Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 610/28/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 09.06.2023. Зареєстровано: 09.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2023.
Дата набрання законної сили: 14.06.2023
Номер судового провадження: 1-кп/610/4/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022221080000553

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		 
		Іменем України
		 
		     єдиний унікальний№ 610/28/23 провадження № 1-кп/610/4/2023
		м. Балаклія 08.06.2023 року
		 
		Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
		 
		головуючого:  ОСОБА_1 ,
		 
		за участю
		 
		секретаря: ОСОБА_2 ,
		прокурора: ОСОБА_3 (відеоконференція),
		обвинуваченої: ОСОБА_4 (відеоконференція),
		захисника: ОСОБА_5 (відеоконференція),
		 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Прокурор заявив клопотання про продовження тримання обвинуваченої під вартою: для запобігання спробам переховуватися від суду;незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
		 
		Обвинувачена і захисник заперечували посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків. 
		Обвинувачена заперечувала вчинення інкримінованого їй злочину. Після деокупації м. Балаклія сама прийшла до правоохоронних органів, проходила фільтрацію. При цьому мала можливість виїхати та переховуватися за наявності для того підстав. Свідки допитані, на них не впливала, вони дали показання на її користь. Посилалася на незадовільний стан здоров`я, необхідність періодично здавати аналізи, що неможливо зробити в умовах слідчого ізолятора. Вказувала про наявність у неї сина 12 років, який потребує матері і догляду. Просила застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту (цілодобового) або застави. На обґрунтування заперечень документів зараз не має.
		Захисник пояснив, що обвинувачена на займаній нею посаді фактично не виконувала адміністративно-господарських, організаційних функцій, а тому її дії кваліфіковані неправильно. В окупації вона під тиском або у стані крайньої необхідності забезпечувала людей і лікарню ліками, хоча і розуміла те, що вона підписала певні документи. Після деокупації залишилися, добровільно з`являлася до правоохоронних органів і суду, має міцні соціальні зв`язки  родину, майно, бізнес. Навпаки, вона зацікавлена у встановлені істини у справі. Досудове розслідування завершене, докази здобуті і зафіксовані. Посилання на можливість вчинення іншого кримінального правопорушення є абстрактним. Достатнім буде домашній арешт (цілодобовий).
		 
		Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
		 
		Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.02.2023 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
		Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.05.2023 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру, до 14 червня 2023 року.
		14.02.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у окупованій адміністрації держави-агресора, створеної на тимчасово окупованій території.
		До суду обвинувальний акт надійшов 06 червня 2023 року.
		 
		Надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, що підтверджується:показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , які містяться в протоколах їх допитів відповідно; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; наказом про призначення ОСОБА_4 на посаду в.о. директора КНП «БМПКЛ» від 02.05.2022; наказами про прийняття на роботу працівників КНП «БМПКЛ»; заявками про фінансування КНП «БМПКЛ» за травень, червень та липень 2022 року; штатними розкладами КНП «БМПКЛ» та працівників охорони здоров`я Балаклійського ТУ; табелем робочого часу працівників Балаклійського ТУ.
		 
		Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» № 9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
		 
		Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
		 
		У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). 
		 
		Судом встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений ст. 177 КПК України  обвинувачена може здійснити спроби переховуватися від суду, і цей ризик не зменшився. Інші ризики є недоведеними.
		 
		Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
		У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		 
		Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
		 
		Щодо доводів сторони захисту про відсутність вказаних ризиків, суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. 
		 
		Як встановлено, ОСОБА_4 має вищу освіту, працює приватним підприємцем, одружена, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судима, до кримінальної відповідальності притягується вперше, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
		Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		 
		Переконання про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаному ризику ґрунтується на: тяжкості кримінального правопорушення і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченої винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні яких вона обвинувачується, а це тяжкий злочин, в сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчинений в умовах воєнного стану, за який передбачено кримінальну відповідальність позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
		 
		Це вказує на те, що обставини, на яких ґрунтуються заперечення сторони захисту проти клопотання, не є достатніми для запобігання зазначеному ризику.
		Тому ризик є підвищеним.
		Інші позитивні дані про особу обвинуваченої цього висновку не спростовують. Не надано доказів того, що за станом здоров`я обвинувачена не може утримуватись під вартою або у тих умовах, за потреби, їй не може бути надана кваліфікована медична допомога. 
		 
		На час розгляду питання про доцільність тримання обвинуваченої під вартою суд дійшов висновків, що вказані ризики не змінились.
		Застосування запобіжного заходу необхідно для забезпечення судового розгляду, який з об`єктивних причин не закінчено на даний час.
		Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, на сьогоднішній час судом не встановлено.
		 
		Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
		 
		За правилом п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 176-190, 331 КПК України,
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		 
		 
		1.Клопотання прокурора задовольнити повністю. 
		 
		2.Обвинуваченій ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) продовжити строк тримання під вартою до 06 серпня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
		 
		3.Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченої і захисника про зміну запобіжного заходу.
		 
		Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії ухвали. 
		 
		Головуючий ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...