Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/8684/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 09.06.2023. Зареєстровано: 09.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2023.
Дата набрання законної сили: 11.07.2023
Номер судового провадження: 1-кп/202/815/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022050000000886

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		202/8684/23
		1-кп/202/815/2023
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 червня 2023 року                                     м. Дніпро
		 
		Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі: 
		головуючого  судді     ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря         ОСОБА_2 ,
		прокурора             ОСОБА_3 ,
		обвинуваченої         ОСОБА_4 , 
		захисника             ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду міста Дніпропетровська кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022050000000886 від 04листопада 2022рокувідносно:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в с.Пасічне Олександрівського р-ну Донецької області, громадянки України, заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України  Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст.65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст.ст.72,73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України  в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі  ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м.Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА)  як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі  ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		У березні - квітні 2014 року в м.Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 06 квітня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Донецької народної республіки», за результатами якого 07.04.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»).
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ДНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ДНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, Російської Федерації на території Донецької області так званої «ДНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		19.02.2022 керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна. 
		Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
		Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким внесено часткову зміну до статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України №341/2022 від 17 травня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 року строком на 90 діб, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023.
		Відповідно до п.п.6,7 ч.1 ст.11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Згідно ст.42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
		Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.
		Зокрема, з 25 травня 2022 року по 30 вересня 2022 року, Російською Федерацією та представниками так званих «Л/ДНР» окуповано територію м. Лиман, Донецької області.
		При цьому, представники підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території м. Лиман Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу Російської Федерації.
		12 червня 2022 року т.зв. «голова Донецької Народної Республіки» ОСОБА_8 своїм указом №285 створив на тимчасово окупованій території м.Лиман, Донецької області підпорядковану, керовану та фінансовану Російською Федерацією окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України. До даної структури входили управління та відділи, в тому числі «Управление труда и социальной защиты населения администрации г. Красный Лиман» (далі - УТСЗН). У свою чергу УТСЗН також складався із відділів та секторів, в тому числі «сектора опеки и попечительства УТСЗН».
		В серпні 2022 року, але не пізніше 18 серпня 2022 року (більш точний час не встановлено), громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи на тимчасово окупованій території - в м. Лиман, Донецької області, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, з корисливих мотивів, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, добровільно надала згоду та зайняла т.зв. керівну посаду « заведующей сектора опеки и попечительства Управления труда и социальной защиты населения администрации города Красный Лиман Донецкой народной республики» (далі «завідувачкасектора опікита піклуванняУПСЗН»), розташованого за адресою: Донецька область, м.Лиман, вул.Незалежності, буд.46, створену на тимчасово окупованій території окупаційною адміністрацією Російської Федерації, яку обіймала до початку активної фази деокупації м.Лиман Донецької області, тобто до 09.09.2022.
		На займаній посаді «завідувачки сектора опіки та піклування УПСЗН» ОСОБА_4 була уповноважена виконувати наступні організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції: надання рекомендацій щодо підбору підлеглих працівників; керівництво сектором опіки та піклування «УТСЗН»; організація та контроль робочого процесу очолюваного сектору; звітування щодо проведеної роботи в секторі; сприяння підвищенню кваліфікаційного рівня підлеглих працівників; надання вказівок та розпоряджень підлеглим працівникам щодо роботи сектору; організація та розгляд заяв громадян, ведення їх прийому.
		У зв`язку з нестабільністю ситуації в окупованому місті Лиман та тим, що «Администрация города Красный Лиман Донецкой Народной Республики» не завершила процес стабілізації робочого процесу і діяло в обмеженому режимі (у режимі формування штатної структури та навчання особового складу органу) «Управление труда и социальной защиты населения», яке є структурним підрозділом вище вказаної адміністрації, не виконувало передбачений законодавством «Донецкой Народной Республики» весь обсяг функцій.
		На займаній посаді ОСОБА_4 , за розпорядженням так званої «Исполняющей обязанности начальника Управлениятруда исоциальной защитынаселения администрациигорода КрасныйЛиман «днр» ОСОБА_9 (засудженої вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська №1-кп/202/1/2023 від 16.03.2023 року), виконувала наступні організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції: здійснювала підбір кадрів та надавала рекомендацій щодо подальшого працевлаштування підлеглих їй працівників;організовувала та контролювала робочий процес очолюваного сектору; звітувала щодо проведеної роботи в секторі;разом з іншими т.зв. начальниками відділів, секторів та начальником «УТСЗН администрации г. Красный Лиман днр» пройшла навчання з організації роботи відповідних відділів та секторів «УТСЗН», які проводили представники т.зв. «УТСЗН администрации г.Енакиеводнр» у м. Єнакієве Донецької області, де отримала нормативні документи (інструкції) щодо діяльності «сектора опеки и попечительства УТСЗН администрацииг. Красный Лиман днр»»; надавала вказівки підпорядкованому їй «главномуспециалисту сектора опеки и попечительства УТСЗН администрации города Красный Лиман днр» вивчати нормативну документацію (інструкцію) щодо діяльності «сектора опеки и попечительства»; на підставі звернень мешканців м.Лиман Донецької області до «УТСЗН администрации г.Красный Лиман ДНР» приймала рішення щодо надання роз`яснень, оформлення чи відмови опікунства над недієздатними особами.
		Допитана у судовому засіданні обвинувачена  ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України визнала повністю, щиро розкаялася та підтвердила обставини вчинення нею злочину, вказавши на час, місце, спосіб і мету його вчинення. Суду пояснила, що пішла працювати, щоб отримувати мешканцям міста гуманітарну допомогу.
		У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачена та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченої, постанову щодо речових доказів та визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
		Таким чином, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території,у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, ОСОБА_4 вчинила злочин, передбачений ч.5 ст.111-1 КК України.
		Дії обвинуваченої ОСОБА_4 суд кваліфікуєза ч.5 ст.111-1 КК України. 
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно. 
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.66КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст.67КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_4 є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. 
		Підстав для застосування ст.69 КК України, судом не встановлено.
		З урахуванням вищевикладеного, конкретних обставин скоєння злочину, особи обвинуваченої, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.5 ст.111-1 КК України з позбавленням права обіймати певні посади без конфіскації майна. Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.
		За таких обставин, суд вважає за необхідне залишити без змін застосований до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, що на теперішній час відповідає меті забезпечення виконання призначеного вироком суду покарання. Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід обмежений у часі датою набрання чинності вироку, після чого підлягає скасуванню. 
		Строк відбування покарання рахувати з 01 квітня 2023 року.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до п.1 ч.9 ст.100 КПК України.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.349,370,373,374,376,394 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 (десять) років без конфіскації майна.
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 01 квітня 2023 року. 
		Запобіжний західвідносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 травня 2023 року на об`єкт нерухомості (будинок) за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН:11495987, об`єкт нерухомості (земельна ділянка), загальною площею 6.9296 га., кадастровий номер1420386600:01:001:0524 розташована на території Донецької області, Олександрівського району,сільської ради Петрівська Дуга, на підставі державного акту на право власності на землю, серія та номер: ІV-ДН №046609, виданий 03.09.2002, видавник: Микільська сільська рада; автомобіль - ВАЗ 210994, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 2011, колір сірий, куз. НОМЕР_2  скасувати.
		Речові докази: копію «приказа о приеме на государственную Гражданскую службу и назначение на должность заведующего сектора опеки и попечительства Управления труда и социальной защиты населения администрации города Красный Лиман ДНР №72» від 18.08.2022  залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
		Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...