Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/11558/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 07.06.2023. Зареєстровано: 08.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2023.
Дата набрання законної сили: 06.06.2023
Номер судового провадження: К/9901/32941/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 червня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 640/11558/20
		адміністративне провадження № К/9901/32941/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №640/11558/20 за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2021 (головуючий суддя Клочкова Н.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 (головуючий суддя Лічевецький І.О., суддів: Оксененка О.М., Мельничука В.П.),
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось до суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000694205 від 21.02.2020 та №0000674205 від 21.02.2020.
		 
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021, адміністративний позов задоволено повністю.
		 
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків  подало касаційну скаргу до Верховного Суду. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу в справі №640/11558/20.
		 
		До суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу.
		 
		Ухвалою суду від 05.06.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 06.06.2023. 
		 
		Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.
		 
		Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, які сторонами не оспорюються, з`ясував наступне.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, що у період з 26.12.2019 р. по 17.01.2020 посадовими особами Офісу великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ «ДПЗКУ» по декларації за жовтень 2019 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків, з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.
		 
		Результати перевірки оформлено актом № 119/28-10-42-01/37243279 від 17.01.2020, згідно з яким позивачем порушено вимоги статей 198, 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на 20' 142' 432грн. 05коп., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 19' 576' 013грн. 05коп. та до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 566418грн. 11коп.
		 
		За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку, що господарські операції з ТОВ «Олдпел», ТОВ «Равенстеп», ТОВ «Дніпротрейд 2017», ТОВ «Дервіон Груп», ТОВ «Галичина Агроінвест», ТОВ «Революшн Прайм», ТОВ «Ван Трейд Плюс» не підтверджуються у зв`язку з відсутністю легального походження товару, необхідних трудових ресурсів та транспортних засобів.
		 
		На підставі таких висновків Офісом великих платників податків ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.02.2020:
		 
		№0000694205, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на 566418грн. 11коп., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 283209грн. 06коп.; 
		 
		№0000674205 про зменшення суми розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 19' 576' 013грн. 94коп.
		 
		Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з позовом до суду про їх скасування.
		 
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Олдпел», ТОВ «Равенстеп», ТОВ «Дніпротрейд 2017», ТОВ «Дервіон Груп», ТОВ «Галичина Агроінвест», ТОВ «Революшн Прайм», ТОВ «Ван Трейд Плюс» суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також відповідачем не подано належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.
		 
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку, оскільки вважає висновки судів необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, на думку відповідача судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у цій справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач викладає обставини, встановлені актом перевірки. Як вважає відповідач, наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з контрагентами. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. У поданій касаційній скарзі скаржник цитує висновки Верховного Суду про те, які обставини можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій та які докази мають це підтверджувати. Також скаржник посилається на відсутність у контрагентів, постачальників контрагентів матеріально-технічних можливостей для реального постачання продукції позивачу, відсутність необхідних трудових ресурсів. На підставі викладеного, податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві, посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, Товариство зазначає про законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення. 
		 
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		 
		Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		 
		Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		 
		При цьому, згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.
		 
		Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		 
		Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. 
		 
		Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.
		 
		Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		 
		Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		 
		Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. 
		 
		Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		 
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		 
		Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
		 
		Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) та в подальшому на віднесення цих сум до бюджетного відшкодування виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.
		 
		Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		 
		За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		 
		Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
		 
		Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
		 
		Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		 
		У справі, що розглядається, Актом перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, в результаті чого завищено податковий кредит, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку. Згідно висновку, викладеного в Акті перевірки, позивачем задекларовані господарські операції з придбання товарів/послуг, які не мали реального характеру.
		 
		Податковий орган посилався на те, що реалізований позивачеві товар ТОВ «Олдпел» придбало у ТОВ «Новікос» та ТОВ «Медкомтех», а контрагенти останніх такий товар не виготовляли та не придбавали.
		 
		Також, відповідно до ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.10.2019 в ході досудового розслідування в межах кримінального провадження №12019120020007602 встановлено, що невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа кукурудзою врожаю 2019 року на суму 1' 340' 980грн.
		 
		ТОВ «Равенстеп» сформувало податковий кредит по придбанню кукурудзи від ТОВ «Діона Торг», ТОВ «Торговий будинок Кронос». У свою чергу, податкові накладні на реалізацію кукурудзи на адресу ТОВ «Діона Торг» виписали ТОВ «Смоукстар Корпорейт» та ТОВ «Ранг Груп», а ці товариства є фігурантами у кримінальних провадженнях.
		 
		Так само, ТОВ «Торговий будинок Кронос» придбало товар у ТОВ «Імона груп», яке не є його виробником та щодо якого відсутня інформація про наявність основних фондів та трудових ресурсів.
		 
		Реалізовану АТ «ДПЗКУ» кукурудзу ТОВ «Дніпротрейд 2017» придбало у ТОВ «Інталіон Плюс», ТОВ «Тіслар», ТОВ «Геріон Люкс», ТОВ «Прізма Груп», ТОВ «Інста-Груп», а останні зернову продукцію не придбавали.
		 
		ТОВ «Галичина Агроінвест» придбало кукурудзу у ТОВ «Спецрента»», однак за даними Єдиного реєстру податкових накладних останнє протягом січня-жовтня 2019 р. такий товар не придбавало.
		 
		ТОВ «Революшн Прайм» сформувало податковий кредит за результатами операцій з придбання ячменю у ТОВ «Маріупольський торговий альянс», яке такий товар не придбавало.
		 
		ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Прагматик», яке здійснило на адресу ТОВ «Ван Трейд Плюс» поставку пшеницю, у подальшому реалізовану позивачеві, відсутня інформація про наявність посівних площ, необхідних для вирощування зернових.
		 
		Як встановлено судами на підставі матеріалів справи, згідно договорів поставки, додаткових угод до них, видаткових та податкових накладних позивач придбав у ТОВ «Олдпел» кукурудзу 3-го класу на суму 28' 108' 285грн. 45коп., у тому числі 7' 621' 457грн. 10коп. ПДВ.
		 
		На підставі договорів поставки ТОВ «Равенстеп» видало ПАТ «ДПЗКУ» податкові накладні на поставку кукурудзи 3-го класу на суму ПДВ 6' 106' 431грн. 51коп.
		 
		Відповідно до договорів поставки та податкових накладних ТОВ «Дніпротрейд 2017» здійснило позивачеві поставку кукурудзи 3-го класу на суму ПДВ 1' 821' 475грн. 09коп.
		 
		Згідно договорів поставки АТ «ДПЗКУ» придбало у ТОВ «Дервіон Груп» кукурудзу 3-го класу на суму ПДВ 1' 123' 680грн. 30коп.
		 
		За даними договорів поставки та податкових накладних позивач отримав від ТОВ «Галичина Агроінвест» на умовах купівлі-продажу кукурудзу 3-го класу на суму ПДВ 1' 020' 741грн. 43коп.
		 
		Відповідно до договору та податкових накладних ТОВ «Революшн Прайм» здійснило поставку позивачеві ячменю 3-го класу на суму ПДВ 1' 001' 950грн. 65коп.
		 
		Згідно договору поставки та податкових накладних позивач придбав у ТОВ «Ван Трейд Плюс» пшеницю 2-го та 3-го класу на суму ПДВ 1 445 245 грн. 97 коп.
		 
		Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми включив до складу податкового кредиту.
		 
		Матеріалами справи підтверджується, що придбане зерно було реалізоване до Марокко, Іспанії, Ірану, Єгипту, Лівії, згідно ВМД та зовнішньоекономічними контрактами.
		 
		На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів та додаткових угод до них; складських квитанцій; актів приймання-передачі; карток аналізу зерна; видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; рахунків на оплату; податкових накладних; платіжних доручень, які свідчать, що зобов`язання між позивачем та його контрагентами виконувалось у повному обсязі.
		 
		З рішення суду першої інстанції слідує, що вищевикладене підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме щодо: ТОВ «ОЛДПЕН» (код ЄДРПОУ 43107964) (т. 1, а.с. 2 - т. 7, а.р. 255); ТОВ «РАВЕНСТЕП» (код ЄДРПОУ 43039118) (т. 8, а.с. 1 - т. 10, а.с. 141); ТОВ «ДНІПРОТРЕЙД 2017» (код ЄДРПОУ 41548142) (т. 11, а.с. 1 - т. 11, а.с. 79); ТОВ «ДЕРВІОН ГРУП» (код ЄДРПОУ 43088392) (т. 11, а.с. 80 - т. 11, а.с. 240); ТОВ «ГАЛИЧИНН АГРОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 42874954) (т. 12, а.с. 1 - т. 12, а.с. 210); ТОВ «РЕВОЛЮШН ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 42995473) (т. 13, а.с. 1 - т. 13, а.с. 120); ТОВ «ВАН ТРЕЙД ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42874776) (т. 13, а.с. 121 - т. 13, а.с. 288), а також іншими наявними в матеріалах справи первинними документами щодо господарських операцій позивача з вказаним контрагентами.
		 
		Таким чином, суди констатували, що у ПАТ «ДПЗКУ» наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Олдпел», ТОВ «Равенстеп», ТОВ «Дніпротрейд 2017», ТОВ «Дервіон Груп», ТОВ «Галичина Агроінвест», ТОВ «Революшн Прайм», ТОВ «Ван Трейд Плюс».
		 
		Суд першої інстанції зауважив, що як вбачається з аналізу Акту перевірки, вказані документи, позивачем були надані контролюючому органу під час проведення документальної планової виїзної перевірки та пояснення до переліку наданих документів, внаслідок чого такі документи повинні бути враховані податковим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення, але надані позивачем документи не були враховані.
		 
		Контролюючим органом не здійснювалась належна перевірка первинно-бухгалтерських документів позивача, не перевірялась наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб`єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання.
		 
		Розглянувши доводи податкового органу, якими останній обґрунтовує свої висновки, суди вказали, що посилання відповідача на те, що неможливо встановити походження придбаного позивачем товару є помилковими, оскільки такий висновок відповідачем зроблено без проведення перевірки контрагентів позивача.
		 
		Крім того, при дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. 
		 
		Верховний Суд в постанові від 24.10.2019 у справі № 820/7293/13-а вказав, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі, а податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.
		 
		Щодо посилань відповідача на інформацію, здобуту під час розслідування кримінального провадження, слід зауважити, що матеріали досудового розслідування кримінальному провадженні за фактом незаконного заволодіння зерна, є лише відомостями про джерело обставин, та які не можуть стати доказами нереальності господарських операцій у цьому податковому спорі.
		 
		Поряд з цим, суд першої інстанції відзначив, що податковий орган не надав жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у позивача матеріальних ресурсів, у свою чергу, відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.
		 
		Як вбачається, у ході розгляду справи відповідачем не було доведено та не надано належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суди попередніх інстанцій також зауважили, що висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на вибірковій інформації стосовно контрагентів постачальників позивача.
		 
		Затим ще, суди не вважали обґрунтованими доводи відповідача у виді посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, оскільки під час складення такої аналітичної інформації будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, про що свідчить відсутність актів зустрічної звірки контрагентів позивача з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.
		 
		Суд першої інстанції правильно врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.02.2019 №811/217/17, згідно з яким, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.
		 
		Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, - вказане відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 09.03.2019 у справі № 810/302/15.
		 
		Як вбачається, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.
		 
		Твердження контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, у цій справі не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.
		 
		Колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
		 
		Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Доводи касаційної скарги зазначені висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.
		 
		Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди позивача з висновками судів попередніх інстанцій щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).
		 
		Касаційний суд вбачає, що висновки, які зазначені контролюючим органом, зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів у справі, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.
		 
		Відповідно до статей 10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		 
		Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		 
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, врахував, що викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач жодними належними доказами в розумінні статті 70 КАС України не довів в судовому засіданні обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем.
		 
		Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
		 
		Крім того, Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
		 
		Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
		 
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 у справі №640/11558/20 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева
		І.Я. Олендер
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...