Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/12464/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 09.06.2023. Зареєстровано: 11.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2023.
Дата набрання законної сили: 06.09.2023
Результат оскарження 06.09.2023 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/380/12557/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 травня 2023 рокум. Львів
		справа №380/12464/22
		провадження № П/380/12557/22
		Львівський окружний адміністративний суд у складі:
		Головуючого суддіКоморного О.І.,
		секретар судового засідання Марець В.В.,
		з участю:
		представника позивача Різник О.Р.,
		представника відповідачів 1,2 Тарасович О.І.,
		представники відповідачів 3,4,5не прибули
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії Львівську міську раду (відповідач-1), Виконавчий комітет Львівської міської ради (відповідач-2), Заступника міського голови з містобудування Зубача Любомира Львовича (відповідач-3), Державне підприємство «Дія» (відповідач-4), Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (відповідач-5).
		Обставини справи:
		До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій з урахуванням уточнених вимог, просить:
		1) визнати протиправними дії Львівської міської ради з віднесення пунктом 36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08 липня 2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» повноваження з «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова» до компетенції Виконавчого комітету Львівської міської ради;
		2) зобов`язати Львівську міську раду підготувати ухвалу та винести її на розгляд ради щодо розмежування між виконавчими органами Львівської міської ради повноваження з «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова» та віднесення даного повноваження до відання виконавчого органу з питань архітектури, керівником якого за посадою є головний архітектор Львівської міської ради;
		3) визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття пункт 36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08 липня 2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» повноваження з «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова»;
		4) визнати протиправними дії Виконавчого комітету Львівської міської ради та заступника міського голови з містобудування Зубача Любомира Львовича щодо розгляду заяви ОСОБА_1 на видачу містобудівних умов та обмежень від 12.07.2022 року, що зареєстрована в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером MU01:1256-8159-9407-9007;
		5) зобов`язати виконавчий комітет Львівської міської ради та заступника міського голови з містобудування Зубача Любомира Львовича до вчинення дій із вилучення запису про відмову ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень, з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва;
		6) зобов`язати Державне підприємство «Дія» та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України вилучити запис про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень ОСОБА_1 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва та внести запис про те, що проектування об`єкта будівництва здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні та обмежень у використанні земель, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини» у зв`язку з ненаданням уповноваженим органом містобудування та архітектури містобудівних умов та обмежень;
		7) визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №581 від 22.07.22 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови».
		В обґрунтування позовних вимог 1-3 позивач зазначає, що на праві приватної власності належить одноповерхове нежитлове приміщення з індексами 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5 площею 76,5 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , що придбане в Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.
		У зв`язку з тим, що приміщення є непридатне до користування та знаходиться в аварійному стані, виникла потреба в його реконструкції та прийнято рішення проводити реконструкцію з розширенням за рахунок надбудови, без виходу за межі існуючих контурів приміщення.
		12.07.2022 зареєстровано заяву про надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером MU01:1256-8159-9407-9007.
		22.07.2022 виконком Львівської міської ради рішенням №581, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до п.3 ч.4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», беручи до уваги невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні відмовив у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови. Мотивом відмови є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме те, що будівля на АДРЕСА_1 розташована в зоні Ж-2 - зона малоповерхової квартирної житлової забудови та частково в зоні ТР-2 - зона транспортної інфраструктури (вулична мережа), відповідно до плану зонування територій (зонінгу) Личаківського району, затвердженого ухвалою міської ради від 25.01.2018 №2914, та плану зонування території м. Львова (зонінг)»: Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка, затвердженого ухвалою міської ради від 25.01.2018 № 2914.
		22.07.2022 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва зареєстровано лист про відмову у видачі містобудівних умов від Виконавчого комітету Львівської міської ради за підписом Заступника міського голови з містобудування Зубача Любомира Львовича.
		Зазначає, що 08.07.2021 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» відповідно до п.1 затверджено Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради згідно з додатком.
		Відповідно до п.36. розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради до повноважень Виконавчого комітету Львівської міської ради віднесено: «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова».
		Вважає незаконним надання Виконавчому комітету Львівської міської ради повноваження згідно п.36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, оскільки згідно ч.3 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки).
		Наголошує, що виконавчим органом має бути окремий виконавчий орган міської ради, за умови визначення його Львівською міською радою виконавчим органом з питань архітектури в розумінні ст.13 Закону України «Про архітектурну діяльність», реєстрації як юридичної особи та призначення його керівником головного архітектора міста Львова.
		Віднесення до повноважень Виконавчого комітету Львівської міської ради «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова» вчинено Львівською міською радою з порушенням норм права, що закріплені в ст.13 Закону України «Про архітектурну діяльність», ч.3 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пп.9 п.«а» ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до яких надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок належить не будь якому виконавчому органу місцевого самоврядування, а виключно виконавчому органу з питань архітектури, керівником якого за посадою є головний архітектор відповідної територіальної одиниці.
		Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
		Відповідно до ст.14 Закону України «Про архітектурну діяльність» керівники органів містобудування та архітектури, визначених абзацами п`ятим-сьомим частини першої статті 13 цього Закону, за посадою є головними архітекторами відповідних адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, області, району, міста). Призначення на посаду головного архітектора області, району, міста здійснюється виключно за результатами конкурсу. В конкурсі можуть брати участь особи, які мають вищу архітектурну освіту та стаж організаційної і професійної роботи за фахом у сфері містобудування та архітектури не менше 5 років.
		Львівський міський голова ОСОБА_2 , який є також керівником Виконавчого комітету Львівської міської ради, не є архітектором, не має вищої архітектурної освіти та стажу організаційної і професійної роботи за фахом у сфері містобудування та архітектури не менше 5 років. Таким же критеріям не відповідає жоден член Виконавчого комітету Львівської міської ради.
		Стосовно вимог 4-5 зазначає, що виконавчий комітет Львівської міської ради не є належним органом містобудування та архітектури у відповідності до вимог ст.13 Закону України «Про архітектурну діяльність», ч.3 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пп.9 п.«а» ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Ухвалою №33 від 04.02.2021 «Про виконавчий комітет Львівської міської ради» Львівською міською радою затверджено кількісний та персональний склад Виконавчого комітету. Заступник міського голови з містобудування Зубач Любомир Львович не входить до Виконавчого комітету ані за посадою, ані за персональним складом та не перебуває у трудових відносинах з Виконавчим комітетом Львівської міської ради, тому ОСОБА_3 не мав права підписувати за допомогою ЕЦП та відправляти через Єдину державну електронну систему у сфері будівництва від імені Виконавчого комітету Львівської міської ради лист про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень із обґрунтуванням підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.
		Стосовно вимоги 6 зазначає, що відповідно до Закону України від 17.10.2019 №199-ІХ з 01.12.2020 запроваджено Єдину державну електронну систему у сфері будівництва.
		Відповідно до ч.3 ст.22-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» держателем електронної системи є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, який вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування електронної системи. Частиною 4 ст.22-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що технічним адміністратором електронної системи (далі - технічний адміністратор) є визначене Кабінетом Міністрів України в Порядку ведення електронної системи державне унітарне підприємство, яке належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства.
		Власником системи виступає держава в особі Міністерства розвитку громад та територій України (відповідач-5). Технічним адміністратором виступає Державне підприємство «Дія» (відповідач-4).
		Вважає, що відповідач-4 та відповідач-5 не мали права вносити до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва Виконавчий комітет Львівської міської ради в якості уповноваженого органу містобудування, та як виконавчий комітет таким органом не є.
		Відповідно до абз.6 п.1 ч.1 постанови КМУ від 24.06.2022 №722 «Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану» установлено, що на період дії воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня припинення чи скасування воєнного стану у разі ненадання відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або неприйняття рішення про відмову в їх наданні протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви про їх видачу проектування об`єкта будівництва здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні та обмежень у використанні земель, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини».
		Вважає, що прийняття рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень неуповноваженим органом прирівнюється до ненадання відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури містобудівних умов та обмежень, тому до спірних правовідносин слід застосовувати припис абз.6 п.1 ч.1 постанови КМУ від 24.06.2022 №722.
		Стосовно вимоги 7 зазначає, що відповідно до ДБН Б.1.1-22:2017 «Містобудування. Склад та зміст плану зонування території», що затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.12.2017 №344, зона Ж-2 - це зона малоповерхової квартирної житлової забудови, яка виділяється для формування житлових районів середньої щільності з розміщенням окремо стоячих і багатоквартирних житлових будинків, блокованих багатоквартирних житлових будинків поверховістю не вище 4-х поверхів, об`єктів обслуговування місцевого значення, інших видів діяльності, скверів.
		Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна згідно з ч.2 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження відповідно до ч.3 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
		- копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
		- копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
		- викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
		Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.
		Перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
		Відповідно до ч.4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: - неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; - виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; - невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Наведений перелік підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є вичерпним, оскільки не містить жодного пункту, який би вказував на можливість його розширення, тому відмова у наданні містобудівних умов та обмежень згідно поданою 12.07.2022 заявою, не містить жодної аргументації, а формальне посилання на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є недоведеним.
		Позивач вважає зазначені дії відповідачів незаконними та протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом за захистом свого порушеного права.
		Ухвалою від 13 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
		Ухвалою від 26 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26 жовтня 2022 року. Зобов`язано Львівську міську раду згідно ст.264 КАС України опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі.
		Протокольною ухвалою суду від 26 жовтня 2022 року відкладено підготовче засідання до 16 листопада 2022 року.
		Ухвалою суду від 16 листопада 2022 року у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.
		Протокольною ухвалою суду від 16 листопада 2022 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 30 листопада 2022 року.
		Ухвалою суду від 30 листопада 2022 року залучено до участі у справі у якості співвідповідачів: - виконавчий комітет Львівської міської ради; - Заступника міського голови з містобудування Зубача Любомира Львовича; - Державне підприємство «Дія»; - Міністерство розвитку громад та територій України та розпочато розгляд справи спочатку.
		Протокольною ухвалою суду від 30 листопада 2022 року підготовче засідання призначено на 28 грудня 2022 року.
		Протокольною ухвалою суду від 28 грудня 2022 року відкладено підготовче засідання до 01 лютого 2023 року.
		Протокольною ухвалою суду від 01 лютого 2023 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22 лютого 2023 року.
		Ухвалою суду від 22 лютого 2023 року замінено відповідача у справі Міністерство розвитку громад та територій України на правонаступника - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
		Протокольною ухвалою суду від 22 лютого 2023 року відкладено підготовче засідання до 15 березня 2023 року.
		Ухвалою суду від 15 березня 2023 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 05 квітня 2023 року.
		Протокольною ухвалою суду від 05 квітня 2023 року відкладено судове засідання до 19 квітня 2023 року.
		Протокольною ухвалою суду від 19 квітня 2023 року оголошено перерву в судовому засіданні до 10 травня 2023 року.
		Протокольною ухвалою суду від 10 травня 2023 року оголошено перерву в судовому засіданні до 31 травня 2023 року.
		Ухвалою суду від 29 травня 2023 року у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.
		Львівською міською радою подано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» затверджено Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради.
		Серед повноважень виконавчого комітету, п.36, передбачено: «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова».
		Згідно ч.3 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника. Згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність».
		Відповідно до ст.13 Закону України «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
		Ухвалою Львівської міської ради від 26.05.2016 №507 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень» виконавчий комітет Львівської міської ради визначено спеціально-уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень.
		Отже, Львівська міська рада як орган місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади і приймає від її імені рішення, своєю ухвалою визначила спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень, тому, саме виконавчий комітет Львівської міської ради є спеціально уповноваженим органом з питань архітектури щодо видачі містобудівних умов та обмежень.
		Відповідно до ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження як надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.
		Таким чином, вказаною нормою встановлені повноваження з надання містобудівних умов та обмежень відповідно до приписів чинного законодавства, саме виконавчих органів міської ради.
		Згідно з ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
		Статтею 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
		Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Отже, виконавчі органи створюються міськими радами, є підконтрольними їй та діють в межах, визначених законами України.
		Враховуючи викладене, Виконавчий комітет Львівської міської ради є спеціально- уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень.
		Щодо наявності підстав для подачі позову та не порушення прав позивача, зазначає наступне.
		Згідно ч.2 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності чи користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження проектування об`єкта будівництва.
		Згідно ч.3 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.
		Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
		Рішенням виконавчого комітету від 22.07.2022 № 581 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови» відмовлено громадянці ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови. Підставою для відмови стала невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні: будівля на АДРЕСА_1 розташована в зоні Ж-2 - зона малоповерхової квартирної житлової забудови та частково в зоні ТР-2 - зона транспортної інфраструктури (вулична мережа), відповідно до плану зонування територій (зонінгу) Личаківського району, затвердженого ухвалою міської ради від 25.01.2018 № 2914, та плану зонування території м. Львова (зонінг): Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка, затвердженого ухвалою міської ради від 25.01.2018 № 2914.
		Невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є однією з підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень згідно положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Позивачу відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень з підстав, визначених законодавством, і на дане рішення впливає не орган, уповноважений на надання містобудівних умов та обмежень, а саме невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Однак, позивачем не оскаржується відмова в наданні адміністративної послуги, а власне повноваження виконавчого комітету.
		Наголошує, що відсутній будь-який причинно-наслідковий зв`язок між відмовою у видачі містобудівних умов та обмежень та повноваженнями виконавчого комітету на затвердження рішення про їх надання, тому, права позивача не порушені п.36 Розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради».
		Враховуючи наведене, Львівська міська рада просить суд відмовити в задоволенні позову.
		Позивачем подано відповідь на відзив Львівської міської ради, в обґрунтування якої зазначені аналогічні обставини, які викладені в позовній заяві.
		Виконавчим комітетом Львівської міської ради подано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив аналогічне обґрунтування, що зазначила Львівська міська рада у своєму відзиву.
		Разом з тим, зазначив, що згідно «План зонування території м. Львова (Зонінг) Том 1. Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка», затвердженого ухвалою міської ради № 2914 від 25.01.2018 «Про затвердження змін до містобудівної документації «План зонування території м. Львова (зонінг)»: Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка; Том 1 Частина 2. Зонування Сихівського району; Том 1. Частина 6. Зонування Личаківського району» ТР-2 - зони транспортної інфраструктури (вулична мережа). Відносяться території вулиць, майданів (у межах червоних ліній) доріг.
		Переважні види забудови та іншого використання земельних ділянок: - проїзна частина; - тротуари; - розділювальні і технічні смуги; - велодоріжки; - лінії громадського транспорту.
		Супутні види забудови та іншого використання: - засоби регулювання вуличного руху (дорожні знаки, світлофори, бар`єрне обладнання); - засоби освітлення вулиць; - підземні інженерні комунікації і споруди; - наземні пішохідні переходи; - підземні та надземні пішохідні переходи; - зупинки громадського транспорту.
		Допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок: - наземні та надземні інженерні комунікації; - озеленення розділювальних і технічних смуг; - рекламні щити, установки, розтяжки, тощо; - малі архітектурні форми, кіоски, ятки; - тимчасові стоянки автотранспорту; - тимчасові стоянки для велосипедистів; - споруди АЗС  тимчасово; - пішохідні бульвари; - тимчасові об`єкти та споруди інженерної інфраструктури.
		Отже, розміщення закладів торгівлі та житлових квартир не передбачено у зоні ТР-2 згідно плану зонування м.Львова.
		Зазначає, що з поданих заявницею документів не можливо встановити розміщення існуючого нежитлового приміщення, а саме чи не передбачає його реконструкція та надбудова розміщення об`єкта будівництва в межах зони ТР-2, тобто в межах червоних ліній вулиці.
		Маючи згідно закону лише 10 робочих днів для надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні, у виконавчого комітету не було правових підстав для видачі містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на вул. Дніпровській, 7 у м. Львові під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови.
		Щодо Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, зазначає наступне.
		Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №722 заяви про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, будівельних паспортів забудови земельної ділянки подаються за вибором замовника до відповідного уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури особисто через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет в Електронній системі шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного вебпорталу електронних послуг або заповнюються та надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг. Заяви, подані через центри надання адміністративних послуг, передаються до відповідного уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури виключно з використанням електронного кабінету працівника центру надання адміністративних послуг в Електронній системі. Результати розгляду таких заяв передаються до центру надання адміністративних послуг виключно з використанням електронного кабінету уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури в Електронній системі.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 №681 затверджено Порядок ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Даним Порядком передбачено, що метою створення та ведення електронної системи є забезпечення створення, перегляду, надсилання, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробки, використання, розгляду, зберігання, захисту, обліку та надання інформації у сфері будівництва, а також електронна взаємодія між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг під час отримання/надання адміністративних послуг та інших послуг у сфері будівництва, передбачених цим Порядком, здійснення заходів щодо архітектурно- будівельного контролю та нагляду.
		Держателем електронної системи є Мінрегіон. Технічним адміністратором є державне підприємство «Дія», що належить до сфери управління Мінцифри.
		Згідно п.60 Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності електронної системи створюються такі електронні документи (крім документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю), зокрема, як містобудівні умови та обмеження, зміни до них та відмова в їх наданні, скасування містобудівних умов та обмежень.
		Документи, що створюються за допомогою Реєстру будівельної діяльності електронної системи та потребують затвердження розпорядчим документом, набирають чинності з моменту накладення кваліфікованого електронного підпису керівником відповідного органу в день видання відповідного розпорядчого документа або колегіального рішення.
		Документи, що створюються за допомогою Реєстру будівельної діяльності електронної системи та потребують затвердження колегіальним рішенням, засвідчуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису особою, уповноваженою відповідним органом, у день видання відповідного розпорядчого документа або колегіального рішення.
		Документи/дії, що створюються/проводяться за допомогою програмних засобів Реєстру будівельної діяльності електронної системи, створюються/проводяться шляхом внесення запису до Реєстру будівельної діяльності електронної системи. Документи/дії, створені/проведені без використання Реєстру будівельної діяльності електронної системи, є недійсними (крім документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю).
		Через електронний кабінет посадової особи уповноваженого органу містобудування та архітектури здійснюється, зокрема, видача та реєстрація містобудівних умов та обмежень, зміни до них, відмова в їх наданні, видача листів про те, що містобудівні умови не надаються, облік відомостей про їх зміну, скасування або зупинення.
		Вимога позивача про зобов`язання виконавчого комітету Львівської міської ради та заступника міського голови з містобудування Зубача Любомира Львовича до вчинення дій із вилучення запису про відмову ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва є безпідставною, оскільки електронна система не передбачає можливості змінення чи вилучення запису. Дане питання можливо вирішити шляхом подання документів для отримання містобудівних умов та обмежень через Єдину державну електронну систему у сфері будівництва на розгляд уповноваженого органу.
		Враховуючи наведене, виконавчий комітет Львівської міської ради просить суд відмовити в задоволенні позову.
		Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України подано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що відповідно до ч.3 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються документи, передбачені частиною третьої цієї статті Закону.
		Частиною 4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень. Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
		Згідно із ч.6 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
		Статтею 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури віднесено: - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; - структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; - виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
		До утворення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради з питань архітектури уповноваженим органом містобудування та архітектури є структурний підрозділ районної державної адміністрації з питань архітектури, а за його відсутності - структурний підрозділ обласної державної адміністрації з питань архітектури. При цьому, ст.14 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що керівники органів містобудування та архітектури, визначених абзацами четвертим - шостим частини першої статті 13 цього Закону, за посадою є головними архітекторами відповідних адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, області, району, населеного пункту).
		Призначення на посаду головного архітектора області, району, міста здійснюється виключно за результатами конкурсу. В конкурсі можуть брати участь особи, які мають вищу архітектурну освіту та стаж організаційної і професійної роботи за фахом у сфері містобудування та архітектури не менше 5 років.
		Отже, вищезазначені положення містобудівного законодавства визначають уповноважений орган містобудування та архітектури як окремий виконавчий орган сільської, селищної, міської ради з питань архітектури з відповідними вимогами до його керівника, та на який покладено виконання галузевих завдань, передбачених нормами профільного Закону.
		Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України.
		Підпунктом 9 п.«а» ч.1 ст.31 Закону визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок. Згідно із ст.11 Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
		Частиною 1, 3 ст.52 Закону визначено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк, визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
		Проте, ч.3 ст.51 Закону передбачено, зокрема, що сільська, селищна, міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради окремий орган з питань містобудування та архітектури.
		Враховуючи вищезазначене, Виконавчий комітет Львівської міської ради є спеціально уповноваженим органом з питань архітектури щодо видачі містобудівних умов та обмежень.
		Щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, зазначає наступне.
		Згідно із ст.22-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» держателем електронної системи є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, який вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування електронної системи.
		Процедуру та вимоги щодо ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - електронна система) визначає Порядок ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 № 681.
		Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку держателем електронної системи (далі - держатель) є Мінрегіон.
		Держатель вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування електронної системи, у тому числі: 1) забезпечує здійснення організаційних заходів, які пов`язані із створенням, модернізацією та функціонуванням електронної системи, а також нормативно-правове, методологічне та інформаційне забезпечення у сфері ведення електронної системи; 2) інформує технічного адміністратора про виявлені недоліки у роботі електронної системи, вносить пропозиції щодо їх усунення та вдосконалення роботи електронної системи; 3) надає роз`яснення щодо застосування законодавства, що стосується питань ведення електронної системи (крім питань, що стосуються технічного та технологічного забезпечення електронної системи); 4) здійснює фінансування заходів технічного адміністратора, пов`язаних із забезпеченням функціонування електронної системи; 5) затверджує технічні вимоги та технічні завдання з розроблення та модернізації програмного забезпечення, а також погоджує пропозиції щодо розроблення та модернізації спеціального програмного забезпечення, що пропонується технічним адміністратором; 6) забезпечує оприлюднення інформації електронної системи у формі відкритих даних відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації»; 7) здійснює контроль за функціонуванням електронної системи, у тому числі шляхом проведення моніторингу процесів її ведення.
		Враховуючи зазначене, Мінрегіон не наділений повноваженнями вносити/змінювати дані. Мінрегіон є держателем системи та в межах компетенції вживає організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування електронної системи.
		Пунктами 8, 9 Порядку перебачено, що технічним адміністратором Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва є державне підприємство «Дія», що належить до сфери управління Мінцифри.
		Згідно із п.77 Порядку створення документів та проведення дій з використанням Реєстру будівельної діяльності електронної системи здійснюється особами, до повноважень яких належить прийняття рішень про видачу відповідних документів та вчинення відповідних дій.
		Пунктом 125 Порядку визначено, що користувачами електронного кабінету, крім інших, є уповноважені органи містобудування та архітектури. Відповідно до п.158 Порядку видача та реєстрація містобудівних умов та обмежень, зміни до них, відмова в їх наданні, видача листів про те, що містобудівні умови не надаються, облік відомостей про їх зміну, скасування або зупинення здійснюється через електронний кабінет посадової особи уповноваженого органу містобудування та архітектури.
		Отже, питання надання, внесення змін до містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні, належить до безпосередньої компетенції відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури.
		Наголошує, що порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: - має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права; - пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; - є визначеним, благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним; - є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику; - порушений суб`єктом владних повноважень, однак, позовна заява не містить доводів порушеного права чи інтересу. Твердження позивача про незаконність п.36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 №1081 не доводить наявності порушеного права чи інтересу без вказання, в яке саме право чи інтерес особи втрутився суб`єкт владних повноважень (рішенням, діями чи бездіяльністю).
		Враховуючи наведене, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України просить суд відмовити в задоволенні позову.
		Державним підприємством «Дія» подано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що відповідно до пункту 8-9 Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 №681, технічним адміністратором Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва є ДП «Дія», що належить до сфери управління Міністерства цифрової трансформації України, та здійснює заходи із створення та супроводження (впровадження та розвитку) програмного забезпечення Електронної системи, відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної системи, збереження та захист інформації (даних), що міститься в Електронній системі, забезпечує проведення технічних та профілактичних робіт з підтримки Електронної системи, забезпечує надання, блокування та анулювання доступу користувачів до електронного кабінету, проводить навчання щодо роботи з Електронною системою, змінює в довідниках електронної системи найменування державних органів та органів місцевого самоврядування, саморегулівних організацій, вносить відомості про їх ліквідацію/реорганізацію, правонаступництво, зміну території, на які поширюються повноваження органів.
		Пунктом 4 Порядку закріплено, що Електронна система складається з таких компонентів: - Реєстру будівельної діяльності електронної системи; - електронного кабінету користувача електронної системи: - порталу електронної системи.
		Згідно з п.59 Порядку, Реєстр будівельної діяльності Електронної системи є компонентом Електронної системи, який забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку, захист, облік, зокрема, містобудівних умов та обмежень.
		Пунктом 60 Порядку визначено, що виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності Електронної системи створюються такі електронні документи (крім документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю), зокрема, містобудівні умови та обмеження, зміни до них та відмова від їх наданні, скасування містобудівних умов та обмежень.
		Пункт 158 Порядку передбачає, що через електронний кабінет посадової особи уповноваженого органу містобудування та архітектури здійснюється, зокрема, видача та реєстрація містобудівних умов та обмежень, зміни до них, відмова в їх наданні, видача листів про те, що містобудівні умови не надаються, облік відомостей про їх зміну, скасування або зупинення.
		Пунктом 114 Порядку встановлено, що внесення відомостей/здійснення дій у Реєстрі будівельної діяльності електронної системи на підставі судових рішень, які передбачають зміну відомостей в Реєстрі будівельної діяльності електронної системи, та рішення про заборону (скасування заборони) вчинення дій замовниками, уповноваженими органами містобудування та архітектури, органами державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснюється відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такого судового рішення.
		За змістом п.115 Порядку, внесення відомостей до Реєстру будівельної діяльності електронної системи на підставі документів виконавчого провадження, які передбачають зміну відомостей в електронній системі, та документів про заборону (скасування заборони) вчинення дій уповноваженими органами містобудування та архітектури, органами державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснюється відповідним органом не пізніше наступного робочого дня з дати отримання документа виконавчого провадження.
		Таким чином, ДП «Дія» не є уповноваженим законодавством органом, на якого покладено функції щодо внесення змін до містобудівних умов та обмежень або внесення відомостей/здійснення дій у Реєстрі будівельної діяльності Електронної системи.
		Враховуючи наведене, Державне підприємство «Дія» просить суд відмовити в задоволенні позову.
		Заступником міського голови з містобудування Зубачем Любомиром Львовичем подано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що відповідно до п.2 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2020 «Про вжиття заходів до забезпечення інституційної та технічної спроможності для належного використання Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» надано Зубачу Любомиру Львовичу - заступнику міського голови з містобудування право підпису документів - містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва, у тому числі через накладення електронного цифрового підпису на містобудівні умови та обмеження на проектування об`єктів будівництва в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва від імені виконавчого комітету Львівської міської ради - уповноваженого органу місцевого самоврядування щодо містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва, а також включити до складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені виконавчого комітету Львівської міської ради без довіреності.
		Згідно п.36. розділу II «Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 №1081 до повноважень виконавчого комітету належить, зокрема, надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова.
		Тому, заступнику міського голови з містобудування Зубачу Любомиру Львовичу делеговане виключно право підпису документів - містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва, у тому числі через накладення електронного цифрового підпису на містобудівні умови та обмеження на проектування об`єктів будівництва в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва від імені виконавчого комітету Львівської міської ради, а не повноваження щодо прийняття рішення щодо затвердження чи відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.
		Наголошує, що заступник міського голови з містобудування не приймає рішення одноособово щодо затвердження чи відмови у видачі містобудівних умов. Також, заступник міського голови з містобудування не є членом виконавчого комітету - виконавчого органу, який відповідно до п.36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради наділений повноваженнями колегіально приймати рішення щодо надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова.
		Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Статтею 25 Закону визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. За змістом п.п.9 п.«а» ч.1 ст.31 Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.
		Частиною 3 ст.52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
		Ухвалою Львівської міської ради від 26.05.2016 №507 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень» визначено виконавчий комітет Львівської міської ради спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень. Зазначена ухвала є чинною, ніким не оскаржена, а тому є обов`язковою до виконання.
		При прийнятті ухвали від 08.07.2021 №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» було враховано також положення, закріплені в ухвалі від 26.05.2016 №507 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень».
		08.07.2021 Львівська міська рада прийняла ухвалу №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», пунктом 1 якої затверджено Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради згідно з додатком. Відповідно до п.36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради до повноважень виконавчого комітету Львівської міської ради віднесено: «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова».
		Львівська міська рада як орган місцевого самоврядування наділена повноваження розмежовувати повноваження між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
		Тому визначення Виконавчого комітету Львівської міської ради спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень є таким, яким відповідає нормам чинного законодавства та не суперечить йому.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» даний закон встановлює організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про містобудівну діяльність» фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Відповідно до ч.4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 частково знаходиться в зоні ТР-2 (транспортна інфраструктура), тому рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.07.2022 за №581 щодо відмови гр. ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови у зв`язку з невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, відповідно є законним та відповідає вимогам чинного законодавства.
		Враховуючи наведене, Заступник міського голови з містобудування Зубач Любомир Львович просить суд відмовити в задоволенні позову.
		Представник позивача позовні вимоги у судових засідання підтримав, просить позов задовольнити повністю.
		Представник відповідачів 1, 2 проти позову заперечив повністю, просить у задоволенні позову відмовити.
		Від відповідачів 3,4,5 представники не прибули.
		Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-
		встановив:
		ОСОБА_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_1 .
		12.07.2022 ОСОБА_1 звернулася через Єдині державні електронні системи у сфері будівництва зі зверненням про надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови, яка зареєстрована за номером MU01:1256-8159-9407-9007.
		Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №581 від 22.07.2022 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на вул. Дніпровській, 7 у м. Львові під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови» відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови, оскільки відповідно до п.3 ч.4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» беручи до уваги невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні: будівля на вул. Дніпровській, 7 розташована в зоні Ж-2  зона малоповерхової квартирної житлової забудови та частково в зоні ТР-2  зона транспортної інфраструктури (вулична мережа), відповідно до плану зонування територій (зонінгу) Личаківського району, затвердженого ухвалою міської ради від 25.01.2018 №2914 та плану зонування території м. Львова (зонінг): Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка, затвердженого ухвалою міської ради від 25.01.2018 №2914.
		Ухвалою Львівської міської ради №507 від 26.05.2016 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень» визначено виконавчий комітет Львівської міської ради спеціально-уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень.
		08.07.2021 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради».
		Пунктом 36 розділу ІІ «Повноваження виконавчого комітету» ухвали №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» встановлено: «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова».
		Позивач вважаючи п.36 розділу ІІ «Повноваження виконавчого комітету» ухвали №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» протиправним і нечинним, та таким, що тягне за собою розгляд заяви про видачу містобудівних умов та обмежень неуповноваженим виконавчим органом Львівської міської ради, звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
		Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		За правилами предметної підсудності встановленими ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).
		Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Спірні правовідносини, які склались у цій справі, врегульовано Конституцією України, Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про місцеве самоврядування в Україні», станом на момент виникнення спірних правовідносин.
		В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст.7 Конституції України).
		Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		За ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване в інших законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Відповідно до ч.3 ст.140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		Відповідно до ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
		Відповідно до п.18 ч.1 ст.4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
		Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначенні статтею 264 КАС України.
		Згідно із п.2 ч.1 ст.264 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.
		Частинами другою-третьою статті 264 КАС України встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
		Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі  Закон №280/97-ВР).
		Відповідно до абз.11 ч.1 ст.1 Закону №280/97-ВР, виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
		Абзацом 14 ч.1 ст.1 Закону №280/97-ВР встановлено, що делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.
		Відповідно до ст.2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч.2 ст.2 Закону №280/97-ВР).
		Місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема за принципом законності (ст.4 Закону №280/97-ВР).
		Абзацом 5 ч.1 ст.5 Закону №280/97-ВР визначено, що система місцевого самоврядування включає виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
		Частинами 1, 3 ст.10 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
		Відповідно до ст.11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
		Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
		Статтею 16 Закону №280/97-ВР встановлено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
		Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч.2 ст.16 Закону №280/97-ВР).
		Згідно ст.24 Закону №280/97-ВР правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. 
		Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч.3 ст.24 Закону №280/97-ВР).
		Частиною 1 ст.26 Закону №280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема: 1) затвердження регламенту ради; 2) утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій; 3) утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; 4) обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом; 5) затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; 6) утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради; 7) затвердження плану роботи ради та заслуховування звіту про його виконання з урахуванням вимог статті 32 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; 9) заслуховування звіту сільського, селищного, міського голови про діяльність виконавчих органів ради, у тому числі щорічного звіту про здійснення державної регуляторної політики виконавчими органами відповідної ради; 11) заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує; 15) скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; 41) прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами; 42) затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; 43) затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції; 44) встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
		Статтею 31 Закону №280/97-ВР визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва.
		До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
		а) власні (самоврядні) повноваження, зокрема: 3) розгляд і внесення до відповідних органів виконавчої влади пропозицій до планів і програм будівництва та реконструкції об`єктів на відповідній території; 6) підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; 9) надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок; 10) проведення громадського обговорення містобудівної документації;
		б) делеговані повноваження, зокрема: 1) надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»; 2) організація роботи, пов`язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів; 3) здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; 6) вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.
		Відповідно до ч.1, 3, 5 ст.51 Закону №280/97-ВР, виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
		Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. 
		Сільська, селищна, міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури (ч.3 ст.51 Закону №280/97-ВР).
		Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради (ч.5 ст.51 Закону №280/97-ВР).
		Частиною 8 ст.51 Закону №280/97-ВР передбачено, що виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
		Згідно ст.52 Закону №280/97-ВР, виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
		Частиною 2 ст.52 Закону №280/97-ВР передбачено, що виконавчий комітет ради: 1) попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; 2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; 3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.
		Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк, визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (ч.3 ст.52 Закону №280/97-ВР).
		Статтею 54 Закону №280/97-ВР встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
		Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади.
		Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.
		Таким чином, Законом №280/97-ВР встановлені повноваження щодо формування виконавчих органів міської ради, визначення повноважень зокрема з питань містобудування та архітектури.
		Відповідно до ч.1-3 ст.59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
		Частиною 5 ст.59 Закону №280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
		Згідно ч.10 ст.59 Закону №280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Відповідно до ч.2 ст.71 Закону №280/97-ВР органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.
		Згідно ч.1 ст.73 Закону №280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
		Суд встановив, що ухвалою Львівської міської ради №507 від 26.05.2016 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень» визначено виконавчий комітет Львівської міської ради спеціально-уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень.
		Ухвалою Львівської міської ради №32 від 04.02.2021 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів» затверджено структуру виконавчих органів Львівської міської ради та визначено виконавчі органи зі статусом юридичної особи, зокрема, управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування.
		Отже Львівською міською радою визначений спеціальний орган з питань містобудування та архітектури, а саме: управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування.
		08.07.2021 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради».
		Пунктом 36 розділу ІІ «Повноваження виконавчого комітету» ухвали №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» встановлено: «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова».
		Відповідно до затвердженого положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, Виконавчий комітет Львівської міської ради безпосередньо на себе поклав повноваження щодо питань видачі містобудівних умов та обмежень, хоча створив спеціальний уповноважений виконавчий орган з питань містобудування та архітектури  управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, який повинен займатися питанням видачі містобудівних умов та обмежень.
		Суд зазначає, що питанням містобудування та архітектури може займатися виконавчий орган комітету міської ради, який безпосередньо спеціалізується на містобудуванні та архітектурі, оскільки згідно Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури, а відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури, зокрема належать виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
		Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 (далі  Закон №3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону №3038-VI, управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
		До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність».
		Закон України «Про архітектурну діяльність» №687-XIV від 20.05.1999 (далі  Закон №687-XIV) визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.
		Статтею 13 Закону №687-XIV визначені уповноважені органи містобудування та архітектури.
		До уповноважених органів містобудування та архітектури, зокрема належать виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
		До утворення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради з питань архітектури уповноваженим органом містобудування та архітектури є структурний підрозділ районної державної адміністрації з питань архітектури, а за його відсутності - структурний підрозділ обласної державної адміністрації з питань архітектури.
		З метою забезпечення виконання функцій, пов`язаних з організацією замовлення розроблення, оновлення та затвердження містобудівної документації (змін до неї), у складі уповноваженого органу містобудування та архітектури може утворюватися окремий структурний підрозділ. Примірне положення про такий структурний підрозділ затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури.
		Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій підконтрольні і підзвітні відповідним органам виконавчої влади в межах, передбачених законом.
		Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		З питань делегованих повноважень, передбачених підпунктом «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
		Відповідно до ст.14 Закону №687-XIV, керівники органів містобудування та архітектури, визначених абзацами четвертим - шостим частини першої статті 13 цього Закону, за посадою є головними архітекторами відповідних адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, області, району, населеного пункту). Повноваження головних архітекторів сіл, селищ, міст поширюються на всю територію відповідної територіальної громади.
		Призначення на посаду головного архітектора області, району, міста здійснюється виключно за результатами конкурсу.
		В конкурсі можуть брати участь особи, які мають вищу архітектурну освіту та стаж організаційної і професійної роботи за фахом у сфері містобудування та архітектури не менше 5 років.
		Конкурси на заміщення посади головних архітекторів проводяться за участю місцевих організацій Національної спілки архітекторів України.
		Головні архітектори та інші посадові особи спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури як автори чи співавтори беруть участь у розробленні містобудівної документації відповідної території. Головні архітектори та інші посадові особи спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури в межах закону можуть здійснювати творчу діяльність, пов`язану з проектуванням об`єктів архітектури, які передбачені для будівництва на території їх адміністративної діяльності. У таких випадках погодження відповідних архітектурних рішень здійснюється органами містобудування та архітектури вищого рівня.
		Головний архітектор міста, району погоджує містобудівне та архітектурне проектне рішення об`єктів, розташованих в історичній частині міста, історичних ареалах, на магістралях та площах загальноміського значення.
		Отже, відповідно до норм ст.13 Закону №687-XIV, ч.3 ст.29 Закону №3038-VI та п.п.9 п.«а» ч.1 ст.31, ч.3 ст.51 Закону №280/97-ВР надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок належить виключно виконавчому органу з питань архітектури, а підписання документів повинно здійснюватися головним архітектором міста.
		Відтак Виконавчий комітет Львівської міської ради не є спеціально-уповноваженим виконавчим органом з питань архітектури, тому Львівська міська рада не вправі перекладати обов`язки з питань видачі містобудівних умов та обмежень безпосередньо до повноважень виконавчого комітету та закріплювати (розмежовувати) їх в п.36 розділу ІІ «Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», які затвердженні ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08.07.2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради».
		Суд наголошує, що Виконавчий комітет Львівської міської ради розуміючи, що відповідно до законодавства питанням архітектури повинен займатися відповідний орган виконавчої влади з питань архітектури, який створюється виконавчим органом, приймає рішення №826 від 18.09.2020 «Про вжиття заходів до забезпечення інституційної та технічної спроможності для належного використання Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва», яким затверджує перелік осіб, уповноважених на роботу в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, уповноваженого органу місцевого самоврядування щодо містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва  виконавчого комітету Львівської міської ради згідно з додатком, які безпосередньо працюють в управлінні архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, але все одно наголошує, що уповноваженим органом з питань видачі містобудівних умов та обмежень є саме Виконавчий комітет Львівської міської ради, чим необґрунтовано та незаконно перебирає на себе обов`язки, які даному органу не притаманні в сили норм Законів України.
		Крім того, пунктом 2 рішення №826 від 18.09.2020 надано Зубачу Любомиру Львовичу - заступнику міського голови з містобудування право підпису документів - містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва, у тому числі через накладення електронного цифрового підпису на містобудівні умови та обмеження на проектування об`єктів будівництва в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва від імені виконавчого комітету Львівської міської ради - уповноваженого органу місцевого самоврядування щодо містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва, а також включити до складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені виконавчого комітету Львівської міської ради без довіреності, хоча відповідно до норм законодавства підписання зазначених документів повинно здійснюватися безпосередньо головним архітектором міста.
		Суд наголошує, що відповідно до додатку до рішення №826 від 18.09.2020 уповноваженими особами на роботу в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва є працівники спеціального виконавчого органу з питань архітектури  управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, що в свою чергу також свідчить про те, що Виконавчий комітет Львівської міської ради розуміє, що питаннями архітектури повинен займатися спеціальний орган виконавчої влади безпосередньо з питань архітектури, а необґрунтовано та незаконно покладати обов`язки на неуповноважений та некомпетентний орган виконавчої влади, в даному випадку  Виконавчий комітет Львівської міської ради.
		Судом досліджено сайти інших міських рад на території України, та встановлено, що питаннями архітектури, зокрема щодо видачі містобудівних умов та обмежень займаються уповноважені виконавчі органи з питань архітектури, а не виконавчий комітет відповідної ради.
		Відповідно до ч.9 ст.264 КАС України, суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
		Оскільки, судом під час розгляду справи встановлено, що Львівська міська рада протиправно віднесла повноваження щодо «надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова» до компетенції виконавчого комітету Львівської міської ради, то суд дійшов висновку, що п.36 розділу ІІ «Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», який затверджений ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08.07.2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та нечинним.
		Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про:
		1) визнання протиправними дій Львівської міської ради з віднесення пунктом 36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08 липня 2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» повноваження з «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова» до компетенції Виконавчого комітету Львівської міської ради;
		2) зобов`язання Львівську міську раду підготувати ухвалу та винести її на розгляд ради щодо розмежування між виконавчими органами Львівської міської ради повноваження з «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова» та віднесення даного повноваження до відання виконавчого органу з питань архітектури, керівником якого за посадою є головний архітектор Львівської міської ради;
		3) визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття пункт 36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08 липня 2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» повноваження з «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова», підлягають частковому задоволенню шляхом:
		- визнання протиправним та нечинним п.36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08.07.2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради».
		 
		 
		Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
		Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5.
		Зокрема, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
		Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
		Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
		Суд не може перебирати на себе повноваження колегіального органу в особі Львівської міської ради щодо підготовки ухвали та винести її на розгляд Львівської міської ради стосовно розмежування між виконавчими органами Львівської міської ради повноважень, тому, позовні вимоги про:
		1) визнання протиправними дій Львівської міської ради з віднесення пунктом 36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08 липня 2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» повноваження з «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова» до компетенції Виконавчого комітету Львівської міської ради;
		2) зобов`язання Львівську міську раду підготувати ухвалу та винести її на розгляд ради щодо розмежування між виконавчими органами Львівської міської ради повноваження з «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова» та віднесення даного повноваження до відання виконавчого органу з питань архітектури, керівником якого за посадою є головний архітектор Львівської міської ради, задоволенню не підлягають, також і у зв`язку з тим, що дій Львівської міської ради з віднесення пунктом 36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08 липня 2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» повноваження з «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова» до компетенції Виконавчого комітету Львівської міської ради не мають самостійного правового значення, оскільки їх наслідком є прийняття відповідного рішення, яке і є предметом оскарження, а оцінку діям по його прийнятті суд надає при вирішенні питання про правомврність прийнятого рішення.
		Достатнім та дієвим способом захисту порушеного права позивача, є визнання судом протиправним та нечинним п.36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08.07.2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради».
		Водночас судом під час розгляду справи встановлено, що Львівською міською радою 26.05.2016 прийнято ухвалу №507 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень» відповідно до якої, Львівська міська рада визначила виконавчий комітет Львівської міської ради спеціально-уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень.
		При розгляді справи судом встановлено, що Виконавчий комітет Львівської міської ради не може буди спеціально-уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень, оскільки такі повноваження повинні бути покладенні на спеціальний виконавчий орган з питань архітектури.
		Відповідно до ч.10 ст.264 КАС України, якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта суд виявить, що інші нормативно-правові акти, прийняті відповідачем, чи їх окремі положення, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, безпосередньо впливають на прийняття рішення у справі і без визнання таких нормативно-правових актів протиправними неможливий ефективний захист прав позивача, суд визнає такі акти чи їх окремі положення протиправними в порядку, визначеному цією статтею.
		Оскільки прийняття ухвали №507 від 26.05.2016 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень» враховувалась Львівською міською радою під час затвердження «Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» та оскільки Львівська міська рада, виконавчий комітет Львівської міської ради і заступник міського голови з містобудування посилаються у відзивах на позовну заяву на зазначену ухвалу, а заступник міського голови з містобудування зазначає, що ухвала є чинною, ніким не оскаржена, тому є обов`язковою до виконання, суд, для ефективного захисту прав позивача та враховуючи ч.10 ст.264 КАС України, вирішив визнати протиправною та нечинною ухвалу Львівської міської ради №507 від 26.05.2016 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень».
		Відповідно до частин першої, другої статті 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
		Отже, Львівській міській раді після набрання рішенням суду законної сили, необхідно невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.
		Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій виконавчого комітету Львівської міської ради та заступника міського голови з містобудування Зубача Любомира Львовича щодо розгляду заяви ОСОБА_1 на видачу містобудівних умов та обмежень від 12.07.2022 року, що зареєстрована в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером MU01:1256-8159-9407-9007 та зобов`язання виконавчого комітету Львівської міської ради та заступника міського голови з містобудування Зубача Любомира Львовича до вчинення дій із вилучення запису про відмову ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень, з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, суд зазначає наступне.
		Згідно ст.8 Закону №3038 планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.
		Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
		Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
		Відповідно до ч.2, 4 ст.24 Закону №3038 зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.
		Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
		Зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України.
		Частинами 4, 5 ст.26 Закону №3038 визначено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Частиною 2 ст.29 Закону №3038-VI передбачено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Містобудівні умови, обмеження та технічні умови для проектування об`єктів будівництва в рамках здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, можуть надаватися приватному партнеру, концесіонеру на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, що передається у концесію, за умови, що така земельна ділянка (або її частина) відповідно до положень договору необхідна для здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії.
		Відповідно до п.п.9 п.«а» ч.1 ст.31 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.
		Суд зазначає, що на час реєстрації в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва звернення ОСОБА_1 про надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 , повноваження щодо розгляду заяв з питань видачі містобудівних умов та обмежень покладені на Виконавчий комітет Львівської міської ради відповідно до ухвали Львівської міської ради №507 від 26.05.2016 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень» та пункту 36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08.07.2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради».
		Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №826 від 18.09.2020 «Про вжиття заходів до забезпечення інституційної та технічної спроможності для належного використання Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» надано ОСОБА_3 - заступнику міського голови з містобудування право підпису документів - містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва, у тому числі через накладення електронного цифрового підпису на містобудівні умови та обмеження на проектування об`єктів будівництва в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва від імені виконавчого комітету Львівської міської ради - уповноваженого органу місцевого самоврядування щодо містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва, а також включити до складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені виконавчого комітету Львівської міської ради без довіреності.
		Тобто на час подачі заяви та її розгляду відповідно до законодавства та нормативних документів Львівської міської ради та її виконавчого комітету, саме на Виконавчий комітет Львівської міської ради та заступника міського голови з містобудування були покладені обов`язки щодо розгляду та підпису рішень за результатами розгляду заяв з питань видачі містобудівних умов та обмежень.
		При зверненні ОСОБА_1 з проханням надати містобудівні умови, Виконавчий комітет Львівської міської ради та заступник міського голови з питань містобудування вчиняли дії в рамках наданих та розподілених повноважень, у зв`язку з чим, суд не може стверджувати про протиправність дій Виконавчого комітету Львівської міської ради та заступника міського голови з питань містобудування щодо розгляду заяви на видачу містобудівних умов та обмежень станом на момент розгляду заяви та прийняття рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
		Суд зазначає, що обраний судом спосіб захисту прав та інтересів, в частині визнання протиправним та нечинним ухвали Львівської міської ради №507 від 26.05.2016 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень» та п.36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08.07.2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» є достатнім та належним для захисту порушеного права позивача.
		Щодо позовних вимог про зобов`язання Державне підприємство «Дія» та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України вилучити запис про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень ОСОБА_1 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва та внести запис про те, що проектування об`єкта будівництва здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні та обмежень у використанні земель, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини» у зв`язку з ненаданням уповноваженим органом містобудування та архітектури містобудівних умов та обмежень, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст.22-1 Закону №3038-VI, Єдина державна електронна система у сфері будівництва (далі - електронна система) - єдина інформаційно-телекомунікаційна система у складі містобудівного кадастру, що забезпечує створення, перегляд, відправлення, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробку, використання, розгляд, зберігання, захист, облік та надання інформації у сфері будівництва, а також електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг, з метою отримання визначених цим Законом послуг у сфері будівництва (ч.1 ст.22-1 Закону №3038-VI).
		Електронна система складається з: 1) Реєстру будівельної діяльності; 2) електронного кабінету користувача електронної системи (далі - електронний кабінет); 3) порталу електронної системи.
		Невід`ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності є єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
		У електронній системі використовуються класифікатори, довідники, словники та бази даних, які ведуться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, а також державні та галузеві класифікатори, довідники, словники та бази даних, які ведуться іншими центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
		Для забезпечення ідентифікації місця розташування об`єкта будівництва у електронній системі використовується словник вулиць населених пунктів та вулиць іменованих об`єктів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.22-1 Закону №3038-VI).
		Держателем електронної системи є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, який вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування електронної системи (ч.3 ст.22-1 Закону №3038-VI).
		Технічним адміністратором електронної системи (далі - технічний адміністратор) є визначене Кабінетом Міністрів України в Порядку ведення електронної системи державне унітарне підприємство, яке належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства.
		Технічний адміністратор здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення електронної системи, відповідає за технічне і технологічне забезпечення електронної системи, збереження та захист інформації (даних), що містяться в електронній системі, забезпечує надання та анулювання доступу до електронної системи, проводить навчання роботі з електронною системою (ч.4 ст.22-1 Закону №3038-VI).
		Відповідно до ч.11 ст.22-1 Закону №3038-VI якщо інформація та документи, що підлягають внесенню до електронної системи, внесені до неї, такі інформація та документи вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
		Якщо інформація та документи, що підлягають внесенню до електронної системи, є недостовірними і були внесені до неї, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або повинна була знати про те, що такі відомості є недостовірними.
		Якщо інформація та документи, що підлягають внесенню до електронної системи, не внесені до неї, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або повинна була знати ці відомості.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.22-2 Закону №3038-VI реєстр будівельної діяльності є компонентом електронної системи, який забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку, захист, облік інформації щодо містобудівних умов та обмежень.
		Згідно п.1 ч.2 ст.22-2 Закону №3038-VI з використанням Реєстру будівельної діяльності створюються такі електронні документи (крім документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю) та здійснюються такі дії: містобудівні умови та обмеження, зміни до них, відмова у їх наданні, скасування містобудівних умов та обмежень;
		Оригіналом документів, визначених цією частиною, є їх примірник в електронній формі, виготовлений за допомогою Реєстру будівельної діяльності.
		Створення документів та проведення дій, визначених цією частиною, з використанням Реєстру будівельної діяльності здійснюються особами, до повноважень яких віднесено прийняття рішень про видачу відповідних документів та вчинення відповідних дій.
		Постановою Кабінету Міністрів України №681 від 23.06.2021 «Деякі питання забезпечення функціонування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» затверджено Порядок ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - Порядок №681).
		Відповідно до п.3 Порядку №681 метою створення та ведення електронної системи є забезпечення створення, перегляду, надсилання, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробки, використання, розгляду, зберігання, захисту, обліку та надання інформації у сфері будівництва, а також електронна взаємодія між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг під час отримання/надання адміністративних послуг та інших послуг у сфері будівництва, передбачених цим Порядком, здійснення заходів щодо архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		Пунктом 6 Порядку №681 встановлено, що держателем електронної системи (далі - держатель) є Мінрегіон.
		Згідно п.7 Порядку №681 держатель вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування електронної системи, у тому числі: 1) забезпечує здійснення організаційних заходів, які пов`язані із створенням, модернізацією та функціонуванням електронної системи, а також нормативно-правове, методологічне та інформаційне забезпечення у сфері ведення електронної системи; 2) інформує технічного адміністратора електронної системи (далі - технічний адміністратор) про виявлені недоліки у роботі електронної системи, вносить пропозиції щодо їх усунення та вдосконалення роботи електронної системи; 3) надає роз`яснення щодо застосування законодавства, що стосується питань ведення електронної системи (крім питань, що стосуються технічного та технологічного забезпечення електронної системи); 4) здійснює фінансування заходів технічного адміністратора, пов`язаних із забезпеченням функціонування електронної системи; 5) затверджує технічні вимоги та технічні завдання з розроблення та модернізації програмного забезпечення, а також погоджує пропозиції щодо розроблення та модернізації спеціального програмного забезпечення, що пропонується технічним адміністратором; 6) забезпечує оприлюднення інформації електронної системи у формі відкритих даних відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації»; 7) здійснює контроль за функціонуванням електронної системи, у тому числі шляхом проведення моніторингу процесів її ведення.
		Пунктами 8, 9 Порядку №681 передбачено, що технічним адміністратором є державне підприємство «Дія», що належить до сфери управління Мінцифри.
		Технічний адміністратор: - здійснює заходи із створення та супроводження (впровадження та розвитку) програмного забезпечення електронної системи; - відповідає за технічне і технологічне забезпечення електронної системи, збереження та захист інформації (даних), що міститься в електронній системі; - забезпечує проведення технічних та профілактичних робіт з підтримки електронної системи; - забезпечує надання, блокування та анулювання доступу користувачів до електронного кабінету; - проводить навчання щодо роботи з електронною системою; - змінює в довідниках електронної системи найменування державних органів та органів місцевого самоврядування, саморегулівних організацій, вносить відомості про їх ліквідацію/реорганізацію, правонаступництво, зміну території, на які поширюються повноваження органів.
		Згідно п.п.1 п.59 Порядку №681, реєстр будівельної діяльності електронної системи є компонентом електронної системи, який забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку, захист, облік містобудівних умов та обмежень.
		Пунктом 60 Порядку №681 визначено, що виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності електронної системи створюються такі електронні документи (крім документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю), зокрема, містобудівні умови та обмеження, зміни до них та відмова в їх наданні, скасування містобудівних умов та обмежень.
		Відповідно до п.77 Порядку №681 створення документів та проведення дій з використанням Реєстру будівельної діяльності електронної системи здійснюється особами, до повноважень яких належить прийняття рішень про видачу відповідних документів та вчинення відповідних дій.
		Згідно п.81 Порядку №681 документи, що створюються за допомогою Реєстру будівельної діяльності електронної системи та потребують затвердження колегіальним рішенням, засвідчуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису особою, уповноваженою відповідним органом, у день видання відповідного розпорядчого документа або колегіального рішення.
		Документи/дії, що створюються/проводяться за допомогою програмних засобів Реєстру будівельної діяльності електронної системи, створюються/проводяться шляхом внесення запису до Реєстру будівельної діяльності електронної системи. Документи/дії, створені/проведені без використання Реєстру будівельної діяльності електронної системи, є недійсними (крім документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю) (п.82 Порядку №681).
		Пунктом 114 Порядку №681 встановлено, що внесення відомостей/здійснення дій у Реєстрі будівельної діяльності електронної системи на підставі судових рішень, які передбачають зміну відомостей в Реєстрі будівельної діяльності електронної системи, та рішення про заборону (скасування заборони) вчинення дій замовниками, уповноваженими органами містобудування та архітектури, органами державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснюється відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такого судового рішення.
		Відповідно до п.158 Порядку №681 через електронний кабінет посадової особи уповноваженого органу містобудування та архітектури здійснюється: 1) видача та реєстрація містобудівних умов та обмежень, зміни до них, відмова в їх наданні, видача листів про те, що містобудівні умови не надаються, облік відомостей про їх зміну, скасування або зупинення; 2) видача та реєстрація будівельних паспортів забудови земельної ділянки чи внесення змін до них, повідомлення про відмову в їх наданні, облік відомостей про їх зміну, скасування або зупинення; 3) підтвердження інформації про факт видачі або надсилання інформації про недостовірні відомості про видані раніше містобудівні умови та обмеження, видача листів про те, що містобудівні умови не надаються, і будівельних паспортів забудови земельних ділянок; 4) листування з користувачами електронної системи, держателем та технічним адміністратором; 5) оприлюднення для публічного обговорення проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 6) отримання статистичних даних; 7) видача документа про відповідність місця розташування відповідно до державних будівельних норм самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду; 8) завантаження містобудівної документації на місцевому рівні; 9) створення та видача висновку про можливість/неможливість розміщення на земельній ділянці виробничих потужностей підприємств, переміщених (евакуйованих) із зони бойових дій, або об`єктів для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, відмова в його наданні.
		Отже, питання надання, внесення змін до містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні, у тому числі на виконання рішення суду, належить до безпосередньої компетенції відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури, яким на території м. Львова є  управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради.
		Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України є лише держателем електронної системи, а Державне підприємство «Дія» технічним адміністратором, які діють в межах компетенції визначених Порядком №681 та які не наділені повноваженнями вносити/змінювати містобудівні умови та обмеження, у тому числі на виконання рішення суду, оскільки зазначені повноваження належать уповноваженому органу містобудування та архітектури, відповідно позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
		Суд зазначає, що Закон №3038-VI та Порядок №681 не передбачають вилучення запису з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва навіть на підставі рішення суду, а лише зміну відомостей в Реєстрі будівельної діяльності електронної системи, заборону (скасування заборони) вчинення дій, виправлення технічних помилок у відомостях, анулювання доступу, проте, не вилучення відповідного запису.
		При наявності рішення суду про скасування рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, уповноваженому органу не надається право щодо вилучення запису про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, а лише право скасувати відповідне відмовне рішення, інформація про яке повинно відображатися в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.
		Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №581 від 22.07.22 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на вул. Дніпровській, 7 у м. Львові під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови», суд зазначає наступне.
		Частиною 1 ст.1 Закону №3038-VI надані визначення термінів, зокрема:
		1) будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва;
		3) детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;
		4) замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;
		6) лінії регулювання забудови - визначені в містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших територій;
		7) містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;
		8) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією;
		9) план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон;
		14) червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.
		Відповідно до ст.6 Закону №3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
		Водночас правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності визначені Законом №687-XIV, який спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.
		Статтею 13 Закону №687-XIV передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
		Відповідно до ст.22 Закону №687-XIV архітектор під час проектування і будівництва об`єктів архітектури має право зокрема:
		- без попереднього дозволу розробляти проектні пропозиції щодо забудови будь-якої земельної ділянки для визначення можливості і умов здійснення на ній будівництва об`єкта архітектури;
		- за дорученням замовника одержувати в установленому порядку містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки і технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта архітектури;
		- вільно обирати засоби і способи реалізації архітектурного рішення.
		Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 №2780-XII (далі - Закон №2780-XII), який спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.
		Згідно з ч.1 ст.5 Закону №2780-XII передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:
		- розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням норм і правил;
		- розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;
		- раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок
		- урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;
		- урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.
		Статтею 19 Закону №2780-XII встановлено, що при розробці та реалізації містобудівної документації суб`єкти містобудівної діяльності зобов`язані дотримуватись основних завдань та заходів щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів та екологічної безпеки територій.
		Сталий розвиток населених пунктів передбачає соціально, економічно і екологічно збалансований їх розвиток, спрямований на створення економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів, технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної інфраструктури.
		Екологічна безпека територій передбачає дотримання встановлених природоохоронним законодавством вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, збереження та раціонального використання природних ресурсів, санітарно-гігієнічних вимог щодо охорони здоров`я людини, здійснення заходів для нейтралізації, утилізації, знищення або переробки всіх шкідливих речовин і відходів.
		Відповідно до ч.2, 3 ст.8 Закону №3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
		Згідно з положеннями ст.26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Частиною 5 ст.26 Закону №3038-VI визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Відповідно до ч.1 ст.29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності, а також є частиною містобудівної документації, зокрема її графічної та текстової складової частини і повинні містити однакові для усіх отримувачів адміністративної послуги умови і вимоги.
		Частинами 2, 3 статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Містобудівні умови, обмеження та технічні умови для проектування об`єктів будівництва в рамках здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, можуть надаватися приватному партнеру, концесіонеру на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, що передається у концесію, за умови, що така земельна ділянка (або її частина) відповідно до положень договору необхідна для здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії.
		Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
		Відповідно до ч.4 ст.29 Закону №3038-VI, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
		Згідно ч.5 ст.29 Закону №3038-VI, містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень); 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України); 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.
		Перелік зазначених умов є вичерпним.
		Відомості, визначені пунктами 3, 4, 6-9 цієї частини, визначаються у містобудівних умовах та обмеженнях на підставі відомостей Державного земельного кадастру. Дія цього положення не поширюється на випадки, коли такі дані були встановлені містобудівною документацією до набрання чинності цим абзацом і відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру.
		Відповідно до ст.22-1 Закону №3038-VI єдина державна електронна система у сфері будівництва (далі - електронна система) - єдина інформаційно-телекомунікаційна система у складі містобудівного кадастру, що забезпечує створення, перегляд, відправлення, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробку, використання, розгляд, зберігання, захист, облік та надання інформації у сфері будівництва, а також електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг, з метою отримання визначених цим Законом послуг у сфері будівництва.
		Електронна система складається з: 1) Реєстру будівельної діяльності; 2) електронного кабінету користувача електронної системи (далі - електронний кабінет); 3) порталу електронної системи.
		Невід`ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності є єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
		Якщо інформація та документи, що підлягають внесенню до електронної системи, внесені до неї, такі інформація та документи вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.11 ст.22-1 Закону №3038-VI).
		Відповідно до ч.1, 2 ст.22-2 Закону №3038-VI реєстр будівельної діяльності є компонентом електронної системи, який забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку, захист, облік такої інформації, зокрема, містобудівних умов та обмежень.
		З використанням Реєстру будівельної діяльності створюються такі електронні документи (крім документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю) та здійснюються такі дії, зокрема, містобудівні умови та обмеження, зміни до них, відмова у їх наданні, скасування містобудівних умов та обмежень.
		Оригіналом документів, визначених цією частиною, є їх примірник в електронній формі, виготовлений за допомогою Реєстру будівельної діяльності.
		Створення документів та проведення дій, визначених цією частиною, з використанням Реєстру будівельної діяльності здійснюються особами, до повноважень яких віднесено прийняття рішень про видачу відповідних документів та вчинення відповідних дій.
		Згідно з п.59 Порядку №681, реєстр будівельної діяльності електронної системи є компонентом електронної системи, який забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку, захист, облік, зокрема, містобудівних умов та обмежень.
		Пунктом 60 Порядку №681 визначено, що виключно з використанням Реєстру будівельної, діяльності електронної системи створюються такі електронні документи (крім документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю), зокрема, містобудівні умови та обмеження, зміни до них та відмова в їх наданні, скасування містобудівних умов та обмежень.
		За приписами п.158 Порядку №681 через електронний кабінет посадової особи уповноваженого органу містобудування та архітектури здійснюється, зокрема, видача та реєстрація містобудівних умов та обмежень, зміни до них, відмова в їх наданні, видача листів про те, що містобудівні умови не надаються, облік відомостей про їх зміну, скасування або зупинення.
		Суд встановив, що на час розгляду звернення позивача, уповноваженим органом щодо розгляду був Виконавчий комітет Львівської міської ради, проте, під час розгляду справи суд встановив, що відповідно до норм законодавства Виконавчий комітет Львівської міської ради неправомірно перебрав компетенцію щодо розгляду питань видачі містобудівних умов та обмежень до своїх повноважень.
		Суд зазначає, що неправомірне (незаконне) покладення обов`язків щодо вирішення питань з архітектури на Виконавчий комітет Львівської міської ради, а не безпосередньо на уповноважений виконавчий орган з питань архітектури, який за спеціальними умовами повинен розглядати питання містобудівних умов та обмежень (дозволів), не може безумовно свідчити про те, що орган під час розгляду відповідної заяви з питань містобудівних умов та обмежень не надав оцінку наданим документам відповідно до законодавства України, які регламентують питання видачі містобудівних умов та обмежень.
		Розгляд звернення позивача неуповноваженим відповідно до закону органом, не свідчить про факт його безумовного скасування виключно на підставі неправомірного покладання обов`язків на неуповноважений орган, а дає необхідність суду дослідити та надати оцінку безпосереднім мотивам, які покладені в обґрунтування рішення про відмову.
		Суд встановив, що 12.07.2022 ОСОБА_1 звернулася через Єдині державні електронні системи у сфері будівництва зі зверненням про надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови, яка зареєстрована за номером MU01:1256-8159-9407-9007.
		В переліку документів: - заява; - викопіювання з топогеодезичного плану в масштабі 1:2000; - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
		Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №581 від 22.07.2022 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови» відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови, оскільки відповідно до п.3 ч.4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» беручи до уваги невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні: будівля на вул. Дніпровській, 7 розташована в зоні Ж-2  зона малоповерхової квартирної житлової забудови та частково в зоні ТР-2  зона транспортної інфраструктури (вулична мережа), відповідно до плану зонування територій (зонінгу) Личаківського району, затвердженого ухвалою міської ради від 25.01.2018 №2914 та плану зонування території м. Львова (зонінг): Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка, затвердженого ухвалою міської ради від 25.01.2018 №2914.
		Таким чином, відмова вмотивована невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, передбаченої п.3 ч.4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Отже, суду необхідно встановити, чи дійсно будівля на вул. Дніпровській, 7 розташована в зоні Ж-2 (зона малоповерхової квартирної житлової забудови) та частково в зоні ТР-2 (зона транспортної інфраструктури).
		Згідно з п.п.7, 9 ч.1 ст.1 Закону №3038 містобудівна документація це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; план зонування території (зонінг) це містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
		Частиною 1 ст.16 Закону №3038 визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.
		Порядок обміну інформацією між містобудівним кадастром та Державним земельним кадастром встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.
		Оновлення містобудівної документації передбачає: 1) актуалізацію картографо-геодезичної основи; 2) перенесення з паперових носіїв у векторну цифрову форму; 3) приведення містобудівної документації у відповідність із вимогами законодавства в частині формату зберігання та оброблення даних.
		Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 16-1, 17, 18 та 19 цього Закону. При цьому затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні, що не пов`язано із внесенням змін до неї, не потребує звернення до відповідних органів виконавчої влади для визначення державних інтересів, проведення громадського обговорення. Стратегічна екологічна оцінка такої документації не здійснюється, крім випадку, якщо замовником відповідно до законодавства прийнято рішення про здійснення стратегічної екологічної оцінки незначних змін до документа державного планування (ч.2 ст.16 Закону №3038).
		Внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у порядку, визначеному законодавством для її розроблення та затвердження (ч.3 ст.16 Закону №3038).
		Відповідно до ч.4 ст.16 Закону №3038 склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.
		Містобудівна документація на місцевому рівні містить розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту. Затвердження містобудівної документації на місцевому рівні за відсутності такого розділу забороняється.
		Згідно ч.5 ст.16 Закону №3038 обмеження у використанні земель (територій), визначені комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також Державного земельного кадастру в порядку, встановленому Законом України «Про Державний земельний кадастр».
		Класифікація обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ч.1,2 ст.17 Закону №3038 генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		У разі якщо територія територіальної громади не обмежується територією одного населеного пункту, генеральні плани населених пунктів у межах такої громади розробляються у складі комплексного плану або включаються до нього як складові відповідно до статті 16-1 цього Закону. Положення генеральних планів таких населених пунктів мають узгоджуватися з іншими положеннями комплексного плану.
		Генеральні плани населених пунктів, включення до складу комплексного плану або необхідність розроблення яких не встановлена рішенням про затвердження комплексного плану, не розробляються. Планувальні рішення генеральних планів таких населених пунктів включаються до складу комплексного плану. Обсяг таких планувальних рішень затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення), яке складається і затверджується замовником за погодженням з розробником.
		Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.
		Частиною 3 ст.17 Закону №3038 встановлено, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Розробником генерального плану населеного пункту може бути суб`єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність» та документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
		Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин.
		Згідно ч.6,7,9 ст.17 Закону №3038 рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
		Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
		Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
		Частиною 12 ст.17 Закону №3038 передбачено, що генеральний план населеного пункту розробляється у формі електронного документа, формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, та підписується кваліфікованими електронними підписами відповідальними особами, які його розробили, - архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та сертифікованим інженером-землевпорядником.
		Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися за результатами містобудівного моніторингу не частіше одного разу на рік.
		Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження генерального плану населеного пункту та Законом України «Про землеустрій», а якщо територія територіальної громади не обмежується територією одного населеного пункту, - у порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про землеустрій» для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану.
		У разі виникнення державної необхідності рішення про розроблення змін до генерального плану населеного пункту приймається за ініціативою Кабінету Міністрів України, який у такому разі забезпечує фінансування розроблення таких змін (ч.13 ст.17 Закону №3038).
		Таким чином, право власника або користувача на забудову земельної ділянки здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації. При цьому, невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, є підставою для повернення пакету документів щодо видачі будівельного паспорта.
		Суд встановив, що ОСОБА_1 відмовлено у наданні будівельних умов та обмежень з підстав невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме будівля по АДРЕСА_1 розташована в зоні Ж-2  зона малоповерхової квартирної житлової забудови та частково в зоні ТР-2  зона транспортної інфраструктури (вулична мережа), відповідно до плану зонування територій (зонінгу) Личаківського району, затвердженого ухвалою міської ради від 25.01.2018 №2914 та плану зонування території м. Львова (зонінг): Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка, затвердженого ухвалою міської ради від 25.01.2018 №2914.
		Під час судового розгляду представник Львівської міської ради та Виконавчого комітету Львівської міської ради не надали документи, які свідчать про те, що приміщення саме позивача на АДРЕСА_1 розташоване в зоні Ж-2  зона малоповерхової квартирної житлової забудови та частково в зоні ТР-2  зона транспортної інфраструктури (вулична мережа), зокрема план зонування територій (зонінгу) Личаківського району, затверджений ухвалою міської ради від 25.01.2018 №2914, план зонування території м. Львова (зонінг): Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка, затверджений ухвалою міської ради від 25.01.2018 №2914 з якого вбачається, що приміщення на АДРЕСА_1 розташоване в зоні Ж-2  зона малоповерхової квартирної житлової забудови та частково в зоні ТР-2  зона транспортної інфраструктури (вулична мережа).
		Суд під час судового розгляду встановив, що нежитлове приміщення позивача по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 нерозташоване в зоні Ж-2  зона малоповерхової квартирної житлової забудови та частково в зоні ТР-2  зона транспортної інфраструктури (вулична мережа), відповідно до плану зонування територій (зонінгу) Личаківського району, затвердженого ухвалою міської ради від 25.01.2018 №2914 та плану зонування території м. Львова (зонінг): Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка, затвердженого ухвалою міської ради від 25.01.2018 №2914, що в свою чергу стало підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень ОСОБА_1 на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови.
		Суд зазначає, що у Виконавчого комітету Львівської міської ради достатньо адміністративних повноважень та можливостей для того, щоб здійснити перевірку наданих ОСОБА_1 документів щодо наявності факту розташування або не розташування в зоні Ж-2  зона малоповерхової квартирної житлової забудови та частково в зоні ТР-2  зона транспортної інфраструктури (вулична мережа).
		На переконання суду з наданого викопіювання з топогеодезичного плану в масштабі 1:2000 Виконавчий комітет Львівської міської ради міг встановити факт розташування або не розташування приміщення позивача по АДРЕСА_1 в зоні Ж-2  зона малоповерхової квартирної житлової забудови та частково в зоні ТР-2  зона транспортної інфраструктури (вулична мережа).
		Представник Виконавчого комітету Львівської міської ради у судовому засіданні пояснив, що так як Позивачкою ОСОБА_1 не було надано Містобудівного розрахунку Виконавчий комітет Львівської міської ради не мав інформації щодо відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а тому відмовив на підставі п.3 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - у зв`язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Відповідно до змісту наданого представником Виконавчого комітету Львівської міської ради листа Управління архітектури та урбаністики від 02.05.2023 №4-2401-5817 Позивачкою ОСОБА_1 . Містобудівний розрахунок не був долучений при поданні документів через портал єдиної державної системи у сфері будівництва.
		Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний містобудівний розрахунок з техніко-економічними показними запланованого об`єкта будівництва «реконструкція існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови», який здійснений Комунальним підприємством «Архітектурно-будівельний нагляд» у 2020 році, який як стверджує позивач був долучений до заяви про надання містобудівельних умов та обмежень.
		Представник відповідачів зазначає, що ОСОБА_1 до заяви про надання містобудівельних умов та обмежень не додала містобудівний розрахунок.
		Суд вважає, що у Виконавчого комітету Львівської міської ради не було правових підстав для відмови Позивачці в наданні містобудівних умов та обмежень на підставі 3 ч. 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у зв`язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, внаслідок не долучення Позивачкою містобудівного розрахунку при поданні документів через портал єдиної державної системи у сфері будівництва. 
		Відповідно до абз.7 ч.3. ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.
		Проте Положення абзацу 7 ч.3. ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» діяли до 01.01.2019 р. відповідно до п.1. р. II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» від 17 січня 2017 року N 1817-VIII.
		Звернення щодо надання містобудівних умов і обмежень зареєстровано позивачем 12 липня 2022р. 
		Отже надання заявником містобудівного розрахунку не є обов`язковим при зверненні ним за отриманням містобудівних умов та обмежень.
		Суд зазначає, що рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень від 22.07.2022 №581 прийнято через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (п.3 ч.4 ст.29 Закону №3038), а саме будівля по вул. Дніпровській, 7 у м. Львові розташована в зоні Ж-2  зона малоповерхової квартирної житлової забудови та частково в зоні ТР-2  зона транспортної інфраструктури (вулична мережа), а не з підстав неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень (п.1 ч.4 ст.29 Закону №3038), що само по собі спростовує факт ненадання необхідних для прийняття рішення документів, зокрема містобудівного розрахунку.
		Крім того, суд наголошує, що п.1 ч.4 ст.29 Закону №3038 є самостійною підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.
		Однак, в рішенні від 22.07.2022 №581 відсутнє посилання на п.1 ч.4 ст.29 Закону №3038.
		Враховуючи встановленні обставини, суд зазначає, що Виконавчий комітет Львівської міської ради протиправно відмовив ОСОБА_1 у наданні будівельних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на вул. Дніпровській, 7 у м. Львові, оскільки рішення прийнято без встановлення всіх обставин, що можуть впливати на видачу містобудівних умов та недоведення, що нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 розташоване в зоні Ж-2  зона малоповерхової квартирної житлової забудови та частково в зоні ТР-2  зона транспортної інфраструктури (вулична мережа).
		В призмі наведених спірних правовідносин, суд вважає за необхідне також зазначити і те, що принцип «пропорційності» (principle of proportionality), закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування ЄС, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).
		Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
		Суд зазначає, що наявність правомірних (законних) очікувань є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності правомірних очікувань, у розумінні практики ЄСПЛ, є достатні законні підстави. Інакше кажучи, правомірні (законні) очікування - це очікування можливості здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.
		Так, суд враховує, що розгляд заяви неуповноваженим органом місцевого самоврядування та без врахування всіх обставин що впливають на прийняття рішення за результатом розгляду заяви є порушенням конституційного принципу належного урядування, що знайшов закріплення, зокрема у статті 6 (органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України), статті 8 (в Україні визнається і діє принцип верховенства права), статті 19 (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) Конституції України.
		Крім того, згідно зі статтями 3 та 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано згідно із Законом № 1678-VII від 16 вересня 2014 року зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго (належного) врядування, прав людини та основоположних свобод відносяться до головних ціннісних орієнтирів для взаємовідносин між Сторонами.
		В рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява №29979/04, пункт 70).
		Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).
		У постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
		Суд у цій справі також враховує, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість -одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
		Отже, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади «правової процедури», яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.
		Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13.06.2019 №5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.
		Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Правова процедура (fair procedure- справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
		Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
		Установлена правова процедура як складова частина принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
		Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18, від 08.07.2021 у справі № 160/674/19.
		Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо наявності у сторони спору правомірних очікувань щодо об`єктів права власності (майна), бо позивач звернувшись до відповідача мав правомірні очікування на отримання рішення щодо свого майна з цього приводу.
		Так, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 29 листопада 1991 року заява № 12742/87 (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) й «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року заява № 25921/02 Європейського суду з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «наявним майном», або коштами, уключаючи позови, для задоволення їх позивач може обґрунтувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
		У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме, в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02 («Von Maltzan and Others v. Germany»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.
		Виходячи з вищевикладеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнято рішення, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №581 від 22.07.22 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на вул. Дніпровській, 7 у м. Львові під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови» підлягають задоволенню.
		Щодо інших доводів сторін, якими вони обґрунтовують свої позиції, то суд виходить із пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Згідно положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії Львівську міську раду, виконавчий комітет Львівської міської ради, Заступника міського голови з містобудування Зубача Любомира Львовича, Державне підприємство «Дія», Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України підлягають частковому задоволенню.
		Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради та виконавчого комітету Львівської міської ради по 992,40 гривень з кожного.
		Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262, 264,265 КАС України, суд, -
		ухвалив:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Визнати протиправним та нечинним п.36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08.07.2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради».
		3. Визнати протиправною та нечинною ухвалу Львівської міської ради №507 від 26.05.2016 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень».
		4. Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №581 від 22.07.2022 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови».
		5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
		6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Львівської міської ради (79008, м. Львів, площа Ринок, буд. 1, код ЄДРПОУ 04055896) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 992,40 гривень (дев`ятсот дев`яносто дві гривні, 40 копійок).
		7. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м. Львів, площа Ринок, буд. 1, код ЄДРПОУ 26256622) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 992,40 гривень (дев`ятсот дев`яносто дві гривні, 40 копійок).
		Відповідно до вимог частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. 
		Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Повний текст рішення складений 08.06.2023.
		Суддя Коморний О.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...