Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/976/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 08.06.2023. Зареєстровано: 08.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2023.
Дата набрання законної сили: 11.07.2023
Номер судового провадження: 1-кп/641/186/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022170030001062

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Комінтернівський районний суд м.Харкова 
		 
		Номер провадження 1-кп/641/186/2023 Справа № 641/976/23 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 червня 2023 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		захисника-адвоката - ОСОБА_4 
		обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022170020001062 від 22.11.2022 за обвинуваченням  ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комінтернівськ, Комінтернівського району, Одеської області, громадянина України, з  середньою-спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації  на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини  НОМЕР_1  Збройних Сил України, у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_1 , мешкає за адресою:  АДРЕСА_2 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, -
		встановив:
		Відповідно до наказу командира військової частини  НОМЕР_1  Збройних Сил України  від 20.06.2022 № 122,  солдата  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено стрільцем 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України
		Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військовуслужбу», на момент вчинення злочину, старший сержант ОСОБА_6 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
		Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» зобов?язують старшого сержанта ОСОБА_6 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
		У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової Присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни: виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
		Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
		Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
		Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
		Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, в умовах воєнного стану, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях.
		Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової Присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
		Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді - «стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України»,26.09.2022 року перебуваючи на тимчасовому місці несення служби 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Зборйних сил України, яке було розташовано в слобідському районі АДРЕСА_2 реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на ухилення від військової служби, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, маючи об`єктивні можливості проходити військову службу, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, самовільно залишив місце несення служби 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, яке було розташовано в Слобідському районі м. Харкова.
		05.01.2023 року в ході проведення розшукових заходів співробітники ІНФОРМАЦІЯ_3 встановили місце перебування солдата ОСОБА_5 в м. Харкові, після чого останнього було доставлено до другого СВ ТУ ДБР у м. Полтаві для проведення слідчих дій.
		В судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_5  свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, визнав повністю,пояснив, що 26.09.2022 року без дозволу керівництва та без поважної причини покинув місце служби, добровільно до місця проходження служби не з`явився, оскільки не мав наміру в подальшому проходити службу. У скоєному злочині щиро розкаюється.
		Враховуючи те, що обвинувачений  ОСОБА_5  в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення  при обставинах, викладених в обвинувальному акті, розкаюється у вчиненні кримінального правопорушення,  і судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Обвинувачений ОСОБА_5  вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.
		За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю. 
		Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.408 КК України, а саме - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття у вчинених кримінального правопорушення та активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не виявлено.
		Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й, зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.
		Так,ОСОБА_5 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, у лікаря нарколога та у лікаря психіатра на обліку не перебуває.
		Вирішуючи питання про вид покарання, що має бути  призначений обвинуваченомуОСОБА_5 ,, суд вбере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, сукупність обставин , що пом`якшують та обтяжують покарання, позиції сторони обвинувачення висловлену під час судових дебатів та приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5  можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.4 ст.408 КК України. За таких обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_5 мінімальний строк позбавлення волі за ч. 4 ст. 408 КК, встановлений санкцією за даний злочин.
		На переконання суду, призначення такого покарання обвинуваченому буде відповідати вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає положенням ст. 65 КК України.
		У зв`язку з тим, що ОСОБА_5    призначається покарання у вигляді позбавлення волі, суд  вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити йому запобіжний захід  у вигляді тримання від вартою.
		Цивільний позов не заявлений.
		Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України суд, -
		ухвалив:
		ОСОБА_5  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України та призначити покарання у вигляді - П`ЯТИ років позбавлення волі.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 06.01.2023 року.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком суду законної сили - залишити без змін.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя -   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...