Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 293/1947/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2023.
Дата набрання законної сили: 06.06.2023
Номер судового провадження: 51-2110км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020060310000173

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 червня 2023 року
		м. Київ
		справа № 293/1947/20
		провадження № 51-2110км23
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                     ОСОБА_1 ,
		суддів                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора                                          ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020060310000173, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Баранівка Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
		Вступ
		ОСОБА_7 14 липня 2020 року на ґрунті виниклих неприязних відносин за допомогою ножа заподіяв потерпілій ОСОБА_8 тяжке тілесне ушкодження від якого остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121  КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 14 липня 2020 року, приблизно о 18:00, перебуваючи за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ним та його співмешканкою ОСОБА_8 , умисно ножем заподіяв останній тяжке тілесне ушкодження у виді різаної рани передньої поверхні ліктьової ділянки правої верхньої кінцівки з пошкодженням судин, у тому числі й плечової артерії, що спричинило смерть потерпілій ОСОБА_8 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд  у суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та у ній всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не надано належну оцінку доводам апеляційної скарги.  Зокрема, ним у поданій апеляційній скарзі вказувалось про безпідставну відмову судом першої інстанції у його клопотанні про визнання недопустимими доказами у справі висновків експерта № 1398 від 15 липня 2020 року та № 643 від 21 вересня 2020 року, а також протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 від 17 липня 2020 року. Проте, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи сторони захисту про належну оцінку доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував вирок, дав їм формальну оцінку щодо їх достатності й достовірності, не проаналізувавши їх з точки зору належності і допустимості.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Межі розгляду  матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. 
		При цьому колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перегляду в касаційному суді. Разом з тим суд касаційної інстанції здійснює перевірку того, чи додержалися суди попередніх інстанцій процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
		Мотиви суду
		Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		При цьому колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального  правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, були також предметом перевірки суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргоюзахисника. За результатами перегляду апеляційний суд визнав висновки суду першої інстанції обґрунтованими, навівши при цьому в ухвалі відповідні мотиви прийнятого рішення.
		Зокрема, апеляційний суд ретельно перевірив допустимість тих доказів, якими райрнний суд обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і переконався, що при їх збиранні органом досудового розслідування не було порушено вимоги кримінального процесуального закону.
		Так, згідно з положеннями статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні: джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання, передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання.
		Щодо допустимості як доказів винуватості засудженого висновків експертів судово-медичних експертиз.
		Як в судах попередніх інстанцій, так і в касаційній скарзі, захисник стверджує про недопустимість як доказів винуватості засудженого висновків експертів № 1398 від 15 липня 2020 року та № 643 від 21 вересня 2020 року з тих підстав, що під час  проведення експертиз експертами досліджена медична картка стаціонарного хворого на ім`я   ОСОБА_8 , однак у постанові слідчого не зазначено про надання медичної документації експерту для дослідження, а медична документація не отримана на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів. Крім того, медична документація речовим доказом слідчим не визнана, до матеріалів провадження не долучалась та стороні захисту на ознайомлення не надавалась. Тобто медична документація отримана слідчим не у визначеному законом порядку. Вказані доводи  сторони захисту були спростовані судами попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується і колегія суддів та зазначає наступне.
		Положеннями ст. 93 КПК України передбачено право сторони обвинувачення на збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування й отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок; проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий, прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи окрім іншого і щодо встановлення причин смерті, встановлення тяжкості та характеру  тілесних ушкоджень.
		Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17 січня 1995 року затверджено «Правила проведення судово-медичної експертизи (дослідження) трупів в бюро судово-медичної експертизи» (далі по тексту - Правила).
		Відповідно до п. 1.10 цих Правил, у випадку смерті у лікувально-профілактичних установах особи, яка померла внаслідок насильства або при підозрі на нього, керівник установи зобов`язаний надіслати разом з трупом до моргу оригінал історії хвороби та одяг померлого, якщо він не був вилучений органами дізнання або був виданий родичам померлого.
		Відповідальність за  своєчасне  надання  історії  хвороби  до моргу покладається на особу, яка призначила експертизу.
		З матеріалів провадження слідує, що слідчим  постановами від 15 липня 2020 року  було призначено судово-медичну експертизу по факту спричинення тілесних ушкоджень та  експертизу по факту смерті ОСОБА_8 .
		На запит слідчого від 15 липня 2020 року медичною установою надана медична карта стаціонарного хворого № 1268 на ім`я ОСОБА_8 , котра цього ж дня слідчим була направлена до експертної установи разом із постановою про призначення судово-медичної експертизи.
		Враховуючи, що витребування такої документації слідчим узгоджується з положеннями вищевказаних норм закону, то підстав вважати, що вказані медичні документи  отримані не у визначений законом порядок відсутні.
		Щодо допустимості як доказу протоколу слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_7 від 17 липня 2020 року.
		Сторона захисту вважає, що в основу вироку було покладено недопустимий доказ, а саме протокол проведення слідчого експерименту від 17 липня 2020 року за участю підозрюваного ОСОБА_7 . Свої доводи мотивує тим, що під час  проведення слідчої дії порушено право ОСОБА_7 на захист,  оскільки перед початком цієї слідчої дії не були роз`яснені йому вимоги ч. 1 ст. 63  Конституції України. Також вказує, що до вказаного протоколу не долучений оригінальний  примірник технічного носія-флеш накопичувач. В порушення вимог ч. 1 ст. 105 КПК України флеш накопичувач, на який проводився запис слідчого експерименту був долучений до протоколу обшуку від 15 липня 2020 року.
		Вказані твердження були ретельно перевірені судами попередніх інстанцій і мотиви спростування таких посилань сторони захисту знайшли своє відображення в оскаржуваних рішеннях.
		Зокрема, з протоколу слідчого експерименту із участю підозрюваного ОСОБА_7 від 17 липня 2020  року та відеозапису слідує, що у даній слідчій дії також брав участь захисник ОСОБА_9 . Перед початком проведення слідчого експерименту слідчим ОСОБА_7 роз`ясненно всі права, передбачені ст. 42 та іншими положеннями КПК України. Так, підозрюваному роз`яснено, що він має право: не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання; давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати. Такі ж положення не свідчити проти себе закріплені в ч. 1 ст. 63 Конституції України. До того ж, сама слідча дія проводилась за добровільної згоди ОСОБА_7 , який на запитання слідчого повідомив, що бажає розповісти про обставини заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. Сам же протокол було підписано як підозрюваним ОСОБА_7 , так і його захисником ОСОБА_9 .  Під час та по завершенню слідчої дії будь-яких заяв та зауважень від учасників не надходило. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що доводи захисту про порушення права обвинуваченого на захист під час проведення даної слідчої дії не знайшли свого підтвердження.
		Також, колегія суддів погоджується з висновками судів, що не є істотним порушенням прав та свобод людини та не може бути підставою для визнання доказу недопустимим те, що оригінальний примірник технічного носія - флеш накопичувач був долучений до протоколу обшуку, а не до протоколу слідчого експерименту. При цьому він був належним чином упакований слідчим та долучений до матеріалів провадження. На даний носій також відбувалось фіксування проведення 15 липня 2020 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , а в подальшому 17 липня 2020 року слідчого експерименту, з цих підстав він був долучений до протоколу обшуку. До того ж стороною обвинувачення не ставилось під сумнів наявність на ньому ознак спотворення та внесення змін.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. 
		Для виконання завдань кримінального провадження, з огляду на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (ч. 2 ст. 8). Відповідно до ст. 7 цього Закону у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. 
		Тому з аналізу вказаних норм слідує, що сам факт зберігання кількох електронних документів на одному носії інформації, так і розташування самого носія не відразу після протоколу проведеної слідчої дії, не може бути підставою для визнання доказу недопустимим.
		Виходячи з наведеного, доводи касаційної скарги захисника про те, що проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_7 порушило його право на захист та про недопустимість як доказу відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України протоколу проведення слідчого експерименту, є безпідставними.
		Таким чином, підсумовуючи викладене, колегія судів зазначає, що під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника  суд апеляційної інстанції ретельно перевірив зазначені в ній доводи, аналогічні доводам його касаційної скарги, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
		Отже, колегія суддів вважає, що суди, оцінивши у сукупності всі докази у справі, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими і в своїй сукупності доповнюють один одного і дійшли обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене  і обвинувачений є винним у його вчинені.
		Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженим дії, які суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК України.
		За таких обставин, у цьому кримінальному провадженні суд дослідив і з`ясував усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення засудженим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
		Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судами приписів статей 84, 91,94 КПК України в касаційній скарзі не наведено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до  ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених  ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження, колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність винуватості засудженого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121КК України.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни судового рішення не допущено.
		З урахуванням викладеного, касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах  засудженого ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
		Керуючись статтями 433,434,436 КПК України, Суд
		ухвалив:                                                            
		Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах  засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...