Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/24947/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2023.
Дата набрання законної сили: 06.06.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		справа № 757/24947/22-ц
		провадження № 22-ц/824/5488/2023
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 червня  2023 року                                                                                               м. Київ
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: 
		судді - доповідача Кирилюк Г. М.
		суддів: Борисової О. В.,  Рейнарт І. М.
		при секретарі Кролівець О. В.  
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського культурного фонду про визнання дій незаконними,  відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мельника Юрія Олексійовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року в складі судді  Остапчук Т. В.,
		 
		встановив:
		 
		15.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Українського культурного фонду про визнання дій незаконними та  відшкодування шкоди.
		Посилався на ті підстави,  що  Український  культурний фонд - державна  установа, створена  у 2017 році на підставі Закону  України «Про Український культурний фонд», метою  якої сприяння  розвитку національної культури та мистецтва в державі,  забезпечення  сприятливих  умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості й суспільства широкого доступу  громадян до національного культурного надбання  підтримки  культурного розмаїття та  інтеграції  української  культури у світовий культурний простір.    
		Для  здійснення  відповідачем діяльності формуються  експертні  ради Фонду за  результатами проведення  конкурсу з добору. Обрані експерти  проводять  конкурсний відбір проектів, реалізація яких здійснюватиметься за підтримки Українського  культурного  фонду. 
		В 2020  та 2021 роках він  був обраний  в якості експерта експертної ради за програмою «Аудіовізуальне мистецтво» Українського культурного фонду.
		Рішенням Дирекції Українського культурного фонду №70 від 17 листопада 2021 року було оголошено конкурс з добору експертів до експертних рад  Українського культурного фонду на 2022 рік.
		Рішенням  комісії  з добору  та організації  роботи  експертних  рад  Українського  культурного фонду від 11 січня  2022 року було затверджено кандидатів в експерти експертної ради за програмою «Аудіовізуальне мистецтво». Згідно з додатком №1 до протоколу засідання комісії від 11.01.2022 №1 ОСОБА_1 було затверджено  кандидатом  в експерти до  експертних рад. 
		Рішенням Дирекції Українського культурного фонду від 13 січня 2022 року затверджено  склад експертів експертної ради та рекомендовано Наглядовій раді погодити кандидатури вказаних експертів для оцінювання проектів за програмою «Аудіовізуальне мистецтво». 
		Рішенням Наглядової ради Українського культурного фонду №5  від 14 січня 2022 року погоджено склад експертів експертних рад Українського культурного фонду за програмою «Аудіовізуальне мистецтво», згідно списків, затверджених Дирекцією (додаток №1).
		Згідно з витягом з протоколу №1 засідання Наглядової ради,  т.в.о. Голови Наглядової ради Фонду Артеменко Ю. А. запропонував виключити ОСОБА_1 зі складу експертів експертних рад  програми «Аудіовізуальне мистецтво» через порушення моральних норм, які підривають авторитет інституту експертів.
		Згідно з додатком №1 до рішення Наглядової ради Українського культурного фонду від 14.01.2022 ОСОБА_1 виключений зі складу експертів експертних рад програми «Аудіовізуальне мистецтво».
		Посилаючись на те, що   Закон  України «Про Український культурний фонд» та інші  нормативно-правові акти,  якими відповідач  керується  в своїй діяльності, не  передбачають   можливість  Наглядової ради  Українського  культурного  фонду  виключати   кандидатів в експерти загалом,  та, зокрема,  з підстави «порушення  моральний норм, що  підривають   авторитет  інституту експертів», внаслідок незаконних дій відповідача було порушено   права позивача    на  свободу  діяльності та заподіяно  майнову  шкоду  у виді  упущеної вигоди та   моральну шкоду,  позивач просив  позов задовольнити. 
		Визнати дії Наглядової ради Українського культурного фонду щодо виключення кандидата в експерти зі списку експертів експертної ради за програмою «Аудіовізуальне мистецтво» на підставі «порушення моральних норм»  незаконними. 
		Відшкодувати майнову шкоду ОСОБА_1 , яка полягає в упущеній вигоді, яку він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою Українського культурного фонду,  у розмірі             23 546,16 грн. 
		Відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 , яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою Українського культурного фонду у розмірі 30 000 грн.
		Відшкодувати   понесені  судові витрати.
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
		18.01.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Ю. О. подав  апеляційну  скаргу, в якій просить  рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
		Посилається на  ті підстави, що  судом  першої інстанції не  повністю  враховано фактичні  обставини справи,  подані  докази,  неправильно  застосовані  норми матеріального  та процесуального права. 
		Вважає, що  судом неправильне  застосовано  норми матеріального права,  якими регулюється діяльність  Українського  культурного  фонду,  зокрема,  щодо   виключення  кандидата  в експерти експертних рад. 
		Згідно з розділом  2 Регламенту  Наглядової ради  Українського  культурного  фонду, яка врегульовує  повноваження Наглядової ради Фонду, основними засадами діяльності Наглядової ради є: законність, відкритість, прозорість, публічність та неупередженість,  об`єктивність. Наглядова рада Фонду є колегіальним, постійно діючим органом, до повноважень якого належать, серед іншого, погодження звіту Дирекції фонду щодо процедури  та результатів  обрання  експертів  до експертних рад  Фонду. 
		 Відповідач,  через оскаржуване  рішення  Наглядової ради, порушив норми Закону  України «Про Український культурний фонд» та інші нормативно-правові акти, якими  повинен керуватися в своїй діяльності та які не  передбачають можливість  Наглядової  ради  виключати кандидатів в експерти загалом та, зокрема, з підстав «порушення моральних норм, які підривають авторитет інституту експертів».
		Суд першої інстанції не надав жодної мотивованої оцінки вказаній обставині, а відповідачем не було наведено жодних аргументів, що підтверджувалися б доказами, ні на  самому засіданні Наглядової ради, ні у відзиві на позовну заяву, що дійсно могло б свідчить про  порушення моральних норм позивачем, що б призвели до підриву авторитету  інституту  експертів Українського культурного фонду. Наглядова рада не мала повноважень на виключення кандидатів в експерти, а мала  обговорити результати обрання експертів до експертних рад та погодити звіт Дирекції Фонду щодо процедури та результатів обрання експертів. 
		Протягом усього періоду співпраці між позивачем та відповідачем не було зафіксовано жодних випадків: наявності щодо експерта ОСОБА_1 обвинувального вироку, який набрав законної сили; притягнення позивача до адміністративної відповідальності; недотримання експертом вимог Методики експертного оцінювання та Інструкцій  для заявників відповідних конкурсних програм; порушення експертом вимог Порядку про конфлікт інтересів; відсутності зворотного зв`язку з експертом та можливості здійснення обміну інформацією будь-якими можливими та прийнятними засобами зв`язку; не дотримання експертом позивачем конфіденційності та розголошення будь-якої інформації, отриманої у процесі оцінювання проектів; наявності обґрунтованих звернень щодо результатів оцінювання, які можуть бути підставою для виключення експертів зі складу експертних рад та будь-яким чином свідчити про порушення моральних норм ОСОБА_1 .
		Саме недотримання вимог Закону України «Про Український культурний фонд» та інших нормативно-правових актів, протиправне виключення кандидата в експерти ОСОБА_1 , Наглядовою радою Українського культурного фонду, що призвело до неукладання цивільного договору між позивачем та відповідачем становить порушення особистого майнового права на вибір роду занять  ОСОБА_1 . 
		У відзиві на апеляційну скаргу Український культурний фонд просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Вказує, що ОСОБА_1 було виключено із складу експертів експертних рад Українського культурного фонду за програмою «Аудіовізуальне мистецтво» саме як кандидата до зазначених рад, які будуть здійснювати експертне оцінювання аплікаційних пакетів у 2022 році, тому судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права. 
		Позивач продовжував перебувати в статусі експерта експертних рад Українського культурного фонду за програмою «Аудіовізуальне мистецтво» до моменту закінчення дії строку цивільно-правового договору від 03.02.2021 № 5-3, а саме до 31.12.2021 року.
		Вказує, що Український культурний фонд відповідно до ст. 627 ЦК України вільний у виборі контрагентів, в тому числі, під час укладання цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг) пов`язаних з проведенням конкурсного відбору проектів, реалізація яких здійснюватиметься за підтримки Українського культурного фонду.
		Наголошує, що Українським культурним фондом при здійсненні своїх повноважень на всіх етапах конкурсу з добору експертів до експертних рад Фонду жодним чином не порушувались права ОСОБА_1 щодо вибору та зміни роду занять, оскільки рішення Наглядової ради Фонду від 14.01.2022 № 5 не містить положень щодо заборони позивачу виконувати певну роботу або обіймати певні посади, в тому числі в Українському культурному фонді, відтак доводи позивача, щодо порушення відповідачем його права на вибір роду занять є надуманими та не обґрунтованими жодними доказами з посиланням на норми закону.
		Зазначає, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого (абстрактного) прибутку у разі укладання Українським культурним фондом та ОСОБА_1 договору, а оскільки  цивільно-правовий договір не укладено, роботи (послуги) не надано, неможливо визначити скільки б оцінених аплікаційних пакетів було б фактично прийнято замовником (відповідачем), отже, кількість оцінених проектів та загальний розмір виплати за виконані роботи (надані послуги) є виключно теоретичним припущенням позивача, що не базується на жодних достовірній інформації та належних доказах.
		Вказує, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу в розумінні статей 77, 78 ЦПК України щодо протиправного діяння, завдання моральної шкоди,  наявності причинного зв`язку між діянням і відповідними наслідками та  щодо вини відповідача.
		Позивачем не надано розрахунку заявленої ним до стягнення суми моральної шкоди та не зазначено, з яких саме об`єктивних критеріїв він виходив, заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоди саме у розмірі 30 000 грн.
		Таким чином, вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку доказам, врахувавши наведені норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про визнання дій незаконними, відшкодування шкоди є безпідставними.
		В судовому засіданні представник  Українського  культурного  фонду  -  Мірошниченко  О. В.   просила  відмовити в задоволенні   апеляційної  скарги, а рішення  суду першої  інстанції  залишити без змін.
		31.05.2023  представник  позивача - адвокат  Відловська І. Я. надіслала  суду  клопотання  про  розгляд справи  без участі  позивача та його  представника. 
		Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому  задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до Закону України «Про Український культурний фонд» метою створення Українського  культурного фонду є сприяння розвитку культури та мистецтв України, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримка культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір.
		У своїй діяльності Український культурний фонд керується Конституцією України та законодавством України і діє на підставі Положення про Український культурний фонд, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв (  ч.1, ч.3 ст.1 цього Закону).
		Основними принципами діяльності Українського  культурного  фонду  визначені  в статті 2 цього  Закону. 
		Так, діяльність Українського культурного фонду ґрунтується на принципах: гуманізму; толерантності; свободи творчості; демократичності та прозорості прийняття рішень; забезпечення змагальності і рівності умов для інтелектуального, творчого розвитку людини та суспільства; інноваційності; підзвітності, відповідальності за результати діяльності перед державою та суспільством; запобігання конфлікту інтересів під час організації конкурсного відбору та фінансування проектів; забезпечення рівних можливостей отримання підтримки Українського культурного фонду фізичними особами, юридичними особами незалежно від форми власності; забезпечення культурного розмаїття; партнерства держави та громадянського суспільства у питаннях національно-культурного розвитку; дотримання авторських і суміжних прав.
		Органами управління Українського культурного фонду є Наглядова рада Українського культурного фонду (далі - Наглядова рада Фонду) і Дирекція Українського культурного фонду (далі - Дирекція Фонду). 
		Контроль за діяльністю Українського культурного фонду здійснює Наглядова рада Фонду відповідно до Регламенту Наглядової ради Українського культурного фонду.
		Управління поточною діяльністю Українського культурного фонду здійснює Дирекція Фонду (  ст.4 цього  Закону). 
		До повноважень Дирекції Фонду   віднесено  затвердження  кількісного  та персонального  складу  експертних  рад Фонду (  ч.1 ст.9  цього  Закону). 
		До повноважень  Наглядової  ради  Фонду   віднесено погодження  звіту Дирекції Фонду щодо процедури та результатів обрання експертів до експертних рад Українського культурного фонду.
		Голова Наглядової ради Фонду здійснює такі повноваження: організовує засідання Наглядової ради Фонду та головує на них; розподіляє обов`язки між членами Наглядової ради Фонду; координує роботу Наглядової ради Фонду; вносить на розгляд Наглядової ради Фонду проект Регламенту Наглядової ради Фонду та пропозиції щодо внесення змін до Регламенту Наглядової ради Фонду; виконує інші повноваження, передбачені цим Законом, Положенням про Український культурний фонд та Регламентом Наглядової ради Фонду. У  разі відсутності Голови Наглядової ради Фонду або неможливості здійснення ним своїх повноважень його повноваження тимчасово виконує член Наглядової ради Фонду, уповноважений на це Наглядовою радою Фонду у порядку, визначеному Регламентом Наглядової ради Фонду ( стаття 7 цього  Закону).
		Відповідно  до  статті 10  Закону  України «Про Український культурний фонд» персональний склад експертних рад Фонду формується за результатами проведеного конкурсу з добору експертів у порядку, визначеному Положенням про експертні ради Фонду, та затверджується Дирекцією Фонду.
		У Положенні про експертні ради Фонду визначаються вимоги до кандидатів до складу експертних рад Фонду, критерії їх добору, процедура та порядок проведення конкурсу з добору експертів.
		У конкурсі з добору експертів не можуть брати участь члени органів управління та працівники Українського культурного фонду.
		Результати конкурсу з добору експертів оприлюднюються на офіційному веб-сайті Українського культурного фонду у вигляді рейтингового списку осіб, які брали участь у конкурсі з добору експертів.
		Звіт Дирекції Фонду щодо процедури та результатів обрання експертів до експертних рад Фонду подається Наглядовій раді Фонду та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Українського культурного фонду.
		Експерти, які проводять конкурсний відбір проектів, реалізація яких здійснюватиметься за підтримки Українського культурного фонду, зобов`язані повідомити про конфлікт інтересів, що виник під час такого конкурсного відбору, у порядку, затвердженому Наглядовою радою Українського культурного фонду.
		Судом  встановлено,  що  ОСОБА_1    був експертом  експертних рад  в період  з 2020  по 2021  рік. 
		17 листопада  2021  року  Дирекцією  Фонду   оголошено  конкурс з добору  експертів до  експертних  рад  Українського  культурного  фонду (а.с.24 т.1).
		Для  проведення  конкурсу з добору  експертів до експертних рад   створено  Комісію  з добору  експертів  (а.с.25,26  т.1).
		11 січня  2022  року  Комісією  з  добору  експертів та організації  роботи  експертних рад  Українського  культурного  фонду  при розгляді  документів кандидатів в експертну  раду  «Аудіовізуальне  мистецтво» прийнято  рішення  затвердити кандидатів в експерти Експертної ради за програмою  «Аудіовізуальне  мистецтво» (додаток №1).
		Відповідно  до витягу  з  протоколу  №1  засідання  Комісії  з  добору  експертів та організації  роботи  експертних рад  Українського  культурного  фонду,  голова комісії,  заступник  Виконавчого  директора  з проектної  роботи    Дмитро  Решетченко  повідомив,  що  Комісія  відібрала    усіх кандидатів відповідно до вимог до  кандидатів в експерти, визначених у пунктах  3.1, 3.2 та 3.3 Положення  про  експертні  ради Українського  культурного  фонду,  незалежно  від  набраних балів,  рейтингові  бали у реєстрі  не  вказувати.  Адже  всі  відібрані  кандидати до складу  експертних рад   є фаховими і вирішувати хто з них  є кращим,  а хто  гіршим є некоректно з боку Комісії.  Тим більше, що  усі кандидати були рекомендовані  до включення  в склад  експертних  рад  і немає  принципової різниці, хто  є вище  у рейтинговому  реєстрі. 
		Відповідно  до  додатку №1 до протоколу  засідання  Комісії  Українського  культурного  фонду  від  11.01.2022 №1,  ОСОБА_1   увійшов  у список  рекомендованих   експертів,  сектор  аудіальний (радіопродукт) не  оцінюють  аудіовізуальне.    Не  рекомендовані  експерти, зокрема,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,  резерв -  ОСОБА_4 (а.с.38-40 т.1).   
		13 січня  2021  року  Дирекція Фонду  прийняла  рішення №1-2 про  затвердження  складу  експертів експертних рад  Українського  культурного  фонду  та  рекомендувала  Наглядовій раді  погодити   кандидатури  вказаних експертів, в тому числі,   для  оцінювання  проектів та програмою  «Аудіовізуальне  мистецтво» (додаток  №1) (а.с.32, 33 т.1).
		Відповідно  до  додатку №1 до протоколу  засідання Дирекції   Українського  культурного  фонду  від  13.01.2022 №1,  ОСОБА_1   увійшов  у список  рекомендованих   експертів,  сектор  аудіальний (радіопродукт) не  оцінюють  аудіовізуальне.    Не  рекомендовані кандидатури, зокрема,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,  резерв -  ОСОБА_4 (а.с.41-43 т.1).   
		14 січня  2022  року   Наглядова  рада  Фонду   прийняла  рішення  №5 «Про погодження  складу  експертів експертних рад  Українського  культурного  фонду».
		Відповідно до  змісту п.1 вказаного  рішення, на  засіданні  Дирекції Фонду  було  погоджено  склад  експертів експертних рад  Українського  культурного  фонду  за  програмою  «Аудіовізуальне  мистецтво» згідно списків,  що  затверджені  Дирекцією (додаток 1) (а.с.34 т.1).
		Разом з тим, погоджений  склад експертів експертних рад  не  включав в собі  затверджену  Дирекцією  кандидатуру   експерта ОСОБА_1 .   При цьому  до  складу   експертів експертних  рад  програм «Аудіовізуальне  мистецтво»  було  переведено з резерву ОСОБА_4 ,  а також  погоджено   кандидатури  ОСОБА_2   та ОСОБА_3 , які не  були рекомендовані  ні  комісією з добору  експертів,  ні Дирекцією  Фонду (а.с.  44-46  т.1).
		Як вбачається  з витягу  з протоколу  №1   засідання  Наглядової ради Фонду,    т.в.о. Наглядової  Ради ОСОБА_5      запропонував   виключити  ОСОБА_1 зі  складу  експертних рад  програми  «Аудіовізуальне  мистецтво» через порушення  моральних норм, які підривають  авторитет  інституту експертів (а.с.35 т.1).  
		Відмовляючи у задоволенні  позову  про визнання рішення  Наглядової ради  Українського  культурного  фонду  від  14 січня  2022  року  №5  про  виключення  ОСОБА_1 зі складу  експертів експертних  рад програми  «Аудівізуальне  мистецтво» незаконним та   відшкодування шкоди,  суд першої інстанції  виходив з того,  що ОСОБА_1 було виключено   зі складу  експертів  експертних рад   саме як кандидата. Останній  продовжував  перебувати   у статусі експерта  до 31.12.2021. При здійсненні   своїх повноважень  на  всіх  етапах   конкурсу з добору експертів до  експертних рад жодним чином  не  порушувались  права ОСОБА_1 щодо  вибору  та зміни роду занять, оскільки   рішення  наглядової ради Фонду   не  містить  положень щодо заборони позивачу  виконувати  певну   роботу або  обіймати  певні посади,  в тому числі  в Українському  культурному фонді. Позовні вимоги є  безпідставними, оскільки  не  встановлено  порушень прав, які б підлягали  захисту.   
		Наведені висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та зроблені з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
		Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Частинами першою, другою статті 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.  
		За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Згідно  ч.1, 2 ст.312 ЦК  України  фізична  особа  має  право  на вибір  та зміну  роду занять. Фізичній особі може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Як вбачається  з матеріалів  справи,  рішенням   Комісії  з добору  експертів було  включено  до  списку  кандидатів в експерти експертних  рад,  а Дирекцією  Фонду - затверджено  список  експертів експертної  ради  та рекомендовано   Наглядовій раді  погодити   кандидатури експертів,  в тому  числі   кандидатуру    ОСОБА_1 ,  для  оцінювання  проектів за  програмою  «Аудівізуальне  мистецтво». 
		Приймаючи  рішення  про погодження затвердженого Дирекцією  Фонду  складу  експертів експертних рад  Українського  культурного  фонду  за  програмою  «Аудіовізуальне  мистецтво», Наглядова  рада  Фонду  фактично   прийняла  рішення  про  погодження  кандидатур    експертів, які не  були  рекомендовані Комісією   та не  були затверджені Дирекцією  фонду,  тобто остання  діяла  поза  межами своїх повноважень. 
		Відповідно  до  Регламенту Наглядової  ради Українського культурного фонду, затвердженого  на засіданні Наглядової ради Українського культурного фонду рішенням № 9 від 13.08.2018, основними засадами діяльності Наглядової ради Фонду є: законність, відкритість, прозорість, публічність, рівність прав членів Наглядової ради Фонду, колегіальність ухвалення рішень, незалежність та неупередженість, об`єктивність.
		Наглядовою  радою Фонду  при  прийнятті рішення  про  виключення  ОСОБА_1 зі складу   експертів експертних рад через  порушення  моральний норм, які підривають  авторитет  інституту експертів,  не  наведено, в чому саме полягало  таке порушення та якими доказами це  підтверджується.    
		Не  наведено  жодної  підстави  для   прийняття такого  рішення  і відповідачем  при розгляді  даної справи.  
		Як  вбачається з відповіді  Українського  культурного фонду від  06.07.2022  №338/01-20 на звернення  представника позивача,  упродовж  діяльності ОСОБА_1   в період  з 2020  по  2021 роки як експерта,  випадків недотримання  критеріїв  Методики експертного  оцінювання  виявлено не  було. У процесі оцінювання  проектів експертом  ОСОБА_1 не було  виявлено випадків недотримання вимог  конфіденційності та нерозголошення  будь-якої інформації отриманої  у процесі оцінювання  проектів протягом  виконання ним обов`язків як експерта у 2020-2021 роках. Випадків порушення  експертом  ОСОБА_1 вимог дотримання  «Порядку повідомлення  про  конфлікт інтересів,  що виник під час проведення конкурсного відбору та фінансування  проектів Українським культурним фондом» у процесі експертної діяльності протягом  2020 -2021 років не виявлено  (а.с.49 т.1).
		З огляду  на  викладене, колегія суддів  дійшла  висновку, що  рішення  Наглядової  ради  Фонду  про виключення  позивача зі  складу  експерта експертної ради, як про  це  зазначено у витягу  з  протоколу  №1 від  14.01.2022  рішення Наглядової ради Фонду,  не  може  вважатися законним,   неупередженим та об`єктивним по  відношенню  до  позивача. 
		Відповідачем  не  доведено  підстави для прийняття  рішення про  виключення   позивача з затвердженого  складу   експертів експертних рад  та  прийняття до  складу  експертів  інших  осіб,  кандидатури яких не  були  затверджені у визначеному   законом  порядку,  без надання  індивідуальної  оцінки його  діям,  що  свідчить  про   порушення   відповідачем  задекларованих принципів демократичності та прозорості прийняття рішень. 
		Колегія суддів  дійшла висновку,  що  внаслідок  прийняття незаконного та несправедливого  рішення, позивач був позбавлений  можливості укласти цивільно-правовий договір   на виконання  робіт (надання  послуг)  експерта та отримання  винагороди за  виконані  роботи  ( надані послуги).
		При цьому висновок  суду  першої інстанції про те, що  позивача було виключено   зі складу  експертів  саме як кандидата,   суперечить  самому змісту прийнятого  рішення,   а те, що  позивач продовжував  перебувати у  статусі експерта до  31.12.2021,  не  свідчить  про  відсутність  порушення  його  права  на  вибір  роду занять,  передбачений ст.312 ЦК  України, з огляду  на позбавлення  можливості  працювати на посаді  експерта за цивільно-правовою угодою й у  2022  році. 
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог в частині визнання рішення  Наглядової ради Українського  культурного фонду від 4 січня  2022  року  №5  про  виключення  ОСОБА_1 зі складу  експертів експертних  рад програми «Аудівізуальне  мистецтво» незаконним та необхідність  їх задоволення.
		Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.  
		Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).
		Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Право особи  на вибір роду занять є  особистим немайновим правом,  що  забезпечує  соціальне буття фізичної особи.
		Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
		Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
		При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов`язковому з`ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		З огляду  на  доведеність  тієї обставини, що внаслідок незаконних дій відповідача  було порушено особисте немайнове право особи на вибір занять, наявні підстави для задоволення позовних вимог про  відшкодування моральної шкоди в розмірі  5 000  грн. 
		При визначені розміру грошового відшкодування  моральної шкоди колегія суддів  враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача внаслідок позбавлення його можливості реалізації свого права на вибір роду занять, враховуючи вимоги розумності і справедливості.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині  відшкодування шкоди позивач посилався на те, що внаслідок не укладення цивільно-правової  угоди він  був позбавлений можливості укласти цивільно-правовий договір та отримати суму винагороди в розмірі 23 546,16 грн, виходячи з загальної вартості оцінювання  проектної заявки - 1 625 грн, надходженням 44 проектних заявок, з яких технічний та експертний відбір  пройшло 36 заявок, а також тієї обставини, що оцінювання проектних заявок конкурсної програми «Аудіовізуальне мистецтво»  адіопродукт (аудіальний сектор) здійснювало  11 експертів. 
		У  частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
		Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
		Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.
		Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок також довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
		Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 703/3303/20.
		Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. 
		З огляду на те, що загальний розмір виплат  винагороди за виконані  роботи (надані послуги) розраховуються відповідно до кількості оцінених та прийнятих замовником (відповідачем)  аплікаційних пакетів, позивачем не  доведено, що внаслідок укладення  з ним цивільно-правового договору він дійсно міг отримати винагороду у визначеному ним розмірі. 
		На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди у вигляді збитків (упущеної вимоги) у зв`язку з недоведеністю зазначених вимог. 
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З огляду на те, що судом апеляційної інстанції ухвалено нове рішення, яким  позов задоволено частково, з відповідача  на  користь  позивача підлягають  стягненню  витрати по сплаті судового  збору  в сумі 2 977,20 грн, виходячи з такого  розрахунку: (992,40 грн + 992,40 грн) х150%.
		Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельника Юрія Олексійовича задовольнити частково. 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року скасувати. 
		Ухвалити нове судове рішення. 
		Позов  задовольнити частково.
		Визнати  рішення  Наглядової ради  Українського  культурного  фонду  від  14 січня  2022  року  №5  про  виключення  ОСОБА_1   зі складу  експертів експертних  рад програми  «Аудівізуальне  мистецтво» незаконним.   
		Стягнути  з  Українського  культурного  фонду  на  користь   ОСОБА_1 5 000  грн на  відшкодування заподіяної  моральної шкоди та судові витрати по  справі  в сумі 2 977,20 грн. 
		В решті позову  відмовити. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до  Верховного  Суду  протягом тридцяти днів  з дня  складення  повного  судового  рішення.
		Повне  судове рішення  складено 09 червня 2023 року. 
		 
		Суддя - доповідач                                                                           Г. М. Кирилюк
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Борисова 
		 
		                                                                                                           І. М. Рейнарт

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...