Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1303/687/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 08.06.2023. Зареєстровано: 08.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2023.
Дата набрання законної сили: 05.06.2023
Номер судового провадження: 11/811/7/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 1303/687/12                                 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11/811/7/18                                         Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
		Львівського апеляційного суду в складі: 
		головуючого-судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,        
		при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та цивільного відповідача ДТГО «Південно - Західна залізниця» на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року,
		з участю прокурора ОСОБА_9 ,
		захисників засуджених - 
		адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		в с т а н о в и л а :
		цим вироком
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мена, Чернігівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		засуджено за п.7, п.12 ч.2 ст. 115 КК України до чотирнадцяти років позбавлення волі; за ч.2 ст. 185 КК України - до трьох років позбавлення волі; за ч.3 ст. 357 КК України - до двох років обмеження волі.
		ОСОБА_7 звільнено від покарання, призначеного за ч.3 ст. 357 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді чотирнадцяти років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з моменту фактичного його затримання, тобто з 24 грудня 2011 року.
		На підставі ч.5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 зараховано у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 24 грудня 2011 року по 07 грудня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя  АДРЕСА_2 , 
		засуджено за п.7, п.12 ч.2 ст. 115 КК України до тринадцяти років позбавлення волі; за ч.1 ст. 185 КК України - до двох років позбавлення волі; за ч.2 ст. 185 КК України - до трьох років позбавлення волі; за ч.3 ст. 357 КК України - до двох років обмеження волі.
		ОСОБА_8 звільнено від покарання, призначеного за ч.3 ст. 357 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді тринадцяти років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з моменту фактичного його затримання, тобто з 23 грудня 2011 року.
		На підставі ч.5 ст. 72 КК України ОСОБА_8 зараховано у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 23 грудня 2011 року по 07 грудня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Цивільний позов потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 задоволено частково. 
		Постановлено стягнути з Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна залізниця на користь ОСОБА_12 200 000 грн. завданої моральної шкоди, ОСОБА_13 200 000 грн. завданої моральної шкоди та ОСОБА_14 100 000 грн. завданої моральної шкоди.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_15 залишено без розгляду.
		Вирішено питання із судовими витратами та речовими доказами.
		Згідно вироку суду,  ОСОБА_7 .. ОСОБА_8 працюючи провідниками пасажирських вагонів у вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський ДТГО "Південно-Західна залізниця" 16-17 грудня 2011 року, перебуваючи при виконанні службових обов`язків провідників вагону №18 поїзду №81 сполученням Київ - Ужгород порушили такі. ОСОБА_7 , нехтуючи покладеними на нього службовими обов`язками, за попередньою змовою з провідником цього ж вагону ОСОБА_8 , увійшли в довіру пасажира ОСОБА_16 , яка слідувала у вказаному вагоні із ст. Київ до ст. Стрий, вступивши з нею в особистий контакт та керуючись хуліганськими мотивами, вчинили умисне вбивство ОСОБА_16 при наступних обставинах.
		ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час слідування у вказаному поїзді, запросили ОСОБА_16 в своє службове купе вагону №18, де копіювали з телефону ОСОБА_7 на її телефон музику, пригощали її кавою та сигаретами, які палили в робочому тамбурі вагона, отримали при цьому від ОСОБА_16 достатні відомості про неї (її діяльність, фізичні вади (близорукість), мету її поїздки, а також хто зустрічатиме її по прибуттю поїзда на ст. Стрий та інші відомості. Під час перебування ОСОБА_16 в службовому купе провідників вагону №18, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наполегливо спонукали останню до інтимної близькості, а отримавши її категоричну відмову, злякавшись, що про таке спонукання стане відомо її товаришу-працівнику правоохоронного органу, який повинен був зустріти ОСОБА_16 на станції Стрий, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вирішили її вбити. 
		У подальшому, ОСОБА_7 попередньо домовившись з ОСОБА_8 на виконання спільних дій, спрямованих на позбавлення життя ОСОБА_16 , в робочому тамбурі вагона №18, користуючись довірою останньої, запросив її близько 03 год. 17 грудня 2011 року туди покурити. Перебуваючи з ОСОБА_16 та ОСОБА_8 у робочому тамбурі вказаного вагона, під час руху поїзда, ОСОБА_7 , будучи об`єднаним з ОСОБА_8 єдиним умислом на позбавлення життя ОСОБА_16 , нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі та з явною неповагою до суспільства, в той час, як ОСОБА_8 відвернув увагу ОСОБА_16 до себе, наніс їй удар в голову металевою кочергою, заподіявши поєднану травму голови у вигляді вдавленого перелому склепіння черепа, розмізження головного мозку, крововиливів у бічні шлуночки, в речовину головного мозку та під м`які оболонки головного мозку. Привівши, таким чином, ОСОБА_16 у безпорадний стан, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , реалізовуючи свій умисел, близько 03 год. 16 хв. виштовхнули останню з вагона у міжколійний простір. Від падіння з поїзда, що рухався, ОСОБА_16 отримала травми грудної клітки у вигляді: перелому хребта у грудному відділі, переломів трьох ребер зліва із крововиливами у місцях переломів, а також одне садно в ділянці бороди, множинні садна по правій поверхні шиї з переходом на праву третину плеча та плечовий суглоб, одне садно у верхній третині лівого плеча, одне садно в ділянці грудної клітки, одне садно в ділянці попереку, рану та синець по задній поверхні лівої гомілки, травматичну ампутацію дистальних фаланг пальців правої стопи. Як наслідок, від поєднаних травм тіла, спричинених ударом в голову кочергою та падінням з поїзда, що рухався, ОСОБА_16 померла. 
		Крім цього, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , 17 грудня 2011 року близько 03 год. 25 хв. після вчинення вбивства ОСОБА_16 , повернувшись з тамбуру у вагон № 18, таємно викрали особисте майно потерпілої ОСОБА_16 , яке знаходилось на місці № 43, на якому остання слідувала у вказаному вагоні, а саме: мобільний телефон «Samsung Galaxy Gio GT-S5660» вартістю 1 512 грн.; чоботи зимові вартістю 500 грн.; гроші в сумі 712 грн.11 коп.; золоті сережки вартістю 340 грн.; жіночу сумку вартістю 240 грн.; цифровий фотоапарат «Canon Power Shot A710 IS» вартістю 652 грн. 50 коп.; жіночу куртку темно-синього кольору вартістю 800 грн.; жіночу парасолю вартістю 35 грн.; пару жіночих рукавиць вартістю 30 грн.; окуляри для зору в футлярі вартістю 700 грн.; лінзи для зору в футлярі вартістю 170 грн.; цифровий носій інформації «флеш-карта» вартістю 80 грн.; пару сережок (біжутерія) вартістю 70 грн.; шарф вартістю 36 грн.; косметичку вартістю 48 грн.; точило для олівців вартістю 3 грн.; пензлик косметичний вартістю 12 грн.; пензлик косметичний вартістю 10 грн.; дві пластикові коробочки з порошковим барвником вартістю 6 грн.; пудреницю вартістю 20 грн.; приколку для волосся вартістю 26 грн.; дзеркальце вартістю 25 грн.; пробірку скляну вартістю 5 грн.; флакон з тональним кремом "AFFINTON" вартістю 50 грн.; пилочку для нігтів вартістю 5 грн.; ножиці косметичні вартістю 32 грн.; дві кулькові ручки загальною вартістю 3 грн.; косметичний олівець вартістю 12 грн.; футляр з тушшю вартістю 42 грн.; два косметичні олівці загальною вартістю 28 грн.; пластикову коробочку з пудрою косметичною вартістю 24 грн.; 7 гігієнічних тампонів та 5 гігієнічних прокладок загальною вартістю 8 грн.; гаманець вартістю 70 грн.; зубну щітку у пластиковому футлярі загальною вартістю 10 грн.; гребінець вартістю 5 грн.; дві таблетки «Фестал» вартістю 1 грн.; приколку для волосся вартістю 20 грн.; пінцет косметичний вартістю 20 грн.; дезодорант «NIVEA» вартістю 20 грн.; тюбик з косметикою "ULTRA COMPLEX" вартістю 4 грн.; ємність з косметикою «CASTING» вартістю 6 грн.; дві упаковки паперових носових хустинок вартістю 3 грн.; дорожню сумку вартістю 100 грн., а також речі, які грошової вартості не мають: чотири палички ватні гігієнічні; шматочок бавовняної вати; тюбик пластиковий рожевого кольору; 2 шт. бахіл (захисного взуття); три розрахункові платіжні банківські картки національної системи масових електронних платежів № НОМЕР_1 ВАТ «Ощадбанк» на прізвище ОСОБА_17 ; № НОМЕР_2 АБ «ПриватБанк», № НОМЕР_3 (кредитка) АБ «ПриватБанк»; брошуру медичної тематики; блокнот з рукописними записами; аркуші паперу для записів; бланк направлення в медичну лабораторію «ДІЛА», а всього таємно викрали майна потерпілої ОСОБА_16 на загальну суму 6495 грн. 61 коп. 
		ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 17 грудня 2011 року близько 03 год. 25 хв. після вчинення вбивства ОСОБА_16 , повернувшись з тамбуру у вагон № 18, таємно викрали особисті документи ОСОБА_16 , які знаходились в сумці останньої на місці № 43 вказаного вагону, а саме: паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , який посвідчував особу потерпілої ОСОБА_16 , а також картку фізичної особи - платника податку про присвоєння ОСОБА_16 ідентифікаційного номера НОМЕР_5 .
		ОСОБА_8 09 грудня 2011 року близько 5 год. 00 хв. під час виконання службових обов`язків провідника вагону № 18 поїзду № 81 сполученням Київ - Ужгород, таємно викрав у пасажира вказаного вагону ОСОБА_15 мобільний телефон «NOKIA-5800», вартістю 2818 грн. 90 коп., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Djuice» з номером НОМЕР_6 , вартістю 25 грн. та з сумою коштів на рахунку 35 грн., а також карта пам`яті на 1 ГБ, вартістю 80 грн., чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 2 958 грн. 90 коп.
		В апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_7 просить відкрити судове слідство та дослідити всі обставини справи; провести психофізіологічну експертизу і допитати його на детекторі брехні; вирок суду скасувати та винести судове рішення, яким його виправдати за п.7, п.12, ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 357 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину та недоведеністю його вини. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів та відсутністю в його діях складу злочину, однобічністю та неповнотою дізнання, досудового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, фальсифікацією показів свідків, понятих, підсудного, істотного порушення кримінально-процесуального закону, Конституції України, ЦПК України, СК України та КК України, неправильного застосування кримінального закону.
		Наголошує, що ряд свідків не було допитано у судовому засіданні, однак оголошувались їх покази, дані на досудовому слідстві і такі покладено в основу вироку суду, незважаючи на їх неправдивість.
		Акцентує, що всупереч вимогам ч.7 ст. 374 КПК України 1960 року не були виконані вказівки апеляційного суду при скасуванні вироку, а саме: не були допитані свідки по справі, не досліджено доводи апеляції щодо осіб, які могли скоїти злочин; не перевірено законності подачі позову потерпілими про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_12 (батька загиблої), ОСОБА_13 (матері загиблої) та ОСОБА_14 (сестри загиблої). 
		Зазначає про порушення правил підсудності розгляду справи, а також про не застосуванням судом кримінального закону, який підлягає застосуванню. 
		Вважає, що судом першої інстанції проігноровано його позитивні характеристики, пом`якшуючі покарання обставини, те, що на його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей.
		Звертає увагу на те, що не встановлено хто з підсудних наніс удар металевою кочергою по голові потерпілої, крім цього, суд жодним чином не зазначив у вироку, що головний речовий доказ - металева кочерга, яка на думку досудового слідства є знаряддям вбивства - зникла. 
		Стверджує про порушення таємниці нарадчої кімнати, оскільки суд 06 грудня 2016 року надав йому слово у дебатах вже після 18 год. 00 хв., тобто в неробочий час. 
		Не погоджується з висновком про те, що інкриміновані злочини вчинені ним за попередньою змовою з ОСОБА_8 та заперечує свою причетність до подій 17 грудня 2011 року.
		Наголошує, що із показів свідків вбачається причетність до злочинів іншої особи - ОСОБА_18 , у якого, на думку апелянта, був відповідний мотив.
		Також акцентує, що суд не зазначив показів свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , а також частини показів свідків у справі ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , з яких вбачається негативна характеристика загиблої ОСОБА_16 . 
		Крім цього, покликається на те, що його фактичне затримання відбулося 23 грудня 2011 року, а не 24 грудня 2011 року і протокол затримання складений не був; про затримання не повідомили його родичів та установу ВЧ-1 ст. Київ пасажирський, оскільки він перебував при виконанні службових повноважень в робочий час, а також відмовили йому повідомити захисника ОСОБА_27 . 
		Звертає увагу, що у вироку суд покликається на покази свідка ОСОБА_28 , які він давав під час досудового слідства незважаючи на те, що в суді було досліджено його покази шляхом прослуховування звукозапису з Буського районного суду Львівської області, в яких він зазначив, що таких показів під час досудового слідства не давав і їх не підписував. 
		Зазначає, що суд не відреагував на неправдиві покази свідка ОСОБА_29 і відмовив в задоволенні його ( ОСОБА_7 ) клопотання про повторний допит цього свідка.
		Вважає, що дактилоскопічна експертиза від 07 березня 2012 року є сфабрикованою. 
		Акцентує, що з показів понятих ОСОБА_30 та ОСОБА_31 було встановлено, що золоті сережки у ОСОБА_8 вилучені працівниками міліції з порушенням ст. 186 КПК України (в ред. 1960 року), однак їх покази, що наведені у вироку, не відповідають дійсності. 
		Наголошує, що подруги ОСОБА_16 - ОСОБА_20 та ОСОБА_24 повідомляли, що загибла золотих сережок не мала і не носила таких. Впізнання золотих сережок потерпілою ОСОБА_14 було проведено без понятих, чим порушено вимоги ст.ст. 127, 175 КПК України (в ред. 1960 року). Слідчим всупереч закону було надано на зберігання золоті сережки, які визнані речовими доказами, ОСОБА_14 і експертизи сережок проведено не було. Проігноровано й те, що в ОСОБА_16 в поїздці з 16 грудня 2011 року на 17 грудня 2011 року з собою не було фотоапарата та інших пристроїв до нього, що стало відомо з показів свідка ОСОБА_32 .
		Стверджує, що фотоапарат і телефон марки «Самсунг» вилучений працівниками Львівської транспортної міліції у  ОСОБА_33  з істотним порушенням ст. 186 КПК України (в ред. 1960 року). 
		Також, звертає увагу на те, що IMEI телефона марки «Самсунг» не збігається з IMEI телефона загиблої. Згідно з роздруківками, наявними у справі, даний телефон було зафіксовано у м. Жмеринка, а потяг №81 сполученням Київ-Ужгород таку станцію та місто не проїжджає.
		Акцентує, що виявлені три волосини на його спортивній куртці можуть належати і іншій особі жіночого роду. Металеву кочергу, яку вилучили у поїзді через 2,5 місяці не заміряли на місці вилучення, не опломбували та не опечатали.
		Вважає, що судом було порушено вимоги ст. 37 КПК України в (в ред. 1960 року), оскільки дізнання та досудове слідство проводила транспортна міліція м. Львова, яка належить до Залізничного районного суду м. Львова, а рішенням апеляційного суду Львівської області справу було передано з Буського районного суду Львівської області до Сихівського районного суду м. Львова.
		Наголошує, що двічі заявляв відвід всьому складу суду, прокурорам ОСОБА_34 та ОСОБА_35 , проте, на думку апелянта, йому неправомірно було відмовлено у задоволенні таких. 
		Крім цього зазначає, що судом не дано належної оцінки тому, що перше відтворення події з участю ОСОБА_8 не відповідає його показам до відтворенням події, що проводилося без адвоката, друге відтворення, також проводилося без адвоката, вагон потяга був розміщений зовсім в іншому напрямку.
		Акцентує, що неправильна правова кваліфікація діянь підтверджується висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_16 , який склав експерт ОСОБА_36 і який підтвердив свій висновок в судах. Суд взяв до уваги висновок експерта ОСОБА_37 , який він надав на досудовому слідстві, а не той, який він надав в суді. Покликання у вироку на те, що під час досудового слідства жодних прав на захист ОСОБА_8 не було порушено, так як всі слідчі дії проводилися з участю адвоката ОСОБА_38 не відповідає дійсності, оскільки його надали лише коли закривали справу. 
		Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було задоволеного жодного його клопотання, окрім як про ознайомлення з матеріалами справи.
		Вважає, що суд неправильно дійшов висновку про те, що в діях працівників транспортної міліції немає ознак кримінального злочину, у зв`язку з чим, відмовлено в порушенні кримінальної справи.
		Зазначає, що не було прийнято жодного рішення щодо речових доказів мобільного телефона та фотоапарату відповідно до ст. 81 КПК України (в ред. 1960 року). 
		Також, не погоджується з рішенням суду щодо судових витрат, застосування положень ч.5 ст. 72 КК України, із задоволенням цивільного позову та рішенням про стягнення із ДТГО «Львівська залізниця» на користь потерпілих моральної шкоди на користь потерпілих, оскільки, на думку апелянта, позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 119, 120, 121, 137 ЦПК України та не оформлена належним чином, так як відсутній підпис потерпілого ОСОБА_12 і не сплачено судовий збір, крім цього, ОСОБА_14 не є членом сім`ї ОСОБА_16 і з нею загибла не мала спільних зобов`язань та жила з іншою сім`єю в іншому регіоні України. 
		Стверджує, що засудження ОСОБА_39 за ч.1 ст. 185 КК України є незаконним, оскільки закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Наголошує, що у справі відсутні докази викрадення ОСОБА_8 мобільного телефона у ОСОБА_15 . 
		В апеляції засуджений ОСОБА_8 просить повторно дослідити докази його винуватості та невинуватості, звільнити його від сплати витрат за проведення експертиз призначених стороною обвинувачення і віднести їх на рахунок держави; вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати його за п.7, п.12 ч.2 ст. 115, ч.1, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 357 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину та на підставі ст. 284 КПК України закрити кримінальне провадження; на підставі ст. 49 КК України звільнити його від покарання за ч.1 ст. 185 КК України у зв`язку із закінченням строку давності. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що вирок суду є незаконним і необґрунтованим; вина у вчиненні ним інкримінованих йому злочинів в суді не доведена; досудове розслідування та судовий розгляд було проведено упереджено.
		Вважає, що місцевий суд безпідставно взяв до уваги докази сторони обвинувачення та відхилив докази його невинуватості надані стороною захисту.
		Зазначає, що покази свідків, понятих, обвинувачених сфальсифіковано.
		Акцентує, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 17 КПК України і не виконано вказівки апеляційного суду, зазначені в рішенні про скасування попереднього вироку, зокрема не допитані свідки; не перевірено доводи щодо порушення правил підсудності розгляду справи і таємниці нарадчої кімнати; не застосовано судом закон, який підлягає застосуванню; не враховано пом`якшуючі вину обставини.
		Не погоджується, що інкримінований злочин вчинено за попередньою змовою, що не було доведено в суді.
		Наголошує, що з показів понятих ОСОБА_40 , ОСОБА_31 встановлено, що золоті сережки були вилучені в нього з порушенням ст. 186 КПК України (в ред. 1960 року), а згідно з показами свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_24 золотих сережок у ОСОБА_16 не було і вона їх не носила.
		На думку апелянта, в порушення вимог ст.ст. 79-81 КПК України (в ред. 1960 року) слідчий віддав сережки на зберігання ОСОБА_14 , не відправивши їх на експертизу.
		Звертає увагу на те, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що в потерпілої у поїзді з собою не було фотоапарата та інших пристроїв до нього, що підтверджується показами свідка ОСОБА_32 .
		Акцентує, що не відповідає дійсності те, що у ОСОБА_41 було вилучено телефон марки «Самсунг», яки він нібито приніс до неї на зберігання, оскільки серійні номери телефонів потерпілої і вилученого не співпадають.
		Вважає, що судом було порушено вимоги ст. 37 КПК України в (в ред. 1960 року), так як дізнання та досудове слідство проводила транспортна міліція м. Львова, яка належить до Залізничного районного суду м. Львова, а рішенням апеляційного суду Львівської області справу було передано з Буського районного суду Львівської області до Сихівського районного суду м. Львова.
		Покликається на те, що судом не дано належної оцінки тому, що перше відтворення події з його участю не відповідає його показам перед відтворенням події, яке проводилося без адвоката, крім цього друге відтворення також проводилося без адвоката і вагон потяга був розміщений зовсім в іншому напрямку.
		Зазначає, що неправильна правова кваліфікація діянь підтверджується висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_16 , який склав експерт ОСОБА_36 і який підтвердив свій висновок в судах.
		Ткож наголошує, що відповідно до ч.2 ст. 122 КПК України та ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» витрати експертних установ і судові витрати за проведення судових експертиз не підлягають стягненню з нього та ОСОБА_7 .
		Звертає увагу, що фактично був затриманий 22 грудня 2011 року, а не 23 грудня 2011 року, як зазначено у вироку.
		Стверджує, що його засудження за ч.1 ст. 185 КК України є незаконним, оскільки закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Наголошує, що у справі відсутні докази того, що він 09 листопада 2011 року викрав мобільний телефон у ОСОБА_15 у вагоні потяга.
		В апеляції цивільний відповідач ДТГО «Південно-Західна залізниця» просить скасувати вирок в частині стягнення з Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна залізниця на користь ОСОБА_12 200 000 грн. завданої моральної шкоди, ОСОБА_13 200 000 грн. завданої моральної шкоди та ОСОБА_14 100 000 грн. завданої моральної шкоди та ухвалити в цій частині новий вирок, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. 
		Зазначає, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 визнані винними у вчиненні злочинів, передбачених п.7, п.12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 357 КК України, тобто у вчиненні умисного вбивства з хуліганських мотивів, за попередньою змовою, а отже, очевидним є те, що умисні дії, які призвели до смерті ОСОБА_16 пов`язані виключно з особистою волею підсудних та жодним чином не випливають та не пов`язані з виконанням ними своїх трудових (службових) обов`язків, а тому, відсутні підстави щодо стягнення шкоди саме з ДТГО «Південно-Західна залізниця».
		Вважає, що моральна шкода повинна бути відшкодована підсудними, а не ДТГО «Південно-Західна залізниця». 
		Акцентує, що судом першої інстанції невірно застосовано положення ст. 1172 ЦК України.
		Наголошує, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди та стягуючи на користь ОСОБА_14 моральну шкоду, місцевий суд не врахував, що право на відшкодування такої шкоди мають лише особи визначені ч.2 ст. 1168 ЦК країни, крім цього, висновків про те, що ОСОБА_14 проживала разом із загиблою однією сім`єю на момент її смерті у вироку не містяться.
		На апеляцію цивільного відповідача ДТГО «Південно-Західна залізниця» підсудний ОСОБА_7 подав заперечення, в якому зазначає, що ні він ні підсудний ОСОБА_8 ні ДТГО «Південно-Західна залізниця» не повинні відшкодовувати потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 матеріальну шкоду, оскільки наголошує, що не вчиняв інкримінованих йому злочинів, в свою чергу, пасажирка потяга ОСОБА_16 не дотримувалась правил поведінки громадян на залізничному транспорті.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та виступи їх захисників - адвокатів ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які підтримали апеляції засуджених та заперечили щодо задоволення апеляції цивільного відповідача, однак просили ОСОБА_7 та ОСОБА_10 вирок скасувати, а провадження в справі - закрити, у зв`язку з невинуватістю, а ОСОБА_8 та ОСОБА_11 - вирок скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, думку прокурора про заперечення апеляцій та зміну вироку, скасувавши такий в частині засудження ОСОБА_7 за ч.2 ст. 185 КК України та ОСОБА_8 за ч.ч.1, 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 49 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають з наступних підстав.
		Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених п.7, п.12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 357 КК України та п.7, п.12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 357 КК України, за які їх відповідно засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах справи доказами, ретельно дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким дана об`єктивна оцінка, а саме: показами допитаних в судовому засіданнні свідків, які послідовні, логічно пов`язані між собою, узгоджуються з висновками судових експертиз, поясненнями експертів та з іншими письмовими доказами по справі, правильно покладеними місцевим судом в основу обвинувального вироку.
		Так, потерпіла ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що 16 грудня 2011 року до неї зателефонувала її сестра ОСОБА_16 та повідомила, що сідатиме в поїзд, яким поїде з Києва до ст. Стрий, де її мають зустріти. 18 грудня 2011 року від працівників міліції вона дізналася, що 17 грудня 2011 року на перегоні Золочів-Красне на колії було виявлено дівчину, яка померла у лікарні. У представленій працівниками міліції фотографії загиблої дівчини, ОСОБА_14 впізнала свою сестру ОСОБА_16 . В подальшому, під час пред`явлення речей для впізнання та в судовому засіданні під час огляду речових доказів, вона впізнала сережки, які належали її сестрі ОСОБА_16 .  
		Оголошеними та перевіреними в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_12 , з яких вбачається, що у них з дружиною ОСОБА_13 було двоє дітей ОСОБА_42 та ОСОБА_16 . ОСОБА_16 в дитинстві розвивалася добре, психічними захворюваннями не хворіла, травм голови та хребта не мала. У 2005 році вона вступила до Київського державного медичного університету ім. Богомольця, проживала в гуртожитку університету в м. Києві. Про які-небудь проблеми ОСОБА_16 батькові нічого не говорила. Про те, що вона має намір їхати в Карпати на відпочинок, потерпіла батькам не розповіла, однак про це знала старша донька ОСОБА_12 - ОСОБА_14 , до якої ОСОБА_16 обіцяла після поїздки у Карпати заїхати у гості. 16 грудня 2011 року в обідній час потерпіла телефонувала на мобільний телефон до своєї матері ОСОБА_43 , під час розмови поводилась звичайно, була радісною. ОСОБА_12 разом з дружиною фінансово забезпечували потерпілу, також їй допомагала грошими її бабуся ОСОБА_44 , яка віддала їй свою банківську картку (а.с. 100 -102 том 5).
		Оголошеними в судовому засіданні показами потерпілої ОСОБА_13 , які є аналогічними за своїм змістом із вищевказаними показами ОСОБА_12 (а.с. 100 -102 том 5).
		Показами свідка ОСОБА_45 про те, що в грудні 2011 року він в приміщенні Буської центральної районної лікарні при впізнанні трупа невідомої жінки, яка була виявлена на міжколійному просторі перегону Золочів - Красне Львівської залізниці, впізнав сестру своєї дружини - ОСОБА_16 .
		Показами свідка ОСОБА_46 - машиніста електропоїзду у ВП «Моторвагонне депо Львів» ДТГО «Львівська залізниця», який в судовому засіданні пояснив, що 17 грудня 2011 року був машиністом приміського поїзду № 5402 сполученням Львів-Золочів. Помічником машиніста у вказаному поїзді був ОСОБА_47 . Поїзд рухався до ст. Красне без зупинок, як це передбачено розкладом. Станцію Красне прослідували близько 05 год. На швидкості 60-70 км/год прослідували відмітку 1428 км і у світлі фар на відстані близько 150-200 метрів вони одночасно побачили в міжколійному просторі тіло людини, яке лежало ближче до лівої (непарної) колії, паралельно до колії, головою в напрямку ст. Золочів. Оскільки, тіло лежало в такому положенні, що не загрожувало безпеці руху, екстренне гальмування не застосовувалось. По радіозв`язку про виявлене тіло він повідомив чергового станції Красне ОСОБА_178 . Поїзд прибув до станції Золочів та о 05 год. 56 хв., відправившися у зворотному напрямку. При прослідуванні 1428 км, свідок ОСОБА_49 знову побачив тіло людини, до якого наближались працівники міліції та медпрацівник.
		Свідок ОСОБА_50 - фельдшер Буського пункту центру медицини катастроф в судовому засіданні пояснив, що чергував у ніч з 16 на 17 грудня 2011 року. Близько 6 год. до чергового диспетчера пункту надійшов виклик про те, що біля переїзду поруч зі ст. Красне травмована дівчина лежить біля колії та подає ознаки життя. Після цього, він разом з водієм ОСОБА_51 виїхали на місце події, де зустріли фельдшера лікарні смт. Красне. В цей час, працівник колії та працівник міліції потерпілу особу вже підняли та несли на ношах, а він допоміг донести її до реанімобіля. Потерпіла була без свідомості, дихання було переривисте, перебувала в критичному, агональному стані. Потерпілу переклали у реанімобіль, де він надавав їй допомогу та близько 7 год. доставив в реанімаційне відділення Буської ЦРЛ.
		Показами свідка ОСОБА_52 про те, що він працює лікарем-реаніматологом Буської ЦРЛ. В грудні 2011 року о 07 год 20. хв. у реанімаційне відділення Буської ЦРЛ була доставлена потерпіла в критичному, агонуючому стані. У неї був відсутній пульс на периферичних та сонних артеріях, відсутнє серцебиття. Він негайно розпочав реанімаційні заходи, проте безуспішно, оскільки травми були несумісні із життям. О 08 год. 25 хв. було констатовано смерть.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_53 - лікар-травматолог Буської центральної районної лікарні пояснив, 17 грудня 2011 року о 07 год 20 хв. в лікарню доставили травмовану дівчину у віці 20 років, в агонуючому стані, у якої була кровотеча з вух, різко розширені зіниці, відсутність периферичного пульсу, тиску, напів задубівший стан м`язів. ЇЇ екстренно госпіталізували у реанімаційне відділення. Взуття та верхнього одягу на ній не було. Травми були тяжкі, тіло переохолоджене, тому всіма вжитими заходами врятувати її не вдалося, а приблизно через годину констатували смерть.
		Показами свідка ОСОБА_54 - лікаря-невропатолога Буської центральної районної лікарні про те, що в грудні 2011 року близько 07 год. він прибув у лікарню та оглянув дівчину, яка поступила у вкрай важкому, без свідомості, в агонуючому стані. При огляді помітив кровотечу з вуха, що є ознакою перелому основи черепа чи відкритої черепно-мозкової травми. Зіниці були розширені та не реагували на світло, що свідчило про те, що особа перебувала в глибокій комі, що межує з клінічною смертю. Свої висновки ОСОБА_55 надав лікарю-реаніматологу ОСОБА_56 .
		Свідок ОСОБА_57 в судовому засіданні пояснила, що в 2011 році працювала черговою медсестрою на станції Красне. Під час її чергування, 17 грудня 2011 року близько 05 год. черговий по станції Красне повідомив їй по телефону, що на колії лежить дівчина. Після цього, вона взяла сумку невідкладної допомоги та разом з черговим нарядом міліції взяли ноші і пішли на місце події. Коли вони прийшли до залізничного переїзду, їм сказали, що приблизно в 700-800 метрах лежить невідома особа. На переїзді вже викликали швидку медичну допомогу з смт. Красне. Вона ( ОСОБА_57 ) та працівники міліції пройшли в сторону Золочева, де їх біля невідомої жінки чекав монтер колії ОСОБА_58 . Потерпілою виявилась молода дівчина віком приблизно 18-21 рік, яка була одягнена в білу майку, сині джинси та білі шкарпетки. Зверху вона була накрита курткою ОСОБА_59 . Дівчина була ще жива, але без свідомості, переохолоджена, з вуха текла кров (ознаки черепно-мозкової травми), пальці ніг побиті. Дівчина стогнала, але нічого не говорила, лежала на спині, головою в сторону м. Золочева, ногами в сторону м. Красного. Дівчину поклали на ноші та перенесли до переїзду, де чекали працівники медицини катастроф Буської ЦРЛ та черговий фельдшер лікарні.
		Показами свідка ОСОБА_60 про те, що взимку 2011 року по дорозі на роботу вона йшла уздовж колії в напрямку станції Красне до залізничного переїзду. Близько 06 год. почула дивний звук, а продовживши рух, помітила що на колії щось лежить праворуч від неї, звідки доносився звук схожий на стогін чи хрип. Злякавшись, вона побігла в сторону переїзду, де їй повідомили про виявлену на колії дівчину.
		Свідок ОСОБА_61 - станційний працівник на головному залізничному вокзалі м. Львова в судовому засіданні пояснив, що 21 грудня 2011 року він та колега по роботі ОСОБА_62 були понятими при проведенні поверхневого обшуку у затриманої особи в адміністративному приміщення лінійного відділу на ст. Львів. У службовому кабінеті перебували працівники міліції та громадянин, який назвався ОСОБА_8 .. Працівник міліції пояснив йому та ОСОБА_63 , що він проведе поверхневий огляд ОСОБА_64 . При собі останній мав сумку для документів (барсетку), в якій зі слів затриманого, знаходились золоті сережки, які належать пасажирці, що їхала 16 грудня 2011 року у вагоні №18 поїзда №81/82 сполученням «Київ - Ужгород», в якому він був провідником. Після чого, ОСОБА_8 в їх та працівників міліції присутності, відкривши сумочку (барсетку), дістав рукою із внутрішньої кишеньки дві сережки, виготовлені з металу жовтого кольору з дрібними прозорими камінцями та поклав їх на стіл. При цьому, затриманий пояснив, що пасажирку, що їхала з ним у поїзді, якій належать дані сережки, звати ОСОБА_65 . Також, ОСОБА_8 повідомив, що 17 грудня 2011 року, коли він був провідником у вагоні №18 поїзду №81/82 сполученням «Київ - Ужгород», його колега провідник ОСОБА_7 , приніс у купе відпочинку провідників дві сумки, які належали ОСОБА_16 , в подальшому, ОСОБА_8 разом з ОСОБА_7 , оглянули дані сумки, і саме тоді, ОСОБА_8 привласнив сережки. Факт вилучення в ОСОБА_8 сережок було зафіксовано у протоколі, сережки поміщено в поліетиленовий пакет, зв`язано ниткою і опечатано паперовою биркою. В протоколі та на бирці свідок з іншим понятим ОСОБА_66 , затриманий ОСОБА_8 та працівник міліції, який оформляв вилучення, поставили свої підписи.
		Аналогічними показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_30 - станційного працівника на головному залізничному вокзалі м. Львова.
		Показами свідка ОСОБА_67 про те, що 17 грудня 2011 року був помічником машиніста приміського електропоїзду №5402 сполученням Львів-Золочів та спільно з машиністом електропоїзду ОСОБА_68 виявив тіло молодої дівчини, яке лежало в міжколійному просторі. Про дану обставину вони негайно повідомили чергового по станції «Красне». Додатково повідомив, що на ділянці дороги, де виявили тіло дівчини відсутні коливання та «ривки» при руху потягу.
		Свідок ОСОБА_69 в судовому засіданні пояснив, що в грудні 2011 року він виконував обов`язки дорожнього майстра по станції Красне. Близько 5-6 години зранку до нього зателефонував заступник начальника станції Красне та повідомив про те, що на 1428 км перегону Золочів-Красне лежить людина. Він, в свою чергу, зателефонував старшому групи ОСОБА_70 , який проживав недалеко від колії. Через пів години ОСОБА_71 зателефонував йому та сказав, що дівчина жива. Він передзвонив черговому по станції Красне і по телефону «103», щоб переконатись, що швидка допомога вже виїхала. Пізніше, ОСОБА_71 знову передзвонив та повідомив, що дівчину забрала машина швидкої допомоги.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що з ОСОБА_16 познайомився в кінці 2010 року у м. Києві, коли проходив навчання на курсах підвищення кваліфікації. Через рік вони домовились про приїзд ОСОБА_73 у Львівську область. 16 грудня 2011 року близько 18 год. ОСОБА_16 у телефонній розмові повідомила його, що сіла на поїзд сполученням Київ-Ужгород до ст. Стрий. Наступна розмова з нею відбулась ввечері, близько 23 год. Галина їхала у плацкартному вагоні, з її розмови йому було зрозуміло, що їй некомфортно їхати, було шумно, на що він сказав: «ти напевно не виспишся?». Розмова була коротка. Близько 06 год. ранку він повинен був її зустріти в м. Стрий. Він приїхав перед 6 год. зранку, однак ОСОБА_65 не вийшла з вагону поїзда. Запитався у провідника вагону №18, яким в подальшому виявився ОСОБА_8 , проте чи з вагону не виходила молода дівчина, на що останній відповів, що не бачив, не знає, дівчина не виходила. Він зайшов у вагон, щоб переконатись в тому, що ОСОБА_16 там немає. Після цього, підійшов до чергового вокзалу та дізнався про наступні зупинки поїзда. Автомобілем поїхав на станцію ОСОБА_74 , але спізнився на 5 хв., де він звернувся до чергової вокзалу, якій пояснив, що на ст. Стрий з поїзда не вийшла пасажирка, і попросив її, щоб вона зв`язалася із черговим ст. Славське для того щоб з`ясувати причину вказаної ситуації. Не знаючи, де перебуває ОСОБА_16 , він почав телефонувати їх спільним знайомим, щоб встановити номер телефону родичів ОСОБА_16 . Протягом дня йому не вдалося ні зв`язатися з ОСОБА_16 , ні встановити її місцезнаходження. Оскільки йому стало відомо, що поїзд, в якому їхала ОСОБА_16 повертається у м. Київ та близько 21 год. 45 хв. проїжджатиме через ст. Стрий, він став очікувати на прибуття поїзда, щоб поговорити з провідниками вагону. Очікуючи на прибуття поїзда, він у розмові з черговим по вокзалу повідомив останнього, що розшукує дівчину, що їхала поїздом №81, а той, в свою чергу, повідомив працівників міліції, які перебували на станції. Працівник міліції, отримавши від нього опис розшукуваної ним дівчини, повідомив, що виявлено тіло жінки, що підходить під опис. Дізнавшись, що разом із тілом не виявлено речей, свідок разом із працівником міліції підійшли до провідників вагону №18 поїзда 81. Підсудні повідомили йому, що жодних речей без господаря у вагоні не виявили. В подальшому, ОСОБА_18 у черговій частині міліції впізнав по фотографії ОСОБА_16 .
		Показами свідка ОСОБА_75 про те, що 21 грудня 2011 року його включили у групу оперативних працівників ЛВ на станції Львів, які проводили заходи по встановленню осіб, причетних до смерті ОСОБА_16 . Так, поїзд №81/82 сполученням Ужгород-Київ прибув на ст. Львів о 23 год. Він пояснив начальнику поїзда, що необхідно зняти з поїзда провідника ОСОБА_8 для дачі детальних пояснень з приводу зникнення пасажирки. Тоді, начальник поїзда підшукав ОСОБА_8 заміну, а після цього, ОСОБА_8 зібрав необхідні йому речі та зійшов з поїзда. Близько 24 год. 21 грудня 2011 року свідок разом із оперативними працівниками міліції привезли ОСОБА_8 в адміністративне приміщення ЛВ на станції Львів, що у м. Львові по вул. Чернівецькій, 2, де з ОСОБА_8 спілкувалися особисто він та начальник ВКР ЛВ на станції Львів ОСОБА_76 . На пропозицію дати детальні пояснення співробітникам міліції про обставини зникнення пасажирки, ОСОБА_8 давав невпевнені свідчення, в черговий раз повторив, що пасажирка ОСОБА_77 сіла у поїзд з якимось невідомим чоловіком, вживала з ним разом алкогольні напої, а після якоїсь станції вони обоє пропали з поїзда. Співробітники міліції наголосили йому, що ці пояснення не збігаються з даними, які вони здобули. Так, згідно висновку токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_16 алкоголю не виявлено. Крім цього, працівники міліції можуть підняти дані з камер спостереження на вокзалі станції Київ-пасажирський та довести, що ОСОБА_16 сідала у поїзд сама, тобто ніякого чоловіка з нею не було. Тоді, ОСОБА_8 співробітники міліції пояснили, що змушені його в цій ситуації затримати і обшукати, на що підсудний ОСОБА_8 різко змінив свою поведінку, знітився та почав давати інші пояснення. Зокрема, він пояснив, що в нього у барсетці є сережки, які належали ОСОБА_16 . Тоді, один з працівників міліції запросив з вокзалу станції Львів двох станційних працівників у якості понятих. Після чого, свідок ОСОБА_78 , в присутності двох понятих, провів поверхневий огляд ОСОБА_8 , який при собі мав сумку (барсетку). ОСОБА_8 в присутності понятих заявив співробітникам міліції, що у цій сумці знаходяться золоті сережки, які належали пасажирці, яка їхала 16 грудня 2011 року у вагоні №18 поїзду №81/82 сполученням «Київ-Ужгород», а він був провідником у даному вагоні. Також, ОСОБА_8 заявив, що бажає видати ці сережки, витягнувши їх з внутрішньої кишеньки даної сумки. Пасажирку ОСОБА_8 знав по імені, як ОСОБА_79 , а в процесі неодноразового спілкування з співробітниками карного розшуку з`ясував, що її прізвище ОСОБА_80 . ОСОБА_8 пояснив також в присутності понятих, що 17 грудня 2011 року речі ОСОБА_81 , а саме дві сумки, приніс в купе відпочинку провідників його напарник ОСОБА_7 , а ОСОБА_8 оглядав з ним речі ОСОБА_81 , витягнувши дані сережки із її сумки, привласнив їх. Видані ОСОБА_8 золоті сережки були з жовтого металу із дрібними прозорими камінцями, які помістили в поліетиленовий пакет, зав`язали ниткою та опечатали паперовою биркою. Про обставини вилучення сережок свідок ОСОБА_78 склав протокол доставлення та особистого огляду, в якому зазначив факт вилучення сережок та пояснення, які давав з цього приводу ОСОБА_8 . Всі присутні, тобто поняті та ОСОБА_8 , ознайомились з даним протоколом, проте ніяких зауважень від них не надходило, а присутні розписались у протоколі та на паперовій бирці, якою були опечатані видані сережки. Після цього, свідок відпустив понятих, та взяв у ОСОБА_8 детальні письмові пояснення про обставини даної пригоди, пояснення відбирав з ним наодинці у кабінеті начальника ВКР ЛВ на станції Львів. Спочатку поспілкувались з ОСОБА_8 усно, а вже згодом письмово все записав. З пояснень вбачалось, що ОСОБА_8 та його напарник ОСОБА_7 , будучи провідниками поїзда №81/82 сполученням Київ-Ужгород, в ніч з 16 на 17 грудня 2011 року спілкувались з пасажиркою ОСОБА_16 . Після станції Тернопіль, ОСОБА_7 вийшов з ОСОБА_16 в тамбур та повернувся через деякий час один. Як зрозумів ОСОБА_8 , що ОСОБА_7 викинув з поїзда дану пасажирку. Потім, ОСОБА_7 приніс у купе для відпочинку провідників дві сумки, які належали ОСОБА_16 , а вони вдвох обшукали її речі, привласнили гроші, які там були, а ОСОБА_8 привласнив сережки. Сумки ОСОБА_7 , за словами ОСОБА_8 , викинув з поїзда. Спілкувався ОСОБА_78 з ОСОБА_8 приблизно до двох годин, пояснення він давав добровільно, без будь-якого фізичного чи морального тиску. Пояснення ОСОБА_8 уважно прочитав та робив власноручні доповнення, а також відповідав на додаткові запитання, після чого їх добровільно підписав.  ОСОБА_8 стверджував, про те, що ОСОБА_82 він не вбивав, а її вбив його товариш.
		Свідок ОСОБА_83 в судовому засіданні пояснив, що працював начальником слідчої частини СВ УМВСУ на Львівській залізниці і проводив розслідування даної кримінальної справи. Зокрема, здійснював відтворення обстановки та обставин події за участю підозрюваного ОСОБА_8 в ДЕПО, де останній показував начебто потерпіла ОСОБА_16 випала через відчинені двері тамбуру, коли він викидав золу. Початкова версія, яку підтримували підсудні, була про те, що ОСОБА_16 нібито їхала ще з якимось хлопцем. Після цього, як у ОСОБА_8 були вилучені сережки, то він розповів, що непричетний, а що це саме ОСОБА_7 пішов з нею курити, а повернувся без неї. Під час досудового слідства розглядалися різні версії, зокрема і версія про нещасний випадок і версія що потерпіла подорожувала з невідомим чоловіком, який причетний до злочину, однак дані версії не знайшли свого підтвердження.
		Показами свідка ОСОБА_84 про те, що він, працюючи слідчим СВ УМВСУ на Львівській залізниці займався розслідуванням справи по факту виявленого 16 грудня 2011 року на перегоні Золочів - Красне трупа дівчини. Під час слідства, у підозрюваного ОСОБА_8 було виявлено золоті сережки потерпілої ОСОБА_16 , які згодом впізнала її сестра.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив, що  декілька років тому, взимку, коли він працював на посаді електормонтера у дистанції електропостачання «Львівської Залізниці», разом із своїми колегами ОСОБА_85 та ОСОБА_86 ремонтували трансформатор на 1439 кілометрі перегону Красне-Задвір`я біля непарної колії. Під час роботи, ОСОБА_28 , повернувшись зі сторону лісосмуги, розказав що неподалік колії знайшов маленьку, жіночу сумку. Оскільки йому було відомо про те, що працівники міліції шукають сумку, яку викинули з вагону, про даний випадок він негайно повідомив своєму керівнику ОСОБА_87 , який викликав працівників міліції.
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_88 - слідчої Бобровицького РВ УМВС у Чернігівські області та двоюрідної племінниці ОСОБА_7 , про те що, з підсудним спілкується не часто, приблизно двічі на рік, по мобільному телефону. 20 грудня 2011 року близько 19 год. ОСОБА_7 зателефонував до ОСОБА_88 та у розмові розповів, що при поїздці через Західну Україну, на одній зі станцій у вагон зайшла жінка, а потім, перед самою відправкою, зайшов молодий хлопець. Даний хлопець розмовляв про щось із жінкою, а потім вони почали сваритись між собою. Згодом, вони вживали алкогольні напої, після чого пішли у вагон ресторан, і з того часу їх ніхто не бачив. Зі слів ОСОБА_7 , йому про це розповів його напарник на ім`я ОСОБА_89 , оскільки у цей час ОСОБА_7 відпочивав. При цьому, останній повідомив свідку про те, що хлопець, який був разом із дівчиною, вийшов на одній із станцій. ОСОБА_7 розпитував у ОСОБА_88 , що йому робити у його ситуації, на що вона йому відповіла, що їх будуть викликати до міліції як свідків та брати свідчення. Вдруге ОСОБА_7 дзвонив ОСОБА_90 для того, щоб вона надала йому консультації, оскільки йому стало відомо, що при поверненні з поїздки його будуть зустрічати працівники міліції. Свідок ОСОБА_91 погодилась його проконсультувати, однак ОСОБА_7 до неї більше не телефонував (а.с. 174-175 том 3).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_92 , з яких вбачається, що він працює монтером дистанції колії станції Підзамче (ПЧ-2) ДТГО « Львівська залізниця ». 17 грудня 2011 року близько 06 год. ранку йому подзвонив безпосередній керівник ОСОБА_69 та попросив пройти уздовж колії в напрямку станції Золочів, оскільки мав інформацію про те, що там на колії лежить людина. Йшовши уздовж колії в напрямку ст. Золочів, проходячи 2 пк 1428 км, він виявив у міжколійному просторі тіло людини, яке лежало паралельно до колії, ближче до 3-ої колії, головою в напрямку станції Золочів. Нога торкалась шпали, голова лежала на щебені, на відставні 10 см від краю шпали та приблизно 50 см від рейки. Зрозумів, що це молода дівчина віком приблизно 18 років, яка лежала на спині, голова повернута в праву сторону, тобто до рейки, у лівому вусі побачив кров, яка там зібралася. Дівчина була одягнена у джинсові штани, білу майку, на ногах носки. Права рука вільно лежала уздовж тіла, ліва була дещо зігнута, кисть руки лежала в районі низу живота. Дівчина була ще жива, було помітно, що вона дихає, при диханні видавала хрип та стогнала. Дівчина говорити не пробувала, очі були закриті, була без свідомості. Він накрив тіло дівчини своєю курткою, після цього подзвонив ОСОБА_93 , сказавши йому, що виявлена дівчина ще жива. Після цього, подзвонив своїй дружині, яка працювала черговою по переїзду та повідомив їй те саме, щоб викликала міліцію та швидку допомогу. Від дружини він довідався, що зі станції Красне вийшли два чергових працівники міліції та фельдшер. Коли вони прибули на місце, фельдшер швидко оглянула дівчину, зробила їй укол крізь штани, оскільки не змогла розстебнути замок, сказавши, що дівчина переохолоджена і її треба негайно нести до автомобіля. Разом всі поклали дівчину на ноші та понесли до залізничного переїзду, що за 700-800 метрів від місця події. Коли вже підходили до переїзду, їм назустріч вийшли медики з автомобіля та допомогли донести і покласти тіло в машину. Коли тіло перекладали на ноші, помітив, що в неї волосся на потилиці у крові, крім цього бачив ушкоджені пальці на правій нозі, де запеклася кров. Ніяких речей, які б могли належати потерпілій, навколо тіла він не побачив (а.с. 190-193 том 2).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_19 , з яких вбачається, що вказаний свідок з 1979 року працює у вагонній дільниці ВЧ-1 станції Київ-пасажирський. 16 грудня 2011 року вона виїхала провідником у складі бригади поїзду №81/82 сполученням Київ-Ужгород. В цю поїздку захворів їх начальник поїзду ОСОБА_94 та поїхав новий начальник ОСОБА_95 . Бригада теж була частково оновлена. У поїзді було 20 вагонів, ОСОБА_19 обслуговувала вагон №19, а напарником в неї був ОСОБА_21 . У вагоні №18 їхали провідники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Одного з них, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_19 знає досить давно, оскільки у 2005-2006 р.р. вони працювали в одній бригаді, в тому числі на одному вагоні, характеризує його як нормального працівника, ввічливого у спілкуванні. Другого провідника 18-го вагону ОСОБА_7 вона раніше не бачила, знала тільки по імені ОСОБА_96 . Неробочий тамбур 18-го вагону приєднувався до робочого тамбура 19-го вагону. Посадка в Києві проходила звичайним чином, розпочавшись о 18 год. 25 хв., поїзд відправився о 19 год. 00 хв., тобто з невеликим запізненням (до 5 хв.). ОСОБА_19 домовилась з ОСОБА_21 , що в напрямку на Ужгород чергувати буде вона, а ОСОБА_21 працюватиме у зворотному напрямку. На сусідньому 18-му вагоні чергував і проводив посадку провідник ОСОБА_8 . Перед станцією Вінниця, між 21 год. та 22 год., ОСОБА_21 пішов у сусідній вагон №18 повечеряти разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Потім на хвилину забіг ОСОБА_8 , сказавши що її викликає начальник поїзда. ОСОБА_19 закрила купе для провідників і пішла у 8-й вагон до начальника поїзду ОСОБА_95 . Проходячи через 18-й вагон, вона бачила усіх трьох провідників: ОСОБА_21 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які вечеряли. Після ст. Вінниця, ОСОБА_21 повернувся у 19-й вагон, заліз на верхню полицю в купе для відпочинку провідників і спав там до ранку. ОСОБА_19 знаходилась у робочому купе та працювала до ранку, з вагону більше не відлучалась. Біля 02 год. ночі після посадки по ст. Тернопіль по вагону проходили працівники міліції у цивільному одязі, коротко розпитали ОСОБА_19 про ситуацію у вагоні і пішли в голову поїзда. На ст. Тернопіль ОСОБА_19 проводила посадку пасажирів, бачила ОСОБА_8 , який також проводив посадку пасажирів. Від ст. Тернопіль до ст. Львів ОСОБА_19 невідлучно знаходилась у вагоні №19, біля 03 год. ночі по вагону, зокрема в сторону 18-го вагону, ніхто не проходив. ОСОБА_21 вона востаннє бачила після ст. Вінниця, коли той зайшов у купе для відпочинку провідників і до ранку з нього не виходив. Після ст. Стрий, приблизно о 06 год. ранку, у вагон до ОСОБА_19 заходив ОСОБА_8 , спитав її чи немає у вагоні «зайвих» пасажирів, оскільки в нього з вагону пропали двоє людей. ОСОБА_8 ходив потім у хвостовий вагон №20, а також потім ходив до начальника поїзду. Вже після прибуття поїзда до Ужгорода, до поїзда приходили працівники міліції і повідомили, що з їх поїзду викинули дівчину, у всіх чергових провідників взяли пояснення. Показували всім провідникам фотографію загиблої дівчини, ОСОБА_19 її ніколи не бачила та, відповідно, не впізнала. Коли поїзд стояв на відстої на ст. Ужгород, ОСОБА_19 чула, як ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_21 обговорювали цю подію, але ніхто не міг зрозуміти, як таке могло трапитись. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 переживали, оскільки це сталось у їх вагоні. На зворотній дорозі до Києва у провідників повторно брали пояснення. Через кілька днів з розмов у вагонній дільниці вона довідалась, що обох провідників з 18-го вагону затримала міліція (а.с. 212-214 том 2).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_23 , з яких вбачається, що вона 17 грудня 2011 року слідувала поїздом № 81 у вагоні № 18 із станції Тернопіль до станції Мукачево. Квиток у неї був на місце № 27. При здійсненні посадки по ст. Тернопіль біля вагону № 18 було два провідники, чи були вони обидва з вагону № 18 не знає, можливо один з них був з сусіднього вагону № 17. Зовнішність провідників та в чому вони були вдягнені свідок не пригадує. Посадка у вагон по ст. Тернопіль проходила через двері тамбура вагону №18, а висадка - по ст. Мукачево через вагон № 17. Після посадки у вагон, проходячи повз купе провідників зауважила, що двері були привідчинені, однак, чи був там хтось в купе, свідок не бачила. Також, ОСОБА_23 не звернула уваги, чи було зайняте місце № 53, яке знаходиться збоку біля дверей при вході у вагон. (а.с. 254-255 том 2).
		Оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_97 про те, що заробляє собі на життя поодинокими заробітками, зокрема тим, що в парку Ужгородської пасажирської дільниці, коли прибуває поїзд сполученням Київ-Ужгород, вона прибирає вагони, за що провідники платять їй по 20 грн. В середині грудня 2011 року свідок прибирала хвостові плацкартні вагони, в тому числі і вагон № 18, де був провідником ОСОБА_89 , прізвище якого їй невідоме. За прибирання вагону № 18 ОСОБА_89 тоді грошей їй не давав, а розрахувався набором з шампуні, гелю для душу, крему «AVON». Отримані у ОСОБА_8 за прибирання вагону предмети, свідок ОСОБА_97 добровільно видала співробітникам міліції. ( а.с. 256-267 том 2).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_98 - інспектора патрульної служби лінійного відділення на станції Підзамче лінійного відділу на станції Львів УМВСУ на Львівській залізниці про те, що в ніч з 16 на 17 грудня 2011 року він спільно з інспектором патрульної служби ОСОБА_99 несли службу по охороні громадського порядку на станції Красне. Приблизно о 06 год. ранку до лінійного пункту міліції на станції Красне по телефону подзвонила чергова по залізничному переїзду, який знаходиться на 1428 км перегону Красне-Золочів та повідомила, що їй передала жінка, яка проходила біля колії, що за переїздом лежить тіло людини, начебто це якась дівчина, яка ще подає ознаки життя. ОСОБА_100 та ОСОБА_101 зайшли за черговим фельдшером здоровпункту на станції Красне, щоб взяти з собою медпрацівника на випадок, якщо потрібно надати медичну допомогу. Фельдшер вже була повідомлена про даний випадок, вона швидко зібралась, працівники міліції узяли ноші та всі втрьох пішли на місце, де сталась подія. Йшли уздовж колії, в темряві. Йшли приблизно 20-25 хв., вийшли за межі станції, підійшли до згаданого залізничного переїзду, переговорили з черговою по переїзду. Вона вказала їм, куди треба йди, та пояснила, що там вже чекає її чоловік, залізничний працівник, який перший прибув на місце, і що вона вже викликала швидку медичну допомогу. Пройшовши ще 500-600 м по колії, працівники міліції наблизились до місця пригоди. На місці, тобто в районі 2 пк 1428 км перегону Золочів-Красне, їх чекав чоловік чергової по переїзду, працівник колії, який привів їх до виявленого тіла. Це була молода дівчина, віком 20-21 рік, худорлява, невисокого зросту. Лежала вона уздовж колії, по якій йдуть поїзди від ст. Золочів до ст. Красне, тобто так звана непарна колія. Лежала вона на спині, головою в бік станції Золочів, ногами в сторону ст. Красне. Лежала прямо, не більш ніж в 0,5 м від рейки, кінцівки були уздовж тіла. Крові було небагато, в основному поблизу голови, яка лежала на камінні, торкаючись країв шпали. Також в неї були закривавлені та пошкоджені пальці на нозі. Дівчина була без взуття та верхнього одягу, на ній була лише майка білого кольору, джинси та білі шкарпетки. Зверху вона була прикрита курткою працівника колії, який її виявив. Дівчина хрипіла, свідомості не було, в присутності працівників міліції вона до себе не приходила та нічого не говорила. Фельдшер відразу оглянула дівчину, зробила їй якийсь укол та сказала, що треба негайно вести її в лікарню. Працівники міліції повантажили дівчину на ноші та понесли до залізничного переїзду. Коли вантажили тіло на ноші, звернули увагу, що на дівчині були джинси «в обтяжку». Якби в кишені були якісь предмети, в тому числі мобільний телефон, вони б це обов`язково помітили, але кишені були порожні на вигляд. Біля переїзду вже чекала реанімаційна машина з Буської ЦРЛ, вони занесли дівчину до машини, яка поїхала у лікарню. При дівчині не було жодних документів, тому її направили в лікарню як невідому, та лише через декілька днів ОСОБА_100 довідався від колег по роботі, що прізвище дівчини ОСОБА_16 , і що вона випала чи її можливо викинули з поїзда №81 сполученням Київ-Ужгород. Коли заносили дівчину в машину швидкої медичної допомоги, на місце події прибув начальник лінійного пункту міліції на станції Красне ОСОБА_102 . Працівники міліції доповіли йому ситуацію, разом з ним повернулись на місце, де було виявлено тіло та пояснили йому, як лежало тіло. Повернувшись на місце події разом з ОСОБА_103 , працівники міліції, хоча ще було досить темно, оглянули ділянку колії на відстані до 50 м від місця, де знаходилось тіло в обох напрямках. Снігу тоді ще не було. Вони подивились з ліхтарями колії міжколійний простір та кювети з обох сторін від колії. Ніяких сторонніх предметів, які могли б належати потерпілій вони не знайшли. Ніякого взуття, у тому числі пошкодженого, чи частин від взуття вони не виявили. Про всі події працівники міліції доповіли оперативному черговому по лінійному відділу на станції Львів, на що він наказав їм повертатись у чергову частину здавати зміну. На місці пригоди залишився ОСОБА_104 , який мав дочекатись прибуття слідчо-оперативної групи з ЛВ на станції Львів ( а.с.194-196 том 5).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_105 - інспектора патрульної служби лінійного відділення на станції Підзамче лінійного відділу на станції Львів УМВСУ на Львівській залізниці про те, що 17 грудня 2011 року близько 06 год. разом з ОСОБА_106 виявили та перенесли на ношах тіло потерпілої ОСОБА_16 до машини швидкої медичної допомоги ( а.с.191-193 том 5).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_21 - провідника у вагонній дільниці ВЧ-1 станції Київ-пасажирський про те, що 16 грудня 2011 року він працював у поїзній бригаді поїзду №81/82 сполученням Київ-Ужгород, обслуговуючи вагон № НОМЕР_7 , а напарником в нього була ОСОБА_107 . У сусідньому вагоні №18 працював провідник ОСОБА_7 , якого він знає з 2008 року по спільній роботі у поїзній бригаді поїзду сполученням Київ-Адлер-Кисловодськ та перебуває з ним у товариських відносинах, а з ОСОБА_8 раніше не знайомий. Так, в рейсі 16-17 грудня 2011 року в складі поїзду №81/82 сполученням Київ-Ужгород його вагон був у хвості поїзда, приєднувався робочим тамбуром до неробочого тамбуру вагону №18. Приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_21 сходив у вагон №18, де повечеряв разом з провідниками цього вагону ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Ближче до 22 год. перед ст. Вінниця ОСОБА_21 повернувся у свій вагон. Оскільки, спати йому ще не хотілося, ОСОБА_21 знову прийшов у вагон №18 та бачив як ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спілкувались з дівчиною, яка сиділа біля вікна у купе для відпочинку провідників. Дівчина була середньої статури, волося світле, носила окуляри. Вони слухали музику через колонку, приєднану до телефону, а ОСОБА_7 розмовляв з дівчиною та «перекидував» музику з одного телефону на інший. Коли всі четверо вийшли в тамбур перекурити, ОСОБА_21 з ОСОБА_7 стояли біля пічки, ліворуч по ходу поїзда, дівчина стояла по середині тамбура, а поруч з нею стояв ОСОБА_8 . Про що говорили у тамбурі ОСОБА_21 не пригадує, а дівчина поводилась адекватно, відкривати вхідні двері ніхто не намагався. ОСОБА_21 не пригадує чи називала дівчина своє ім`я, лише пізніше по фотографії, яку показували працівники міліції, він довідався, що її звали ОСОБА_108 . Після перекуру та кави, приблизно о 23 год., ОСОБА_21 повернувся у свій вагон, де відпочивав до ранку. Прокинувшись між 07 год. та 08 год. ранку, ОСОБА_21 пішов до вагону №18 до хлопців покурити. При цьому, ОСОБА_21 та ОСОБА_7 не спали. Натомість, ОСОБА_8 , який чергував уночі, розповів, що з вагона пропали два пасажири, зокрема, пропала та дівчина, з якою вчора вони пили каву, та хлопець, який їхав разом з нею, а також повідомив свідка про те, що вони начебто ходили по вагонах та шукали горілку, потім здали білизну, пішли в голову поїзда і не повернулися. Сказав також, що по ст. Стрий дівчину зустрічали та не зустріли, що він шукав її по всіх вагонах і не знайшов і доповів про все начальнику поїзда. Після прибуття поїзда у парк відстою на ст. Ужгород, він разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ходили на ринок за продуктами, при цьому також обговорювали зникнення пасажирки, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 висували версію, що дівчина вийшла з коханцем раніше своєї станції. Дорогою на Київ 17 грудня 2011 року провідники продовжували обговорення зникнення пасажирів, в один з таких моментів ОСОБА_7 або ОСОБА_8 розповідали, що після того як ОСОБА_7 пішов відпочивати, ОСОБА_8 намагався схилити ОСОБА_16 до статевих зносин, але вона відмовилась. Після другого обороту, тобто після повернення поїзда у Київ з другого рейсу 20 листопада 2012 року 19-й вагон відчепили, тобто в третій рейс цього поїзда ОСОБА_21 не поїхав, а залишився на вагоні «гарячого резерву». В цьому вагоні також переночував ОСОБА_7 , який також не поїхав у третій рейс, оскільки мав перепрацьовані години. ( а.с.80 - 85 том 2, а.с.86-89 том 2).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_109 - провідника пасажирських поїздів станції Київ-Пасажирський з 1998 року, згідно яких 16 грудня 2011 року свідок заступив на зміну у вагон №17 разом з провідником ОСОБА_110 . У сусідньому вагоні № 18 провідниками були ОСОБА_8 , якого свідок раніше знав та ОСОБА_7 , якого свідок раніше не бачив. До станції Тернопіль була лише одна зупинка - станція Вінниця. На той час у вагоні № 18 заклинило двері в робочому тамбурі на одну сторону (як раз на ту, де мала здійснюватись посадка пасажирів), тому посадка-висадка пасажирів на станції Вінниця здійснювалась через тамбур вагону № 17, який він обслуговував. Посадку-висадку пасажирів на станції Вінниця у вагоні № 18 здійснював ОСОБА_8 , а ОСОБА_7 після відправки зі ст. Київ до прибуття в Ужгород ОСОБА_111 не бачив взагалі. На станції Тернопіль, яка мала місце приблизно в 02 год., здійснювалась посадка-висадка пасажирів в звичайному режимі, двері тамбура вагону №18 хоча і не були відремонтовані, відкривались на потрібну сторону, а тому ОСОБА_8 не користувався вагоном №17. Приблизно за 40 хв. до прибуття поїзда до станції Стрий, ОСОБА_8 проходив через його вагон і сказав йому, що йде до начальника поїзда, оскільки не може знайти двох пасажирів, які по квиткам мають виходити на станції Стрий, однак на своїх місцях відсутні, і що речей цих пасажирів також немає. На станції Стрий, коли він стояв у своєму тамбурі, то бачив, що до ОСОБА_8 до вагону підійшов молодий мужчина, запитував чи немає у вагоні №18 пасажирки - дівчини, яка мала вийти на цій станції. ОСОБА_8 відповів, що такої пасажирки немає. У вагон той мужчина не заходив, запитував з перону. На станції Воловець або Лавочне до ОСОБА_8 підходив працівник міліції у формі, який також запитував про дівчину-пасажирку, яка мала їхати до станції Стрий. ОСОБА_8 відповів, що пасажирки у нього немає. Коли ОСОБА_8 йшов до начальника поїзда, перед станцією Стрий доповісти про відсутність пасажирів, він сказав, що ці пасажири - молоді дівчина та хлопець. Потім, коли дівчину стали шукати в Стрию та на ст. Воловець (або Лавочне), на його запитання він відповів, що так і не знайшли цих пасажирів, що він не знає, де вони зникли. У вагон №18 під час рейсу 16-17 грудня 2011 року він жодного разу не заходив. 17 грудня 2011 року від працівників міліції він дізнався, що між станціями Красне та Золочів виявлено молоду дівчину з травмою голови. (а.с. 218-223 том 2).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_112 , з яких вбачається, що він з осені 2009 року працює електромеханіком поїзда №81/82 сполученням Київ-Ужгород. В його обов`язки входить обслуговування та ремонт електрообладнання поїзда. Під час рейсу 16-17 грудня 2011 року в напрямку Ужгорода та у зворотному напрямку до станції Київ він їхав у вагоні № 6, де було вільне місце. Після відправки поїзда зі ст. Київ, свідок пройшов усі вагони від першого до останнього та перевірив роботу генератора та електрообладнання. Після чого повернувся у вагон №6, де і пробув всю поїздку до станції Ужгород. Вдруге він заходив в вагон №18 на прохання ОСОБА_113 відремонтувати заклинені двері. Це було під час ранкового обходу перед станцією Мукачево. У вагоні №18 він спілкувався з провідником ОСОБА_8 . При цьому, обидва провідники вагону №18 були в купе, сказали, що в робочому тамбурі заклинило двері. Цей тамбур прилягав до робочого тамбура вагону №17. ОСОБА_114 оглянув двері, які заклинило. На ходу відремонтувати їх він не зміг, сказавши, що відремонтує їх в Ужгороді, а до того часу доведеться користуватись тамбуром вагону №17, оскільки їх робочі тамбури були поруч. (а.с. 224 - 227 том 2).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_115 - нарядчика вагонної дільниці ВЧ-1 станції Київ-пасажирський, яка займається комплектацією пасажирських поїздів, тобто розподіляє провідників по поїздах та веде при цьому відповідну документацію. Згідно показів, з приводу пред`явленого їй маршрутного листа №5488 на прізвище ОСОБА_7 пояснила, що власноручно зробила запис в його маршрутному листі (дата містить виправлення через механічну помилку, правильна дата явки ОСОБА_7 на роботу 21 грудня 2011 року, час відправки поїзда 15 год. 30 год., а фактично він прийшов на роботу о 08.00 год. ранку). 21 грудня 2011 року ОСОБА_7 приблизно о 8.00 год. ранку прийшов в кабінет до ОСОБА_115 , яка побачивши його спитала, чи не погодився б він записатись на рейс на Санкт-Петербург, де не вистачало двох провідників, на що ОСОБА_7 погодився. Тоді, свідок зробила відповідний запис у його маршрутному листі, записавши його на поїзд №53 сполученням Київ - Санкт-Петербург. На підтвердження своїх показів свідок ОСОБА_115 надала копію довідки про роботу поїзної бригади поїзда №53 сполученням Київ - Санкт-Петербург за 20 грудня 2011 року - 23 грудня 2011 року, згідно з якою в складі цього поїзду на вагоні №3 працювали провідники ОСОБА_7 та ОСОБА_26 (а.с. 35-38 том 2).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_26 - провідника у вагонній дільниці ВЧ-1 станції Київ-пасажирський про те, що 21 грудня 2011 року вона прийшла вранці на роботу та нарядчик ОСОБА_115 записала її до поїзної бригади поїзду №53/54 сполученням Київ- Санкт-Петербург, де не вистачало провідників. ОСОБА_26 прийшла в парк та почала готувати свій вагон №3 (хвостовий) до відправки у рейс. Приблизно о 09 год. ранку у вагон прийшов провідник ОСОБА_7 , який сказав що теж буде їхати у цьому вагоні, тільки сходить забере свої речі. Повернувся ОСОБА_7 вже перед самою посадкою. При посадці у поїзд на ст. Київ було мало людей, ОСОБА_26 та ОСОБА_7 разом стояли на пероні і ОСОБА_7 сам почав розповідати про неприємності, які в нього вийшли в попередньому рейсі на Ужгород. Зокрема, підсудний розповів свідку про те, що у нього з вагону викинули дівчину 23-х років, симпатичну, яка начебто їхала з колишнім хлопцем, а їхала до нового хлопця, чи навіть майбутнього чоловіка, якогось працівника СБУ, що її викинули з поїзда босу та без верхнього одягу, що в неї голова пробита болтом. Також, за словами ОСОБА_7 , дівчина, що зникла, була легкої поведінки, яка їхала з коханцем до майбутнього чоловіка та він бачив у неї на мобільному телефоні фото, де зображено, як вона вступала в статеві зносини з двома чоловіками. Цю розмову ОСОБА_7 продовжував усю дорогу. Про себе ОСОБА_7 розповідав, що двічі одружений, має дітей від обох шлюбів та живе у м. Харкові. ОСОБА_26 запропонувала підсудному, що буде працювати по дорозі на Санкт-Петербург, а ОСОБА_7 - відповідно, буде працювати на зворотній дорозі, на що він погодився. Проте, ОСОБА_7 не ліг відпочивати, майже не спав, постійно приходив у робоче купе, що було дивно, оскільки після рейсу людина завжди багато спить. Знову заводив розмови про зниклу пасажирку, переживав через те, що його будуть тепер викликати в суд, кілька разів повторив історію про колишнього хлопця цієї дівчини, підкресливши, що саме він, цей хлопець, її викинув, а ОСОБА_7 в цей час відпочивав, чергував його напарник. Говорив, що десь по Львову цей хлопець потрапив на камеру відеоспостереження і подружка загиблої впізнала його. На зворотній дорозі, перед ст. Чернігів, ОСОБА_7 хтось зателефонував, як він пояснив дзвонила жінка, яка розповіла йому, що у нього вдома була міліція, що заарештований його напарник, а він сам був переконаний, що в м. Києві затримають також і його. Від хвилювання ОСОБА_7 практично перестав виконувати свої обов`язки, а ОСОБА_26 працювала за нього. ОСОБА_7 постійно закривався у купе і довго з кимось розмовляв по телефону. Після ст. Ніжин, у вагон підсіли їх змінники (провідники наступної бригади) і ОСОБА_7 розповідав їм про викинуту з поїзда пасажирку. Перед прибуттям до ст. Київ, ОСОБА_7 поголився, одягнув форму та по прибутті поїзда до Києва 23 грудня 2011 року о 13 год. 42 хв. проводив висадку пасажирів. ОСОБА_26 ненадовго відлучилась у парк, де її чекала донька, а ОСОБА_7 залишався на пероні біля вагону. Коли ОСОБА_26 повернулась, їй передали що ОСОБА_7 затримали працівники міліції. Також, свідок пригадала, що ОСОБА_7 після відправки від ст. Київ дуже хотів помитися, пішов у туалет та помився холодною водою (а.с. 39 - 42 том 2, а.с.43-44 том 2).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_116 , з яких вбачається, що він працює у вагонній дільниці ВЧ-1 станції Київ-пасажирський. 16-17 грудня 2011 року був начальником поїзда №81/82 сполученням Київ-Ужгород. З цією бригадою він ніколи не працював раніше та вийшов на підміну, оскільки начальник цього поїзда захворів. Бригада була вже сформована і ОСОБА_113 розставив провідників працювати на тих вагонах, на яких вони звикли. Згідно з довідкою про роботу поїзної бригади за 16-18 грудня 2011 року у вагоні №18 працювали провідники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . З ОСОБА_7 . ОСОБА_113 був знайомий із 2007 року, оскільки вони разом працювали провідниками в одній бригаді, характеризує його по роботі добре. З ОСОБА_8 до цього рейсу разом не працювали. Поїзд відправився від ст. Київ 16 грудня 2011 року із невеликим запізненням на 3-4 хв.. Оскільки це була п`ятниця, вільних місць у поїзді не було. На перегоні Козятин-Вінниця, між 21 год. та 22 год., ОСОБА_113 здійснив обхід поїзда, переговоривши з провідниками. У вагоні №18 провідники йому доповіли, що не працюють праві по ходу поїзда двері у робочому тамбурі. Хто саме з провідників був черговим ОСОБА_113 не пригадує. Провідники працюють згідно графіка роботи та відпочинку, графік складний, провідники повинні мінятись в середньому через кожні 4 год., що незручно, тому провідники між собою домовляються і один з них відпочиває в одному напрямку, а інший у зворотному. Згідно рейсового журналу поїзда першим записаний ОСОБА_8 , тобто він мав працювати першим (від Києва до Ужгорода). Після обходу начальник поїзду ОСОБА_113 повернувся у штабний вагон №8, де працював із документацією. Також, ОСОБА_113 направив у 18-й вагон поїзного електромеханіка ОСОБА_112 відремонтувати двері, який пізніше доповів, що двері відремонтувати не вдалося, а тому було вирішено проводити посадку-висадку пасажирів з 18-го вагону на праву сторону через сусідній 17-й вагон, оскільки їх робочі тамбури були поруч. До ст. Стрий про жодні надзвичайні події ніхто свідку не доповідав. Біля 06.00 год. ранку, ОСОБА_113 довідався від провідника штабного вагону ОСОБА_117 , що до неї приходив провідник 18-го вагону ОСОБА_8 , який повідомив, що з вагону зникли двоє пасажирів разом з речами, які мали їхати до ст. Славське, та приніс їх квитки. На що свідок ОСОБА_113 оголосив поїзній бригаді перевірити по вагонах, чи немає зайвих пасажирів. Оскільки, таких не виявили, тому вирішили, що пасажири зійшли раніше своєї станції. Після прибуття поїзда на ст. Ужгород, у парку відстою до поїзда прийшли працівники міліції, які повідомили, що на перегоні Тернопіль-Львів виявили тіло дівчини та підозрюють, що її викинули з поїзда. ОСОБА_113 повідомив про факт зникнення двох пасажирів та зібрав чергових провідників для дачі пояснень. Жодних нових фактів про обставини зникнення пасажирів у розмовах з начальником поїзда провідники не вказували. В наступний рейс свідка ОСОБА_116 попередили, що провідників ОСОБА_118 та ОСОБА_7 зніматимуть з поїзда для впізнання. ОСОБА_113 попередив про це ОСОБА_8 . Коли поїзд повернувся в Київ, ОСОБА_119 пішов на відгул, тому, в наступний рейс ОСОБА_8 поїхав з новим напарником - ОСОБА_120 . Рейс відбувався без надзвичайних подій, але на зворотній дорозі, увечері 21 грудня 2011 року на ст. Львів працівники міліції знову зняли з поїзда ОСОБА_8 для слідчих дій і більше він до поїзда не повертався. Його маршрутний лист свідок ОСОБА_113 здав нарядчику і доповів про це керівництву (а.с. 45 - 48 том 2).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_24 , з яких вбачається, що ОСОБА_16 вона знає з вересня 2011 року, зокрема з часу її вселення в гуртожиток АДРЕСА_3 . Свідок підтримувала з потерпілою дружні відносини. При цьому зауважила, що по характеру ОСОБА_16 була життєрадісною, щирою і веселою дівчиною, ні з ким не конфліктувала, з незнайомими людьми в контакти не вступала. Перед самою поїздкою в Карпати, ОСОБА_16 купила собі новий мобільний телефон марки «Самсунг», з карткою оператора «Лайф» № НОМЕР_8 . Особисті речі, які належать ОСОБА_16 , свідок зібрала в сумку, щоб повернути її батькам. ОСОБА_16 мала проблеми із зором, так як у неї була короткозорість, а тому вона носила окуляри та контактні лінзи, які зберігала в рожевій коробці. Нечасто ОСОБА_16 палила сигарети. Останній раз свідок бачила ОСОБА_16 ще 16 грудня 2011 року, коли потерпіла вирушала на залізничний вокзал м. Києва, щоб їхати поїздом на відпочинок в Карпати. Про те, що ОСОБА_16 викинули з поїзда, свідок довідалася від ОСОБА_20 , про що останній розповіли працівники міліції, коли її допитували. Вона була понятою при проведенні вилучення ноутбука ОСОБА_16 , який залишався в гуртожитку. Також, в ході допиту ОСОБА_24 надала слідчому коробку та супутню документацію від мобільного телефону марки Самсунг, що належав ОСОБА_16 (а.с. 131-132 том 5).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_20 про те, що з ОСОБА_16 познайомилася у 2005 році, коли навчалася з нею на першому курсі у Київському національному медичному університеті ім. Богомольця. З 2008 року разом з ОСОБА_16 проживала у одній кімнаті гуртожитку по АДРЕСА_4 , а з 2011 року разом працювали у Київському будинку соціального піклування. ОСОБА_16 може охарактеризувати як спокійну та доброзичливу особу, яка в конфлікти ні з ким не входила, у компанії вела себе розкуто, на роботі була відповідальною, у спілкуванні говіркою, легко входила в контакт з людьми, протягом навчання в університеті палила, алкоголь вживала не часто. Зі слів ОСОБА_16 , їй стало відомо, що її приятель на ім`я ОСОБА_121 , мешкає у Львівській області, з яким вона нетривалий час зустрічалася у 2010 році, запрошував її приїхати взимку у Карпати . ОСОБА_16 вирішила прийняти пропозицію ОСОБА_123 , крім цього, провідати свою сестру ОСОБА_124 , яка проживає у м. Новояворівську, Львівської області. 14 грудня 2011 року ОСОБА_16 зателефонувала до неї та повідомила, що вже придбала квиток до ст. Стрий у залізничних касах. Востаннє вона бачила ОСОБА_16 15 грудня 2011 року близько 15 год., коли їхала на роботу. 17 грудня 2011 року на її телефон надійшли декілька повідомлень від оператора про пропущені дзвінки від ОСОБА_16 . Близько 13 год. вона спробувала зв`язатися із ОСОБА_16 , однак її телефон був виключений. Близько 15 год. до неї зателефонував ОСОБА_121 , який запитав, чи поїхала ОСОБА_16 у м. Стрий, оскільки він мав її зустріти, але у поїзді її не було. На що вона ОСОБА_121 відповіла, що наскільки їй відомо, ОСОБА_16 таки поїхала до нього. Близько 18 год. їй на мобільний телефон ще декілька разів дзвонив ОСОБА_121 , який був стурбований відсутністю ОСОБА_16 у поїзді та просив зв`язатися із ОСОБА_16 чи з кимось з її близьких. Після цього, вона почала обдзвонювати відомі їй контакти ОСОБА_73 , однак так і не дізналася місцезнаходження ОСОБА_16 . Близько 22 год. 17 грудня 2011 року до свідка зателефонував ОСОБА_121 , який у телефонній розмові повідомив їй, що їздив у відділ міліції, де по фотографії упізнав у загиблій ОСОБА_16 . 18 грудня 2011 року ОСОБА_20 приїхала у ЛВ на ст. Львів, де повідомила співробітникам міліції усі відомі дані про сестру ОСОБА_16 , яка проживає у м. Новояворівську. Також повідомила, що ОСОБА_16 була одягнута у чорні чоботи, довжиною приблизно до колін на високому (приблизно 10 см) каблуці, синіх джинсах. Як їй пізніше стало відомо, у ОСОБА_127 , з якою разом проживали в гуртожитку, ОСОБА_16 попросила куртку, оскільки верхнього одягу спортивного фасону не мала. При собі потерпіла мала чорну жіночу шкіряну сумку, з якою вона завжди ходила, за згоди ОСОБА_20 взяла у неї зелену синтетичну дорожню сумку зі шкіряними ручками, сумка розмірами 50х30х20 см, яку оцінює у 100 грн. В ОСОБА_16 при собі був її мобільний телефон марки «Самсунг», який вона незадовго до цього придбала у магазині. Також, їй стало відомо від її приятеля ОСОБА_128 , що проживав у сусідньому гуртожитку, що він дав ОСОБА_16 у користування фотоапарат, який саме не знає. Також, вона повідомила, що потерпіла носила окуляри у неширокій коричневій пластмасовій оправі, які зберігала у чорному пластмасовому футлярі. Галина також мала і контактні лінзи, які часто носила, а оскільки серед її речей у гуртожитку їх немає, то ОСОБА_16 мала їх із собою. Із золотих виробів потерпіла на пальцях носила три золотих персні: один з червоними камінцями, два з білими дрібними камінцями (а.с. 122-125 том 5).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_25 , згідно яких ОСОБА_16 вона знає з четвертого курсу, під час спільного навчання у Київському національному медичному університеті. Дружні відносини вони почали підтримувати з вересня 2011 року, під час проходження інтернатури в одному медичному закладі. Свідок часто була в гостях в ОСОБА_16 , яка була товариською, легко входила в контакт з людьми, ні з ким не конфліктувала, чи мала вона контакти з чоловіками свідку невідомо, а знає лише про те, що у потерпілої був хлопець на ім`я ОСОБА_129 , який родом з Черкас. В першій половині грудня 2011 року ОСОБА_16 купила собі новий мобільний телефон марки «Самсунг» з сенсорним екраном, за який заплатила 1600 грн. Вона позичила ОСОБА_16 свою куртку темно-синього кольору з капюшоном вартістю 800 грн., тому що остання збиралася їхати на відпочинок у Карпати до свого знайомого на ім`я ОСОБА_121 . 17 грудня 2011року вона пробувала до потерпілої телефонувати на мобільний телефон, щоб спитати як справи, але телефон у неї був вимкнений. У понеділок до ОСОБА_25 зателефонувала однокурсниця і повідомила, що ОСОБА_16 загинула. (а.с. 127-128 том 5).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_128 про те, що з ОСОБА_16 він познайомився під час проходження інтернатури, де вони спільно відвідували лекції. Стосунки між ним та ОСОБА_16 були дружні, особистих стосунків не було. На початку грудня 2011 року йому стало відомо, що ОСОБА_16 збирається їхати поїздом в Карпати, а також до свої сестри. В цей час потерпіла через інтернет-магазин купила собі новий мобільний телефон «Самсунг», перед поїздкою ОСОБА_16 позичила у ОСОБА_128 фотоапарат марки «Canon Power Shot» модель А710і, зарядний пристрій та два акумулятори до нього, чотири флешки об`ємом - 16мб, 32мб, 128мб, 512мб, та картку пам`яті об`ємом 2гб, а також курточку у своєї подруги. Останній раз бачив ОСОБА_16 14 грудня 2011 року, коли пообіцяв її залишити свій фотоаппарат, а 15 грудня 2011 року залишив фотоапарат на столику у себе в кімнаті, попередивши свого сусіда ОСОБА_131 , щоб той передав його ОСОБА_16 16 грудня 2011 року ОСОБА_132 повідомив йому, що приходила ОСОБА_16 і забрала фотоапарат. 19 грудня 2011 року йому на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_20 і повідомила про те, що ОСОБА_16 загинула, її знайшли мертвою на колії. Вартість фотоапарата становила 1700 грн., чохла - 160 грн., зарядного пристрою - 40 грн., двох акумуляторів - 60 грн. 19 грудня 2011 року він був присутній при проведенні працівниками міліції вилучення з кімнати гуртожитку комп`ютера - ноутбука, що належав ОСОБА_16 (а.с. 129-130 том 5).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_131 , згідно яких, у жовтні 2011 року його з ОСОБА_16 познайомив товариш ОСОБА_128 , після чого, вони почали зустрічатись. ОСОБА_16 була спокійною, скромною дівчиною, ні з ким не конфліктувала. З потерпілою він підтримував стосунки до самого її від`їзду у Карпати. Перед цією поїздкою вона купила собі новий мобільний телефон марки «Самсунг». Із золотих прикрас ОСОБА_16 мала золоті сережки та два перстні, один з яких - золотий, як виглядали не пригадує. Пам`ятає, що у неї був поганий зір і вона носила окуляри. З приводу поїздки у м. Стрий, Львівської області, ОСОБА_16 розповідала свідку, що їде до своєї сестри в гості, а також хоче відпочити в горах і покататися на лижах. 16 грудня 2011 року близько о 17.00 год. він зайшов у кімнату до потерпілої, щоб допомогти їй нести речі та провести на маршрутку. ОСОБА_16 розповіла йому, що куртку позичила у ОСОБА_134 . Він разом з потерпілою вийшли із гуртожитка на вулицю і пішли спочатку до банкомату, де потерпіла зняла з картки гроші, після чого, вони пішли на маршрутну зупинку. На зупинці, ОСОБА_16 попрощалася з ним та сівши на маршрутку №465, поїхала на залізничний вокзал. В цей же день, ОСОБА_16 зателефонувала йому на мобільний телефон, повідомивши, що здійснила посадку на поїзд №81/82 сполученням «Київ-Ужгород». 18 грудня 2011 року він дізнався про смерть ОСОБА_16 від ОСОБА_128 (а.с. 133-134 том 5).
		Ооголошеними судом показами свідка ОСОБА_135 , про те, що він працює провідником пасажирських вагонів у вагонній дільниці ст. Київ-пасажирський з 1994 року. 16 грудня 2011 року свідок ОСОБА_136 виїхав у складі бригади пасажирського поїзда №81/82 сполученням «Київ - Ужгород», який відправляється зі ст. Київ о 18 год. 52 хв. 17 грудня 2011 року близько 6.00 год., коли поїзд проїхав ст. Стрий, у штабний вагон прийшов провідник вагону №18 ОСОБА_8 , який повідомив свідку ОСОБА_137 , що у нього пропали два пасажири, які їхали на місцях №41 та №42, показавши квитки цих пасажирів. Свідок оглянув дані квитки, побачивши, що вони придбані в один день, в один час, місця поруч, бокові, він запитав ОСОБА_8 чи здали пасажири постіль, на що останній відповів йому, що здали, але пасажирів та їх речей немає. Він сказав ОСОБА_8 , що доповість начальнику поїзда, а тоді підсудний взяв квитки і пішов у напрямку до свого вагона. 17 грудня 2011 року близько 09.00 год. він доповів начальнику поїзда ОСОБА_138 , що у вагоні №18 пропали два пасажири, на що останній відреагував спокійно. Коли поїзд 17 грудня 2011 року близько 11.00 год. прибув на ст. Ужгород, до поїзда прийшли працівники міліції, які пояснили, що на перегоні знайшли труп жінки, запитавши чи не пропадали з поїзда пасажири. Начальник поїзда розповів працівникам міліції, що провідник вагона №18 ОСОБА_8 , доповідав йому, що у нього з вагону пропали два пасажири. Працівники міліції, будучи у поїзді, брали пояснення у поїзної бригади (а.с. 135-136 том 5).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_117 , з яких вбачається, що вона працює провідником пасажирських вагонів у вагонній дільниці ВЧ-1 ст. Київ - Пасажирський. 16 грудня 2011 року вона заступила на зміну разом із своїм чоловіком ОСОБА_139 у штабний вагон, у складі бригади пасажирського поїзда №81/82 сполученням «Київ - Ужгород». Про те, що з поїзда №81/82 сполученням «Київ - Ужгород» зникла людина, ОСОБА_117 дізналася вранці, 17 грудня 2011 року від працівників міліції, які прийшли у поїзд на ст. Ужгород і розповіли, що з даного поїзда викинули людину (а.с. 137-138 том 5).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_140 - провідника пасажирських вагонів у вагонній дільниці ВЧ-1 ст. Київ - Пасажирський з 1983 року про те, що 16 грудня 2011 року він заступив на зміну у вагон №17 разом з провідником ОСОБА_141 у складі поїзної бригади пасажирського поїзда №81/82 сполученням «Київ - Ужгород». По прибуттю пасажирського поїзда 17 грудня 2011 року на ст. Ужгород, ОСОБА_111 близько 11.00 год. розповів йому, що до нього вночі приходив провідник вагону №18 ОСОБА_8 , який розповів, що у нього в вагоні пропали двоє пасажирів. (а.с. 141-142 том 5).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_142 - провідника пасажирських вагонів у вагонній дільниці ВЧ-1 ст. Київ - Пасажирський з 2009 року, згідно яких, 16 грудня 2011 року вона заступила на зміну у вагон №9 разом із провідником ОСОБА_143 у складі поїзної бригади пасажирського поїзда №81/82 сполученням «Київ - Ужгород». По прибуттю пасажирського поїзда 17 грудня 2011 року близько 11.00 год. на ст. Ужгород, начальник поїзда зібрав чергових провідників і повідомив, що у них працівники міліції будуть брати пояснення. Від працівників міліції свідок дізналася, що на перегоні поблизу м. Львова, знайшли мертву дівчину. (а.с. 177 том 5).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_144 - провідника пасажирських вагонів у вагонній дільниці ВЧ-1 ст. Київ - Пасажирський з 2008 року про те, що 16 грудня 2011 року ОСОБА_145 заступила на зміну у вагон №12 разом з провідником ОСОБА_146 , у складі поїзної бригади пасажирського поїзда №81/82 сполученням «Київ - Ужгород». 17 грудня 2011 року близько 05.00 год., коли вони проїхали ст. Стрий, через її вагон проходив провідник вагону №18 ОСОБА_8 , раніше якого вона ніколи не бачила. Останній тримав у руках квитки, повідомивши свідку, що йде до начальника поїзда, щоб висадити двох пасажирів, яких він не може знайти, тому хоче йому доповісти. 17 грудня 2011 року, коли поїзд стояв на відстої на ст. Ужгород, провідників пасажирського поїзда «Київ - Ужгород», які працювали у нічну зміну, зібрав начальник поїзда, який повідомив, що працівники міліції будуть брати пояснення в провідників, тому що на перегоні поблизу ст. Львів, знайшли мертву дівчину і шукають поїзд, з якого вона випала. 18-20 грудня 2011 року у бригаді, в якій вона працювала вже знали, що дівчина випала з вагону №18 пасажирського поїзда №81/82 сполученням «Київ - Ужгород», провідниками якого були ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . З останніми вона мало спілкувалася, однак її вразила їх поведінка, а саме з яким холоднокров`ям та байдужістю вони розповідали про даний випадок (а.с. 179-180 том 5).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_147 , згідно яких протягом грудня 2011 року в ході проведення операції по боротьбі з крадіжками у поїздах далекого сполучення, працівниками ЛВ на ст. Мукачево здійснювався супровід поїздів №81/82 сполученням Київ-Ужгород від ст. Мукачево до ст. Тернопіль та у зворотному напрямку. Так, 16 грудня 2011 року свідок ОСОБА_148 з майором міліції ОСОБА_149 на підставі графіку, затвердженого начальником лінійного відділу, здійснив посадку у поїзд №82 сполученням Київ - Ужгород для супроводу в рамках вищеназваної операції. По прибуттю поїзда на ст. Тернопіль, вони поспілкувалися із членами поїзної бригади і оскільки жодних зауважень у останніх не виникло, вони покинули поїзд та прослідували у чергову частину ЛВ на ст. Тернопіль, де відмітились про прибуття. 17 грудня 2011 року близько 01 год. 55 хв. Він зі ОСОБА_149 підійшли до штабного вагону, де представились старшому провіднику та представили маршрутні документи. Поспілкувавшись із старшим провідником, свідок ОСОБА_148 повідомив йому номер свого мобільного телефону для оперативного зв`язку, після чого, разом із ОСОБА_149 прослідували в голову поїзда, де знаходились вагони СВ (№5,6) та купейні вагони. Йдучи по вагонах, вони спілкувалися із членами поїзної бригади, однак багато з них уже відпочивали. Пройшовши до голови поїзда, вони нічого підозрілого не помітили, а тому близько 02 год. 25 хв. пішли у зворотному напрямку до хвоста поїзда. До кінця поїзда вони дійшли близько 03 год. 10 хв., після чого, вирішили знайти місце, щоб присісти, однак, у зв`язку із тим, що починались передсвяткові дні, вільних місць у поїзді було дуже мало, тому вони в пошуках пішли в напрямку до голови поїзда, і лише у плацкартному вагоні №15 знайшли два вільних місця у першому купе, де, поспілкувавшись перед тим із провідником вагону, присіли близько 03 год. 20 хв. На вказаному місці вони перебували до прибуття поїзда на ст. Львів о 04 год. 10 хв. По ст. Львів вони вийшли із вагона та пройшли по перону до голови поїзда. По дорозі розмовляли із працівниками поїзної бригади, від яких жодних повідомлень не надійшло. Повертаючись у хвіст поїзда, вони знову поспілкувалися із старшим провідником зі штабного вагону, який сказав їм, що поїздка відбувається без порушень. Після цього, він та ОСОБА_150 пройшли у кінець поїзда до вагону №17, після чого повернулися на займані місця до вагону №15, де перебували приблизно до 07 год. 50 хв., коли поїзд прибув на ст. Воловець. Після прибуття поїзда на ст. Воловець, вони знову поспілкувалися із провідниками вагонів та пішли до штабного вагону. Через деякий час, після відправлення поїзда зі ст. Свалява, він пішов до начальника поїзда, у якого зробив відмітку у рейсовому журналі про проведений супровід, де від начальника поїзда жодних зауважень чи повідомлень про події не отримував. У поїзд по ст. Свалява підсіли також працівники ЛВ на ст. Мукачево ОСОБА_151 , ОСОБА_152 та ОСОБА_153 . Поїзд прибув на ст. Мукачево близько 09 год. 05 хв., однак протягом супроводження поїзда жодних зауважень чи повідомлень про будь-які події від членів поїзної бригади чи пасажирів свідок не отримував (а.с. 185-187 том 3).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_154 , з яких вбачається, що 17 грудня 2011 року близько 08 год. 35 хв. по ст. Свалява він здійснив посадку у поїзд сполученням Київ-Ужгород у штабний вагон. Провіднику він представився працівником міліції, після чого провідник на запитання ОСОБА_154 відповів, що поїздка відбувається нормально, ніяких надзвичайних подій не відбулося, а поїзд супроводжується нарядом міліції. Невдовзі, він зустрів вказаний наряд міліції у складі майора ОСОБА_155 та прапорщика ОСОБА_147 , які йому повідомили, що супроводження поїзду пройшло спокійно, без жодних інцидентів. Після прибуття на ст. Мукачево, вказаний вище наряд міліції покинув поїзд, а він пішов на роботу. (а.с. 192 том 3).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_156 - електромонтера у дистанції електропостачання ЕЧ-1 ДТГО «Львівська залізниця», який обслуговував ділянку ЕЧК-13 (станція Красне) про те, що 29 грудня 2011 року о 08 год. ранку свідок прибув на роботу та одержав наряд на ремонт трансформатора, який знаходиться на 1439 км 3 пк. залізничного перегону Красне-Задвір`я, біля непарної колії. На вказане місце ОСОБА_157 прибув з бригадою приблизно о 10 год. ранку. В процесі роботи монтер ОСОБА_28 пропускаючи поїзд, відійшов у сторону лісу в протилежний бік від того, де працювала бригада, а саме перейшов через парну колію. Потім ОСОБА_28 покликав його з бригадою, сказав, що знайшов сумку. Він ( ОСОБА_157 ), підійшов до місця і помітив, що у смузі водовідводу в 5-6 метрах від парної колії лежить невелика жіноча сумка чорного кольору, шкіряна, із двома ручками. Так, як всім у бригаді було відомо, що працівники міліції шукають сумки, які тиждень чи два тижні тому викинули з поїзда, а тому, в разі виявлення необхідно повідомляти міліцію. Про знахідку повідомив старшого електромеханіка ОСОБА_158 , щоб він викликав міліцію, а сам з бригадою повернулись до роботи. Працівники міліції приїхали приблизно біля 13 год., провели огляд території та вилучили сумку, яку забрали із собою (а.с. 181 том 5).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_28 - електромонтера у дистанції електропостачання ЕЧ-1 ДТГО «Львівська залізниця», який обслуговував ділянку ЕЧК-13 (станція Красне), згідно яких, 29 грудня 2011 року близько о 8 год. ранку свідок прибув на роботу, одержав наряд та у складі бригади виїхав проводити ремонт трансформатора, який знаходиться на 3 пк 1439 км залізничного перегону Красне-Задвір`я, біля непарної колії. На вказане місце він з бригадою прибув близько 10 год. ранку. В процесі роботи відійшов у сторону лісу, а саме перейшов через парну колію та попрямував до лісосмуги. Проходячи біля опори електромережі помітив, що у смузі водовідводу в 5-6 метрах від колії лежить невелика жіноча сумка, шкіряна, чорного кольору, із двома ручками. Йому було відомо, що працівники міліції шукають сумки, які тиждень чи два тому викинули з поїзду, його попереджали, що в разі виявлення таких речей повідомляти міліцію і нічого не чіпати. Сумка була закрита на замок-блискавку. Він вирішив переконатись, чи є щось у сумці, щоб даремно не викликати міліцію, обережно відкривши її, помітив, що там є якісь речі, все було вологе, а зверху лежав паспорт, який відкрив та побачив, що паспорт виданий на прізвище ОСОБА_80 . Він поклав паспорт назад, закрив сумку та повернувся до бригади, повідомивши про виявлену сумку працівників міліції, які прибули приблизно о 13 год., а ОСОБА_28 показав їм де знаходиться виявлена ним сумка. Працівники міліції провели огляд території та вилучили сумку, яку забрали із собою (а.с. 183 том 5).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_159 - соціального працівника в будинку соціального піклування, де ОСОБА_16 працювала на посаді медичної сестри з жовтня 2011 року. Згідно показів свідка, працювала потерпіла відповідно до графіку, заступаючи на чергування о 18 год., яке закінчувала о 09 год. ранку наступного дня. Про те, що сталося з ОСОБА_16 , їй стало відомо через декілька днів від працівників міліції, які приходили її опитувати про потерпілу (а.с. 145 том 5).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_160 - провідника пасажирських вагонів ВЧ-1 ст. Київ-Пасажирський про те, що з провідником ОСОБА_7 свідок знайома з 2003 року, а у 2011 році вона двічі їздила в рейси у напрямку Київ - Владивосток разом з ОСОБА_7 . Крім цього, вони періодично зустрічалися у вагонній дільниці, де їх спілкування обмежувалося розмовами за чашкою кави, відносини були приятельські. З провідником ОСОБА_8 свідок не знайома. ОСОБА_7 любить спілкуватися, легко входить в контакт з пасажирами, при цьому не є настирним, у той-же час він дещо неуважний, думає повільно. За час спільних рейсів у неї до нього з приводу роботи зауважень не було. (а.с. 76-79 том 2)
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_22 з яких вбачається, що 16 грудня 2011 року він їхав поїздом №81 сполученням Київ-Ужгород, яким мав намір доїхати до ст. Стрий. У вагоні №18 він згідно квитка зайняв місце №16, це було верхнє місце. Навпроти знаходились бокові місця під приблизно сороковими номерами. До відправки поїзда він сидів на місці №15, а всі місця навколо були зайняті пасажирами. Пасажирів, які їхали в одній секції-купе із ним він не пригадує. Після відправки поїзда з Києва, провідники обійшли вагон. Зайнявши своє місце, відразу ліг у одязі на полицю. Перед тим, як лягти спати він пішов у туалет, який знаходився біля купе провідників. Ідучи в туалет він помітив, що на крайніх бокових полицях на початку вагона немає пасажирів. Приблизно о 24 год. він заснув, спав міцно. Прокинуся він від будильника, який поставив на 05 год. 10 хв. Ранку, зібрався та сів на вільне бокове місце. Він вдягнув куртку і сів з рюкзаком на це місце, де і дочекався прибуття поїзда на станцію Стрий о 05 год. 44 хв. Провідник до нього не підходив. На ст. Стрий виходило 5 чи 6 пасажирів. Коли він помітив, що поїзд вже під`їжджає до станції Стрий, він взяв рюкзак і пішов у тамбур. В тамбурі вже стояв провідник, у форменому одязі, той самий, що проводив посадку у Києві, та один пасажир, невідомий хлопець, віком приблизно 20 років. При цьому, він повідомив, що виходячи з вагону поїзда на станції Стрий, зауважив, що на полиці під №53 нікого не було (а.с.239-242 том 2).
		Оголошеними судом показами свідка ОСОБА_33 - старшого комірника використаної білизни ВЧ-1, згідно яких, в грудні 2011 року до неї на робоче місце підійшов візуально знайомий провідник вагону на ім`я ОСОБА_89 , віком близько 30 років, який принісши кульок з маркуванням «Укрзалізниця», в якому знаходився мобільний телефон та фотоапарат, просив її передати даний пакунок знайомому провіднику, який прийде за ним наступного дня. Вона попередила ОСОБА_161 про те, що здає зміну наступного дня о 18 год. Однак за пакунком ніхто не прийшов, а через три місяці, коли вона пішла у відпустку, то забрала його до себе додому. Пізніше, цим телефоном почала користуватись її дочка ОСОБА_162 . Згодом, до них приїхали працівники міліції і вилучили цей телефон та фотоаппарат (а.с.151-153 том 8).
		Крім цього, вина підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у інкримінованих злочинах підтверджується рядом письмових доказі:
		- даними протоколу огляду місця події від 17 грудня 2011 року, під час проведення якого на 1428 км, пікет 2 перегону Золочів - Красне, на відстані 50 см від рейки виявлено жмут світло-русявого волосся, на відстані 70 см від рейки на поверхні щебеню плями червоного кольору, які схожі на кров, на відстані 10 см від рейки - фрагмент біологічного походження (а.с. 8-14 том 1);
		- даними журналу реєстрації стаціонарних хворих та хворих у реанімаційному відділенні Буської центральної районної лікарні, з якого вбачається, що ОСОБА_16 поступила в лікарню як невідома особа 17 грудня 2011 року о 07 год. 20 хв. та цього ж дня о 08 год. 25 хв. вона померла (а.с. 182-183 том 2);
		- даними протоколу огляду місця події та зовнішнього огляду трупа від 17 грудня 2011 року, під час проведення якого у морзі Буської центральної районної лікарні проведено огляд невстановленого трупа жіночої статі. Зовнішнім оглядом тупа встановлено, що на тілі трупа множинні садна по правій поверхні шиї з переходом на праву третину плеча та плечовий суглоб, садно в ділянці бороди, одне садно у верхній третині лівого плеча, одне садно в ділянці грудної клітки, одне садно в ділянці попереку, рану та синець по задній поверхні лівої гомілки, травматичну ампутацію дистальних фаланг пальців правої стопи (а.с. 16-23 том 1);
		- даними протоколу добровільної видачі від 17 грудня 2011 року, з якого вбачається, що 17 грудня 2011 року слідчому ЛВ на ст. Львів у морзі Буської центральної районної лікарні видано одяг з трупа особи жіночої статі (як у подальшому встановлено ОСОБА_16 ). Вказані речі ОСОБА_16 було оглянуто, а після проведення експертних досліджень приєднано до справи як речові докази та здано на зберігання в камеру речових доказів ЛВ на ст. Львів (а.с. 15 том 1, а.с. 253-269 том 4);
		- даними протоколу добровільної видачі від 17 грудня 2011 року, з якого вбачається, що 17 грудня 2011 року слідчому ЛВ на ст. Львів у морзі Буської центральної районної лікарні судово-медичним експертом ОСОБА_163 видано предмети (прикраси), зняті з трупа особи жіночої статі (як у подальшому встановлено ОСОБА_16 ). Вказані прикраси оглянуто, повернуто 14 березня 2012 року потерпілій ОСОБА_14 разом з іншими речами, які належали ОСОБА_16 (а.с. 24 том 1, а.с. 106-114, 116-118 том 5) ;
		- даними протоколу впізнання трупа від 18 грудня 2011 року, під час проведення якого, 18 грудня 2011 року ОСОБА_164 в морзі Буської центральної районної лікарні, при впізнанні трупа невідомої жінки, яка була виявлена на міжколійному просторі перегону Золочів - Красне Львівської залізниці, впізнав сестру своєї дружини - ОСОБА_16 (а.с. 96 том 1);
		- даними протоколу пред`явлення речей для впізнання від 22 грудня 2011 року, з якого вбачається, що ОСОБА_14 упізнала у представлених для впізнання сережках, - сережки, які були вилучені у ОСОБА_8 та належали її сестрі ОСОБА_16 (а.с. 160-165 том 1);
		- даними протоколу відтворення обстановки і обставин події з участю підозрюваного ОСОБА_8 від 22 грудня 2011 року, під час проведення якого останній показав, як відбувалися події за його участю у вагоні №18 поїзда №81 сполученням Київ-Ужгород, що мала місце 16-17 грудня 2011 року. Так, ОСОБА_8 показав, що він разом із ОСОБА_165 спілкувався із пасажиркою ОСОБА_16 у купе для відпочинку провідників та у тамбурі вагону. Також, ОСОБА_8 показав, що ОСОБА_7 попросив його не заважати, коли він буде спілкуватися із ОСОБА_16 у тамбурі вагона. Після цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_16 вийшли у тамбур, а він ( ОСОБА_8 ), чув розмову, однак слів розібрати не зміг. Через деякий час, знаходячись у купе відпочинку провідників, підозрюваний почув звуки, схожі на ті, що виникають при відкриванні та закриванні дверей вагону, із інтервалом приблизно 30 секунд. При цьому, між першим і другим звуком відкривання і закривання дверей, звуки розмови припинилися. ОСОБА_8 також показав куди саме ОСОБА_7 приніс речі ОСОБА_16 , як перевіряв вміст гаманця ОСОБА_16 та куди поніс викидати речі ОСОБА_16 ОСОБА_7 (а.с. 168-196 том 1);
		- даними протоколу огляду місця події від 27 грудня 2011 року, згідно якого, у вагоні № 18, який знаходився у парку екіпірування станції Ужгород Львівської залізниці, виявлено та вилучено особисті речі, упаковані у пакет чорного кольору, які, зі слів провідника ОСОБА_166 , належать ОСОБА_8 . Вилучені речі поміщені у спеціальні пакети експертної служби України №№ 0752854, 0752356, 0752855. Вилучені з вагона особисті речі ОСОБА_8 оглянуто, з яких нижня білизна (труси, футболки), верхній одяг скеровувались на дослідження при проведенні комплексної імунологічно-молекулярної генетичної експертизи, здані на зберігання як речові докази в камеру зберігання речових доказів ЛВ на ст. Львів, а інші речі - повернуто обвинуваченому ОСОБА_8 (а.с. 264-268 том 1, а.с. 28-47, 75 том 3);
		- висновком судово-медичниої експертизи №05/2012 від 31 січня 2012 року, з якого вбачається, що смерть ОСОБА_16 наступила о 08 год. 25 хв. 17 грудня 2011 року, а причиною смерті є поєднана травма тіла: голови у вигляді вдавленого перелому склепіння черепу, розмізження головного мозку, крововиливів у бічні шлуночки, в речовину головного мозку та під м`які оболонки головного мозку; грудної клітки: у вигляді переломів трьох ребер зліва з крововиливами у місцях переломів, перелому хребта у грудному відділі. При дослідженні трупа ОСОБА_16 виявлені ушкодження: зовнішні у вигляді однієї рани в потиличній ділянці голови, одне садно в ділянці бороди, множинні садна по правій поверхні шиї з переходом на верхню третину плеча та плечовий суглоб, одне садно у верхній третині лівого плеча, садно в ділянці грудної клітки, одне садно в ділянці попереку, рана та синець на задній поверхні лівої гомілки, травматична ампутація дистальних фаланг пальців правої стопи; внутрішні у вигляді вдавленого перелому склепіння черепу, розмізження головного мозку, крововиливів у бічні шлуночки, в речовину головного мозку та під м`які оболонки головного мозку, переломів трьох ребер зліва з крововиливами у місцях переломів, перелому хребта у грудному відділі. Усі ушкодження утворились від контакту з твердими тупими предметами, незадовго до смерті, у швидкій послідовності одне за одним, прижиттєві, являються у прямому причинному зв`язку із настанням смерті і за ознакою як небезпечні для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Не виключено, що усі ушкодження утворились від одного чинника, а саме, внаслідок падіння з висоти на тверду поверхню (бетон, гравій, щебінь, металічну рейку, елементи дерев`яних чи бетонних конструкцій) у момент руху поїзда, найбільш вірогідною позою, у якій знаходилась потерпіла в момент падіння та контакту з поверхнею є обличчям догори. Травма в потиличній ділянці голови утворилась внаслідок дії тупого предмета з обмеженою поверхнею довгастої форми. При судово-медичному дослідженні не виявлено ознак опору чи боротьби, враховуючи масивність отриманих ушкоджень самостійно пересуватись і здійснювати цілеспрямовані рухи потерпіла не могла. Захворювань, які б могли призвести до смерті, в потерпілої не виявлено. Кров від трупа ОСОБА_16 відноситься до групи 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, спиртів у крові не виявлено. Також не виявлено слідів, що вказували б на статеві зносини, насильницький статевий акт чи задоволення статевої пристрасті неприроднім шляхом. У стані вагітності ОСОБА_16 не перебувала. (а.с. 6-11 том 4).
		Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_36 повністю підтримав висновок проведеної ним експертизи та додатково роз`яснив, що причиною смерті потерпілої ОСОБА_16 була поєднана травма голови у вигляді вдавленого перелому склепіння черепу, розмізження головного мозгу, крововилів у бічні шлуночки, в речовину головного мозку та під м`які оболонки головного мозку; грудної клітки у вигляді переломів трьох ребер зліва із крововилами у місцях переломів, перелому хребта у грудному відділі. Не виключає, що потерпіла могла отримати дані ушкодження при падінні з поїзда, якщо вона падала обличчям доверху на такий самий видовжений предмет, не виключено, що це могло бути як падіння так і удар.
		Висновком судової медико-криміналістичної експертизи №44/2012-мк від 23 березня 2012 року встановлено, що забійна рана на фрагменті шкіри з потиличної ділянки голови та вдавлений перелом на фрагменті черепа від трупа ОСОБА_16 утворились від дії тупого твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею довгастої форми. Враховуючи морфологічні особливості пошкоджень на клапті шкіри та фрагменті потиличної кістки, та беручи до уваги конструктивні особливості представленої на експертизу металічної кочерги (вилученої з вагону №25727) та результати проведених експериментів, експертизою зроблено висновок про те, що забійна рана на клапті шкіри з потиличної ділянки голови та вдавлений перелом на потиличній кістці утворились від дії металічної кочерги наданої на експертизу. Найімовірніше, забійна рана на клапті шкіри з потиличної ділянки голови та вдавлений перелом на потиличній кістці не могли утворитись внаслідок падіння з висоти на тверду поверхню залізничного насипу (бетонну шпалу, щебінь, металеву рейку, елементи кріплення рейки) в момент руху поїзда. Експертиза припускає, що оскільки пошкодження знаходиться в потиличній ділянці голови, потерпіла не могла знаходитьсь обличчям до нападника (а.с. 212-220 том 5).
		Згідно висновку судових медико-криміналістичних експертиз №45/2012-мк та №45/2012-мк від 23 березня 2012 року, при проведенні судово-медичної експертизи у відділенні судово-медичної криміналістики клаптя шкіри потиличної кістки та одягу від трупа ОСОБА_16 , а також фрагмента шпали представленої на експертизу, було виявлено на клапті шкіри з потиличної ділянки голови одну забійну рану та вдавлений перелом на фрагменті потиличної кістки, які утворились від дії тупого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею довгастої форми. При дослідженні одягу на одній з шкарпеток в носковій ділянці було виявлено розрив, який утворився внаслідок перерозтягання тканини. Також було виявлено повне розділення тканини по передній поверхні джинсів, по передній поверхні майки, бокових поверхнях трусів та передній поверхні бюстгальтера, які могли утворитись внаслідок розтину одягу при наданні медичної допомоги потерпілій. Крім цього, було виявлені наскрізні пошкодження на всіх поверхнях одягу з дефектом тканини, які могли утворитись при дослідженні одягу в НДЕКЦ. Враховуючи морфологічні особливості пошкоджень на клапті шкіри та фрагменті потиличної кістки, конструктивні особливості металевих кріплень та фрагменту шпали СБ - 3, представленої на експертизу, найімовірніше, що забійна рана на клапті шкіри та фрагменті потиличної ділянки голови та вдавлений перелом на потиличній кістці не могли утворитись від дії металевих кріплень КПП-3 та фрагменту шпали наданої на експертизу. Забійна рана на потиличній ділянці голови та вдавлений перелом на потиличній кістці малоймовірно, що могли утворитися внаслідок падіння з висоти на тверду поверхню залізничного насипу: бетонну шпалу, щебінь, металеву рейку, елементи кріплення рейки КПП - 5, в момент руху поїзда. Медико-криміналістичних даних, які б дали можливість встановити позу потерпілої в момент заподіяння тілесних ушкоджень немає. Проте, можна припустити, що оскільки пошкодження знаходяться на потиличній ділянці голови, то потерпіла не могла знаходитися обличчям до нападника. Найімовірніше, що пошкодження на голові ОСОБА_16 не могли утворитись внаслідок ударів ногами у взутті. Пошкодження на потиличній ділянці голови потерпілої могли утворитись у процесі удару руками людини, озброївшись знаряддям (металевою кочергою) - (а.с. 221-234 том 5).
		Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_167 повністю підтримала висновки проведених нею експертиз та додатково роз`яснила, що фактично нею було проведено три медико-криміналістичні експертизи, кожна з яких перевіряла можливість заподіяння ушкодження потиличної ділянки черепа потерпілої ОСОБА_16 наданими на дослідження предметами, зокрема, фрагментом залізобетонної шпали, кріпленнями рейки та металевою кочергою. Вивченням фрагмента черепа потерпілої ОСОБА_16 встановлено, що він містить вдавлений перелом розміром 3,5 см х 1,4 см, глибиною 0,6 см, утворений від дії тупого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею, подовгуватої форми. Розміри вдавленого перелому відображають розміри травмуючого знаряддя. Шпала мала абсолютно не такі конструктивні особливості, які б змогли спричинити забійну рану та вдавлення/перелом на потиличній кістці. Кріплення теж мало не таку форму, не такий розмір. Провівши дослідження, встановлено, що кріплення залишало ушкодження, але ті ушкодження не були схожі за формою на ушкодження, які містились на клапті шкірі і потиличній кістці, а ушкодження від кочерги мали рельєфно-ребристу форму і такі ж ушкодження були на потиличній кістці, яку було представлено на експертизу. Проведеною експертизою виключено надані на дослідження фрагменти шпали та рейкові кріплення із предметів, якими могло бути нанесено зазначений вдавлений перелом на потиличній ділянці черепа ОСОБА_16 із тих підстав, що шпала не є предметом з обмеженою травмуючою поверхнею, перелом мав би зовсім інший характер, рейкове кріплення має специфічну форму (симетричну) та в будь-якому положенні при нанесенні удару цим кріпленням на черепі залишилося б два сліди, а виявили лише один. З метою перевірки третього предмету, зокрема, металевої кочерги, були проведенні експерименти. Для цього, за допомогою пластиліну було створено імітацію черепної коробки, по якій наданою на дослідження металевою кочергою наносилися удари та досліджувались отримані ушкодження, які за формою та розмірами були подібні до пошкоджень, які містяться на потиличній ділянці черепа ОСОБА_16 . Крім цього, поверхня даної металевої кочерги містить по всій довжині рельєфно-ребристі виступи спіралевидної форми, які також відобразились на макеті і присутні на фрагменті черепа ОСОБА_16 . Таким чином, експертизою зроблено висновок про те, що вдавлений перелом на потиличній ділянці черепа ОСОБА_16 міг бути нанесений наданим на дослідження предметом-металевою кочергою. Перелом знаходиться у потиличній ділянці, удар був нанесений майже вертикально, під невеликим кутом ліворуч. Експертиза може лише стверджувати, що нападник не міг знаходитися спереду від потерпілої. Сила удару була достатньою, щоб заподіяти вказаний перелом. Знаряддя рівномірне по всій довжині за розміром, окрім загнутого завершення, де вона має менший діаметр і поступово загострюється. Щодо відсутності на фрагменті шкіри з потиличної ділянки голови потерпілої ОСОБА_16 сторонніх включень та слідів заліза, що було встановлено при проведенні акту судово-медичного дослідження, що під виявленням слідів заліза слід розуміти виявлення окису заліза, тобто іржі. Таким чином, при короткотривалому контакті з металевим предметом, який не містить окисів, слідів заліза в шкірі може і не бути виявлено. Якщо знаряддя без корозії, то неможливо виявити вміст заліза в предметі. Крім цього, експерт зазначила, що не може стверджувати про те, що удар був нанесений саме металевою кочергою наданою на дослідження, оскільки це могла бути і інша кочерга, або арматура, за умови, що дані предмети мали такі ж самі конструктивні особливості, як і досліджувана кочерга.
		Із даних протоколу виїмки від 04 березня 2012 року вбачається, що під час проведення слідчої дії з пасажирського вагону №033/25727 потягу №81/82 сполученням «Київ-Ужгород» у провідника вагону №18 ОСОБА_168 було вилучено металеву кочергу з вигнутим вістрям у кінці в кількості однієї штуки (а.с. 203 том 5).
		Згідно протоколу огляду предметів від 27 березня 2012 року, оглянуто металеву кочергу тьмяно-сірого кольору, загальною довжиною 90 см, із дугоподібним загнутим загостреним кінцем, фігурною ручкою розміром 11 х 3.7 см, товщиною металу 1 см, на кінцевій частині до 0,5 см. Поверхня кочерги ребриста, рельєфна з шириною ребер по 0.2 см та відстанню між ребрами по 0,4 см. (а.с. 237-239 том 5).
		Висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №3/13 від 19 січня 2012 року встановлено, що у піднігтьовому вмісті зрізів нігтів з обох рук від трупа ОСОБА_16 крові не виявлено, виявлено клітини та встановлено їх генетичні ознаки, які збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові від трупа ОСОБА_16 та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (а.с. 28-31 том 4).
		Відповідно до даних висновку комплексної імунологічно-молекулярної генетичної експертизи №3/82 від 10 лютого 2012 року на змивах з рук трупа ОСОБА_16 виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки, які збігаються з генетичними ознаками зразка крові від трупа ОСОБА_16 та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (а.с. 123-125 том 4).
		Згідно висновку судово-імунологічної експертизи №61/2012-Ім від 17 лютого 2012 року мікрооб`єкт, вилучений при огляді місця події, є волосиною, яка походить з голови людини. Стан кореневого кінця свідчить про те, що вона обірвана швидким рухом та за своїми морфологічними ознаками схожа з окремими фрагментами зразків волосин з голови потерпілої ОСОБА_16 і може походити від неї, та відрізняється за морфологічними ознаками від зразків волосся обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 і відповідно не може від них походити (а.с. 46-51 том 4).
		Висновком судово-імунологічної експертизи 20/2012-Ім від 18 січня 2012 року встановлено, що кров ОСОБА_16 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО; у слідах на 5-ти кусках каменю, вилучених при огляді місця події, знайдено кров людини групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО, яка може походити як від потерпілої ОСОБА_16 так і від любої іншої особи з такою ж самою групою крові по ізосерологічній системі АВО (а.с. 74-79 том 4).
		Із висновку судово-імунологічної експертизи №63/2012-Ім від 15 лютого 2012 року вбачається, що мікрооб`єкти (20 волосин), вилучені при огляді місця події, є волоссям з голови людини. Стан їх кореневого кінця свідчить про те, що 17 волосин обірвані швидким рухом, 2 волосини відокремлені повільним рухом, ще одна волосина відокремлена від дії на неї тупого предмета. За своїми морфологічними ознаками вказані волосини схожі із зразками волосся з голови потерпілої ОСОБА_16 і можуть походити від неї та відрізняється за морфологічними ознаками від зразків волосся обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , і відповідно не можуть від них походити (а.с. 59-65 том 4).
		Відповідно до висновку комплексної імунологічно-молекулярної генетичної експертизи №3/22 від 19 січня 2012 року на спортивних штанах, спортивному костюмі і тапочках, вилучених 24 грудня 2011 року у ОСОБА_7 під час особистого обшуку, крові не виявлено. Однак, під час проведення даної експертизи на поверхні куртки виявлено мікрооб`єкти, подібні на волоски, які експертом вилучено та поміщено в паперовий конверт з відповідним пояснювальним написом (а.с. 147-149 том 4).
		Згідно висновку судово-імунологічної експертизи №59/2012-Ім від 22 лютого 2012 року три об`єкти, вилучені з поверхні куртки обвинуваченого ОСОБА_7 є волоссям людини, походять з голови, відповідно до стану їх кореневих кінців дві з них обірвані швидким рухом, а одна від дії тупого предмета. Три волосини за своїми морфологічними ознаками схожі із зразками волосся з голови потерпілої ОСОБА_16 , та відрізняються від зразків волосся обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (а.с. 157-162 том 4).
		Висновком судово-цитологічної експертизи №24/2012-ц від 24 лютого 2012 року встановлено, що сліди речовини біологічного походження, вилучені на місці події, містять кров особи жіночої статі групи 0 з з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО, у фрагменті біологічного походження, вилученому на місці події, виявлено клітини шкіри особи жіночої статі, антиген Н ізосерологічної системи АВО, тобто виявлено кров і клітини шкіри, які можуть належати ОСОБА_16 (а.с. 231-234 том 4).
		Висновком комплексної імунологічно-молекулярної генетичної експертизи №3/45 від 26 січня 2012 року встановлено, що на поданих для дослідження об`єктах (п`яти сорочках, футболці, та відрізку тканини, які виявили працівники міліції 22 грудня 2011 року при огляді залізничного полотна від ст. Борщовичі до ст. Задвір`я), крові не виявлено (а.с. 95-99).
		Із висновку комплексної імунологічно-молекулярної генетичної експертизи №3/43 від 20 січня 2012 року вбачається, що на медичному халаті, вилученому 24 грудня 2011 року у ОСОБА_7 під час особистого обшуку, крові та клітин не виявлено (а.с. 135-137 том 4).
		Згідно висновку комплексної імунологічно-молекулярної генетичної експертизи №3/24 від 19 січня 2012 року на двох парах трусів та футболці, які були вилучені 24.12.2011 року у ОСОБА_7 під час особистого обшуку, крові та сперми не виявлено. На виворітній поверхні трусів виявлено мікрооб`єкти, а також на обох трусах виявлено клітини та встановлено їх генетичні ознаки, які збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_7 (а.с. 172-175 том 4).
		Висновком судово-імунологічної експертизи №60/2012-Ім від 21 лютого 2012 року встановлено, що два мікрооб`єкти, вилучені з поверхні кітеля обвинуваченого ОСОБА_8 , є волоссям, одна волосина належить тварині, друга волосина походить з голови людини, обірвана швидким рухом, за морфологічними ознаками схожа на зразки волосся з голови ОСОБА_8 (а.с. 205-210 том 4).
		Відповідно до висновку комплексної імунологічно-молекулярної генетичної експертизи №3/44 від 10 лютого 2012 року на трусах та фрагменті постільної білизни ОСОБА_8 , які було вилучено 27 грудня 2011 року на його робочому місці у вагоні №18 (25735) поїзда №81-82 сполученням Київ-Ужгород, виявлено клітини, які за генетичними ознаками збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_8 . Також, з лицевої поверхні трусів вилучено мікрооб`єкти (а.с. 220-223 том 4).
		Із висновку судово-імунологічної експертизи №161/2012-Ім від 06 березня 2012 року вбачається, що три мікрооб`єкти, вилучені з лицевої поверхні трусів обвинуваченого ОСОБА_8 є волоссям, з яких два об`єкти відноситься до довгого волосся тулуба людини, а третій є волоссям тварини (а.с. 276-280 том 4).
		Згідно висновку комплексної імунологічно-молекулярної генетичної експертизи №3/23 від 28 лютого 2012 року на одязі потерпілої ОСОБА_16 (джинсах, паску, майці, бюстгальтері, трусах, шкарпетках), вилученому 17 грудня 2011 року у Буській ЦРЛ, виявлено об`єкти біологічного походження: кров на штанах, майці, бюстгальтері, парі шкарпеток, паску, а також клітини на гігієнічній прокладці на трусах, які за генетичними ознаками співпадають між собою та генетичними ознаками взірців крові ОСОБА_16 (а.с. 244-248 том 4).
		Також, вина засуджених у вчиненому доведена даними протоколу огляду місця події (зі схемою) від 29.12.2011 року, під час проведення якого на 1439 км, пікет 3 перегону Задвір`я-Красне Львівської залізниці, навпроти контактної електроопори № 256 на відстані 7 м від крайньої парної колії, в полосі відводу залізничної колії, виявлено та вилучено жіночу сумку розміром 40 х 27 х 15 см., чорного кольору з двома ручками, закриту на замок «блискавка» (а.с. 21-22 том 5);
		- оглянутими в судовому засіданні речовими доказами, даними протоколу огляду предметів від 29 грудня 2011 року та протоколу додаткового огляду предметів від 19 березня 2016 року, під час проведення яких оглянуто сумку, вилучену 29 грудня 2011 року в ході огляду місця події на 1439 км, 3 пк перегону між ст. Задвір`я та ст. Красне. В ході оглядів сумки, виявлено предмети, що вказують на приналежність сумки ОСОБА_16 , у т.ч. особисті предмети та документи, а саме, особисті предмети повсякденного використання: косметичка з матеріалу, схожого на шкіру, жовтого кольору, з чорними полосами; точилка для олівців пластикова, жовтогарячого кольору; пензлик косметичний з ручкою коричневого кольору; пензлик косметичний з ручкою рожевого кольору; 4 палички ватні гігієнічні; 2 пластикові коробочки овальної форми зі спресованим порошкоподібним барвником; шматочок бавовняної вати; пудрениця прямокутна; заколка для волосся чорна з пластиковою прикрасою; дзеркальце у чорній оправі; пробірка скляна з пахучою речовиною («пробник»); флакон з написом «AFFINTON» (тональний крем); цифровий носій інформації типу «флеш-карта» у блискучому корпусі; пилочка для нігтів з ручкою коричневого кольору; ножиці металеві косметичні з вигнутим лезом; 2 ручки кулькові білого та фіолетового кольору з написами; олівець косметичний сірого кольору; чорний футляр з барвником (туш); два олівці косметичні, чорного кольору з ковпачками; тюбик пластиковий рожевого кольору; пластикова коробочка із закругленими краями зі спресованою порошкоподібною речовиною рожевого кольору; парасоля складна жіночого фасону; 2 "бахили" (захисне взуття) сині поліетиленові; футляр металевий рожевого кольору; фрагмент косметичного олівця сірого кольору; пара коричневих рукавичок із матеріалу, схожого на шкіру; світло-коричневий поліетиленовий пакет; 5 гігієнічних тампонів у паперовій обгортці; 5 тонких гігієнічних прокладок (тонких) з малюнком фіолетового кольору; 2 гігієнічні прокладки у рожевій паперовій упаковці; шарф синього кольору; гаманець червоного кольору із орнаментом у вигляді квадратів; картонний образок із зображенням та написом «Галина»; 2 прямокутні паперові візитки; 2 квадратні листки паперу з рукописними написами; листок паперу, перфорований у верхній частині, (імовірно із блокноту) з написом «Терралекс»; конверт банківський з індивідуальним ПІН-кодом банківської картки на ім`я ОСОБА_169 ; зубна щітка у пластиковому футлярі салатового кольору; гребінець пластиковий рожевого кольору; фрагмент блістера з таблетками з написом «Фестал», у якому містяться 2 таблетки; заколка для волосся дерев`яна;. олівець косметичний чорний; олівець косметичний сірий; пінцет косметичний металевий; тюбик червоного кольору; флакон з кришкою чорного кольору; дезодорант з написом «NIVEA»; тюбик білий з написом «ULTRA COMPLEX»; ємність білого кольору з написом «CASTING»; дві поліетиленові упаковки паперових носових хустинок, одна з яких відкрита; 2 сережки (біжутерія) зі складним орнаментом; 3 квитки на міський транспорт номіналом 1 грн. 50 коп.; пластикова обкладинка з надписом «УКРАЇНА ПАСПОРТ», виконаним барвником золотистого кольору; пластиковий футляр рожевого кольору з набором для використання контактних лінз; брошура «Рекомендації української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії»; сорок сім аркушів паперу розмірами 150 х 100 мм, деякі з них частково скріплені між собою, містять у нижній частині ідентичні графічні елементи та напис зі текстом «Адаптол таблетки 300 мг. і 500 мг. №20»; блокнот синього кольору з написом «Аэрофиллин», у якому містяться численні рукописні записи та графічні елементи, виконані барвниками різних кольорів; незаповнений бланк направлення у медичну лабораторію «ДІЛА» (Київ, вул. проф. Підвиcоцького, 6а); особисті документи та платіжні засоби: паспорт громадянина України ОСОБА_16 серії НОМЕР_9 , виданий Городищенським РВ УМВС України у Черкаській області 12 січня 2005 року; картка фізичної особи-платника податків ОСОБА_16 , про присвоєння їй ідентифікаційного коду НОМЕР_5 , видана Городищенським відділенням Корсунь-Шевченківської МДПІ у Чернігівській області 04 липня 2005 року; картка пластикова № НОМЕР_3 ; картка пластикова на прізвище ОСОБА_169 ; картка пластикова № НОМЕР_2 ; чек "Ощадбанку"від 16.12.2011р., згідно якого видано гроші в сумі 800 грн.; грошові кошти в монетах НБУ: такими номіналами: 1 коп. (20 шт.), 2 коп. (3 шт.), 5 коп. (3 шт.), 10 коп. (2 шт.), 25 коп. (2 шт.), 50 коп. (2 шт.); мобільний телефон «Samsung Galaxy Gio GT-S660» та чохол до даного телефону, цифровий фотоапарат марки «Canon Power Shot A710 IS», золоті сережки (а.с. 23-32, 60-61 том 5);
		- даними протоколів очних ставок від 24 грудня 2011 року та від 27 березня 2012 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , як підозрюваними та обвинуваченими, за участю захисника ОСОБА_170 , згідно з якими ОСОБА_7 настоював на тому, що у період, коли загинула ОСОБА_16 він спав у вагоні на місці № 53, а ОСОБА_8 підтвердив вищезазначені покази та стверджував, що ОСОБА_7 був з ОСОБА_16 у тамбурі, і може пояснити все при яких обставинах вона загинула (а.с. 239-249 том 1; а.с. 39-41 том 7);
		- даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 23 грудня 2011 року та оглянутим в судовому засіданні відеозаписом даної слідчої дії під час проведення якої підозрюваний ОСОБА_8 показав, як відбувалися події 16-17 грудня 2011 року у вагоні №18 поїзда №81 сполученням Київ-Ужгород. Так, ОСОБА_8 показав, що він разом із ОСОБА_165 спілкувався із пасажиркою ОСОБА_16 у купе для відпочинку провідників та у тамбурі вагону. Також, ОСОБА_8 зазначив, що ОСОБА_7 попросив його не заважати, коли він буде спілкуватися з ОСОБА_16 у тамбурі вагону. Після чого, ОСОБА_16 залишивши куртку на своєму місці №43, вийшла разом з ОСОБА_7 у робочий тамбур, і він ( ОСОБА_8 ), чув розмову, однак її слів розібрати не зміг. Через деякий час, знаходячись у купе відпочинку провідників, ОСОБА_8 почув звуки, схожі на ті, що виникають при відкриванні та закриванні дверей вагону, із інтервалом приблизно 30 секунд, при цьому між першим і другим звуком відкривання-закривання дверей звуки розмови припинилися. ОСОБА_8 також показав куди саме ОСОБА_7 приніс речі ОСОБА_16 , як перевіряв вміст гаманця ОСОБА_16 та куди ОСОБА_7 поніс викидати речі ОСОБА_16 (а.с. 168-190 том 1);
		- даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 07.03.2012 року та оглянутим в судовому засіданні відеозаписом даної слідчої дії під час проведення якої обвинувачений ОСОБА_8 на місці події показав, яким чином ним було скоєно злочин, а саме як і при яких обставинах ОСОБА_16 випала з поїзда. Як після цього він разом із ОСОБА_7 обговорили питання як діяти надалі. Згодом, ОСОБА_7 приніс сумки ОСОБА_16 , з яких вони забрали цінні речі потерпілої, а самі сумки останньої ОСОБА_7 викинув (а.с. 12-20 том 7);
		- даними довідок роботи поїздної бригади поїзда № 81; даними маршрутів №5034 та №5488 провідників вагону ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , які підтверджують виконання підсудними 16-18 грудня 2011 року службових обов`язків провідників вагону № 18 поїзда № 81/82 сполученням Київ - Ужгород (а.с. 53-62, 74 том 2);
		- оголошеними судом показами потерпілого ОСОБА_15 , з яких вбачається, що 09 грудня 2011 року о 00 год. 10 хв. останній разом зі своїми друзями ОСОБА_171 та ОСОБА_172 на ст. Хмельницький здійснили посадку у поїзд №81 сполученням Київ-Ужгород, вагон №18 (плацкартний), місце №21. Вони разом їхали на студентську конференцію у с. Кострине, Великоберезнянського району, Закарпатської області. Через кілька хвилин, провідник приніс їм постіль і вони лягли відпочивати, а свої речі ОСОБА_15 поклав під полицю, на якій лежав. На столик він поклав власний мобільний телефон марки «Nokia 5800» в корпусі чорного кольору без чохла, включивши програвач з навушниками, а згодом - заснув. Прокинувшись, ОСОБА_15 виявив, що його телефон зник, а лише навушники залишились у вухах. Він одразу розбудив ОСОБА_173 , і попросив подзвонити на його номер, але телефон був відключений. На запитання котра зараз година, ОСОБА_174 відповів, що набирав його номер о 07 год. 12 хв. Оглянувши купе, вони ніде не виявили телефона, звернувшись до провідника, повідомили про факт зникнення телефона. Провідник відповів, що викличе міліцію та через 10-15 хв. прийшов працівник міліції, який опитав потерпілого про обставини, при яких зник телефон. На ст. Мукачево у вагон зайшла слідчо-оперативна група. У вчиненні крадіжки ОСОБА_15 нікого не підозрює, оскільки під час слідування у поїзді, він ні з ким стороннім не спілкувався. Телефон був куплений у м. Кам`янець-Подільський у магазині «Алло» за 2818,90 грн., в телефоні було вставлено сім-картку оператора «Діджус» вартістю 25 грн., на рахунку якої було 35 грн., а також картка пам`яті на 1 ГБ вартістю 80 грн. Загальна вартість викраденого становить 2958,90 грн. Також, ОСОБА_15 надав копію гарантійного талону та чеку про купівлю викраденого телефону (а.с. 230 том 6);
		- оголошеними судом показами свідка ОСОБА_173 про те, що 08 грудня 2011 року о 23 год. 40 хв. він разом з друзями ОСОБА_171 та ОСОБА_15 прийшли на залізничний вокзал ст. Хмельницький, щоб сісти у потяг №81 сполученням Київ-Ужгород, який відправився о 00 год. 10 хв. Вони разом їхали на конференцію, яка мала проходити з 09 по 10 грудня у с. Кострини, Великоберезнянського району, Закарпатської області. ОСОБА_174 займав місце №22, ОСОБА_15 місце №21, ОСОБА_175 місце №23. Взявши у провідника білизну біля 00 год. 30 хв. лягли відпочивати. ОСОБА_15 поклав свої речі під полицю, одягнувши навушник він слухав музику, де знаходився його мобільний телефон «Nokia 5800» у руках чи на столі свідок не бачив. Прокинувшись біля 7 год., ОСОБА_174 помітив що ОСОБА_15 щось шукає, потім він попросив ОСОБА_173 зателефонувати до нього, але його мобільний телефон був поза межами досяжності. Потім, усі разом шукали мобільний телефон, але його ніде не було. ОСОБА_15 пішов та повідомив про зникнення телефону провідника, який викликав міліцію. Через 10-15 хв. прийшов працівник міліції та почав розпитувати про обставини при яких зник телефон. На ст. Мукачево у вагон сіла слідчо-оперативна група. (а.с. 235 том 6);
		- оголошеними судом показами свідка ОСОБА_176 згідно яких, 08 грудня 2011 року о 23 год. 40 хв. він разом з друзями ОСОБА_172 та ОСОБА_15 прийшли на залізничний вокзал ст. Хмельницький, щоб сісти у потяг №81 сполученням Київ-Ужгород, який відправився о 00 год. 10 хв. Вони разом їхали на конференцію, яка проходила з 09 по 10 грудня у с. Кострини, Великоберезнянського району, Закарпатської області. Він іхав на 23 місці, а ОСОБА_174 та ОСОБА_15 - на 22 та 21 відповідно. Взявши у провідника білизну біля 00 год. 30 хв. лягли відпочивати. ОСОБА_15 поклав свої речі під полицю, одягнувши навушник він слухав музику, де знаходився його мобільний телефон «Nokia 5800» у руках чи на столі свідок не бачив. Прокинувшись біля 07 год., свідок помітив що ОСОБА_15 щось шукає, потім він попросив ОСОБА_173 зателефонувати до нього, але мобільний телефон ОСОБА_15 був поза межами досяжності. Потім усі разом шукали мобільний телефон, але його ніде не було. ОСОБА_15 пішов та повідомив про зникнення телефону провідника, який викликав міліцію. Через 10-15 хв. прийшов працівник міліції та почав розпитувати про обставини при яких зник телефон. На ст. Мукачево у вагон сіла слідчо-оперативна група. (а.с. 236 том 6);
		- даними протоколу усної заяви (повідомлення) про злочин від 09 грудня 2011 року, з якого вбачається, що ОСОБА_15 заявив про те, що 09 грудня 2011 року, їдучи у поїзді №81 «Київ-Ужгород» зі ст. Хмельницький у вагоні №18, приблизно о 07 год. 15 хв., він виявив відсутність свого мобільного телефона «Nokia 5800» та оцінює завдану йому шкоду у 2200 грн. (а.с. 191 том 6);
		- висновком судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів №138-139 від 20 січня 2012 року, з якого вбачається, що пам`ять SIM-карти Djuice сер.№ НОМЕР_10 , яка вилучена з внутрішньої нагрудної кишені форменого кітеля ОСОБА_8 під час огляду місця події 27 грудня 2011року містить відомості про абонентський номер SIM-карти - НОМЕР_11 ;
		- даними гарантійного талона та фіскального чеку, копії яких ОСОБА_15 надав при допиті його у якості потерпілого. Дані документи засвідчують факт продажу 15 липня 2010 року мобільного телефона моделі «5800», серійний, номер ІМЕІ НОМЕР_12 у магазині ТОВ «Алло», вартістю 2818, 90 грн. (а.с. 231-232 том 6);
		- даними проїзного документу №796079, з якого вбачається, що такий надавав право проїзду потерпілому ОСОБА_15 09 грудня 2011 року о 00 год. 10 хв. в поїзді №81 сполученням Хмельницьк-Ужгород, вагон №18 (плацкартний), місце №21.
		Висновком дактилоскопічної експертизи №04 від 07 березня 2012 року встановлено, що один слід пальця руки, виявлений на поверхні гаманця та відкопійований на одному відрізку прозорої клейкої стрічки розмірами 19х46 мм залишений великим пальцем лівої руки громадянина ОСОБА_7 ; два сліди пальців рук, виявлені на поверхні гаманця та відкопійовані на двох відрізках прозорої клейкої стрічки розмірами 19х43 мм, 19х41 мм, залишені великим і середнім пальцями лівої руки громадянина ОСОБА_8 ; один слід пальця руки, виявлений на поверхні гаманця та відкопійований на одному відрізку прозорої клейкої стрічки розмірами 19х44 мм, залишений не громадянами ОСОБА_7 чи ОСОБА_8 , а іншою особою. На поверхні інших об`єктів, які скеровувались на дослідження слідів рук, придатних для ідентифікації особи, не виявлено (а.с. 41-57 том 5).
		В судовому засіданні експерт ОСОБА_177 повністю підтримав висновок проведеної ним експертизи та додатково роз`яснив, що слідчий транспортної міліції Львівської залізниці ОСОБА_83 направив об`єкти для проведення експертизи. Всі об`єкти були надані в запакованому стані, скріплені біркою, прошнуровані, опечатані. При відкриванні поліетиленового пакета було виявлено жіночу сумочку і інші предмети повсякденного використання. Перед експертом було поставлено питання чи є на предметах наданих на дослідження сліди рук придатні для ідентифікації особи і якщо є, то ставилось питання чи залишені вони підозрюваними. Після закінчення експертизи він прийшов до позитивного висновку оскільки були знайдені сліди рук, які відповідали дактилокартам наданих йому осіб. Співпадаючі ознаки були проведені за допомогою автоматичної дактилоскопічної ідентифікаційної системи «Сонда». Речові докази були запаковані і через канцелярію повернуті слідству. Крім цього, експерт ОСОБА_177 роз`яснив, що якщо досліджуваний об`єкт підлягав впливу вологи, однак не контактував з іншими слідоутворюючими об`єктами, то слід може бути не пошкоджений; якщо гаманець був вологим, але пізніше - висох, то сліди пальців рук зберігаються. Дактилокарти потерпілої експерту не надавали, на гаманці було виявлено один слід пальців руки третьої особи, але він не мав змоги ідентифікував даний слід, оскільки в нього було лише дві дактилокарти - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		Згідно висновку товарознавчої експертизи №164 від 16 лютого 2012 року залишкова вартість мобільного телефону «Samsung Galaxy Gio GT-S660», що належав ОСОБА_16 , з врахуванням часткової втрати його товарних якостей у зв`язку із терміном експлуатації, могла становити 1512 грн. 00 коп.; залишкова вартість цифрового фотоапарата марки «Canon Power Shot A710 IS», що перебував у користуванні ОСОБА_16 , з врахуванням часткової втрати його товарних якостей у зв`язку із терміном експлуатації, могла становити 652 грн. 50 коп. (а.с. 289-294 том 4).
		Висновком товарознавчої експертизи № 336 від 28 березня 2012 року встановлено, що вартість речей, викрадених 17 грудня 2011 року у ОСОБА_16 , з врахуванням часткової втрати їх товарних якостей, можуть становити: жіноча сумка - 240 грн.; косметичка - 40 грн.; цифровий носій інформації «флеш-карта» - 80 грн.; парасоля - 35 грн.; окуляри для корекції зору з футляром чорного кольору - 700 грн.; рукавички - 30 грн.; шарф - 30 грн.; гаманець - 70 грн.; дві сережки (біжутерія) - 70 грн.( а.с. 29-40 том 6).
		Із висновку комісійної судової залізнично-транспортної експертизи № 1 від 02 квітня 2012 року вбачається, що дії провідника вагона № 18 поїзда № 81 сполученням Київ-Ужгород ОСОБА_8 у період з 22 год. 00 хв. 16 грудня 2011 року до 05 год. 44 хв. 17 грудня 2011 року під час слідування від ст. Вінниця до ст. Стрий не відповідали вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України. Вказана невідповідність проявилась у наступному:
		- у незамкненні бокових дверей робочого тамбура на внутрішні замки, що не відповідало вимогам пункту 3.2 Інструкції провіднику пасажирських вагонів ЦЛ-0038. Затверджена Наказом №234-Ц від 01 вересня 2003 року;
		- у викиданні на перегоні шлаку та золи та у чищенні котла при відкритих тамбурних дверях під час руху вагона, що не відповідало вимогам пункту 2.2.2 Інструкції з пожежної безпеки у вагонах поїздів ЦЛ-0056, затвердженої Наказом №043-Ц від 03 лютого 2006 року;
		- у курінні у робочому тамбурі вагона, що не відповідало вимогам пункту 2.2.3 Інструкції з пожежної безпеки у вагонах поїздів. ЦЛ-0056, затвердженої Наказом №043-Ц від 03 лютого 2006 року;
		- у невимаганні від пасажира ОСОБА_16 дотримання діючих на залізничному транспорті правил стосовно куріння у вагонах та проїзду у тамбурах, у незабезпеченні її особистої безпеки, невжитті заходів щодо збереження її життя, що не відповідало вимогам пункту 1.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених Міністерством транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411; пункту 2.2.8 Інструкції з пожежної безпеки у вагонах поїздів. ЦЛ-0056, затверджених Наказом №043-Ц від 03 лютого 2006 року; пункту 8 Посадової інструкції провідника пасажирського вагона ОСОБА_8 , затвердженої начальником вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський 11 липня 2008 року;
		- у невжитті заходів щодо зупинки поїзда після випадіння пасажира ОСОБА_16 з вагона, що не відповідало вимогам пункту 1.3 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених Міністерством транспорту України 20 грудня 1996 року № 411;
		- у неповідомленні начальника поїзда про нещасний випадок з пасажиром ОСОБА_16 , що не відповідало вимогам пункту 7.10 Інструкції провідника пасажирських вагонів. ЦЛ-0038. Затверджена Наказом №234-Ц від 01 вересня 2003 року.
		Дії провідника вагона № 18 потяга № 81 сполученням Київ - Ужгород ОСОБА_7 у період з 22 год. 00 хв. 16 грудня 2011 року до 05 год. 44 хв. 17 грудня 2011 року під час слідування від ст. Вінниця до ст. Стрий не відповідали вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України. Вказана невідповідність проявилась у наступному:
		- у курінні у робочому тамбурі вагона, що не відповідало вимогам пункту 2.2.3 Інструкції з пожежної безпеки у вагонах поїздів. ЦЛ-0056. Затверджена Наказом №043-Ц від 03 лютого 2006 року;
		- у невимаганні від пасажира ОСОБА_16 дотримання діючих на залізничному транспорті правил стосовно куріння у вагонах та проїзду у тамбурах, у незабезпеченні її особистої безпеки, невжитті заходів щодо збереження її життя, що не відповідало вимогам пункту 1.4 Правил технічної експлуатації залізниць України. /Затверджені Міністерством транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411; пункту 2.2.8 Інструкції з пожежної безпеки у вагонах поїздів. ЦЛ-0056. Затверджена Наказом №043-Ц від 03 лютого 2006 року; пункту 8 Посадової інструкції провідника пасажирського вагона ОСОБА_7 . Затверджена начальником вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський 17 червня 2005 року;
		- у невжитті заходів щодо зупинки поїзда, після випадіння пасажира ОСОБА_16 з вагона, що не відповідало вимогам пункту 1.3 Правил технічної експлуатації залізниць України. /Затверджені Міністерством транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411.
		Будь-яких підстав не довіряти зазначеним у вироку доказам, колегія суддів не вбачає.
		Також, на переконання колегії суддів, безпідставними є покликання апелянтів щодо порушення місцевим судом правил оцінки доказів і необґрунтованими доводи апеляцій про допущену упередженість при ухваленні обвинувального вироку, так як оцінка доказів судом, у порівнянні з їх оцінкою стороною захисту, не може свідчити про неправильність такої чи упередженість суду.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що наведеними доказами повністю доведена винуватість засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
		Щодо вирішеного цивільного позову потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 і стягнення на користь останніх з Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» сум заподіяної моральної шкоди, то на переконання колегії суддів, такий правильно вирішено судом першої інстанції з врахуванням вимог розумності та ст. 1172 ЦК України. 
		При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи цивільного відповідача Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» про те, що  ОСОБА_8 та ОСОБА_7 визнані винними у вчиненні злочину, передбаченого п.7, п.12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 357 КК України, тобто у вчиненні умисного вбивства з хуліганських мотивів, за попередньою змовою, а отже, очевидним є те, що умисні дії, що призвели до смерті ОСОБА_16 пов`язані виключно з особистою волею підсудних та жодним чином не випливають та не пов`язані з виконанням ними своїх трудових (службових) обов`язків, а тому відсутні підстави щодо стягнення шкоди саме з ДТГО «Південно-Західна залізниця», оскільки на час вчинення інкимінованих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 дій, останні перебували на робочому місці під час виконання свої трудових (службових) обов`язків, тобто перебували в трудових відносинах з ДТГО «Південно-Західна залізниця», та зазначені діяння суперечать таким обов`язкам. Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято рішення про стягнення з роботодавця сум заподіяної шкоди працівниками, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_7 під час виконання трудових обов`язків.
		Призначаючи покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції правильно врахував ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчинених злочинів, а саме вчинення злочину середньої тяжкості та особливо тяжкого злочину, спрямованого на позбавлення життя особи молодого віку, особу ОСОБА_8 , який який працює, за місцем роботи характеризується позитивно, згідно ст. 89 КК України судимості немає, обставини, що пом`якшують покарання - відсутні, обставини, що обтяжують покатання - відсутні.
		Призначаючи покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції правильно врахував ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчинених злочинів, а саме вчинення злочину середньої тяжкості та особливо тяжкого злочину, спрямованого на позбавлення життя особи молодого віку, особу ОСОБА_7 , який який працює, за місцем роботи характеризується позитивно, згідно ст.89 КК України судимості немає, обставини, що пом`якшують покарання - відсутні, обставини, що обтяжують покатання - відсутні.
		З огляду на вищенаведене та дані, що характеризують особи ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції призначено покарання останнім з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України, а саме позбавлення волі на певний строк, яке є достатнім для їх виправлення та перевиховання.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
		Керуючись ст.ст. 362, 366, КПК України (1960 року), колегія суддів, -
		ухвалила:
		апеляції засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , цивільного відповідача ДТГО «Південно - Західна залізниця» залишити без задоволення, а вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - без зміни.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		Судді:
		ОСОБА_2                                   ОСОБА_3                   ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...