.2022 заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині позовних вимог про стягнення 7729440,65грн, з яких: 1) по зобов`язанням січня-грудня 2018 року: 683609,66грн - пеня, 1549073,28грн - 3% річних, 3015626,11грн - інфляційних втрат, всього 5248309,05грн; 2) по зобов`язанням січня 2019 року:  1868190,46грн - пеня, 307183,77грн - 3% річних, 305757,37грн - інфляційних втрат, всього 2481131,60грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилався на списання вказаних нарахувань в силу ст. 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 №1639-IX. 
		Позивач проти закриття провадження у справі заперечив, мотивуючи свою позицію відсутністю підстав для застосування до спірних правовідносин вищевказаної ст. 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 №1639-IX.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.11.2022 у справі №905/84/22 позовні вимоги задоволено частково.
		Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 18213661,81грн, пеню у сумі 6913534,86грн, 3% річних у сумі 3894415,27грн, інфляційні втрати у сумі 10210088,86грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 588475,51грн.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Нараховано у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України на суму основної заборгованості у розмірі 18213661,81грн 3% річних до моменту виконання судового рішення.
		Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується фактичне надання позивачем послуг відповідачу за укладеним між сторонами договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011 у заявлений період з січня 2018 по квітень 2019.
		Суд відзначив, що у зв`язку із затвердженням Типового договору на транспортування природного газу на підставі постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 укладений сторонами договір транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011041/Н09 від 27.09.2011 не втратив свою чинність, а тому мав виконуватись з врахуванням чинних на момент надання послуг приписів Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу ГТС, при цьому, підписані між сторонами акти наданих послуг з транспортування природного газу за період з січня 2018 по квітень 2019 року підтверджують надання послуг транспортування за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011.
		Місцевим господарським судом встановлено, що позивач виконав господарські зобов`язання за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011 з надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період з січеня 2018 по квітень 2019 року на загальну суму 126570214,22грн, у той же час відповідач лише частково сплатив за надані послуги у загальній сумі 108356552,41грн, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 18213661,81грн.
		За результатом перевірки наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлена їх невідповідність фактичним обставинам справи в частині правильного визначення початкової дати періоду нарахування пені за зобов`язаннями березня 2019 року. 
		Здійснивши перерахунок пені та 3% річних за правильні періоди, місцевий господарський суд встановив, що належним розміром пені є 6913534,86грн, а 3% річних є 3894415,27грн, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 7023851,10грн та 3% річних у сумі 3906257,4грн підлягають частковому задоволенню, а решта вимог щодо стягнення пені та 3% річних задоволенню не підлягає.  Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що інфляційні втрати складають більшу суму, ніж заявлена позивачем. З урахуванням ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 10210088,86грн, як зазначено у позові (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
		Розглядаючи заяву відповідача про зменшення розміру пені до 5% від заявленого, суд відмовив у її задоволенні, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження наявності виняткових обставин в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, з наявністю яких пов`язано виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом. У той же час, суд відхилив посилання відповідача на збитковість підприємства, оскільки зазначене  само по собі не є такою обставиною. 
		Крім того, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат 7729440,65грн, з огляду на відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, зокрема судом не було встановлено підстав для списання вказаних нарахувань в силу приписів ст. 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 №1639-IX.
		Не погодившись із вищевказаним рішенням, відповідач - ПрАТ "Донецькоблгаз звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2022 у справі №905/84/22 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права.
		Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково не застосовано до спірних відносин ст.ст. 5, 607 Цивільного кодексу України та не надано належної правової оцінки аргументам відповідача про припинення зобов`язань за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011 з моменту набрання чинності Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом ГТС.
		Відповідач вказує, що договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011041/Н09 від 27.09.2011 було укладено сторонами з урахуванням чинного на той час Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". При цьому, у зв`язку з втратою чинності цього Законом, набранням чинності Законом України "Про ринок природного газу", Кодексу ГТС, Типового договору № 2497, Ліцензійних умов № 201, позивач не міг здійснювати транспортування природного газу на умовах договору №1109011041/Н09 від 27.09.2011, оскільки сторонами укладено інший договір транспортування природного газу - №1512000703 від 01.08.2016, який відповідає типовому договору, затвердженому постановою НКРЕ №2497 від 30.09.2015.                 У зв`язку з цим відповідач наголошує, що зобов`язання транспортування природного газу за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011 припинилися неможливістю їх виконання на підставі ст. 607 ЦК України.
		Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції помилково не застосував до спірних відносин норми Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 №1639-ІХ та порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК щодо необхідності закриття провадження в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з відсутністю предмета спору. 
		Відповідач вказує, що ним було надано до матеріалів справи докази його включення постановою НКРЕ від 01.11.2022 №1373 до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до ст. 3 Закону №1639-ІХ.
		У свою чергу, відхиляючи заперечення відповідача, суд першої інстанції зазначив, що під дію Закону №1639-ІХ підпадає списання пені, процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, не сплачену станом на розрахункову дату, тобто на заборгованість, що існувала станом на 31.12.2020, однак, відповідач вважає, що суд не правильно застосував положення абзацу 2 ч. 1 ст. 6 Закону № 1639-ІХ, які за своїм змістом можуть застосовуватися як до випадків погашення заборгованості, що існувала станом на 31.12.2020 та момент включення учасника до Реєстру, так і у випадку погашення основного боргу до 31.12.2020. Скаржник наголошує, що саме такий підхід у тлумаченні відповідає загальній спрямованості Закону №1639-ІХ на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу, адже в противному випадку втрачається сенс списання нарахувань на суми боргу, які сплачуються пізніше, та залишення можливості примусового стягнення нарахувань на суми боргу, які були сплачені до цього.
		З урахуванням вказаного відповідач вважає, що нараховані позивачем на погашену відповідачем основну заборгованість за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011041/Н09 від 27.09.2011  неустойка (штраф, пеня), 3% річних та інфляційні нарахування є списаними в силу ст. 6 Закону №1639-ІХ на загальну суму 7729440,65грн, а тому місцевий суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України повинен був закрити провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору.
		Також, відповідач посилається на те, що рішення суду в частині стягнення 10210088,86грн інфляційних втрат прийнято внаслідок невірного застосування судом ст. 625 ЦК України, оскільки судом не враховано, що позивач застосував індекси інфляції з двома десятковими знаками, у той же час Верховний Суд неодноразово зазначав, що величини приросту індексу споживчих цін мають розраховуватися та застосовуватися із заокругленням до десяткового числа після коми; суд не встановив достовірно дійсну суму інфляційних втрат за спірний період, не надав належної оцінки вказаним аргументам відповідача та неправильно застосовував ст. 625 ЦК України.
		При вирішенні заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до 5% від заявленого розміру, судом першої інстанції не було враховано доводи та докази відповідача відносно ступеню виконання ним зобов`язань (85,7%); скрутного фінансового становища ПрАТ "Донецькоблгаз" починаючи з 2014 року у зв`язку з проведенням АТО; відсутність значних негативних наслідків та збитків для кредитора, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін.
		 
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2023 для розгляду апеляційної скарги у справі сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Донецькоблгаз" на рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2022 у справі №905/84/22; призначено розгляд справи 09.03.2023 о 13:45 год; встановлено учасникам справи строк до 21.02.2023 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень.
		У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 13.02.2023 від АТ "Укртрансгаз", позивач не погоджується з доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що укладений між сторонами договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011041/Н09 від 27.09.2011 діяв з моменту його укладення та був розірваний лише з 01.05.2019 на підставі відповідної угоди від 10.12.2019. В період дії договору та на його виконання між сторонами підписані відповідні акти про надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, зокрема, за січень 2018 - квітень 2019, а відтак вказаними актами підтверджується фактичне виконання договору в частині надання послуг, які відповідачем частково були оплачені, що свідчить про відсутність обставин неможливості виконання договору як підстави для припинення зобов`язань за ст. 607 ЦК України.
		За твердженням позивача, з втратою чинності Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та постанови НКРЕ України №1579 від 22.09.2011 "Про затвердження Типового договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами", в період дії яких було укладено вказаний договір, договірні відносини автоматично не припиняються, оскільки фізична неможливість виконання договору не настає внаслідок втрати чинності нормативно-правових актів. 
		З набранням чинності Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу ГТС сторонами було укладено додатково інший договір  транспортування природного газу №15120000703 від 01.08.2016 у формі типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, який передбачав цілий комплекс послуг транспортування природного газу, зокрема можливість надання позивачем відповідачу послуг з транспортування природного газу, які складаються із трьох складових частин (послуги замовленої потужності, фізичного транспортування природного газу та балансування обсягів природного газу).
		У той же час, за укладеним між сторонами договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011 з моменту його підписання та до 01.05.2019 відповідачу в межах договору №15120000703 від 01.08.2016 взагалі не надавались послуги з розподілу замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи та саме на підставі підтверджених номінацій не надавались послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою, які є складовими комплексу послуг з транспортування.
		Фактично за договором №15120000703 від 01.08.2016 надавалась і оформлювалась єдина складова послуга з транспортування - послуга балансування, тобто умови договору фактично діяли в частині надання послуг балансування.
		Саме обставини прийняття/скасування НКРЕ вказаних нормативно-правових актів лише 01.05.2019 зумовлювали продовження договірних відносин за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011, які тривали до 01.05.2019, в той час коли існували договірні відносини за укладеним договором №15120000703 від 01.08.2016. За вказаними правочинами надавались різні за змістом види послуг транспортування природного газу, оформлення яких на підставі окремих правочинів не суперечило Кодексу ГТС, водночас відповідало чинним нормативно-правовим актам НКРЕКП.
		Позивач також посилається на відсутність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України з огляду на списання пені, 3% річних та інфляційних втрат в силу закону, оскільки під сферу регулювання Закону №1639-ІХ підпадає виключно не сплачена станом на розрахункову дату заборгованість, тобто, така, що існувала станом на 31.12.2020. Натомість, відповідач безпідставно стверджує про наявність підстав закриття провадження у справі в частині неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих саме на заборгованість, що сплачена станом на розрахункову дату, тобто на таку заборгованість, яка не відповідає визначеній у ст. 1 Закону №1639-ІХ, а відтак дія цього Закону на таку заборгованість не поширюється, відповідно і підстави для застосування ст. 6 Закону № 1639-ІХ  відсутні.
		Судове засідання, призначене на 09.03.2023 о 13:45 год не відбулося через відсутність в приміщенні Східного апеляційного господарського суду  електропостачання та інтернету, що призвело, зокрема до неможливості проведення судових засідань, в тому числі в режимі відеоконференції та неможливості підписання процесуальних документів електронним цифровим підписом, про що працівниками апарату суду складено відповідний Акт №12-33/65 від 09.03.2023.
		Крім того, 10.03.2023 в суді був відсутній інтернет-зв`язок, що призвело, зокрема, до неможливості підписання процесуальних документів електронним цифровим підписом, їх надсилання до Єдиного державного реєстру судових рішень, про що працівниками апарату суду складено відповідний Акт №12-33/69 від 10.03.2023.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги ПрАТ "Донецькоблгаз" на рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2022 у справі №905/84/22 відбудеться 05.04.2023 о 15:20 год. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №905/84/22 до 11.05.2023 до 09:30 год.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №905/84/22 до 25.05.2023 о 14:00 год. Крім того, задоволено заяву представника АТ "Укртрансгаз" про участь у судовому засіданні, призначеному на 25.05.2023 о 14:00 год. по справі №905/84/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		У судовому засіданні апеляційної інстанції 25.04.2023 були присутні представник відповідача (апелянта) - в приміщенні суду, а також представник позивача  - в режимі відеоконференції з використанням власних засобів. 
		Представник відповідача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 
		Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. 
		 
		Частиною 1 ст. 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.09.2011 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є АТ "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство), та Публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", яке змінило назву на ПрАТ  "Донецькоблгаз" (замовник), укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011041/Н09.
		До вказаного договору  №1109011041/Н09 від 28.09.2011 сторонами укладено  низку додаткових угод, зокрема №1 від 17.01.2013, №2 від 25.12.2013, №3 від 17.03.2014, №4 від 05.11.2014, №5 від 28.07.2015, №6 від 27.10.2015.
		За умовами п.1.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013 газотранспортне підприємство зобов`язалось надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами договору.
		Послуги з транспортування природного газу оформляються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (п.3.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013).
		Газотранспортне підприємство до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітнім, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітній місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства (п.3.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013). Замовник протягом 2-х днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню у відповідності з умовами договору або в судовому порядку (п.3.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013).
		Пунктом 3.4 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013 передбачено, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.
		Згідно з п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013 розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
		Тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для підприємства позивача встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.12.2015 №3159 "Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами".
		Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору (п. 6.3.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013).
		Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п. 5.4 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013).
		Пунктом 5.5 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013 визначено, що оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, в якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником  до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. 
		У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013).
		Відповідно до п.11.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013 договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме  з 01 жовтня 2011. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов`язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
		Доказів звернення сторін про припинення дії договору у спірний період матеріали справи не містять.
		Разом з цим, апеляційним судом встановлено, що 01.08.2016 року між АТ "Укртрансгаз" (оператор) та ПрАТ "Донецькоблгаз" (замовник) укладено інший договір №1512000703 транспортування природного газу, відповідно до умов п. 2.1 якого за цим договором оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
		Згідно з п. 2.3 договору №1512000703 від 01.08.2016 послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).
		Обсяг послуг, що надаються за цим договором визначається підписанням додатка №1 (розподіл потужності) та/або додатка №2 (транспортування) (п. 2.4 договору №1512000703 від 01.08.2016).
		Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п. 2.5 договору №1512000703 від 01.08.2016).
		Відповідно до п. 2.6 договору №1512000703 від 01.08.2016 замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
		Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (п. 2.7 договору №1512000703 від 01.08.2016).
		У п. 17.1 договору №1512000703 від 01.08.2016 сторони погодили, що останній набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме: з 01 грудня 2015 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
		За твердженнями позивача, ним на виконання саме договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011041/Н09 від 27.09.2011у період з січня 2018 по квітень 2019 надано відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 126570214,22грн, а відповідачем прийнято вказані послуги, що підтверджується підписаними з боку обох сторін актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами: 
		- №01-18-1109011041/Н09 від 31.01.2018 на суму 14541527,76грн;
		- №02-18-1109011041/Н09 від 28.02.2018 на суму 13304724,11грн;
		- №03-18-1109011041/Н09 від 31.03.2018 на суму 14309622,74грн;
		- №04-18-1109011041/Н09 від 30.04.2018 на суму 5102317,08грн;
		- №05-18-1109011041/Н09 від 31.05.2018 на суму 1908786,14грн;
		- №06-18-1109011041/Н09 від 30.06.2018 на суму 1757874,94грн;
		- №07-18-1109011041/Н09 від 31.07.2018 на суму 1709514,79грн;
		- №08-18-1109011041/Н09 від 31.08.2018 на суму 1587900,92грн;
		- №09-18-1109011041/Н09 від 30.09.2018 на суму 2017317,76грн;
		- №10-18-1109011041/Н09 від 31.10.2018 на суму 4909765,46грн;
		- №11-18-1109011041/Н09 від 30.11.2018 на суму 11210889,19грн;
		- №12-18-1109011041/Н09 від 31.12.2018 на суму 13379531,39грн;
		- №01-19-1109011041/Н09 від 31.01.2019 на суму 14042205,86грн;
		- №02-19-1109011041/Н09 від 28.02.2019 на суму 11557869,08грн;
		- №03-19-1109011041/Н09 від 31.03.2019 на суму 9942080,92грн;
		- №04-19-1109011041/Н09 від 30.04.2019 на суму 5288286,08грн.
		Угодою від 10.12.2019 про розірвання договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011041/Н09 від 27.09.2011 сторони дійшли згоди про розірвання договору з 01.05.2019.
		З урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати вартості послуг наданих за період січень 2018 - квітень 2019 року за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011 на суму 108356552,41грн, що підтверджується банківськими виписками та реєстрами платежів, які мають посилання на призначенням платежу "постанова КМУ від 04.03.2002 №256 за транспортування природного газу за 2017-2018 договір №1109011041/Н09 від 27.09.2011", несплаченими залишились вартість послуг на суму 18213661,81грн.
		Наведені обставини щодо неоплати залишку заборгованості за надані послуги стали підставою звернення АТ "Укртрансгаз" до суду з позовом у цій справі про стягнення з ПрАТ "Донецькоблгаз" суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
		За результатами розгляду спору Господарським судом Донецької області 30.11.2022 ухвалено оскаржуване рішення у справі №905/84/22, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 18213661,81грн, пеню у сумі 6913534,86грн, 3% річних у сумі 3894415,27грн, інфляційні втрати у сумі 10210088,86грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 588475,51грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.
		Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Положення ст. 526 ЦК України передбачають, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення відтворені в абз.1 ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), відповідно до якого суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		За приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 953 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
		У п. 45 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
		Відповідно до укладеного 27.09.2011 між сторонами договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011041/Н09 позивач зобов`язався надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов`язувався внести плату за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.
		Дослідивши зібрані у справі докази, місцевий господарський суд встановив, що на виконання умов договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011041/Н09 від 27.09.2011 року позивач, зокрема, надав у період з січня 2018 по квітень 2019 року відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 126570214,22грн що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
		Відповідач, в порушення умов договору №1109011041/Н09 від 27.09.2011, оплатив вартість наданих послуг за період січень 2018 - квітень 2019 року за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011 з порушенням встановленого договором строку для їх оплати, чим здійснив прострочення виконання таких зобов`язань, та лише частково на суму 108356552,41грн, що підтверджується банківськими виписками та реєстрами платежів, які мають посилання на призначенням платежу "постанова КМУ від 04.03.2002 №256 за транспортування природного газу за 2017-2018 договір №1109011041/Н09 від 27.09.2011, несплаченими залишились вартість послуг на суму 18213661,81грн.
		Наявні в матеріалах справи Акти наданих послуг з транспортування природного газу за період з січня 2018 по квітень 2019 року підписані посадовими особами сторін та засвідчені печатками (в т.ч. ПрАТ "Донецькоблгаз"), а також містять посилання на договір №1109011041/Н09 від 27.09.2011, чим підтверджується  складання цих актів за результатом надання позивачем та отримання відповідачем послуг і є підставою виникнення у відповідача зобов`язання з оплати наданих послуг саме за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011.
		З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем виконані, а відповідачем - належним чином прийняті обов`язки за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011 з транспортування природного газу, але відповідач неналежним чином виконував умови договору та не здійснив своєчасну оплату транспортування природного газу, в результаті чого у нього виникла заборгованість в сумі 18213661,81грн, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 18213661,81грн підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.
		В апеляційній скарзі відповідач посилається на неврахування місцевим судом припинення зобов`язань за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011 у зв`язку з неможливістю їх виконання на підставі ст. 607 ЦК України з огляду на втрату чинності Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", на підставі якого було укладено зазначений договір. Вказує про укладання між сторонами іншого договору №1512000703 від 01.08.2016, який відповідає типовому договору, затвердженому постановою НКРЕ №2497 від 30.09.2015, умови якого застосовуються до відносин сторін з 01.12.2015. Вважає, що у позивача були відсутні правові підстави здійснювати оформлення фактично наданих у спірний період послуг транспортування природного газу в межах договору №1109011041/Н09 від 27.09.2011.
		Проте, колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи виходячи з такого.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою надання послуг у актах наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами визазначено саме договір транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011041/Н09 від 27.09.2011.
		Матеріали справи не містять жодних доказів припинення строку дії, розірвання або визнання недійсним договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011041/Н09 від 27.09.2011 у заявлений позивачем період.
		Надані позивачем акти наданих послуг з транспортування природного газу за період з січня 2018 року по квітень 2019 року містять підписи та печатки ПрАТ "Донецькоблгаз", що свідчить про регулювання наданих за ними послуг саме договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011.
		До того ж у відзиві на позов відповідач сам визнає, що відносини між АТ "Укртрансгаз" та ПрАТ "Донецькоблгаз" у спірний період регулювалися договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011.
		Судова колегія не може погодитись з твердженням відповідача про неможливість виконання договору №1109011041/Н09 від 27.09.2011, як наслідок припинення відповідних зобов`язань на підставі ст. 607 ЦК України, у зв`язку з невідповідністю договору №1109011041/Н09 від 27.09.2011 Типовому договору на транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497.
		Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015. Цей Кодекс також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
		30.09.2015 постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2497 затверджено Типовий договір транспортування природного газу.
		Разом з цим, визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕ від 22.09.2011 №1579 "Про затвердження Типового договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 07.10.2011 за №1154/19892. Суб`єкту господарювання, що здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору транспортування природного газу у тримісячний строк з дати набрання чинності цією постановою.
		Договір транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011041/Н09 від 27.09.2011 було укладено з врахуванням чинної на той момент постанови НКРЕ від 22.09.2011  №1579.
		Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що невідповідність договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011041/Н09 від 27.09.2011 Типовому договору на транспортування природного газу, яка виникла внаслідок зміни правового регулювання правовідносин транспортування природного газу, зокрема внесення змін до Кодексу ГРМ, не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, а такі обставини мають наслідком для сторін спору необхідність приведення своїх договірних відносин у відповідність до вимог нового Типового договору транспортування природного газу.
		Укладений сторонами договір транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011041/Н09 від 27.09.2011 не втратив свою чинність, а тому мав виконуватись з врахуванням чинних на момент надання послуг приписів Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу ГТС.
		Подібний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від від 15.06.2022 у справі №907/13/21.
		При цьому, у наявних в матеріалах справи актах наданих послуг за період з січня 2018 по квітень 2019 року зазначено, що послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами відповідач отримав для задоволення потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для проведення їх комерційно-виробничої діяльності).
		Доказів на підтвердження того, що у спірний період послуги з розподілу природного газу для вказаних споживачів надавав будь-який інший суб`єкт господарювання, а не відповідач, або ж те, що відповідач отримував газ для розподілу споживачам у спірний період не від АТ "Укртрансгаз", чи взагалі не здійснював таку діяльність, матеріали справи не містять та судом апеляційної інстанції таких обставин не встановлено.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що наявні у справі акти наданих послуг з транспортування природного газу за період з січня 2018 року по квітень 2019 року належним чином підтверджують надання позивачем послуг відповідачу транспортування природного газу саме за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011.
		Враховуючи вищевказане, судова колегія відхиляє доводи відповідача та зазначає, що втрата чинності Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", набранням чинності Законом України "Про ринок природного газу", Кодексу ГТС, Типового договору № 2497, Ліцензійних умов № 201, а також укладення сторонами іншого договору транспортування природного газу №1512000703 від 01.08.2016, який відповідає типовому договору, затвердженому постановою НКРЕ №2497 від 30.09.2015, не спростовують самого факту надання позивачем послуг відповідачу за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011041/Н09 від 27.09.2011, прийняття їх замовником і, відповідно, виникнення у відповідача обов`язку оплатити отримані послуги.
		З наведених підстав колегія суддів відхиляє посилання скаржника на  неможливість виконання зобов`язання з транспортування природного газу за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011, як наслідок,  припинення зобов`язань з оплати отриманих послуг у зв`язку з неможливістю їх виконання на підставі ст. 607 ЦК України.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений договором строку не здійснив остаточного розрахунку за надані послуги за період з січня 2018 по квітень 2019 року до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до актів наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011 у розмірі 18213661,81грн.
		Враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 18213661,81грн, колегія суддів погоджується із законними висновками місцевого суду про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011 у розмірі 18213661,81грн.
		Враховуючи порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, на підставі п. 7.3 договору №1109011041/Н09 від 27.09.2011 в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013 та ст. 625 ЦК України позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 7023851,10грн - пені, 3906257,4грн - 3% річних, 10210088,86грн - інфляційних втрат.
		Відповідно до п. 7.3. договору №1109011041/Н09 від 27.09.2011 в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013 у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 5 договору, з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
		Судом встановлено, що відповідач не здійснив розрахунок за надані позивачем послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу за актами наданих послуг за період з січня 2018 по квітень 2019 року у встановлений договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011 строк, виходячи з встановленого сторонами строку кінцевого розрахунку до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів, тобто у строк до 20.02.2018, 20.03.2018, 20.04.2018, 21.05.2018, 20.06.2018, 20.07.2018, 20.08.2018, 20.09.2018, 22.10.2018, 20.11.2018, 20.12.2018, 21.01.2019, 20.02.2019, 20.03.2019, 22.04.2019, 20.05.2019 включно, відповідно, у зв`язку з чим за вимогами ст. 253 ЦК України першим днем порушення строків оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 21.02.2018, 21.03.2018, 21.04.2018, 22.05.2018, 21.06.2018, 21.07.2018, 21.08.2018, 21.09.2018, 23.10.2018, 21.11.2018, 21.12.2018, 22.01.2019, 21.02.2019, 21.03.2019, 23.04.2019, 21.05.2019 відповідно.
		Враховуючи невиконання ПрАТ "Донецькоблгаз" зобов`язань з оплати послуг транспортування природного газу у встановлений договором строк, місцевий суд вірно зазначив, що відповідач є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.
		Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		За приписами ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання  вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
		При визначені періоду прострочення суд врахував правову позицію Верховного Суду у постанові від 08.10.2018 у справі №927/490/18, за якою прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.
		Тобто, оскільки умовами договору визначена оплата послуг до 20 числа місяця, наступного за звітним, то саме ця дата є останнім днем оплати, а нарахування пені починається з 21 числа місяця, наступного за звітним.
		Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що при здійсненні розрахунку пені позивач не вірно визначив початок періодів прострочення виконання спірних зобов`язань за кожний місяць у період з січня 2018 по квітень 2019 року.
		Здійснивши власний перерахунок пені за відповідні фактичним обставинам справи періоди, суд встановив, що належним розміром пені є 6913534,86грн, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 7023851,10грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 6913534,86грн, тоді як в іншій частині заявлені до стягнення суми пені визнаються судом не обґрунтованими.
		До суду першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме пені, до 5%.
		Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.
		Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
		За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
		Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
		Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
		Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує     відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
		Подібний за змістом висновок щодо застосування ст.ст. 551 ЦК України та 233 ГК України викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
		У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі  904/4083/18   Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
		Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
		Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України  є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
		Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.
		При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
		Така правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19.
		Заява відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтована наступним:
		- станом на 01.11.2022 розмір основної заборгованості за договором №1109011041/Н09 від 27.09.2011 становить 18213661,81грн, що складає лише 14,3% від загальної суми наданих послуг;
		- скрутне фінансове становище ПрАТ "Донецькоблгаз" починаючи з 2014 року у зв`язку з проведенням АТО; 
		- відсутністю для позивача значних негативних наслідків та збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань;
		- збитковість підприємства відповідача, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін.
		Колегія суддів зазначає, що спірна заборгованість відповідача перед позивачем виникла ще у 2018 році. Проте, жодних дій спрямованих на врегулювання погашення заборгованості (звернення з проханням розстрочити заборгованість) відповідачем здійснено не було.
		При цьому, нарахована позивачем сума пені не є надмірною та занадто великою у порівнянні з сумою основного боргу. Заявлений розмір пені обрахований у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та утворився у зв`язку з тривалістю прострочення оплати відповідачем суми основного боргу, а не через встановлення сторонами великих ставок нарахування пені.
		Крім того, відповідачем не надано доказів об`єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків, зокрема, відсутність коштів та неможливість здійснення інших поточних платежів з рахунків підприємства, у тому числі неможливість залучення кредитних коштів.
		Надані докази збитковості підприємства у 2021 - 2022 роках не свідчать про скрутний фінансовий відповідача у 2018 - 2019 роках, тобто станом на момент виникнення спірної заборгованості, у зв`язку з чим не можна визнати доведеною об`єктивну неможливість своєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем.
		Позивач як і відповідач є суб`єктам и господарювання, знаходяться в рівних умовах і здійснюють свою господарську діяльність з метою отримання прибутку.
		Зобов`язання за відповідними правочинами повинні виконуватися сторонами договору в повному обсязі і збитковість підприємства не є підставою як для припинення зобов`язань, так і для звільнення від відповідальності за невиконання умов договору.
		Станом на цей час від триваючих бойових дій в Україні та з 2014 у зоні проведення АТО усі суб`єкти господарювання зазнають значних майнових втрат, що погіршує їх фінансовий стан.
		При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги майновий стан сторін і оцінювати співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховувати інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
		Позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за надані послуги з транспортування природного газу, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з транспортування природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
		В умовах воєнного стану та збройної агресії з боку рф у позивача значно зросла кількість споживачів (поставка, як постачальника "останньої надії"), через неможливість постачання ним природного газу від колишніх інших приватних постачальників. При всьому цьому розмір дебіторської заборгованості постійно зростає, через відсутність платіжної дисципліни з боку таких споживачів та обмеження заходів впливу на них.
		Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
		При цьому, бюджетне фінансування відповідача (оплати на підставі постанови КМУ) не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором. Жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують незадовільний майновий стан відповідача у 2018 - 2019 роках (тобто, у спірний період), матеріали справи не містять. Нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні із загальною сумою зобов`язань за договором з оплати наданих послуг з транспортування природного газу.
		При цьому, обов`язок з обґрунтування і доведення того, що порушення договірних зобов`язань не завдало значних збитків контрагенту, покладається на сторону, до якої застосовується санкція, тобто на відповідача; натомість позивач не зобов`язаний був у даному разі доводити наявність у нього збитків у зв`язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем. Водночас, пов`язаних з цим обставин та доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.
		Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у пунктах 20, 25 постанови від 10.06.2021 у справі №910/6471/20.
		У даному випадку відповідачем не надано належних доказів та не наведено переконливих аргументів на підтвердження наявності саме виняткових обставин у розумінні ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, з наявністю яких пов`язано виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом. 
		Поряд з цим, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що сама по собі збитковість підприємства не є такою обставиною з якою чинне законодавство пов`язує можливість зменшення штрафних санкцій. 
		Враховуючи викладене, дослідивши доводи заявника апеляційної скарги, судова колегія також приходить до висновку про відсутність підстав стосовно задоволення заяви відповідача в частині зменшення розміру штрафних санкцій до 5% від заявленої суми.
		Крім того, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував та просив стягнути з відповідача 3906257,4грн - 3% річних та 10210088,86грн - інфляційних втрат.
		Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Господарський суд першої інстанції, перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків прийшов до висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що розрахунки позивача щодо стягнення 3% річних зроблений з невірним визначенням початкових дат прострочення виконання зобов`язань за січень - березень 2018, травень - червень 2018, серпень - листопад 2018, січень-березень 2019, а також у цьому  розрахунку не враховано кількість днів у 2020 році (366 днів).
		Здійснивши власний перерахунок 3% річних, місцевий господарський суд встановив, що належним розміром 3% річних за відповідні фактичним обставинам справи періоди є 3894415,27грн, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 3894415,27грн, а решта вимог щодо стягнення 3% річних задоволенню не підлягає.
		Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період січень 2019 - квітень 2019 (по кожному акту наданих послуг) в загальній сумі 10210088,86грн.
		Господарським судом здійснена перевірка розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що інфляційні втрати складають більшу суму, ніж заявлена позивачем. 
		Втім, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 14 та ч. 2 ст. 237 ГПК України, за якими при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги в цій частині у заявленому позивачем розмірі 10210088,86грн.
		Доводи апеляційної скарги відповідача про неврахуванням місцевим судом при здійсненні перерахування індексу інфляції висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та інших, щодо правильного визначення величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції), який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, судом апеляційної інстанції не приймаються у даному випадку до уваги, оскільки: 
		по-перше, неправильне визначення позивачем показнику індексу інфляції (без округлення до десятих) призводить до заявлення позивачем до стягнення суми інфляційних втрат у меншому розмірі, ніж у разі заокруглення до десяткового числа після коми, тобто не порушує інтереси відповідача; 
		по-друге, місцевим господарським судом не прийнято до уваги розрахунок позивача та здійснено власний перерахунок розміру інфляційних втрат, що також перевірено колегією суддів, та встановлено, що правильний розмір інфляційних втрат складають більшу суму, ніж заявлена позивачем, а тому суд першої інстанції задовольнив позов в цій частині саме в межах заявлених вимог.
		При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідач у суді першої інстанції не спростовував наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, а також не зазначив правильного розміру та періоду здійснених позивачем нарахувань, а лише заперечував проти заявленого розміру інфляційних втрат. Апеляційна скарга також не містить будь-яких аргументів відносно правильної суми нарахування інфляційних втрат, у т.ч. із правильним визначенням величини приросту індексу споживчих цін.
		Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість з оплати послуг з транспортування природного газу, які (нарахування), за твердженням, підлягають врегулюванню (списанню) на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон України № 1639), колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 1 цього Закону України №1639 визначено наступні терміни, які вживаються в такому значенні:
		взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості;
		договір про організацію взаєморозрахунків - договір, що укладається між учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу для погашення заборгованості (грошових зобов`язань) та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону;
		заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату:
		процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення:
		Відповідно до п. 3 ст. 4 Закону України №1639 передбачено, що взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.
		Крім включення учасника до Реєстру для врегулювання заборгованості на підставі Закону України №1639, на що посилається скаржник, є також обов`язковою умовою укладення між позивачем та відповідачем договору про організацію взаєморозрахунків із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України.
		Окрім цього, відповідно до положень ст. 5 Закону України №1639 реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених ст. 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.
		Так, кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.
		Таким чином, з огляду на приписи Закону №1639 передбачено певний порядок (механізм) врегулювання заборгованості між сторонами та наявність між сторонами узгоджених документів, які в свою чергу відсутні у сторін даної справи, а саме:
		по-перше, між сторонами відсутній договір про організацію взаєморозрахунків - договір, що укладається між учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу для погашення заборгованості (грошових зобов`язань) та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону;
		по-друге, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню:
		- за умови погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
		- за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
		Отже, лише при одночасному існуванні умов, визначених ст. 2, 4, 5, 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а саме:
		1) правовідносини виникли з приводу врегулювання видів заборгованості (і грошових зобов`язань), визначених у ст. 1 цього Закону;
		2) суб`єкти ринку природного газу, включені до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу;
		3) наявність видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»;
		4) наявність укладеного договору про організацію взаєморозрахунків, між позивачем та відповідачем,
		підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, передбачені ст.ст. 4, 5, 6 цього Закону.
		Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/92/20.
		Щодо підстав для списання пені, інфляційних нарахувань, 3% річних, нарахованих на заборгованість з оплати послуг з транспортування природного газу, на підставі ст. 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до абзацу 2 ст. 6 Закону №1639 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню:
		- за умови погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до ст. 4 цього Закону;
		- за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
		Статтею 1 Закону України №1639 заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату; розрахункова дата - 31 грудня 2020 року (крім випадків, якщо дата або підстава виникнення заборгованості (грошових зобов`язань) визначена цим Законом для виду заборгованості).
		Отже, під дію вказаного Закону №1639 підпадає списання пені, процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, не сплачену станом на розрахункову дату, тобто на заборгованість, що існувала станом на 31.12.2020. 
		Враховуючи, що предметом спору у цій справі, окрім інших, є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість у сумі 108356552,41грн, яка вже була сплачена станом на 31.12.2020, відтак відсутні підстави для списання вказаних нарахувань відповідно до положень ст. 6 Закону №1639-IX, нарахованих на суму боргу, яка станом на 31.12.2020 була погашена.
		При цьому, сума основного боргу за договором (яка є предметом спору у цій справі) у розмірі 18213661,81грн дійсно є несплаченою станом на розрахункову дату 31.12.2020, а тому пеня, 3% річних та інфляційні внарахування, які нараховані на цю заборгованість, підпадають під дію положень ст. 6 Закону України №1639-IX, та підлягають списанню, однак за наявності визначених цією статтею умов, тобто за умови погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до ст. 4 цього Закону; за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості. 
		Однак, як вже вказувалось вище, відповідачем не доведено дотримання ним процедури проведення взаєморозрахунків відповідно до ст. 4 Закону №1639.
		За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для списання пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідно до приписів ст. 6 Закону №1639-IX, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (у зв`язку з відсутністю предмета спору) або відмови у задоволенні позову в цій частині з наведених відповідачем підстав.
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
		Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПрАТ "Донецькоблгаз" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2022 у справі №905/84/22 підлягає залишенню без змін.
		З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" на рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2022 у справі №905/84/22 - залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2022 у справі №905/84/22 - залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
		 
		Повний текст постанови складено 05.06.2023.
		 
		Головуючий  суддя                                                                      Н.О. Мартюхіна
		 
		Суддя                                                                                              В.В. Лакіза 
		 
		Суддя                                                                                              О.В. Плахов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...