Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/3358/22-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; зупинення, відмова в реєстрації податкових накладних.
Надіслано судом: 07.06.2023. Зареєстровано: 08.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2023.
Дата набрання законної сили: 06.06.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 600/3358/22-а 
		Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П. 
		Суддя-доповідач: Шидловський В.Б. 
		06 червня 2023 року 
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Шидловського В.Б. 
		суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Смілянець А. Е., 
		представника позивача: Зайцевої О.О.
		представника відповідача: Мельника А.А.
		 
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Ворлд" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Ворлд" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 
		В С Т А Н О В И В :
		У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Ворлд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2022 року №00107370704 та №00107440704.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що відповідач здійснив перевірку з порушенням встановленого порядку призначення та її проведення. На думку позивача, відповідач неправильно встановив обставини, що підлягали перевірці та суть операцій відповідального зберігання, а також зробив протиправні висновки щодо правильності оподаткування загалом. Позивач вважає, що в акті перевірки відповідачем зроблено висновки, що ґрунтуються на неправильному застосуванні чинних нормативно-правових актів. Позивач також указує, що відповідачем в акті перевірки застосований спосіб розрахунку податкових зобов`язань непрямим способом та таким, що не передбачений ні Податковим кодексом України, ні іншими НПА. При цьому зазначає, що відповідач в акті перевірки навів завідомо недостовірну інформацію, а факт порушення відповідачем в акті перевірки не зафіксовано у жодний спосіб. Тому, сформовані висновки щодо порушення податкового законодавства позивачем є завідомо недостовірними, протиправними, без обґрунтування суті порушення і без наведення будь-яких доказів, не ґрунтуються на дійсних обставинах. Отже, оскаржувані рішення є протиправними.
		Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасуватиоскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судомпершої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Ворлд» зареєстроване як юридична особа з 06.07.2015 із здійсненням таких видів діяльності за кодами КВЕД: 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний); 46.18 діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 63.99 надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
		Станом на час виникнення спірних відносин зареєстрованим місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Ворлд» було: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 23/126.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Ворлд» станом на час виникнення спірних відносин перебувало на обліку в Головному управлінні ДПС у м.Києві.
		На підставі наказу Головного управління ДПС у м.Києві «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аква Ворлд»» №445-п від 19.01.2022 року, наказу Головного управління ДПС у м.Києві «Про продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аква Ворлд»» №710-п від 31.01.2022 року, направлень від 20.01.2022 №920/26-15-07-04-04, №922/26-15-07-04-04 на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у м.Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Ворлд» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2021 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за липень, вересень, грудень 2017 року, лютий, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2018 року, лютий, березень, листопад, грудень 2019 року, березень, червень, серпень, грудень 2020 року, січень, лютий, квітень, травень, липень 2021 року.
		Із змісту наказу Головного управління ДПС у м. Києві №445-п від 19.01.2022 року вбачається, що проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аква Ворлд» вирішено з 20.01.2022 по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів.
		Згідно наказу Головного управління ДПС у м.Києві №710-п від 31.01.2022 року вирішено продовжити строк проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аква Ворлд» з 03.02.2022 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів, призначеної наказом Головного управління ДПС у м.Києві від 19.01.2022 №445-п. Підстава: доповідна записка управління спеціального аудиту від 28.01.2022 року №397/26-15-07-04-04-14.
		Таким чином, перевірка проводилась з 20.01.2022року по 09.02.2022 року.
		За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м.Києві складено Акт №9585/26-15-07-04-04/39878207 від 16.02.2022 року, в якому зафіксовані допущені позивачем порушення:
		1) п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 187.1, ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) на загальну суму 8794861 грн, та занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати (ряд. 18 Декларації на загальну суму 1297183 грн) за листопад 2021 року;
		2) п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме, відсутність реєстрації податкових накладних (з урахуванням вимог пункту 521підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
		11.05.2022 року позивачем подано Головному управлінню ДПС у м.Києві заперечення на вказаний Акт перевірки.
		Листом від 09.06.2022 року №5240/1/26-15-07-04-04-07 відповідач повідомив позивача про те, що подані заперечення не спростовують порушень, викладених в Акті перевірки, а тому висновки за результатами її проведення є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
		На підставі Акту перевірки №9585/26-15-07-04-04/39878207 від 16.02.2022 року Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено відносно ТОВ «Аква Ворлд» податкові повідомлення-рішення:
		- №00107370704 від 16.06.2022 року форми Р, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1621479,00 грн, з яких: сума збільшеного податкового зобов`язання  1297183,00 грн, сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)  324296,00 грн;
		- №00107440704 від 16.06.2022 року форми В4, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2021 рік в сумі 8794861,00 грн.
		08.07.2022 року позивач подав скаргу до ДПС України на податкові повідомлення-рішення №001073770704 та №00107440704 від 16.06.2022 року, в якій просив скасувати вказані рішення.
		Рішенням про результати скарги від 31.08.2022 року №10059/6/99-00-06-01-05-06 ДПС України скаргу позивача залишило без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №001073770704 та №00107440704 від 16.06.2022 року - без змін.
		За таких обставин, не погоджуючись із прийнятими суб`єктом владних повноважень податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Аква Ворлд» звернулося до адміністративного суду з цим позовом.
		Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
		Цим Кодексом передбачені функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених п.41.1 ст.41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.1.1 ст.1 ПК України).
		Зокрема, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		За змістом п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
		Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
		Порядок проведення документальних позапланових перевірок передбачений статтею 78 ПК України.
		Зокрема, згідно п.п.78.1.8. п.78.1. ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
		Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
		Згідно п.78.4., п.78.5., п.78.6. ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
		Так, статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
		Згідно п.81.1. ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
		направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
		копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
		службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
		Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
		Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
		При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
		У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
		Пунктом 81.3. ст.81 ПК України визначено, що під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
		Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
		При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.
		Статтею 82 ПК України визначено строки проведення виїзних перевірок.
		Зокрема, згідно п.82.1 ст.82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.
		Відповідно до п. 82.2. ст.82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.
		Суд першої інстанції при винесенні рішення не вірно застосував положення п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України щодо порушень Відповідачем порядку проведення перевірки в частині її тривалості, що випливає з наступного.
		Так, згідно ч.3 ст.55 Господарського кодексу, суб`єктами малого підприємництва є зокрема юридичні особи  суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. Середньорічні курси Національного банку України опубліковано у відкритому доступі на офіційному сайті НБУ за посиланням https://bank.gov.ua/files/Exchange_r.xls. Відповідно до цих даних у перерахунку на національну валюту вартісний критерій верхньої межі доходу для суб`єктів малого підприємництва (10 млн. євро) складатиме: у 2020 році 10 млн. євро*30,79 грн. = 307,9 млн. грн. у 2021 році 10 млн. євро*32,31 грн. = 323,1 млн. грн.
		З огляду на зазначене, відповідно до ч.3 ст.55 Господарського кодексу України Позивач є суб`єктом малого підприємництва, і на підтвердження зазначеного до суду було подано для дослідження в судовому засіданні фінансову звітність підприємства за 2020 та 2021 роки. Середня чисельність працівників Позивача у вказаному періоді складає 3 особи. Доходи  30482,4 тис.грн. та 19965,6 тис.грн. відповідно, що відповідає критеріям суб`єкта малого підприємництва. Тому, відповідно для суб`єктів малого підприємництва тривалість проведення перевірки відповідно до п.82.2 Податкового кодексу України 5 робочих днів, а продовження  не більш як на 2 робочих дні. 
		Відтак, Накази від 19.01.2022 №445-п, яким було встановлено тривалість перевірки 10 робочих днів та від 31.01.2022 №710-п, яким продовжено тривалість перевірки на 5 робочих днів не відповідають п.82.2 ПК України, а отже є протиправними.
		Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що посадові особи Відповідача, котрі проводили перевірку, протиправно розпочали її 20.01.2022 (підтверджується п.2.1 Акту перевірки, а також Журналом перевірок), попри те, що ознайомлення з направленням та Наказом №445-п, а отже й безпосередній допуск до перевірки відбувся 24.01.2022 (згідно ч.1 Акту перевірки), чим порушили ст.81 Податкового кодексу України в частині обов`язку пред`явлення платнику податку належних документів на право перевірки до початку такої перевірки.
		Колегія суддів враховує практику Верховного Суду, а саме висновок який був зроблений 08.09.2021 у справі №816/228/17: «…у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».
		За результатом перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивачем завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) на загальну суму 8794861 грн, та занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати (ряд. 18 Декларації на загальну суму 1297183 грн) за листопад 2021 року.
		До такого висновку відповідач дійшов з тих причин, що Позивачем не надано Відповідачу матеріалів інвентаризації.
		Так, під час перевірки працівники податкового органу вручили посадовим особам Позивача лист «Про проведення інвентаризації» від 25.01.2022 за №1487/1/26-15-07-04-04-07. У листі була поставлена протиправна вимога надати інформацію та документальне підтвердження щодо «проведеної інвентаризації ТМЦ, які обліковуються станом на 30.11.2021».
		Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4.1 Наказу Мінфіну від 02.09.2014 №879 (зареєстрованого в Мінюсті 30 жовтня 2014 року за №1365/26142) «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань», за яким матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру, ціни, суми та кількості (рахунок, вага або міра), фактично встановлених на дату інвентаризації, та за даними бухгалтерського обліку.
		Тобто, вимога посадових осіб податкового органу у листі «Про проведення інвентаризації» від 25.01.2022 за №1487/1/26-15-07-04-04-07 надати інформацію та документальне підтвердження щодо інвентаризації ТМЦ, які обліковуються станом на 30.11.2021, а не на дату проведення самої інвентаризації, суперечить п.4.1 Наказу Мінфіну від 02.09.2014 №879.
		Зважаючи на протиправність вимоги листа «Про проведення інвентаризації» від 25.01.2022 за №1487/1/26-15-07-04-04-07 щодо надання інформації про інвентаризації ТМЦ, які обліковуються станом на 30.11.2021, Позивач запитуваної інформації Відповідачу не надав.
		Позивач керувався щодо даної вимоги ст.19 Конституції України, яка передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, судом першої інстанції не було надано оцінку тому, що Позивач не повинен робити те, що не передбачено законодавством України.
		Разом з тим, Позивачем станом на 01.02.2022 (а не на дату 30.11.2021, як протиправно вимагав Відповідач) була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, відповідно їх фактична наявність встановлена на дату інвентаризації. Посадові особи Відповідача, котрі проводили перевірку, прибули 01.02.2022 на час проведення інвентаризації до складських приміщень за місцем зберігання товарно-матеріальних цінностей Позивач та склали Акт обстеження. В той же час, матеріали інвентаризації станом на дату інвентаризації, тобто на 01.02.2022 посадовими особами Відповідача не вимагались.
		Зважаючи на те, що Відповідач обґрунтовував в Акті свої висновки не наданням Позивачем результатів інвентаризації, Позивачем було надано із Запереченням до Акту перевірки складені на дату інвентаризації згідно Наказу Мінфіну від 02.09.2014 №879 матеріали інвентаризації:
		1) Акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей станом на 01.02.2022;
		2) Інвентаризаційний опис станом на 01.02.2022;
		3) Протокол інвентаризаційної комісії від 01.02.2022.
		Разом з тим, Позивачем були надані в повному обсязі Відповідачу для перевірки первинні та зведені документи бухгалтерського обліку, інші документи фінансово-господарської діяльності, що підтверджують повноту, правильність обліку товарно-матеріальних цінностей за період, що перевірявся, що підтверджується письмовими доказами, долученими до матеріалів справи.
		Позивачем були надані під час перевірки всі документи на запити посадових осіб податкового органу, - як первинні, так і зведені бухгалтерські документи та звітність.
		Саме первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Зазначене встановлено п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV. Згідно п.5 ст.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
		Оприбуткування, розхід, залишки товарно-матеріальних цінностей з урахуванням наданих первинних документів для перевірки (вантажно-митні декларації, видаткові накладні і т.д.) підтверджується також й іншими бухгалтерськими документами: загальними оборотно-сальдовими відомостями по підприємству, оборотно-сальдовими відомостями по матеріальних рахунках за період, що перевірявся. Про надання даних документів Відповідачі зазначили в Додатку 1 до Акта перевірки.
		Відповідно, висновки Відповідача про заниження податкових зобов`язань Позивачем у листопаді 2021 року через відсутність інформації у податкового органу про проведену інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей станом на 01.02.2022 є безпідставними та протиправними.
		Окрім того, Відповідачем в Акті перевірки був застосований спосіб розрахунку податкових зобов`язань непрямим способом та таким, що не передбачений ні Податковим кодексом України, ні іншими нормативно-правовими актами. 
		Так, відповідно до положення підпункту 78.1.8 ст. 78 ПКУ підставою для проведення документальної позапланової перевірки є подання платником Декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень виключно щодо законності такого декларування від`ємного значення. Позивачем за листопад 2021 року було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість від 17.12.2021 (далі -Декларація). Відповідно, з урахуванням наведеного, Відповідачем на підставі Наказу від 19.01.2022 № 445-п призначено перевірку Позивача з 20.01.2022.
		У періоді, що перевірявся, Позивач здійснював операції з продажу сантехніки, опалювальних приладів та іншої продукції за договором дистрибуції від 05.11.2015 №10/05/11-2015, укладеного з ТОВ «Аква-Ворлд Україна». Відповідно до рахунку 287 «Товари на відповідальному зберіганні» станом на 30.11.2021 залишки по товарам становили  5 0 460 222,04 грн., крім того ПДВ 10 092 044,40 гривень.
		Згідно задекларованих показників в додатку 2 до Декларації з ПДВ за листопад 2021 року від 17.12.2021 № 9386049944, від`ємне значення сформовано в сумі 8794861 грн. з урахуванням залишків на початок звітного періоду та за липень, вересень, грудень 2017 року, лютий, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2018 року, лютий, березень, листопад, грудень 2019 року, березень, червень, серпень, грудень 2020 року, січень, лютий, квітень, травень, липень 2021 року.
		Відповідачем не оспорювалися у судовому засіданні наявність первинних документів та зведених документів обліку, що підтверджують придбання та податковий кредит Позивача за період перевірки (дані Декларації за листопад 2021 із наростаючим підсумком від`ємного значення за попередні періоди). Однак, позиція Відповідача в Акті зводиться до того, що ненадання матеріалів інвентаризації на дату проведення перевірки (а саме, на січень 2022 року) дає підстави йому стверджувати, що товарно-матеріальні цінності були відсутні станом на кінець листопада 2021. Тобто, посадові особи Відповідача, що проводили перевірку, не надали жодних доказів підтвердження даних товарно-матеріальних цінностей в листопаді 2021 в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства.
		Такий протиправний підхід у визначенні податкових зобов`язань з податку на додану вартість порушує, зокрема, п.п. 37.1, 37.2 ст. 37 ПКУ. Так, Податковий кодекс України в цій частині встановлює наступне:
		«31.1. Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
		Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися».
		У сукупності із вищенаведеними обґрунтуваннями Позивача, наслідки проведеної Позивачем інвентаризації станом на 01.02.2022 у разі виявлених розходжень могли мати наслідком виключно вплив на період лютого 2022 року, а не до результатів листопада 2021 року. В той же час, період лютого 2022 року не є періодом, що підлягав перевірці відповідно до Наказу на проведення перевірки.
		Для з`ясування дійних обставин Відповідач не реалізував своєї прав/функцій, передбачених пунктами 73.3, 73.5, а також підпунктом 20.1.46 відповідних статей Податкового кодексу України щодо: проведення звірок з контрагентами Позивача; отримання письмових пояснень безпосередньо від посадових осіб Позивача з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження.
		Товарно-матеріальні цінності, щодо яких у Відповідача виникли сумніви, а саме станом на 30.11.2021 відображено та залишаються у господарському віданні та на балансі Позивача. На підтвердження того, що руху цих активів не відбулось і вони залишились в залишку на кінець листопада підтверджується письмовими доказами, які були надані до суду першої інстанції:
		1. Загальна оборотно-сальдова відомість за період листопад 2021;
		2. Оборотно-сальдові відомості по рахунках бухгалтерського обліку 281, 287.
		Вказані відомості Позивач надавав під час перевірки посадовим особам податкового органу. В Додатку 1 до Акту перевірки посадові органи вказали, що така інформація перевірена ними суцільним порядком. Однак в самому Акті перевірки не зазначено жодного зауваження щодо їх змісту та не наведено жодного спростування відсутності залишків, які є наявними за даними бухгалтерського обліку у Позивача. Більше того, товарно-матеріальні цінності, податковий кредит від придбання котрих відображено в податковій декларації Позивача за листопад 2021 року (в залишку на кінець листопада 2021 року), що перевірявся посадовими особами податкового органу, були використані у господарській діяльності у операціях з продажу Позивача, зокрема в грудні 2021 року. Так, в грудні 2021 року за відсутності іншого придбання, Позивачем здійснювались виключно операції з продажу. Наведений факт жодним чином не спростовувався Відповідачем та не розглядався Судом першої інстанції попри те, що разом з позовом Позивачем були надані належні докази.
		Судом першої інстанції не враховано у повному обсязі суть відносин відповідального зберігання Позивача з контрагентом ТОВ «АКВА ЮНІТ», а також невірно визначено наслідки ненадання контрагентом ТОВ «АКВА ЮНІТ» відповіді на запит щодо первинних документів, надісланого Відповідачем даному контрагенту.
		Так, в матеріалах справи наявний Договір №3/02/01/2017 відповідального зберігання майна від 02.01.2017 та Договір відповідального зберігання майна від 01.07.2020, №01/07/2020 укладені з ТОВ «АКВА ЮНІТ», котрий на дату перевірки був чинним. Відповідно до Договору Позивач передає, а ТОВ «АКВА ЮНІТ» приймає на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності, які визначені у внутрішніх актах приймання передачі, які складаються при прийнятті від Позивача. Місце зберігання нежитлові приміщення по вул.Коломийська, буд.1 «З» літ.Є у м.Чернівці. Згідно матеріалів справи, податковим органом було проведено огляд приміщень, в яких знаходяться товари на відповідальному зберіганні за адресою: м.Чернівці, вул. Коломийська, прим. 1-І, 1-К, 1-З, про що складено відповідний Акт від 01.02.2022 №679/26-15-07-04-04. При обстеженні посадовими особами податкового органу встановлено, що на території даних складів знаходиться товар ТОВ «Аква Ворлд» на відповідальному зберіганні згідно договору з ТОВ «Аква Юніт». Товар з етикетками торгової марки «Aqua World».
		В судовому засіданні було встановлено, що Відповідачем було направлено ТОВ «Аква юніт» запит від 01.02.2022 року №2540/1/26-15-07-04-04-07 «Про надання інформації та її документального підтвердження» щодо всіх укладених договорів оренди нежитлових приміщень та договорів відповідального зберігання майна з ТОВ «Аква Ворлд», надання копії актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, прийнятих від ТОВ «Аква Ворлд» на відповідальне зберігання, актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, повернених ТОВ «Аква Ворлд» з відповідального зберігання, схеми-плану розташування нежитлових приміщень, переданих в оренду ТОВ «Аква Ворлд».
		Однак, Судом першої інстанції невірно було надано оцінку, що ненадання ТОВ «Аква Юніт» відповіді на запит, є доказом не підтвердження факту відповідального зберігання матеріальних цінностей від ТОВ «Аква Юніт» Позивачу, виходячи з наступного.
		Позивач дотримується у відносинах з контрагентом ТОВ «АКВА ЮНІТ» принципів податкової розумності, добросовісності та обачності. З часу налагодження господарських відносин Позивача з ТОВ «АКВА ЮНІТ» останній не був і не є фігурантом кримінального чи іншого провадження щодо податкових правопорушень. У Позивача відсутня будь-яка компрометуюча інформація стосовно ТОВ «АКВА ЮНІТ», оскільки це не відображалось в Акті перевірки. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від своєчасності відповідей на запити податкових органів його контрагентами. У зв`язку з цим, податкові обов`язки Позивача не можуть ставитись у залежність від наявності неотримання інформації податковим органом від ТОВ «АКВА ЮНІТ». Неотримання податковим органом відповіді від ТОВ «АКВА ЮНІТ» не може вважатись встановленою обставиною на підтвердження висновків податкового органу щодо нібито порушення Позивачем податкового законодавства, а є лише необґрунтованим припущенням. Так, абзац 3 п.112.7 ст.112 Податкового кодексу України встановлює, що усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи. ТОВ «АКВА ЮНІТ» вказаний запит було отримано лише 27.05.2022. До того часу ТОВ «АКВА ЮНІТ» запит не отримував, про що свідчить відповідь Відповідача від 16.05.2022. Із доданого поштового повідомлення встановити причин невручення неможливо, підпис працівника відділення поштового зв`язку у формі відсутній.
		Разом з тим, з інформації відомої Позивачу, ТОВ «АКВА ЮНІТ» було надано до ГУ ДПС у м.Києві запитувані документи у повному обсязі (згідно повідомлення про вручення 10.06.2022), які податковий орган вимагав за запитом від 01.02.2022 №2540/І/26-15-07-04-04-07, про що контрагент повідомив Позивача.
		Колегія суддів враховує висновки та практику Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 815/2417/16 Верховний Суд також наголосив, що «норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності».
		Відповідачем не оспорювались ні витрати Позивача за листопад 2021, ні наявність в повному обсягу та наданих для перевірки первинних документів, що підтверджують дані обліку та податкової звітності. Однак, позиція Відповідача в Акті зводиться до того, що ненадання матеріалів інвентаризації на дату проведення перевірки (а саме, на січень 2022 року) дає підстави йому стверджувати, що товарно-матеріальні цінності були відсутні станом на кінець листопада 2021. Так, Відповідач донарахував податкові зобов`язання з ПДВ всупереч вищенаведеному власному висновку та саме з позиції, що, нібито, всі товарно-матеріальних цінності, що відображені в податковому кредиті в Декларації Позивача за листопад 2021 були використані в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства. Такий протиправний підхід у визначенні податкових зобов`язань з податку на додану вартість порушує, зокрема п.п.37.1, 37.2 ст.37 ПКУ, за якими підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку. Іншими словами, наведені норми не допускають можливості визначення, формування бази оподаткування у спосіб, що не встановлений Податковим кодексом України.
		Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається згідно з приписами норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Наслідки проведеної Позивачем інвентаризації станом на 01.02.2022 у разі виявлених розходжень могли мати наслідком виключно вплив на період лютого 2022 року, а не до результатів листопада 2021 року. В той же час, період лютого 2022 року не є періодом, що підлягав перевірці відповідно до Наказу на проведення перевірки.
		Згідно п.5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 20.08.2015 №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі  Порядок №727): «5. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів».
		Однак, всупереч даній нормі Порядку, в Акті перевірки взагалі не зазначено, в чому саме фактично
		полягає суть порушення, не дотримано об`єктивності та чіткості, не вказано жодного з первинних документів, на підставі котрих посадові особи Відповідача визначили податкові зобов`язання та застосували штрафні санкції. Також в судовому засіданні було встановлено, що Відповідач не реалізував своєї прав/функцій, передбачених пунктами 73.3, 73.5, а також підпунктом 20.1.46 відповідних статей Податкового кодексу України щодо: проведення звірок з контрагентами Позивача; отримання письмових пояснень безпосередньо від посадових осіб Позивача з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження.
		З урахуванням зазначеного колегія суддів зазначає, що розрахунок податкових зобов`язань за періоди перевірки Відповідачем здійснено у спосіб, не передбачений Податковим кодексом України та чинними нормативними актами України, є порушенням ст.19 Конституції України, якою передбачено, що «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», ст.21 Податкового кодексу України, за яким «Посадові особи контролюючих органів зобов`язані: пп.21.1.1. дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами».
		У Додатку 1 до Акту перевірки зазначено, що така інформація перевірена суцільним порядком. Однак в самому Акті перевірки не зазначено жодного зауваження щодо їх змісту та не наведено жодного спростування відсутності залишків, які є наявними за даними бухгалтерського обліку у Позивача. Більше того, товарно-матеріальні цінності, податковий кредит від придбання котрих відображено в податковій декларації Позивача за листопад 2021 (в залишку на кінець листопада 2021), що перевірявся посадовими особами податкового органу, були використані у господарській діяльності у операціях з продажу Позивача, зокрема в грудні 2021.
		У грудні 2021 року за відсутності іншого придбання, Позивачем здійснювались виключно операції з продажу. Дані операції з продажу відображено в податковій декларації за грудень 2021, що була поданою та прийнятою Відповідачем. Відповідно, Відповідач під час перевірки, а також і далі до моменту прийняття Оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, володів інформацією про те, що матеріальні цінності, податковий кредит від придбання котрих відображено в податковій декларації за листопад 2021, що перевірявся посадовими особами податкового органу, були дійсно використані у господарській діяльності у операціях з продажу, зокрема в грудні 2021. Більше того, за операціями з продажу у грудні 2021 Позивачем були сформовані податкові накладні та подані на реєстрацію Відповідачу. Податкові накладні за грудень були зареєстровані Відповідачем у повному обсязі. А отже, Відповідач був достеменно поінформованим, що товарно-матеріальні цінності, податковий кредит від придбання котрих відображено в податковій декларації за листопад 2021, що перевірявся посадовими особами податкового органу, надалі використовувались у господарській діяльності у операціях з продажу Позивача.
		З огляду на зазначене вище, сформовані висновки в Акті перевірки щодо порушення податкового законодавства Позивачем є завідомо недостовірними, протиправними, без обґрунтування суті порушення і без наведення будь-яких доказів; не ґрунтуються на дійсних обставинах (в т.ч. відомих Відповідачу), а тому Рішення, прийняті на основі такого Акту, є також протиправними.
		У відповідності до пп.14.1.202 п.14.1. ст.14 ПКУ операції з надання товарів у межах договорів схову (відповідального зберігання) не вважаються продажем товарів. Згідно із підпунктом 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 ПКУ не є об`єктом оподаткування ПДВ операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також з повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику.
		Отже, розрахунок податкових зобов`язань за період перевірки проведений посадовими особами податкового органу у спосіб, що не передбачений Податковим кодексом України та чинними нормативними актами України, є порушенням ст.19 Конституції України, якою передбачено, що «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», ст.21 Податкового кодексу України, за яким «Посадові особи контролюючих органів зобов`язані: 21.1.1. дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами».
		З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що Рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, а також за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
		Окрім того, з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Ворлд" слід стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції та витрати на правову допомогу.
		Зазначені судові витрати підтверджуються матеріалами справи.
		Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Ворлд" задовольнити повністю.
		Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року скасувати.
		Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
		Визнати протиправними та скасувати прийняті 16 червня 2022 року Головним управлінням ДПС у м.Києві податкові повідомлення-рішення:
		- № 00107370704 (форма "Р") за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 1621479 грн. 00 коп., в т.ч. за податковим зобов"язанням 1297183 грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 324296 грн.00 коп.;
		- № 00107440704 (форма "В4") за яким зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2021 року у сумі 8794861 грн. 00 коп.
		Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Ворлд" понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 62025 грн. (24810 + 37215) та витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн. 
		 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. 
		 
		Постанова суду складена в повному обсязі 07 червня 2023 року.
		 
		Головуючий Шидловський В.Б.    Судді   Курко О. П.   Боровицький О. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...