Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/2634/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 07.06.2023. Зареєстровано: 08.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2023.
Дата набрання законної сили: 14.02.2024
Результат оскарження 14.02.2024 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 червня 2023 року справа № 580/2634/23
		м. Черкаси
		 
		Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді  Гайдаш В.А.,
		розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі  відповідач), в якому позивач просить:
		- визнати протиправним затримання шляхом процедури здійснення контролю другої лінії 15.10.2022;
		- визнати протиправним жорстоке та таке, що принижує гідність, поводження під час затримання; 
		- визнати протиправним збір біометричних та інших персональних даних під час затримання;
		- визнати протиправним вилучення документів під час затримання;
		- визнати протиправною дискримінацію за ознакою належності до громадянства республіки білорусь, наслідком якої стало протиправне затримання;
		- визнати протиправною дискримінацію за ознакою належності до громадянства республіки білорусь, наслідком якої стало нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження;
		- визнати протиправною дискримінацію за ознакою належності до громадянства республіки білорусь, наслідком якої став протиправний збір біометричних та інших персональних даних;
		-зобов`язати відповідача утриматись від вчинення таких протиправних дій у майбутньому;
		- стягнути з відповідача на кошти в розмірі 538847 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними діями.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем під час перетину позивачем державного кордону України протиправно 15.10.2022 було його затримано шляхом процедури здійснення контролю другої лінії, здійснено із позивачем жорстоке та таке, що принижує гідність, поводження під час затримання, протиправно відбувся збір біометричних та інших персональних даних під час затримання, вилучення документів під час затримання, що на думку позивача є виключно дискримінацією за ознакою належності позивача саме до громадянства республіки білорусь.
		Ухвалою суду від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
		Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що профіль ризику №3_2010_03_Т «Виявлення осіб причетних до збройної агресії рф в Україні», затвердженому наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.04.2022 №213-АГ, визначає, що громадяни республіки білорусь підлягають процедурі контролю другої лінії. Враховуючи викладене, оскільки позивач є громадянином республіки білорусь, тому він підпадав під профіль ризику, як наслідок, здійснення відповідачем процедури контролю другої лінії щодо нього, зокрема, отримання та вивчення документів, отримання та зберігання персональних даних (у тому числі біометричних) входить до повноважень службових осіб військової частини НОМЕР_1 та відповідає вимогам законодавства. Після здійснення процедури контролю другої лінії, відповідно до розпорядженням Голови Державної прикордонної служби України від 26.02.2022 №23-124 «Щодо посилення заходів» (гриф - ДСК), громадяни рф, рб та інші, визначені даним розпорядженням, пропускаються на територію України працівники Державної прикордонної служби України виключно за розпорядженням Голови Державної прикордонної служби України. Оскільки після здійснення процедури КДЛ, позивачу 15.10.2022 о 14 год. 48 хв. було запропоновано зачекати на рішення Голови ДПСУ щодо пропуску на митну територію України, а під час такого очікування було дозволено рух по пункту пропуску: до кавового апарату, туалету, а також надано змогу залишити пункт пропуску в напрямку Республіки Молдова. Після отримання розпорядження Голови Державної прикордонної служби України на пропуск позивача в Україну, його 15.10.2022 близько 19 год. 15 хв. надано згоду на в`їзд в Україну. На підставі вищевикладених обставин відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
		Позивачем подано до суду відповідь на відзив, згідно якого він вважає, що доводи відповідача, які викладені у відзиві є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
		Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 15.10.2022 о 14 год. 00 хв. під час перетину громадянином республіки білорусь ОСОБА_1 державного кордону на в`їзд в Україну в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський», працівниками відповідача відносно позивача було здійснено процедуру контролю другої лінії, яка була здійснена на підставі аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, з метою додаткового вивчення наявності законних підстав для перетину державного кордону України. Час завершення здійснення процедури контролю другої лінії відносно позивача - 15.10.2022 о 14 год. 48 хв.
		Оскільки відповідно до розпорядженням Голови Державної прикордонної служби України від 26.02.2022 №23-124 «Щодо посилення заходів» (гриф - ДСК), громадяни рф, рб та інші, визначені даним розпорядженням, пропускаються на територію України працівники Державної прикордонної служби України виключно за розпорядженням Голови Державної прикордонної служби України, тому в`їзд на територію України позивачу дозволено 15.10.2022 о 19 год. 15 хв. на підставі рішення Голови ДПСУ.
		Позивач не погоджуючись із діями відповідача щодо його затриманням шляхом процедури здійснення контролю другої лінії, жорстоким та таким, що принижує гідність, поводженням під час затримання, протиправним збором біометричних та інших персональних даних під час затримання, вилучення документів під час затримання, тому звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що Закон України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV (далі  Закон №661-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження.
		Відповідно ст. 1 Закону №661-IV на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
		До основних функцій Державної прикордонної служби України належить здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення (абзац третій частини першої статті 2 Закону №661-IV).
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону №661-IV органи охорони державного кордону безпосередньо виконують поставлені перед Державною прикордонною службою України завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.
		У відповідності з п. 6, п. 8 ст. 19 Закону №661-IV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається: здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду; запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил.
		Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI (далі  Закон №1710-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
		Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль здійснюється щодо: 1) осіб, які перетинають державний кордон; 2) транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі; 3) вантажів, що переміщуються через державний кордон.
		За приписами ч. 4 ст. 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; 3) виконання доручень правоохоронних органів України; 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; 6) перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.
		Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль забезпечується шляхом: 1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в`їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов`язана з міжнародним сполученням; 7) координації дій контрольних органів і служб.
		Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 6 Закону №1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1710-VI прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.
		Як визначено ч. 2 ст. 9 Закону №1710-VI процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки: 1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; 2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в`їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; 3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства.
		Відповідно до ч. 3, 4, 5 Закону №1710-VI процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в`їзду в Україну, та передбачає: 1) встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; 2) з`ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення для перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за її межі, а також його розмір визначаються Кабінетом Міністрів України. Процедура здійснення контролю другої лінії може проводитися в окремому приміщенні пункту пропуску через державний кордон. Іноземцям та особам без громадянства, щодо яких проводиться процедура здійснення контролю другої лінії, надається інформація про мету такої перевірки українською та англійською мовами або мовою держави, що межує з Україною, із зазначенням права іноземця або особи без громадянства звертатися з проханням назвати прізвища або службові особисті номери уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, які проводять додаткові перевірки, назву пункту пропуску через державний кордон і дату перетинання державного кордону.
		Судом встановлено, що 15.10.2022 о 14 год. 00 хв. під час перетину громадянином республіки білорусь ОСОБА_1 державного контролю на в`їзд в Україну в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський», працівниками відповідача відносно позивача було здійснено процедуру контролю другої лінії.
		Так, інструкція з проведення аналізу ризиків у Державній прикордонній службі України, затвердженою наказом МВС України від 11.12.02017 №1007, визначає організацію проведення аналізу ризиків у Держприкордонслужбі у сфері безпеки державного кордону з урахуванням спільної інтегрованої моделі аналізу ризиків держав - членів Європейського Союзу та національного досвіду.
		Пунктом 1 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.04.2022 №213-АГ внесено загальнодержавні профілі ризиків, зокрема, №3_2010_03_Т «Виявлення осіб причетних до збройної агресії рф в Україні» (додаток 2 до наказу).
		Із змісту профілю ризику №3_2010_03_Т «Виявлення осіб причетних до збройної агресії рф в Україні» (додаток 2 до наказу) судом встановлено, що показниками індикатора ризику, зокрема, є: громадяни рф, рб, Сербії, невизнаної придністровської-молдавської республіки. 
		Відповідно по п. 1 розділу ІІ Порядку проведення підрозділами органів охорони державного контролю Державної прикордонної служби України процедури здійснення контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.05.2018 №392 (далі  Порядок №392), процедура контролю другої лінії (далі - контроль другої лінії) проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо у службової особи виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в`їзду в Україну, в разі: спрацювання визначених індикаторів ризиків відповідно до Інструкції з проведення аналізу ризиків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 грудня 2017 року №1007, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 22 січня 2018 року за №91/31543; наявності сумнівів щодо дійсності паспортного документа іноземця або приналежності відповідній особі; наявності зовнішніх ознак підроблення в`їзної візи та сумнівів щодо її отримання законним способом; відсутності належно оформлених документів на право в`їзду в Україну, передбачених частиною першої статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; наявності в паспортному документі іноземця скасованих українських віз, відміток «Заборонено в`їзд в Україну терміном на …» або «Відмовлено у в`їзді в Україну»; наявності письмової інформації уповноважених державних органів - правоохоронних, розвідувальних органів або Державної міграційної служби України про виконання термінового доручення, передбаченого Порядком надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280; наявності сумнівів щодо достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України; наявності інформації щодо невиконання стороною, що приймає іноземця (запросила іноземця), взятих на себе зобов`язань зі сплати всіх витрат особи, пов`язаних з її перебуванням на території України та виїздом з України (зокрема, якщо подібні випадки з боку цієї приймаючої сторони мали місце раніше).
		Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 є громадянином республіки білорусь, тому уповноваженими особами відповідача правомірно 15.10.2022 було здійснено процедуру контролю другої лінії під час перетину позивачем державного контролю на в`їзд в Україну в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський».
		Згідно п. 8 розділу ІІ Порядку №392 контроль другої лінії щодо іноземців проводиться шляхом: перевірки наявності належно оформлених документів на право в`їзду в Україну, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; перевірки за базами даних і банками даних правоохоронних органів України; перевірки наявності інших підстав для заборони в`їзду іноземців в Україну, визначених частиною першою статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; встановлення місць відправлення та призначення, підтвердження мети запланованого перебування іноземця на території України; проведення з іноземцями співбесіди; перевірки наявності в іноземця достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження чи транзиту до третьої держави або можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України, що передбачено Порядком підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в`їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2013 року № 884; перевірки дотримання іноземцями встановлених законодавством правил і строків перебування в Україні відповідно до вимог, визначених пунктом 3 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2015 року №884, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 серпня 2015 року за №944/27389.
		Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку №392 процедура контролю другої лінії фіксується за допомогою автоматизованого робочого місця «Старший зміни» з функцією фіксації біометричних даних підсистеми «Контроль другої лінії» (далі - «Гарт-1/КДЛ») ІТС ПК «Гарт-1» шляхом: зберігання персональних даних (у тому числі біометричних) іноземців, стосовно яких проводиться контроль другої лінії; виявлення іноземців, стосовно яких вже проводився контроль другої лінії. Інформація щодо іноземців, стосовно яких проводився контроль другої лінії, зберігається в підсистемі «Гарт-1/КДЛ» протягом 5 років.
		Оскільки, позивач є громадянином республіки білорусь, тому він підпадав під профіль ризику контролю другої лінії, як наслідок, здійснення уповноваженими особами відповідача процедури КДЛ щодо нього, а саме: отримання, вивчення документів, отримання та зберігання персональних даних (у тому числі біометричних) - входить до повноважень службових осіб військової частини НОМЕР_1 і відповідає вимогам Закону №1710-VI та Порядку №392.
		Із письмових пояснень уповноважених осіб військової частини НОМЕР_1 , які 15.10.2022 здійснювали охорону державного кордону України у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський», як наявні у матеріалах справи, судом встановлено, що після здійснення процедури КДЛ (15.10.2022 з 14 год. 00 хв. до 14 год. 48 хв.), йому було запропоновано зачекати на рішення Голови ДПСУ щодо пропуску на митну територію України, а під час такого очікування було дозволено рух по пункту пропуску: до кавового апарату, туалету, а також надано змогу залишити пункт пропуску в напрямку Республіки Молдова. Після отримання розпорядження Голови Державної прикордонної служби України на пропуск позивача в Україну, його 15.10.2022 близько 19 год. 15 хв. надано згоду на в`їзд в України.
		Таким чином, позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів того, що уповноваженими особами військової частини НОМЕР_1 дійсно було затримано 15.10.2022, а також відсутні будь які докази ніби то протиправного, нелюдського, жорсткого та такого, що принижує гідність, поводження уповноваженими особами військової частини НОМЕР_1 під час перетину 15.10.2022 громадянином республіки білорусь ОСОБА_1 державного кордону на в`їзд в Україну в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський», тому позов у цій частині тпозовних вимог задоволенню не підлягає.
		Суд наголошує, що нормативно-правовими актами України з питань перетину державного кордону України не передбачено часових обмежень (строків) щодо проходження особами прикордонного (митного) контролю.
		Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у сумі 538847 грн, то суд зазначає таке.
		Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п.56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України) (п. 57).
		Суд вважає за необхідне звернути увагу на приписи статті 9 КАС України, якою визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відтак, ураховуючи положення статей 72- 74, 77- 78 КАС України, суд зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо. Будь-яких допустимих та належних доказів того, що протиправна бездіяльність відповідача вплинула на стан здоров`я позивача та зумовила фізичні, душевні, психічні страждання останнього, позивачем не надано. А самого лише посилання на наявність моральних страждань недостатньо для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
		За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Підстави для розподілу судових витрат та витрат на правничу допомогу адвоката відсутні.
		Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		 
		 
		Суддя Віталіна ГАЙДАШ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...