Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/1780/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 09.06.2023. Зареєстровано: 09.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2023.
Дата набрання законної сили: 26.10.2023
Номер судового провадження: 1-кп/953/759/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022221100000939

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа№ 953/1780/23 
		н/п 1-кп/953/759/23 
		               ВИРОК 
		      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		       
		"09" червня 2023 р.                                    м. Харків   
		Київський районний суд м. Харкова в складі:
		судді -     ОСОБА_1 ,
		при секретарі -     ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора -     ОСОБА_3 ,
		захисника -   адвоката ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого -     ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова в залі судового засідання обвинувальний акт, направлений з Харківської обласної прокуратури, за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022221100000939 від 20.10.2022, за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є уродженцем смт Великий Бурлук Великобурлуцького району Харківської області, громадянином України, має середню освіту, одружений, раніше не судимий, інвалід 1 групи, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, -
		                                   встановив:
		24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. 
		Воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України, і діє до теперішнього часу. 
		Після незаконного вторгнення на територію України та окупації частини території України, представниками збройних сил та інших державних органів російської федерації створено незаконні органи влади та окупаційні адміністрації, зокрема, на території Куп`янського району Харківської області.
		Після незаконного вторгнення на територію України збройних сил російської федерації, тобто, після 24.02.2022, у громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений на передачу матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора.
		18.06.2022 в денний час, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5 , діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізовуючи свій раніше виниклий кримінальний протиправний умисел, направлений на передачу матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора, у супроводі військовослужбовця рф, приїхав до місця мешкання свого знайомого  ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 , погрожуючи ОСОБА_6 застосуванням насильства з боку військовослужбовця рф, у якого в руках була стрілецька вогнепальна зброя, наказав ОСОБА_6 віддати ключі від належного останньому транспортного засобу ВАЗ 2121 р.н. НОМЕР_1 , який був припаркований на території ПОСП «Бурлуцьке», з метою подальшої передачі зазначеного транспортного засобу представникам збройних формувань держави-агресора російської федерації. ОСОБА_6 , розуміючи, що військовослужбовець рф може застосувати до нього у разі відмови стрілецьку вогнепальну зброю, злякавшись за своє життя, передав ОСОБА_5 ключі від зазначеного вище транспортного засобу. 
		Після чого, ОСОБА_5 у супроводі військовослужбовців держави-агресора російської федерації, приїхав до території ПОСП «Бурлуцьке», за адресою: Харківська обл., Куп`янський р-н, с. Плоске, вул. Українська, 4. Перебуваючи на території вказаного підприємства, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій кримінальний протиправний умисел, передав військовослужбовцю держави-агресора російської федерації ключі від транспортного засобу ВАЗ 2121 р.н. НОМЕР_1 , а військовослужбовець рф, в свою чергу, отримавши ключі, сів за кермо зазначеного вище транспортного засобу та виїхав на ньому з території підприємства, тим самим обернув його на користь збройних формувань держави-агресора рф. 
		Далі, ОСОБА_5 , перебуваючи на зазначеній вище території, продовжуючи реалізовувати умисел, направлений на передачу матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора, завів належний ПОСП «Бурлуцьке» трактор «Беларус-1221.2», керуючи яким, виїхав з території підприємства, та в подальшому передав вказаний трактор представникам збройних формувань держави-агресора російської федерації. 
		У зв`язку із викладеними обставинами 18.06.2022 ОСОБА_5 передав матеріальні ресурси представникам збройних формувань держави-агресора.
		Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 111-1 КК України як передача матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора.
		 
		Допитаний всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_5 свою винуу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.111-1КК України,визнавав частково,пояснював,щотранспортом за вказаних вище обставин він не заволодівав, автомобіль ОСОБА_6 не чіпав, брав тільки ключі, автомобіль забрали російські військові. Трактор відігнати його змусили теж російські військові, на території підприємства ПОСП «Бурлуцьке» йому та його брату ОСОБА_7 військові сказали відігнати автомобіль «Газель» та трактор до місця дислокації російських військових, на що вони «Газель» відігнали їм, а трактор сховали. На наступний день повернули трактор в бригаду. З показами свідків він не згоден, вважає, їх змусили надавати вказані показання під примусом слідчого. Він вчиняв злочини під примусом, «братами» російських військових він не називав, а говорив «браття-слов`яни». Вдома російські військові у нього не жили. Російські військові приїжджали до нього тричі, шукали зброю, його на три дні забирали, він копав окопи. Раніше російських військових він не знав. Коли російські військові зайшли в село Плоске Куп`янського району Харківської області, через місяць він з сином планували скоїти підривну групу, розібрали російський танк, витягли з нього боєприпаси та інше та здали в райвідділ, коли вже зайшли наші війська. 18.06.2022 вони їхали з водієм, їх зупинили російські війська для перевірки документів, їх змусили вийти з автомобіля, роздягтися, щоб подивитись, чи немає тату. В цей час проїжджав ОСОБА_6 , який розмовляв з російськими військовими, ОСОБА_6 штовхнув в руку російського військового, військовий подряпав руку. ОСОБА_6 поїхав. Російський військовий відбіг та крикнув «ружьё», інший військовий з автомата вистрілив йому під ноги, і сказав «в машину», і його заштовхали в водійські двері автомобілю прикладом, а його брата ОСОБА_8 - з іншої сторони, військовий сказав «гнати» за «Нивою» ОСОБА_6 , і ніде не гальмувати, скільки було чоловік позаду, він не рахував, бо не міг. Вони приїхали до воріт підприємства, заїхали та почалася стрільба, він вийшов з «Газелі» та сказав, що «ми брати-слов`яни, навіщо стріляти». Після цього військові пішли питати, де ОСОБА_6 , та де стоїть його автомобіль. Російські військові його спитали, чи він місцевий, головний з них покликав іншого військового і сказав шукати ОСОБА_6 , в іншому випадку його вб`ють. Він навіть не знав, де ОСОБА_6 живе, він запитував у людей по дорозі, вони йому показали, він підійшов до будинку, позаду йшов російський військовий з автоматом і посміхався, він сказав ОСОБА_6 сидіти вдома і дати ключі від автомобіля, бо його кличуть туди за те, що він розірвав руку військовому, тому сказав віддати ключі , щоб віддати їх військовим і його щоб не чіпали. Він приїхав назад, віддав ключі, і сказав що власник похилого віку, приїхати не може, і він пішов. Він визнає зазначені дії, але діяв він не добровільно, до передачі транспортного засобу його змушували під автоматом. Він це зробив під примусом, і був вимушений знаходиться разом з військовими, оскільки його примушували та погрожували. Матеріальні цінності він не передавав. Трактор він не передавав, його там і не було. Також пояснював, що він не бачить, а тому він не міг керувати транспортними засобами. Зазначив також, що він роззброїв російську військову техніку і врятував що найменше 4 людини, і солдати-танкісти жали йому руку та дякували йому. Дружніх відносин з російськими військовими у нього не було. Він за Україну, як би він був за росію, він міг виїхати в туди в будь-який момент як його брат, однак, він залишився в Україні. 
		 
		Встановлені судом обставини повністю підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, які суд вважає належними та допустимими, а саме:
		-показаннями допитаногов судовомузасіданні вякості свідка ОСОБА_9 ,який пояснив,що18.06.2022 ОСОБА_5 десь о другій половині дня заїхав на територію охоронюваного об`єкту ПОСП «Бурлуцьке», де він працює охоронником, коли в`їжджав, ворота вибивав, на територію заїхав зі своїм братом ОСОБА_10 , через хвилин п`ять на територію заїхали війська російської федерації. Вони почали відкривати двері складських приміщень, виносили компресор, все грузилося в автомобіль ОСОБА_5 , грузили компресор вп`ятьох: два російських військових та ОСОБА_5 з братами. Потім ОСОБА_5 з братом завели два трактора, належні ПОСП «Бурлуцьке», однак виїхав з території тільки ОСОБА_5 на тракторі, а брат залишив трактор, сів в автомобіль та поїхав за ОСОБА_5 . Потім вони повернулись, та продовжували грузити в автомобіль запчастини, і так чотири рази. Приблизно о 19.00 год. вони виїхали з охоронюваної території з військовими рф, які до цього заволоділи автомобілем «Нива», який вони також забрали з собою. У ОСОБА_5 стосунки з російськими військовими були доброзичливі, вони обнімались та тиснули руки один одному;
		- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що 18.06.2022 після обіду вони зупинили роботу, виїхали, повернулись до насосної свердловини, щоб забрати трактор та бригаду, стояли два трактори і один механізатор, спитав, де другий механізатор, який був на повороті. Метрів 50 від свердловини стояли російські військові з двома танками, там був парк, та вони там базувалися. Він приїхав туди за механізатором, до нього одразу підійшов один з російських військових, він сказав, що йому потрібно забрати свого механізатора, щоб трактор відвести, військовий сказав, щоб він говорив із ним на російській, потім він наказав стояти, і іншому військовому крикнув, що він їм погрожує. Російський військовий був п`яний, вхопився за відкрите вікно автомобілю і сказав йому, що він нікуди не поїде, або вони його розстріляють, йому нічого не залишилось робити, крім як натиснути на «газ» та поїхати. Він приїхав до бригади, поставив автомобіль під навіс, спустився опломбувати двері, та почув постріли та крики, потім все затихло, хвилин через п`ятнадцять підійшла охорона, шукали його. Він піднявся, російські військові поїхали. Через ще 15 хвилин приїхав його син, сказав, що російські військові його шукали, та якщо його за годину не знайдуть, вони їх всіх розстріляють. Він приїхав до російських військових, військовий спитав, чи правда, що йому 65 років, сказав, що справу цю замнуть, якщо принесуть йому пляшку пива. Біля військових стояв ОСОБА_5 та говорив, що цей військовий його брат. Вони привезли їм пиво та він поїхав додому, приблизно через пів години до його дому приїхав ОСОБА_5 з російським військовим, «бурятом». ОСОБА_5 сказав йому дати автомобіль, військовий мовчав, він сказав, що автомобілю немає, ОСОБА_5 знов наказав дати автомобіль та вказував на військового з автоматом. Він змушений був дати ключі від автомобіля та вони поїхали. Через годину ОСОБА_11 із дружиною ОСОБА_12 пригнав розбитий автомобіль та віддали його; 
		- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 , який пояснив, що 18.06.2022 бачив автомобіль «Газель» ОСОБА_5 біля танків, де були російські військові. 19.06.2022 він був на роботі з ОСОБА_14 , почули звук, що їде трактор через поле, брудний, заїхав трактор, в кабіні сиділи ОСОБА_5 та ОСОБА_15 , хто був за кермом не знає, вони хотіли взяти інший трактор, приїхала дружина ОСОБА_5 та забрала їх обох;
		- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 , який пояснив, що 18.06.2022 вечором приїхав ОСОБА_6 до майстерні, поставив автомобіль біля «курилки» та пішов вниз, приблизно через п`ять хвилин заїхав ОСОБА_5 на «Газелі» разом із російськими військовими, вони вискочили та почали стріляти в повітря та автомобіля. ОСОБА_6 десь сховався. Російські військові з ОСОБА_17 поїхали до ОСОБА_6 додому. Після чого на майстерню приїхав ОСОБА_17 шукати батька ОСОБА_6 , він вийшов і вони поїхали. Через деякий час приїхав ОСОБА_6 , загнав свій автомобіль у бокс, та закрив його, запломбував бокси, і через деякий час знов приїхала «Газель» під керуванням ОСОБА_5 та п`яний ОСОБА_15 , ОСОБА_5 бігав та кричав, що військові приїдуть, розстріляють всіх. Після чого він поїхав додому. Зранку вони приїхали на майстерню, всі бокси були відчинені. ОСОБА_5 співпрацював з російськими військовими добровільно, погроз відносно ОСОБА_5 за сторони російських військових не бачив;
		- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 , який пояснив, що 18.06.2022 він заїхав в гараж та побачив російських військових разом із ОСОБА_5 та його автомобіль «Газель». Один військовий стояв біля прохідної, а інші йшли біля цеху. Він заїхав у бокс, коли вийшов, їх вже не було, вони поїхали. Він підійшов до охорони, охоронець сказав, що російські військові обстріляли його автомобіль. Жінка ОСОБА_5 торгувала цигарками, він приїжджав до них додому купити цигарки та бачив, як у них в дворі за столом сидів ОСОБА_5 разом із російськими військовими. Також особисто бачив, як ОСОБА_5 керував автомобілем «Газель»;
		-показаннями допитаноїв судовомузасіданні вякості свідка ОСОБА_19 ,яка пояснила,що18.06.2022 приблизно о 22.00 год. у селищі Лебедівка Великий Бурлук, приїхав ОСОБА_5 на «Газелі» на пляж із російськими військовими, у них там бесідка є, вони зайшли у цю бесідку. Російські військові пришли, попросили чарки, потім знов прийшли, просили рушники. Через деякий час автомобіль поїхав, її чоловік пішов у бесідку, оскільки вони приглядають за бесідкою, в бесідці були чарки, рушники, граната, жилет, штик-ніж, потім російські військові повернулись забрати свої речі. З ранку вона знов побачила ОСОБА_5 , він приїхав забрати автомобіль «Газель»;
		- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 , який пояснив, що приблизно 15.06.2022 російські військові «буряти» з`явилися у них в селі Плоске Куп`янського району Харківської області. 18.06.2022 біля 20.00 год. вони приїхали п`яні з ОСОБА_5 на «Газелі». Російські військові сказали, що ОСОБА_5 привіз їх до них, оскільки сказав, що внизу готель, де можливо спати, відпочивати, їсти, стиратися. Наступного дня близько 09.00 год. ОСОБА_5 приїхав зі своїм братом, та двома жінками, заправили автомобіль, десь збиралися їхати, ОСОБА_5 обнявся з військовими. Вони поїхали, а близько 11.00 год. приїхали тягачі та ОСОБА_5 забрав російських військових, та повіз їх на своїй «Газелі». ОСОБА_5 привозив російським військовим воду, дрова, м`ясо;
		- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_21 , який пояснив, що 18.06.2022 він був вдома, побачив у вікно, що біля дома зупинилася біла «Газель», за кермом був ОСОБА_5 , з неї виплигнули російські військові та забігли до них у двір з автоматами, він не виходив, там була мати, потім російські військові вибігли, сіли в «Газель та поїхали, з ними був ОСОБА_17 . Він зайшов в хату і сказав, що батька ОСОБА_6 шукають, у зв`язку з тим, що він під`їхав до тракториста військових ОСОБА_12 , він сидів з військовими випивав, і сказав, щоб він відігнав тракторну бригаду, російський військовий підійшов до дверей, та батько побіг від них, а російський військовий впав, і вони погналися за ним. Він приїхав в гараж, біля гаражу ліс, погукав батька ОСОБА_22 , з лісу вийшов батько і вони поїхали до військових. Військові спілкувалися з його батьком - ОСОБА_6 , після чого вони поїхали додому. Через деякий час знов приїхала «Газель» з російськими військовими, за кермом був ОСОБА_5 . ОСОБА_5 спілкувався з російськими військовому по дружньому, не під примусом;
		- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 , який пояснив, що 18.06.2022 коли вони з ОСОБА_6 були в гаражі, здалеку з`явився ОСОБА_5 з російськими військовими та почали стріляти. Потім він спитав у ОСОБА_5 , навіщо вони так роблять, що ОСОБА_6 є людиною похилого віку, на що ОСОБА_5 сказав, що він образив їх «братана»;
		-    даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 12.01.2023, розпочатого о 13 год. 32 хв., закінченого об 13 год. 37 хв., в ході якого безперервно застосовувався технічний засіб фіксації, а саме, здійснювалася відеозйомка на камеру, відеозапис ходу проведення слідчої дії записано на оптичний диск та залучено додатком до протоколу. Всі учасники слідчої дії зібралися на ділянці біля будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Свідок ОСОБА_6 показав, що 18.06.2022 після обідку син покликав його і сказав, що до нього приїхав російський військовий та ОСОБА_5 на його «Газелі». Показав на місце, де стояв ОСОБА_5 та російський військовий з автоматом. Коли він вийшов, ОСОБА_5 сказав дати автомобіль «Ниву», він відповів, що автомобіля немає, він знаходить в тракторній бригаді. ОСОБА_5 сказав дати ключі, і вказав на військового з автоматом, так рази три вказав, та він віддав ключі. Після чого вони поїхали. Автомобіль знайшли покинутим та розбитим через деякий час (а.с. 133-135, 136); 
		-    даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 12.01.2023, розпочатого о 14 год. 33 хв., закінченого об 14 год. 40 хв., в ході якого безперервно застосовувався технічний засіб фіксації, а саме, здійснювалася відеозйомка на камеру, відеозапис ходу проведення слідчої дії записано на оптичний диск та залучено додатком до протоколу. Всі учасники слідчої дії зібралися на ділянці біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Свідок ОСОБА_9 показав, як російській військові заїжджали на територію на автомобілі «Газель», який належить ОСОБА_5 , вибили ворота, проїхали по території до складського приміщення, з якого вилучили автомобіль «Нива», належний ОСОБА_6 та компресор червоного кольору, вилучення проходило в присутності двох військових рф, їх діями керував ОСОБА_5 та ОСОБА_23 , слухалися вони ОСОБА_5 . Свідок ОСОБА_9 показав на місце, де ОСОБА_5 було передано ключі від автомобіля «Нива», яка була в складському приміщенні, російським військовослужбовцям, з цього приміщенні російській військові вигнали автомобіль «Ниву», належну ОСОБА_6 , та на ній поїхали з території приміщенні з компресором червоного кольору. Свідок ОСОБА_9 показав площадку, де стояв трактор, навпроти складського приміщення, на тракторі за кермом виїхав ОСОБА_5 , сказав, що це йому дозволили російські військові. Пояснив, що ОСОБА_5 братався з російськими військовими;
		- висновком експертів Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-23/2739-АВ від 17.02.2023, згідно висновків якої, ринкова вартість колісного транспортного засобу «Белорус-1221.2», 2008 року випуску, заводський номер  НОМЕР_2 , реєстраційний номер  НОМЕР_3 , з урахуванням умов та обмежень, зазначених в дослідницькій частині, станом на 18.06.2022 становить 445198,14 гр. (чотириста сорок п`ять тисяч сто дев`яносто вісім гривень 14 копійок) (а.с. 147-152);
		- висновком експертів Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-23/2743-АВ від 17.02.2023, згідно висновків якої, ринкова вартість автомобіля ВАЗ 2121, 1982 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 , білого кольору, з урахуванням умов та обмежень, зазначених в дослідницькій частині, станом на 18.06.2022 становить 54410,00 гр. (п`ятдесят чотири тисячі чотириста десять гривень 00 копійок) (а.с. 157-162);
		- даними, що містяться в протоколі огляду предметів від 11.01.2023, в ході якого оглянуто транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 2121, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, який 11.01.2023 добровільно видав ОСОБА_6 , та фототаблицею до протоколу огляду від 11.01.2023 (а.с. 121, 123, 124-126); який постановою т.в.о. старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Харківській області від 11.01.2023 визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 (а.с. 127-128, 122);
		- даними, що містяться в протоколі огляду добровільно виданого ОСОБА_6 11.01.2023 свідоцтва серії НОМЕР_5 про реєстрацію транспортного засобу - автомобілю марки ВАЗ модель 2121, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 130,129), визнаного документом по кримінальному провадженню постановою т.в.о. старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Харківській області від 18.01.2023 (а.с. 131-132).
		 
		Отже, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством. 
		Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки всі докази встановлені, зібрані та досліджені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні докази узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у суду. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом встановлено не було.
		Дослідивши іперевірившинаданівходісудовогорозглядупоказання зазначених вище свідків,якіє процесуальнимиджереламидоказів,суддійшов висновку,щоціпоказання єконкретнимитаузгоджуються зсукупністюіншихдоказів,якісудомпокладено увирок. 
		Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.
		Підстави ставити під сумнів вказані вище показання, документи, висновки експертів, відсутні, всі вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними доказами, та не викликають сумнівів у суду.
		Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. 
		Дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши зазначені докази, оцінивши їх в аспекті ст.94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст.91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, суд вважає, що ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять факт вчинення обвинуваченим кримінально-караного діяння, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України і вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_5 .
		Суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення встановленою та доведеною у повному обсязі, та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 111-1 КК України, тобто передача матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора.
		При цьому, показання свідка ОСОБА_17 в частині того, що ОСОБА_6 сказав ОСОБА_24 , щоб він відігнав трактор в гараж, вони почали від`їжджати, до них підійшов «бурят» російський військовий, десь зачепився і впав, а вони поїхали далі в гараж, і потім до них приїхав ОСОБА_5 з російськими військовими і почали стріляти, стріляли російські військові, а ОСОБА_5 сидів в автомобілі, потім ОСОБА_6 почув постріли та сховався, російські військові заїхали до ОСОБА_6 додому, його там не було, «бурят» сказав, щоб його знайшли за годину, вони знайшли його та поїхали до військових, суд не приймає до уваги, оскільки в цій частині показання є такими, що надані з чужих слів.
		 
		Разом з тим, суд вважає недоведеним обвинувачення ОСОБА_5 в тому, що він, перебуваючи на території села Плоске Куп`янського району Харківської області, за адресою: вул. Горького, 183, на початку травня 2022 року, більш точний день та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій раніше виниклий кримінальний протиправний умисел, добровільно передав представникам збройних сил рф належну йому територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , для проживання та використання представниками збройних формувань рф. 
		В ході судового розгляду суду не надано доказів, про те, що ОСОБА_5 передав належну йому територію домоволодіння за вказаною адресою для проживання та використання представниками збройних формувань рф, та що представники збройних формувань держави-агресора російської федерації проживали за вищевказаною адресою у ОСОБА_5 до вересня 2022 року, а саме до деокупації с. Плоске Куп`янського району Харківської області.
		Не доведення змісту обвинувачення ОСОБА_5 в зазначеній частині не впливає на кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 111-1 КК України та не спростовує висновків суду про визнання винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, тобто передача матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора, за встановлених вище судом фактичних обставин.
		 
		Доводи сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_5 відсутній зазначений склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, оскільки він вчинив його під примусом, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок, про що просила сторона захисту, ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. 
		Фізичний чи психічний примус і крайня необхідність є обставинами, які за певних умов виключають кримінальну протиправність діянь, передбачених ст. 111-1 КК, відповідно до статей 39 і 40 КК України.
		Суду не надано доказів, що ОСОБА_5 передав незаконним збройним формуванням держави агресора матеріальні ресурси під безпосереднім впливом:
		а) фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (йдеться про катування  в розумінні ст. 127 КК, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою);
		б) фізичного примусу, внаслідок якого вона могла керувати своїми діями, а також психічного примусу, за сукупності таких умов:
		    такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави,
		    цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та
		    при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці). Шкала видів шкоди відсутня, але є один виняток  шкода життю людини завжди є більш значною, ніж шкода, не пов`язана з посяганням на життя людини; при цьому життя однієї людини не може цінуватися вище, ніж життя іншої.
		В ході судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_5 та його захисником було заявлено клопотання про виклик та допит свідком ОСОБА_23 . Судове засідання декілька разів відкладалося для забезпечення явки свідка, в тому числі для забезпечення його допиту у режимі відеоконференції під час судового провадження в разі неможливості безпосередньої участі свідка в приміщенні суду. Проте, допит свідка ОСОБА_23 визнано неможливим через призов за мобілізацією ОСОБА_23 до лав ЗСУ для проходження військової служби ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що також надано довідку № 450 від 26.05.2003, рапорт від 30.05.2023 про неможливість виконати доручення, спрямоване на встановлення місця проходження військової служби свідка ОСОБА_23 , письмові пояснення від 06.06.2023 ОСОБА_25  дружини свідка, про відсутність з ним зв`язку (а.с. 98, 202, 206-208, 216, 217). 
		Щодо показань, наданих в судовому засіданні свідком сторони захисту ОСОБА_26 , суд зазначає наступне.
		Допитана всудовому засіданнісвідкомОСОБА_26 пояснила, що з ОСОБА_5 вони перебувають в шлюбі 27 років, мають спільну повнолітню дитину та онука. Коли в с. Плоске Куп`янського району Харківської області зайшли війська російської федерації, двічі вони приходили до них додому, з автоматами, погрожували їм, перший раз шукали зброю, другий раз - телефони, вибивали ногами двері. Був випадок, коли у них забрали автомобіль «Газель». ОСОБА_5 пригнав трактор, заховав в кущі, тому що сказали, що російські військові заберуть цей трактор. Вона сказала, щоб вони відігнали та поставили його на місце. Коли ОСОБА_5 повернувся додому, на щоці у нього була красна пляма від удару. Потім два чи три дні його не було вдома, машини також не було, потім він прийшов до дому, він не розповідав, але він кульгав, тримався за голову, було видно, що його побили. Вважає, що йому погрожували російські військові. 
		Суд критично ставиться до зазначених показань свідка ОСОБА_26 , виходячи з наступного.
		З пояснень свідка слідує, що вона є дружиною ОСОБА_5 , відповідно, є зацікавленою особою. Вона не була свідком начебто завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 . Вказані показання об`єктивно не підтверджуються зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, які надані як з боку сторони обвинувачення, так і з боку сторони захисту, та спростовуються показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 . 
		Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 послідовно пояснювали в судовому засіданні про доброзичливі стосунки ОСОБА_5 з представниками збройних формувань держави-агресора під час окупації с. Плоске Куп`янського району Харківської області, які об`єктивно вказують на добровільність дій ОСОБА_5 . 
		Ніяких об`єктивнихданих,які бсвідчили проте,що до ОСОБА_5 застосовувалися заходифізичного та/абопсихічного примусу, внаслідок застосування якого ОСОБА_5 передав збройним формуванням держави агресора матеріальні ресурси, суду не надано. 
		З досліджених судом доказів, зазначених вище, встановлено, що ОСОБА_5 діяв добровільно. Докази, що його примушували до передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора за встановлених вище судом обставин, відсутні. 
		Правові підстави вважати, що встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_5 зазначених вище дій не є кримінальним правопорушенням, у суду відсутні. З цих підстав суд вважає не доведеними та необґрунтованими доводи і вимоги захисника та обвинуваченого про виправдання ОСОБА_5 за ч.4 ст. 111-1 КК України.
		Обставини,що пом`якшуютьпокарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відсутні.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відомості про обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, обставину, що обтяжує покарання.
		Так, вивченням особиобвинуваченого встановлено,що  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем смт Великий Бурлук Великобурлуцького району Харківської області, громадянином України, має середню освіту, одружений, раніше не судимий, інвалід 1 групи, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки-характеристики секретаря виконавчого комітету Великобурлуцької селищної ради від 09.03.2023 № 04-22/1066, ОСОБА_5 на засіданнях комісій при Великобурлуцькій селищній раді не розглядався, скарг і заяв на нього не надходило (а.с. 173-174, 175-176177-178).
		ОСОБА_5 єосудним,наоблікаху психіатратанаркологане перебуває (а.с. 179, 180).
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, яке віднесено до нетяжких злочинів, проти основ національної безпеки України, конкретні обставини та наслідки, особу винного, відсутність визнаних судом обставин, які пом`якшують покарання, визнану судом обставину, що обтяжує покарання. 
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ч. 4 ст. 111-1 КК України, оскільки його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 4 ст. 111-1 КК України як обов`язкового, у виді позбавлення права займатися фінансово-господарською діяльністю, та з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 4 ст. 111-1 КК України як обов`язкове, у виді конфіскації всього майна, яке є його особистою власністю. Дійшовши висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 основного покарання у вигляді позбавлення волі, з призначенням обов`язкових додаткових покарань, на думку суду, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання.
		При цьому, щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_5 обов`язкового додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 111-1 КК України - позбавленням права займатися певною діяльністю, суд вважає необхідним зазначити наступне. 
		Згідно із п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» в редакції від 06.11.2009 року рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього. Якщо в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК ( 2341-14 ) зазначено характер посад або вид діяльності (наприклад, статті 286, 287), рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинне відповідати змісту цієї санкції.
		Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 02.02.2022 у справі №344/16025/18, згідно із якою у разі визначення санкцією статті характеру посади або виду діяльності, формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Більш того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.
		Таким чином, суд призначає ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права займатися фінансово-господарською діяльністю, що є подальшою конкретизацією обсягу застосованих обмежень, з чітким визначенням виду (роду) тієї діяльності, права займатися якою позбавляється обвинувачений.
		З підстав, зазначених вище, дійшовши висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі, з призначеннямобов`язкових додаткових покарань,зазначених вище,судне вбачаєпідстав до призначення обвинуваченому основного покарання у виді штрафу, чи застосування положень ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, таке покарання не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Зважаючи на встановлені обставини та міру покарання, яку призначає суд, запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» №27 суд залишає без змін до набрання цим вироком законної сили.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід рахувати з 09.06.2023. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з моменту його фактичного затримання, а саме, з 06.03.2023 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. 
		Відповідно до ст. ст. 118, 122, 124 КПК України судові витрати за проведення судові витрати за проведення: судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-23/2743-АВ від 17.02.2023, що становлять 755 гр. 12 коп., судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-23/2739-АВ від 17.02.2023, що становлять 755 гр. 12 коп., а всього 1510 гр. 24 коп. (одна тисяча п`ятсот десять гривень 24 копійок) підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь держави. 
		Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права займатися фінансово-господарською діяльністю на строк 10 (десять) років та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
		Запобіжний західу виглядітримання підвартою,без визначеннярозміру застави, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» №27 - залишити без змін до набрання цим вироком законної сили.
		Початок строкувідбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 09.06.2023. 
		Відповідно доч.5ст.72КК Українизарахувати  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з моменту його фактичного затримання, а саме, з 06.03.2023 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. 
		Стягнути з  ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення: судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-23/2743-АВ від 17.02.2023, що становлять 755 гр. 12 коп., судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-23/2739-АВ від 17.02.2023, що становлять 755 гр. 12 коп., а всього стягнути 1510 гр. 24 коп. (одну тисячу п`ятсот десять гривень 24 копійок). 
		Речові докази: транспортний засіб ВАЗ 2121, реєстраційний номер НОМЕР_1  залишити в розпорядженні ОСОБА_6 .
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_5  в той же строк з моменту вручення йому копії цього вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		   
		   Суддя                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...